Конкурсна робота (виховний захід) на тему «Традиції трудового виховання українського народу» Анотація



Скачати 181.57 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір181.57 Kb.
Відомості про роботу

Назва :

Традиції трудового виховання українського народу



Номінація:

Виховний захід



Файли:

Традиції трудового виховання українського народу.docx

Фотографії

Анкетні дані автора

Путящик Ірина Дмитрівна вчитель початкових класів

М.Бурштин

вул. Калуська 8/89

Галицький район

Івано-Франківська область

Досвід (стаж) роботи 16 років

Вчитель початкових класів, вища кваліфікаційна категорія

Контактні дані: 0673875494

Конкурсна робота (виховний захід) на тему

«Традиції трудового виховання українського народу»

Анотація.

Метою даного заходу є ознайомлення дітей із звичаями і традиціями трудового виховання нашого народу, з різними фольклорними жанрами ; виховання поваги і любові до старших, до праці і людей праці, показати роль сім’ї у становленні особистості дитини. Адже виховання справжньої людини починається з сім’ї. Тільки та людина, яка знає історію свого родоводу, своїх предків, звичаї і традиції власної сім’ї, яка любить і шанує своїх рідних, яка з раннього дитинства привчена до праці, може вирости справжнім громадянином своєї держави. Людиною, яка шануватиме мову і історію, звичаї і традиції рідного народу, людиною, яка з гордістю говоритиме « Я- українець», людиною, для якої сім’я - це те найдорожче і святе, що є житті кожної людини. Людиною, для якої святинею буде прапор і гімн, рідна пісня і рідна земля. Тільки той, хто гордиться своїми предками, буде шанувати і любити рідну землю, ростиме справжньою людиною.

Актуальність даної проблеми полягає у тому, що у сучасних умовах школа повинна забезпечити формування й розвиток інтелектуальної, творчої, ініціативної особистості, здатної жити у принципово нових умовах, реалізувати себе в житті, бути успішною і сприяти розвитку суспільства. Такий процес обумовлений змінами в суспільно-політичному житті країни й підтверджується Конституцією України, законом України «Про освіту», Державною національною програмою «Освіта», а також Національною програмою виховання МОН України. Виходячи з того, що дитина є суб’єктом виховного процесу, слід докорінно змінювати технологію виховного процесу на основі використання таких педагогічних технологій, які ставлять за мету не нав’язування правил і норм та примусове їх виконання, а створення умов для осмислення моральних правил і норм, їх доцільності, добровільного їх сприйняття, творчого застосування, набуття досвіду морально-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до людей, до самого себе.

Проведення такого заходу сприятиме розвитку комунікативних компетентностей молодших школярів, дає змогу одночасно розкритися почуттєвій та інтелектуальній сфері молодшого школяра. Пропонує дітям порівняти традиційні правила поведінки в родині із сучасними змінами у стосунках між членами сім’ї, спонукає до підтримування добрих та мудрих традицій і звичаїв в сучасних українських сім’ях. Адже саме у цей період активно розвиваються дар фантазувати, помітно виявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність.



Літературно-музична композиція

«Традиції трудового виховання українського народу»

Вчитель: Добрий день, шановні гості, діти і батьки! Сьогодні ми запросили вас на доволі незвичну зустріч. А незвична вона тому, що десь з часом, із заборонами, турботами про «хліб насущний» багато з нас розгубили пам'ять про скарби наших предків - звичаї, забули, що це саме ті прикмети, по яких розпізнається народ, його духовна культура. Звичаї – це ті написані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю. І сьогодні ми познайомимося з тим , як виховували наші предки своїх діточок.

(Звучить українська народна мелодія)



Вед. 1.Україна…Рідний край… Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її лани широкі, гаї зелені, про тихі ріки та озера.

Вед 2. Що таке Україна? За віконцем калина,

Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата, під тополями хата,

під вербою криниця, золотиста пшениця.

Серед лугу лелека і діброва далека.

Вчитель: Хай сьогоднішнє свято відкриває перед вами , друзі, розум, мудрість,гумор нашого талановитого народу. За народною оцінкою праця – першооснова життя усього суспільства. Тому і запрошуємо вас на свято «Традиції трудового виховання українського народу».

Уже з раннього дитинства дітей привчали до праці. Самостійно їсти , вмиватися, одягатися. Слово праця і працювати діти засвоїли ще з колиски, коли мама наспівувала їм колискові пісні, пестушки, потішки, різні заклички, де все живе на світі працює. І гарний лише той, хто працює.



Діти разом з батьками виконують колискові пісні.

Вчитель: Ось послухайте і подивіться, як іноді буває.

Ведучий 3: У сороки- білобоки

П’ять малих сороченят

Усі часто хочуть їсти

Треба всім їм дати лад.

От сорока-білобока

Поскакала на поріг

І до хати працювати

Поскликала їх усіх.

(Входять Сороченята у шапочках із дзьобиками).

Сорока: Цей, здоровий, носить дрова,

Той, швидкий, пшоно товче,

Третій в чашку кладе кашку,

А малий млинці пече.



Ведучий: Тільки п’ятий хоче спати,

Помагати не біжить –

У садочку , в холодочку

Ліг на травці тай лежить.

У сороки - білобоки

Все вже зроблено, як слід –

Вся родина й господиня

Посідали на обід.



Сорока: Ви – до кашки,

Й ви - до кашки,

Ще й млинців по п’ять, по шість.

А ледаче хай поплаче! –

Хто не робить, той не їсть.

Діти: А ледаче хай поплаче! –

Хто не робить, той не їсть!



Ведучий 3: Як почув це братик п’ятий, -

Не схотів на травці спати,

Аж підскочив:

Сороченя: - Як це так?!

Ви в господі, я – в городі.

До роботи й я мастак.

(Сороченя, робить усе, що йому кажуть).



Ведучий 3: Ось він поле бараболю,

Й підгортає залюбки,

До городу носить воду,

Поливає огірки.

Ще й на вишню, на найвищу

Лізе ягідок нарвать.

Вже й приносить вишень досить,

Щоб усіх почастувать.



Учитель: І сорока – білобока

Не нахвалиться сама.



Сорока: В мене діти працьовиті,

Зовсім ледарів нема.



Учитель: Ось бачите, які гарні і працьовиті дітки були у сороки Таке звернення до тварин збуджує у дитини інтерес і повагу дитини до праці. . Старайтесь бути теж працьовитими і наполегливими, допомагати своїм рідним і тішити їх.

Дружну й наполегливу працю славить пісня «Два півники».(співаючи, показують, як це робиться)



Вчитель. Ігри теж закликали до праці. Тож давайте, діти, пограємось.

(Дівчата хором співають «Іди, іди, дощику»)

Іди, іди дощику

Іди, іди дощику, зварим тобі борщику

(стоять півколом, говорять між собою)

В зеленому горщику,

На терновім прутику,

А собі кашки,

( прикладають долоньки до грудей)

Стрибати гопашки .

(стрибають і плещуть в долоні)

Хлюп – хлюп – хлюп.



Ведучий. Хто працював. Того й шанували. З особливою повагою ставились до людей, які вирощували хліб – хліборобів. Змалку у дітей виховували повагу до хліба, бо він святий. Жодна крихта не повинна була впасти з окрайчика хліба, бо цим самим зневажався рід людський. Коли ненароком падав шматок хліба, його потрібно було бережливо підняти і поцілувати. У народі казали так:

  • Без хліба не до обіда.

  • Коли є хліба край, то й під вербою рай.

  • Хліб – батько, вода – мати.

  • Хліб на столі, то й стіл – престіл, а як хліба трошки, то і стіл – дошка.

  • Бережіть хліб. Як святиню, бо зерна – це символ людського життя і добробуту.

  • Хліб – усьому голова.

Ведучий . Прославляючи працю, водночас засуджували ледарів і нероб, халатне відношення до праці. Такі люди були посміховиськом і ганьбою в очах оточуючих.

«Грицю, Грицю до роботи!»

Інсценізація пісні «Грицю, Грицю, до роботи»

(Стають в два кола: зовнішнє –дівчата, внутрішнє - хлопці)

Дівчата: Грицю, Грицю до роботи



(Йдуть вперед, подають руки хлопцям, тягнуть їх до роботи)

Хлопці: В Гриця порвані чоботи.

(Ставлять почергово ліву та праву ногу впред на каблук, показуючи на них руками)

Дівчата: Грицю, Грицю, врубай дров.

Хлопці: Кахи, кахи, не здоров! (Вдають, що кашляють, тримаються рукою за голову)

Дівчата: Грицю, Грицю, молотити!(Смикають хлопців за рукав)

Хлопці: Гриць не здужає робити.(Присідають, тримаються за живіт.)

Дівчата: Грицю, Грицю, до телят(Закликають рукою)

Хлопці: В Гриця ніженьки болять.(Показують)

Дівчата: Грицю, Грицю, роби хліб!(Імітують заміс тіста)

Хлопці: Кахи, кахи, щось охрип.(Тримаються за горло)

Дівчата: Грицю, Грицю, ходи їсти!

Хлопці: Ой, чекайте, де ж тут сісти?(Голосно вигукують, підстрибуючи)

Ведучий. Неробство до нічого доброго не приводить. Ось послухайте казку українську народну казку «Кому горня мити?»

Казка «Кому горня мити?»

Вчитель. Жили собі чоловік та жінка, та такі були ліниві, що й годі розказувати: навіть сінешніх дверей на ніч не засували.

Чоловік. Щовечора засувай, а вранці відсувай - хіба ж то не морока.

Вчитель. Одного разу зварила жінка каші, та й каже:

Жінка. Я кашу варила, а тобі, чоловіче, горня мити.

Чоловік. Не мели дурниць. Чи ж то чоловіча робота, горшки мити?

Вимиєш сама.



Жінка. І не подумаю!(Каже жінка)

Чоловік. Та і я не буду! (Стоїть чоловік на своєму)

Жінка. А … не будеш ти, то хай воно весь вік немите стоїть!

Вчитель. Постояло немите горня аж до вечора. Чоловік знову каже:

Чоловік. Жінко, гей, жінко, …треба горня мити.

Вчитель. А та в крик і каже:

Жінка. Сказала, то твоя робота, мий сам!

Чоловік. Ну от що! Нехай не буде ні на твоє , ні на моє. Умовимось так: хто завтра рано першим встане, тому й горня мити.

Жінка. Хай так, лягаєм спати – ранок вечора мудріший.

Вчитель. Полягали. На ранок ні те, ні те не встають, кожен лежить мовчки і не зворушиться. Сусіди давно корів подоїли і пастух чергу в поле погнав. Сусіди гомонять між собою.

Сусідка 1.Чого це Маланка сьогодні припізнялась?

Сусідка 2. І корову не вигонила. Чи не приключилось чого?

Сусідка 3. Треба її навідати.

Вчитель. Поки так гомоніли поміж себе - одна сусідка шусть до них. Стукнула в віконце - ніхто не озивається. Вона на подвір’я до хати, а двері на засув не замкнені.. Зайшла і бачить – хазяйка на лаві лежить.

Сусідка 4. Чого це ти тут лежиш?

Вчитель. А Маланка лежить і не ворушиться. Зазирнула на піч , а там господар простягся, тільки й очима блимає. Наполохалася сусідка й зі словами вибігла з хати:

Сусідка 1. Та що тут коїться! Ой людоньки! Біда сотворилась!

Вчитель. Та й стала розказувати. Збіглися сусіди в Меланчину хату.

Сусідка 2. Ой, що то з вами?

Сусідка 3. Може по фельдшера чи батюшку послати?

Вчитель. А хазяї мовчать. Погомоніли кожен про свої клопоти. Почали розходитись, а одна сусідка й каже:

Сусідка 4. Жіночки! Гріх їх самих лишати. Треба комусь побути біля них, поки десяцький та фельдшер прийдуть. Либонь, не жильці вони ,бідолахи, вже на цьому світі.

Вчитель. Проказала вона це, а баби всі до сіней та й в двері.

Сусідка 1.Ой, у мене тісто з діжі втече!

Сусідка 2. А я ще своїх дрібних діток не годувала.

Сусідка 3. А мене хоч озолотіть, не лишуся з ними!

Сусідка 4. Ну, гаразд! Коли вже так, то нічого робити, лишуся з ними. Люди вони були добрі, хоч і ледачі. Йдіть, та поквапте десяцького. А мені за те хоч Маланчиного кожушка не пошкодуйте. Їй його однак не носити.

Жінка. А ти не зазіхай не чуже добро!

Вчитель. Вигукнула Маланка і підхопилася з лави.

Жінка. Не тобою справлене, не тобі й його носити!

Вчитель. Тоді вже й чоловік спустив ноги з печі і каже:

Чоловік. Ну, Маланко, ти перша заговорила, тобі й горня мити.

Вчитель. Сусіди остовпіли, а спам’ятались, плюнули , та й пішли геть з хати. Про що ж з такими ледарями говорити?

Вчитель. У народі застерігають: якщо хочеш мати в своїй сім’ї виродка, дай синові чи доньці все, що вони хочуть і позбав можливості працювати. Адже від « неробства до злочину один крок».

- А які ви, дітки, знаєте прислів’я про працю?

-З ледарем поведешся - горя наберешся.

- Весна ледачого не любить.

- Не кажи не вмію, а кажи навчуся.

- Тяжко тому жить, хто не хоче робить.

- Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

- Бджола мала, а й та працює.



Пісня «Чи я не хазяйка?»(укр.. нар пісня)

Вчитель: Молодці, діти. А тепер, може, наші гості та батьки назвуть нам прислів’я про працю.

Вчитель: А зараз ми запрошуємо вас помандрувати у ще одну казку, де всі дружно працюють.

За голубими вітряками,

Де скачуть коники баскі,

Десь там в траві під лопухами,

Живуть бабусині казки.

Вони стрічають ранки птаством,

дощем наповнюють садки,

а вечорами ходять пасти

по небу синьому зірки.

І гарно їм у світі жити,

У теплій тиші запашній,

Бо їхній дід - вусате жито –

Для них нашіптує пісні.

А їхня мама – біла хмара,

охороня від спеки їх.

Сестрички – квіти різнобарвні-

Дарують їм веселий сміх.

А ніч, коли злітає з неба

І заглядає до вікна.

Тоді казки спішать до тебе

І світяться до ранку в снах.

КАЗКА « РІПКА»

ВСІ: В одненькому селі,

наче птаха на крилі,

Жили – були дід та баба,

Котра діда лаять рада.

Діда все вона лякала,

На роботу натякала.



БАБА: ( сердито до діда).

Ти сходив би на город,

Там вчинив переворот,

Хоч би щось уже робив,

Якусь зелень посадив.

Хазяї, усі діди,

От і ти робить іди!

ВСІ: Чухав, чухав собі лоба –

Баба каже, що нероба.



ДІД: (Чухає лоба)

От і номер я уткну,

Нову справу там крутну,

Посадить щось не завадить

І бабуся враз похвалить.

Посаджу маленьку ріпку,

Та й на смак таку вже кріпку!

ДІТИ: В землі лунку відрив

Й таки ріпку посадив

А та скоро проростає

І вже хвостик виглядає.



ДІД: ( кличе бабу) Бабо, бабо не крути язиком!

Нашу ріпку поливати йди бігом.



БАБА: ( сердито поливає ріпку):

От не мала баба лиха,

Спочивала б собі стиха,

То дід, ріпку посадив,

Спокій мені загубив.

ДІТИ: ( Приспів 1) Рости, виростай

На хороший урожай.

Поливай, поливай,

Ріпку нашу доглядай.

А вона все росте,

Неба скоро досягне.

Ну ж бо, краще поливай

І земельку підгортай.



БАБА: ( сердито): Доки буду поливати?

Треба мені помагати!

Гей, онучко , не сиди,

Не крутись сюди – туди!

Ріпку йди поливай,

Зайвий раз не гуляй!



ОНУЧКА: ( підбігає до Бабусі, весело бере поливальницю і поливає ріпку).

Баба й Дід виходять:

А я люблю помагать,

Тай ще пісеньку співать.

«Рости, виростай…» ( Приспів 1)

ОНУЧКА: ( гукає):

Жучко – собачко!

Не ганяй кицю,

А неси сюди водицю.



ЖУЧКА: ( повільно, ліниво ) :

ГАВ-ГАВ- ГАВ, уже біжу,

Ріпку Вам постережу.

Киця хай поливає,

І по тину не гуляє.

КИЦЯ: ( тендітно підходить, улесливо) :

Добре я уже піду,

Вашому вклонюсь труду

Прожену я звідси мишку,

Щоб не з”їла ріпку тишком.

Няв, тікай, не підбігай,

Ріпці бік не кусай.

( Проганяє мишку від ріпки, поливає ріпку)



КИЦЯ співає пісню « Рости, рости…….» , ( Приспів 1)

ВСІ: От і виросла така,

Ну й пузатії бока!

Повнощока, зелен чуб,

Ну не ріпка – просто дуб!

Не урви, дивися, пуп!

( Дід пробує витягнути ріпку)



ВСІ: Хоче, щоб прийшла вже Баба.

ДІД: Стала ти якась незграба –

Доки ти сюди дійдеш,

То вже й дуба не знайдеш!

ВСІ: Оце сталися дива,

Чи воно таке бува,

Ріпка тихо все росла,

Радість в дім нам принесла.



ДІД, БАБА: ( Дід береться за ріпку, а Баба за діда, тягнуть, приспів 2):

Раз, два, три, ріпку не впусти!

Міцно, щось корінням взялось,

Ледве ми не підірвались!

( Витирають піт з чола)

БАБА: Гей, Онучко, біжи,

Ріпку, вирвать поможи.

Не крутись, не вертись,

На город не чепурись.



ОНУЧКА: ( заспокоює)

Ви, Бабусю, не сваріться,

А за свитку учепіться.

Гарно ми разом візьмемось,

Зараз успіху доб’ємось.

( Дід, Баба, Внучка тягнуть ріпку, Приспів 2)



ОНУЧКА: Жучко - собако, не ховайся в будку,

Бо ледачих пестить я не буду.



ЖУЧКА: ( повільно):

Гав, Гав!

Вже біжу, Ріпку вам постережу,

Та хіба ж бо я ледача?

Просто дуже часто спляча!

( Дід, Баба, Онучка, Жучка співають приспів 2, тягнуть ріпку, після чого витирають піт з чола).



ЖУЧКА: Ох ти, кицю- ледащиця,

Вже провчить тебе тебе годиться.

Я хвоста тут надриваю,

А не пісеньку співаю –

То ж іди, поможи

І дурниць не кажи.



КИЦЯ: ( ображено)

Хазяї мої, ви чули?

Тут мої заслуги були _

Мишку я тут проганяла,

Ледве – ледве не спіймала.

Ріпку мишка хтіла з”їсти,

Я ж не дала геть і сісти!

І тепер допоможу !( тихенько)

Ковбаси хоч заслужу!

( Дід, Баба, Онучка, Жучка, Киця, тягнуть ріпку, витирають піт з чола, приспів 2)



ДІД : ( зажурено): Що ж бо нам тепер робити?

Цю роботу не добити.



МИШКА: ( вибігає): Хоч маленька – поможу,

Ріпці хвостика вгризу.

( гризе хвостика ріпці)

ВСІ: Ану , допоможи, ріпці хвостика вгризи!

( Дід, Баба, Онучка, Жучка, Киця, Мишка, тягнуть ріпку, приспів 2, і на слова).

« Раз, два, три, ріпку не впусти! УРА!» - витягують ріпку.

ВСІ: Всі ми разом потрудились

І багато наморились,

Гуртом легше, дідька бити,

А не те, щоб це зробити!



УЧИТЕЛЬ: Як бачите героям нашої казки все вдалося, бо вони були працьовитими, дружними, щиро допомагали одне одному. Тому й усім вам я бажаю бути такими ж дружніми та працьовитими і тоді навчання вам буде даватись легко, ви завжди зможете допомогти один одному.

Ведуча. На світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне-

Оселя наша і сім’я.



Ведуча. Хай квітнуть в добрі і здоровї літа,

Хай минають поріг сльози, сум і біда!

Нехай на білій скатертині будуть хліб і сіль,

Хай зло далекими стежками обминає дім.



Ведуча. В щасливі і важкі години,

Куди б вам не стелився шлях,

Нехай не гасне вогнище родинне

У ваших запалених серцях.



Пісня «І у вас, і у нас хай буде гаразд»

( Слова: Валентин Лагода Музика: Григорій Верьовка)

Висновки

Такий виховний захід дає змогу ефективніше використовувати національні традиції у вихованні дітей, узагальнює знання учнів про різні фольклорні жанри ( прислів’я і приказки, потішки , заклички, дитячі пісні і казки); відроджує систему трудового виховання учнів і підвищує його статус в українському суспільстві; виховує повагу до праці і людей праці, підкреслює роль праці у розвитку дитини, показує і посилює роль сім’ї у становленні особистості, зміцнює її взаємодію з навчальними закладами; забезпечує допомогу сім'ї у розв'язанні виховних проблем, психолого-педагогічну просвіту батьків. Забезпечує сприятливі умови для самореалізації особистості,сприяє набуттю дітьми соціального досвіду, успадкуванню ними духовних надбань українського народу, формує мовну культуру, забезпечує духовну єдність поколінь, виховує повагу до батьків, до старших за себе, турботу про молодших, культивує кращі риси українського менталітету: працелюбності, зв'язку із природою, поваги до жінки, толерантності; формує екологічну культуру в учнів, уявлення про важливість праці для суспільства і для них самих.



Література

1.Воропай О. Звичаї нашого народу. –К.: Оберіг, 1991

2. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні

3. Мишач С., Пазяк М. Українські прислів’я і приказки. – К.:Дніпро,1983.

4. Українські народні казки. – К.: Веселка, 2005.

5. Інтернет - ресурси





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка