Костянтин Дмитрович Ушинський –основоположник педагогічної науки



Скачати 102.63 Kb.
Дата конвертації27.03.2016
Розмір102.63 Kb.

Міністерство культури України

ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва»

Костянтин Дмитрович Ушинський –основоположник педагогічної науки
(до 190-річчя з дня народження видатного педагога)
Рекомендаційний список

Київ 2013



Костянтин Дмитрович Ушинський – основоположник педагогічної науки (до 190-річчя від дня народження видатного педагога) : реком. список / уклад. Ю. В. Круть ; ДЗ «Держ. б-ка України для юнацтва». – К., 2013. – 8 с.

К. Д. Ушинський є основоположником оригінальної російської педагогіки, зокрема дошкільної педагогіки; він вніс найцінніший внесок у розвиток світової педагогічної думки. Ушинський глибоко проаналізував теорію і практику виховання, у тому числі дошкільної, і освіти за кордоном, показав досягнення і недоліки в цій галузі і тим самим підбив підсумки розвитку педагогіки інших народів. Він обґрунтував ідею народності виховання, що послужило основою для створення власне російської педагогіки. Його вчення про роль рідної мови в розумовому і моральному вихованні і навчанні дітей справило величезний вплив не тільки на сучасне, але й на наступні покоління педагогів багатонаціональної Росії.

Костянтин Дмитрович Ушинський народився 2 березня 1823 р. в Тулі в родині Дмитра Григоровича Ушинського – відставного офіцера, учасника Вітчизняної війни 1812 р., дрібнопомісного дворянина.

Після призначення батька Костянтина Дмитровича суддею в невелике, але старовинне повітове місто Новгород-Сіверський Чернігівської губернії, уся сім’я Ушинського переїхала туди. Все дитинство і отроцтво Костянтина пройшло в придбаному батьком невеликому маєтку, розташованому в чотирьох верстах від Новгород-Сіверського на березі річки Десни. Костянтин Ушинський в 11 років вступив до третього класу Новгород-Сіверської гімназії, яку закінчив у 1840 р.

Після закінчення гімназії він вступає на юридичний факультет Московського університету, де слухав лекції блискучих викладачів, у тому числі таких відомих, як професор історії Тимофій Миколайович Грановський і професор філософії держави і права Петро Григорович Редкін, які справили неабиякий вплив на подальше рішення К. Д. Ушинського зайнятися педагогікою.

Після блискучого закінчення університетського курсу в 1844 р. Ушинський був залишений в Московському університеті для підготовки до здачі магістерського іспиту. У коло інтересів молодого Ушинського, крім філософії і юриспруденції, входили література і театр.

У червні 1844 р. вчена рада Московського університету присудила Костянтину Ушинському ступінь кандидата юриспруденції, а в 1846 р. він був призначений виконуючим обов’язки професора камеральних наук1 на кафедру енциклопедії законознавства, державного права і фінансів в Ярославському Демидівському ліцеї. З березня по травень 1848 р. він редагував неофіційну частину газети «Ярославські губернські відомості». Проте прогресивні демократичні погляди молодого професора, його глибока ерудиція, простота в поводженні зі своїми учнями викликали невдоволення керівництва ліцею, що в кінцевому підсумку призвело до конфліктів, доносів вищестоящому начальству на Ушинського з боку керівництва ліцею та встановлення негласного нагляду за ним. Усе це підштовхнуло в 1849 р. Ушинського піти у відставку. Після цього Ушинський деякий час заробляв собі на життя перекладами статей з іноземних журналів, рецензіями та оглядами, а всі його спроби влаштуватися знову на викладацьку посаду виявлялися марними.

Через півтора року безуспішних намагань знайти працю в Ярославлі К. Д. Ушинський переїхав до Санкт-Петербурга, де спочатку зміг влаштуватися лише на посаду столоначальника департаменту іноземних віросповідань – досить дрібну чиновницьку посаду. У січні 1854 р., завдяки допомозі колишнього колеги по Демидівського ліцею, К. Д. Ушинському вдалося перейти на роботу викладача російської словесності в Гатчинському сирітському інституті, який знаходився під заступництвом імператриці. Завданням Гатчинського сирітського інституту було виховання людей, вірних «царю і вітчизні», а застосовувані для цього методи славилися своєю жорсткістю. Так, за малу провину вихованця могли посадити під арешт у карцер, на прогулянку за стіни інституту вихованці могли виходити тільки в суботу і неділю. Сам Ушинський так характеризував пізніше інститутські порядки: «Канцелярія та економія вгорі, адміністрація всередині, вчення під ногами, а виховання – за дверима будівлі». Цікаво, що за п’ять років своєї викладацької роботи в цьому навчальному закладі (1854 – 1859) К. Д. Ушинському вдалося змінити старі та впровадити нові порядки і звичаї, які зберігалися в ньому аж до 1917 р. Так, він зміг цілком викорінити фіскальство, доносительство, як правило, характерне для навчальних закладів закритого типу, зжити злодійство, бо найсуворішим покаранням для злодіїв стало презирство товаришів. Почуття справжнього товариства К. Д. Ушинський вважав основою виховання. Вже через рік своєї служби в Гатчинському сирітському інституті він був підвищений по службі і призначений інспектором класів. У стінах цього навчального закладу Ушинський виявив архів одного з колишніх інспекторів Гатчинського сирітського інституту – Є. О. Гугеля, у якому знайшов багате зібрання педагогічних книг. Вони справили величезний вплив на Ушинського. Згодом, засвоївши ідеї, отримані від прочитання цих книг, він написав одну з кращих своїх статей з педагогіки «Про користь педагогічної літератури». Після суспільного успіху його статті Ушинський стає постійним автором «Журналу для виховання», у якому послідовно публікував статті, викладаючи свої погляди на систему виховання та освіти в Росії. Він також співпрацював у журналах «Сучасник» (1852 – 1854) і «Бібліотека для читання» (1854 –1855).

У 1859 р. К. Д. Ушинського запросили на посаду інспектора класів Смольного інституту шляхетних дівчат, де йому вдалося провести значні прогресивні зміни. Так, виходячи зі свого головного принципу демократизації народної освіти і народності виховання, він ввів практику викладання навчальних предметів російською мовою і відкрив особливий педагогічний клас, у якому здійснювалася підготовка учнів для роботи виховательками. К. Д. Ушинський ввів у практику педагогічної роботи наради та конференції педагогів, а вихованки отримали право проводити канікули і свята у батьків.

Одночасно з викладацькою роботою Ушинський став редагувати «Журнал Міністерства народної освіти», який завдяки йому перетворився на прекрасне педагогічне видання, що вельми чуйно ставилося до нових течій в галузі народної освіти.

Однак у К. Д. Ушинського стався конфлікт з начальницею інституту М. П. Леонтьєвою, яка звинуватила його у вільнодумстві, нешанобливому ставленні до начальства, атеїзмі і інших проступках подібного роду. Під слушним приводом у 1862 р. Ушинського видалили з інституту і спрямували на п’ять років за кордон для лікування і вивчення шкільної справи. За цей час Ушинський відвідав Швейцарію, Німеччину, Францію, Бельгію та Італію, де відвідував і вивчав навчальні заклади – жіночі школи, дитячі садки, притулки і школи, особливо в Німеччині і Швейцарії, що вважалися найбільш передовими в частині новацій у педагогіці. Свої нотатки, спостереження та листи цього періоду він підсумував у статті «Педагогічна поїздка Швейцарією».

За кордоном у 1864 р. він написав і видав навчальну книжку «Рідне слово», а також книгу «Дитячий світ». По суті, це були перші масові й загальнодоступні російські підручники для початкового навчання дітей. Більш того, Ушинський написав і видав особливе керівництво для батьків і вчителів «Керівництво до викладання з Рідного слова для вчителів та батьків». Це керівництво справило величезний вплив на російську народну школу. Свою значимість як посібник з методики викладання рідної мови воно не втратило і понині. Досить сказати, що лише до 1917 р. воно витримало 146 видань.

У середині 1860-х рр. К. Д. Ушинський з сім’єю повернувся до Росії. Свою останню головну наукову працю, «Людина як предмет виховання, досвід педагогічної антропології», він почав друкувати в 1867 р. Перший том «Людини як предмету виховання» вийшов у 1868 р., а через деякий час вийшов другий том. Третій том залишився незавершеним. У цій роботі К. Д. Ушинський підходить до розгляду психічних явищ на філософській основі. Не будучи прихильником якоїсь певної філософської системи, він цілком самостійно дав у своїй праці цінний психологічний аналіз ланцюжка: відчуття прекрасного – відчування прекрасного – усвідомлення. Так само в цій праці К. Д. Ушинський обґрунтував предмет педагогіки, її основні закономірності і принципи.

В останні роки життя К. Д. Ушинський виступав як видатний громадський діяч. Він писав статті про недільні школи, про школи для дітей ремісників, а також взяв участь в учительському з’їзді в Криму. Приїхавши в 1870 р. в Сімферополь, К. Д. Ушинський побував у кількох навчальних закладах, у тому числі жіночому училищі; охоче зустрічався і з вчителями, і з учнями.

Влітку 1870 р. К. Д. Ушинський лікувався в селищі Альма біля Бахчисарая. Повертаючись звідти додому, на хутір Богданка Глухівського повіту Чернігівської губернії, він хотів заїхати до свого колеги і друга Н. А. Корфа в село Времівку Олександрівського повіту на Катеринославщині, але з ряду причин не зміг це зробити. У цей же час удома в результаті трагічного випадку на полюванні загинув його старший син Павло. Після цього К. Д. Ушинський вирішує переїхати жити з родиною до Києва, для чого купує на вул. Тарасівській будинок. Далі разом з синами Костянтином і Володимиром їде лікуватися в Крим. Дорогою до Криму він застудився і зупинився для лікування в Одесі, де й помер 3 січня 1871 р.

Поховали К. Д. Ушинського в Києві на території Видубицького монастиря.


Ушинский К. Д. Педагогические сочинения. В 6-ти т. / К. Д. Ушинский ; редкол. : М. И. Кондаков и др. ; Акад. пед. наук СССР. – М. : Педагогика, 1988. – . –

Т. 1. – 1988. – 414 с.

Т. 2. – 1988. – 496 с.

Т. 3. – 1989. – 512 с.

Т. 4. – 1989. – 528 с.

Т. 5. – 1990. – 526 с.

Т. 6. – 1990. – 527 с.

ББК 74.03

У-94
Ушинский К. Д. Проблемы педагогики / К. Д. Ушинский. – М., 2002. – 592 с.

ББК 74

У-94
Антонець Н. К. Д. Ушинський як реформатор Смольного інституту / Н. Антонець // Шлях освіти. – 2008. – № 4. – С. 41 – 49.
Волошанська І. Проблема принципів виховання у педагогічній спадщині К. Д. Ушинського / І. Волошанська // Вісн. Прикарпат. ун-ту. – Вип. ХХІ. – С. 11 – 15.
Галів Н. Проблеми виховання характеру людини в педагогічній спадщини К. Д. Ушинського / Н. Галів // Рідна шк. – 2006. – № 7. – С. 66 – 69.
Дічек Н. До втілення ідей К. Д. Ушинського про педагогічну психологію: експериментальні дослідження І. О. Сікорського / Н. Дічек // Шлях освіти. – 2008. – № 3. – С. 35 – 40.
Коваленко О. Педагог готує або щастя, або нещастя: ці слова належать людині, яка за основу педагогічної системи взяла демократизацію народної освіти та ідею народності виховання – Костянтинові Ушинському / О. Коваленко // Освіта України. – 2012. – 9 лип. – С. 16.
Марчук С. С. Використання ідей Костянтина Ушинського у формуванні педагогічної майстерності cучасного вчителя фізичної культури / С. С. Марчук // Пед. пошук. – 2009. – № 4. – С. 59 – 63.
Ступак Ю. К. Д. Ушинський і Україна / Ю. Ступак // Хроніка 2000. – 2007. – Вип. 71. – С. 611 – 613.
Сухомлинська О. Педагогічна спадщина як предмет вивчення (на прикладі доробку К. Д. Ушинського) / О. Сухомлинська // Шлях освіти. – 2008. – № 4. – С. 37 – 41.
Терлецький В. Богданка – Пенати Костянтина Ушинського / В. Терлецький // Сл. Просвіти. – 2008. – № 3. – С. 8 – 9.
Терлецький В. Рід Ушинських / В. Терлецький // Пам’ять ст. – 2011. – № 1 – 2. – С. 261 – 276.

У статті йдеться про сім’ю Ушинських та її внесок у педагогіку.


Ушинский Константин Дмитриевич // Всемирный биографический энциклопедический словарь / редкол. : В. И. Бородулин, Н. М. Кузнецов, Н. М. Ланда и др. – М. : Науч. из-во «Большая Рос. энциклопедия», 1998. – С. 781.

ББК 92.0г

В84
Ушинский Константин Дмитриевич // Педагогический энциклопедический словарь / ред. О. Д. Грекулова. – М. : Науч. из-во «Большая Рос. энциклопедия», 2003. – С. 414.

ББК 74.00я2

П24
Ушинский Константин Дмитриевич (1823 – 1870) // Кто есть кто в мире / глав. ред. Г. П. Шалаева. – М. : Филолог. о-во «Слово» : Олма-Пресс образование, 2004. – С. 1453 – 1454.

ББК 92.0

К87
Щербань П. Хто ж ми такі, чиїх батьків діти? / П. Щербань // Рідна шк. – 2004. – № 3. – С. 10 – 11.

Про російського педагога К. Д. Ушинського.



1 Науки про управління державним майном.



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка