Конкурсна робота на кращий проект моделі навчального закладу Зміст



Сторінка7/8
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.34 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Вправа «Розминка»

Мета: ознайомити учасників груп один з одним, зняти напруженість перших хвилин, створити в групі більш розкутої атмосфери, на досягнення стану, який дозволив би ефективно працювати.

Хід гри: Ведучий пропонує батькам об’єднатися в групи і обрати собі певне завдання.

Перша підгрупа („Діти”): проінсценувати уривок „Відповідь” (за Василем Сухомлинським).



  • Одного разу маленьке Курча знайшло великого Півня.

  • Чому у чаплі довгий дзьоб, а в мене зовсім маленький? – запитало воно.

  • Відчепися!

  • Чому в зайця довгі вуха, а в мене навіть малесеньких немає?

  • Не чіпляйся!

  • Чому в кішки м’яка гарна шубка, а в мене якийсь жовтий пух?

  • Відійди кажу! Замовкни!

  • Чому навіть маленьке цуценя вміє вертіти хвостиком, а в мене ніякого хвостика немає?

  • Та відчепися ж ти! – гримнув Півень.

  • Чому в цапка є гарні ріжки, а у мене навіть поганеньких немає?

  • Припини! Іди геть!

  • Усе відчепися... геть... припини! Чому всім маленьким дорослі відповідають на запитання, а ти – ні? – пропищало Курча.

  • Тому що ти не запитуєш, а просто всім заздриш! – сердито відповів Півень. І це була чиста правда.

Друга підгрупа („Батьки”): посадити уявне жовте курча собі на долоню й спробувати його переконати.

Наприклад:

„Дуже добре, що в тебе жовтий пух, тому що...”;

„Хоч у тебе короткий дзьоб, але...”
Третя підгрупа („Вчителя”): дати пораду.

Наприклад:

„Не заздри іншим, а сам намагайся стати кращим”;

„Щоб виріс дзьоб, як у чаплі, треба...”



Блок 2

Дитина – жива істота, її мозок – найтонший, найніжніший орган, до якого треба ставитися дбайливо і обережно

В.О.Сухомлинський

Ведучий. Наш власний спосіб життя, як приклад – найважливіший будівельний матеріал, з якого діти творять себе. Наша манера говорити, поводитися, погляди, вчинки, мораль – все це наслідують діти і з цих «цеглин» будують себе. Малюк всмоктує нас жадібно, як губка, всмоктує все глибинне і поверхове, чесноти і недоліки. Від того, які ми, батьки, педагоги, в буденній поведінці, багато в чому залежить майбутній образ наших дітей.

Важливу роль у формуванні незалежності дитини, окрім її безпосереднього знайомства з довкіллям відіграють бесіди батьків та педагогів з нею, спільні справи, здатність відповідати на численні дитячі чому.

Гра «Дайте відповідь на Чомучкині запитання»

Мета: вправляти у доступних дітям, цікавих та оригінальних відповідях на запитання; виховувати почуття терпимості і виваженості у процесі відповідей на дитячі питання.

Хід гри. Ведучий, продовжуючи тему оповідання В.О.Сухомлинського «Відповідь», пропонує кожній з груп батьків та педагогів скласти цікаву, оригінальну та доступну за віком відповідь на типові, традиційні дитячі запитання. В ході обговорення порівняти батьківські та педагогічні варіанти. В чому різниця?


  1. Чому кавун смугастий?

  2. Чому сонце світить?

  3. Чому небо голубе?

  4. Чому трава зелена?

  5. Чим бабуся грається?

  6. Для чого кішці вуса?

  7. Звідки у корови молоко?

  8. Чому сосна висока?

  9. Чому риба мовчить?

Приклади оповідок вчителя

Чому сосна висока?

Сосна мріяла подружитися з сонцем. Але воно було дуже високо – не чуло тоненьку сосну. Тоді вона вирішила дорости до сонця. Росла, росла… І стала висока-висока. Одного разу сонечко промовила до сосни «Ти найближче до мене, давай дружити!» Отак і збулась мрія сосни.

Чому небо голубе?

Колись давно, коли на землі не було ні людей, ні тварин, ні яскравих кольорів, на землю прийшов чарівник Добре Серце. Одного ранку він одягнув довгу синю мантію з високим помаранчевим кольором, взяв посох – звичайнісіньку палицю, тільки з зірочкою на вершечку, відкрив чарівну скриню, в якій жили кольорові фарби, і вирішив зробити землю барвистою.

В траву і листочки він поселив зелену фарбу, в квіти – червону, помаранчеву та синю, жовту фарбу поселив жити на сонечку, а голуба фарба стала жити на небі. І з того часу небо стало голубим.

Для чого кішці вуса?

Жив собі на світі котик Мурчик. Ловив мишок, їв сметанку, запивав все молочком. Та одного ранку, подивившись на себе в калюжку, яка утворилася після дощику, замислився: а для чого мені вуса? Ходив він цілий день у великій задумі. Придивлявся до інших котів і кішок на подвір’ї і зрозумів, що без них він не зміг би жити на цьому світі, бо саме вуса є його помічниками у всьому, що б він не робив: нюхав, їв, задирався з котами…І з цими думками побіг до хати, де на нього вже чекала смачна вечеря і теплий куточок біля печі.
Приклади оповідок батьків

Чому кавун смугастий?

Було це дуже давно. Діти пішли на город. Там росло багато овочів. Серед них гарбуз, диня і кавун. Всі вони були жовтого кольору. Діти взяли диню і гарбуз. Їм все рівно, що брати. Кавун образився. І подумав: віднині буду смугастий, щоб мене впізнавали, і буду рости сам по собі – на баштані.

Чому трава зелена?

Це було у ті часи, коли земля була сірою і непривабливою. Тоді сонечко вирішило прикрасити її. Після дощу утворило веселку. З неї брало фарбу і кидало на землю. Там, де розлилася зелена фарба і виросла трава. З того часу вона і зелена.
Блок 3

Мистецтво виховання в тому й полягає, що моральне багатство твориться взаємовідносинами, де тісно переплітаються любов і добро з суворим обов’язком і працею, з особистим прикладом

В.О.Сухомлинський

Ведучий: Психологи вважають, що важливими у спілкуванні батьків із дітьми є такі вміння:



  • активно слухати, тобто вміння чути, що дитина хоче сказати

  • уміння виражати власні почуття доступно для розуміння дитини

  • застосовувати принцип «обоє маємо рацію» для розв’язання конфліктних ситуацій, тобто вміння домовлятися з дитиною так, щоб результатами розмови були задоволені обидва учасники.

Більшість батьків усвідомлюють свої недоліки як вихователів, адже їм не завжди вистачає психологічної грамотності для розв’язання проблем, що постають перед ними. Аналіз сімейних ситуацій у присутності інших батьків дає змогу подивитися на себе «очима інших», і таким чином, ніби об’єктивізувати свою поведінку. Батьки починають краще розуміти власні виховні стереотипи, що не є усвідомленим вибором, а здебільшого успадковані від своїх батьків або є наслідком спостережень стосунків дітей і батьків у близькому соціальному середовищі.
Гра «Розв’яжіть ситуацію» (для батьків)

Мета: на прикладі педагогічних ситуацій проаналізувати типові помилки батьків, вчити оцінювати вчинки інших людей та власні.

Хід гри. Ведучий пропонує батькам ознайомитися з педагогічними ситуаціями, відповісти на запитання до ситуацій
Педагогічна ситуація № 1. У вагоні метро вільно, переважна частина пасажирів читає. На зупинці ввійшли батько й мати з дитиною. Хлопчику років п’ять. Мати й син поряд, батько – навпроти. Та от дитина пересіла до батька, знову до матері. З шумом і сміхом почала бігати по вагону. Мати каже сину:

  • Не можна так поводити себе. Кричати й бігати непристойно, ти заважаєш людям.

Дитина притихла. Але, побачивши усмішку на обличчі батька, знову розвеселилась.

  • Не кричи, це негарно! – знову каже мама.

Втрутився батько:

Жінка пересіла до чоловіка, щось тихо говорить йому. Але батько знову заперечує:

  • Кому він заважає? Тобі чи що? Не псуй настрій дитині!

Син мовчав, услуховуючись у діалог батьків.

Проаналізуйте цю сценку. Чому хлопчик не слухався маму? Про які помилки виховання свідчить ця ситуація? Що б ви зробили, якби стали свідком такої сценки з вашим вихованцем та його батьками?


Педагогічна ситуація № 2. Ранок. Роздягальна кімната дитячого садка наповнюється дитячими голосами.

  • Ну зніми ж! Зніми зараз же! Не хочу сама, - ця вередлива команда звернена до бабусі, і та, нахилившись біля онуки, знімає їй черевики, розстібає ґудзики кофтинки.

- Даша в нас усе робить сама. Вона ж велика. Наступного року до школи! - Ця фраза вихователя звернена і до бабусі, і до внучки. – Вона і малюкам завжди допомагає. Мабуть вона і дома хороша помічниця?

  • Мала ще в помічниках ходити. От підросте – тоді ж... А зараз іди грай! - бабуся Даші невдоволено надула губи і відвернувшись від вихователя, прямує до виходу. А дівчинка, пританцьовуючи біжить до групи.

  • А я ж вважала тебе нашою помічницею, - каже їй вихователь.

  • Помічниця я лише у дитячому садку, - відповіла Даша.

  • А в дома?

  • А в дома є бабуся!

Проаналізуйте цю ситуацію. Чим можна пояснити подвійність у поведінці дівчинки у дитячому садку і вдома? Що б ви зробили, щоб переконати бабусю в помилковості її погляду на виховання дитини?
Педагогічна ситуація № 3.

  • Тату, сьогодні Ніна Петрівна мене похвалила: я запам’ятала віршик швидше за всіх! Хочеш, розкажу?

  • Краще розкажи мені про свою поведінку, що ти накоїла вчора! – суворо каже батько. Обличчя доньки хмурніє. Марно цілий день носила вона в собі заряд радості... Вдома донька робить ще один „захід”:

  • Мамо, хочеш розкажу віршик про ялинку?

  • Мені не до ялинки зараз. Пізніше розкажеш.

Зробіть прогноз, як у майбутньому, може вплинути неувага батька і матері до справ малюка на встановлення довірливих стосунків між дитиною і батьками. Як ви ставитеся до справ сина (доньки), чи намагаєтеся підтримати його (її) бажання поділитися з вами своїми радощами і розчаруваннями?

Блок №4


Батьківська педагогіка – це елементарне коло знань матері і батька про те, як істота, що народилася від людини, стає людиною, - це фундамент, основа всієї педагогічної теорії й практики.

В.О.Сухомлинський

Ведучий: Жити – означає продовжувати себе в своєму синові, у своїй дочці. Жити – творити людину. Головний осередок, де розквітає ця справжня людська потреба – це сім’я. У сім’ї шліфуються найтонкіші грані людини – громадянина, людини – трудівника, людини – культурної особливості.

Із сім’ї починається суспільне виховання.

У сім’ї, образно кажучи, закладаються коріння , з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. На моральному здоров’ї сім’ї будується педагогічна мудрість виховання.

Гра «Продовжить прислів’я”

Мета: відновити в пам’яті прислів’я, в яких йдеться мова про сім’ю; підкреслити роль сім’ї у вихованні дітей

Хід гри. Ведучий пропонує групам батьків та молодих педагогів по декілька смужок з текстами прислів’їв. За хвилину учасники мають пригадати текст повністю.

Нема того краму, щоб…

Рідна мати високо змахує, а…

Нема у світі цвіту цвітнішого, над маківочки, нема ж і роду…

Материн гнів, як весняний сніг: рясне випаде, та…

У кого є ненька, у того й…

Які мама й татко…

Яке дерево, такі його квіти; які батьки…

Який дуб, такий тин; який…

Які самі, такі й…

Шануй батька й неньку, буде…

Який кущ, така калина; яка…

На сонці добре сидіти, коло мами…

Хто батьків має, той…

В сім'ї і каша…

Діточок виховати – не…

У сокола і…

Добрі діти – батькам вінець, а…

Батько краще догляне семеро синів, ніж…

Діти, як квіти: поливай…


Блок 5

Педагогіку В.О.Сухомлинського справедливо називають гуманістичною, оскільки вся його творчість пронизана ідеями збереження та утвердження загальнолюдських духовних цінностей

Л.Києнко-Романюк

Ведучий. Педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського дуже популярні за кордоном. В 1989 році була створена Міжнародна асоціація ім. В.О.Сухомлинського, західноєвропейська штаб-квартира якої спочатку розташовувалась у Марбурзі, в найстарішому університеті Німеччини, а зараз перенесена до інституту славістики Грейсвальдського університету поблизу Берліна. Ця організація об’єднала вчених Болгарії, Греції, Польщі, Росії та інших країн.

У Росії ім’я Сухомлинського відоме в педагогічних колах завдяки не лише численним дослідженням і публікаціям, але й роботі різноманітних організацій та об’єднань освітян, які сповідують ідеї Василя Олександровича. Нещодавно в Оренбурзі було створено Асоціацію вчителів Уралу і Сибіру ім. В Сухомлинського. Отже, можна сміливо говорити про оформлення такого напряму педагогічної теорії, як сухомлиністика.

На Сході, а саме в Китаї, педагоги вже багато років активно виявляють інтерес до творчості Василя Сухомлинського. У класі китайської школи, де може навчатися понад 60 дітей, де вчитель завжди стоїть на підвищенні і не спускається до учнів, дуже легко знехтувати індивідуальними особливостями школярів. Саме тому таким важливим стає особистісний підхід до дитини. Показовим є сприйняття казок В.О.Сухомлинського у китайській аудиторії: їй близькі ідеї унікальності, неповторності навколишнього світу, висловлені педагогом у багатьох казках. Китайські вчені вбачають у думках українського педагога шляхи підходу до душі дитини. «В такій жорстко уніфікованій країні, як Китай, дуже важливо не загубити особистості. Для багатомільйонного Китаю Сухомлинський – це «свіже повітря» педагогіки, зорієнтованої на дитину».

Не менш відомим є видатний український учений в Америці. У Нью-Йорку була видана книга «Виховна система Василя Сухомлинського». Автор цього дослідження Ален Коккеріль так прокоментував увагу західних учених до ідей В.О.Сухомлинського: «З огляду на реалії західного способу життя – увагу до інтелекту, економічний раціоналізм, прагнення до прибутку – ми не виховуємо душу, серце, і внаслідок цього маємо багато різних проблем. Гуманітарні науки в кризовому стані, родини розпадаються; як правило, дідусі й бабусі живуть окремо від молодих сімей, що негативно впливає на виховання дітей; катастрофічно знижується рівень масової культури; люди втрачають віру один в одного. За такої ситуації спадщина Василя Сухомлинського набуває величезної ваги»

Справді, його праці є нагадуванням про призначення людини на землі, її потенціал. Методика виховання людяності, батьківська школа можуть слугувати зразком для наслідування. Не тільки педагогічна система, розроблена В.О.Сухомлинським, але і його життя є взірцем високої духовності.


Гра «Придумайте назву твору»

Мета: знайомити з творами В.О.Сухомлинського, розвивати почуття зосередженості та уваги до змісту художнього твору, вміти виділяти у ньому мораль.

Хід гри.

Ведучий пропонує учасникам груп аркуші паперу з текстами оповідань В.О.Сухомлинського. За певний відсоток часу групи мають дати обговорити прочитане і дати назву твору.

Тексти творів:

Дрімучим лісом ідуть Дідусь і Хлопчик. Було жарко. Хотілося пити. Нарешті підійшли до струмка. Тихо дзюрчить холодна вода. Мандрівники нахилилися і напилися.

Дідусь сказав:

- Спасибі тобі, струмочку!

Хлопчик усміхнувся.

- Чого ти усміхаєшся, хлопче? – запитав Дідусь.

- Навіщо ви, Дідусю, сказали струмкові «спасибі»? Адже він не чує твоїх слів.


  • Це так. Якби води прийшов напитися вовк, він може і не подякувати. Ми ж не вовки, а люди! («Для чого кажуть «спасибі»)

***

У бабусі дві онучки. Живуть у великому місті. А на літні канікули приїхали до неї в гості.

Рада бабуся онучкам. Пригощає їх черешнями. Свіжим медом і варениками. Та дівчаткам найбільше хочеться борщу: мама розповідала, що бабуся варить смачний-пресмачний борщ.

Зварила бабуся борщ – зі свіжими помідорами, капустою і сметаною. Та ось біда… Забувати стала. Поки варила – двічі посолила. Поставила на стіл дві миски борщу та й припрошує онучок:

- А чи солила – й не пам’ятаю… Стара вже… Ось сіль у сільниці – додавайте собі до смаку.

З’їли дівчатка по ложці борщу. Ой, який же солоний! Перезирнулися між собою. Усміхнулися непомітно. Ложка за ложкою – виїли й ще попросили. Та все дякують бабусі, а вона радіє.

- А чи солила ж я борщ? – питається бабуся.

- Ми й не помітили, - каже Ніна. – Такий смачний, що про сіль і не подумали.

- Значить, солила, - полегшено зітхнула бабуся. – А завтра це діло вам доручу: боюся. Що забуду посолити.

- Добре, бабусю, - і знову перезирнулись. І непомітно всміхнулись. («Бабусин борщ»)

***

У дитячому садочку хлопчики-однолітки Василько і Толик. Обом по п’ять років, їхні матері працюють. Коли повертаються з роботи заходять у дитячий садочок. Мати одягає Василька, бере його за руку й каже:



- Ходімо, Васильку, додому.

А Толик одягається сам, бере маму за руку й каже:

- Ходімо, мамо, додому.

Дорогу перемело. Є тільки вузенька стежечка серед снігових заметів.

Мати Василькова йде по снігу. А син стежечкою. Бо мама веде Василька додому.

Толик йде по снігу, а мати стежечкою. Бо Толик веде маму додому.

Минуло дванадцять років. Стали Василько й Толик сильними, красивими юнаками.

Якось занедужала тяжко Василькова мати.

Того самого дня важко захворіла і Толикова мати.

Лікар жив у сусідньому селі за кілька кілометрів. А було це взимку, дорогу засипало снігом.

Василько вийшов за ворота, глянув на сніг та й каже:


  • Хіба можна по такому снігові йти?

Постояв трохи Василько й повернувся до хати.

А Толик пішов глибоким снігом у сусіднє село й повернувся з лікарем. («Хто кого веде додому»)


***

Пізньої осені маленькі близнятка Оля і Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч із жовтим листком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко.

Оля і Ніна аж скрикнули від радості.



  • Як воно тут збереглося? – з подивом запитала Оля.

  • Зараз ми його зірвемо, - сказала Ніна і зірвала яблуко.

Кожній хотілося потримати його в руках.

Оля хотіла, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися у цьому, а тому сказала сестрі:



  • Хай тобі буде яблуко, Ніно…

Ніні теж хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона теж соромилася висловити це бажання, тому сказала сестрі:

  • Хай буде тобі яблуко, Олю…

Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна й та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані. Віддали їй своє яблуко. В маминих очах сяяла радість.

Мама розрізала яблуко і дала дівчаткам по половинці. («Яблуко в осінньому саду»)



Блок 6

Справжнє виховання полягає в тому, щоб крижинка в дитячому серці розтанула поступово, щоб серце вашої дитини само випромінювало тепло

В.О.Сухомлинський

Ведучий. Проблемам сімейного виховання приділяв багато уваги і інший відомий педагог – Антон Макаренко. Свої погляди на стосунки між батьками і дітьми, методи сімейного виховання, організації сім’ї як колективу тощо він детально виклав у своїй «Книзі для батьків». Аналіз теоретичної спадщини Макаренка та Сухомлинського дає підстави стверджувати, що у їхніх поглядах на сімейне виховання було багато спільного і в той же час чимало відмінного.

Зокрема, ось як педагоги розглядали форми взаємовідносин між батьками і дітьми. Макаренко вважав, що одні батьки зловживають умовляннями, другі – різними пояснювальними бесідами, треті – ласкою, четверті – наказом, п’яті – заохочуванням, шості – покаранням, сьомі – поступливістю, восьмі – твердістю. Допускаючи доречність в окремих випадках і ласки, і бесіди, і твердості, й поступливості, Макаренко був переконаний у тому, що усі ці форми повинні поступатися місцем перед однією і головною, ця єдина й найкраща форма – розпорядження. В одній із своїх лекцій він говорив: «…я з гордістю повинен сказати, що хоч я випустив 2000 чоловік і вони благополучно живуть і працюють, я ніякої особливої любові від них не отримую і дуже радий, що вони вийшли вільними людьми, не отруєними ніякими почуттями до мене, вони живі, свіжі люди. Вони мене поважають, але любов ця ц всіх законах повинна бути заборонена, тому що поганий вихователь скрізь і завжди буде свідомості своєї прибавляти в погоні за цією любов’ю. любов може прийти, якщо ви приємно посміхаєтесь, у вас голос приємний і фізіономія приємна. Хай любов прийде непомітно, без ваших зусиль».

Іншої думки був Сухомлинський. Він дотримувався тієї позиції, що сім’я, за висловлюванням Ф.М.Достоєвського, створюється невтомною працею любові. На його думку, в ранньому дитинстві людина повинна пройти велику школу тонких, сердечних, людяних взаємин. Ці взаємини – найголовніше моральне багатство сім’ї. «Моїм непорушним педагогічним переконанням є істина: чуйність і лагідність – та духовна сила, яка здатна вберегти дитяче серце від огрубіння, жорстокості і байдужості, від безсердечного-тупого ставлення до всього доброго і світлого в житті, насамперед до сердечного, теплого слова», - писав він.


Гра «Складіть колискову»

Мета: сприяти розвитку творчості, фантазії, теплих почуттів до дитини в процесі складання колискових

Хід гри. Ведучий пропонує батькам і молодим педагогам спробувати передати почуття ніжності та любові до дитини у колисковій, текст якої вони в спільно в групі мають скласти й дописати.

Варіант колискової:

Спи моя ………… …, спи як …………… .

Хай тобі присниться …………… ,

Хай тобі не сниться ……………

Я тримаю тебе на руках,

Я дивлюся на тебе, ти така …………...

Ти схожа на ……………

І зовсім не схожа на ……………,

І хай на твоєму шляху …………… .

Хай не буде у твоєму житті ……………,

І борони тебе Боже від ……………




Блок 7

Багаторічний досвід переконує в істинності дуже важливої педагогічної закономірності, там, де є джерело радості дитини, є праця для людей, зовсім немає покарань. У них просто немає потреби, питання про покарання навіть не виникає. А якщо немає потреби в покараннях, значить немає порушень в дисципліні.

Без цього «досягнення» ми не уявляємо собі елементарної педагогічної культури сімейно-дошкільного виховання. Виховання без покарань – це не тільки справа дошкільного закладу. Це одна з найважливіших проблем суспільства, його найтонших і найскладніших сфер – людської свідомості, поведінки, взаємовідносин.

В.О.Сухомлинський

Ведучий. Важливим моментом у налагодженні сімейних стосунків є розуміння дорослими того, що права та обов’язки дітей та батьків у сім’ї взаємно доповнюють одне одного, але не співпадають. Ось чому мама та батько мають обережно і тактовно користуватися своїм авторитетом, поступово переходячи від прямого впливу на дитину до формування у неї з її дорослішанням дедалі більшої незалежності і самостійності.

Авторитет полягає в тому, що він не вимагає ніяких доказів, як цінність видима дитячим оком.

В,О.Сухомлинський виділив вісім видів авторитету. Розглянемо деякі з них.

Авторитет сили – породжує дитячий страх і обман, в той же час виховує у дитини жорстокість.

Авторитет відстані – щоб діти були слухняними, треба подалі від них триматись, виступати у вигляді керівника і підлеглого.

Авторитет педантизму – слово батьків – святиня, стає законом. Якщо тато сказав, що завтра буде дощ, а дощу нема – завтра не можна гуляти.

Авторитет резонерства – садять дитину напроти себе і починають повчати довго і нудно.

Авторитет любові – якщо дитина не слухається, у неї запитують: «Значить тата не любиш?» Вдивляються в дитячі очі, шукають там любові і ніжності. Діти дуже швидко помічають, що тата і маму можна обманути, тільки робити це потрібно з ніжним виразом на обличчі. Егоїзм і егоїст забезпечені. Причому такі діти нещирі і брехливі.

Авторитет доброти – дитяча слухняність досягається через дитячу любов, але вона викликається поступливістю і добротою батьків. Тато і мама все дозволяють заради того, щоб не було конфліктів, щоб був мир. Дуже швидко діти просто керують батьками.

Авторитет підкупу – коли слухняність купляється подарунками і обіцянками.

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка