Конференція «Країна моїх мрій» Вихователь 10-б класу Костенко Олександра Сергіївна



Скачати 92.31 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір92.31 Kb.
Конференція «Країна моїх мрій»

Вихователь 10-Б класу Костенко Олександра Сергіївна народилась 11 грудня 1983 року, закінчила Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В.Винниченка у 2006 році. Олександра Сергіївна працює в облкомплексі з 2006 року, вивчає науково-методичну проблему “Формування духовної культури, творчого потенціалу особистості учнів в умовах обласного комплексу (гімназія-інтернат)».

Р
Сприяння розвитку самоврядування.

Активні співпраця та співтворчість із класним колек­тивом.

Здійснення роботи в команді, забезпе­чення взаємодії учнів.
обота вихователя спрямована на виховання на основі принципів загальнолюдської моралі, формування норм поведінки, утвердження учнів як особистостей. Велика увага приділяється співпраці вихователя та учнів, розвитку самореалізації кожної дитини через активну участь у плануванні та організації спільних колективних справ класу.

Головні завдання виховного процесу:



  • виховання компетентного випуск-ника;

  • наукова організація навчально-виховної діяльності.


Мета: привернути увагу учнів до проблем України (соціальних, екологічних, економічних, культурних); виховувати почуття гордості за свою країну, патріотів рідної держави, формувати національну свідомість школярів, виховувати цілісну, свідому особистість; розвивати вміння грамотно говорити, письмового та усного викладу своїх думок логічно й послідовно, навчати працювати в колективі.

План роботи:

  1. Вступне слово вихователя.

  2. Бесіда «Що для вас є Батьківщина?»

  3. Тренінг «Жителі Країни мрій»

  4. Виступ групи журналістів.

  5. Модель Країни мрій.

  6. Заключне слово вчителя.

  7. Підсумки.


Вихователь. Тема нашої конференції – «Країна моїх мрій. Модель сучасного та майбутнього світів». Ми спробуємо розповісти про деякі проблеми нашої країни, охарактеризувати їх та запропонувати можливе вирішення цих проблем.

Учениця.

Тепло своїх долонь, і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю.

Люблю твої ліси, степи, річки й озерця,

Й ліричну пісню лагідну твою.
І українську мову, чарівну й багату

Та рушники у квітах на стіні.

Люблю наш щедрий рід, в садочку білу хату

Й рожевий кущ калини при вікні.


Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!




  1. Вступне слово вихователя


Вихователь. Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі. Тут жили наші дідусі та бабусі, живуть наші батьки, живемо ми, тут корінь нашого українського роду, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

Народ створив десятки тисяч слів для позначення різних об’єктів та явищ. Одні з них звучать вагомо і довгий час існують у мові, інші – поступово зникають. Але є слова, які можуть зникнути лише тоді, коли зникне сам народ. Одне з них – Батьківщина.




  1. Бесіда «Що для вас є Батьківщина?»

Кожен із нас по-різному розуміє, що таке Батьківщина.



    • А що це слово означає для вас?

    • Як ви вважаєте, чи є тема Батьківщини на сьогодні актуальною? Чому? (Обговорення)

Усі ми мріємо, щоб наша країна була щасливою, сильною і дійсно незалежною. Щоб наш народ був вільним, гідним звання українця, який займе своє місце в світовому культурному та економічному просторі.

У кожного в серці існує свій образ гармонійної, ідеальної, щасливої країни. Яка вона, ця країна? Які люди там живуть? Які думки та настрої переважають? Мабуть, там свято шанують традиції і рідне слово, діти поважають батьків, а держава – своїх громадян.

Сьогодні ми зібралися з вами, щоб окреслити проблеми нашої держави та запропонувати шляхи їх вирішення у вашій власній Країні мрій, здійснимо невеличку подорож від сучасного до майбутнього.


  1. Жителі Країни мрій

Я спробувала відтворити свою Країну мрій. І побачила її у вигляді дерева.



  • А як ви вважаєте, чому саме дерева? (Приблизна відповідь: Дерево має своє коріння, щоб воно стало могутнім – його треба доглядати, плекати тощо).

  • Але на цьому дереві не вистачає чогось. Чого саме? (Листя)

  • А чим є листя для дерева? (Діти або народ)

Так і ми є дітьми своєї країни. І кожен зі своїми якостями. Давайте доповнимо дерево листям, щоб все було правильно.

(Роздаються листочки)

На кожному листку напишіть ті якості, якими володіють жителі Країни ваших мрій.



(Відбувається обговорення написаних якостей, листя прикріплюється до гілок)

Отже, тепер наша уявна країна населена. Мешканці наділені чудовими якостями, яких, на жаль, не вистачає багатьом жителям нашої реальної країни. І якщо ви хочете, щоб такі люди жили поряд із нами, треба починати з себе. Адже не кожен з нас теж володіє цими якостями.



Учитель. У нас є група журналістів, які опитали населення нашої невеличкої школи-країни, в якій ви проживаєте. Вони розкажуть, що ж їм довелося дізнатися.


  1. Виступ журналістів


(Виступають учні-журналісти. Вони представляють діаграми-відповіді на такі питання: «Чи подобається тобі жити у твоїй країні?», «Чому «Так»?», «Чому «Ні»?», «Назвіть якості Країни своїх мрій», «Що для вас є головним у цьому житті?». Аналізуючи діаграми, учні звертають увагу на те, що 16% людей відповіли, що не бажають жити в нашій країні. Звертається увага і на найголовніше для учнів в цьому житті.)

Учитель. Перше питання анкети стосувалося життя в нашій країні і звучало так: «Чи подобається мені жити в моїй країні?». 84% відповіли «Так», але, як ви бачите, є учні, які не задоволені життям у нашій країні.

Далі виникло питання: «Чому подобається, а чому – ні?» Тут є різні відповіді, але найбільше учнів відповіли, що вони вважають себе патріотами країни, а незадоволення було викликане теперішніми умовами життя та політичною ситуацією в країні.


Потім нас зацікавило питання: «Які найкращі якості повинна мати країна ваших мрій?» Ми бачимо різні відповіді, але переважають такі якості, як розвинена економіка, освіта, матеріальне забезпечення населення тощо.


Насамкінець ми задали таке питання: «Що є найголовнішим у вашому житті?». Найціннішим виявилася родина, але були такі відповіді як кар’єра, здоров’я, здобуття освіти. Учні свідомо думають про своє майбутнє.


На цьому ми закінчуємо і хочемо сказати, що наша країна не є ідеальною для всіх, але, попри все, у нас є патріоти, справжні українці, які прагнуть змінити все на краще і вірять в майбутнє своєї держави. Людей, які не хочуть жити у країні, на нашу думку, не можна засуджувати, адже в кожного своє бачення ідеальної країни.


  1. Модель Країни мрій

От ми і наблизилися до найцікавішого. У нас є ще три групи, які намагалися відтворити модель сучасної країни та Країни своїх мрій. Отже, учні представляють проекти Країни своїх мрій. Ви повинні дати чітку характеристику своєї країни: законів, культури, науки, всього, що найважливіше для вас.



(Відбувається захист країн. Учні піднімають важливі питання екології, освіти, медицини, культури, мови кожної країни. Пропонуються можливі вирішення цих проблем, наприклад, прийняття нового закону про мову, введення уроків народознавства в школах, заохочення молодих спеціалістів до роботи у селах та ін.)
Стислий виклад виступів учнів на конференції

«Країна наших мрій»


  • На сьогодні передові освітні технології цікавлять людей набагато більше, ніж мистецтво. Люди мало читають, рідко відвідують театри, не цікавляться мистецтвом, не відвідають картинні галереї. Звичайно, за допомогою Інтернету ми можемо подивитись ті самі картини найвідомішої картинної галереї, переглянути новий фільм. Але, наприклад, театральну виставу таким чином переглянути не можна. Виставку невідомого на весь світ місцевого художника теж навряд чи знайдеш в Інтернеті.

Ми вбачаємо проблему в тому, що молодь не цікавиться мистецтвом. На наш погляд, сучасні батьки неправильно виховують своїх дітей. Замість відвідування театру дітям купуються комп’ютерні ігри, які нічого не виховують, окрім злості та ненависті, інтелектуально не розвивають.

На нашу думку, Міністерство освіти повинно ввести обов’язковим для шкіл відвідування театрів та музеїв, увести такий предмет, як художня культура, хоча б до 9 класу, де вчителі знайомили б дітей із прекрасним.




  • Ми вважаємо, що зараз освіта не є досконалою. За даними ЗМІ, приблизно 30% студентів купують дипломи, при цьому купуючи місце роботи, що є наслідком некваліфікованої праці. А є немало студентів, які отримують своєю власною працею освіту та є кваліфікованими спеціалістами, не можуть знайти собі відповідного місця роботи. Тому хороші спеціалісти намагаються поїхати за кордон.

Ми мріємо, щоб освіта стала не корумпованою, щоб кожен кваліфікований спеціаліст приносив користь своїй країні. На нашу думку, відповідальність за якість освіти повинна лягти на плечі не стільки викладача, скільки студента. Нехай життєвим кредом молоді стануть слова: «Навчити неможливо, можливо навчитися».


  • Наша країна багата на звичаї та обряди. Деякі з них збереглися до нашого часу. Ми не уявляємо Різдва без Куті, Великодня – без писанки. На Івана Купала стрибаємо через вогнище, а на Катерини кличемо долю. А скільки чудових обрядів вже забуто!

На нашу думку, необхідно повернути в шкільний курс урок народознавства, проводити більше заходів, присвячених саме обрядовості українців.

  • На жаль, у нашій країні існують проблеми в медицині. Україна не досить забезпечена сучасним обладнанням, потрібними ліками. Не вистачає кваліфікованих лікарів (іноді різні лікарі ставлять різні діагнози одній людині). Дуже часто лікарі мають незадовільні умови для роботи. А згадаймо сільських лікарів, де на три-чотири села один лікар. Аптеки країни практично всі приватні і ціни там ростуть катастрофічно.

Нам дуже хочеться, щоб країна не забувала про медичних працівників, щоб медицина була безкоштовною не тільки в Конституції, щоб було якісне обслуговування. Для цього потрібно створювати всі умови молодим спеціалістам, насамперед у селах, підвищити заробітну платню, зробити аптеки державними, кожного року підвищувати кваліфікацію медпрацівників.


  • Сьогодні гостро постала у нас в країні проблема мови. Схід і Захід через це ворогують. Проблема двомовності хвилює багатьох жителів, адже велика частина людей з дитинства говорила російською мовою. Значна частина кінотеатрів ще дозволяє переклад фільмів російською мовою. Деякі вищі навчальні заклади досі навчають російською (Крим, Одеса, Дніпропетровськ).

Звичайно, викладання у школах та ВНЗ повинно бути тільки українською мовою. Кінофільми, вистави повинні показувати українською мовою, але при наявності кваліфікованого перекладу. І, звичайно, Міністерство освіти повинно ввести на 1-2 години української мови та літератури більше, ніж зараз.


  1. Заключне слово


Вихователь. Я дуже вдячна вам за проведену роботу. Ми, може, не дуже досконало, але з великим бажанням, гарним настроєм, чудовими поглядами та мріями намагалися створити казку, яка колись, може, й завдяки вам, стане реальністю. Не забувайте, що ви – діти своєї країни. І яким би величним не було наше минуле, яким би прекрасним не уявлялося наше майбутнє, тільки працею, вірою, повагою до людей та країни, добром ми можемо зробити свою державу щасливою, сильною, яка буде жити!
Учениця декламує поезію.

На землю пращурів моїх прийшло дитя...

Довірливо відкрило сині очі...

Вітайте, Люди, - народилося життя!

Хай світлі будуть дні, зіркові ночі...
Дай рученьку і підемо у світ...

Навчу тебе любити Україну,

Її лелек і калиновий цвіт,

І мову материнську солов’їну.


Я розповім тобі про київських князів,

Про рідний Ніжин і Дніпрові схили,

Я мрію, щоб ти серцем зрозумів,

Як землю цю плекали і любили...


За неї йшли на прощу, як Тарас,

Як Леся, горде серце віддавали,

Як рятували в полум’ї не раз,

Як козаків хоробрих шанували.


Я дам тобі до рук святий рушник,

Він – оберіг, він пам’ять родоводу,

Бо пам’ятає немовляти крик,

І мамину весільну, юну вроду...


Хай збережуть тебе Софіївськи хрести,

Навчать життя по-справжньому любити,

Бо на Вкраїні народився ти,

В оновленій державі тобі жити.


Відгуки учнів

Клібанович Олена:

«Метою заходу було показати справжнє обличчя нашої країни та обличчя, яке ми хочемо бачити. Учні нашого класу намагалися описати країну своїх мрій. Кожен мав свої ідеї та пропозиції. Всі бачили свою країну в яскравих барвах життя.»


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка