Конкурс «Початкова школа XXI століття»



Сторінка8/16
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.94 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16
Тема 1. Історичні відомості про заснування села. Від чого походить назва твого населеного пункту. Легенди. Сусідні міста і села.

Мета. Ознайомити дітей з історією заснування нашого села, походження

його назви, познайомити дітей з легендами про наше село.

Розвивати в дітей спостережливість, цікавість до минулого.

Виховувати любов до рідного краю. Бережливе ставлення до

пам’яток історії.

Обладнання: фотографії.

Девіз: «Хто не знає свого минулого, той не вартий

майбутнього»

Хід уроку

І. Організація класу до уроку.

Я землі цієї паросток зелений.

Я цієї висі крапля дощова.

Заплелись у мене, приросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава.


  • Діти, вже ви мабуть здогадалися про що буде іти мова ?

  • Як називається наша маленька батьківщина ?

  • А що ви про неї знаєте ?

(Відповіді дітей)

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

  • Сьогодні на уроці ми познайомимося з історичними відомостями про заснування нашого села, від чого походить назва населеного пункту, з легендами про походження села Довговоля та сусідніх сіл.

ІІІ. Робота над темою уроку.

  • На уроці нам будуть помічниками наші учні дослідники, які вивчали історію нашого села.

Вчитель.

За п’ять кілометрів від Володимирця розкинулось наше село Довговоля. Протяжність вулиць 2,5 км. В селі налічується 509 дворів, проживає 1930 чоловік.

Першою ознакою будь-якого населеного пункту є його назва. Щоб з’ясувати походження назви села Довговоля слід заглянути в глибину історії.

1 дослідник. Я хочу розповісти вам про походження нашого села.

Село Довговоля належало польському пану Яну Кедровичу. Колись воно було розташоване коло теперішньої шосейної дороги, що вела на станцію Рафалівка біля Острівецької греблі. Панський маєток знаходився в центрі села. Навколо нього селяни будували свої хатини. З метою розширення площ орних земель, Ян Кедрович почав розселяти селян на болотисту, порослу лісом місцевість. Селяни на знак протесту повернулися на старе місце. Це тривало доти, поки пан вирішив звільнити переселенців від панщини і податків, давши волю. З того часу селяни залишилися на новому місці, яке отримало назву Довговоля.


  • Про походження назви села Довговоля існує ще й така легенда.

2 дослідник.

Багато років тому на полі, що зараз називається Панським, жив поміщик поляк Раб’єнко. Тяжкі повинності викликали у селян незадоволення. Тоді пан вирішив їх поділити. Усіх незадоволених переселив далеко від своєї садиби, де вони утворили нове поселення серед дуже болотистої місцевості. Пройшло трохи часу і вирішили переселенці відомстити помщику. Вночі вони зловили улюблену панову собаку-сучку, обдерли її і підкинули пану на подвір’я. Пан розсердився назвав поселення Луписуки, сучасна назва Берестівка. Проте старожили не тільки пам’ятають стару назву, але і часто користуються нею.

Інші селяни, ще довго і терпляче чекали своєї волі. Стали називати своє село Довговоля.

Вчитель.

  • Діти, а чи задумувались ви, коли ж виникло село Довговоля ?

За свідченням українського історика І.Барановського, село Довговоля виникло у 1629 році. Належало воно до Рафалівського повіту Волинського Воєводства речі Посполитої.

Територія Західної Волині відійшла до Російської імперії після другого та третього поділів речі Посполитої у 1793-1795 рр., тоді вона була включена до складу Ізяславської, а пізніше Волинської губернії. Ця подія не змінила тяжкого становища селян. Медичне обслуговування було на низькому рівні. Лікар був тільки у Володимирці і його послуги коштували дуже дорого. Єдиним промисловим підприємтсвом був млин.

Невпізнанно змінилося село в 1905 році, коли жителів розселяли по хуторах Осовик, Бір, Рови, Токи, Лижахів. Найбідніші люди в пошуках кращої долі влаштовувались на роботу у міста і села Волині. В 1920 році на Західну Україну прийшли білополяки Юзефа Пілсудського, які поновили старі польські порядки. Справжніми господарями стали поляки, чехи, німці. Всі найкращі землі, луки, ліси належали їм. А за користування гіршими угіддями українці платили великі гроші.

20 вересня 1929 року Західна Україна увійшла до складу Радянського Союзу.

Невдовзі прийшов тяжкий 1941 рік.

22 червня 1941 року територія нашого краю перетворилася у фронтову смугу, на якій точилися тяжкі бої.

З липня 1941 року в село ввійшли нмці. Прихід німців супроводжувався розстрілами і репресіями.

У вересні 1942 року фашисти розстріляли в урочищі Дубина 18 євреїв, жителів села Довговоля.

За часи фашистської окупації в Німеччину було вивезено 38 юнаків і дівчат.

1 січня 1944 року частинами І-го Українського фронту село Довговолю було звільнено від фашистів.

На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 104 жителі, з них 43 нагороджено, 49 загинуло.

У вересні 1949 року був створений колгосп ім.Карла Маркса.



Фізкультхвилинка

  • Діти, а яке наше село зараз ?

Робота в групах.

1 група. Описати (усно) наше село весною на тему «Буває часом сліпну від краси».

2 група. Скласти коротеньку розповідь про нашу школу.

3 група. Скласти розповідь «Мої батьки – славні трудівники».

Вчитель.

Наше село з кожним роком розростається, збільшується. Невпзнанно гарними стають вулиці. В селі є дві церкви. Українську православну церкву Московського патріархату засновано в селі 25 квітня 1995 року. Перше богослужіння відбулося 7 вересня 1997 року. Перший настоятель УПЦ Мельничук Сергій Петрович- отець Сергій.

Церква християн віри Євангельської «ХВЄ» заснована 8 січня 1932 року. Першим просвітером був Моніч Калістрат. 1 січня 1995 року відбулося урочисте служіння з нагоди відкриття нового приміщення.

Сільський клуб був збудований у 1951 році. З 1968 року по 2000 рік тут працював кінотеатр «Спутник». У 2003 році заклад реконструйовано.

Фельдшерсько-акушерський пункт побудований відразу у повоєнні роки. Першою завідуючою була Донець Галина Семенівна. Нове приміщення було побудовано у 1988 році.

За спогадами старожилів школа в селі Довговоля почала працювати у 1903-1904 роках. Перше приміщення було збудоване на тому місці, де в даний час знаходиться Дім молитви. Оскільки Західна Волинь в цей час належала до Російської імперії, навчання проводилось російською мовою. З 1920 по 1939 роки, коли Волинь підпорядковувалась речі Посполитій школа продовжила своє існування. Викладання велося польською мовою.

Цілих 6 років освіти як такої в селі не існувало і навчання дітей відновилося лише в 1945 році. Не в одній дядьковій хті навчали грамоті учнів, коли в 1961 році не побудували школи. 1 1983 році було побудовану початкову школу.

В 1997 році було реконструйовано під школу дитячий садок.

В селі живуть працьовиті люди, які багато зусиль прикладають для процвітання нашого села. І куди б не поїхали, де не були завжди хочеться повернтися в своє рідне село, до батьківської хати.

- А зараз діти послухайте пісню «Моє рідне село».

- Які думки у вас виникли, коли ви слухали псню ?

- Подумайте, яким ви уявляєте наше село через 10 років, і щоб ви хотіли побудувати в селі, коли б були дорослими.

(Розповідь дітей).

ІV. Підсумок уроку.


  • Що нового ви почерпнули з нашого уроку ?

  • Що зворушило ваші серця ?


Тема 2. Традиційна господарська діяльність. Землеробська культура,

рибальство, тваринництво. Народні ремесла.

Мета. Розширити і збагатити уявлення про природні багатства України; дати

поняття про різні галузі господарства; ознайомити з господарською

діяльністю людей, народними ремеслами нашого краю. Розвивати

пізнавальний інтерес, вміння аналізувати. Виховувати повагу до людей

праці.

Обладнання: ілюстративний матеріал із зображенням різних видів

господарської діяльності, таблиці, кросворд.

Хід уроку

І. Оголошення теми і мети уроку.

- Сьогодні у нас незвичайний урок – урок-гра «Господарська діяльність українців».

Наше завдання дізнатися про традиційну господарську діяльність, землеробську культуру, рибальство і тваринництво. Познайомитися з народними ремеслами нашого краю.

Для подорожі нам треба вибрати транспорт. (Діти називають різні види транспорту, вибирають найбільш зручний для подорожі – літак).

Пропоную маршрут подорожі.

Станції.

1. Поетична



  1. Землеробська

  2. Тваринництво

  3. Розважальна

  4. Рибальство

  5. Народні ремесла

Вибираємо пілота, екскурсовода (вчителя)

ІІ. Актуалізація опорних знань.



  • Як ви гадаєте, чи можна назвати нашу країну багатою ? Доведіть свої міркування.

Зараз на станції «Поетичній» послухайте, як розмірковував про Україну поет Роман Завадович. Учень-пілот читає уривок вірша

Україно ! Краю милий,

Краю золотавий.

Поля твої широкополі,

Пісні дзівнкоголосі,

Міста наші рідні,

Сади пишноцвітні,

Пшениці ряснії,

Городи багатії.

Твій рідний край, дитино, -

То красна ця земля.

ІІІ. Робота над темою уроку

Вчитель екскурсовод.

Історично й географічно склалося так, що в Україні багатий рослинний світ, родючі землі. Усе це сприяє розвитку різних галузей господарства: промисловість, сільське господарство, транспорт.

(Можна показати таблиці)

Надзвичайно сприятливі в нашій карїні умови для розвитку сільського господарства, таких його складових, як рослинництво і тваринництво.

Ми зараз зупинимося на станції «Землеробська».

Найважливішим видом господарської діяльності залишилося землеробство. Україна – нація зі стародавньою високорозвиненою землеробською культурою.

Землеробство поділяється на три основні галузі: хліборобство, городництво, садівництво.

В Україні було відомо кілька систем землеробства. Найбільш давньою на Поліссі була вирубно-вогнева система. На обраній під посів у лісі ділянці восени або взимку рубали ліс. Навесні дерева і кущі палили і після цього без оранки сіяли просо або льон. У наступні роки тут висівали жито або інші зернові культури. Через 3-4 роки урожайність такого лану різко зменшувалась і його залишали.

Найбільш поширеною в Україні була трипільна система землеробства, відома ще з часів Київської Русі. Вся придатна для обробітку земля в тому чи іншому селі ділилася громадою на три частини. Одна з них відводилася під озимі культури, друга – під ярові, а третя залишалася на сезон незасіяною, парувала, тобто вдпочивала і використовувалася на пасовище. В наступному році «толока» засівалася озимими культурами, а на землях, що були під озиминою, сіяли ярові; рілля, що перебувала під яровими, залишалася, як толока; отже, відбувалося повне чергування.

З кінця 19 – початку 20 ст., в Україні набула поширення система землеробства – багатопілля з сівозміною, удобрюванням ланів, травосіянням (конюшина, люпин, люцерна, тимофіївка).

В українців були розвинуті всі галузі землеробства: хліборобство, городництво, садівництво.

Іноземці, які бували в Україні ще в 16-17 ст., відзначали наявнсть великої кількості вишневих та яблуневих садів біля кожної хати. Селяни здавна вміли прищплювати дерева й вивели багато сортів блук, груш. Л.П.Симиренком був виведений цінний сорт яблук – ренет, названий його ім’ям. Він широко побутує і нині. Слід зазначити, що згідно з традиційним розподілом праці в родині догляд за садами був цілком компетенцією чоловіків. Городництвом головним чином займалися жінки. Вони готували насіння, зберігали його взимку, пророщували навесні і висаджували на городі. Приблизно з 16 ст. почали вирощувати кавуни. Особливо славилися херсонські кавуни, якими торгували в Росії і вивозили за кордон. На півдні України з’явилися помідори, які згодом поширилися по всій території.

Провідною галуззю землеробства в Україні було хліборобство, причому вже за часів Київської Русі. З вирощуванням хліба було пов’язано чимало прикмет, обрядів і звичаїв.

Наступна станція «Тваринництво». Нас ознайомить з розвитком тваринництва стюардеса..

Із землеробством в українців було органічно пов’язане тваринництво. «Як будуть корови, то будуть і бички - не голодні діточки», - говорить народне прислів’я. У кожному дворі тримали волів чи коней, корів, овець, свиней, різноманітну птицю. Воли і коні використовували як тягло. Утримання іншої худоби давало, крім м’ясних і молочних продуктів та вовни й шкіри можливість селянинові одержувати гній для удобрювання ланів. До сьогоднішнього дня на селі тримають люди коні, корови, свині, вівці, різну птицю.

Цікаво знати «Стародавнє життя в Україні».

За старих часів на таких землях, які складають сучасну Україну люди не знали хліборобства, а жили зі скотарства. Розводили череди кіз, табуни коней, отари овець. М’ясом і молоком харчувалися, а зі шкір робили одяг і взуття. Хат не робили, а жили в куренях, які складали з тичок та обгортали шкурами. Жили вони великими сім’ями, по сто, по двісті людей, бо діти, виростаючи, одружувалися, але від батьків не відокремлювалися. Порядкував в сім’яї найстарший. Усе добро вважалося спільним.

На одному місці довго не стояли. Як тільки скотина випасала пашу, враз складали курені, все добро на вози та й вирушали далі на кращу пашу.

Наступна станція «Розважальна».

Фізкультхвилинка.

(Імітація рухів літака: спуск на парашутах, вільні розважальні вправи)



Станція «Рибальство».

Серед продуктів харчування українців риба завжди займала значне місце. Попит на неї задовільнявся підприємствами, розташованими на узбережжі Азовського і Чорного морів у лиманах, куди впадають Дніпро і Південний Буг та в гирлі Дунаю. Для населення цих районів рибні промисли становили майже єдине джерело існування. Ще одним центром рибного промислу було Полісся. У свіжому, солоному, копченому і в’яленому вигляді рибу розвозили по всій Україні. Взагалі українці займалися рибальством усюди, де існували ріки та інші водойми, в яких водилася риба.


Ми зараз розгадаємо кросворд і прочитаємо ключове слово.

  1. брідскум

  2. кибич

  3. лубіга

  4. даксу

  5. щіля

  6. факель

  7. мос

  8. сетро

  9. гаврюсе

  10. хоченя

Наступна станція «Народні ремесла».

На території нашого села було розвинено льонарство і ткацтво. Льон вважався кращою сировиною, ніж коноплі. Найбільше льону вирощували на Поліссі, зокрема і в нас. Для вимочування льону застосовували росяну мочку – розстелювали тонким шаром на лузі. Сушили льон на сонці. Після сушіння льон тіпали – відділяли кострицю від волокна. Пряли волокно на веретені й на прядці. Випрядені нитки змотували з веретена в клубки. Пряжу золили, білили на сонці або морозу. Тоді пряжу снували і ткали на спеціально зроблених верстатах. Готове полотно знову вибілювали. (Із верстатом знайомимося в музеї).

Вчитель.


  • Якою ще господарською діяльністю займаються люди нашої місцевості?

Робота в парах.

Складіть і розкажіть один одному про господарську діяльність.

ІV. Підсумок гри-подорожі.


  • Напишіть на пелюстках квітки, які ви знаєте галузі господарства.



Тема 3. Народний календар. Стародавні свята: Миколая, Різдво, Новий рік (Василя, Маланки) та інші.

Мета: розширити знання дітей про народні свята, їх виникнення та стародавнє значення, активізувати пізнання культурної спадщини, розвивати бажання , здобувати здобутки своїх предків. Виховувати почуття гідності, любов до рідного краю.

Обладнання: малюнки, ребуси, криптограми, павук.



Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

- Які свята в грудні найцікавіші для тебе?

- Які ще свята припадають на зимовий період?

- Чому люди відзначають ці свята?

- Хто навчив вас святкувати народні свята?



ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Кожне із свят потребує дослідження: що воно означає, з якими подіями пов’язане, які звичаї передбачає. Сьогодні ми почнемо своє дослідження найбільш поширених народних свят, дізнаємося про традиції та обряди народу.



ІІІ. Сприймання і осмислення матеріалу.

  1. Словникова робота ( зєднай слова із них тлумаченням.)

Це те, що стало звичним, засвоєним, що увійшло в ужиток.


традиція

звичай

Що значить приводити в належний вигляд, упорядковувати, прикрашати

Що значить


2. Розповідь з елементами бесіди.

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група мають свої традиції, звичаї, обряди та свята, становлення яких відбувається протягом багатьох століть. Святково-звичаєва спадщина, а також мова - це ті найміцніші елементи, що об’єднують, згуртовують окремих людей в один окремий народ, в одну націю. Наш народ зумів зберегти ту скарбницю, донести до наших днів, а ми з вами повинні розвинути її і в подальшому передати прийдешнім поколінням.



  • Свято Миколая (19 грудня) відзначали особливо урочисто. Вважалося, що цей святий є захисником усіх бідних і знедолених. Та найбільш вшановували діти, для яких він був почесним охоронцем.

В Україні, особливо в західних областях, до цього дня готували обрядові. Ввечері до оселі заходив Миколай з подарунками, якщо діти спали, Миколай клав подарунки їм під подушку.

Вручаючи кожному окремо гостинець, святий Миколай згадував усе те добре, що зробила дитина протягом року, і соромив за нечемні вчинки. Відтак діти свято вірили в існування цього доброго захисника і намагалися не гнівити свято Миколая, який знає про все.



  • Свято Миколая тепер святкують і в нас. В школі влаштовуємо цікаві заходи, де головною дійовою особою є святий Миколай.

  • (Заздалегідь клас ділився на три групи, яким було дано завдання про свято Миколая)

1 група. Відшукати легенду про дитинство Святого Миколая.

2 група. Відшукати народні прикмети та прислів’я про Миколая.

3 група. Підготувати вірші та пісні присвяченні Миколаю. (Діти розповідають легенду, вірші, пісні, народні прикмети, прислів’я)

- Ви почули про хороші справи, які робив Святий Миколай. А зараз ми проведемо конкурс-гру «деревце доброти та милосердя». На дошці прикріплю деревце (стовбур та гілочки). Якщо дитина зробила добру справу, прикріплюємо листочок, якщо проявила милосердя – квіточку. Спостерігаємо, за який час деревце зазеленіє, зацвіте.

Вчитель. На січень припадає найбільше свят. Пригадайте, в якій коляді говориться:


  • Бо прийдуть до тебе три празники в гості:

А що перший празник, то Різдво Христове,

А що другий празник – святого Василя,

А що третій празник – святе Водохреща

А зараз відгадайте ребуси і побачите, які далі свята досліджуватимемо.




  • З якого боку почали святкували Різдво?

Про це повідомить нас група «Дослідників».

Різдво є найдавнішим святом, походить воно з дуже давніх часів, коли наші предки ще не були християнами. В ті часи це було свято на честь доброго бога сонця, що звався Дажбог. Пізніше, коли наші предки прийняли християнство, того самого дня почали святкувати день народження справжнього Бога Ісуса Христа. Тому в цьому святі збереглося багато наших старих звичаїв, які поєднанні тепер з християнськими.



  • Чим починається Різдво? (Свят – Вечором)

Про це розповість наша група «Допитливих». Це вечір останнього дня перед Різдвом. Напередодні тривав піст – Пилипівка, а тому у свят вечір не вживають мяса, молока, яєць.

До свята готуються весь попередній тиждень, а особливо – останній день. Надвечір найстарший чоловік у родині йде в стодолу і там зв’язує снопик із різного збіжжя: жита, пшениці, вівса, ячменю. Цей снопик урочисто вносять до хати і ставлять на покуті між образами. Під нього настеляють свіжого сіна. Сіном також притрушують увесь стіл (під скатертиною) і домівку хати. На покуті коло снопика кладуть буханець хліба і ставлять кутю та ізвар.



  • Що ж таке кутя? Кутя – це головна страва на Свят – вечір у вигляді густої каші з ячменю та пшениці. Аби вона була м’якша, пшеницю чи ячмінь трохи обтовкують, щоб збити тільки верхню шкурку, але не побити самого зерна. До куті варять узвар, у який додають меду, тоді їм розводять кутю і їдять.

На Свят – вечір має бути на столі дванадцять страв, бо в Христа було дванадцять учнів апостолів. Крім куті, варять борщ з рибою чи сушеними грибами, вареники з капустою, кашею, грушками, маком тощо. Подекуди готують ще свіжу або солону рибу, холодець із риби та інші пісні страви.

Вечеряють одразу після заходу одразу після заходу сонця, коли на небі зявляється перша зірка. За столом мусить зібратися вся родина. Вечеря починається молитвою. У цей час горить тільки воскова свічка. Ніхто не розмовляє голосно, не вигукує, не пустує. Сідають усі до столу і їдять повільно, не кваплячись. Особливо – кутю. Наш народ вірить, що на Свят – вечір усі померлі предки приходять знову на землю і йдуть до хат своїх дітей, онуків, правнуків. І разом з ними їдять святу страву-кутю.

Тому кожен, хто їсть кутю, зїдає кілька ложок, а тоді кладе свою ложку в миску, щоб дати змогу поїсти померлим родичам. Це дуже гарний звичай, якого немає в кожного іншого народу. Так мовби підтримується зв'язок між рідними поколіннями роду. Отож і виходить, що, народ є без початку й кінця. Недарма існує приказка:»Нашому роду нема переводу»

Вчитель:


Різдвяні свята тягнуться аж до Водохрещ. колись у цей час вважали гріхом співати якихось інших пісень, крім колядок. Колядують усі – і дорослі і малі. З усіх українських пісень найкращими, найбагатшими за музикою і змістом є колядки. Нашим колядкам уже близько двох тисяч років.

  • Діти, а які колядки ви знаєте? (діти колядують)

  • Про який другий празник – Новий рік розкажуть нам « Чомусики»

  • Новорічні свята в Україні сягають сивої давнини. Незважаючи на те, що, у різні часи дата святкування Нового року змінювалася (1 березня, 1 вересня, 1 січня), сам обряд виявився стабільним у часі. Християнська церква, залишившись на старому календарі, відзначає Новий рік 14 січня.

Головною гостею на святі є ялинка.

  • Як ялинка пришла до нас на свято? (легенда про ялинку)

  • А чому у світлиці вішають павуки?

  • Коли Ірод хотів знищити Христа, Марія з немовлям сховалися у печері, а павук заснував вхід у печеру павутинням. Ось тому павука підвішують до стелі чи до ікони.(демонструю павука, зробленого ї соломи)

  • А чому «дощик», що нагадує павутиння, на ялинку вішають?

  • Існує легенда «Золоте павутиння» за Івгою Шугай..

Отже, Новий рік зветься празником святого Василя. Василь приходив не сам, а з дівчиною Маланкою. Всі рядилися у чудернацький одяг. Було дуже весело, навіть трішечки страшно, бо раптом, мов з-під землі, зявлялися волохаті ведмеді, бородаті цапи, рогаті чортики, князі з мечами, але не треба боятися бо це – наші колядники, перевдягнуті в казкових героїв. Разом з Маланкою вони вели танок і співали:

Ой, черчику Васильчику,

Посію тебе в городчику.

Буду тебе шанувати,

Сім раз на день поливати.

Вранці наступного дня колядники, знявши свою чудернацьку одежу, знову бігли від хати до хати. Кожен ніс мішечок, у якому були пшеничні зерна. Вони сіяли зерна по хатах, примовляючи:

Сійся, родися, жито, пшениця,

Жито, пшениця,, всяка пашниця,

Коноплі по стелю, льон – по коліна,

Щоб у вас хрещених, голова не боліла.

Посівальники посівали спочатку в дома, а вже потім бігли по хатах. За народним віруванням дівчата щастя не приносить тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.

Діти, а які ви знаєте засівалки? Щедрівочки?

Щедрик – щедрик – бедринець!

Ой, який я молодець –

Прийшов посипати,

Забув зерна взяти.

Та маю в кишені

Гороху з півжмені.

Сію, сію жито

Узимі на літо.

Нехай Бог поможе,

Щоб все було гоже!

З Новим роком будьте,

Мене не забудьте.

(Катерина Перелісна)

Сію, сію, посіваю,

З Новим роком вас вітаю!

Щоб з ваших діток була потіха,

А нам за це давайте грошей пів міха.
Сію, сію, посіваю,

З Новим роком вас вітаю,

Не на рік, не на два,

А на многії літа.

Третій празник – святе Водохреща.

В цей день люди із церкви йшли до річки, або на став. Там вони вирізали великого хреста з льоду. Приходив священник і освячував воду.

Люди набирали у глечики тієї водиці й берегли її цілий рік, ласкаво називали водичкою-йорданичкою, бо це була вода, яка приносила здоровя і красу.

І свято називалося Святе Водохреща, або Йордан.

Потім найсміливіші юнаки купалися в ополонці й усі співали:

Йордан, Йордан, вода студентська,

Пречиста Діва воду брала,

Своє дитя напувала.

Священник ходив цього дня селом і скроплював святою водою кожну оселю, щоб до людей у двір приходило тільки щастя, щоб обминало їх зло.

Вчитель:


Ось і глибше ми познайомилися з Різдвяними святами.

  • Чи зберігся звичай скроплювати водичкою-йорданичкою кожну оселю в нашому селі?

ІV. Підсумок уроку.

Щоб перевірити, як ви знаєте колядки і щедрівки розгадаємо

кросворд «Коляда».


  1. Добрий … тобі, пане господарю.

  2. Нова … стала, яка не бувала.

  3. Де … родився, з Діви воплотився.

  4. Ой радуйся земле, … Божий народився.

  5. По всьому світу стала новина, Діва … Сина родила.

  6. … з ягнятком перед тим дитятком.

  7. Ой перший же празник - … Христове.

  8. … Богу! – заспіваймо.




Розділ ІV. Твій рідний дім . (3 год)

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка