Кооперативна навчальна діяльність це модель організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою



Скачати 307.88 Kb.
Дата конвертації11.03.2016
Розмір307.88 Kb.
Кооперативна навчальна діяльність - це модель організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. До кооперативних технологій належать:
-    робота в парах („Обличчям до обличчя", „Думати, працювати в парі, обмінюватися думками");
-    змінювати трійки;
-    два - чотири - усі разом;
-    карусель;
-    робота в малих групах;
-    акваріум.

До фронтального навчання відносять інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу:
*    обговорення проблеми в загальному колі;
*    мікрофон;
*    незакінчені речення;
*    мозковий штурм;
*    навчаючи-вчуся („Кожен навчає кожного");
*    ажурна пилка;
*    аналіз ситуації.

Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу шляхом включення учня до гри (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються):
-    імітації;
-    спрощене судове слухання;
-    розігрування ситуації за ролями („рольова гра", „програвання сценки", „драматизація").

Навчання в дискусії
За визначенням науковців, дискусія - це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона сприяє розвиткові критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички обстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

До технологій навчання в дискусії належать:
*    займи позицію;
*    зміни дискусію;
*    безперервна школа думок;
*    дискусія;
*    дискусія у стилі телевізійного ток-шоу;
*    оцінювальна дискусія;
*    дебати.

ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ
1. РОБОТА В ПАРАХ

Можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірка знань, тощо. Сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію



Алгоритм дії:

1. Запропонуйте учням завдання, поставте запитання. Дайте їм 1-2 хв для продумування можливих відповідей або рішень.


2. Об”єднайте учнів у пари, визначте, хто з них буде висловлюватись першим, і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.
3. По закінченню часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом.
2. РОТАЦІЙНІ ТРІЙКИ
Сприяє активному ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.
Алгоритм дії:
1.Розробіть різноманітні питання, щоб допомогти учням почати обговорення нового або роз”ясненого матеріалу.
2. Об”єднайте учнів у трійки. Розмістіть трійки так, щоб кожна з них бачила трійку справа й трійку зліва. Разом усі трійки мають утворювати коло.
3. Дайте кожній трійці відкрите питання (однакове для всіх).
4. Після короткого обговорення попросіть учасників розрахуватись від 0 до 2. Учні з номером 1 переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером 2 переходять через дві трійки проти годинникової стрілки. Учні з номером 0 залишаються на місці і є постійними членами трійки. Результатом буде повністю нова трійка.
5. Ви можете рухати трійками стільки разів, скільки у вас є питань.
3. ДВА-ЧОТИРИ-ВСІ РАЗОМ
Ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь переконувати та вести дискусію.

Алгоритм дії:

1.    Поставте учням запитання для обговорення. Дайте їм 1-2 хв для продумування можливих відповідей або рішень.

2.    Об”єднайте учні в у пари і попросіть обговорити свої ідеї один з одним.

3.    Об”єднайте пари в четвірки і попросіть обговорити попередньо досягнуті рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов”язкове.

4.    Залежно від кількості учнів у класі можна об”єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми

4. Навчальний мозковий штурм (НМШ)

Ця форма навчальної діяльності може бути використана для учнів будь-якого віку, під час викладання будь-якого предмету.


Доречно використовувати:

*       для кількох рішень конкретної проблеми;

*       під час організації групової форми роботи;

*       для розв’язання творчих евристичних задач, що розвивають креативність мислення.


Алгоритм дії:

1.    Обов’язково провести інструктаж груп. Головне правило – не критикуй!

2.    У групі обирається ведучий, секретар, спікер. Чітко регламентується час для всіх етапів роботи.

3.    І етап – створення банку ідей.

4.    ІІ етап – аналіз ідей у групі.

5.    ІІІ етап – обробка результатів. Озвучення спікером результатів роботи групи перед класом.

6.    Підсумки.

Типові помилки НМШ:

*       Неправильний підбір завдання, теми для обговорення.

*       Критика висунутих ідей.

*       Втручання у роботу груп.

 

5. НАВЧАЮЧИ-УЧУСЬ
Використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Використання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.
Алгоритм дії:
1.     Підготуйте картки з фактами, що стосуються теми уроку, по одній на кожного учня.

2.     Роздайте по одній картці для кожного учня.

3.     Протягом кількох хвилин учні читають інформацію на картці. Перевірте, чи розуміють вони прочитане.

4.     Запропонуйте їм ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією інших однокласників.

5.     Учень може одночасно говорити тільки з однією особою. Завдання полягає у тому, щоб поділитися своїм фактом і самому отримати інформацію від іншого учня. Протягом відведеного часу треба забезпечити спілкування кожного учня з максимальною кількістю інших для отримання якомога повної інформації.

6.     Після того, як учні завершать цю вправу, запропонуйте розповісти, відтворити отриману інформацію. Проаналізуйте та узагальніть отримані ними знання. Відповіді можуть записуватись на дошці.


6. МЕТОД ПРЕС

Використовується при обговоренні дискусійних питань та при проведенні вправ, у яких потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Метод навчає учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.


Алгоритм дії:

1.     Роздайте матеріали, у яких зазначено 4 етапи методу ПРЕС.

       починаючи зі слів... я вважаю, що...

       починайте зі слів... тому, що...

       ...наприклад...

       отже, ... таким чином...

2.     Поясніть механізм етапів ПРЕС-методу і дайте відповіді на можливі запитання учнів. Наведіть приклади до кожного з трьох етапів.

3.     Запропонуйте бажаючим спробувати застосувати цей метод до будь-якої проблеми на їх вибір.

4.     Перевірте, чи розуміють учні механізм застосування методу. Етапи можна адаптувати, пропонуючи учням наводити кілька варіантів своїх думок або прикладів.

5.     Коли формула буде зрозуміла всім учням, запропонуйте їм спробувати самим. Застосуйте метод „ПРЕС” на всіх уроках, де потрібна аргументація учнями своєї думки.


Отже, організовуючи роботу таким чином, я не тільки досягаю високої пізнавальної активності всіх учнів класу, формую у школярів мислительну діяльність, розвиваю їх творчі здібності, збагачую лексичний запас слів, утверджую активну життєву позицію через вміння довести свою думку, виховую інтелектуально розвинену особистість – громадянина – патріота України, який матиме європейський рівень якості знань.
Бо від якості глибини та обсягу знань, якими оволодіває підростаюче покоління сьогодні, значною мірою залежить прогрес нашого суспільства завтра.
Я працюю під девізом: „Вважай загублений той день, або годину, коли ти не взнав нічого нового,

і нічого не додав до своєї освіти”.


ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!


Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання.

Педагогу слід усвідомлювати, що змістом такого уроку є програмовий матеріал. Мета - реалізація навчальних цілей, загальний розвиток учня, надання кожному з них оптимальної можливості в особистісному становленні й розвитку, розширення можливостей самовизначення. Результат – створення дидактичних умов для ситуації успіху дитини у процесі навчальної діяльності, збагачення її мотиваційної, інтелектуальної та інших сфер.
Алгоритм роботи при проведенні інтерактивного уроку:


  • визначення доцільності використання інтерактивних прийомів саме на цьому уроці;

  • ретельний відбір та аналіз навчального матеріалу, у тому числі й додаткового (тести, приклади, ситуації, завдання для груп...);

  • планування уроку – етапи, хронометраж, орієнтовний поділ на групи, ролі учасників, запитання та можливі відповіді;

  • вироблення критеріїв оцінювання ефективності роботи груп, заняття;

  • мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної ситуації, наведення цікавих фактів, тощо;

  • забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності та формування очікуваних результатів та під час оголошення, представлення теми;

  • надання учням необхідної інформації для виконання практичних завдань за мінімально короткий час;

  • забезпечення засвоєння навчального матеріалу учнями шляхом інтерактивної вправи ( на вибір учителя);

  • рефлексія (підбиття підсумків) у різних формах – індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія, у вигляді малюнків, схем, графіків, тощо.


Орієнтовний розподіл часу між етапами інтерактивного уроку:


    1. Мотивація – 5%;

    2. Оголошення теми – 5 %;

    3. Інформування учнів – 10-15%;

    4. Інтерактивна вправа – 50-60%;

    5. Рефлексія – 15-20%.


Активна модель навчання

Передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.



Інтерактивна модель навчання.

Суть її в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб”єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Вона ефективно сприяє створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого коллективу.



Інтерактивні технології умовно поділяються на чотири групи:

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання:

-   навчання в парах;

-   ротаційні (змінювані) трійки;

-   два - чотири - всі разом;

-   "карусель".

2. Інтерактивні технології кооперативно - групового навчання:

- обговорення проблеми в загальному колі;

-   "мікрофон";

-   незакінченні речення;

-   мозковмй штурм;

-   навчаючи - учусь;

-   ка$е - метод;

-   вирішення проблеми.



3. Технології ситуативного моделювання:

-   симуляції;

-   спрощене судове слухання;

-   розігрування ситуацій за ролями.



4. Технології опрацювання дискусійних питань:

-   метод - прес;

-   "займи позицію";

-   "зміни позицію";

-   неперервна шкала думок;

-   дискусія;

-   дебати.
Ставлення до використання інтерактивних технологій на уроці досить неоднозначне. Одні педагоги вважають їх прогресивним кроком у розвитку педагогічного процесу. Існує також думка, що такі технології є компромісом з учнями, які не хочуть і не бажають наполегливо працювати. Однак, незаперечно, що саме інтерактивні технології підвищують зацікавленість учнів до предмета, розвивають творчість, навчають працювати з різними джерелами знань, у якійсь мірі знімають пере навантаження учнів домашніми завданнями, розширюють кругозір.

Будуючи свої уроки, я насамперед:
       передбачаю розв”язання різноманітних творчих завдань, спрямовуючи учнів на пошукові види робіт: бесіду за проблемним запитанням, усне малювання, мозковий штурм, обговорення іншого фіналу ( на уроці читання);

       ураховую вікові особливості учнів і послідовно ускладнюю фолрми роботи;

       залучаю до роботи всіх учнів класу, забезпечую участь кожного з них у групових та колективних формах роботи;

       використовую інтерактивні форми і види роботи;

       ставлю учнів у позицію творця.
Це дало мені змогу виробити формулу успішної роботи на уроці:

творчість школярів+творчість вчителя=сучасний урок.


Види і форми навчальної роботи, які я застосовую на уроках, сприяють зацікавленню навчальним матеріалом, розвитку творчих здібностей учнів, активізують розумову діяльність школярів, розвивають логіку та критичність мислення, мовленнєві вміння та навички, допомагають проявити особисте „Я”.
Засоби досягнення мети особистісно зорієнтованого навчання
1.    Використовую різні форми і методи, що дозволяє розкрити суб’єктивний досвід учнів.

2.    Створюю атмосферу зацікавленості кожного учня в роботі класу.

3.    Стимулюю учнів до висловлювання, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, отримати неправильну відповідь.

4.    В ході уроку використовую дидактичний матеріал, що дозволяє учням обрати найбільш важливі для них види, форми навчального змісту.

5.    Оцінюю діяльність учнів не лише за кінцевим результатом „правильно”, „неправильно”, але і у процесі їх дослідження.

6.    Заохочую прагнення учнів знаходити свій спосіб роботи (розв’язку задачі), аналізувати способи роботи інших учнів в ході уроку, вибирати і опановувати найбільш раціональний спосіб.

7.    Створюю педагогічні ситуацій спілкування на уроці, що дозволяють кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створюють умови для самовдосконалення учнів.
Створення ситуації успіху на уроці
Знання – це цілеспрямований і вмотивований процес, тому завдання вчителя в тому, щоб включити кожного учня в діяльність, яка забезпечує формування і розвиток пізнавальних потреб – пізнавальні мотиви. Цьому процесу сприяє пізнання учнем мети майбутньої діяльності. Ланцюг, по якому проходить цей процес, виглядає так:

Потреба èмотив èмета èдіяльність èрефлексія

(самоаналіз діяльності).
Так, у процесі своєї діяльності щодо особистісно орієнтованого

навчання , я намагаюсь:


1.    Переходити з позиції носія знань в позицію організатора власної пізнавальної діяльності учнів, тобто керую пізнавальною діяльністю учнів;

2.    Мотивую пізнавальну діяльність учнів на уроці за рахунок комунікації, взаєморозуміння і домагаюсь або зацікавленості, або стійкого ставлення до предмета;

3.    Організовую творчі і самостійні роботи на уроці;

4.    Використовую колективні способи навчання;

5.    Організовую роботу учня з учнем або джерелом знань;

6.    Організовую допомогу діяльності учня, проявляю увагу до його діяльності, що підкреслює її значення;

7.    Створюю систему успіху, тому що розробляє такі завдання і таку методику, при якій учень обов’язково справиться з роботою;

8.    Створюю обстановку, що залучає учня до діяльності, яка викликає позитивні емоції;

9.    Організовую гуманну систему взаємовідносин „вчитель-учень”, „учень-вчитель”, при поєднанні вимоги і поваги до людини, позитивних емоцій в суспільстві;

10.         Організовую самоаналіз власної діяльності учнів і її самооцінку.


Не забуваю й про критерії ефективності уроку

з особистісно зорієнтованим

напрямом діяльності учнів:
1.    Використовую проблемні, творчі завдання;

2.    Застосовую завдання, що дозволяють учням самостійно вибирати тип, вид і форму матеріалу (словесну, графічну, умовно-символічну);

3.    Створюю позитивний емоційний настрій на роботу всіх учнів в ході уроку;

4.    Обговорюю з учнями в кінці уроку не лише того, що дізналися, що засвоїли, але й того, що сподобалось, що не сподобалось і чому, щоб хотілося виконати ще раз, а що зробити по-іншому.

5.   

Класифікація видів педагогічних технологій

Педагогічна технологія – це сукупність раціональних засобів, умінь, особливостей поведінки вчителя, спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-виховної роботи з окремим учнем чи всім класним колективом відповідно до поставленої мети виховання і конкретних об‘єктивних та суб‘єктивних передумов.

Види технологій

•                  Модульно-рейтингова;

•                  Модульно-блочна;

•                  Модульно-проектна;

•                  Модульно-проблемна

•                  Адаптивна;

•                  Розвивальна;

•                  Інтернет технології

•                  Інноваційні технології;

•                  Лекційно-практична.


Інноваційні педагогічні технології

в практиці роботи сучасного загальноосвітнього навчального закладу
Пам’ятка вчителю
Під педагогічними інноваційними технологіями розуміється якісно нова сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання й управління, яка приносить суттєві зміни у результат педагогічного процесу. Важливою проблемою педагогічної технології є забезпечення цілісного педагогічного впливу, зорієнтованого не на окремі якості особистості, а на структуру особистості в цілому.

Впровадження педагогічних технологій неможливе без відстеження якості освіти за допомогою моніторингу, мета якого – отримати інформацію про ефективність і якість навчально-виховного процесу, покращення його організації.

Принципово нові педагогічні ідеї і положення вимагають переорієнтації методичної роботи на пошук та розробку інноваційних шляхів розвитку всіх ланок і складових систем освіти, формування в освітньому середовищі справді нового педагогічного мислення на всіх рівнях педагогічної діяльності.

Аналіз інноваційної діяльності показує, що в їх практиці в основному впроваджуються технології, серед яких можна виділити: особистісно орієнтоване навчання та виховання, громадянську освіту, профільне навчання, технологію групової навчальної діяльності, теорію рівневої диференціації навчання, психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів, інформаційні технології, здоров’я зберігаючі технології навчання, проективне навчання, теорію проблемного навчання, інтерактивні технології, технологію формування творчої особистості, театральну педагогіку, технологію навчання як дослідження, технологію гуманізації педагогічної діяльності, трансформацію педагогічних ідей В.О.Сухомлинського в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів, розвиток критичного мислення, технологію комплексно-цільового управління закладом освіти, теорію ігрових технологій, теорію раннього та інтенсивного навчання грамоті.

Найбільш поширеною в Україні є Технологія розвивального навчання(авт. Д.Ельконін, В.Давидов) . Система розвивального навчання передбачає формування активного, самостійного творчого мислення учнів і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.

Інтерактивні технології (авт. О.Пометун, Л. Пироженко), ідея якої полягає в тому, що процес пізнання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Залежно від мети уроку, форм організації навчальної діяльності використовуються інтерактивні технології кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань.

Технологічний концепт проектних технологій( авт. Баханов К., Гузєєв В., Єрмаков І., Пєхота О.) орієнтує на дієвий спосіб здобуття нових знань у контексті конкретної ситуації та їх використання на практиці. Метод проектів як технологія у сучасних умовах трансформувався у проектну систему організації навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань проектів.



Технологія особистісно орієнтованого навчання(авт. Якимська І., Савченко О., Подмазін С.) полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб’єкта діяльності і суспільних відносин, яка будує свою діяльність і стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних і буттєвих особистісних цінностей.

Інформаційні технології навчання надають доступ учням до нетрадиційних джерел інформації. Створюють можливості для творчої діяльності, формування професійних навиків. Можливість реалізувати нові форми та методи навчання.

Освітня програма «Крок за кроком» передбачає спрямування ранньої освіти дітей на виховання рис, необхідних для життя у демократичному суспільстві: вміння критично мислити, самостійно здійснювати свідомий вибір, окреслювати та вирішувати проблеми, сприймати зміни та ефективно впливати на них, бути творчими та чуйними, толерантно ставитись до відмінностей.

Для Київської області найбільш поширеними інноваційними технологіями є: теорії розвивального навчання, комп’ютерного(інформаційного) навчання, програма «Довкілля», особистісно орієнтована освіта дітей 6-10 років, програми «Крок за кроком», «Сприяння просвітницькій роботі «рівний рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя», Комплексна програма формування навичок здорового способу життя серед дітей та підлітків(за проектом «Діалог»), регіональна Програма Розвитку національної мережі шкіл сприяння здоров’ю, міжнародний шкільний проект (програма «Майбутнє починається сьогодні»), Школа проти Сніду, Ук5раїно-європейський проект ТКА8Т «Справедливе оцінювання» Європейської Комісії ТЕМРШ/ТАСІ8.



Інтерактивні технології навчання

 

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:


Те що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам'ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.
Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання.
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й оюговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку.


Структура таких уроків складається з 5 етапів:
- мотивація,
- оголошення, представлення теми та очікуваних результатів,
- актуалізація знань, надання необхідної інформації,
- усвідомлення,
- рефлексія.

Центральною частиною уроку є інтерактивна вправа.


Варто зауважити, що в науковій літературі відсутня будь - яка класифікація інтерактивних технологій навчання. Та залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів можна розподілити їх на 4 групи:
Інтерактивні технології кооперативного навчання.
• Інтерактивні технології колективно-групового навчання.
• Технології ситуативного моделювання.
• Технології опрацювання дискусійних питань.


Інтерактивні технології кооперативного навчання
До технологій кооперативного навчання належать такі інтерактивні технології, як: робота в парах, ротаційні (змінні) трійки, два-чотири -всі разом, карусель, робота в малих групах, акваріум.
Їх можна ефективно використовувати як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватись одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь і навичок, або бути частиною узагальнювального уроку.

 

Робота в парах

-За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає учням час поміркувати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона розвиває навички спілкування, вміння висловлюватися, критично мислити, переконувати, вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують багато часу.

Ротаційні (змінні) трійки - цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, грунтовному аналізу й обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, засвоєння і закріплення.

Два-чотири-всі разом
Ця технологія є ефективною для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь вести дискусію.

 

Карусель



Ця технологія найефективніша для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами. Її застосовують для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій, для збирання інформації з певної теми, для перевірки обсягу й глибини наявних знань, для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Акваріум
Цю технологію застосовують, коли учні вже мають певні навики групової роботи. Ефективна вона для розвитку спілкування, вдосконалення вміння дискутувати.

Технології колективно-групового навчання
Ці технології передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це такі форми роботи, як: "Мікрофон", "Мозковий штурм", "Навчаючи-вчуся", "Ажурна пилка", "Незакінчені речення", "Дерево рішень".

Мікрофон
Це технологія загальногрупового обговорення, вона дає змогу кожному учневі у визначеному порядку щось швидко сказати, висловлюючи свою думку.

Мозковий штурм
"Мозковий штурм" - це такий метод вирішення проблеми, коли всі учасникі розмірковують над однією і тією самою проблемою і "йдуть на неї в атаку". Цю технологію застосовують, коли потрібні кілька варіантів розв'язання проблеми.

Навчаючи - вчуся
Цю технологію використовують під час повторення вивченого та під час вивчення блоку інформації. Її застосування дає змогу учням взяти участь у передачі своїх знань однокласникам, підвищує цікавість до знань.

Ажурна пилка
Цей вид діяльності й дає змогу працювати разом, вивчати велику кількість матеріалу за короткий час.

Незакінчені речення
Цю інтерактивну технологію часто поєднують з "мікрофоном", вона дає змогу розвивати в учнів зв'язне мовлення, власні висловлювання, порівнювати їх з іншими, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і переконливо.

Дерево вирішень
Ця технологія є варіантом розв'язання конкретної проблеми. "Дерево вирішень" допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень.

Технології ситуативного моделювання
Симуляції, або імітаційні ігри
Імітаціями (іграми) називають процедури з виконання будь-яких простих відомих дій, які відтворюють, імітують певні явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконують інструкцію. Учні можуть виконувати дії індивідуально або в групах. На закінчення імітації учні отримують подібний результат, але він не завжди однаковий. Дуже важливо, щоб ці результати обговорювалися.
Імітаційні ігри розвивають увагу, навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми.

Рольова гра. Драматизація
Щоб провести рольову гру, необхідно, щоб кожен її учасник чітко знав свою роль, зміст, мету гри.
Мета рольової гри - визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри. Такі ігри використовують і для вироблення конкретних навичок. Вони сприяють формуванню в учнів власного ставлення до ситуації, сприяють розвитку уяви, формуванню навичок критичного мислення, співчуття тощо.
Рольова гра потребує ретельної підготовки. Спочатку практикують прості вправи з поступовими ускладненнями.

Опрацювання дискусійних питань
Метод "Прес"
Навчати школярів дискутувати варто з технології «Метод "Прес"». її застосовують під час обговорення дискусійних питань та під час проведення вправ, у яких необхідно чітко зайняти свою позицію, довести свою точку зору.

Обери позицію
Цей метод теж корисний на початку роботи з дискусійними питаннями. Використовують його на початку уроку для того, щоб показати учням різноманітність поглядів на ту чи іншу проблему: за і проти, використовують дві протилежні думки.

Зміни позицію
Ця технологія дуже подібна до технології "Обери позицію". Вона дозволяє зайняти позицію іншої людини і розвиває навички аргументації, активного слухання.

Безперервна шкала думок
Ця технологія є однією з форм обговорення дискусійних питань. Її метою є розвиток в учнів навичок самостійного вирішення проблем, вдосконалення вмінь, аргументувати свої думки. Розглядаючи полярні точки зору з проблеми, що обговорюється, учні:
- знайомляться з альтернативними позиціями;
- вчаться прогнозувати;
- удосконалюють уміння на практиці відстоювати свою позицію;
- вчаться вислуховувати думки інших;
- отримують додаткові знання з теми, що вивчається.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу
Учасниками цієї технології є всі учні класу. Її мета - набуття учнями навичок публічних виступів, дискутувань, відстоювання власної позиції, формування громадянської позиції. Ця технологія дає змогу залучити всіх учнів класу до участі, контролювати перебіг дискусії, оцінювати участь кожного. Вчитель на такому уроці є ведучим. Він має право ставити запитання або, за браком часу, перебивати того, хто виступає.

Дебати
Надзвичайно складний спосіб обговорення дискусійних питань. Його використовують лише тоді, коли учні добре вміють працювати в групах, знають технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням потрібно довго готуватися і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Кожна група повинна переконати опонентів і схилити їх до думки змінити свою позицію. Дуже важливо, щоб учасники дебатів спілкувалися спокійно.

Для вчителя використання інтерактивного навчання розкриває перспективи для фахового росту, для самовдосконалення, для навчання разом з учнями.



Технологія блочно-модульного навчання

Дана технологія має наступні характеристики:

1. Цільовий блок: у ньому дано загальне уявлення про об'єкт, предмет, результати навчальної діяльності.

2. Інформаційно-змістовний блок: навчальна інформація вибудовується у вигляді «технологічного вузла» (модуля).

3. Кожен модуль має закінченість і самостійність. Сукупність модулів складає єдине ціле при вивченні теми.

4. Інформаційний модуль. Це система, обсяг навчальної інформації, перетворення якої забезпечить продуктивний результат.

5. Операційний модуль. У ньому відображені завдання для самостійної роботи і самоконтролю, інструкції щодо їх виконання.

6. Оціночний модуль. Це завдання, тести, питання для контролю якості та перевірки засвоєння ЗУН (знань, умінь, навичок).

Принципи програмованого навчання (за В. П. Беспалько):

- облік ієрархічного (ступінчаста підпорядкованість частин в цілісній системі при відносній самостійності цих частин) управління пристрою або окремих частин;

- принцип зворотного зв'язку (передача інформації та її прийом і т. д.);

- пошаговість всіх дій (подача і розкриття матеріалу, розв'язання навчальних завдань і т. п.);

- індивідуалізація процесу навчання (індивідуальний темп, ритм, управління навчанням);

- оптимізація програмного продукту (застосування різного виду учнівських програм).

Інформаційні технології - всі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби: комп'ютер, аудіо-, відео-, теле- засоби навчання та інші.

У системі додаткової освіти справді ефективним може бути використання дистанційної форми навчання, до яких відносяться комп'ютерні технології, які, на відміну від будь-яких інших, припускають мінімальну комп'ютерну грамотність.



Комп'ютерна технологія може здійснюватися в таких варіантах:

I - як проникаюча технологія (застосування комп'ютерного навчання з окремих тем, розділів для вирішення окремих дидактичних завдань);

II - як основна, визначальна, найбільш значуща з використовуваних в даній технології частин;

III - як монотехнологія (коли все навчання, все управління навчальним процесом, включаючи всі види діагностики, моніторинг, спираються на застосування комп'ютера).

Введення нових інформаційних технологій у педагогічний процес закладів додаткової освіти дітей переслідує такі цілі:

• формування в учнів уміння працювати з інформацією, розвиток комунікативних здібностей;

• підготовку особистості «інформаційного суспільства»;

• формування у дітей дослідницьких умінь, умінь приймати оптимальні рішення.

Інформатизація додаткової освіти дітей дозволить:

- побудувати відкриту систему додаткової освіти, що забезпечує кожній дитині (індивіду) власну траєкторію розвитку;

- змінити докорінно організацію процесу пізнання шляхом зміщення його в бік системного мислення;

- створити ефективну систему управління інформаційно-методичним забезпеченням додаткової освіти;

- раціонально організувати пізнавальну діяльність дітей в ході освітнього процесу;

- використовувати специфічні властивості комп'ютера, що дозволяють індивідуалізувати освітній процес і звернутися до принципово нових пізнавальних засобів;

- побудувати, розвивати і вдосконалювати системи дистанційного навчання (ДН) різного рівня.

Метод проектів як
інтерактивна технологія
навчання та його використання

„Скажи мені – і я забуду, покажи мені – і я запам’ятаю, залучи мене – і я навчуся...”


Поняття «МЕТОД  ПРОЕКТІВ»


Метод проектів
метод планування доцільної діяльності у зв’язку з розв’занням якогось навчально-шкільного завдання в реальній життєвій обстановці (В.Кільпарик);
– система навчання, за якої учні здобувають знання у процесі планування і виконання практичних завдань – проектів, які поступово ускладнюються;
– узагальнена модель визначення способу досягнення поставленої мети, алгоритму пізнавальної діяльності (Є. Полат);
– творча діяльність, проблемна за формою представлення матеріалу, практична за формою його застосування, інтелектуально насичена за змістом, яка відбувається в умовах постійного конкурсу думок (І.Зимня)
– це шлях, пізнання в дії.

Переваги методу проекту
• Одночасне поєднання індивідуальної і колективної діяльності
• Можливість самореалізації
• Можливість бачити результати своєї праці
• Оцінка результатів, їх суспільна значущість
• Можливість під час роботи застосовувати різноманітні сучасні прийоми
• Використання різноманітних форм взаємодії, педагогіки співробітництва
• Отримання нових знань і життєвого досвіду
• Реалізація творчих можливостей
• Можливість неформального контролю над рівнем досягнень учнів
• Здійснення свідомого вибору учнями

Основні вимоги до використання проектної технології
1. Наявність значущої у дослідницькому і творчому плані проблеми.
2. Практична, теоретична, пізнавальна цінність результатів.
3. Можливість самостійної діяльності учнів.
4. Можливість структурування змістовної частини проекту
5. Перспектива використання результатів.

Типи проектів


 
1. Домінантна діяльність За методом або видом діяльності

   - Дослідницькі.


   - Пошукові.
   - Творчі.
   - Прикладні.
   - Рольові.
   - Інформаційні.
   - Ігрові.

2. За змістовим аспектом проекту

1. Літературно-творчі.
2. Природничо - наукові.
3. Мовні.
4. Культурологічні.
5. Рольово-ігрові.
6. Спортивні.
7. Географічні.
8. Історичні.
9. Музичні.

3.  За предметно-змістовою галуззю знань

    - Монопроект (у межах однієї галузі знань)
    - Міжпредметний проект.

4. За  характером координації проекту

     - Безпосередній (жорсткий, гнучкий)
     - Опосередкований (імітує учасника проекту)

5. За характером контактів

    - Серед учасників однієї школи, класу, міста, регіону, країни.
    - Серед учасників різних країн.

6.За кількістю учасників проекту.

 -  Особистісні.
 -  Парні.
 -  Групові.

7. За тривалістю виконання проекту

 -  Короткотермінові.
 -  Середньої тривалості.
 - Довготривалі.

1. Дослідницькі – потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, продуманості методів, в тому числі експериментальних методів обробки результатів.


Структура : визначення теми, її аргументація , актуальність, визначення предмета і об’єкта досліджень, висування гіпотез розв’язання проблеми, вибір шляхів розв’язання проблеми.
2. Творчі – не мають певної структури спільної діяльності, вона підпорядковується кінцевому результату, інтересам учасників проекту. Може мати різні форми представлення: рукописний журнал, колаж, відеофільм, свято тощо.
3. Ігрові– учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту (персонажі, існуючі особистості...), імітують їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими ситуаціями. Домінуючим видом діяльності стає гра.
4. Інформаційні– спрямовані на збирання інформації про явище, ознайомлення з цією інформацією, її аналіз і узагальнення. Структура: мета проекту, методи отримання інформації, методи обробки інформації, результат (реферат, доповідь), презентація.
5. Практико-орієнтовані – результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, орієнтований на інтереси учасників (документ, проект закону, рекомендації тощо). Проект передбачає складання сценарію діяльності, визначення функції кожного проектанта.

 Етапи написання проекту
1. Актуальність, необхідність, значущість обраного напряму.
2. Мета і завдання проекту, визначення очікуваних результатів, планування „продукту” в результаті виконання програми.
3. Визначення етапів реалізації проекту:
а) зазначаються терміни початку і закінчення проекту;
б) закінчення проекту визначається етапністю реалізації проекту;
в) зазначаються часові інтервали кожного етапу.
4. Механізм реалізації проекту. Пояснення –Як? Яким чином? За допомогою яких засобів буде реалізовано проект? Плани апробації конкретних справ, акцій, заходів.
5. Обов’язки та відповідальність учасників реалізації проекту:
- хто відповідає за проект?
- хто відповідає і за що в середині проекту?
- хто допомагає в реалізації проекту?
6. Очікувані результати як від усього проекту, так і від кожного його етапу.
7. Оцінка і самооцінка проекту.

Пам’ятка презентації проекту

1. Представлення.
2. Назвати тему дослідження, роботи.
3. Визначити цілі, які були поставлені.
4. Коротко розповісти про етапи роботи.
5. Пояснити назву проекту, сторінки проекту
6. Викласти головні тези теми, короткий зміст
7. При потребі ознайомити присутніх з портфоліо.
8. Зробити власні висновки про результати.


Оцінка учнівського проекту
 
1. Оцінка вчителем:
- проміжних та кінцевого результатів;
- вибору способів дослідження;
- риторичних умінь;
- значимість виготовленого продукту.
2. Оцінка запрошеними на презентацію:
- уміння представити проект;
- значимість проекту;
- можливість співпраці.
3. Самооцінка:
- чого навчитися;
- особистісний внесок;
- що вдалося (аргументація);
- що не вдалося (аргументація).
 
Параметри оцінювання проекту
1. Значущість і актуальність проблеми.
2. Корекційність методів дослідження й обробки даних. Аргументованість вибору теми, обгрунтування потреби, практичної спрямованості проекту і значущість виконаної роботи.
3. Рівень творчості, оригінальність теми, рішень, підходів.
4. Активність кожного учасника.
5. Колективний характер рішень.
6. Характер спілкування, взаємодопомоги.
7. Залучення знань з інших предметів.
8. Уміння аргументувати свої висновки. Аргументованість рішень, підходів, висновків.
9. Обсяг і повнота розробок, виконання прийнятих етапів проектування, самостійність, закінченість, підготовленість проекту до сприйняття іншими людьми, матеріальна реалізація проекту.
10. Якість пояснювальної записки, оформлення, відповідність стандартним вимогам, якість ескізів, схем, рисунків.
11. Досконалий захист проекту: якість доповіді, повнота уявлення роботи, аргументованість, переконливість, обсяги та глибина знань по темі, ерудиція, культура мови, використання наочних засобів, почуття часу, утримання уваги аудиторії, відповіді на питання, готовність до дискусії, контактність.
12. Естетика оформлення результатів.
13. Уміння відповідати на запитання опонентів.
14. Лаконічність і аргументованість кожного висновку.

Параметри оцінки проекту

1. Аргументованість вибору теми, обгрунтування потреби, практичної спрямованості проекту і значущість виконаної роботи.

2. Обсяг і повнота розробок, виконання прийнятих етапів проектування, самостійність, закінченість, підготовленість проекту до сприйняття іншими людьми, матеріальна реалізація проекту.

3. Аргументованість рішень, підходів, висновків.

4. Рівень творчості, оригінальність теми, рішень, підходів.

5. Якість пояснювальної записки, оформлення, відповідність стандартним вимогам, якість ескізів, схем, рисунків.

6. Досконалий захист проекту: якість доповіді, повнота уявлення роботи, аргументованість, переконливість, обсяги та глибина знань по темі, ерудиція, культура мови, використання наочних засобів, почуття часу, утримання уваги аудиторії, відповіді на питання, готовність до дискусії, контактність.


Пам’ятка
для самооцінки групової праці над проектом
Клас ________________
Прізвище і ім’я проектанта _________________
Склад групи: 1. ________________
2. ________ 3. ________________
4. ________ 5. ________________
1. Оціни роботу в команді:
• Працював найкраще -5 балів
• Працював дуже добре -4 бали
• Працював добре -3 бали
• Зробив незначний внесок у працю -2 бали
• Не працював – 1 бал
а) подавав ідеї, проявляв ініціативу
1- 2- 3- 4- 5-

б) виконував свої обов’язки, тримався теми


1- 2- 3- 4- 5-

в)допомагав іншим, підбадьорував їх


1- 2- 3- 4- 5-

2. Вкажи, що ти зробив у проекті:



3. Вкажи, що зробив Твій колега у проекті:
1)
2)
3)
4. На основі внеску в реалізацію проекту постав загальний бал собі і колезі (1-12)


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка