Конкурс «Початкова школа XXI століття»



Сторінка5/16
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.94 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Тема 2. Вірші і пісні про Україну. Урок – свято

Мета :Узагальнити та систематизувати знання учнів про Україну, виховувати в учнів стійке почуття національної свідомості й високої духовності, любові до Вітчизни, до рідного краю, літератури, рідного слова, пісні . Розвивати пам’ять, увагу, артистичні здібності учнів.

Обладнання :Вишиті рушники, квіти, вишивки, українські національні костюми, дитячі малюнки.

Хід свята

1-й учень.

Україно моя, Україно!

Доля в тебе була не проста

Та для мене ти у світі єдина,

Матір рідна, пречиста й свята!

2-й учень.

Хоч життя- не стежина у полі,

І буває нелегко в путі.

Ми з тобою пов’язуєм долі,

До кінця будем разом в житті.

Вчитель.

Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де народилася, де минуло її дитинство. Це родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама й тато, бабуся й дідусь, брати і сестри. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас – вийде наша велика держава - Україна.

« Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки…

Україна- це розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять заплакані зорі…» ( С. Васильченко)

Україна- це наша земля, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею і мудрими співочими людьми.

( Учні класу читають вірші про Україну)



3-й учень

Земле моя , співуча Україно,

У вишиванці білій, у вінку.

Не раз пережила лиху годину

І не шукала доленьку легку.

4-й учень

Люблю твої я ночі і світанки,

Вечірню і вранішню зорю.

Життя моє з тобою до останку.

Тобі я знову й знову говорю.

Люблю тебе, як матінку дитина.

Ділю з тобою радість і біду

Тобі вклоняюсь, ненько Україно,

Своє життя до ніг тобі кладу.

На білім світі ти одна- єдина.

Святую землю я твою люблю,

Пишаюсь я, що родом з України

Й щоденно Бога за тебе молю.

5-й учень

Україно, земле рідна.

Земле сонячна і хлібна,

Ти на вік у нас одна.

Ти як мати найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша

Ти і взимку найтепліша-

Наша отча сторона.

Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов’я,

Звалась веселково Україною

Ненька зачарована моя.

Вишиту колоссям і калиною,

Виборену кров’ю і мечем,

Називаєм гордо Україною

І ніхто нас цим не дорікне.

( Пісня на сл. і муз. Юлії Михайленко)

1. Край, де ми родились,

Ростемо й живемо,

Батьківщиною ніжно

Із любов’ю звемо.

Приспів:


Рідний дім(2 р.)

Україно наша.

Різні в світі землі є,

Але ти найкраща.

2. І ліси, і долини,

Ріки, гори, поля-

Ти, кохана Вітчизна,

Предків славна земля.

3. Щоб могли українці

Жити в щасті й добрі,

Бережімо Вкраїну

Захистімо її.



6-й учень

Облітав журавель,

Сто морів, сто земель.

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали в журавля:

-Де найкращая земля?

Журавель відповідає:

-Краще рідної –немає!

7-й учень

У всіх людей одна святиня.

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас , людей, без Батьківщини.



8-й учень

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки,потоки, мов струни течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах,

Під вікнами мальви, в саду материнка,

Оспівані щедро в піснях.

( Дівчатка співають пісню « І щаслива я зростаю» )

1. Україно, рідний краю,

Я тебе без меж кохаю.

Україно, край наш милий,

Тут усі ми народились. (2 р.)

Приспів:

І щаслива я зростаю,

Бо і маму й тата маю,

І щаслива дуже я,

І уся моя рідня.

І щаслива я зростаю

В українськім ріднім краю,

І щаслива дуже я-

Україночка мала.

2. Я люблю чудову мову,

Рідну мову калинову,

Що матусенька навчала,

Над колискою співала. (2 р.)
3. І я буду підростати

І все Господа благати,

Щоб послав найкращу долю

І зберіг нам щастя й волю. ( 2 р.)



9-й учень

Де зелені хмари яворів

Зупинили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

-Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.

Де ж найкращий на землі народ?

Де найкраще місце на землі?

Сонце

Сонце усміхнулося здаля:

-Правда , все я бачу з висоти.

Всі народи рівні, а земля

Там найкраща ,де родився ти!

10-й учень

Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя.

Хай лунає мова солов’їна,

Пісня неповторная твоя.

(Учні виконують пісню « Україно-світ»)

1. Озори мене

Цвіт –калиною,

У степи свої поведи.

Приспів:


Як Дніпро повік

З Україною,

Так із нею я

Назавжди. ( 2 р.)

2. Словом-піснею

І зерниною

Засівай добро і роди.

Приспів.


3. Стала синові

Берегинею-

У дитинства сни

Знов прийди

Приспів

Вчитель.

Рідний край, Україна, Батьківщина! Які прості й разом з тим прекрасні слова! Велика, священна і прекрасна любов до батьківщини жила, живе і вічно житиме в усіх чесних і щирих серцях. Т. Г. Шевченко заповідав нам:

Свою Україну любіть,

Любіть її, во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.



11-й учень

Не забувай Шевченка спів

Про горду славу козаків,

Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна.

Про Україну, рідний край,

Ти завжди пам’ятай.

( Діти виконують пісню « Реве та стогне Дніпр широкий»)



12-й учень

Хай смереки, ясени й тополі,

Квіти , луки, трави і сади

Шепчуть вірші щедрі, добрі , вольні,

Чисті із джерельної води.

13-й учень

Нам би вічно милуватись нею,

А лихі дороги оминуть,-

Дай напитись серцем і душею

І піти з тобою в мирний путь.

Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, Матінко моя.

14-й учень

Під рідним небом жайворон співа,

Я рад би знати тих пісень слова.

Я слухав, чув: співала та пташина

Одне святеє слово: Україна!

15-й учень

На ріднім полі шепчуть колоски,

Я рад би знати тихі їх думки.

Я слухав, чув,як кожна колосина

Шептала тихо слово: Україна!

!6-й учень

У ріднім краю зелен-гай шумить,

Я знати, про що він мріє - спить.

Я слухав, чув, як кожна деревина

Шуміла ніжно слово: Україна!

17-й учень

О Боже, дай навік любити край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі Дитина

Живе єдиним словом:Україна!

(Учениця виконує пісню « Україна», муз. і сл. Т. Петриненка)



Вчитель

Шановні гості ,вдячні ми усім , хто побував у нас на святі.

Ми, українці, велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна,

Квітне усюди червона калина,

Рідна земля для нас всіх-Україна!


Тема 3 . Екскурсія визначними місцями свого села

Мета: Розширити знання учнів про рідне село, його мешканців .Виховувати в учнів стійке почуття національної свідомості й високої духовності, любов до рідного краю, почуття гордості за славних земляків. Розвивати творчі здібності учнів.

Методичний коментар. Учні поділяються на дослідницькі групи і отримують випереджаюче завдання. Їм потрібно здійснити розвідку і з’ясувати, що в нашому селі най- най. А також самостійно дібрати матеріал із заданої теми.

Хід екскурсії

І. Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми і мети.

Сьогодні наш урок незвичайний. Ми відправляємося з вами у подорож визначними місцями нашого села.

Наше село - Довговоля. Рідна домівка, рідна стежка , яка веде нас до шкільного порогу, друзі, вишневі сади. Ви підростете, пролетять над вами лебеді дитинства, і прощально помахуючи крильми, зникнуть за обрієм. Залишите рідну домівку. Проте , де б ви не були, ким би не стали, сільські звичаї, обряди на все життя залишаться у серці кожного з вас.

Багато гарних сіл на світі,

Але мені миліш за все

Моя чудова Довговоля

Таке прекрасне, неповторне, рідне.

Ой селом-селом

Ой селом-селом

Зелено кругом:

У садках село втонуло,

Кожне дерево вдягнуло

Зелений шолом.

Ой селом-селом-

Гомінко кругом:

Кожна пташечка співає,

Над квітками бджілка грає

Золотим крилом.

Вийду на поля:

Ой пахтить земля!

Мов співає рідна скиба

Пісню праці , пісню хліба,

Серце звеселя.


Все кругом росте,

буйно так цвіте,

пестить гори і долини,

Гріє простір України

Сонце золоте!

ІІІ Основна частина

Зупинка « Історична»

За свідченням українського історика І. Барановського село Довговоля виникло у 1629 році. Належало воно до Рафалівського повіту Волинського воєводства Речі Посполитої. У 2029 році ми будемо святкувати 400-річчя рідного села. Чи міг хто уявити, що із декількох будинків воно перетвориться на чудове, мальовниче село.

У цім селі ви народились,

У нім живуть ваші батьки,

Куди не глянь- дерева й квіти.

І в їх вінку стоять будинки.



Зупинка « Шкільна»

За спогадами старожилів школа в селі Довговоля почала працювати у 1903-1904 роках. Ці дані підтверджуються архівними даними міста Луцьк.

Перше приміщення було збудовано на тому місці , де в даний час знаходиться Дім Молитви . Оскільки Західна Волинь, до її складу входило наше село, належала Російській імперії, навчання проводилось російською мовою.

З 1920 по 1939 рік, коли Волинь підпорядковувалась Речі Посполитій школа продовжила своє функціонування. Викладання дисциплін велося польською мовою, вчителями у цій школі було подружжя Змисловські.

Цілих 6 років освіти як такої в селі не існувало, і навчання відновилось лише у 1945 році.

Не в одній дядьківській хаті навчали грамоті учнів, поки в 1961році не побудували школи, що знаходиться по вулиці Шевченка. У 1968 році школа набула статус середньої.

У 1983 році було збудовано пришкільний інтернат, який у 1993році був реконструйований під школу. Зараз там навчаєтеся ви. У 1997 році під школу був реконструйований дитячий садок.

Немало талановитих людей вийшло з нашої школи. Серед них є вчені, інженери, педагоги, лікарі, юристи і просто чудові люди. Ці стіни завжди пам’ятатимуть усіх своїх учнів.

Дитинство і радість, палкі сподівання,

Улюблена школо, під дахом твоїм!

Ти віра й надія, ти дружба й кохання!

Натхнення і мрії дитячі мої!

Спасибі тобі! Моя рідная школа!

І дай тобі Боже ще тисячу літ!

Ти стежка моя у цвіті бузковім!

Ти мрія моя , що прямує у світ!


Зупинка « Пам’ять»

Чудова весняна погода 9 Травня, ніби на замовлення, - додає настрою довговільцям у цей пам’ятний день. День Великої Перемоги над німецьким фашизмом. Головними героями святкових заходів, котрі проводяться по всій країні, є ветерани, котрих, на жаль, все менше й менше залишається серед нас.

Їм присвячуються щирі слова синівської вдячності й шани за ратний подвиг, за те, що звільнили світ від фашистської чуми. У віках залишиться світла пам’ять про тих, хто поліг на полях війни.

Це потрібно насамперед нам, живим, щоб знали ціну людському життю, щоб створити добробут Батьківщини, за яку йшли на смерть.

Неподалік від нашої школи був відкритий меморіал, який увічнює пам’ять жителів села, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Ми землю любимо свою,

Красиву і величну,

Яку в жорстокому бою

Нам зберегли на вічно.

Хай пам’ять нас веде

В роки далекі, грізні.

Вічна слава солдату - герою

І солдатові без нагород -

Хто загинув хоробро між бою,

Захищаючи рідний народ.

Вічна слава бійцю рядовому,

Як і маршалу слава оця,

Хто поліг біля отчого дому

Смертю мужності, смертю бійця.

І однаково боляче нам,

Бо бійців рядових і героїв

Смерть оцінена рівно - життя!



Зупинка « Духовна»

У селі Довговоля існує дві церкви. Українська православна церква Московського патріархату УПУ(м) заснована в селі 25 квітня 1995року і перше богослужіння відбулося 7 вересня 1997року. Перший настоятель - Мельничук Сергій Петрович – отець Сергій.

Церква Християн Віри Євангельської (ЄХВ) заснована 8 січня 1932 року. Першим пресвітером був Моніч Калістрат. 1 січня 1995 року відбулося урочисте служіння з нагоди відкриття нового приміщення. Нині пресвітером є Секан Сергій Степанович.

Зупинка « Культурна»

Сільський клуб збудований у 1951 році. З 1968 року паралельно тут працював кінотеатр « Супутник» до 1990 року. Першим завклубом був Сяський С.Г. У 2003 році заклад реконструйовано.Зараз це культурно - дозвілевий комплекс ( КДК), де знаходить заняття за інтересами сільська молодь.


Зупинка « Медична»

Фельдшерсько-акушерський пункт ( ФАП) побудований одразу у повоєнні роки. Першою завідуючою ФАПом була Донець Галина Семенівна. Нове приміщення ФАПу побудоване у 1988 році і функціонує і нині.

Велике то щастя- сходити

Ту землю, що змалечку рідна.

Блискоче крізь вітер і віти

Блакить Довговолі погідна.



ІV Підсумок

Вчитель.

Ось і закінчилась наша мандрівка рідним селом.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати,

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

( В. Симоненко)


ЧАСТИНА ІІ. ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ. 3 КЛАС
Розділ І. Твій рідний дім (4 год)
Тема 1. Традиційні для українського будівництва житла техніки. Матеріали для будівництва української хати колись і сьогодні.

Мета: Дати учням загальне поняття про українське житло; вчити

простежувати закономірності і природовідповідність будівництва

житла на Україні; сприяти розвитку пізнавальних інтересів та

формуванню патріотичних почуттів, виховувати пошану до

минувшини.

Обладнання: малюнки, репродукції картин.

Зміст уроку

Розпочнемо урок із незвичного запитання: - чи сняться вам сни?

- Чи літаєте ви у снах?

На Україні люди вірили, що маленьких дітей батькам у дзьобах приносять лелеки. Тобто ми звідкись прилетіли. Можливо і сни нам такі сняться, що ми літаємо. А чи здогадувались ви коли небудь: - А звідки ми прилетіли?



  • Давайте пофантазуємо. Коли ми пролітали над Землею, милувалися її красою і побачили невеличку голубу планету місце для життя, то чи придивлялись до помешкань у яких живуть люди?

Адже кожній людині треба своя рідна домівка.

Рідна домівка... у цих словах всі людські сподівання. Українська хата – це колиска нашого народу, де творилася його журавлина доля, народжували дітей, вмирали, щоб поступитись місцем прийдешнім поколінням.

Наші предки, заселяючи нові землі, вибирали найживописніші місця, біля води, з багатими угіддями, зручні для оборони від ворога. Адже там мали постійно жити їхні родини.

У народі говорять, що чоловік за життя повинен збудувати дім, посадити дерево, виростити дитину.

- А з чого будувати житло на Україні ?

- Чи впливають природні умови життя людей на вибір житла? Що є характерним для всіх українських осель і чим вони відрізняються?

Українська хата уявляється величезною, це домівка – земля, стіни – гори і ліси, а стеля – небо з зірками. Своє походження народне житло веде від трьох первісних коренів: степової землянки чи напівземлянки, печер чи напівпечер, наддніпрянських гір та поліського чи карпатського куреня, а потім зрубу. Деревина, солома і глина стали основними будівельними матеріалами.

Глина – біла, жовта і червона – дала змогу зробити архітектуру хати багатобарвною. Білі стіни, коричнево-призьба, золотава або сірувата стріха внесли в колористику села Українисвою надію,стриману гаму, яка доповнювала кольри землі і буйної зелені «хата – мов писанка» (розписували стіни). Біла, сяюча, ласкава, вона і в негоду зберігала на своїх стінах відблиск сонця.

В кожному етнографічному районі є свої особливості житла. Поміркуємо над цими особливостями. Спробуємо заповнити таблицю.


Етнографічний

район


Природна зона

Матеріали для житла

Зовнішній вигляд


Західний

Мішані ліси

Дерево: береза, дуб

Дерев’яні

Північноукраїнський

Мішані ліси

Дерево: береза, сосна, дуб, ясен

Дерев’ні, досхи похилі з дощок

Карпати

Мішані ліси

Дерево: бук, смерека

Дерев’ні, дахи з дощищок гостроверхі

Центрально-український (правобережний)

лісостеп

Дерево, глина, солома

Дахи солом’яні, хати білі

Центрально-український (лівобережний)

лісостеп

Дерево, глина, солома

Дахи солом’яні, хати білі,на вікнах застави

Південноукраїнський

степ

Солома, глина, лоза, черепашник,очерет

Хата-мазанка, дахи майже плоскі

Висновок: на будівництво житла впливають природні зони.

Старовинні хати зберігаються у музеях під відкритим небом. Такі музеї є у Переяслав-Хмельницькому, у Львові і у нас на Рівненщині біля міста Сарни.

Батьківська хата – це родинне вогнище. Звідси ми мандруємо у широкий світ з піснею, повчанням. Дідусеві казки, бабусині вишиванки ведуть кожну людину до рідої хати. У кожній хаті були перші радощі, клопоти. У ній пахло зіллям,хлібом, молоком.

Микола Ваврисевич

Наша хата

Наша хатка невеличка,

Ми комірка і світличка;

Та вона нам веселенька,

Бо в ній господарить ненька.

Наша ненька – господиня,

Чиста хата, повна скриня,

Добра прибрана комора,

Бо до праці неня скора.

Хати в нас в Україні будували з дерева, глини, соломи, очерету, лози. Верхні їх частини завершали різбленими силуетами кінської голови, що була символом-оберегом «од злих духів».

Не тільки у свята, а й у будні господині білили хату, розписували стіни, сволоки, стелю, піч. Домівки були земляними. Їх збивали з червоної глини. Щосуботи і на свята домівку змащували, а коли вона висихала, застеляли пахучим різнотрав’ям: татарським зіллям, м’ятою, чебрецем. Під вікнами оселі висаджували півники, мальви, півонії, бузок та калину.

Та оновлюються наші оселі. Відходять наші оселі з солом’яними капелюхами, виростають нові будинки. І всі вони на одне лице – сірі стіни, ніде ні різьби, ні розмальованих віконець, струнких мальв, що ніби заснули біля хати, пахучої ніжної матіоли.

У кожному районі України була своя будова житла. Матеріали, з яких будувалось житло відповідали природним умовам.

- Що ж є спільним для всіх районів України? (любов до краси, здатність до дослідництва, які відбиті в будові житла, його внутрішньому вбранні.)

- А чи не виникло у вас бажання побудувати свою власну хату ? Всі українці мріють мати власну хату і садок вишневий коло хати.

- Що потрібно для будівництва житла і де це в нашій місцевості можна взяти?

Подумаємо, що потрібно для будівництва.

Камінь на фундамент візьмемо у Яновій долині, неподалік від Костополя, і в Полицькому кар’єрі на Володимиреччині. Цемент, шифер на дах у Здолбунові. Цегла для стін є у Любомирці. Дошки на вікна, двері, меблі – на Костопільському комбінаті і на меблевій фабриці. Посуд – у Березному. От і їхати далеко не потрібно. Все, що необхідно для будівництва житла є у нас на Рівненщині.

Споконвіку хата виконувала своє призначення родинного вогнища, де вчили любити батьків, природу, навчили спостерігати, як дихає земля, росте трава, виблискує досвітковім сонцем роса на моріжку, сприймати запах рути-м’яти, прислухатись до щебету солов’я.

Рідна хата! Оспівана в піснях, вона завжди буде символом добра і надії, її незгасимий вогник світитиметься теплом маминої любові, вірою в добро. Хто б що не говорив, Вітчизни без рідної домівки не було й не може бути. Як мовиться в пісні, батькіщина починається з рідного порога, а отже – з отчого дому.

Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.

Хата моя, біла хата,

Казко тепла й доброти.

Стежка від тебе хрещата

В’ється в далекі світи.

( Д.Луценко )

- А якою ви уявляєте хату, описану у вірші,

Наша хата

Я люблю свою хату,

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато

І в жару - холодок.


Тихо й затишно. Квіти

Коло хати цвітуть.

І невтомно все літо

Бджоли в цвіті гудуть.


Все для мене тут рідне:

Стіни –білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.


І ряденця строкаті, -

Й рушники на стіні, -

Навіть дим в нашій хаті

Рідно пахне мені.


Рідна казка про гнома,

Рідна стежка і сад...

Всюди добре, а вдома

Краще, кажуть, стократ.

( І. Гнатюк )
Не завжди в Україні жилося легко. Наші предки, шукаючи кращого життя,багатших земель, вирушали до Америки, Канади, Австралії. Але багатьох із них любов до рідної землі кликала назад, додому, до батьківського порогу, і вони, долаючи перешкоди, поверталися знову до отчої оселі, припадали до рідної землі, по якій ходили їхні батько - мати.

Спішу до неї, мов лелека

Простори кинувши до ніг.

Несу любов свою здалека,

Яку назавжди я зберіг.

Дитячих літ моїх колиска,

Моя порадниця свята,

Вона, як доля, рідна й близька,

Миліш ніде її нема.

(П. Дворський)



Запитання і завдання

1. Якими словами називають приміщення, де живе людина?

2. Розпитайте у ваших бабусь і дідусів, якою була їхня домівка.

Відгадайте загадки

Поле скляне, а лани дерев’яні.

По сінях то так, то сяк, а в хату ніяк.

Всім, хто прийде й увійде, руку подає.


  1. З чого і як будують будинки тепер ? Порівняй їх із давньою українською хатою.

  2. Дізнайся, хто будував будинок, в якому ти живеш.

Скоромовка

Сходи, сину, на часину,

Знеси, сину, сіна в сіни.


  1. Словникова робота

хата, оселя, господа, домівка, помешкання, отчий дім, будинок.

Мрія


Як виросту – збудую хату,

На хаті колесо приб’ю

А там я оселю крилату,

Лелечу, клекітну сім’ю.

Нехай розводиться, гніздиться

По всіх деревах і хатах,

Нехай мені щоночі сниться

Що я літаю, наче птах.

(Д. Павличко)

Кросворд «Українське село»

Впишіть у горизонтальні рядки кросворда пропущені з віршів Т.Шевченка слова. Прочитайте зашифроване словосполучення.


  1. ... над вишнями гудуть (хрущі)

  2. ... вишневий коло хати (садок)

  3. ... з плугами йдуть (плугатарі)

  4. Співають ідучи ... (дівчата)

  5. Зажурилась ... – така її доля (Україна)

  6. Вчірня ... встає (зіроька).

  7. А мати хоче научати,так ... не дає (соловейко).

  8. І блідий ... на ту пору (місяць).

  9. Шепче з ... (осокою).

  10. ... з гаєм розмовляє ( вітер ).

  11. ...в гаю перекликались (сичі).

  12. Додолу ... гне високі (вурба).

  13. Високі ті .. горніють, як гори (могили).

  14. Пливе ... води повен (човен).


і

х

р

у

щ


а

к

с

д

о

а


р

г

т

а

і

п

л

у

а


т

д

а

і

в

ч

у


ї

н

а

к

р

а

ь


к

а

р

о

н

і

з

с


л

о

е

в

о

о

к

й

я


ц

ь

с

м

і

к


с

о

ю

о

о

е


і

т

р

в

с


і

ч

и

е


р

в

и

б

л


и

м

о

г


ч

н

е

в

о
и


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка