Конкурс «Творчий учитель обдарований учень»



Скачати 274.45 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір274.45 Kb.
Комунальний заклад «Луцька вечірня (змінна) школа

Луцької міської ради»


Матеріали на ІІІ Всеукраїнський конкурс

«Творчий учитель – обдарований учень»

Планування виховної роботи класним керівником

щодо формування соціальної компетентності школярів

шляхом впровадження інноваційних технологій

(проект плану виховної роботи класного керівника)




Підготувала

Чубко Тетяна Володимирівна


Луцьк – 2014

Анкетні дані автора учасника ІІІ Всеукраїнського конкурсу

«Творчий учитель – обдарований учень»




Педагогічне кредо:

«Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, учень – факел, який треба запалити»

Плутарх


1. Прізвище, ім'я, по батькові: Чубко Тетяна Володимирівна

2. Дата і місце народження: м. Луцьк, 22.12.1980 р.н.

3. Місце проживання: м. Луцьк, Проспект Президента Грушевського, буд.24, кв.17 телефон, е-mail : моб. т. 0991500985, е-mail: chubko@mail.ru

4. Навчальний заклад, який закінчила, спеціальність за дипломом: ВДУ ім. Лесі Українки, 2003 рік, біолог, викладач біології

5. Місце роботи: Комунальний заклад «Луцька вечірня (змінна) школа Луцької міської ради», тел.. (0332) 72-51-48

6. Стаж роботи: загальний 15 років, у тому числі педагогічний 10 років

7. Кваліфікаційна категорія: ІІ категорія












Зміст
Анотація

  1. Інноваційні форми роботи та технології, що використовуються у виховній роботі (з досвіду роботи):

    1. 1.1. Технологія психолого-педагогічного проектування соціального розвитку школяра

    2. 1.2. Інтерактивна технологія

    3. 1.3. Проектна технологія

    4. 1.4. Інформаційно - комунікативні технології

  1. Організація роботи учнівського самоврядування як спосіб соціалізації учнів

  2. Індивідуальна робота з учнями

  3. Організація роботи з батьками

  4. Орієнтовний план виховної роботи класного керівника

Висновки

Список використаної літератури

« Ми навчаємося не для школи, а для життя»

Сенека Молодший   

Анотація

Сучасний період розвитку суспільства докорінно змінив вимоги до рівня вихованості, озброєння знаннями, формування характеру молодої людини, яка вступає у самостійне життя. Школа – це простір життя дитини, тут вона повноцінно живе, і тому вся робота повинна вибудовуватися так, щоб сприяти становленню соціально зрілої особистості, гуманізації відносин між учнями та педагогами, школою та родиною. За таких обставин актуальним стає процес соціалізації дитини, бо саме учнівська молодь має брати на себе активну й відповідальну роль у соціальному житті й через цю роль здобувати статус у суспільстві, тобто діяти, а не бути пасивними споглядачами. Саме тому сучасний класний керівник повинен орієнтуватися на компетентнісний підхід виховання особистості та пошук ефективних механізмів його реалізації.

Сьогодні школа повинна формувати нову систему універсальних знань, умінь і навичок, а також досвід самостійної діяльності й особистої відповідальності учнів, тобто сучасні ключові компетентності. Соціальна компетентність визначена Радою Європи однією з ключових компетенцій, вона цікава тим, що поєднує в собі аспекти всіх інших компетентностей: володіння рідною та іноземною мовою, знання історії, релігії, культури; громадянські компетенції; здоров’язберігаючі компетенції; компетенції самовдосконалення.

Класний керівник повинен здійснювати системний та цілеспрямований підхід до формування соціальної компетентності школярів різними засобами і шляхами. На сучасному етапі роль вчителя стає стає роллю одного з партнерів у виховному процесі, адже необхідно залучати усіх учнів до творчої діяльності, а доповнення традиційних методів та прийомів роботи інноваційними (інформаційно-комунікативні технології, інтерактивне виховання, проектна технологія, технологія психолого-педагогічного проектування соціального розвитку учнів) дає кращі результати роботи.

Перед класним керівником стоїть завдання формувати морально-духовну життєвокомпетентну особистість, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал. А саме:


  • Сприяти згуртуванню класного колективу.

  • Залучати учнів до активної участі у життєдіяльності класного й шкільного колективу через соціальнозначимі види діяльності, прищеплення учням загальноприйнятих етичних норм в поведінці та спілкуванні.

  • Формувати в учнів свідоме ставлення до свого здоров'я як
    найвищої цінності, формування навичок здорового способу життя,
    збереження та зміцнення фізич­ного та психічного здоров'я.

  • Підвищувати рівень зацікавленості школою, яка сприятиме покращенню навчання і ставлення дітей до школи, розвитку їх здібностей на основі цієї зацікавленості.

  • Формувати правову свідомість на основі правових знань, що склалися у нашому суспільстві; попереджувати асоціальні прояви поведінки серед учнів; підвищувати правову культуру учасників навчально-виховного процесу.

  • Корегувати вади особистісного розвитку через виховання в учнів принципів самоконтролю, підвищення їх самооцінки, створення ситуацій успіху, залучення до різних видів діяльності тощо.

  • Створити атмосферу співробітництва між батьками і вчителями з метою конструктивного впливу на особистість дитини.

Наукові підходи до формування соціальної компетентності, її структури, змісту висвітлюється у різних педагогічних працях. У вітчизняній науці це питання є недостатньо розробленим. У країнах західного світу, де соціальна компетентність, на противагу країнам пострадянського простору, досліджується вже кілька десятиріч, також не існує єдиного усталеного погляду щодо цього поняття. На пострадянському просторі проблема соціальної компетентності з кінця XX ст. стає дедалі актуальнішою, особливо в Російській Федерації, де склалася вітчизняна наукова школа під керівництвом Маслєннікової В. М., на сьогодні дослідження соціальної компетентності має міждисциплінарний характер (Шабатура Л., Бахтєєва С., Гиндина О., Сгоров Д., Цвєтков В. тощо).

В Україні коло досліджень, присвячених проблемі структури та змісту соціальної компетентності, досить обмежене. Наших співвітчизників, як і російських, більш приваблює професійна та комунікативна компетентності (Макаренко С. С., Полуніна О. В., Онкович А. Д., Козак С. В., Демченко С. О., Елькін М. В., Завіниченко Н. Б. тощо). Не дослідженими в українському науковому просторі є соціальна, моральна, громадянська, особистісна, екстремальна види компетентностей[13].

Українські дослідники Лєпіхова Л., Сохань Л., Єрмаков І. більше уваги приділяють відповідно соціально-психологічній компетентності вчителя та життєвій компетентності особистості; Радул В. В., Михайлов О. В. - соціальній зрілості. Гончарова-Горянська М. аналізує роботи зарубіжних авторів, присвячених проблемі структури та змісту соціальної компетентності, завдяки чому зарубіжний досвід став трохи більш висвітленим. Тому, звичайно, проблема змісту та структури соціальної компетентності та шляхи її формування потребує подальшого вивчення [13].


  1. Інноваційні форми роботи та технології, що використовуються у виховній роботі (з досвіду роботи).

Соціалізувати дитину – це насамперед навчити її жити у злагоді із собою та навколишнім світом. Мудрий педагог В.Сухомлинський розумів, що досягнути цього можна, лише крок за кроком вводячи дитину у світ різноманітних людських стосунків і спонукаючи її до більшої самостійності та відповідальності. Діяльність класного керівника щодо соціального розвитку учнів складається з таких етапів:

  1. Вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх оточення, інтересів:

  • програмування виховного впливу,

  • аналіз ефективності виховного впливу.

  1. Створення виховного середовища:

    • згуртування класного колективу,

    • формування комфортних психологічних умов,

    • залучення учнів до різноманітних видів діяльності,

    • розвиток учнівського самоврядування.

  1. Здійснення корекції впливу різних суб’єктів соціальних відносин учнів:

      • надання соціально – педагогічної допомоги сім’ї,

      • взаємодія з учителями – предметниками,

      • корегування впливу засобів масової інформації,

      • нейтралізація негативного впливу соціуму.

Визначення мети та завдань є ядром виховного процесу, відповідно до яких планується та проводиться корекційно-виховна робота та вирішуються особистісні проблеми школярів, які виявлені під час діагностики. Без знань педагогіки і психології класний керівний таку роботу здійснювати не зможе, і тому вимагає постійної самоосвіти.

У виховній роботі варто використовувати інформаційні технології, інтерактивне виховання, проектну технологію та елементи технології психолого-педагогічного проектування соціального розвитку учнів, технологію педагогічної підтримки.


Таблиця 1

Виховні технології, які використовуються у виховній роботі

Назва технології

Як саме використовується дана технологія

Технологія психолого-педагогічного проектування

соціального розвитку учнів



Дослідження учнівського контингенту, конструювання тактичних виховних завдань

Інформаційно-комунікативні

технології


Проведення класних годин, позакласних заходів із застосуванням ІКТ

Проектна технологія

Підготовка презентацій, дослідницькі роботи.

Інтерактивне виховання

Впровадження тенінгів

Теми виховних годин, годин спілкування повинні добиратися з програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України». У цьому документі зазначено, що головним завданням сьогоднішньої освітньої практики є створення виховного простору, під яким розуміємо не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, простір культури, що впливає на розвиток особистості. Визначальною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе [8].

Класний керівник повинен прагнути створити таке виховне середовище, яке буде сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе. Адже, щоб полюбити інших людей, потрібно спочатку полюбити себе. Тому необхідно навчити учнів цінувати себе. Проблему формування здорового способу життя можна вирішити за допомогою бесід, зустрічей з медичними працівниками, тренінгів. Одним із пріоритетних завдань виховної роботи є виховання духовної культури учнів. Необхідно збагатити їх духовний світ, привчати школярів до культури спілкування[8].

Виховуючи шанобливе ставлення до сім'ї, родини, людей, необхідно практикувати тренінги, інтерактивні бесіди на різні теми, комплекси корекційних занять, уроки спілкування. Такі заходи сприяють формуванню в учнів необхідних комунікативних та соціальних компетентностей, вихованню моральної культури.

Враховуючи екологічні проблеми сьогодення, задля виховання ціннісного ставлення до природи необхідно проводити екологічні тренінги, екологічні акції.



Ціннісне ставлення школярів до культури і мистецтва формується через знайомство із досягненнями світової та вітчизняної культури в ході пізнавальних годин. Необхідно створювати у класному приміщенні затишок, комфорт, чистоту, приділяти увагу естетичному оформленню будь-якого заходу, зовнішньому вигляду учнів.

Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Важливим завданням сучасної школи є виховання творчої конкурентноздатної особистості, яка усвідомлює суспільну значимість праці. З цією метою можна використовувати тести, години спілкування, зустрічі.

Уся робота класного керівника повинна бути організована так, щоб виховати національно свідомих громадян, патріотів, які б щиро любили свою вітчизну, шанобливо ставились до історії та духовної спадщини свого народу. З метою формування ціннісного ставлення учнів до суспільства і держави можна застосовувати такі форми роботи, як круглий стіл, уявна подорож, урок-реквієм, усний журнал, конкурси.




    1. 1.1. Технологія психолого-педагогічного проектування соціального розвитку

Робота класного керівника за технологією психолого-педагогічного проектування соціального розвитку проходить у декілька етапів:

І етап. Комплексний аналіз розвитку учнів класу.

ІІ етап. Систематизація проблем та потенційних можливостей учнів, постановка конкретних виховних завдань.

ІІІ етап. Проектування змісту виховної роботи з учнями класу.

ІV етап. Погодження плану діяльності класних колективів з учнями класу та затвердження його адміністрацією.

Комплексна психолого-педагогічна діагностика проводиться соціально-психологічною службою спільно з класними керівниками два рази протягом навчального року : І зріз – у квітні-травні, ІІ зріз – у грудні; вона охоплює всіх учасників навчально-виховного процесу – учнів, батьків.

Результати комплексної психолого-педагогічної діагностики отримую за допомогою комп’ютерного комплексу „Універсал”, що спрощує і полегшує роботу. Комплексний аналіз особистісного розвитку учнів класу здійснюється шляхом аналізу фізичного розвитку учнів, життєвої активності учнів класу, соціально-комунікативного розвитку учнів класу, ціннісних орієнтацій учнів за основними видами діяльності, сімейних стосунків.

Під час аналізу фізичного розвитку учнів класу особливу увагу слід звернути на тих учнів, діагноз яких викликає занепокоєння у медичних працівників, особливо стосовно впливу медичного діагнозу на психічний та соціальний розвиток особистості дитини. Так, до прикладу, якщо у дитини є захворювання, яке впливає на здатність вчитися, така дитина повинна отримувати допомогу від вчителя - предметника та класного керівника.

З метою виявлення вад особистісного розвитку, як правило, один раз на рік проводиться діагностика за методикою З. С. Карпенко „ДВОР” (діагностика вад особистісного розвитку). Аналізуються такі вади, як екстернальність, агресивність, невпевненість, тривожність, імпульсивність, схильність до нечесної поведінки. У моєму класі виражені такі вади як тривожність та імпульсивність.

Аналіз життєвої активності учнів здійснюється за основними видами діяльності, до яких відноситься: дозвільно-ігрова, фізично-оздоровча, художньо-образна, предметно-перетворювальна, навчально-пізнавальна, соціально-комунікативна, громадсько-корисна, національно-громадянська, духовно-катарсична. У класі загалом низький рівень активності, лише декілька учнів мають достатній рівень цієї активності.

Крім даної інформації, класний керівник володіє інформацією про:


  1. Значення рівня згуртованості класу.

  2. Кількість і склад мікрогруп.

  3. Наявність неофіційних лідерів та під лідерів.

  4. Структуру класу (склад активу, пасиву, наявність ізольованих та відторгнутих учнів, учнів зони ризику тощо). Своєчасне виявлення та дезінтеграція дозволяє уникнути випадків девіантної поведінки учнів, що сильно впливає на стан правопорушень в навчальному закладі.

Важливим фактором, що впливає на соціальний розвиток особистості, є взаємостосунки учня з батьками в сім’ї. Діагностика сімейних стосунків з батьками учнів за методикою А.Я. Варга та В.В. Століна проводиться один раз на рік. В ході даної діагностики батьки оцінюють свої стосунки з дитиною за 5 шкалами :

  1. Прийняття - відчуження: відтворює емоційне відношення до дитини.

  2. Кооперація: показує соціально бажаний засіб батьківського відношення.

  3. Симбіоз: відтворює рівень між особистісної дистанції під час спілкування з дитиною.

  4. Авторитарна гіперсоціалізаці: відбиває форму і напрямок батьківського контролю за поведінкою дитини.

  5. Маленький невдаха: відтворює особливості сприйняття та розуміння дитини батьками.

Предметом діагностики соціального та духовного розвитку в даному дослідженні є ціннісні і орієнтації у сфері спілкування та ціннісні пріоритети у сферах сім’ї, праці, пізнання, мистецтва, між особистісного спілкування.

Особисто класний керівник проводить аналіз особових справ учнів, особливо їх психолого-педагогічних характеристик, рівня навчальних досягнень.

Провівши первинну діагностику, проаналізувавши діагностику СПС, відвідавши дітей вдома, порозмовлявши з батьками, поспостерігавши за вихованцями, класний керівник починає бачити проблеми класу, дитини та сім’ї. Зазвичай найпоширенішими проблемами є наступні:


  • Низький рівень соціальної активності підлітків, наявність вад особистісного розвитку.

  • Не сформовані ціннісні пріоритети.

  • Не сформовані в учнів стійкі навички здорового способу життя та безпечної поведінки.

  • Недостатньо сформовані вольові якості підлітка, його емоційна сфера, відповідальність за свої вчинки, рівень свідомої дисципліни. наявність узалежнення до тютюнопаління, до правопорушень, до бродяжництва.

  • Є учні, які скоїли злочин та перебувають на обліку ВКМСД .

  • Низька педагогічна культура та правова обізнаність батьків.

Результати комплексного аналізу фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку особистості учнів класу, що отримані в процесі діагностики, використовують для конструювання виховних завдань, в яких визначаються конкретні ефективні шляхи і методи психолого-педагогічного впливу на кожного учня класного колективу.


    1. 1.2. Інтерактивна технологія

Завдання по формуванню соціальної компетенції можна реалізувати у рамках експериментальної роботи. На даний час у КЗ «Луцька вечірня (змінна) школа Луцької міської ради» триває експериментальна робота на тему «Управління процесом формування соціальної компетентності учнів вечірньої школи» [12].

Основними форми та методами роботи з учнями у експерименті є інформаційне повідомлення, тестування, робота в групах, дискусії, ігри, вправи та інші інтерактивні методи. Учні опановують такі теми «У пошуках власного я», «Культура дозвілля», «Як не стати жертвою маніпуляцій?», «Основи ринкових відносин. Навіщо мені про це знати?», «Секрети професійної кар’єри», «Бізнес і підприємництво», «Мої права – мої ж обов’язки? Моя відповідальність», «Освіта впродовж життя: міф чи реальність?» Отримані знання допоможуть підліткам у повсякденному житті.

Позитивні результати дають такі форми роботи, як соціальні вправи, обговорення. Саме в ході таких видів роботи учні вчаться висловлювати власні думки й судження, самостійно оцінювати факти і події, проявляти такт і витримку, цінувати чужу думку й аналізувати свою, формувати почуття. Проблемні запитання повинні викликати активне обговорення серед підлітків. Значні резерви соціальної адаптації дітей і підлітків закладено у різноманітній діяльності, що дозволяє учням набути допрофесійних знань і умінь, підвищити самооцінку, сформувати соціально значущі якості особистості.

Інтерактивні методи навчання захоплюють учнів, пробуджують у них інтерес та стимулюють мотивацію, навчають самостійного мислення та дій. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів залежить від умінь, стилю роботи конкретного вчителя. Учитель, проектуючи виховний захід, мусить знаходити відповіді не лише на запитання «Що засвоїли (засвоять у результаті виконання діяльності) учні?», але й на не менш актуальне – «Як працюють (повинні працювати) учні для того, щоб досягти відповідних результатів?», тобто слід передбачати та аналізувати і результати діяльності учнів, і саму діяльність [12].

Під час тренінгу необхідно створити неформальне, невимушене спілкування учнів тренінгу, яке відкриває перед групою безліч варіантів розв’язання проблеми, сприяє розвитку групової динаміки, міжособистісних взаємин і норм у групі, заради якої вона зібралася або була сформована. Як правило, учні в захваті від тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес спілкування цікавим, не обтяжливим.

Тренінг, на думку фахівців, подібний до самого життя в мініатюрі. Навчання, під час тренінгу, має дарувати учасникам радість, можливість унікального спілкування, сприяти формуванню навичок співпраці, відкривати нові перспективи. Зазвичай, люди краще ставляться до тих, хто не змагається, не суперечать, не конкурує з ними, і навпаки гірше до тих - кого сприймають як опонентів, супротивників. Для досягнення життєвого успіху доцільним є порозуміння, налагодження конструктивних взаємин з іншими. Для цього слід навчитися уважно слухати співрозмовників, сприймати їх доброзичливо, шукати в них позитивні риси, взаємодіяти та співпрацювати, а не змагатися з ними. Тренінг дає не лише специфічні знання та навички з окресленої проблематики, а й допомагає змінити неконструктивне ставлення до них людей на ефективну модель співробітництва[14].

На відміну від традиційних, тренінгові форми ініціалізують весь потенціал людини: рівень та обсяг її видів компетентностей, які мають місце в професійній діяльності (соціальна, соціально-психологічна, цілевизначальна, комунікативна, технологічна, продуктивно-результативна, прогностична, аналітико-синтетична, ситуативна, організаційна, емоційна та інтелектуальна), самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо.


    1. 1.3. Проектна технологія

Що може бути краще для становлення особистості, ніж відчуття успіху й особистої значущості у процесі своєї праці? Використання проектних технологій допомагає розвивати дитину через вирішення проблем і використання цих знань у конкретній практичній діяльності. Особливо актуальним є застосування методу проектів сьогодні.

В основі методу проектів лежать:



  • розвиток пізнавальних умінь і навичок учнів;

  • уміння орієнтуватися в інформаційному просторі;

  • уміння самостійно конструювати свої знання;

  • уміння інтегрувати свої знання з різних галузей науки;

  • уміння критично мислити.

З учнями за даною технологією необхідно працювати у такій послідовності: визначення проблеми — висунення гіпотези вирішення завдань — обговорення методів дослідження — оформлення кінцевих результатів — аналіз одержаних даних — підбиття підсумків — коригування — висновки.

У ході такої роботи учень вчиться самостійно здобувати знання і використовувати їх для вирішення нових пізнавальних і практичних завдань. Діти набувають комутативні навички та вміння, працюючи у різноманітних групах та виконуючи різні соціальні ролі (лідер, виконавець, посередник і т. п.), ознайомляться з різними думками щодо однієї проблеми. Особливо цінним активізуючим стимулом діяльності є те, що проектне навчання не порушує принципу невимушеності, у міру виконання роботи зростає ступінь захопленості нею. Діти вчаться на власному досвіді й досвіді своїх товаришів, бачать результат своєї власної праці.

Для ілюстрації цієї технології наведу приклад із власного досвіду. Мова піде про проект «Будемо толерантними!» у рамках всеукраїнської акції «Моральний вчинок». Проблему для проекту було взято з реального життя, таку, що має значення для самих дітей і для багатьох людей. Проект мав на меті підвищити рівень толерантності та сприяти формуванню «здорового» ставлення до людей різних національностей через передачу знань та досвіду.

Стислий опис проекту:



    • Огляд періодичних видань та Інтернет-ресурсів.

    • Створення глосарію.

    • Визначення рівня толерантності учнів шляхом анкетування та обговорення їх результатів.

    • Проведення виховних годин.

    • Опрацювання статистичних даних щодо національного складу населення школи, міста, області, України.

    • Створення інформаційного буклета.

    • Інформування учнів школи (розповсюдження буклетів).

Для вирішення цієї проблеми учні використовували ті знання, що вони мають, і набувають нові. Мені, як класному керівнику, приємно спостерігати, як зростає їх активність, вміння самостійно розподіляти обов’язки, спільно працювати у колективі, брати на себе відповідальність і доводити справу до кінця. Я переконалась, що використання в педагогічній практиці методу проектів навчає дітей самостійно думати, знаходити і вирішувати проблеми. Діти набувають здатності прогнозувати результати, можливі наслідки різних варіантів рішення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Та головним завданням використання методу проектів у виховній роботі я вважаю набуття учнями досвіду, який може стати їм у нагоді в подальшому житті, формуваня певних навичок поведінки, стилю життя.


    1. 1.4 Інформаційно - комунікативна технологія

Сьогодні комп’ютерна техніка займає не останнє місце у житті кожної людини, а вчителя – тим паче. Вона виступає як засіб організації і супроводу виховного процесу, допомагає у створенні планів, конспектів, методичних розробок, забезпечує наочність (презентації, відео).

Преваги використання ІКТ:



  • Роблять виховний процес більш сучасним, різноманітним, насиченим.

  • Розширюють можливості представлення інформації, та сприйняття її різними аналізаторами

  • Забезпечують наочність, естетичність в оформленні виховних заходів.

  • Адаптують дитину до сучасного інформаційного середовища і формують інформаційну культуру

  • Використовуються у різних формах виховних заходів і поєднуються з різними педагогічними технологіями.

  • Дозволяють більщ якісно здійснювати систему діагностики і моніторингу виховного процесу.

  • Підвищують якість педагогічної праці.

  • Сприяють ефективності виховних заходів. Грамотне, систематичне використання інформаційно-комунікативних технологій повинні стати потужним сучасним засобом підвищення ефективності виховного процесу.

ІКТ використовуються у різних напрямках діяльності класного керівника. Сучасний виховний захід не можна уявити без мультимедійної презентації. За даними досліджень людини запам’ятовує 20% почутого і 30% побаченого, і 50% того, що бачить і чує одночасно. Полегшення процесу сприйняття інформації за допомогою яскравих образів – основа будь-якої презентації. ІКТ змінило всі сторони життя школи. В першу чергу, змінилася роль учня, він став партнером і помічником у проведенні позакласних заходів. До такої діяльності відносяться години класного, інформаційні хвилинки. Створюючи сценарій з допомогою ІКТ, необхідно продумати послідовність технічних операцій, форми і способи подачі інформації на екран. Великий педагог К.Д. Ушинський: «Якщо ви заходите в клас, від якого важко добитися слова, почніть показувати картинки, і клас заговорить, а головне, заговорить вільно…» З часів Ушинського звичайно багато чого змінилося, але зміст цього вислову залишився актуальним і сьогодні. Зрозуміло, що технологічні досягнення нічого не варті, якщо вчителі не вміють ними ефективно користуватися, а счасний вчитель повинен дати учням те, що їм потрібно для успіху у майбутньому[16].


  1. Організація роботи учнівського самоврядування як спосіб соціалізації учнів

Одним із важливих чинників створення виховного простору, який сприяє формуванню соціальних компетентностей учнів, є робота учнівського самоврядування.

Наш час потребує лідерів нової формації, людей компетентних, відповідальних, здатних мислити неординарно, генерувати нові ідеї та приймати нестандартні рішення. Ось чому одне із головних завдань школи – підтримка учнівської молоді, чия життєва позиція спрямованна на активну участь у громадському житті, молоді, яка має організаторські здібності, усвідомлює себе лідером, розуміє, що великі справи починаються із малих вчинків. Школа – це мікромодель громадянського суспільства. Основи громадянського ставлення і демократії закладаються з дитячих років, і самоврядування допомагає учням організувати власне життя і життя своїх товаришів. Досвід взаємостосунків, розв’язання конфліктів, виявлення і захисту своїх інтересів, здобутий у школі, стане корисним багажем, з яким школярі увійдуть у доросле життя.

Клас має реально діючі органи самоврядування, які в основному самостійно та правильно розв’язують питання планування, організації, регулювання та контролю. Кожен орган має свої, чітко визначені обов’язки. При виборі членів комітетів враховується, насамперед, бажання та індивідуальні здібності учнів. Староста класу та помічники старости класу обираються на перших класних зборах. Вибори проводяться відкрито, кожен учасник ділиться своїм баченням розвитку колективу. Вкінці кожної чверті актив класу звітує перед усіма учнями про виконану роботу. Така система учнівського самоврядування класу виявилась результативною: учні активно включаються у життя класу і школи, вчаться працювати разом, організовувати цікаві заходи і брати на себе відповідальність.

Структура самоврядування класу перебуває в стані позитивних змін та самовдосконалення. Розширюється коло учасників. Учні класу є активними учасниками шкільного учкому.

Засідання учкому класу проводяться щомісячно та протоколюються секретарем. Класному керівнику доцільно проводити навчання активу класу.


  1. Індивідуальна робота з учнями

Завдання, які постають перед освітніми закладами у сфері їхньої відповідальності перед кожним вихованцем, сконцетровані навколо проблеми життєвої компетентності молодої людини. А це потребує освоєння досвіду життя в суспільстві через поєднання навчання та практики соціальних дій з поступовим збільшенням саме практичної участі молодої людини в житті суспільства. Головне завдання соціалізації – залучити дитину до різнобічної діяльності та спілкування, дати можливість навчитися «бути в дорослому житті», не залишаючи стін навчального закладу. Ць завдання успішно реалізуються при індивідуальній роботі з учнями. Можна виділити такі основні напрями цієї роботи :

  • вивчення індивідуальних особливостей учнів, створення в класному колективі умов для прояву і розвитку реаль­них і потенційних можливостей учнів, задоволення соціальноцінних і особистісно значущих інтересів та потреб учнів;

  • вивчення та врахування в роботі стану фізичного та психічного здоров’я учнів;

  • розв’язання питання соціальної адаптації учнів в умовах дитячого та педагогічного колективу; надання індивідуальної допомоги учням, які мають проблеми в адап­тації до життєдіяльності класу, відносинах з учителем та іншими членами колективу навчального закладу, виконанні норм і правил поведінки у школі та поза її межами;

  • профілактична робота з учнями «групи ризику»;

  • взаємодія з батьками, адміністрацією, соціально-психологічною та іншими службами навчального закладу з метою проектування індивіду­альної траєкторії розвитку учнів, педагогічної підтримки суспільно корис­них ініціатив учнів, корекції відхилень в інтелектуальному, моральному та фізичному становленні їх особистості;

  • діагностика результатів навчання, виховання і розвитку кожного учня, облік їхніх особистих досягнень.

Важливу увагу варто приділяти учням, які перебувають на профілактичному обліку, з цими дітьми можна проводити профілактичні бесіди, залучати до участі у виховних годинах. У роботі з такими учнями позитивні результати дає технологія педагогічної підтримки. Робота з такими учнями повинна плануватися для кожного індивідуально та спільно з соціально-психологічною службою .

Значну увагу у виховні роботі приділяється профорієнтаційній роботі, що є актуальною особливо для вечірньої школи. Ця робота активізується особливо у випускному класі. Серед дієвих форм роботи можна назвати: діагностика професійних здібностей, створення інформаційних бюлетенів, де порушуються питання актуальних професій, як скласти резюме, питання законодавства про працю, які стосуються неповнолітніх, досвід батьків.


4. Організація роботи з батьками

Виховна робота класного керівника включає в себе також роботу з батьками. В.О.Сухомлинський писав: «В наші дні немає важливішого у сфері виховання завдання, ніж навчити батька й матір виховувати своїх дітей».

Батьки – авторитети, вони і спонсори, вони і найбільш зацікавлені в навчанні й вихованні дітей. Вони на жаль, інколи і “не бажане” з точки зору педагога за впливом “зовнішнє середовище”.

Зрозуміло, це і спілкування на зборах, батьківський комітет... Але, відверто, це малодієво. Перед тим, як планувати роботу з батьками, необхідно ретельно вивчити сім’ю, їх матеріально-побутові умови, соціальний стан, взаємини між членами родини, ставлення батьків до школи, участь батьків у вихованні своїх дітей. Я починаю роботу з батьками не із батьківських зборів, а з відвідування своїх учнів удома. У неофіційній обстановці, вдома, більше дізнаєшся про дитину, її уподобання, стосунки у сім’ї. Я намагаюсь встановити індивідуальний контакт з кожною родиною. А далі – постійний телефонний контакт, зустрічі, бесіди в школі. Так ми – вчителі – зрозуміліші батькам, а батьки нам.

Соціальні психологи стверджують: якщо сім’я зацікавлена у вихованні особистості дитини, то сили школи потроюються. Проблемою для школи залишається пасивність та безініціативність батьків.

У роботі з батьками можна використовувати колективні бесіди, диспути, зустрічі за круглим столом, різноманітні презентації на педагогічні теми. Формами роботи з батьками є:



  • індивідуальна (листування, бесіди, відвідування вдома),

  • групова (лекції, консультації з метою просвіти батьків),

  • колективна (підсумки навчально-виховного процесу, обговорення питань спільної діяльності класу).

Проблемою у даній ділянці залишається робота з неблагополучними та проблемними сім’ями, які не завжди йдуть на контакт, відмовляться приходити до школи.
5.Орієнтовний план виховної роботи класного керівника

Основним документом класного керiвника є план виховної роботи. Вiн вiдображає змiст, форми та методи виховної роботи. Планування виховної роботи має базуватися на положеннях Концепцiї освiти, Мiжнародній декларацiї прав дитини, Статутi школи, рекомендацiях Мiносвiти.

Інколи педагоги підходять до написання плану виховної роботи формально, забуваючи, що успіх у процесі виховання школярів залежить насамперед від грамотного планування діяльності класного керівника. Призначення плану - упорядкувати педагогічну діяльність, забезпечити планомірність і систематичність виховного впливу, керованість і наступність результатів.

Кожного року класний керівник складає план виховної роботи, він розмірковує про правильність вибору структури свого плану, добирає ефективні форми роботи з дітьми. Оскільки єдиних вимог до написання плану виховної роботи немає, то класний керівник щоразу може викласти на папері своє бачення виховного процесу у класі. При цьому варто пам’ятати, що план виховної роботи не повинен бути просто переліком заходів та виховних годин, він повинен мати головну ідею, яка буде простежуватися у кожному його розділі. Разом з тим варто індивідуалізувати план виходної роботи, бачучи у загальній меті виховної роботи кожну дитину. А щоб це втілити в життя, необхідно володіти інформацією про своїх вихованців, тобто діагностикою. Планування має бути гнучким, щоб у разi потреби щось додати чи змiнити. З кожним денем інформація про вихованців накопичується, і тому важливо вносити корективи у планування.

Кондрашова, Л.В., Лаврентьєва, О.О., Зеленкова, Н.І. у навчальному посібнику [5] визначають вимоги до плану виховної роботи. Дієвий та результативний план виховної роботи повинен:

Забезпечувати єдність та творчу реалізацію інструктивно-методичних настанов державних органів, потреб регіону, колективу самої школи (ювілейні дати, свята народного календаря тощо), спиратися на досягнення сучасної педагогічної науки.

Бути цілеспрямованим, конкретним, розумно насиченим, послідовним, систематичним, гнучким.

Спиратися на інтереси учнів.

Бути коротким та компактним.

Системним та комплексним – реалізовувати різноманітні напрямки виховання у конкретних виховних заходах за єдиною системою роботи.

Поєднувати словесні, наочні і практичні форми і методи виховання, які мають відповідати віковим особливостям учнів.

Забезпечувати спадкоємність змісту й форм діяльності: виключити неоправдане дублювання, ураховувати попередній досвід, відобразити перспективи в роботі.

Передбачати єдність педагогічного керівництва та активності вихованців.

Жодний план не може бути догмою. Глибокий та щоденний аналіз позитивних та негативних тенденцій у житті учнівського колективу дає можливість та забезпечує необхідність їх постійного удосконалення та змін. Тільки життя та конкретні результати виховання школярів можуть бути критерієм їх правильності та ефективності.

Сьогодні існує велика кількість структур плану виховної роботи, доцільно до плану виховної роботи включити такі розділи:

Розділ І. Мета, проблеми, завдання та напрями виховного процесу у класному колективі.

Розділ ІІ. Відомості про учнів класу.

Розділ ІІІ. План виховної роботи з учнівським колективом.

Розділ ІV. Структура право виховної роботи

Розділ V. Індивідуальна робота з учнями.

Розділ VІ . Робота з батьками.

Розділ VІІ. Визначення стану ефективності виховного процесу.

Розділ VІІІ. Керуємося нормативно-правовими документами.

Яку інформацію містить кожний з названих розділів? Як краще систематизувати й оформити свої уявлення про майбутню діяльність у класі? На ці й інші запитання кожен класний керівник шукає відповіді (проект плану подано у додатку).


Висновки

Отже, підсумовуючи досвід роботи, можна виділити такі його основні аспекти:



    • створення чіткої системи роботи із формування та розвитку соціальної компетентності в учнів;

    • доповнення традиційних методів та прийомів роботи інноваційними з метою формування соціальної компетентності учнів;

    • проектування основних напрямів діяльності відповідно до мети та завдань виховання особистості;

    • орієнтація на випускника як кінцевий результат виховної діяльності (загальна спрямованість і соціальна активність, моральна культура і духовна зрілість, готовність до праці, до вибору професії, продовження освіти, до сімейного життя).

    • творче співробітництво вчителя та учня, що виражається в гуманному, довірливому стилі відносин дорослих і дітей, у їхньому взаєморозумінні і взаємодії щодо всіх колективних справ.

Сподіваюся, що повсякденна увага до проблем дітей зрештою повинна принести результати, і робота, яка ведеться мною останніми роками, сприятиме адаптації підлітків у суспільстві та формуванню гідних громадян нашої країни.

Список використаної літератури


  1. Дубяга А. Основні компетентності учнів загальноосвітньої школи. Дослідження рівня розвитку // Психолог. – 2009. - № 45. – С. 26-28.

  2. Колеснікова А. Соціальна компетентність як фактор здоров’я учня // Психолог. – 2008. - № 21. – С.22-24.

  3. Кравцова М.С. Довідник класного керівника в запитаннях та відповідях/ авт. – упорядник М.С. Кравцова. – Х.: Веста: В-во «Ранок», 2007. – 384 с.

  4. Зіновієва Т. Формування ключових компетентностей учнів / Т. Зінов´єва // Директор школи. – 2005. - № 42. – С.19 – 21, № 43. – С. 24 – 26

  5. Кондрашова, Л.В., Лаврентьєва, О.О., Зеленкова, Н.І. Методика організації виховної роботи в сучасній школі: навчальний посібник / Л.В.Кондрашова, О.О.Лаврентьєва, Н.І.Зеленкова. – Кривий Ріг : КДПУ, 2008 – 187 с.

  6. Клочко О. А. Превентивне навчання як засіб формування особистісної компетентності / О. А. Клочко// Біологія.- 2009.- №9. – С. 2-5

  7. Нечвод Л.І. Виховна робота в школі. / Л.І. Нечвод – Х. Вид. група «Основа»: «Тріада +», 2007.- 112с.

  8. Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України. Програма. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 80с

  9. Організація виховної роботи у класі. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007. – 160с

  10. Рибальченко І. М. Вас призначено класним керівником./ І.М. Рибальченко – Х. : Вид. група «Онова», 2007. – 192с.

  11. Сібіль О. Компетентність випускника школи/ О. Сібіль// Завуч. – 2005.- №2. – С. 30-31

  12. Формування соціальної компетентності старшокласника / упорядник Ж.М. Сташко. – К. : Шкільний світ, 2011. – 128 с.

  13. Формування соціальної компетентності учня в умовах сучасної освіти України. Частина І./ Автор – укладач В.А. Савчук. – Луцьк: ВІППО, 2012. – 88с.

  14. http://ua.textreferat.com/referat.html

  15. http://kuncevo.ucoz.ru

  16. http://teacher.at.ua

- -





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка