Кораблик дитинства твого відпливає. (Фрагмент)



Скачати 328.7 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір328.7 Kb.

Випуск 2014 З. Вербицька


Кораблик дитинства твого відпливає. (Фрагмент).

Над вашим життям пурпурові розквітнуть вітрила.



(Сцена оформлена відповідно в морському стилі: штурвал, вітрильник, на задньому полотнищі чай­ки і тощо.

Звучить пісня, «Песня о дружбе» ВІА «Самоцветы», виходять ведучі в костюмах юнг.)
Обладнання:

Кораблики –пірати.

Парасолька-оберіг.

Зображення серця і маленькі сердечка з написами побажань усіх випускників.

Фільм про вчителів.

Повітряні кульки гелеві у вигдяді зірки.

Свічки.

Презентація класу.



Шкільний дзвоник.

Ринда.
- Кожного року початку червня розцвітає в нашому селі одна казка, пам’ять про яку зберігає кожен все життя.

- З малку ще тільки переступивши поріг школи, дитина знає, що одного разу весняно-літнім вечором зустрінуться на шкільному подвір’ї дитинство і юність.

- Під звуки першого вальсу візьмуть вони нас за руки і юність скаже: «Здравствуй, друже! Далеко-далеко я побачила я тебе ще малим і довгі 17 років йшла назустріч, щоб забрати туди де є радості і печалі, щастя і любов.

- А дитинство додасть: «Довгі 17 років я було поруч і вело тебе до мрії. Скільки разів тобі хотілося стати дорослим, і ось нарешті мрія збулася».

- Цей вечір - наша казка про наші пурпурові вітрила. Які сьогодні замайорять на обрії для наших випускників 2014 року.


Ведуча.

Веселий вітер кличе у дорогу,

В життєвий океан бурхливий, непростий.

На серці радість і щемка тривога

Вітрила підіймає наш парусник шкільний.

Ведуча.

Оголошуємо радо,

Що на нашім кораблі

Зараз буде вся команда

З капітаном на чолі.
Тож щиро вітаймо випускників 2014 року…

Гонтарюк Вадим,

Кіпень Дмитро,

Лисогор Катерина,

Любінецька Ганна,

Слюсарева Дар’я,

Сущенко Роман,

Шевченко Євген.
(Оголошують випускників. Вихід на сцену).

Пісня на вихід. «Парус Детства»
***
Вручення атестатів. (1, 2, 3).
Ведуча. Попутний вітер надуває вітрила.

Ведучий. Беремо курс у відкритий океан життя. Команда готова до відплиття.

Ведуча. Зліва по курсу — Острів скарбів.

Ведучий. Пірати, корсари, флібустьєри. Як давно це, здається було.

Ведуча. А може і не було? Тільки в казках і легендах?

Ведучий, Та ні, Я бачу їх. Вони чекають на зустріч.
Танець піратів. (З'являються із скринькою пірати).
1-й пірат. Дорогі випускники! Ми до вас — з дружнім візитом..,

2-й пірат. І таким ось реквізитом (показує на скриню, в якій сувеніри).

3-й пірат. Ці слова щирі про вас здивували навіть нас.
Вадим.
Красень з виду наш Вадим,

Ще й розумний дуже

Лиш недолік є один

Він з дзвінком не дружить.

Та проблему цю рішить

Дуже непогано

Розклад зможе відмінить

Як міністром стане.
Діма.

До досконалості він звик

У всьому йти до суті

Чи-то вивчає материк

Чи ловить гущу в супі

Скрізь тільки комплексний підхід

Адже у нас він лідер

Із ним надійно йдем в похід

І на змагання їдем.

Краса і честь

Усе в нім єсть

А ще фізична сила

Ще б дівчину знайти таку

Щоб на руках носила.
Катя.
Хто усіх у школі слухав?

Вчив уроки, грядку чухав?

На гуртки й олімпіади

Хто ходив, хоч і нерадо?

Хто нікому не відмовив

В допомозі, в добрім слові?

Це звичайно Катерина

Скромна дівчина-калина.
Аня.
Ти у всьому бездоганна

Синьоока наша Ганна

Золоті у тебе руки

До ремесел і науки.

Світлу голову схиляєш,

Всіх талантом окриляєш.

Розгадати нам лишилось:

В кого ти така вродилась?
Даша.
Що ті книжки? Що тей портфель?

Кому це все потрібно?

Якщо вона уже модель

Струнка, красива, видна!

Щоб не страждали вчителі

Дарина, звісно, вчилась

Та точно зна, що на Землі

Для успіху родилась.
Рома.
Скільки є ромашок в полі

Скільки ж є дівчат у школі

Що закохані в Романка

Хоча він всю ніч, до ранку

Все книжки якісь читає

Чи комп’ютером тим грає.

В монітор утупив очі

Мабуть, стати дуже хоче

Хакером чи Білом Гейцом

А в дівчат – розбите серце.
Женя.
Половинки – Крива Балка

Мій улюблений маршрут

Хоч машиною, хоч танком

Рухаюсь я тільки тут.

І того, що сонцем грітий

І того, що вітром битий

Виріс гарний цей хлопчина

Щира й лагідна людина.

Знайте, що вірніше друга

Ви не знайдете ніде

Зівжди вам подасть він руку.

Женя вас не підведе.
(Далі читають вірші і вручають сувеніри випускникам кораблики).
4-й пірат. Покидаючи острів скарбів, пам'ятайте, — справжні скарби — це скарби вашої душі: доброта, щирість, совість.
А ці віршовані рядочки подарувала вам на згадку Калашник Наталя Миколаївна – наш директор школи.
Вручення атестатів (4, 5, 6, 7).
Ведуча. На горизонті я бачу парусник з червоними вітрилами.

Ведучий Це добра ознака. Адже це символ здійснення найзаповітніших мрій. І чарівна Ассоль запевняє нас саме в цьому.
Пісня. Червоні вітрила
Слова: Н. Погребняк Музика: О. Янушкевич
В чудовій країні за морем далеким

Красуня Ассоль жила з батьком стареньким.

Хоч радість не часто у дім прилітала,

Червоні вітрила дівчина чекала.

А люди сміялись: "Не вір у гадання,

Як вітер примхливий минуть сподівання,

Бо завжди на хвилях біліють вітрила..."

Та дівчину мрія навік полонила.


Червоні вітрила, вітрила надії

Ассоль виглядала як щастя, як мрії!

І вірила в те, що на хвилях чекання

Червоні вітрила несуть їй кохання!


Всі знали напевне: таке не можливо,

Не вірили люди у щастя, у диво,

Та сонячним ранком червоні вітрила

З'явились у морі й до берега пливли!


Червоні вітрила, вітрила надії

Ассоль дочекалась, здійснилися мрії!

Бо щастя прилине з далекого краю

До того, хто віру свою не втрачає!



Ассоль. Любі мої! Цінуйте свою мрію, любіть її, боріться за неї і тоді в життя кожного ввійде червоний вітрильник Надії. А моє музичне вітання наші випускники прийміть як талісман удачі.
Поздоровлення гуртківців. Вручення грамот.
Гурток «Колорит» вітає своїх вихованців Лисогор Катерину та Любінецьку Ганну.


  • Любі, наші дівчатка! Від щирого серця вітаємо Вас із закінченням

школи і початком дорослого життя. На згадку про наш гурток прийміть ці невеличкі сувеніри. Це такий оберіг «Господарочка-Благополучниця». Ця лялька зберігає домашній лад, оберігає сім’ї.

  • Благополучницю з копієчкою в об’ємистому тільці мішечку дарують на

благополуччя, на Новий рік та на іншому новому життєвому етапі, як надійну помічницю. Це добра захисниця, недосягненна для вселення злих сил. Лялька має чарівну силу: допомагає доглядати за дитиною,наповнює дім радістю.

  • Наші, любі випускниці! Попереду на вас чекає чимало доріг, серед яких

ви виберете свою  – єдину. Нехай же Вашими супутниками на ній будуть істина й справедливість, віра й надія, щира дружба і справжнє кохання. 

  • Тож саме для вас звучить сьогодні ця пісня.




Пісня « Ромео і Джульетта»




Не могу уснуть с ночи до утра,
Это не бессонница просто влюблена
Думала всегда так не может быть
Только не выходит ни как тебя забыть
Знаю, чувства уже не спрячешь
Вырвались наружу они.

Как Ромео и Джульетта 
За тобой готова хоть на край света
Может это все мне сниться
Где найти ответ, правда или нет
Как Ромео и Джульетта 
Мы с тобой свободные словно ветер
И не спрятаться, не скрыться
Как волнует кровь первая любовь

Что произошло маме не понять
Лучше ей не знать что на сердце у меня
Бешено стучит, рвется из груди
Но я, все сомнения оставляя позади
Нам любовь подарила крылья
И открыла нам небеса.

Как Ромео и Джульетта 
За тобой готова хоть на край света
Может это все мне сниться
Где найти ответ, правда или нет
Как Ромео и Джульетта 
Мы с тобой свободные словно ветер
И не спрятаться, не скрыться
Как волнует кровь первая любовь

Нам любовь подарила крылья
И открыла нам небеса.

Как Ромео и Джульетта 
За тобой готова хоть на край света
Может это все мне сниться
Где найти ответ, правда или нет
Как Ромео и Джульетта 
Мы с тобой свободные словно ветер
И не спрятаться, не скрыться
Как волнует кровь первая любовь

Как Ромео и Джульетта 
За тобой готова хоть на край света
Может это все мне сниться
Где найти ответ, правда или нет
Как Ромео и Джульетта 
Мы с тобой свободны словно ветер
И не спрятаться, не скрыться
Как волнует кровь первая любовь
Ведучий.

Закрой глаза...Представь уют...

Представь то место, где всегда поймут...

Где нету зла и нет печали...

Где по тебе всегда скучают...

Ты скажешь - Нет такого места...

НЕТ, ЕСТЬ - РОДИТЕЛЬСКОЕ СЕРДЦЕ...
Ведуча. Ми входимо у води рожевого моря. Саме в ньому найбільше островів, де солодко пахнуть і колишуться трави дитинства.

Ведучий. Тут не буває ні підводних скель, ні сильних течій, ні постійних вітрів. Погана погода нетривала, шторми швидко згасають. Це прекрасне море вашого дитинства.

Ведуча. Хай його ласкаві хвилі ще раз ніжно приголублять вас.

Ведуча. Якщо є щось святе на землі, то це перш за все мама і батько. І батькова хата, і мамине слово, і стежки, по яких вони ходили, і вчили ходити тебе.
Вбігає дівчинка

Тільки що я знайшла цей папірець. Його забули батьки наших випускників. Ось я і подумала, що зміст цього важливого документа повинні знаті всі!

Розписка батьків.

Ми, що нижче підписалися батьки сьогоднішніх випускників школи видаємо розписку школі в тім, що ми дійсно одержуємо в 2014 -му році назад своїх дітей, зданих у школу в 2003 році, на тимчасове зберігання, виховання й навчання. Претензій до школи немає, але є подяки і досить великі! Батьківський комітет із приймання дітей назад- відзначає лише одну обставину: ми здавали на зберігання дітей дрібноформатных, а одержуємо назад - великогабаритних, а їх значно складніше прокормити, взути, одягти й дати подальшу освіту! Але проте, дивлячись на ситі, задоволені, гарні й одухотворені обличчя дітей, ми сподіваємося на те, що отримані в школі знання, наші діти незабаром віддадуть на благо суспільства, а суспільство від цих благ, дивишся, що-небудь виділить і батькам...

За цим дякуємо й підписуємося: Мами, тата, дядьки, тітки, дідусі, бабусі випускників 2014-го року.

«31» травня 2014 року Батьківський комітет із прийманню дітей назад.


(Виступ випускників «Блок батьки»).
- Ну і звичайно ж, у нашому шкільному калейдоскопі особливе місце займають наші батьки, які все одинадцять років вчилися і мучилися разом з нами.

- Це вони підіймали нас вранці до школи і вручали зошит із завданнями, які вирішували за нас вночі.

- Це вони білили шкільні стелі і фарбували панелі, списані недбайливими дітьми.

- Разом з нами вони писали реферати і малювали шкільну газету, брали участь у спортивних святах і суботниках, розбиралися в англійській і теоремах з геометрії.

- Це вони червоніли за нас перед вчителями, коли ми тікали з уроків або отримували двійки.

- Це вони з гордістю дивляться на нас сьогодні і радіють, що ми змогли гідно витримати всі випробування шкільного життя.

- Дорогі батьки, якщо ми вас коли-небудь засмучували, вибачте нас.

- Тепер-то ми розуміємо, що ми повинні бути ласкавими, добрими, уважними синами і дочками.

- Виявляти любов і вдячність до тих, хто дав нам життя, поставив на ноги, чиї дні і ночі були заповнені турботою про нас.

- Ми хочемо сказати спасибі найдорожчим нашим людям - нашим мамам і татам, які любили нас незважаючи ні на що, лаяли, повертаючись з батьківських зборів, але завжди вірили в нас і, що б не трапилося, сподівалися на краще.



Мамо!

Так мало я тобі сказати встиг

І поглядом, і жестом, і словами,

А відстань усе більшає між нами

І голос твій чомусь на мить притих.
Не печалься, не журися, мамо,

Усміхнись і не корись жалю.

Напинає доленька вітрила,

Шепчуть губи: «Я тебе люблю».
Дмуть вітри і підіймають хвилі,

Океан житейський клекотить,

Переможем, чи впадем безсилі?

Шлях далекий і важкий лежить.
За кормою закипає піна,

Хмариться на обрії блакить.

Будь за мене впевнена й спокійна,

Хай тебе майбутнє не страшить.
Побажай удачі кораблю

І люби, як я тебе люблю.
(Дарують своїм мамам квіти).
Як варіант. Мама. Дорогі діти! Сьогодні ви виходите на дорогу самостійного життя і, можливо, надовго покидаєте своє родинне гніздо — рідну батьківську домівку.

Тут ви зробили свої перші кроки, на наших очах ви зростали, мужніли, набиралися сил і розуму, щоб через 17 весен вирушити у далеке плавання, ім'я якому — Життя.

І всі ці роки вас супроводжувала свята батьківська любов, помножена на терпіння і доброту. То ж нехай світить вам в дорозі світлий промінчик нашої любові, зігріває тепло рідного дому, оберігає від життєвих незгод батьківська і материнська молитва.
Ведуча: Ця пісня звучить для всіх наших любих батьків.
Батьки мої

Слова: Ірина Федишин Музика: Ірина Федишин
Серце, що біль відчуває,

Що завжди научає мене,

Серце, яке зігріває,

Що за руку в світі веде.

Ви найбільше,

Що маю в цьому житті.

Я люблю Вас батьки,

Рідні мої!

Ви завжди біля мене,

Вдень і вночі,

Ви ночей не доспали,

Батьки мої!


Приспів:

Нехай усмішка тепла не зникає,

Вона дарує радість і тепло,

Нехай Господь завжди Вам помагає

За ваше щире батьківське добро,

Батьки мої!


Низько я Вам уклонюся,

Ви мене на світ привели.

Богу за Вас помолюся,

Бо я з Вами не знаю біди.

Ви найбільше,

Що маю в цьому житті.

Я люблю Вас батьки,

Рідні мої!

Ви завжди біля мене,

Вдень і вночі,

Ви ночей не доспали,

Батьки мої!


Приспів.
Ви найбільше,

Що маю в цьому житті.

Я люблю вас батьки,

Рідні мої!

Ви завжди біля мене,

Вдень і вночі,

Ви ночей не доспали,

Батьки мої!


Приспів.

Ведучий: Клас оцей неординарний,

Він у школі легендарний.

Про цей клас можна сказати:

Вміють вчитись і гуляти.
Ведуча: Клас цей - скриня діамантів:

Скільки в ньому є талантів-

I поетів, співаків,

І спортсменів, й диваків!

Є майбутні журналісти,

Кулінари й фінансисти,

Модельєри, танцюристи.

Але, всі вони артисти.


Ведуча: Шановні батьки! Зараз ви отримаєте листи від ваших дітей зі словами, які вони ніколи не змогли б сказати вголос. В них висловлені почуття, які йдуть від самого серця. Збережіть цю сповідь дитячої душі на все життя, передайте її онукам, як символ єднання поколінь .

Слово випускників.
- Невже це дійсно сталося? Скільки мріялося про цей останній день, останній дзвінок, останню сторінку в щоденнику... А тепер — не віриться.

- І так, чомусь, сумно... і тривожно. Як складеться наше життя далі?

- В школі все простіше — уроки, іспити і заповітна мрія — атестат.

- До речі, атестат нам уже вручили, і заповітна мрія здійснилася. Але, у нас ще є час, та й не можна нам просто так зникнути і все.

- Чому?

- Як відомо, кожен, виходячи з дому, повинен вимкнути газ, погасити світло, зачинити двері... і лишити що-небудь на пам'ять.



- Легко сказати. А що ж ми можемо залишити? Квіти?

- Красиво, але цього замало — вони зів'януть.

- Хороші слова подяки?

- Вже краще, але вони забудуться.

- Фотографії!

- Але ж вони мовчать!

- Придумав! Тоді ми можемо спробувати зняти фільм про нас, про наші шкільні роки, а в ньому...

- А в ньому будуть і квіти...

- І найтепліші слова...

- І наші обличчя...

- І пісні...

- Прекрасно! А назвемо ми його «На причалі прощання».



Звучить музика «Белла, чао!». Виходить «директор каналу».
- Ви ДИРЕКТОР каналу?

- Ну, я. Що там у вас?


- Супер-мега-мульти-блокбастер «На причалі прощання»!
- Який жанр?
- Психологічна драма...
- З елементами трилера, бойовики, комедії і мелодрами.
- Тривалість?
- Тривалість - 11 років.

- Кожен день по 6-7 серій, ой, по 6-7 уроків!
- А хто гроші платив? Ну, хто фінансував цей ваш Супер-мега-мульти-блокбастер?
- Держава фінансувала.
- Ну а хто спонсори?
- Батьки спонсорували. Частково!
- Ну і скільки ж там головних ролей на ці 11 років?
- Всього дві головні ролі...Вчитель і учень!
- Ню-ню, давайте подивимося, що ви там назнімали!

(Звучить мелодія заставки).


За замовленням Міністерства освіти і науки України і за замовленням Міністерства Оборони України Кінокомпанія «Тато-мама пікчерс» представляє Супер-мега-мульти-блокбастер під назвою «На причалі прощання»

- Відмінно, чудово. Сюди більше світла. Де квіти? Де повинні бути квіти? Так хто у нас в залі? Батьки, діти, вчителі. Так от тих ось поміняйте місцями. Хлопчика причепуріть.

- Ось це 6-й і остаточний варіант сценарію. Я все переробила.

- Не вірю.

-Але ви ж не читали. Все дуже достовірно, набагато краще ніж в 5-му варіанті.

- Шкода дещо мені там у вас сподобалося.

- Це я залишила.

- А все інше?

- Переробила. Поліпшила, довела до досконалості, нічого зайвого. Пам'ятаєте у Спілберга шумить ліс а там ...

- Один динозавр поїдає іншого динозавра. Спілберг дилетант. А мені потрібен фільм про дитинство школу. Про останній день про цей який лунає і всі плачуть …

- Про випускний вечір? Ось тут читайте «Звучить музика всі зупинилися ..

- Так гарно, місцями навіть геніально, але я зроблю краще. Все, будемо знімати експромт, я це бачу - акторам грим, класному керівнику валідол, мені каву. Тут буде сцена, там зал для глядачів зірки будуть грати тут.

- Які зірки. Вони сюди не приїдуть.

- Тут школа а значить тут всі зірки. Крім того всі повинні знати що ця школа дуже сильна, правда оскарів у неї замало. Але це ми виправимо. Після виходу нашого фільму «На причалі прощання» кожен актор отримає по Оскару. А ми з вами навіть два.

- Але розумієте мені сказали потрібно щоб сценарій затвердила художня рада, тобто адміністрація нашої школи.

- Не розумію навіщо художный раді його обговорювати ви талант, а я геній! Ми знімемо шедевр.

- До сьогоднішні ролі виконавці фільму готувалися 11 років і навіть дещо змінилися зовні, але не втратили свого таланту.

- Ну тоді давайте пригадаємо, з чого все починалось. Все готово до зйомки. Актори на знімальному майданчику. Хлопавка.


Дівчина. Дубль 1 перша серія: «Перший раз у перший клас».


  • Що відрізняє першокласника від усіх школярів?

- Маленький зріст і великий портфель.

- Один учень і родичів куча.

- Радісна посмішка і беззубий рот.

- Зуби сиплються дощем,

- Значить в школу ми ідем!

- Якими смішними і безтолковими ми були! Скільки безглуздих запитань сипалось на голову нашої першої вчительки.

- Пам'ятаєте, у дитячому мультфільмі мамонтенятко шукало маму? І не могло знайти. А нам так пощастило вжитті! У нас мам аж — три!

- Одна — рідна, любляча, та, що дала нам життя. І дві — теж рідні, люблячі, ті, що вела нас з 1-го по 4-ий клас шкільним марафоном.

- Ви вже зрозуміли, про кого мова? Про наших перших вчителів!

- А пригадуєте? Галина Іванівна дописати

- А пригадуєте? Як старанно ми прибирали, що навіть новеньке взуття помили для Людмили Іванівни?

- Так було. Помили добре, тією ж ганчіркою, що і дошку. А ще довго Людмила Іванівна не могла тому взуттю початковий колір відновити.

- У наших перших вчителів для всіх були щира посмішка, добре слово.
Слово першим вчителям
Пісня Ірина Тарнавска «Вчителько рідна»
1.Щира серцем, душа, як пісня,

Тиха пристань дитячих мрій.

Люба вчителько, квітка ніжна,

Сонця зітканий погляд мрій.

Слово чисте і справедливе,

Сієш в душі, зерно росте.

Зріє колосом творча нива,

Білим віршем талант цвіте.


Приспів:

Вчителько рідна, ти мудрість землі,

Світла надія моя.

Вчителька рідна, ми діти твої,

Ти світанкова зоря.

2.Мудра жінка, дружина й мати,

Скільки світла в тобі й тепла.

Знають всі, в тебе навстіж хата,

Ждуть, як спраги до джерела.

І нагодуєш і відігрієш,

Знайдеш ліки від лиха й зла,

Вітром серця печаль розвієш,

Всім наділиш душі добра.
Приспів:
Вручення квітів.
- Все. Школа закінчена.

- Уроків більше ніколи не буде.

- Дивне таки слово «ніколи». Все буде: інститут, сім'я, діти, робота, а от школи вже не буде. І дитинства вже не буде.

- Так, нам є про що згадати в цей вечір

.- Наприклад, як вчилися ... або не навчалися.

- Невже все це закінчиться сьогодні? І більше ніколи не повториться?

- На жаль, так. Але ще рано сумувати, адже попереду у нас такий довгоочікуваний випускний вечір.

- І сьогодні ми вийшли на цю сцену, щоб ще раз подякувати тим, без кого не було б цього дня.

- Тим, хто всі ці роки терпляче вів нас по шкільним буднях і святах, тих, хто зробив наше дитинство таким яскравим!

- Ми всі хочемо подякувати нашому шкільному педагогічному колективу.

- Дорогі наші вчителі! Сьогодні ми назавжди прощаємося зі шкільним життям. Ми не будемо більше входити в наші класи, бачити ваші рідні обличчя.

- І в цей урочистий і важливий момент нашого життя ми хочемо сказати кожному з вас хоча б кілька слів, які могли б висловити нашу вдячність і подяку.

- Одинадцять років ви вели нас по довгій, нелегкій, за цікавою і повною несподіваних відкриттів шкільній дорозі. Кожен день, вирушаючи в дорогу, ми неодмінно брали з собою цілий багаж. Речей у ньому з кожним навчальним роком ставало все більше: у них різна форма, колір, призначення…

- Але у всіх їх разом є дивовижна властивість: нагадувати про минуле, дарувати радість прожитих миттєвостей, які трапляються лише в дитинстві.

- Який же незабутній, химерний, різнобарвний калейдоскоп шкільних предметів ...

- Оригінальному, творчому колективу вчителів, з якими ми прожили одинадцять цікавих, повних радості і відкриттів, шкільних років ми присвячуємо свій виступ.


Дівчина. Дубль 2, серія 2: «Вчителі мої».


  • Директор школи – величина особлива. У шкільній країні величина недосяжна.

  • Директор школи – величина (вселенска) Вона дбає не лише про учнів, а і про вчителів школи. Це її другий дім. А в домі головне погода. І хай ця чарівна парасолька захищає Кривобалківську школу від усіх негод і проблем.

  • На сцену запрошується кращий педагогічний колектив Кривобалківської загальноосвітньої школи.

  • На чолі з найкращим директором школи Калашник Наталією Миколаївною.

Двоє учнів вручають подарунок. (подарунок школі парасолька-оберіг вручають директору школи).


  • Увага! В ефірі остання телепередача святкової програми

Нагородження національною премією «Жінка ІІІ тисячоліття».

Національною премією «Жінка ІІІ тисячоліття» нагороджується директор Кривобалківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Калашник Наталія Миколаївна. Нагороду вручає віце-презедент нашої шкільної республіки Кіпень Дмитро.



  • За багаторічну плідну працю на освітянській ниві, за неоціненний

внесок у розбудову найкращого в Україні навчального закладу – Кривобалківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, за створення сприятливих умов для навчання і виховання талановитої молоді, за демократичне і прогресивне керівництво закладом, за професійну неперевершеність, за материнську турботу про кожного учня, за щедрість душі, за справедливість і мудрість, за щоденні зустрічі своїх учнів на порозі школи, невтомну боротьбу за додержання школярами дрес-коду, за міцні знання, патріотизм, цілеспрямованість, людську порядність, з якими вирушають у самостійне життя випускники школи.

Національна премія “Жінка ІІІ тисячоліття” – це мільйон доларів. Проте у Вас, Наталія Миколаївна, є вибір. Еквівалентом цієї космічної суми є інша нагорода – любов 7 наших і сотні сердець інших Ваших випускників.

Ця нагорода не дасть Вам можливостей придбати будинки, автомобілі, коштовності. Тому Ви зараз перед життєво важливим вибором. Вам слово.

 

Слово директора.


Випускник дарує директору зображення серця з написами побажань усіх випускників.
Фільм про вчителів. Пісня випускників для вчителів

Повітряні кульки. Вручення квітів.
(«Пісня випускників вчителям» – Ірина Білик «Снег»).
Отдавая тепло нам, открывали сердца свои

Нас любили учителя, нас жалели порой они



Опустел наш любимый класс, не слышны в нём ни шум ни гам

Грустно стало ему без нас, без него стало грустно нам.
Скоро мы улетим вдаль словно стайка шаров ввысь

Если грустно тебе плачь, если радостно улыбнись



Сколько было пустых слов, обещаний и глупых фраз

До свиданья, прости, прощай скажем школе в последний раз.

-------

Тёплой тихой осенней порой постучимся мы в окна твои

Двери настежь свои открой, на минуточку нас впусти

Там где сотни знакомых лиц, где повсюду лишь звонкий смех

Где тетради поблеклый лист эта школа любимей всех.
Если грустно тебе плачь, если радостно улыбнись

Скоро мы улетим вдаль словно эти шары ввысь.

А - 1. Вчора для нас був проведений останній урок. Ми мандрували Галактиками, відкривали нові зірки. А сьогодні ми самі хочемо запалити нові зірки.

В - 2. Ми віддаємо цю зірку своєму дитинству, яке вже ніколи не повернеться, своїм безтурботним шкільним днях, нам було тут так здорово! Дитинство, прощавай!

А на нашому небосхилі з'являється нова зірка «Щасливе Дитинство».

Дима - 3.  Ми віддаємо цю зірку своїм вчителям, всім тим, хто вчив нас завойовувати і підкоряти цей світ. Ми це зробимо! Спасибі вам за знання та розуміння!

А на нашому небосхилі з'являється нова зірка «Наші вчителі».

К -  4. Ми віддаємо цю зірку своїм батькам. Всі ці роки вони були і будуть з нами. Ми вас любимо!

А на нашому небосхилі з'являється нова зірка «Найрідніші Люди».

Д - 5.  Ми віддаємо цю зірку своїм шкільним друзям. Спасибі вам за підтримку!

А на нашому небосхилі з'являється нова зірка «Шкільне товариство».

Р - 6.  Ми віддаємо цю зірку своїй рідній школі. Школа, прощавай!

А на нашому небосхилі з'являється нова зірка «Рідна школа».

Ж - 7. Ми віддаємо цю зірку своєму майбутньому. Нас чекають великі справи !

А на нашому небосхилі з'являється нова зірка «Невідоме майбуття».

А - І останньою в нашому сузір' на нашому небосхилі з'являється нова зірка «Випуск 2014».


Звучить музика «Белла, чао!».
- А що там далі у сценарії?

- А далі серія присвячена..класному керівнику. Пропоную занотувати до тлумачного словника: словосполученні «класний керівник» утворилось від вияву найвищої якості — клас! І означає найвищий ступінь вчительської душевності і майстерності.

- Це ж геніально! Наступну серію так і назвемо: «Класний керівник від слова «клас»!». Приготувались? Камера! Світло! Поїхали!
Дівчина. Дубль 4, серія «Класний керівник».
- Альо ... Альо, Зоя Володимирівна? Зоя Володимирівна? ... Абонент недоступний ... 

- Я вам кажу, - у неї МТС ... Зв'язку немає... покриття погане ...

- Шо ти розумієш! Покриття ...  (намагається забрати телефон). –

-Дай я ... Чуєш? Накупили мобілок, а дзвонити розуму немає!

-У тебе самого розуму немає ... зараз ще раз спробую ... (Набирає номер, всі піднімаються на сцену) Альо, альо, Зоя Володимирывна?

- Я ж вам сотий раз кажу: «У неї МТС ...»

- Сама ти МТС! Дай я наберу. Альо, альо, - Зоя Володимирывна... Альо! О. .. є! Зоя Володимирывна! Слава богу! Значить так, - тут такі справи ... Людей повно, все як годиться ... Чекають тільки вас!

- (забирає телефон) - Випускники? Сидять ...Гарні-прегарні! А ви де?

- (забирає телефон) Ми навіть не знаємо шо нам робити ... Стоїмо тут на сцені як оті тополі на Плющисі ..

- (забирає телефон) - А може нам розважити їх ... як-небудь, час потягнути? Пісеньку заспівати?

- (забирає телефон) - Ні, Зоя Володимирівна ... пісеньку ми їм співати не будемо ... ви, - їх класний керівник, от ви і співайте ..

- (забирає телефон) - Зоя Володимирівна! Ми чекаємо вас, чесне слово. Приходьте!

(разом) - Зустрічайте! Класний керівник 11 класу.

(Як варіант).



Класний керівник. Ось і переглянули ми серіал нашого шкільного, життя довжиною в 11 років. Я вдячна Богу, що ви у мене були, є і будете. Як одна мить промайнули, шкільні роки. Вам залишилося обрати навчальний заклад, щоб здобути омріяну професію. Вірю: доля буде прихильною до вас! Я щаслива, що бачу вас здоровими, веселими, впевненими. Діти, радійте життю, поспішайте творити добро, тримайтеся з гідністю за всіляких обставин. Хай щастить вам у житті!

Любі мої батьки! Подивіться на наших дітей.

-Господи, які вони ще насправді маленькі! Як хочеться їх застерегти від наших власних помилок, надавати їм у дорогу нашої власної мудрості, вберегти від наших власних страхів! Подати руку, піднести портфель, укутати, укрити парасолькою ... Але вони виривають руку, розкриваються у сні, вибігають під дощ, набивають синці. І йдуть від нас своєю дорогою. Ми не можемо повірити, намагаємося наздогнати, піти поруч, але відстаємо, безнадійно відстаємо ...

Господи, та вони ж уже дорослі! Дорослі ... Нам ще треба до цього звикнути. А черв'ячок точить. Як же вони будуть без нас? Зіб'ються з дороги, заблукають, загубляться. Адже вони такі маленькі! І все життя - наше життя - будуть маленькими. Буде важко - покличуть, зупиняться на перехресті - запитають нашої поради, буде боляче - поплачуть на нашому плечі. Ми підкажемо, витремо сльози. І в глибині душі порадіємо, що потрібні. Як і раніше - потрібні. Сьогодні їм про це скажуть в перший раз. Самі - то про себе вони це давно знають, хоч ми ніколи і не погоджувалися. Але тепер подітися нікуди. І навіть директор школи урочисто оголосив у мікрофон: «Ну що ж, ви тепер - дорослі!» А про себе подумаємо: «Боже, які ж вони ще маленькі ...».


(Батькам вручаються свічки. Запалити).
Шановні батьки! Це велика праця виростити дитину. Скільки тривог! Розпачу! Очікування! І ось все позаду. Ваші клопоти і турботи принесли гідні плоди: подивіться, якими розумними, добрими, гарними виросли НАШІ діти. І як би не склалася їхня доля, де б вони не опинилися, батьківський будинок залишиться для них «початком всіх починань».

Шановні батьки, я прошу вас запалити ці свічки на наших останніх відкритих батьківських зборах і передати їх своїм дітям.

-Хочу назад у дитинство. Там мама і тато молоді і здорові. Там газована вода в автоматах за 3 копійки. І морозиво за 20 копійок. Там немає комп'ютерів і мобільних телефонів, але справжніх друзів набагато більше і вони щирі, там було здорово!: - Хто зі мною?
Пісня «Помолимся за родителей».
Отпила я у взрослой жизни рано,

А вот сейчас бы убежать,

В детство убежать.

Как хочу к тебе прижаться, мама,

И папе тайну рассказать,

Тайну рассказать...

Вы простите мне

Разлуки грешность,

Время закружило, занесло.

Пусть хранят ваш дом

Любовь и нежность,

Они из детства моего,

Детства моего.
Помолимся за родителей,

За всех живых и небожителей!

И в час, когда станет холодать,

Их души свечами согрей...

Помолимся за родителей,

Ангелам нашим хранителям,

Помолимся, и когда-нибудь

Помолятся дети за нас.

Помолимся за родителей,

Ангелам нашим хранителям,

Помолимся, и когда-нибудь

Помолятся дети за нас.


Каждый стал из нас

Мудрей и старше,

Но лишь сейчас одно постиг,

Истину постиг.

Дай вам Бог уйти

Минутой раньше

Своих детей, давно седых,

Нас, давно седых...

Вы простите мне

Разлуки грешность,

Время закружило, занесло.

Пусть хранят ваш дом

Любовь и нежность,

Они из детства моего,

Детства моего.
Помолимся за родителей,

За всех живых и небожителей!

И в час, когда станет холодать,

Их души свечами согрей...

Помолимся за родителей,

Ангелам нашим хранителям,

Помолимся, и когда-нибудь

Помолятся дети за нас.


Помолимся за родителей,

За всех живых и небожителей!

И в час, когда станет холодать,

Их души свечами согрей...

Помолимся за родителей,

Ангелам нашим хранителям,

Помолимся, и когда-нибудь

Помолятся дети за нас.

Помолимся за родителей,

Ангелам нашим хранителям,

Помолимся, и когда-нибудь

Помолятся дети за нас.


Помолимся, и когда-нибудь

Помолятся дети за нас.


Дорогі випускники! Сьогодні ви запалили вогонь материнської та батьківської свічки. Хай її полум’я завжди освітлює вашу життєву дорогу, як символічний факел життя. І де б ви не були, пам’ятайте, що в її полум’ї – вогонь любові материнського серця і батьківського благословення. Знайте, доки живі ваші батьки – доти цей благословенний вогонь супроводжуватиме і оберігатиме вас по життю. Живіть, любіть, даруйте добро і тепло іншим.

Дорогі, випускники! Ось ви вже тримаєте у руках документ про повну середню освіту.


Всё свершилось! Корабль на воде.

Стапеля опустели и, кажется, чуть загрустили.

Кораблю начинать своё дело с нуля.

Словом, полный вперёд и семь футов под килем.

Как бы волнами шторм корабли ни качал,

Сколько б раз ни встречали вас порты салютом,

Как бы долго ни ждал вас заветный причал,

Есть начало начал.

Поздравляю с дебютом.
І що ж тепер далі? А далі вирушайте у самостійне плавання. Ми висаджуємо вас у відкритому морі і кажемо: «Привіт! Ділі пливіть самі, без нас». Що поробиш? Ви давно мріяли, щоб вас відпустили у вільне плавання. Отже, вперед – і не озирайтеся. Але пам'ятайте про нас, згадуйте добрим словом, хоча б інколи..
«Матроський танець».
Звучить музика «Белла, чао!»
- Відмінно. Масові сцени взагалі вдалися. Як це там у сценарії? Молодші класи йдуть на навчальні прогулянки. 9 клас просто прогулює. А 11 клас взагалі гуляє.

- Що ви все про навчання. У нашому фільмі «На причалі прощання» чітко простежується робота асистентів.

- Апаратна загальна панорама на зал! Учні 11 класу дякують і вручають квіти працівникам школи.

- Від імені 11 класу ми говоримо слова подяки всім тим хто допомагав нам усі ці роки: годував, лікував, видавав довідки.

- А так само низький уклін тим хто відмивав нашу школу, лагодив нам зламану меблі. Спасибі вам усім!

- Художниками по костюмах і декораціях фільму «На причалі прощання» були наші батьки. Спасибі вам величезне без вас наш фільм не був би таким яскравим.

- За сценарієм фільм все-таки закінчується.

Закінчується нетрадиційно. Пані та панове, хлопчики і дівчатка, тата і мами, друзі нам залишилося почути те без чого цей день не може вважатися останнім шкільним днем ​​у нашому житті. Нам залишилося почути останній дзвінок.


Ведуча. Малиновим чудом, яке залишиться в пам'яті назавжди, буде для сьогоднішніх уже дорослих дітей спів останнього дзвоника. Його ви будете згадувати все життя, він супроводжуватиме вас, як маяк у морі. Тож вслухайтесь у його ніжну і трепетну мелодію.
Шкільний дзвоник.
Ведуча. Далеко у відкритому морі де вода зовсім синя, наче пелюстки волошок і прозора, наче скло. На піщаному дні стоїть прекрасний морський палац. Там живуть 3 прегарні русалки, ніжні немов пелюстки троянди, з очима синіми, ніби глибоке море і карими, немов

Синім морем мандрують 4 відважних моряків.

Душа моряка, безмежна мов море, а його відвага, що шторм у 12 балів, і кожен моряк в душі мріє зустріти свою прекрасну русалку і від великого кохання, яке виникне між ними він стане справжнім мачо, а вона пристрастною дамою його серця.

Такими бачать себе сьогоднішні випускники.

Такими ми хочемо вас запам'ятати.

Тож хай залишиться на згадку вальс,

Нехай тремтить серденько, як згадає,

Про те, як закружляє вас

У школі відтепер уже востаннє.
У вальсі покружляєте ще раз,

І хай завжди цей танець вас єднає,

Танцює випускний наш клас,

В дорогу дальню він бо вирушає.


Випускники виконують вальс.
Звучить музика «Белла, чао!».


  • Ну от і все! Знято останню серію фільму! Кошти вичерпані! І час

теж.

  • Як останню?!

  • Невже ми беремо зараз курс у відкритий океан життя?

  • А як же розповідь про самостійне плавання у океані дорослого життя?

  • Доведеться дозняти ще одну серію.

  • Ой, не витримають батьківські кишені такої перевитрати коштів. А

скільки ще попереду!

  • А ми компенсуємо ці витрати нашою любов'ю, турботою і нашими успіхами в житті.

К - Ну от і все. Уже перегорнули

Підручників останні сторінки.

І лиш сьогодні раптом ми відчули,

Що плине час скоріше від ріки
Дима -Лиш час летить від вечора до рання

В минуле вже немає вороття.

Наш лайнер мчить з Республіки навчання

В Республіку дорослого життя.


А - В далеку путь сьогодні вирушаєм,

В минуле вже не буде вороття.

З червоними вітрилами чекає

Нас корабель під назвою «Життя».




  • Тоді — приготуватись усім до відплиття. Безпечного плавання в

невідомих водах!

  • Нехай компасом в океані життя будуть наші совість і честь.

- Хай береже нас Бог, молитва матері і добра батьківська порада.

- Дорогі батьки, вчителі! Ваші діти вирушаюють від рідного причалу. Позаду досвід, мрії, ілюзії. Попереду ЗНО вступ до інституту, ностальгія за минулим, любов і звичайно ж очікування дива.

- Дорогі вчителі! Запам'ятайте нас такими веселими або сумними,

- Талановитими і не дуже.

- Але все ж в безмежно люблячими вас.

- Тобто запам'ятайте нас такими

Всі: - якими ми є.
(Вручення рушничка «Випуск 2014 року»).


  • Наталя Миколаївна! Якщо вам стане сумно, чи виникнуть якісь

проблеми, чи нездоланні перешкоди, ви подзвоніть у цей дзвіночок…

  • І що ми зразу прийдемо на допомогу?

- Ні, будемо знати, що ви пам'ятаєте про нас.

- А якщо забудете, то ще раз перегляньте наш сьогоднішній фільм.



- Досить непогано, непогано! Запускаємо в прокат!

- Стоп! Знято!.

- Попутний вітер надуває вітрила. Беремо курс у відкритий океан життя. Команда одинадцятикласників готова до відплиття. На горизонті я бачу парусник з пурпуровими вітрилами. Це добра ознака. Адже це символ здійснення найзаповітніших мрій.
(Пісня «Кораблик «Детство» на її фоні презентація класу). Виконують всі учасники концерту.


1. Кораблик "Детство" 


Уплывает в детство, 
Белые большие 
Трубы скошены назад. 
Дайте наглядеться, 
На прощанье наглядеться, 
Дайте мне наслушаться, 
Как они гудят.

2. Ветерок на палубе 


Тронул чьи-то волосы, 
И в туман уносится 
Чей-то нежный взгляд. 
Уплывает детство, 
Но до чего ж не вовремя, 
Что даже все ребята 
Об этом говорят.

3. Все ли распрощались? 


Все ли попрощались? 
Время нам с последней 
Шлюпкой в море уходить
Что же вы остались, 
Чудаки остались, 
Или вам не хочется 
С нами в юность плыть?


  • Наше свято підійшло до логічного завершення. А вам дорогі випускники, щасливого плавання у океані життя. І хай казкова річечка Чічеклія несе вас з дитинства у широкий світ.

  • Не забувайте тих, хто дав вам впевненість у завтрішньому дні.

  • Є в народі прислів'я, що і велика дорога починається з першого кроку. Нехай же ваш перший крок буде вдалим, щасливим.

  • Ну що ж, капітане, посміхніться і виводьте свою шхуну у відкрите море, назва якому —доросле життя.

(Гюйси. Капітанська фуражка. Звук ринди випускники виходять і дзвонять).


Ведучий.

Не знаю, скільки мине років, тільки у вашому житті обов'язково розквітне казка. Одного ранку, в морській далечині під сонцем блисне червоне вітрило. Тихо буде пливти цей чудовий корабель і під звуки прекрасної музики він велично підійде до самого берега і на цьому кораблі ти назавжди попливеш в чарівну країну, де твоя душа ніколи не пізнає сліз і печалі.


Пісня «Аліе паруса».



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка