Конкурсна робота на кращий проект моделі навчального закладу Зміст



Сторінка2/8
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.34 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Висновок

- Діти намагайтеся надалі робити і примножувати добрі вчинки.



Інсценізація твору В. О. Сухомлинського

«Все безкоштовно»

Автор. Василько сидів за столом і щось старанно записував у свій зошит.

Мама. Що це ти так старанно пишеш?

Василько. Це я для Вас, мамцю, рахунок.

Мама. О, це вже мене зацікавило.

Василько. Побачите, коли закінчу.

Автор. Василько писав і думав: «Кожна праця повинна оцінюватись. Чому я повинен робити щось безкоштовно? От напишу рахунок, подам мамі і татові й стану таким чином гроші заробляти. Розбагатію і куплю собі все, що зама­неться»

Коли він списав цілий аркуш, то показав мамі. Мама почала вголос читати.



Мама. Рахунок сина Василька мамі:

З рази приніс молоко — 30 коп.; 5 разів прибрав кухню — 50 коп.;

4 рази повитирав посуд — 40 коп.; 7 разів почистив взуття — 70 коп.;

9 разів побавив сестричку — 90 коп.;

5разів допоміг бабусі — 50 коп.;

7 разів всіх порадував п'ятірками — 70 коп.;

З рази допоміг татові ремонтувати мій велосипед — 30 коп.;

разом із татом розв'язав аж 5 цікавих задач додатково — 50 коп.

Усього разом — 4 грн. 60 коп.

Автор. Мама засміялась, коли прочитала цей дивний рахунок. А потім узяла ручку і сказала.

Мама. І я тобі напишу свій рахунок.

Василько (здивовано). Ваш, мамцю, рахунок? Ви що, теж для мене щось зробили?

Мама. Та так собі, трішки...

Автор. Сіла мама за стіл і написала:

Рахунок мами Ганни синові Василькові:

9 років для нього варила їсти — 00 коп.;

9 років прала йому майки, трусики, шкарпетки, сорочки, штанці — 00 коп.;

47 штанів, сорочок, курточок зашила й залатала — 00 коп.;

105 ночей просиділа коло нього, коли був хворий — 00 коп.;

зв'язала 5 шарфиків і пар шкарпеток — 00 коп.;

пришила 200 ґудзиків — 00 коп.;

розказала 1000 казок — 00 коп.;

поцілувала 50000 — 00 коп.

Усе разом — 0 грн. 00 коп.

Автор. Василько уважно прочитав рахунок.

Василько. Але, мамцю, чому Ви скрізь написали 0 коп.?

Мама. Тому, що мама для своєї дитини все робить просто так, з любові. Але я можу тобі заплатити ті 4 грн. 60 коп., які ти заробив.

Василько. Ні, мамцю, я все зрозумів. Я не хочу жодної копійки, бо Ваш рахунок мав бути в мільйон разів більшим від мого. Дякую вам за науку.

Вчитель

- Яка головна мета твору.

- Що ж зрозумів Василько? (Любов батьків не вимірюється грішми. Вона дорожча за життя)

- Отже, діти повинні любити батьків , шанувати їх, допомагати їм безкоштовно, а в старості піклуватися про них.



1 учень

Не лінуйтесь робити добро

Лише зла не бажайте нікому

Бо воно, як велика гора

Стане вам на шляхові земному.

І заступить навколишній світ,

Зробить серце жорстоким, холодним.

Ви з любов’ю живіть з юних літ.

Будьте чуйними, веселими і добрими.

2 учень

І старайтесь робити добро

День і ніч, і у кожну хвилину,

Щоб серденько, як сонце цвіло,

Це хорошою робить людину!

Хай душа буде світлою в вас

Й променіться завжди добротою

3 учень

Йдіть робити добро! В добрий час!

І живіть в цьому світі з красою.

Правда в світі є дуже проста

Сонце землю теплом зігріває

А людину – її доброта

І любов у житті прикрашає.

Фізкультхвилинка

Поклонися щодня батькові низенько,

Бо його серденько до твого близенько.

Поклонися щодня матері ще нижче,

Бо її серденько до твойого ближче.
Робота в групах

Складання прислів’їв про доброту



Добре слово і

безмежна

Вітер рушить гори,

мороз зігріє

Сила слова

що дощ у посуху

Тепле слово і у

залізні ворота відкриває

Добре слово дім будує,

а зле руйнує

Добре слово людині

яким відкривають серця

Слово – ключ,

а слово дружбу

Мале зле слово

велику образу творить.


Вчитель

- Я вважаю, що ви виростите добрими і чуйними, а не такими, як хлопчик із казки В.Сухомлинського «Камінь».


Учениця

Опустіла навколо земля

Вже не чути пісні солов’я

І засохла над криницею вербиця

Джерельце в криниці перестало битись

І вона тепер вже без води

Хто ж такої наробив біди?

Вчитель

- До чого закликає казка? (Казка закликає любити природу, не завдавати їй шкоди.)

- А тепер подивіться на малюнок і скажіть, до якої він казки? (Застосування презентації у Power Point: ілюстрація до оповідання «Соловей і Жук»)

- Чи правий був соловей, який сказав, що спів Жука не потрібний нікому?



1 учениця

Соловейко весело в садочку

На камені все співав пісні

Тут Жук рогатий прилетів й подумав:

«А чи не заспівать й мені?»

І загудів щосили: жу-жу-жу.

Тут Соловейко перестав співати

І став таке йому казати:



2 учениця

Твій спів нікому не потрібний!

А Жук: «Жу-жу! Про це я

Дівчинці скажу».

А дівчинка була кмітлива

І дуже вірно розсудила:

- Хай буде пісня Солов'я,

Але нехай і Жук співа,

Як же нам можна без Жука!

Вчитель

- Ми з вами пригадали казки В.Сухомлинського, які були створені у школі радості разом з учнями.

- Заплющить очі і уявіть, що ви зараз знаходитесь на одному із уроків В. Сухомлинського. Він вам запропонував створити казку під назвою «Найрадісніше і найсумніше».

- А сонечко (казкове) із творів Василя Сухомлинського із своїми промінцями буде зігрівати вас своїм теплом. (Діти самостійно складають казки. Колективна перевірка)



Вчитель

- Ось і закінчується наша невеличка мандрівка сторінками творчості В. Сухомлинського.

- Хоч ці казки і твори маленькі, але в них багато повчального: мудрості, добра, чуйності, справедливості, високих почуттів, любові до рідної природи.

Підсумок

- Чому ж ви навчились сьогодні на уроці?



1 учень

Сьогодні на уроці нас вчителька навчила

На прикладах відомих, як гарними нам буть,

Щоб ми казки ці знали

І завжди пам’ятали,

Людьми росли старанними і добрими були.



2 учень

Коли ти будеш добрим,

Про тебе люди скажуть.

Ніколи не забудуть про ввічливість твою.

У школі і удома усім давно відомо

Що добрих не народжують, а добрими стають.



3 учень

А педагог відомий, земляк нам всім знайомий

Казок про нас багато хороших написав.

Ми їх читати будем,

Розкажем про них людям.

Нехай усі навчаться будь добрими завжди.



Вчитель

Врятує світ краса —


Завжди так говорили.
Тепер врятує світ лиш доброта,
Бо однієї вже краси занадто мало,
Бо стільки всюди зла — людина вже не та...
Тож, люди на землі!
Спішіть добро творити,
Щоб нам не згинути у морі зла,
Щоб кожен міг серед краси прожити
У царстві справедливості й добра.

Додаток 3


ПОСІБНИК
АЗБУКА МОРАЛІ
В.О.Сухомлинський
«10 не можна»
Знати лише правила ввічливої поведінки недостатньо. За багаторічним досвідом виховної роботи педагогічний колектив Павлиської середньої школи під керівництвом Василя Сухомлинського виробив Десять «Не можна». Дотримання цих заборон вважалося справою честі й гідності, порушення — ганьбою і моральним невіглаством. Велике зло — принижувати людську гідність, зраджувати найвище людське почуття — любов. Вірність обов'язку чоловіка, батька, матері, дружини—для дітей це школа людської відданості й вірності. Зрада в батьківстві, в материнстві, в подружжі — підлість, яку не можна прощати. Найвища педагогічна мудрість — це вміння бачити в маленьких дітях завтрашніх батьків та матерів.

• «Життя прожити — не ниву перейти», — говорить народна мудрість. У тому, яка людина в сімейному житті, виявляється її справжнє моральне обличчя. Від характеру взаємин у сім'ї залежить духовне багатство суспільства. ...Отчий дім. У спогадах ми часто повертаємося сюди. Адже це не просто домівка, де людина народжується, де проходить її дитинство, де мати і батько, сестри і брати. Отчий дім — уособлення доброго, чистого, світлого. Тут дитина вперше відкриває для себе красу світосприймання, яка найповніше проявляється у красі стосунків, починає усвідомлювати, що справжнє, людяне, прекрасне торжествує над нечесним, недостойним. Скільки отаких великих і малих істин пізнають діти в сімейному університеті життя! Вони впливають на формування характеру, світогляду, на утвердження особистості. Від того, як людина засвоїть їх, залежить, чи буде вона щасливою, чи зможе приносити щастя іншим.

Ось ці Десять «Не можна»


  • ⇔ не можна байдикувати, коли всі працюють;

• ⇔ не можна сміятися над старістю;

• ⇔ не можна вступати в суперечки з дорослими;

• ⇔ не можна виявляти невдоволення через те, що в тебе немає якоїсь речі;

• ⇔ не можна допускати, щоб мати давала тобі те, що вона не може дати собі;

• ⇔ не можна робити те, що засуджують старші;

• ⇔ не можна залишати літню людину самотньою, якщо в неї немає нікого, крім тебе;

• ⇔ не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу дорослих;

• ⇔ не можна сидіти обідати, не запросивши старшого;

• ⇔ не можна чекати, доки з тобой привітається старший, ти повинен привітатися першим.

Десять НЕ МОЖНА



1. Не можна ледарювати, коли всі працюють; ганебно байдикувати, розважатися, коли ти добре знаєш про це - старші покоління працюють і не можуть дозволити собі відпочинку.

В.О. Сухомлинський «По волосинці»

Теплого весняного дня бабуся Марія повела свого онука Петрика до лісу.

Першокласник Петрик був ледаченьким хлопчиком. Збираючись до лісу, бабуся дала йому нести вузлик з їжею й водою. Петрикові вузлик здавався дуже важким. Бабуся понесла їжу сама, а Петрикові дала тільки пляшку з водою.

Прийшовши до лісу, бабуся з внуком сіли відпочити. Вони побачили, як до куща прилетіла маленька пташка. В дзьобику вона принесла волосинку. Петрик підвівся й глянув на кущ. Він побачив велике волосяне гніздо.

Пташка швидко літала до гнізда, щоразу приносила по волосинці.

Петрик від подиву й хвилювання стояв, широко відкривши очі.

— Бабусю,— пошепки запитав він,— невже вона по волосинці носила й збудувала таке велике гніздо?

— Так, по волосинці,— відповіла бабуся.— Це працьовита пташка.

Петрик стояв задуманий. Через хвилину він сказав:

— Бабусю, я нестиму з лісу ваше пальто...

Питання для обговорення:


Що вразило Петрика? Чому?

Як ти вважаєш, про що думав Петрик?

Яка головна думка оповідання?

Знайди в оповіданні зачин, основну частину та кінцівку.


В. О. Сухомлинський «Легенда про золоте зернятко істини»
У батька було два сини. Коли вони виросли й могли вже тримати в руках заступа, батько сказав їм: "Беріть заступи, підемо копати поле". Копають вони й копають, і видалася праця братам важкою і незрозумілою.

— Для чого ми копаємо? — питають вони.— І взагалі, для чого ми живемо на світі?

Батько й каже синам:

— Бачите цю велику гору? — І показав рукою на величезну гору, вершина якої вкрилася хмарами.

— Бачимо,— відповіли сини.

—У цій горі — Золоте Зернятко Істини. Можливо, десь у глибині, можливо, на поверхні — ніхто не знає. Кажуть люди: хто знайде це Зернятко, той зрозуміє, для чого людина живе на світі, для чого працює, для чого копає землю і сіє хліб, споруджує будинки і думає про зірки. Ідіть, сини, шукайте Золоте Зернятко Істини.

Підійшли брати до гори, а вона величезна й висока, за день не обійдеш навколо, за три дні не зійдеш на вершину. Як же шукати Золоте Зернятко Істини?

Стали брати біля підніжжя гори. Старший — з одного боку, молодший — з іншого. Почали копати гору, пересипаючи землю жменя за жменею. Золотого Зернятка не було.

Молодший брат підійшов до старшого і каже:

— Я більше не буду копати. Не хочу стати рабом ЦІЄЇ гори. Старший відповідає:

— Хоч і все життя доведеться копати, а я все-таки знайду Золоте Зернятко Істини. Тому що я не раб, а вільна людина. А ти раб, бо не хочеш дізнатися, для чого ми живемо на світі, для чого копаємо землю і сіємо хліб, споруджуємо будинки й думаємо про зірки.

Пішов молодший брат, поселився на березі річки — курінь збудував, рибу ловить і юшку варить. А старший брат копає і копає, кожну жменю землі у порох розтирає. Золоте Зернятко Істини шукає.

Десять років копав старший брат гору, жодного дня не відпочивав. Нарешті, на одинадцятий рік, коли вся гора була розкопана й пересипана на нове місце, знайшов старший брат на самому дні гори Золоте Зернятко Істини. Воно було маленьке, як мачинка. Поклав старший брат Зернятко на долоню, і яскраве світло Істини осяяло весь світ. Дізнався старший брат, для чого людина живе на світі, землю копає і ниву засіває, споруджує будинки й про зірки думає. Пішов старший брат по землі, побудував Щастя для всіх людей. І став Могутнім і Непереможним. Тому що він — Вільна Людина.

А молодший брат живе в убогому курені, одяг на ньому порвався, відро, в якому він юшку варив, продірявилося, їсть він сиру рибу і водою болотною запиває. Тому що він безвільний раб — раб свого ледарства, неробства і невігластва. Тому що справжня свобода — в умінні працювати день і ніч для того, щоб пересунути гору з місця на місце, побудувати Щастя для людей.

Завдання до казки:

1.Підготуйте малюнок ,як ви уявляєте «зооте зернятко істини»

2.Що знайшов старший брат?

3.Як ви вважаєте, чи задоволений молодший брат своїм життям?

4.Щоб ви порадили молодшому брату.?

5.З чим можна порівняти маленьке зернятко істини?


2. Не можна сміятися над старістю і старими людьми - це величезне блюзнірство; про старість треба говорити тільки з повагою; у світі є три речі, з яких ніколи не можна сміятися, - патріотизм, справжня любов до жінки і старість.
В. О. Сухомлинський « Бабусин борщ»

У бабусі дві онучки. Живуть вони у великому місті, а на літні канікули приїхали до неї в гості.

Рада бабуся онучкам. Пригощає їх черешнями, свіжим медом і варениками. Та дівчаткам найбільше хочеться борщу: мама розповідала, що бабуся варить смачний-пресмачний борщ.

Зварила бабуся борщ - зі свіжими помідорами, капустою і сметаною. Та ось біда... Забувати стала. Поки варила - двічі посолила. Поставила на стіл дві миски борщу та й припрошує онучок:

- Ачи солила - й не пам'ятаю... Стара вже... Ось сіль у сільниці - додавайте собі до смаку.

З'їли дівчатка по ложці борщу. Ой, який же солоний! Перезирнулися між собою, усміхнулися непомітно. Ложка за ложкою - виїли та й ще попросили. Та все дякують бабусі. А вона радіє.

- А чи солила ж я борщ? - питається бабуся.

- Ми й не помітили, - каже Ніна. - Такий смачний, що про сіль і не подумали.

- Значить, солила, - полегшено зітхнула бабуся. - А завтра це діло вам доручу: боюся, що забуду посолити.

Добре, бабусю, - і знову перезирнулись. І непомітно всміхнулись.

1. Куди приїхали дівчатка на літні канікули?

2. Чим бабуся пригощала онучок?

3. Чому весь час хвилювалась бабуся?

4. Чому дівчатка посміхались?

5. Яке доручення бабуся вирішила дати онучкам?

1.Знайди у тексті рядки, де йдеться мова про те:

- чому дівчатка хотіли скуштувати бабусиного борщу;

- який борщ зварила бабуся;

- як дівчатка їли борщ.

2. Прочитай діалог бабусі з онучками, не вживаючи слів автора.

3. Збери прислів’я. Як кожне з них пояснює головну думку оповідання?

Сердечко, словечко, гостре, коле.

Сніг, і, теплого, від, тане, слова.

• Вислови свою думку, щодо поведінки дівчат.

• Яке емоційне забарвлення цього оповідання?

• Запропонуйте «рецепт» добрих стосунків у вашій родині.

• Пригадайте свою родинну традиційну улюблену страву.

• Попрацюйте в парах. Складіть свої правила гостинності.


3. Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо із старими; не гідно людської мудрості й розсудливості поспішно висловлювати сумнів щодо істинності того, що радять старші; якщо в тебе просяться на язик якісь сумніви, придерж їх у голові, подумай, розміркуй, а потім спитай у старшого ще раз - спитай так, щоб не образити.

В.О. Сухомлинський «Образливе слово»

Одного разу Син розсердився і згарячу сказав Матері образливе, грубе слово. Заплакала мати. Схаменувся Син, жаль стало йому Матері. Ночей не спить — мучить його совість: адже він образив Матір.

Йшли роки. Син-школяр став дорослою людиною. Настав час їхати йому в далекий край. Поклонився Син Матері низько до землі й говорить:

— Простіть мені, Мамо, за образливе слово.

— Прощаю, — сказала Мати й зітхнула.

— Забудьте, Мамо, що я сказав вам образливе слово.

Задумалась Мати, геть посмутніла. На її очах з'явились сльози. Каже вона синові:

— Хочу забути, Сину, а не можу. Рана від колючки загоїться й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід глибокий зостається.

4. Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі... У товариша твого є, а про тебе батьки не подбали: від своїх батьків ти не маєш права вимагати нічого.

В.О. Сухомлинський «Він зненавидів красу»

У матері був трирічний син. Дуже любила вона єдину дитину. Що не захочеться синочкові, мама зразу ж кидається виконувати його бажання.

Побачив син троянду за вікном, питає:

— Що це таке?

— Квітка троянди, — відповідає мати.

— Хочу квітку троянди, — вимагає хлопчик. Не просить, а вимагає.

Мати йде, зрізає квітку й приносить синові. Потримав хлопчик троянду в руках, зім'яв пелюстки й кинув на підлогу.

Побачив син на паркані горобця, питає:

— Хто це такий?

— Горобець, — відповідає мати.

— Хочу горобця, — вимагає хлопчик. Пішла мати до сусідських дітей, просить:

— Спіймайте горобця, куплю вам цукерок.

Упіймали діти горобця, одержали цукерок. Принесла мати пташку. Взяв хлопчик горобця, почав гратися, придавив його за шийку, пискнув горобчик і замовк. Кинув син матері мертву пташку.

Почув син, як хтось грає за вікном на сопілці. Сподобалась йому гра, питає він у матері:

— Що це таке?

— Це пастух грає пісню на сопілці.

— Хочу пісню, хочу пісню, вона така красива! — зажадав хлопчик.

Пішла мати до пастуха, просить:

— Йди, пастуше, до мого хлопчика любимого, хоче він, щоб йому належала ця прекрасна пісня.

— Ні, — відповідає пастух.— Пісня — це краса. Не може один володіти нею. Пісня потрібна всім.

Ні з чим прийшла мати до сина, переказала йому слова пастуха. І син зненавидів красу, перестав любити й розуміти прекрасне.



5. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, - кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг. Умій відмовитися від подарунка, якщо ти знаєш, що в цій речі мати відмовила собі; думка про право на якусь свою винятковість - це отрута твоєї душі; велике щастя відчувати нетерпимість до цієї отрути.

В.О.Сухомлинський «Хто кого веде додому»

У дитячому садочку хлопчики-однолітки Василько і Толик. Обом по п'ять років, їхні матері працюють. Коли повертаються з роботи, заходять у дитячий садочок. Мати одягає Василька, бере його за руку й каже:

- Ходімо, Васильку, додому.

А Толик одягається сам, бере маму за руку й каже:

- Ходімте, мамо, додому.

Дорогу перемело. Є тільки вузенька стежечка серед снігових заметів.

Мати Василькова йде по снігу, а син стежечкою. Бо мама веде Василька додому.

Толик йде по снігу, а мати стежечкою. Бо Толик веде маму додому.

Минуло дванадцять років. Стали Василько й Толик сильними, стрункими, красивими юнаками.

Якось занедужала тяжко Василькова мати.

Того самого дня важко захворіла і Толикова мати.

Лікар жив у сусідньому селі за кілька кілометрів. А було це взимку, дорогу засипало снігом.

Василько вийшов за ворота, глянув на сніг та й каже:

- Хіба можна по такому снігові йти?

Постояв трохи Василько й повернувся до хати.

А Толик пішов глибоким снігом у сусіднє село й повернувся з лікарем.

Питання для обговорення:


1. Як поверталися з дитячого садка додому Василько з мамою?

2. Як поверталися з дитячого садка додому Толик з мамою?

3. Чому Толик привів лікаря до хворої матері, а Василько – ні?

6. Не можна робити того, що осуджують старші, - ні на очах у них, ні десь на стороні; кожний свій вчинок розглядай з погляду старших: що подумають вони; особливо неприпустимі настирливість, намагання без потреби нагадувати про себе, виставляти напоказ свої домагання: мати і батько ніколи не забувають про тебе; якщо ти не на очах у них, вони думають про тебе більше, ніж тоді, коли ти крутишся поруч; пам'ятай, що в матері і батька є свій духовний світ, вони іноді хочуть залишитися наодинці з собою.

В.О. Сухомлинський «Важко бути людиною»

Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:

— А ми ж не подякували жінці за воду.

Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.

— Що ж... — каже Роман, — це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?

— Варто, — наполягає Марійка. — Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?

Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.

— Ви як хочете, — каже Марійка, — а я повернуся й подякую...

— Чому? Скажи, чи ж обов’язково це зробити? — питає Роман.., — Адже ми так потомилися...

— Бо ми люди... Якби ми були телята, можна було б і не вертатися...

Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.

Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.

— Важко бути людиною... — сказав він.

В.О. Сухомлинський «Втрачений день»

В одного батька троє синів - маленьких хлоп'ят.

- Розкажіть, як ви сьогодні прожили день.

Юрко відповів:

- Я сьогодні посадив дерево.

Батько сказав:

- Ти сьогодні добре прожив день.

Миколка відповів:

- Я сьогодні зайчика намалював.

- Ти теж непогано прожив день, - сказав батько.

Петрик відповів:

- Я сьогодні у м'яча грав... І морозиво з'їв.

- У тебе сьогодні втрачений день, - посмутнів батько.

7. Не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї немає нікого, крім тебе; в радісні свята ніколи не залишай її саму; ти сам - твоє слово, твоя усмішка, твоя присутність - єдина її радість; чим ближчий кінець людського життя, тим гостріше переживає людина горе своєї самотності; залишати одиноким дідуся, старого батька, навіть і тоді, коли ти сам уже став старим, - нелюдяне, дико; пам'ятай, що в житті людини настає такий період, коли ніякої іншої радості, крім радості людського спілкування, в неї вже не може бути.

В.О. Сухомлинський «Комірчина для дідуся»

Захворів дідусь Юрасиків, лежить і кашляє. Мати й тато мовчазні. Одного разу прийшов Юрко з дитячого садка та й бачить: закопує тато стовпи поруч з хатою.

— Що це ви будуєте, тату? — запитує Юрко.

— Комірчину до хати прибудуємо. Дідусь житиме в комірчині...

Юрко взяв маленьку лопатку, пішов на город, сів серед картоплиння й копає ямку.

— Що це ти копаєш, Юрасику? — запитує батько.

— Та землянку будую...

— Для чого ж тобі землянка?

— А ви з мамою житимете в ній, як постарієте...

В.О. Сухомлинський «Тихо, бабуся відпочиває»

Прийшла зі школи маленька Галинка. Відчинила двері, щось хотіла весело сказати мамі. А мама насварилася на неї пальцем і Галинка тихенько підійшла до столу, поклала книжки.

- Тихо, Галинко, бабуся відпочиває. Цілу ніч вона не спала, боліло серце.

Пообідала й сіла за уроки. Читає книжку тихо-тихо, щоб не розбудити бабусю.

Відчиняються двері, заходить Оля, Галинчина подруга. Вона голосно й каже:

- Галинко, послухай...

Галинка насварилась на Олю пальцем, як мати на неї, і пошепки мовить:

- Тихіше, бабуся відпочиває. Цілу ніч вона не спала, боліло серце.

Сіли дівчатка до столу й розглядають малюнки. А з бабусиних очей впали дві сльозинки. Коли бабуся прокинулась, Галинка й питає:

- Бабусю, а чого ви плакали уві сні?

Бабуся усміхнулась, приголубила Галинку. В її очах світилась радість.

8. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради в старших, особливо в діда, не попрощавшися з ними, не дочекавшися від них побажання щасливої дороги і не побажавши їм щасливо залишатися.

В.О. Сухомлинський «Бо я – людина»

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

— Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу.

Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.

— Дідусю, — запитав хлопчик, — ви не бачили тут каменя?

— Я прибрав його з дороги.

— Ви також спіткнулися й забили ногу?

— Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

— Чому ж ви прибрали камінь?

— Бо я — людина. Хлопчик зупинився у задумі.

— Тату, — запитав він, — а ви хіба не людина?

В.О. Сухомлинський «Дідусь і Смерть»

Був собі Дідусь. Було йому вже сто років. От дізналася Смерть, що живе такий старий-старесенький Дідусь, прийшла до нього й каже:

- Час уже помирати, Дідусю.

- Дай приготуватися, - відповідає Дідусь.

- Добре, - каже Смерть. - Скільки тобі часу треба на те?

- Три дні, - каже Дідусь.

Цікаво стало кощавій: що ж робитиме Дідусь, як він готуватиметься?

Настав перший день. Вийшов Дідусь у сад, викопав ямку і посадив дерево.

- Що ж він другого дня робитиме? - думає Смерть.

Настав другий день. Вийшов Дідусь у сад, викопав ще одну ямку, посадив ще одне дерево.

- Що ж він третього дня робитиме? - з нетерпінням думає Смерть.

Настав третій день. Вийшов Дідусь у сад, викопав ямку і посадив ще одне дерево.

- Навіщо ти дерева садиш? - питає Смерть. - Ти ж завтра помреш.

- Людям на добро, - відповідає Дідусь.

Злякалася Смерть і втекла в темний ліс.
9. Не можна сідати до столу, не запросивши старшого; тільки моральний невіглас уподібнюється тварині, що вгамовує свою жадобу сама і боїться, щоб її родич, присутній при цьому, не урвав шматка собі; людська трапеза - це не вгамовування голоду, не фізіологічний акт у ланцюгу обміну речовин; люди придумали стіл не тільки для того, щоб ставити під нього ноги, а на стіл спиратися; за столом відбувається цікаве духовне спілкування людей; якщо ти запросив старшого розділити з тобою трапезу, ти зробив йому велику приємність.

В.О Сухомлинський «Іменинний обід (Іменини)»

У Ніни велика сім'я: мати, батько, два брати, дві сестри й бабуся.

Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся - найстарша: їй вісімдесят два роки. У бабусі тремтять руки. Несе ложку бабуся - ложка дрижить, крапельки падають на стіл.

Скоро у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини у них буде святковий обід. На обід Ніна нехай запросить подруг.

Ось і настав цей день. Мама накриває стіл білою скатертиною. Ніна подумала: це і бабуся за стіл сяде. А в неї ж руки тремтять.

Ніна тихенько сказала мамі:

-Мамо, хай бабуся сьогодні за стіл не сідає.

- Чому? - здивувалась мама.

- В неї руки тремтять. Крапає на стіл.

Мама зблідла.

Не сказавши жодного слова, вона зняла зі столу білу скатертину і сховала її в шафу.

Довго сиділа мовчки, потім сказала:

-У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Поздоровляю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: будь справжньою людиною.



10. Не можна сидіти, коли поруч стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка; не чекай, поки з тобою привітається старший, ти повинен першим привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати доброго здоров'я; у цих правилах етикету закладено глибоку внутрішню суть - повагу до людської гідності; не вміючи поважати її, ти уподібнюєшся невігласу, який плює у прекрасні хвилі моря; море величезне у своїй величі і красі, і цим ти його не зневажиш, не принизиш, а тільки зганьбиш себе.
В.О. Сухомлинський «Здрастуйте»

Лісовою стежкою йдуть батько і маленький син. Тиша. Сонце світить. Стукає дятел. Дзюрчить струмок в лісовій глушині, Раптом син побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою.

-- Тату, куди йде бабуся? — запитав син.

-- Побачити, зустріти чи провести,— відповів батько.

-- Коли зустрінемося з нею, ми скажемо їй здрастуйте,— сказав батько.

-- Навіщо їй казати це слово? — здивувався син.—Ми ж зовсім незнайомі.

-- А ось зустрінемося, скажем їй здрастуйте, тоді побачиш, для чого.

Ось і бабуся.

-- Здрастуйте,— сказав син.

-- Здрастуйте,— сказав тато.

-- Здрастуйте,— сказала бабуся і усміхнулася.

І син із здивуванням побачив: все кругом змінилось. Сонце за-світило яскравіше. По верхів'ях дерев пробіг легенький вітерець, листочки заграли, затремтіли. В кущах заспівали пташки — до цього їх не було чути. На душі у хлопчика стало радісно.

-- Чому це так? — запитав син.

-- Тому, що ми сказали людині здрастуй, і вона усміхнулася.


Додаток 4



Розробка уроку читання

у третьому класі

Тема уроку: Людина красна не словами, а добрими ділами.

Матеріал уроку: «Василь Сухомлинський» (про нього). Василь Сухомлинський «Красиві слова і красиве діло».

Дидактична мета: Продовжувати формувати навички правильного,виразного,свідомого мовчазного читання,читання вголос,формувати уміння висловлювати головну думку.

Задачі уроку: Вчити давати характеристику головним дійовим особам,порівнювати вчинки і поведінку персонажів,орієнтуватися у структурі тексту,вибірково читати, самостійно працювати над змістом тексту з наступним аналізом прочитаного,зв׳язно висловлювати свої думки, збагачувати словниковий запас учнів,виховувати спостережливість,доброту,чуйність,уважність,почуття товариськості розвивати творчу уяву,зв'язне мовлення.

Обладнання: Портрет В. Сухомлинського,картки-блискавки зі словами.

Хід уроку

I. Мовна розминка.

1. Розчитування. (Таблиця складів).

2. Гра «Здогадайтеся: про кого або про що я розповідаю».

Учень,школяр,черговий,третьокласник,син,онук,племінник,пустун - …..(хлопчик).

Чекає,зустрічає,запитує,годує,читає,готує,прибирає,посміхається,піклується,стомлюється - ……(мама).

Іде,капає,ллє,мочить,закінчується - (дощ).

Мрійник,вигадник,казкар,поет,фантазер - (письменник).

3. Гра «Закінчи речення».

Байки пише …(байкар).

Вірші складає…(поет).

Казки вигадує…(казкар).

Прозу створює…(прозаїк).

- Хто з названих письменників пише оповідання?

- Що таке оповідання? Чим оповідання відрізняється від вірша і казки?

4. Вікторина «З якого це оповідання?»

• Учитель,директор,клас,горбатенька…(«Горбатенька дівчинка»).

• Яринка,мама,маленька сорочечка…(«Як же все це було без мене?»).

• Бабуся Марія,онук Петрик,маленька пташка…(«По волосинці»).

• Учителька Катерина Іванівна,учні,голубе небо,Валя…(«Я хочу сказати своє слово»).

• Марійка,Миколка,Лариса,піжмурки…(«Про що думала Марійка»).

• Серійко,Петро,максим,Гриць,квітка…(«Сергійкова квітка»).

II. Повідомлення теми,мети уроку.

- Що об’єднує всі ці оповідання ?

- Так,їх об’єднує ім'я видатного педагога,прекрасного письменника Василя Олександровича Сухомлинського. Саме із ознайомленням з його читацькою скарбничкою ми почнемо вивчати новий розділ «Оповідання про справи твоїх ровесників».

- Сьогодні на уроці ми познайомимося з життєвим досвідом письменника,його твором «Красиві слова і красиве діло». Будемо продовжувати формувати навички правильного,виразного,свідомого мовчазного читання,читання вголос,формувати уміння висловлювати головну думку. Вчитимемося давати характеристику головним дійовим особам,порівнювати вчинки і поведінку персонажів,орієнтуватися у структурі тексту,вибірково читати, самостійно працювати над змістом тексту з наступним аналізом прочитаного,зв׳язно висловлювати свої думки, збагачувати словниковий запас.
III. Ознайомлення з життєвим і творчим шляхом В.О.Сухомлинського.

1. Ознайомлення із статтею «Василь Сухомлинський» (на картках) і аналіз прочитаного.

- Діти, перед вами лежать картки з життєвим досвідом В.Сухомлинського,прочитайте про письменника і підготуйтеся відповідати на відповідні питання.

Народився Василь Олександрович Сухомлинський у селі Василівка на Кіровоградщині в 1918 році в незаможній сім'ї. Батько працював столяром,майстрував колеса і музичні інструменти. Мати працювала в колгоспі,займалася домашнім господарством,а вечорами розповідала дітям казки(у сім'ї було ще троє дітей - Іван,Сергій і Меланія). Батьки ніколи не карали дітей,не вживали лайливих слів,тому,мабуть,усі їх діти обрали професію вчителя. Змалку батьки виховували любов до книги. У Василя була скринька ,де він зберігав найціннішу літературу:твори Франка,Гоголя,Лесі Українки,Достоєвського. Ріс хлопчик жвавим і допитливим. Змалку любив малювати. Але зошити,фарби й пензлі можна було придбати тільки збираючи лікарські рослини. Цілими днями хлопець пропадав у лісі. За склянку насіння акації одержував два зошити,а за фарбами ходив аж у Кременчук(за 35 кілометрів). У навчанні був старанним і здібним,мав чудову пам'ять. У школу приходив задовго до початку уроків і займався з учнями,яким важко давалася математика. У 17 років переступив поріг школи,як вчитель мови і літератури і залишився в ній до кінця життя. Понад 35 років Василь Олександрович працював вчителем і директором Павлиської школи. Вів щоденник,де записував свої спостереження за поведінкою учнів. Написав 1500 творів,оповідань,легенд,казок,притч,новел. «Людина – стверджував великий педагог,- народжується на світ не для того,щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується,щоб залишити слід вічний».

2. Відповіді учнів на питання.

1) Коли і де народився письменник?

2) Ким були батьки Василя Сухомлинського?

3) Як вони виховували дітей? Скільки дітей було у сім'ї?

4) Які здібності мав малий Василь?

5) Як навчався у школі?

6) Коли,куди і ким пішов працювати?

7) Скільки років присвятив школі?

8) Твори яких жанрів писав?

9) Що стверджував великий педагог?

3. Доповнення знань учнів.

- Ходімо,діти,до школи,- сказав загадковим голосом учитель і… попрямував у сад.

- Так,наша школа буде тут,під голубим небом,на зеленій травичці,під гіллястою грушею. Скинемо ось тут черевички і підемо босі,як звикли ви бігати ціле літо.

- Ось такими словами розпочинав свої уроки Сухомлинський з учнями першого класу сільської школи.

IV. Опрацювання оповідання В.Сухомлинського «Красиві слова і красиве діло».

1. Робота над заголовком твору.

- Прочитайте назву оповідання. Які слова ви вважаєте «красивими»? А діла?

- Про що може йтися у творі?

2. Виразне читання оповідання вчителем.

- Прослухайте оповідання і підготуйте відповіді на питання :

1) Коли і де відбуваються описані події?

2) Чому діти були у хатинці серед поля?

3. Словникова робота.

- Для того,щоб ви змогли самостійно і правильно прочитати слова,я вам пропоную попрацювати із словами-блискавками:

її, в цей,суху,мокру,гарні,красиві,негода,хатина,хатинка.

- Яке слово найменше з прочитаних?

- Які запам’ятали слова-антоніми?(Мокру-суху).

- Синоніми?(Гарні,красиві). Продовжіть їх ряд.(Чудові,прекрасні).

- Що означає слово негода?

- Які спільнокореневі слова прочитали?(Хатина,хатинка).

- Доберіть ще кілька споріднених слів.

4. Повторне читання оповідання вголос «ланцюжком».

- Скільки дійових осіб у творі?

5. Фізкультхвилинка.

6. Аналіз змісту і вибіркове читання.

- Що це за маленька хатинка стояла серед поля? Прочитайте.

- Чому хлопці опинилися у ній? Що вони побачили?

- Чи знали друзі четвертого хлопчика?

- Прочитайте,який у нього був вигляд.

- Що йому сказав перший хлопчик? Що промовив другий? Прочитайте ці слова.

- Чи можна сказати,що слова цих двох хлопчиків – красиві?

- Що зробив третій хлопчик?

- Поміркуйте,що змоклому хлопчикові було в цей момент потрібніше: красиві жалісливі слова чи сухий одяг?

- У яких словах оповідання висловлено його головну думку?

7. Гра «Розвідники».

- Знайдіть у тексті порівняння.(З неба ллє,як з відра;одежа мокра,як хлющ). Що автор хотів ними підкреслити?(Точність думки).

8. Читання тексту в особах.

- З якою інтонацією слід читати слова перших двох хлопчиків?

- Чиї слова треба читати розповідним тоном?

9. Складання плану тексту.

- Давайте згадаємо з яких частин складається текст?(Зачин,головна частина,кінцівка).

- У вас на партах лежать картка на яких,працюючи в парах ви зможете виділити і записати план тексту. Достатньо буде трьох пунктів.

10. Малюнковий план.

- На дошці висять малюнки до тексту,їх треба розвісити у відповідному порядку,орієнтуючись за планом.

11. Підсумок уроку.

- На дошці записані прислів’я,прочитайте їх переставивши склади.

- Яке з них виражає основну думку казки?
воСло до васло – жизлосять вамо.(Слово до слова – зложиться мова).
диЛюди накрас не авслова,а бридоми миділа. (Людина красна не словами,а добрими ділами).

Дореб лоді биро лосмі. (Добре діло роби сміло).

- Пригадайте,яке оповідання В.Сухомлинського,прочитане у 2

класі, подібне за змістом?(«Сьома дочка»).



Классный час на тему "Азбука нравственности"

4 КЛАСС


• Чтобы заложить в годы детства основу человечности и гражданственности, надо дать ребенку правильное видение добра и зла.

(Василий Александрович Сухомлинский / ВОСПИТАНИЕ ДЕТЕЙ )

Ведущий. Самоутверждение в нравственной сфере – одна из важнейших ступеней личностного развития. Человеку необходимо осознание того, что он правильно живет, трудится, отдыхает. Без этой нравственной основы – как некоторой внутренней опоры – личность не обладает цельностью и логикой своего существования, является жертвой ситуации и, в конце концов, деградирует.

Как же понять и узнать свою нравственную основу? Об этом мне с вами хотелось бы поговорить на нашем занятии.

Задание. Деление на группы по 3-4 человека с помощью цветных жетонов.

Каждая группа в течение 2-3 минут обсуждает эпиграф, написанный на доске. Объясните высказывание Наполеона: “Духовная сила человека относится к физической как три к одному”.

Ведущий. Ребята, как вы думаете, почему человек ведет себя правильно? (Ответы детей можно фиксировать на доске).

Психологи, изучающие становление морального сознания ребенка, предложили шкалу оценки уровня нравственного развития, основанную на характере причин, побуждающих человека к тому или иному действию.

1-й уровень. Чтобы избежать наказания и получить награду. (Подделываться).

2-й уровень. Чтобы все обо мне думали хорошо – другие и я сам. (Казаться).

3-й уровень. Таковы общепринятые нормы и ценности моего общества. (Подчиняться).

4-й (высший) уровень. Таковы мои моральные принципы; они основаны на общечеловеческих принципах. (Быть самим собой).

Уровни на доске желательно изобразить в виде лестницы, где первому уровню соответствует нижняя ступенька, четвертому соответственно верхняя.

Это уровни нравственного поведения, где самому высокому уровню соответствуют высшие общечеловеческие ценности.

Упражнение “Уровень нравственной саморегуляции”.

Приведите примеры из своих поступков и поведения на различных уровнях саморегуляции. Какой уровень у вас преобладает? Какой уровень преобладает в целом по классу?

Ведущий. Существуют ли идеалы нравственности, сложившиеся в веках? Приведите примеры из книг, кинофильмов.

Существует мнение, что многие нравственные идеалы прошлого сегодня не актуальны, несовременны. Может ли нравственность быть современна или несовременна?

(*Обсуждение)

Ведущий. Однако в нашем современном обществе возникло много отрицательных явлений: грубость, хамство, преступное поведение окружающих. Поэтому следует готовить себя к пониманию сложности мира, к далеко не всегда гуманным и нравственным отношениям в реальном мире.

Ведущий каждому раздает бланк с нравственными качествами для выполнения индивидуального задания.

Индивидуальное упражнение “Юности честное зерцало”.


Перед вами список из 16 нравственных качеств.

Эти качества представлены шкалой, включающей полярно-противоположные проявления этих качеств. Отметьте выраженность каждого качества у себя. Для этого обведите кружочком соответствующую цифру. Цифра 10 означает максимальную степень проявления качества, указанного в левом столбце, цифра 1 – максимальная степень проявления качества, указанного в правом столбце. По окончании вы получите свой нравственный “профиль”.

1 Общительность, открытость, коллективизм 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Замкнутость, скрытность, индивидуализм

2 Доброта, альтруизм 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Злоба, эгоизм, чувство собственности

3 Эмоциональная устойчивость, ровность, постоянство 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Эмоциональная неустойчивость, влюбчивость, разнообразие

4 Твердость, самостоятельность 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Уступчивость, склонность к подчинению, покорность

5 Восторженность, импульсивность, азартность 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Сдержанность, рассудительность, серьезность

6 Честность, высокая нормативность поведения 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Недобросовестность, игнорирование общественных норм

7 Раскованность, склонность к риску, смелость 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Скромность, стыдливость, застенчивость

8 Мягкость, сострадание, милосердие 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Жесткость, суровость, безжалостность

9 Бдительность 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Доверчивость

10 Альтруистичность, непрактичность, доверие к людям 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Практичность, цинизм, недоверие

11 Прямолинейность, правдивость 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Дипломатичность, расчетливость

12 Спокойствие, уверенность в себе 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Тревожность, неуверенность, чувство вины

13 Склонность к новому 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Склонность к традиционному

14 Независимость мнения окружающих, стремление действовать исходя из собственных убеждений 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Зависимость от группы, ориентировка на социальное одобрение

15 Высокий самоконтроль, самодисциплина, безгрешность 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Низкий самоконтроль, недисциплинированность, нарушения

16 Собранность, возбужденность, вызванная большим стремлением к успеху 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Расслабленность, отсутствие стремления выделиться


Оценка результатов.

Определите свои слабые и сильные стороны в нравственной сфере. Насколько этот ваш профиль соответствует “современным” нормам нравственности?


Задание. Обсудите в группе “нормативы” для современных социальных условий.

Ситуации – пробы “Разрешение нравственных дилемм”.

Предлагаю ситуации, содержащие сложные социальные проблемы морального порядка. Нужно дать оценку поступкам героев и обосновать свои суждения.

“Наказание или преступление?”

Одна особа известна как сплетница, ябеда. Вы и большинство ваших одноклассников ее терпеть не можете. Однажды ваши одноклассники договорились проучить ее – побить. Как вы поступите? Вы присоединитесь; не будете вмешиваться или расскажете об этом кому-нибудь?

“Уличная мораль”

В вашем классе произошел случай. Жестоко избили хорошего, но слабого физически мальчишку за то, за то, что он не поддержал предложение сбежать с урока. Вы видели кто бил, но в ответ на предложение выдать хулиганов вы промолчали.

Что вы сделаете дальше?

“Находка”

Вы случайно нашли чек на приобретение дорогой вещи …

А) Попытаетесь найти того, кто его потерял.

Б) Бежите к прилавку – вы столько о ней мечтали.

В) Сомневаетесь в его действительности, боитесь неприятностей.

Г) В растерянности не знаете, что с ним делать.

Ведущий. И внешнему, и внутреннему нашему мира присуща двойственность:

Добро – зло, прекрасное – безобразное, истина – ложь, здоровье – болезнь и т. д.

Между этими противоположностями идет постоянная борьба. И мы должны быть всегда к этому готовы. Поэтому надо сориентировать себя на нахождение “золотой середины”: уметь не ожесточаясь, не унижая других, противостоять негативному, сохраняя при этом верность высоким идеалам.

Подведение итогов.




Виховний захід

Тема: Доброта — це краса людської душі. Читання творів Василя Сухомлинського

Мета:

  • розширювати поняття дітей про те, що таке краса людської душі, спираючись на твори Василя Сухомлинського;

  • розвивати вміння творити добро у повсякденному житті;

  • виховувати бажання бути добрим, чуйним, відповідальним.

Учитель.

Запам'ятай, моя дитино, з юних літ


На все життя, щоб знала, як прожити.
Людина для добра приходить в світ
Й покликана завжди добро творити.
Нелегко це, хто що б не говорив,
Й не кожному зробити це вдається.
Бо в світі стільки смертних є гріхів,
Що доброта не завжди йде до серця.
Та ти людина і тому учись
Добро творити, людям співчувати.
До цього світу пильно придивись,
Злим помислам навчися лад давати.
Йди з добротою — це собі затям,
Із ласкою, прихильністю, привітно.
Й не розлучайся з добрим почуттям,
Хай доброта в душі суцвіттям квітне.

Виходить бабуся зі своєю онукою.

Дитина. Бабусю, скажіть мені, будь ласка, а що таке доброта?

Бабуся. Доброта — це чутливе, дружнє ставлення до людей; привітність, ласка, прихильність. Таке визначення подається в тлумачному словникові української мови. Доброта — це ще й співчуття, щирість і щедрість людської душі і велика любов. Але добра людина з прихильністю і з любов’ю ставиться не лише до людей, а й до рослин і тварин. Адже всі ми — частинка живої природи. Всім однаково боляче, коли нас ударять, всім однаково образливо, коли нас принижують. Тому добра людина не образить, не принизить і не завдасть нікому болю. Недаремно ми наділені розумом, вміємо мислити, розуміти, говорити, співчувати, любити. Запам’ятай! Ти людина. А людина несе відповідальність за те, що відбувається у світі.

Учні сідають на свої місця, а на сцену виходять дідусь з онуком.

Онук. Дідусю, скажіть, будь ласка, з чим можна порівняти доброту і добру людину?

Дідусь.

З чим порівняти нам добру людину?


З небом безмежним в погодну днину,
З сонцем, що сяє і всіх зігріває,
З ніжністю мами, що нас обнімає.
І з джерельцем, що дає до водиці
Спраглим вустам у жару притулиться,
З ніжним теплом і усмішкою тата,
І з вітерцем, що злітає крилато.
З хлібом духмяним, що з печі виймають,
З веснами ще, як сади зацвітають,
З чистими росами, ніжними квітами.
І з вечорами, що йдуть з оксамитами.
З теплим світанням, що ллє промінцями.
З чуйністю, ласкою й казкою мами.

Отож, онучку, в народі кажуть, що добрий чоловік надійніше кам’яного мосту, знай про це і сам будь таким надійним і добрим. Запам’ятай! Добра людина схожа на ясне сонечко, тому що всіх вона вміє зігріти своєю любов’ю, турботою, ласкою, щирістю та щедрістю.



Дідусь з онуком ідуть, а на сцену виходять мати з донькою.

Донька. Матусю, ласкаво прошу тебе, скажи, у чому виражається доброта?

Мати. Доброта виражається у твоєму ставленні до людей і навколишнього світу, до тварин і рослин. Адже людина повинна вміти співчувати, допомагати ближньому, по-дружньому ставитися до товаришів і до всіх людей. А твоє ставлення до тварин, тобто те, як ти вмієш поводитися з собачкою чи котиком, з пташкою чи метеликом, з маленькою мишкою чи з великим конем, відразу відкриє для всіх, яка ти людина, чи є у твоєму серденьку любов, співчуття, чуйність, ласка. Добра людина не буде бездумно нищити і ламати деревце чи квітку лише тому, що їй так захотілося. Не стане ловити яскравого метелика чи співочу пташку або маленького жучка для свого задоволення, бо знає, що всі мають право на життя. І людина не повинна нищити і вбивати, а лише творити, примножувати красу цього світу, берегти його і любити. Добра людина дивиться на тварину лагідно, в її очах любов і ласка. І слова у такої людини теплі і лагідні. А інтонація голосу — ніжна. Добра людина тваринку не вдарить, бо знає, що їй боляче. І якщо у тебе є друг — собачка чи котик, пташка чи мишка, — то знай, що ти повинна турбуватися і щиро любити їх. У народі кажуть: «Хто людям добра бажає, той і собі має», «До доброї криниці дорога втоптана». Запам’ятай!Ти відповідаєш за того, кого приручив!

Мати з донькою ідуть, а на сцену виходять батько з сином.

Син. Татку, скажи, будь ласка, а чому треба бути добрим?

Тато. Добрим треба бути тому, що ми люди, а не звірі. Ми наділені розумом, вміємо мислити, міркувати, вміємо мріяти і планувати своє життя, ми вміємо говорити. У нас є мова, є слово, за допомогою якого ми спілкуємося між собою і можемо успішно про все домовитися, не застосовуючи сили. Люди мають здатність удосконалювати свій розум і розвивати його. А тварини цього не можуть робити, вони не вміють говорити і мислити, а живуть завдяки інстинктам. У світі тварин виживають найсильніші, найспритніші, найвідважніші. І там такого поняття, як доброта, немає. Доброта — це людська риса, здатність людини творити добро іншим. І щоб жилось усім нам добре, у мирі і в злагоді, спокійно і затишно, треба щохвилини, щоденно творити добро. Та, власне, людина для того і приходить у світ, щоб творити добро. В народі кажуть: «Не одежа красить людину, а добрі діла», «Хто не чинить лихого, тому не страшно нічого». Запам’ятай! Людина у світ приходить для добра.

Батько з сином ідуть зі сцени, а виходять мати з сином.

Син. Матінко, а чому не можна бути злим? Поясни, будь ласка.

Мати. Зло — це щось погане, недобре; нещастя, лихо, горе; розлюченість; почуття гніву, досади, роздратування; злість, злоба, лють, лютість, лютощі; жорстокість — так пояснює це слово тлумачний словник української мови. Ви уявили таку людину, в якої від люті перекошене лице, у серці зло і жорстокість, у якої злий погляд і страшні думки рояться в голові? Від такої людини можна чекати найстрашнішого в будь-яку хвилину. Вона може зрадити і вбити. Ви б хотіли зустрітися з такою людиною, котра швидше схожа на голодного вовка, ніж на людину? Ні, звичайно. Тому в серці несіть до всіх свою любов і лагідність, чуйність і співчуття, а не лють, горе і жорстокість. Не чиніть нікому лиха, щоб не стати схожим на втілення зла. Та й народ наш завжди застерігає про це: «Не копай ями іншому, бо сам упадеш», «Добре далеко розходиться, а зло — ще далі». Запам’ятай! Не накопичуй в серці образ і зла, щоб не стати жорстоким і лютим. Умій прощати!

Мати з дитиною ідуть зі сцени, а за ними виходять учитель з дітьми.

Дитина. Скажіть, будь ласка, а доброта — це тільки людська риса характеру?

Учитель.

Добро творити на Землі


Людині лиш дано.
І навіть діточки малі
Всі знають це давно.
Краса і море доброти
Оточує нас всіх.
Подібним будь до сонця ти,
Щоб зазвучав твій сміх.
Щоб ти освітлював всім шлях,
Як сонце з висоти.
Хай сяє усмішка в очах.
Будь завжди добрим ти.

Запам’ятай! Будь завжди добрим, носи у своїй душі світле сонечко любові до всього світу, адже ти — Людина!

Таким був Василь Сухомлинський — великий педагог, мудрий учитель, чудова людина. Він віддавав дітям красу і тепло своєї душі, він ніс на долоні своє щире серце, бо був насправді доброю і щирою людиною. В його палкому серці жила велика доброта і любов до всього світу. Василь Сухомлинський не лише навчав дітей, він прищеплював кожному з них найкращі людські якості, виховував у них доброту, чуйність, людяність, патріотизм, любов до батьків, до людей і до рідної землі. Мудрий учитель писав для дітей чудові твори: коротенькі повчальні і дуже змістовні. Його любов до дітей була такою великою, як сонце.

Сьогодні ми з вами прочитаємо і послухаємо його оповідання і казки, сповнені тепла і сонця. З багатьма його творами ви вже знайомі. Вони допоможуть зрозуміти вам найбільшу мудрість — людина приходить у цей сонячний світ для добра. Творити повсякчас добро для інших — це велике покликання людини.



На сцену виходить Доброта в супроводі дітей. На головах у дітей кольорові або білі віночки з написами: Ласка, Співчуття, Щирість, Щедрість, Чуйність, Прихильність, Любов.

Доброта. У нашому чарівному світі повинна правити доброта, щоб душі дітей були чистими і світлими. Щоб усі люди були щасливими, а світ добрим, яскравим і кольоровим. Бо для чого люди приходять у світ?

Діти. Люди у цей світ приходять для добра.

Доброта. Так, діти. Я на свято до вас прийшла не сама. Зі мною мої добрі і милі сестрички, без яких не було б і мене. Сьогодні вони прочитають оповідання Василя Сухомлинського, щоб ви почули і зрозуміли, що жити треба чесно і порядно, що треба бути добрим і намагатися позбавлятися негативних рис, щоб душа була світлою і чистою, а серце добрим.

Вибігає на сцену Зло, усе в чорному. Разом з ним його друзі. У кожного одяг переважно чорний і сірий, а на головах віночки з дрібних чорних квітів і написи: Пустунці, Брехунці, Злючки, Сердючки, Зухвальці, Лінивці, Забіяки, Задаваки...

Зло. Що це? Що це? Чому ви на сцені без нас та ще й підлещуєтеся до дітей? Хто ви без нас? Смішно, та й годі. Якби не було нас, ось таких поганеньких і чорненьких, то звідки б ви дізналися, що ви всі такі добрі, лагідні, щирі? Усе в житті має свою протилежність, як день і ніч, чорне і біле, війна і мир. Ось так! Без цього аж ніяк не можна. А ви тут самі правити хочете цим світом. Не буде цього, бо в світі є ще й ми. Без нас нічого не буває. Так само, як не буває тепла без холоду, радості без смутку. Ми хочемо, щоб всі стали такими, як ми, і жили з нами, билися, кричали, ламали, розкидали, смітили і все нищили. Це ж так потішно!

Друзі Зла.

Ми зухвальці й забіяки,


Ми пихаті задаваки.
Злі ми всі, ну просто злючки,
І сердиті всі — сердючки.
Ми лінивці й пустунці,
Ненаситні брехунці.
Зло ми любимо робити
І не вміємо дружити.
І не хочемо жити в мирі,
Смітимо в школі і в квартирі,
Все ми нищимо повсюди.
Ми такі зухвалі люди,
Всіх запрошуємо до нас.
З нами жити — просто клас!
Всі такі ми від природи,
Війни любимо й незгоди.
Ще пітьму і темноту,
Ми не терпимо доброту!

Доброта. Зачекайте, зачекайте. Я з вами не погоджуюсь. Якщо ви будете правити цим світом, то й самі пропадете, бо ж не буде миру на Землі, а лише руйнація, пітьма, морок, горе і біда. Чи не так? Зло породжує ще більше зло, а тому вам дуже швидко нічого буде ламати і руйнувати, нищити і шкодити. Ви самі себе знищите.

Чуйність. Звичайно, у світі є антоніми майже до всіх добрих слів, але треба, щоб переважало добро, а не зло, щоб переважало світло, а не пітьма. Я впевнена, якщо переважає чуйність, то немає кривди і болю.

Любов. Якщо у світі є любов, то нема війни. А діти ростуть щасливі і радісні.

Щедрість. Якщо у світі переважає щедрість, то всі ситі і немає голоду, бо щедрий поділиться з усіма.

Щирість. А якщо переважає щирість, то немає брехні, є правда, і всі серця відкриті і чесні.

Прихильність. Якщо є прихильність, то немає задавак і забіяк, а всі люди один до одного ставляться по-дружньому, прихильно, поважають одне одного.

Співчуття. Якщо переважає співчуття, то біда відходить геть, бо люди допомагають одне одному словом і ділом, кажуть щирі і добрі слова, а горе відступає.

Ласка. А якщо переважає ласка, то не буде жодного черствого серця, не буде в душах людських кришталиків льоду, а буде всім тепло і затишно.

Доброта. Тому ми не допустимо до наших дітей Зла. Нехай воно іде від них далеко-далеко з нашої живої і прекрасної планети Земля. Геть від нас, нам з вами не по дорозі. Для всіх у цьому залі добре ім’я — найкраще багатство! Бо хто людям добра бажає, той і собі має. А хто бажає зла, з тим ми не дружимо і не хочемо йти з ними. Йдіть від нас!

Діти виконують танець, у якому виганяють Зло і його друзів.

Доброта. З добрим поживеш — добре переймеш, а з лихим зійдешся — й свого позбудешся. Отже, пам’ятайте всі: з ким поведешся, того й наберешся. Бо лихий добро псує. Тому вчіться творити добро і дружити з добрими людьми. А тепер ми звернемося до творів Василя Сухомлинського і послухаємо, які життєві уроки він нам дає.

Дитина 1. Оповідання «В кого радість, а в кого горе».

Дитина 2. Оповідання «Дідусева заповідь».

Дитина 3. Оповідання «Кошеня за пазухою».

Дитина 4. Оповідання «На кладці».

Дитина 5. Оповідання «Щоб не наколовся».

Дитина 6. Оповідання «Майже чарівна розмова».

Дитина 7. Оповідання «Скажи людині: «Здрастуйте!».

Дитина 8. Оповідання «Найгарніше і найпотворніше».

Дитина 9. Оповідання «Добре слово».

Дитина 10. Оповідання «Чому голуби до Олега прилетіли».

Дитина 11. Оповідання «Всі добрі люди — одна сім’я».

Дитина 12. Оповідання «Як ми знайшли гніздечко».

Учитель. Василь Сухомлинський хотів, щоб усі діти виростали добрими, чуйними, дружніми, товариськими, щедрими і щирими. Я вірю, що так воно і буде. Хай у кожному серденьку живе доброта, любов до людей і навколишнього світу.

Доброта, як промінь сонця,


Що з’явився у імлі,
Пригорнувся до віконця
І розлився по землі.
Доброта, як ласка мами,
Віддає любов свою.
Ніжить серденько так само.
Як і пісенька в гаю.
Доброта, як щедрість літа, —
Радість, щастя і краса!
Як волошка серед жита.
Ще, як дощик і роса.
Пам’ятайте, любі діти,
Істина така проста!
Найцінніше в цілім світі —
Це любов і доброта.

А тепер давайте разом з вами складемо вірш про те, яким треба бути в житті. Останнє слово кожного другого рядка ви добиратимете в риму самостійно.

Щедро ллє проміння сонце
У твоє й моє ... (віконце),
Щоб в теплі ми виростали
Й світло людям ... (дарували).
Й де б ми в світі не були,
Щоб завжди любов ... (несли).
Щастя, радість і тепло,
Щоб чудово всім ... (було).
В світ прийшли ми: я і ти
Для любові й ... (доброти)!
Будь привітним і прихильним,
Добрим, лагідним і... (сильним).
Вчися правдою прожити.
Теплим словом вмій ... (зігріти).
Вчись завжди допомагати
І людині... (співчувати).
І старайся так прожити,
Щоб, як сонечко, ... (світити)!
І в душі завжди нести
Теплий промінь ... (доброти)!

Додаток 5



Посібник казок В.О.Сухомлинського «Про красу та добро»

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка