Конспект уроку позакласного читання у 7 класі Урок підготувала Проценко Світлана Сергіївна



Скачати 325.92 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір325.92 Kb.


КАЗКОВА ПОДОРОЖ ДОРОГАМИ ДИТИНАСТВА

(за книгою Марини Павленко

про Павла Тичину,

Надію Суровцову,

Василя Симоненка, Василя Стуса,

Ірину Жиленко)



Конспект уроку позакласного читання у 7 класі

Урок підготувала

Проценко Світлана Сергіївна,

учитель української мови і літератури

Баратівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Снігурівської районної ради

Миколаївської області

Слайд 1

Тема: КАЗКОВА ПОДОРОЖ ДОРОГАМИ ДИТИНАСТВА

(за книгою Марини Павленко про Павла Тичину,

Надію Суровцову, Василя Симоненка, Василя Стуса,

Ірину Жиленко)


Мета:

  • презентувати учням книгу сучасної української письменниці Марини Павленко із серії «Життя відомих дітей», поглибити знання з біографії Павла Тичини, Василя Симоненка, Ірини Жиленко, творчість яких вивчалася у 5-7 класах, розповісти про дитинство поета-шістдесятника Василя Стуса, ознайомити з ім’ям маловідомої письменниці, громадського діяча Надії Суровцової; допомогти учням з’ясувати, який вплив на формування характеру, становлення особистості має родинне виховання;

  • сприяти розвитку уваги, образної уяви, креативного мислення, акторських здібностей, спостережливості, розвивати вміння узагальнювати, робити висновки, грамотно оформляти власні судження, розвивати навички виразного читання, декламування, інсценізації уривків з книги;

  • виховувати читацькі смаки учнів, культуру читача, інтерес до спадщини Марини Павленко, почуття гордості за відомих українців, бажання жити цікаво і бути щасливим.


Обладнання:

  • робочі зошити учнів, текст книги Марини Павленко;

  • книжкова виставка «Сучасні автори для дітей»;

  • комп’ютерна презентація;

  • роздатковий матеріал для учнів.


Тип уроку: урок позакласного читання.
Вид уроку: «урок-подорож у світ дитинства».
Методи і прийоми: розповідь учителя, робота в групах, виразне читання, переказування, інсценізація, мелодекламація, «Мікрофон», асоціативне гроно, рольова гра, вікторина «Чи уважний ти читач», творчі завдання, психологічний тест.
Очікувані результати.

Після уроку учні зможуть:



  • розповідати про життя і творчість Марини Павленко, про дитячі роки відомих українських поетів;

  • розуміти та знати композицію книг із серії «Життя видатних дітей»;

  • працювати в групах;

  • розв’язувати проблемні питання;

  • виконувати завдання творчого характеру;

  • відчуватимуть гордість за відомих українців, намагатимуться жити цікаво, навчаться бути успішними і щасливими.



Епіграф:

Дитинство-казка, мов чарівна мить,

Там завжди сонячно і світло…

Там стільки сонця, радості, тепла,

Краси чарівної без краю!

Там наймиліша стежка пролягла,

Лиш вороття туди немає...

Надія Красоткіна

Проблемне питання уроку:

Чому дитинство – це чарівна казка, в яку немає вороття?

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

Слайд 2

1. На тлі спокійної, ліричної мелодії учениця читає вірш Надії Красоткіної «Дитинство».



Дитинство-казка, мов чарівна мить,

Там завжди сонячно і світло.

І річка вдаль приваблива біжить,

А поле травами розквітло.

Там стільки сонця, радості, тепла,

Краси чарівної без краю!

Там наймиліша стежка пролягла,

Лиш вороття туди немає.

Там велетні дерева до небес,

Струмочки чисті гомінливі,

Повсюди стільки казки і чудес…

Там ми були такі щасливі!

В дитинстві все яскраве і дзвінке,

Уміє серце милувати.

А малинове сонечко таке,

Що у словах не передати.

А неба синь нас кликала в політ,

Там чисті роси найсвітліші.

Там вперше пізнавали дивосвіт

Й були, мабуть, найщасливіші

2. Слово учителя.

Дитинство – чарівний світ, у якому все здається надзвичайно загадковим: і турботливий голос люблячої матусі, і надто дужі руки тата, і ніжні казки бабусі, й мудрі повчання дідуся. Усе близьке нам кожному і водночас таке далеке. Бо хтось ще насолоджується дитячими роками, а в когось вони відлетіли, немов птахи.

Діти, допоможіть мені згадати, що ж таке дитинство. Скажіть, які асоціації у вас викликає це слово?
Слайд 3

Учні складають асоціативне гроно «Дитинство»

ДИТИНСТВО


3. Учитель.

Так, дитинство – це казка, з якої починається життя кожного із нас. І від того, якою буде ця казка, хто розповідає її і допомагає творити, залежить майбутнє людини.


ІІ. РОБОТА НАД ЕПІГРАФОМ.

Відома українська поетеса Надія Красоткіна у вірші «Дитинство» пише:



Дитинство-казка, мов чарівна мить,

Там завжди сонячно і світло…

Там стільки сонця, радості, тепла,

Краси чарівної без краю!

Там наймиліша стежка пролягла,

Лиш вороття туди немає...

Ці слова, що стали епіграфом уроку, дають відповідь на багато запитань. Діти, а як ви розумієте їх зміст?



Учні пояснюють значення епіграфа

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ.

Учитель.

Сьогодні у нас не звичайний урок, а «урок-подорож у світ дитинства» українських поетів Павла Тичини, Надії Суровцової, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірини Жиленко. Разом з нами буде подорожувати і автор книги про цих талановитих людей - Марина Павленко.



Слайд 4

На уроці ви більше дізнаєтеся про дитячі роки, формування характерів відомих письменників України, проаналізуєте зміст самостійно прочитаної книги із серії «Життя видатних дітей», знайдете відповідь на проблемне питання: «Чому дитинство – це чарівна казка, в яку немає вороття?»



ІV. ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ НА УРОЦІ.

Слайд 5

Учитель.

Давайте спробуємо передбачити, чого ви очікуєте від уроку і чи буде він цікавим для вас.

Закінчіть думку:

ДУМАЮ, ЩО СЬОГОДНІШНІЙ УРОК БУДЕ ЦІКАВИМ,

ТОМУ ЩО …

Відповіді учнів
V. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ.

1. Слово вчителя.

Слайд 6

Сучасна українська проза для дітей – багата і різноманітна. Кожен із вас, юні друзі, може обрати книгу до смаку. Пам’ятаєте, шляхом анкетування для обговорення на сьогоднішньому уроці ви обрали книгу із серії «Життя видатних дітей». Ця літературна серія дуже багата. Але у нас на почесному місці буде книга Марини Павленко про Павла Тичину, Надію Суровцову, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірину Жиленко.

Діти, а чи відоме вам ім’я цієї сучасної української письменниці? (Передбачувана відповідь учнів: імя сучасної письменниці відоме не всім читачам.)

Тоді пропоную розпочати роботу на уроці зі складання візитної картки Марини Павленко. Запрошую до слова учня-біографа.

(Учениця розповідає біографію, учні працюють із таблицею «Візитка письменниці» )

Слайд 7

Роки життя




Місце народження




Відомості про родину




Особливості виховання




Навчання




Захоплення




Найвідоміші збірки, твори




Значення творчості для сучасників




Слайд 8

Орієнтовне повідомлення учня

Павленко Марина Степанівна народилася 30 березня 1973 року в селі Старичах Яворівського району Львівської області. У дворічному віці переїхала з батьками на Черкащину. Протягом 1991–1996 років здобула вищу педагогічну освіту в Уманському державному педагогічному інституті (нині – університеті) імені Павла Тичини. З 1995 по 2000 роки працювала вчителькою початкових класів Уманської міської гімназії. З 2000 року – викладач кафедри української літератури й українознавства Уманського державного педуніверситету імені Павла Тичини. Кандидат педагогічних наук, доцент, автор багатьох наукових публікацій, методичних рекомендацій «У країні Лісових Дзвіночків» (2002) і монографії «Тичининська формула українського патріотизму» (2002), за яку удостоєна літературної премії «Благовіст». Упорядник спогадів про Павла Тичину «З любов’ю і болем» (2005). Має багато публікацій у періодичній пресі, мистецьких часописах («Березіль», «Кальміюс», «Дзвін», в тім числі у тих, що видаються за кордоном: вірменському – «Гарун», в італійському – «Артекультура», в німецькій «Соборності»), альманахах та колективних збірниках. З 1997 року член Національної Спілки письменників України.

Учитель.

Слайд 9

У 2006 році Марина Степанівна перемогла в конкурсі «Дитячий портал», з цього природу Зоя Жук взяла у письменниці інтерв’ю. Давайте і ми послухаємо їхню розмову.

Учні продовжують роботу над складання візитної картки

Рольова гра: дві учениці ведуть бесіду.

Зізнайтеся, чи апробуєте свої книжки на домашніх? Наскільки це полегшує або ускладнює роботу над книжкою?

– Першими читачами були і є мої батьки. Великий знавець, майстер Слова і дуже вибагливий до художньої літератури тато Степан Павленко певну частину моїх творінь різко “ бракував ”, але решту здебільшого оцінював дуже високо і вимагав ще більшого.. Мамі ж Ользі Павленко я вдячна за незамінне мовне шліфування моїх творів. Між іншим, у мами, хоч вона й — “ простий ” сільський учитель, — неабияке відчуття живої, справжньої, не спотвореної “ осучасненням ” рідної мови.

Мій чоловік Володимир — також один із головних цензорів і консультантів. Його безапеляційні зауваження стосуються, як правило, змістових тонкощів. Приємно, що він, попри позірну критичність, потай пишається моїм письменством. Старша ж одинадцятирічна донька Оля — не так перший читач, як перший слухач, критик, порадник і навіть співавтор… Натомість дванадцятирічна племінниця Світланка безвідмовно “ споживає ” всі мої твори для дорослих і дітей: запоєм читає їх як у рукописі (чорновому і чистовому), так і — готову книжку. …


Розкажіть нашим читачам трохи про свої книжки. Ваша перша книжка для дітей – повість “Домовичок з палітрою” вийшла 2000 року, її наклад швидко розійшовся. Звідки узявся цей образ? Чи плануєте написати продовження?

– Повість-казка “Домовичок з палітрою” — автобіографічна. Її головний герой — Дитинство, яке міцно застрягло в закапелках душі й світлим невимовним сумом мучило мене доти, доки не перекочувало нарешті у повість. Домовичок — це тільки зручний привід. Звісно, сам образ не новий, він тягнеться ще з давньої міфологічної свідомості.

Що ж до продовження... Письменниця Галина Кирпа у “Спонтанному освідченні Домовичкові, не вписаному в жанр звичайної рецензії на книжечку для дітей” (“Літературна Україна”, 19 липня 2001р.) порадила, не відкладаючи, розвинути цю тему далі.
Хто з вітчизняних і зарубіжних авторів є у для Вас взірцем?

– Якщо на це питання відповідати добросовісно, то відповідь вийде надто розлогою! Більшість прочитаних творів так чи інакше залишали відбиток у моїй душі, формували палітру моїх думок і почувань. Ще з дитинства захопив весняний розмай “Лісової пісні” Лесі Українки, мудрість оповідок Божени Нємцової, містичність Стефана Цвайга, інтрига сюжетів Ірини Вільде...


За якої книжкою Ви зазвичай відпочиваєте?

– Боюсь, що саме відпочивати з книжкою останнім часом не щастить. Інша річ, що читання гарної книжки (художньої чи й літературознавчої) — завжди насолода. А отже — таки відпочинок?


Наскільки цікавою, на Вашу думку, є українська книга в європейському контексті?

– Нашої, української казки світ, на жаль, поки що не знає. Поодинокі казки поодиноких авторів поки що не зробили весни.

…Хочеться вірити, що наше суспільство, нехай і дуже повільно, хай і далеко не завжди послідовно, а проте дозріває до розуміння потреби в своїй національній казці, причому не лише в народній, але й літературній.
Як мама і педагог, скажіть, якою на Вашу думку має бути хороша дитяча книжка?

– Хороша дитяча книжка — це... Насамперед — гарна поліграфія (надто ж для найменших), без якої сучасна книжка просто загубиться на ятках. Далі — жвавий, захопливий сюжет. Розвиток дії, що, після розлогих описів і резюмувань починається на тридцятій-сороковій сторінці, уже давно віджив себе.

Нарешті дуже болюче питання — мова!
Телевізор і комп’ютер добряче потіснили тіснили книжку з життя сучасних підлітків…

– В цілому я шанобливо ставлюсь до телевізора і до комп’ютера. І мультики люблю, і хочу, щоб ми мали на екранах свого українського Крокодила Гену, Вінні-Пуха, Шрека. Домовичка врешті-решт!!!


Як літературознавець, Ви займалися дослідженням творчості

П. Тичини. Чому доробок саме цього письменника став предметом Ваших досліджень?

– Павло Тичина став об’єктом моїх розвідок цілком випадково. Неоднозначна, складна особистість? Безперечно! Але, воїстину, зрозуміти Павла Тичину — це значною мірою зрозуміти й Україну, її шляхи, її боління. У цьому ще не раз переконає сьогодення і майбутнє, переконають наступні дослідники.


Окрім того, що Ви працюєте в царині красного письменства, Ви ще й художник-ілюстратор. До чого важче робити оформлення – до власних текстів чи до чужих? Чи важко довірити свій текст іншому художнику? Не виникає потім бажання підправити, змінити, посперечатися з ілюстратором – мовляв: “Не відчув він мій текст”?
– На жаль, я не художник-професіонал, але малюю — наполегливо й палко — з дитинства.

Змалку мріяла стати ілюстратором. Скільки невизнано-невиданих альбомів, стінгазет, листівок, книжечок, любовно вифантазуваних і вимальованих мною, досі валяється-зберігається по шухлядах!..


Наостанок, чи варто мріяти в наш прагматичний час?

– Іноді мені здається, що кожна людина повинна мати неодмінно про запас троє бажань, які неодмінно збудуться. Щоб, отримавши раптом чарівну нагоду здійснити своє бажання, ми зуміли задумати щось вартісне.

Тож зичу читачам і кожному з нас здійснення всіх найзаповітніших бажань. А посприяє цьому нехай саме казка… Тому відчинімо казці свої серця, здаймося на волю казки, будьмо з казкою! Казки всіх країн світу, єднайтеся!
Після виступу біографа, рольової гри учні, попрацювавши в парах, перевіряють відомості складених візиток.

Слайд 10

Учитель.

Слайд 11

Видатний французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері писав, що «всі ми родом з дитинства». Наші дорослі досягнення ґрунтуються на дитячих спогадах та мріях. Ті, кому пощастило вчасно виявити свій талант, щасливі та відомі всьому світові.



Слайд 12

Сьогодні ми вирушаємо в явну подорож по Україні. З нашої маленької Баратівки, що на Миколаївщині, ми прямуємо у село Піски Чернігівської області. Діти, чи знаєте ви, чия це батьківщина? (Діти вагаються). Тоді я пропоную стати слухачами поетичної студії, а поезії, прочитані її учасниками, будуть підказками до вашого запитання.



Слайд 13

Підказка 1. Хто так душевно зустрічає новий день:

Блакить мою душу обвіяла,

Душа моя сонця намріяла,

Душа причастилася крутості трав –

Добридень я світу сказав.

Підказка 2. А хто так поетично описує свій рідний край?

Не бував ти у наших краях!

Там же небо – блакитні простори…

Там степи, там могили, як гори.

А веснянії ночі в гаях!...

Підказка 3. А зараз він запрошує вас у гай:

Гаї шумлять –

Я слухаю.

Хмарки біжать –

Милуюся.

Милуюся-дивуюся,

Чого душі моїй

Так весело.



Учні відповідають на підказки, згадують імя поета,

на батьківщину якого вирушають.

Учитель.

Слайд 14

Отже, перша зупинка «Янголи для Павлуся Тичини».

Надаю слово дослідникам першої групи.

Виступ І групи учнів-дослідників.

1. Наша група прочитала історію про Павла Тичину, поета-модерніста, державного та громадського діяча, академіка АН УРСР, відомого поета

І половини ХХ століття.

2. Розповідь про дитинство Павлуся починається словами із пісківського замовляння: «… Перший янгол двері відчиняє, другий янгол столи застеляє, третій янгол хрещеному народженому рабу Божому щастя й долі шукає…».

3. Павлусь приїхав на канікули, його радості немає меж: поряд найкращі у світі тато і мама, турботливий старший брат Іван, улюблена яблуня, плоди, якої тішать не лише родину, а вгорі – безмежне зоряне небо, що вабить своєю таємничістю. Павлусь – сьома дитина у сім’ї, а сім – число магічне! Хлопчик має здібності до малювання, співів, цікавиться книгами, пише перші вірші для себе і друзів… Зараз його охороняють ангели: батьки, брати і сестри, друзі… Згодом його охоронятимуть ангели добра, людяності і таланту…

4.А зараз ми пропонуємо вам дати відповіді на запитання літературної вікторини «Чи уважний ти читач?»



Слайд 15

  • Чому Павлусевій радості немає меж?

  • З чим порівнює Павлусь гармонію в природі?

  • Хто простер свої крила над Павлусем і над Іваном, наче яблуня гілля?

  • Які таланти мав батько хлопчика?

  • Чому Павлуся у родині всі любили?

  • Про що вели розмову вночі під зорями брати?

  • Яка тривога прийшла в родину в 1906 році?

  • Яких письменників брав за взірець Тичина-поет?

  • Чому у 1959 році Павло Тичина відмовився від депутатства?

  • Хто ж все життя охоронятиме письменника своїми крильми?

Учитель.

А ось дорога привела нас до Києва, де і буде наша друга зупинка «Казка Надійки Суровцової». З дитинством маленької «принцеси» нас ознайомлять дослідники другої групи.



Виступ ІІ групи учнів-дослідників.

Слайд 16

1. Ми прочитали другу частину книги Марини Павленко, яка розповідає про дитячі роки письменниці, журналістки, громадського діяча Надії Віталіївни Суровцової.

2. У спогадах про дитинство Надія Віталіївна говорила: «Жилося безтурботно, як у сні…». Її називали «принцесою усіх замків». Любила Надійка гратися в «принцес та розбійників», доглядала ляльку Катьку, паперового хлопчика Вальтера.

3. «Ще розкішнішими здаються їй гельмязевські простори, на яких разом із Катькою, Вальтером та місцевими дітьми залюбки пасуть корови. Прикрившись широким білим капелюшком від сонця, Надійка вчить місцевих дітлахів читати, захоплено переказує всякі історії, народні українські й російські казки, Андерсена, братів Грімм, «Тисячу і одну ніч…», почуті від тата античні й Біблійні міфи…»

4. Дівчинка придумує палаци, поселяє у них добрих лицарів і прекрасних принцес, вигадує їм пригоди… Одним словом - творить казку…

Слайд 17

5. Коли Суровцові переїхали з Києва до Умані, жити стало легше. Тато працював адвокатом, був більш помітним. Тут Надійка пішла до місцевої гімназії, яка хоч і була провінційною, але вважалася престижною. Дівчинка познайомилася навіть з «Ілюстрованою історією України» Грушевського. Прочитала книги Добролюбова, Чернишевського, Писарєва, Бєлінського. Гімназію Надія закінчила із золотою медаллю. Вступила на Бестужевські вищі жіночі курси в Санкт - Петербурзі… А далі – навчання, громадська робота, радості і печалі, успіхи і розчарування…

6. Нам стало відомо, 30 вересня 2005 року в місті Умані Черкаської області відкрито меморіальний музей-квартиру Надії Суровцової, де громадська діячка і письменниця мешкала 28 років . Саме у цьому приміщенні через 20 років після смерті Надії Віталіївни створено музей. Меморіальна частина відтворює атмосферу, в якій жила і працювала письменниця. На жаль,її творчість ще не досить досліджена, тому літературна спадщина майже невідома.

Учитель.

Продовжуємо свою подорож у Біївці, що на Полтавщині, де зустрінемо ще з однією цікавою людиною. Це автор вашої улюбленої віршованої казки «Цар Плаксій і Лоскотон», яку читали у 5 класі, відомий поет-шістдесятник, справжній патріот України. Що ж це за талановитий письменник-громадянин? (Відповіді учнів).



Слайд 18

Так, це Василь Андрійович Симоненко.



Бесіда:

  • Які ще твори В. Симоненка ви читали?

  • Прочитайте напам’ять рядки вашої улюбленої поезії.

Учні читають уривки з програмових і самостійно прочитаних творів

Учитель.

Слайд 19

Отже, третя зупинка – «Небезпечні польоти Василька Симоненка». Запрошую до слова дослідників третьої групи.



Виступ ІІІ групи учнів-дослідників.

1. Наше дослідження пов’язане з біографією Василя Симоненка – поета і прозаїка, перекладача і журналіста, творчість якого глибоко пронизана народнопісенними мотивами.

2. Учениця співає пісню «Виростеш ти, сину, …».

Слайд 20

- Можна прослухати пісню у виконанні Таїсії Повалій.

- Можна на тлі мелодії цієї пісні виступати учням групи.

3. Гра «Театр одного актора» (учень від імені Василька розповідає про своє дитинство).



Слайд 21

«… Скільки себе пам’ятаю, хотів стати льотчиком. Навіть віршик мого троюрідного брата Льоні Щербаня: «Я маленький льотчик, я зроблю літак…», - помилково приписали мені. Мабуть, тому, що народився одразу після Різдва (8 січня), дуже любив покрадьки із хлопцями колядувати. Мої перші польоти були в розкриті руки мами Ганни, коли приходила увечері з роботи або назустріч дідусеві, коли той із поля чи з базару в Лубнах несе мені гостинчики «від зайця». Моє дитинство було обпалене війною, тому тоді літаки не вабили, а лякали. Війна одгриміла, проте снаряди, патрони, гранати зосталися. Тоді ми, хлопчаки, ох і «запаслися» ними. Від тієї гри я мало не загинув. Пам’ятаю, як мама, тримаючись за серце, плакала і примовляла: «Дурило мале! Це ж тільки Божа ласка, що лиха не сталося!..»

Підрісши трохи уже мріяв не лише про небо, а й про майбутню дружину італійку, схожу на Софі Лорен, яку бачив у кіно, що показували в сільському клубі. Дуже любив навчатися. Ходив до школи пішки у будь-яку погоду, не дивлячись на десятки кілометрів, що відділяли її від нашого дому. На все життя запам’ятав розмову з мамою:


  • Тяжко тобі, Васю?- питає.

  • Та чого там важко? – віджартовую. – Доки дійду до школи – всі уроки повторю. Доки назад – усі пісні переспіваю!...

Нові навчальні польоти відбулися на Удаї, що несе свої води через село. Придумали ми тоді польоти з нахиленої донизу молодої верби…. Впав із триметрової висоти я не у воду, а у мокрий прибережний пісок. Лежав кілька днів. Згодом біль начебто минулась, але бажання літати – не минулося точно. Мене ніщо не могло відвернути від польотів: ні мамині плачі, ні дідові умови. Може б, послухався твердого слова тата? Але тата у мене не було. Хто він? Куди дівся ніхто не знає…»

4. Учень читає новелу В. Симоненка «Кривда».



Слайд 22

У Івася немає тата.

Не питайте тільки чому.

Лиш від матері ласку знати

Довелося хлопчині цьому.
Він росте, як і інші діти,

І вистрибує, як усі.

Любить босим прогоготіти

По ранковій колючій росі.


Любить квіти на луках рвати,

Майструвати лука в лозі,

По городу галопом промчати

На обуреній, гнівній козі.


Але в грудях жаринка стука,

Є завітне в Івася одно —

Хоче він, щоб узяв за руку

І повів його тато в кіно.


Ну, нехай би смикнув за вухо,

Хай нагримав би раз чи два,—

Все одно він би тата слухав

І ловив би його слова...


Раз Івась на толоці грався,

Раптом глянув — сусіда йде.

— Ти пустуєш тута,— озвався,—

А тебе дома батько жде -


Біг Івасик, немов на свято,

І вибрикував, як лоша,

І, напевне, була у п'ятах

Пелюсткова його душа.


На порозі закляк винувато,

Але в хаті — мама сама.

— Дядько кажуть, приїхав тато,

Тільки чому ж його нема?..


Раптом стало Івасю стидно,

Раптом хлопець увесь поблід —

Догадався, чому єхидно

Захихикав сусіда вслід.


Він допізна сидів у коноплях,

Мов уперше вступив у гидь,

З оченят, від плачу промоклих,

Рукавом витирав блакить.


А вночі шугнув через грядку,

Де сусідів паркан стирчав,

Вибив шибку одну з рогатки

І додому спати помчав...


Бо ж немає тим іншої кари,

Хто дотепи свої в іржі

Заганяє буздумно в рани,

У болючі рани чужі...

5. Потім ще буде у житті поета навчання на факультеті журналістики Київського університету, робота в газетах, повсякденна літературна творчість. Все буде, але польоти «у сні і наяву» ніколи не повернуться…

Учитель.

Подорожуємо далі мальовничою Україною. Ми у селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині. Отже, на вас чекає зупинка «Перемоги Василька Стуса». Про дитячі історії поета ми дізнаємося від учнів-дослідників четвертої групи.



Слайд 23

Виступ ІV групи учнів-дослідників.

1. Учні переглядають відеоролик «Дорога в дитинство». На його тлі учениця читає поезію Наталі Мазур.



Слайд 24

Понад шляхом вишні. Ягоди червоні

Спогадом солодким сипляться в долоні.

Кучеряві крони вітерець гойдає.

Йду селом до хати, що мене чекає.

Сиротою хата тужить між тинами,

Стежка край городу вкрилась полинами.

Повно у садочку чебрецю та м'яти,

Та ніхто в садочок не іде гуляти.

Стіни похилились, обвалився комин...

Птахом білокрилим затріпоче спомин.

Я живу у місті, де авто й крамниці,

Та мені і досі хата рідна сниться...

...Якщо вийти з хати, моріжок зелений,

І маленький песик лащиться до мене.

Повагом гусята двір перетинають,

А малі курчата квочку доганяють.

Посеред подвір'я дідова криниця.

Я спішу до неї, щоб води напиться.

Пломеніють ружі, сонце припікає...

Там моє дитинство босоніж блукає.

Слухаю зозулю, що віщує роки,

Відчуваю в серці тугу і неспокій.

Через тин старечий явір заглядає.

Може він дорогу у дитинство знає?

Слайд 25

2. Розпочався життєвий шлях Василя Семеновича Стуса під час різдвяних свят (7 січня) в селі Рахнівка. Мама побоялася записати цю дату, бо вона співпадала з днем народження Ісуса Христа, і це могло стати приводом для насмішок над дитиною у шкільні роки, тому записала – 6 січня. Такими були часи!!! Батьки були селянами. Дитинство, яке сам поет назвав «чорним», проходило в атмосфері добра і любові, задушевної народної пісні. Хлопчик був найсвітлішою розрадою,найласкавішим пестунчиком у родині.

3. Учень читає уривок із твору: «У футболі Василько частіше стоїть у нападі, лівим крайнім. Але часто – й на воротях, бо спритнішого й затятішого між пацанів треба пошукати. Грає однаково добре і правою, і лівою. Уміє «бачити м’яча навіть спиною»… »

4. У 1941 році родина переїхала на Донбас, тікаючи з «колгоспнокріпацької Рахнівки». У бараці, де поселилася сім’я, кароокого хлопчика швидко полюбили сусіди, часто просили «щось їм по-українському почитати», бо читав Василько – «заслухаєшся!». Вдома був «ласкавим, таким милим!». Мамин і татів мазунчик… Але бувало по всякому. Одного разу «розсмішив домашніх, коли пішов купувати до сусідського Кольки справжнього, «парубоцького» паска! Для цього діловито взяв зі столу, як потім пояснював, «дві жменьки грошів». А рідня голови ламає: серед білого дня в хаті, де всі свої, зі столу гроші пропали! »

5. Василько і в школі був прикладом, зразковим учнем.

Інсценізація уривка .

Дійові особи: автор, вчителька.


  • Стусік, вихаді к даске! – викликає вчителька. А того «Стусіка» - лиш голівку з-за парти видно. Одначе радісно лопотить п’ятами до дошки і вмить пише розв’язок! Навшпиньки спинається: дошка вчеплена страх як високо!

  • Правільно! Вот відітє, какой мальчік!

І так хвалять «Стусіка» на всіх уроках…

6. Любили у родині пісню. Вона часто звучала з маминих вуст. Назавжди запам’ятав цю, « що її тихо, високо й гарно співала матуся дітям ще над колискою:

Ой люлі, люлі, моя дитино,

Вдень і вночі,

Підеш ти, сину, на Україну,

Нас кленучи…»

7. Василько теж гарно співав, легко розумів музику. А ще – до 6 класу знав майже всього «Кобзаря» напам’ять… Згодом почне писати щось своє і здебільшого до шкільної стінгазет…А вже пізніше будуть вірші про Україну, її тяжку долю. Буде слава, яка вознесе і загубить вільнодумного поета.

Слайд 26

Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,

сталить твій дух - тож і терпи, терпи.

Ніхто тебе з недолі не врятує,

ніхто не зіб'є з власної тропи.

На тій і стій, і стій - допоки скону,

допоки світу й сонця - стій і стій.

Хай шлях - до раю, пекла чи полону -

усе пройди і винести зумій.

Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався,

той, що обрав тебе навіки-вік.

До нього змалку ти заповідався

до нього сам Господь тебе прирік.

8. Та все це буде потім, а зараз він тішиться своїми великими і маленькими перемогами…



Учитель.

Кожен поет – яскрава, неповторна особистість. Наступна зупинка «Сонячні секрети Іринки Жиленко» - у Києві на батьківщині письменниці. Запрошую до слова дослідників п’ятої групи.



Слайд 27

Виступ V групи учнів-дослідників.

1. Ірина Жиленко – поет, прозаїк, перекладач, поетеса, що своєю творчістю воздала славу повсякденному життю.

2. Друзі, а що ви уже знаєте про життя і творчість письменниці? Яка ж вона, Ірина Жиленко?

Учні згадують матеріал, вивчений у 6 класі і складають доміно

«Яскрава особистість».

Слайд 28


  • З очима, веселими й печальними водночас.

  • Здивована дівчинка і зріла жінка в одній іпостасі.

  • Зі школярською стрижкою, в якій поблискує сивина.

  • Емоційна та іронічна.

  • Наївна і прозірлива.

  • Проста й оптимістична.

  • Поезія і творчість – її життя.

3. Дитинство Іринки, як і життя її героїв, сповнене «сонячних секретів», придумати які спроможні лише найуважніші й найкмітливіші: «Спершу треба вишукати затишне місце і вибрати мить, коли нікого поруч нема. Як-от зараз, коли в Іринчиному дворику всі розійшлись на післяобідній спочинок! Адже нинішнього ранку, в єдиний вихідний, численні мешканці здійснювали Велике Прання… Пересвідчившись, що поруч нема нікого, Іринка випорпає в землі ямку. Її дно викладає узорами зі своїх скарбів. Рядок пір’ячка, зібраного під голуб’ятнею. Рядок з фантиків і скелець.. Угорі зліва – квітка ранньої кульбабки. Буде, наче сонце… Замість «заморського берега» зробить «скелю» з камінчика… тепер усю цю красу накриває широким скельцем… «Секрет» - готовий!!!...»

4. Та ціле Іринчине життя складається з них, із секретів: поява її в родині оповита загадкою, таємниця і те, як вижили, коли у війну просто в їхній будинок влучила бомба, довго було секретом і те, чому в неї … якось не клеїться у школі. А ще в Іринці всередині живуть загадки, не розвідані, не розгадані нею самою…

5. Лише потім бабуся і мама почнуть розкривати усі таємниці. Тоді й дізнається дівчинка, що вона усиновлена… Скільки тривог і сліз буде через це…

6. Та все те залишиться у минулому, спливе за водою… Далі все складеться краще: талант, праця й натхнення, вміння «святкувати» життя. А ще – неповторна сонячність душі. І слава. Велика прихильність читачів. Адже Ірина Жиленко - письменниця унікальна, ні на кого не схожа.

7. АВТОПОРТРЕТ. Ірина Жиленко

Ця мить — уже моя. Ніхто й ніколи

не відбере у мене цеї миті.

Над садом білим пурпурове коло

жахтить і ллється крізь багряне віття.
Не буде місця іншого ніде,

не буде часу іншого ніколи.

Люби мене під цим багряним колом!

І смійся, смійся, смійся, поки день!

День для кохання, день для боротьби,

день для труда, для захвату і злості.

День для екстазу творчості, для росту.

День холоду і день вогню в собі.

О, я люблю, коли цвітуть жоржини.

Як сяє тиша в ту пресвітлу мить,

коли я — християнка і дружина,

коли я — вся ласкавий, добрий мир.

Стою, легка і світла, як роса.

І ріки тиші по землі проходять.

Хай буде мудрість і спокійна врода,

Хай буде згода й сонячна яса!

Кругом чола струмує світло синє.

Лице моє: як сад. І білосніжні

після дощу осипалися вишні.

Автопортрет у білому. Ірина.

Але й люблю, коли жахтить в мені

заграва люті. І до бою зводить.

Тоді я — єретичка на вогні,

тоді я — відьма, опір і незгода.

Стою, висока — гнів-бо мій крутий!

Перед очима стяг палахкотить.

Хай славляться вогонь, і боротьба,

і опік ватри на моїх губах.

В руках тримаю меч свій і дитину.

Сміюсь! А від червоного плеча

червоні коси, тліючи, сичать...

Автопортрет в червоному. Ірина.


VІ . ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНА РОЗМИНКА.

Слайд 29

На тлі музики

Оберіть зручне положення.

Заплющіть очі. Розслабте обличчя, руки, шию, тіло.

Відчуйте свою розслабленість. Усміхніться і уявіть, які ви гарні, коли усміхаєтеся. Згадайте найщасливіші хвилини вашого дитинства . Час, коли ви відчували себе спокійними, були поряд з люблячими людьми, відчували себе захищеними. Звільніться від негативних думок. Подякуйте образу вашого дитинства. Будьте щирі з собою. Розплющіть очі. Подивіться наліво, направо. Посміхніться усім навкруги. І давайте продовжимо нашу роботу.

VІІ . ЕТАП КОНТРОЛЮ.

Учитель.

Слайд 30

Ось і закінчується наша уявна подорож дорогами дитинства відомих дітей. Давайте перевіримо, чи уважними мандрівниками ви були. Пропоную, попрацювавши в групах, виконати наступні завдання:



Група

Завдання

Прогнозована відповідь

І

Гра «Склади пазли»

Прочитайте записаний план змісту аналізованої книги. Чи все вірно? Біля кожного пункту поставте його правильний номер.



1. Казка Надійки Суровцової.

2. Перемоги Василька Стуса.

3. Янголи для Павлуся Тичини.

4. Сонячні секрети Іринки Жиленко.

5. Небезпечні польоти Василька Симоненка.

Відповідь:

3 1 5 2 4


ІІ

Пошуково-дослідницьке завдання.

Згадайте кінець поданих прислів’їв.

Випишіть те, що, на вашу думку, виражає головну думку книги Марини Павленко.


  • Від малих дітей голова болить, а від великих – …..

  • Все купиш, лише тата й мами – ….

  • Всяка пташка….

  • Гни дерево, поки молоде, учи дітей, ….

  • Син мій, а розум ….

  • Яблучко від яблуні недалеко….

  • Від малих дітей голова болить, а від великих – серце.

  • Все купиш, лише тата й мами – ні.

  • Всяка пташка своє гніздо знає.

  • Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.

  • Син мій, а розум у нього свій.

  • Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.




ІІІ

Творча хвилина.

Уявіть, що ви – поети. Складіть і запишіть сентан до слова Дитинство.






ІV

Творча робота з текстом.

Складіть кілька цікавих запитань для перевірки змісту книги.






V

Вправа «Закінчіть думку»:

« Прочитавши книгу Марини Павленко, я зрозумів (зрозуміла), що …»







Завдання учні виконують у робочому зошиті, можна перевіряти на уроці, якщо бракує часу – оцінити письмову роботу в зошиті
VІІІ . ПІДСУМОК УРОКУ.

Учитель.

Цікавою і захоплюючою, повчальною і потрібною була наша подорож. Давайте узагальнимо відповіді на проблемне питання уроку. Пропоную виконати вправу «Завдання у конверті».(Представники від груп беруть запитання і дають на нього короткі зв’язні відповіді.



Слайд 31

Запитання для груп.



  • Який фольклорний твір називається казкою? Які види казок ви знаєте? Чому дитинство порівнюють з чарівними казками?

  • Від чого залежить щастя дитини? Чи щасливим було дитинство героїв книги Марини Павленко? А ви – щаслива дитина?

  • Чи впливає родина на формування дитини, розвиток її талантів і здібностей? Доведіть це прикладами із книги М. Павленко.

  • Кажуть, що спогади дитинства – «сонячні і світлі». Ви теж згодні з цією думкою? Як про це пише письменниця?

  • Чому в дитинство «наймиліша стежка пролягла», та вороття туди немає?

Представники від груп дають відповіді на поставлені запитання

Учитель.

У кожного країна дитинства своя, вона завжди неповторна. Але щастя і дорослої людини, і дитини залежить від неї самої. Чи вмієте ви бути щасливим? На це питання ви знайдете відповідь, взявши участь у тестуванні, яке проведе шкільний психолог.



Психолог пропонує учням виконати завдання тести та інтерпретувати результати

Слайд 32

Тест “Чи вмієте ви бути щасливими ?”

ІНСТРУКЦІЯ: На кожне запитання виберіть один з трьох варіантів відповідей.

1. Коли задумуєтесь над своїм життям, приходите до висновку, що:

0 – все було скоріше гірше ніж краще;

1 – все було скоріше краще ніж гірше;

2 – все було відмінно.
2. В кінці дня зазвичай:

0 – незадоволений собою;

1 – день міг пройти краще;

2 – все було відмінно.


3. Коли Ви дивитесь у дзеркало думаєте:

0 – могло б бути і краще;

1 – а що, зовсім непогано;

2 – все прекрасно.


4. Якщо дізнаєтесь про вагомий виграш когось із знайомих, думаєте:

0 – ну, мені ніколи не таланить так;

1 – ах, чому ж не я;

2 – одного разу так поталанить мені.


5. Якщо почуєте по радіо, дізнаєтесь із газет про якусь трагічну подію, говорите собі:

0 – ось так одного разу буде і зі мною;

1 – на щастя мене ця біда обминула;

2 – ці репортери навмисно перебільшують та драматизують.


6. Коли пробуджуєтесь зранку, частіше:

0 – ні про що не хочеться думати;

1 – зважуєте, що Вам цей день готує

2 – задоволені, що почався новий день і можуть бути нові сюрпризи.


7. Думаєте про Ваших друзів:

0 – вони не настільки цікаві як хотілося б;

1 – звичайно у них є недоліки, але в цілому вони дуже терпеливі;

2 – прекрасні люди.


8. Порівнюючи себе з іншими вважаєте:

0 – мене недооцінюють;

1 – я не гірший за інших;

2 – підходжу в лідери, і це, напевне, признають усі.


9. Якщо Ваша вага збільшилася на 4-5кг.:

0 – впадаєте в паніку;

1 – рахуєте, що в цьому немає нічого поганого;

2 – негайно переходите на дієту і посилено займаєтесь фізичними вправами.


10. Якщо сталася неприємність,Ви:

0 – клянете долю;

1 – знаєте, що поганий настрій минеться;

2 – намагаєтесь розважитися.


Інтерпретація результатів:

Слайд 33

17 – 20 б.: Ви настільки щаслива людина, що навіть не віриться, що таке можливо!

Радійте життю, не звертайте уваги на неприємності і життєві незгоди. Людина Ви життєрадісна, подобаєтесь оточуючим своїм оптимізмом, але … Чи не надто поверхнево і легковажно Ви відноситесь до всього, що відбувається? Дещо тверезості та скептицизму. Вам не зашкодить.

13 – 16 б.: Напевно, Ви “оптимально” щаслива людина, і радості в Вашому житті явно більше, ніж смутку. Ви хоробрі і холоднокровні, у Вас тверезий склад розуму і легкий характер. Не пасуєте, зустрівшись з труднощами, тверезо їх оцінюєте. Оточуючим з Вами зручно.

8 – 12 б.: Щастя і нещастя для Вас виражається формулою “50х50”. Якщо хочете схилити чашу ваг в свою користь, старайтесь не пасувати перед труднощами, зустріньте їх гідно, спирайтесь на підтримку друзів і не залишайте їх у біді.

0 – 7 б.: Ви звикли на все дивитися через чорні окуляри, вважаєте, що доля приготувала Вам участь людини невезучої, і навіть інколи мотивуєте цим. А чи треба так? Намагайтесь більше часу проводити в колі веселих, оптимістично налаштованих людей. Добре було б чимось захопитись, знайти “хобі ”.


2. Бесіда. Дайте відповіді на запитання анкети.

Слайд 34

- Що нового ти дізнався на уроці?

- Чи цікавим був урок?

- Чи справдилися твої очікування?

- У яких життєвих ситуаціях ти скористаєшся матеріалами сьогоднішнього уроку?

ІХ. ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ.

Х. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Слайд 35


  • Обов’язкове:

написати лист-привітання Марині Павленко з нагоди 40-річчя від дня народження (30 березня), подякувати за цікаві і повчальні твори. Повідомлення залишити на сторінці письменниці В Контакті

  • За бажанням:

Уяви, що Марина Павленко пише книгу про дитинство семикласників Баратівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Напиши ліричну сповідь про своє дитинство, яка ввійде до збірки письменниці.

Використана література:

1. Марина Павленко про Павла Тичину, Надію Суровцову, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірину Жиленко. – К.: Грані-Т, 2009. – 120 сл., іл. (Серія «Життя видатних дітей»).

2. Шабельникова Л. П. Українська література. Підруч. для 5-го кл. – К.: Грамота, 2005. – 296 сл.: іл.

3.Авраменко О. М., Шабельникова Л. П. Українська література. Підруч. для 6-го кл. – К. : Грамота, 2006. – 296 с. : іл..

4. Авраменко О. М. Українська література. Підруч. для 7-го кл.

– К. : Грамота, 2007. – 296 с. : іл..



5. Матеріали сайтів мережі Інтернет.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка