Конспект заняття гуртка "Чарівний ланцюжок" на тему "Бабусині вишиванки"



Скачати 80.09 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір80.09 Kb.
Поширений конспект заняття гуртка

"Чарівний ланцюжок"



на тему "Бабусині вишиванки"

Мета:

Розширити знання дітей про елементи української народної вишивки. Ознайомити з використанням квітів-оберегів у вишиванці (мак, лілія, ружа, троянда, волошки, чорнобривці, нагідки).

Активізувати словник дітей словами: лілія, мак, ружа. Ознайомити дітей з українською народною легендою "Біла лілея". Виховувати любов до рідної природи. Викликати інтерес до української вишивки та бажання вишивати.
Підготовка вихователя:

Опрацювала літературу :

1."Українське народознавство в дошкільному закладі", А.М.Богуш, Н.В.Лисенко, Київ, 1994р.

2. "155 уроків стародавньої вишивки", Т.О.Островської, Київ, 1992р.

3. Збірник народних ігор "Горохова скриня", В.Пепи.

4. Журнал "Початкова школа" №1, 1992р.
Підготовка дітей:

Діти знайомились з використанням рослинних елементів у вишивці, вивчили вірші про квіти-обереги, малювали декоративні квіти. Діти розучили пісню "Рушник", слова Д.Чередниченка, муз. Л.Левітової.
Матеріал:

Світлиця прикрашена вишитими рушниками, серветками, біла скатертина розміром 1х1 м., вирізані заготовки з тканини (квіти та листя маку), пензлики, серветки, клей, спечений коровай.
Хід заняття:

Діти, ще зовсім недавно ми з вами відвідали бабусин квітник. Що ви там робили? Насіння яких квітів висівали? (відповіді дітей)

Бабуся Олена не тільки велика трудівниця, а й чудова майстриня. Вона не тільки вирощує квіти, а й уміло вишиває їх на полотні.

А чи хотіли б ви зараз завітати до бабусиної світлиці? (заходимо до світлиці).

- Доброго дня, бабуся, доброго здоров'я!

- І вам, дітки, доброго дня! Дуже прошу, заходьте, я давно чекаю гостей.

- Чи подобається вам бабусина світлиця? Чому тут так красиво? Чим прикрашена світлиця?

(відповіді дітей)

- Так, вишитими рушниками, серветками.

- Чи не здається вам, діти, що ми потрапили у чарівний квітник? Давайте розглянемо ці вишивки. Які квіти ви бачите на рушниках, серветках?

(відповіді дітей)

- Так, це чорнобривці, троянди, волошки.

- Нитками яких кольорів вони вишиті?

(відповіді дітей)

- Діти, а ви знаєте, що кожна вишита квіточка щось означає, правда ж, бабусю? Розкажіть нам, будь-ласка, про свої квіти.

- Добре, діти, розповім, тільки вмощуйтесь зручненько - слухайте тихенько, сідайте рядочком - слухайте ладочком... Ось подивіться на цейрушничок. На нім вишиті квіти маку. Мак - це квітка-оберіг. Ця ніжна, трепетна квітка, несе в собі вічність людського роду. З давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали худобу, людські оселі, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкриється маками та ніжно-білими ромашками, бо маки - то кров загиблих бійців, а ромашки - це дочки, сестри, дружини, матері в білих хустинках, що сумують,журяться за своїми рідними. Дівчата, в сім'ї яких був загиблий з любов'ю і глибоким сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки із семи маків, присягаючись цим зберегти і продовжити свій рід.

А ось на цьому рушникові рясно розквітли пишні ружі. Ружі - це символ вірності своєму народу. Це одна з найулюбленіших квітів України. Її дбайливо вирощують під вікнами оселі, бо ця квітка нагадує сонце, а сонце - це тепло, затишок і злагода в сім'ї. Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням.

- Діти, а чи впізнали ви квіти на цьому ніжному рушнику?

(відповіді дітей)

- Так, це лілії. Лілія - це символ дівочої чарівності, ніжності, вірності, чистоти, дівочої цноти та нескінченності нашого життя. Ось послухайте, яку чарівну легенду я чула в дитинстві від своєї бабусі:

" Це відбувалося в сиву давнину, коли в широкі степи України залітали орди татарські. Страшний то був час: палали села, голосили матері, просили захисту діти, а їх безжалісно рубали шаблями, лилася невинна кров, лилися гіркі сльози. Старих людей вбивали, а молодих дівчат та парубків гнали в полон. В одному селі (а скільки їх було на Україні!) зростали і розквітали красиві вродою, ставні, чорноокі, працьовиті дівчата. Ніжні та білолиці, як білий цвіт лілії.

Одного разу на село напали татари, дівчата, щоб не йти в неволю від страшної розпуки кидалися до бистрої ріки. І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів українських красунь, на світанку з'явились пуп'янки невідомих квітів. Коли зійшло сонце, проміння освітило згарище на місці села, і наче злякавшись побаченого, пробігло по спокійній поверхні річки, де раптом і заявився яскравий і сліпучий цвіт. Здавалось, то ніжні руки дівчат тягнуться до сонця, вітають світло. А ввечері, з заходом сонця - ховається від чорної темряви, з того часу ці красиві, ніжні квіти, яких назвали чічіями прокидаються з сонцем і засинають з його заходом."

А цю чарівну квітку знають всі. Троянди - не просто квіти, це квіти-зорі, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт, як систему.

(діти розглядають вишивки, пізнають квіти,називають їх).

Ви впевнилися, діти, як багато квітів знайшли свої втілення у візерунках на рушниках, серветках, на вишиванках. Бо те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Ну хто не знає, що в кожному українському обійсті має рости ружа й любисток, барвінок і м'ята, чорнобривці й нагідки. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле вишивки.

- А чи ви, діти, любите квіти? Хто з ваш вишив хоч одну квіточку?

(відповіді дітей)

- Бабусю, наші діти знають багато віршів про квіти і хочуть вам їх розповісти.

(діти читають вірші).

Нагідка

Що ромашки-білявенькі,

Чорнобрувці-чорнявенькі.

А в нагідки така біда -

Коса руда.

Стоїть вона, сиротина,

Одним одна біля тину.

А ромашки дивуються,

Чорнобривці чудуються:

Звідкіля ти, гарнесенька,

Як сонечко, яснесенька?
Ромашка

Росте до неба лицем,

Біла в неї тарілочка

З жовтим денцем.

Підставляє тарілочку-

Просить сонця краплиночку.

Підставляє під хмари -

Просить крапельку пару.

Хто ж вона білявенька

Росте на галявинках?
Барвінок

Біля хати у садку,

Під кущами в холодку

Я барвінок посадила

Поливала кілька днів.

Він розрісся любо-мило

Аж до снігу зеленів.

А сьогодні, диво з див,

Наш барвіночок розцвів.
По сто діточок у хаті

Взимку голо тут було - навесні вогнем цвіло -

Влітку виросло село.

Аж сто хат, аж сто хат на кілочках стоять.

Може сто, а може й двісті, може й більше як у місті.

Хати щастям багаті - по сто діток у хаті.
- Справді, ви діти, знаєте багато про квіти і видно, що любите їх. Загомонілася я тут з вами та й забула, що час уже пригостити вас та спершу потрібно поставити у піч коровай.

- Діти, а ви знаєте кого стрічають короваєм?

(відповіді дітей)

- Так. Найпочесніших гостей, таких як ви у мене сьогодні. За давнім звичаєм коровай виносили гостям на вишитому рушнику і клали на вишиту скатертину. Але от біда, я ще не встигла вишити скатертину, тільки намітила крапочками, де будуть квіточки, а де листочки. Помітки роблять перед вишиванням для того, щоб були однакові відстані між алементами вишивки.

- Діти, давайте допоможемо бабусі. Доки спечеться коровай, друдно прикрасимо скатертину бабусі на згадку. Ось є вирізані з тканини листочки і квіточки маку. На місці чорних крапочок будемо наклеювати листочки, червоних -квіти.

(діти виконують аплікацію, наспівуючи пісню "Рушник" на сл.Д.Чередниченкка, муз.Л.Левітової.).

Я в садочку сиділа,

Рушничок вишивала,

Мені ружа світила,

Мені шить допомагала.

Приспів:

Сюди-туди голка,

Сюди-туди нитка,

Отут буде листя,

Отут буде квітка.

- Ой, яка ж вийшла красива скатертина! Я дуже рада, що в мене ростуть такі вмілі, розумні, дружні онучата. Уже можна й коровай покласти на скатертину(зазирає в піч).

- Ой, та він ще не підрум'янився. Нехай ще трішечки посидить у печі.

- Бабусю Олено, а яка гра у вас була улюбленою, коли ви були ще маленькою?

- Було багато цікавих ігор, але найбільше запам'яталось, як дружно та весело ми грались в гру "Мак".

- Наші діти теж знають цю гру. Давайте пограємось.

(діти грають в гру).

- От уже й коровай підрум'янився (кладе його на рушник, підносить до дітей).

- Ось так, діти, короваєм на вишитому рушнику зустрічали раніше і зустрічають тепер добрих гостей.

Гостей дорогих зустрічаю я щиро,

Зустріну їх хлібом, любов'ю і миром.

Для людей відкрита хата моя біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

Хай біда і горе обмина ваш дім,

Щастя і здоров'я зичу я усім!

(Кладе коровай на скатертину, крає його, пригощає дітей, діти дякують за коровай, за добру бабусину гостинність).




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка