Курс лекцій. " Архітектурна графіка"



Сторінка1/4
Дата конвертації26.03.2016
Розмір0.89 Mb.
  1   2   3   4
Курс лекцій.
Архітектурна графіка”
Від автора.

Різноманітність навколишнього середовища спонукає архітектора

віднаходити шляхи виразу своїх графічних задумів, що відображають дійсність.

Вільно висловлювати графічні ідеї може тільки архітектор професіонал.

Навчання основам професійній майстерності починається у вищій архітектурній


школі. Архітектор мусить досконало володіти рисунком, знати закони
композиції, перспективи, володіти навичками креслярської майстерності.
Специфічна особливість архітектурної творчості – спільне використання двох
засобів зображення рисунка та креслення. Достоїнство рисунку – наочність
та художня виразність, креслення – наукова побудова ортогональних

проекцій, перспективи та аксонометрії. Поєднуючись, вони і складають з себе


дисципліну “Архітектурна графіка”, яка є невід’ємною від “Архітектурного
проектування”.
До специфіки архітектурного проектування слід віднести умовність
зображення, поєднання на одному листі планів, фасадів, перерізів, а також різних
масштабів зображення. Лінія, тон, світлотінь тут грають важливу роль,
допомагаючи грамотно оформити креслення.
Ціль поданого курсу лекцій є привиття знань о способах графічної
Подачі різноманітних архітектурних та ландшафтних об’єктів.
В курсі лекцій розглядаються види архітектурної графіки, матеріали та
засоби графічного зображення. Задачі, що виникають в процесі

архітектурного проектування і визначають прийоми та матеріали


графічного мистецтва, необхідні для втілювання творчих задумів
архітектора. Можливості творчої палітри необмежені, однак культура графічного
зображення залежить від вміння ціле направлено вести пошук ідей та грамотно
їх виконувати.

Курс лекцій та практичних завдань містить ряд практичних вказівок та


прикладів по використанню елементів міського дизайну і ландшафтної
архітектури в формуванні суспільних та житлових територій. Ці дані можуть
бути використані в розробці курсових, бакалаврських та дипломних проектів,
зв’язаних з формуванням архітектурно – художнього образу міської забудови та
її комплексним упорядкуванням.
Зміст курсу лекцій відрізняється тематичним різноманіттям, поєднує
викладений матеріал з багатьма творчими і технічними дисциплінами вищої
школи, перш за все з “Рисунком”, “Нарисною геометрією”, “Ландшафтною
архітектурою”.
Курс лекцій включає 3 розділи та практичну частини.


  • В першому розділі: “Засоби графічного зображення та специфіка

образотворчих прийомів архітектурної графіки” проведено перспективний


аналіз виникнення архітектурної графіки. Розглядаються засоби графічного
зображення, властивості архітектурного об’єкту, освітлені графічні прийоми
лінійної, тональної та кольорової графіки, а також матеріали та техніка
архітектурної графіки.


  • В другому розділі: “Графічні прийоми зображень об’єктів міського та

ландшафтного дизайну” розглянуто вплив графічних прийомів на зображення
об’єктів дизайну, залежність їх графічного рішення від виду графіки,
освітлені графічні прийоми пошуку проектних ідей, розглянуто вимоги
до техніки архітектурного креслення.


  • В третьому розділі: “Графіка та різновиди творчої діяльності архітектора”,

дається аналіз творчих прийомів та методів архітекторів – професіоналів,


показана залежність учбового креслення від обраної графіки, освітлено прийоми
зображення архітектурного середовища.


  • Практична частина включає 8 завдань з освоєного курсу, які розкривають

Зміст пройденого матеріалу, дають оволодіти навичками архітектурної


майстерності. Ряд графічних вправ допомагає освоїти курс на належному рівні
і досягти професіоналізму в обраній спеціальності.


Вступ.
Графічні засоби зображення є невід’ємною частиною архітектурного
проектування. Вони постійно змінюються разом зі змінами в самій архітектурі.

Курсі лекцій розрахованих на студентів 3 – 4 курсів архітектурних вузів,


що готують архітекторів за спеціальностями “Містобудування”
“Ландшафтний дизайн”, чітко окреслено цей специфічний зв’язок між

графічною формою виконання проекту та архітектурною спорудою.


Курс лекцій дає актуальну та цілісну інформацію з питань графічного оформлення учбових проектів, у композиційної подачі, а також комплексного проектування різноманітних учбових завдань ландшафтного та міського дизайну. Він орієнтує студентів на найбільш сучасні прийоми графічного оформлення проектів, дає знання з періодизації архітектурної графіки, показує роль архітектурної графіки в навчальному та реальному проектуванні.

В результаті засвоєння курсу студенти повинні вміти: творчо підходити до графічного рішення курсових проектів; чітко вирішувати графічно – композиційні задачі; графічно оволодіти різноманітними засобами зображення в архітектурній графіці в контексті розвинутого образного графічного мислення. У підсумку студенти повинні безпомилково художньо компонувати архітектурні проекти, швидко графічно втілювати композиційні задуми, бути здатними вирішувати різноманітні професійні задачі.

У вивченні курсу студентам знадобляться знання з засвоєних раніш дисциплін – рисунку, живопису, архітектурної композиції, ландшафтної архітектури, нарисної геометрії, історії мистецтв, архітектури та містобудування.

Основними задачами дисципліни, які підкреслені в курсі лекцій є :



  • формування теоретичних та практичних навичок володіння основами образно художнього мислення.

  • розвиток у студентів творчого бачення навколишнього середовища та образно-художнього мислення

  • вивчення основних різновидів архітектурної графіки.

Дисципліна “Архітектурна графіка” є невідємною від архітектурного проектування, бо дає уявлення про можливості грамотного втілення творчих ідей в учбові чи реальні проекти.

В творчій роботі архітектора необхідними матеріалами є також довідкові матеріали з фахових дисциплін з архітектурного та будівельного діла, що поліпшують працю зодчого, допомагають йому бістро и чітко орієнтуватися у всьому різноманітті питань що виникають.

Курс лекцій спрямовано на формування теоретичних та практичних навичок володіння основам архітектурно – графічного мистецтва, та на прищеплення вмінь та навичок графічної подачі об’єктів архітектурного середовища в оптимальній та довершеній формі зображення. Курс складає теоретична та практична частини.

Практичні завдання направлені на вдосконалення творчої майстерності студента, дають ряд вправ, що допомагають оволодіти навичками чіткої та грамотної подачі архітектурного об’єкта в міському середовищі.

Курс лекцій включає також ряд умовних позначок та практичних рекомендацій по застосуванню елементів ландшафтного дизайну у формуванні міського середовища.

У курсі лекцій використані слідуючі поняття та термінологія:



  • під “Архітектурною графікою” розуміється комплекс графічних прийомів, за допомогою яких об’єкт зображується на площині. Графіка – невідємна складова частина творчого процесу виконання проекту, її засоби та прийоми видозмінюються на різних стадіях проектування, починаючи з конфігурації об’єкту і закінчуючи розробкою робочих креслень.

  • Ландшафтна графіка” є різновидом архітектурної графіки, що зображує елементи ландшафтного дизайну.

Ландшафтний дизайн – це творча діяльність, що направлена на формування штучного архітектурного середовища з використанням засобів декоративного озелення , геопластики, малих архітектурних форм, декоративного покриття та візуальної комунікації.

Міський дизайн – проектування інформаційно – технічного облаштування міських територій, художнє рішення елементів масового виготовлення та повсякденного використання.

Підсумовуючи вищезгадане можна відмітити що історичний та сучасний досвід показує, що в процесі творчості графічне вираження архітектурного задуму впливає на самий задум, що говорить о взаємодії та єдності задуму та його вираження в графічних методах фіксації.

При упорядкуванні курсу лекцій, крім спеціальної та нормативної літератури з розглянутої проблеми використані в якості і люстрацій матеріали з практичних та курсових робіт студентів – архітекторів Харківської Державної Академії Міського Господарства, виконані під керівництвом кандидата архітектури Єрошкіної О.О. на протязі 1999 – 2003р.

1 РОЗДІЛ

Засоби графічного зображення та специфіка образотворчих прийомів

архітектурної графіки

1.1.Історія виникнення архітектурної графіки

Поняття “Архітектурна графіка” виникло наприкінці XVIII - початку XIX ст.. Його поява тісно зв’язана з академічними архітектурними школами, де, на відміну від графічних робіт студентів – художників, скульпторів, прикладників креслення, ескізи, рисунки студентів – архітекторів стали узагальнено зватися “Архітектурною графікою”, поява цього терміну вельми показникова, бо саме в цей час в академічних школах починають чітко проявлятися тенденції спеціальної освіти студентів – архітекторів.

Раніш вони навчалися за тими ж програмами, що й інженери, фортифікатори, художники, скульптори, художники – прикладники. Як же зображали архітектурні об’єкти в попередні періоди ? До теперішніх часів серед спеціалістів нема єдиної точки зору на те, з якого часу зодчі стали користуватися кресленням. Більша частина спеціалістів стверджує, що зодчі Стародавнього Єгипту, Античної Греції, Ассирії обходилися без креслення і можливо користувалися тільки об’ємними моделями. Однак це може бути помилкою, бо до теперішнього часу не знайдені взірці креслярських зображень архітектури, що збереглися. Це в свою чергу приводить до невірних висновків.

У цей величезній історичний період зодчі не змогли б обходитися без креслень. Слід лише подивитися на виконані у наші часи креслення планів ряду підземних захоронень Стародавнього Єгипту, плани величезних храмових комплексів в Єгипті і Ассирії, щоб прийти до висновків про наявність креслень. Приміром може служити креслярська схема підземної частини захоронення фараона Шафра, симетрична композиція якої об’єднує безліч підземних переходів, галерей, культових залів, звивистих коридорів та погребальних камер. Точно розрахувати та побудувати такий комплекс без графічної схеми неможливо. Такою ж неможливою вважається побудова без креслень чи моделей, основою яких служить знову ж таки креслення, колосальних комплексів храму Амона ( Древній Єгипет ), чи ансамблю пропілей Афінського Акрополя ( Антична Греція). Слід замислитися над тим, як могли бути реалізовані без ретельної креслярської проробки, викреслювання шаблонів деталі споруд: капітелі, колони, кронштейни, балки, тригліфі і т. д.

Цілком закономірно, що в процесі проектування та побудови цих об’єктів зодчі користувалися кресленнями, шаблонами, та моделями, які з ряду причин не збереглися до нашого часу.

Можна уявити, що креслення виконувалися гострими паличками та різцями на глиняних табличках, пензлями, чи змоченими у фарбі паличками на полосках папірусу. Моделі імовірно виконувалися з глини і дерева. Можливо, що крупні креслення та шаблони в натуральну величину викреслювалися, а потім вирізалися на спеціальних отинькованих поверхнях (підлогах, стінах і т. д.), що підтверджує відкриття зроблене американськими вченими у 1979р. У храмовому комплексі в Дідімах дослідники віднайшли колосальні “шаблони” вирізані на цегляних отинькованих стінах, де в натуральну величину були висічені креслення усіх найскладніших обломів та деталей храму. Можна уявити, що на всіх етапах своєї діяльності зодчі користувалися “кресленням”, підготовкою до якого служили узагальнені графічні схеми, що звуться в наш час “ескізом”.

У цьому процесі велику роль зіграли рисунки будівель, ландшафту, орнаментальних фрагментів, деталей навколишнього середовища, що називаються у наш час терміном “Архітектурний рисунок”. Ці три різновида образотворчої документації архітектора зараз іменуються видами зображення архітектурної графіки.

За багатовіковий період розвитку архітектурної діяльності креслення, ескіз та архітектурний малюнок пройшли великий путь трансформації в прийомах накреслення та викладу образотворчої інформації, в техніці й стилістиці її використання.

Природно, що одночасно з формуванням образотворчих прийомів рисунку, ескізування та креслення винаходились усе більш довершені пристосування до їх використання.

Атрибути древнього зодчого – мірні трості, баночки для фарб, футляри для рисувальних палочок, різці для накреслення ліній на поверхні землі. Використовувались лінійки та примітивні вугольники. Зодчі Античної Греції вже були знайомі з циркулем, який не мав жорсткого з’єднувального шарніру. Ширина роствору циркуля фіксувалася бечівкою, що з’єднувала обидві його ніжки. Широке розповсюдження отримали лінійки (деревяні чи мідні), вугольники та відвіси.

Можливо існували примітивні олівці – спеціальні держателі для вугільних, а пізніше срібляних та свинцевих стержнів.

Дуже висока культура зодчества та будівельної майстерності Стародавнього Риму найшла своє відображення у ряді літературних джерел, серед яких найбільш видатними є праці Вітрувія. В опису ряду будівль і проектів є згадки про складні комплекси креслень, про величезні моделі, які виготовляли спеціальні майстри по вказівкам та кресленням зодчих.

На жаль взірці цих креслень та моделей загублені. Римські архітектори користувалися вже зрівняно складним набором пристосувань, в який входили різноманітні циркулі, лінійки, вугольники, мірні верьовки, набори креслярських пірїв спеціальної величини та заточки, які виготовляли з опіріння горобців, гусей та орлів. Матеріалом, на якому виготовлялись креслення була бумага (пергамент), а в особливих випадках тонка кожа. Якісний розвиток культури архітектурного креслення прямо зв’язаний зі змінами в діяльності архітектора, початок яких приходиться на рубіж між першою та останньою чвертю XV ст.. До цього періоду архітектор , чи “майстер” з’єднував в своєму обличчі дві професії - проектувальника та будівельника.

Перші згадки про розподіл цих двох видів діяльності відносяться до XIII ст.., проте тільки к зазначеному вище періоду з’являються ряд крупних майстрів Відродження.

Яркий тому приклад – діяльність Філіпо Брунелески та Леона Батіста Альберті, які займаються виключно архітектурним проектуванням, їх ідеї вже втілювали спеціалісти – будівники – каменяри. Розвиток спеціалізації архітектора проектувальника сприяв вдосконаленню прийомів архітектурного креслення, необхідного для того, аби дати можливість будівнику побудувати будинок по кресленням. Раніш зодчий робив креслення для вирішення ряду проектних питань особистої творчості, та в деякій мірі для показу замовнику. Зображення мали вільний характер, так як їх зміст служив для розшифровки авторських задумів. Частина проекцій будівель та їх деталей зображалися в ортогональних проекціях, частина – в перспективі, методика побудови якої була ще вкрай примітивна. Необхідність побудови системи зображень, що давала би будівнику вичерпну інформацію про об’єкт, що будується, потребувала від архітектора перегляду системи креслярських зображень. Багато хто з крупних зодчих займався теоретичним обґрунтуванням методики проекційного креслення в ортогоналі те перспективі. Відомі окремі пошуки в цій галузі, що належали перу Леона Батіста Альберті, Пьерро Дела Франческо, Леонардо да Вінчі, Альбрехта Дюрера та ін. В результаті цих пошуків креслення стало більш лаконічним та грамотним. В його складу стали входити обов’язкові ортогональні зображення плану та перерізів будинку, архітектурних деталей, генплану та ін. Необхідно відмітити, що в окремих випадках такі креслення раніш зустрічались в творчості авторів споруд романскої та готичної архітектури, та широке вживання ортогональних зображень проекцій будівлі характерно лише для архітектурного креслення XV – XVI вв. На листах зображувалися у довільних масштабах плани будинку, розміри яких обумовлювались в цифрових показниках. З планами знаходились перспективні зображення будинку та його деталей, цифрові і шрифтові пояснення і т. д. Архітектурне та інженерне креслення вдосконалювалося до початку XIX ст.., коли відомий математик та військовий інженер Густав Монж ( один з військових консультантів Наполеона) обґрунтував теорію ортогональних проекцій. З цього часу характер проектного креслення змінювався тільки під впливом техніки креслярського виконання та в відповідності з вимогами архітектурної практики. Великий вплив на характер проектної графіки зробила архітектурна школа, бо необхідність підготовки архітектора – проектувальника, що виникла в середині XVI ст. потребувала розвинутої методики креслярської підготовки студента архітектора.

Академії архітектури і мистецтва виникали в Європі з вражаючою швидкістю: початок XVI ст. – академія у Флоренції, 1562р.- Римська Академія святого Луки, 1648р.- Академія в Парижі і т. д. До кінця XVIII в. виникло більш 100 академій. Російська Пітербургська академія трьох знатнійших художеств була організована у 1757р., а перша академічна школа в Англії відкрилася у 1768р. Саме у стінах академії розроблялися, а потім впроваджувалися в практику специфічні для архітектурної графіки технічні прийоми креслення, тушової відмивки, лінійного і штрихового рисунку пером та олівцем і т. д. Саме на- вкруги академічної професури формувалися кружки любителів образотворчого мистецтва, спільноти художників і графіків, виникали живописні та граверні майстерні.

Мистецтво академічної архітектурної графіки досягає таких висот, що багато хто з майстрів працюють у цьому жанрі, розглядаючи його як різновид художньої графіки. Так виникає и набирає права своєрідна галузь образотворчого мистецтва – архітектурна фантазія, у вистоків якої стояли такі майстри відродження, як Філіпо Бруналески та Леон Батіста Альберті. До найбільш визнаних майстрів архітектурної фантазії необхідно віднести венського архітектора Иоханна Бернхарда Фішера (1656 – 1723) та римського архітектора Джованні Батіста Піранезі (1720 –1778). Вплив творчості цих майстрів простежено в жанрі архітектурної фантазії аж до середини ХХ ст.. Одночасно впроваджуються в практику більш довершені креслярські інструменти, пристосування для відмивки, пофарбування, тушовки архітектурних креслень та малюнків. Вдосконалюються і технічні прийоми гравировки на міді, за допомогою яких розміщувалися листи архітектурних креслень та малюнків, гравіювалися композиції архітектурних фантазій.

У стінах академій студентів вивчають техніці тушової відмивки, що виконувалась в техніці лесіровки. Освоюється китайська туш, акварельна фарба, мистецтво мокрого рисунку, штриховий рисунок, находить розповсюдження техніка креслення та рисунку на прозорому пергаменті з використанням зпрессованого вугілля, сангіну, соусу. Особливу увагу до засвоєння техніки й стилю архітектурної графіки уділяли римська й парижська академії, де створювалися серії висококласних відмивок фасадів і обломів античних споруд, котрі виконувалися у виді розкішних гравюр і розходилися по усьому світу. В стінах європейських академій ці видання були основними навчальними посібниками. Починаючи з кінця XVII віка, креслярські інструменти комплектувалися в готовальні – футляри. Лінійки, креслярські рейки, вугольники, рейсшини, лекала виготовляються з міді, бука та грушового дерева, а робочі кромки їх з твердих деревинних порід. К середині XVIIст. набули широкого розповсюдження взірці пропорційного циркулю. У цілому цей перелік інструментів не змінюється до кінця XIX – початку ХХ ст.. По мірі того, як в другій половині XIX ст.. розвивається та набуває усе більшого авторитету професія інженера, у всіх промислово розвинутих країнах розширюється будівництво виробничих, суспільних та житлових будинків, проектуються і будуються судоходні канали та плотини, залізничні мости і тунелі, вокзали і виставочні павільони, різко розпоширюється об’єм проектних робіт та сметної креслярської документації. Проектні бюро й контори користуються послугами сотен креслярей та інженерів. В Європі та Америці виникають крупні архітектурні майстерні і ательє з великим штатом інженерного і креслярського персоналу. Основними графічними прийомами проектного та інженерного креслення становиться техніка лінійної графіки з заливкою і штриховкою. Великий вплив на стилістику архітектурного креслення виявили майстри останньої половини XIX й початку ХХ ст., представники російського та європейського модерну, такі як К.Тон, Шервуд, С.Малютін, А.Щусев, І.Мінігетті, Ф.Шехтель та ін. Саме їм російська культура забовязана не тільки напрочуд цікавою архітектурною спадщиною, але й разючим по своїй виразності та яскравості стилем архітектурних креслень.

Революція 1917р. учинила великий вплив на революційні перетворення в мистецтві та архітектурі. У цьому процесі велику роль зіграла діяльність двох революційних архітектурних і дизайнерських шкіл – “ВХУТЕМАСА” (СРСР) і “БАУХАУЗА” (в Германії). Навколо цих прогресивних навчальних закладів об’єднуються спільноти архітекторів, художників, дизайнерів. Ведучі педагоги Баухауза і ВХУТЕМАСА були творцями новаторських архітектурних концепцій, напрямів в прикладній і архітектурній графіці. Такі архітектори як Вальтер Гропіус, Иоханес Иттен, Иохан Альбертс (у Баухаузі ), Микола Ладовський, Володимир Кринський, Ілья Голесов , Леонід, Віктор і Олександр Весніни, Мойсей Гінзбург, Константин Мельников, Іван Леонідов є не тільки блискучими педагогами, майстрами новаторських архітектурних концепцій, але й родоначальниками нового стилю архітектурної графіки. Проекти цих майстрів архітектури, а також проекти Ле Кербюзье, Міс Ван дер Роє, Сергія Чернишева, Григорія Бархіна, Георгія Орлова та других є взірцями новаторської трактовки архітектури у графіці. В архітектурне креслення впроваджуеться показ об’єктів з пташиного польоту, різкі перспективні ракурси, чітка й лаконічна лінійна й штрихова графіка, фарбування креслення аерографом, гуашшю, темперою, віртуозна техніка з використанням колажа, пастелі і т. д. В цей процес переосмислення графічної мови архітектурного креслення, ескізу, архітектурного малюнка великий вплив внесли майстри архітектурної фантазії – Станіслав Ноковський, Яков Черніхов, та архітектори і графіки Володимир Фаворський, Павел Павлінов, Микола Тирса, фоограф й художнік Олександр Радченко.

Складні періоди переосмислення архітектурних концепцій 40 –50 років, пошуки нових неомодернистських стилів 70 –80 років супроводжувалися пошуками викладу архітектурних ідей в графіці, пошуками найбільш раціональних прийомів архітектурного креслення. Сучасна архітектурна графіка вже не мислиться без вживання рапідографів, фломастерів, летросета, та природно комп’ютера. Любе зображення в архітектурній графіці послуговує не тільки для повідомлення графічної інформації, але є об’єктом естетичного сприйняття. Художньо – композиційні достоїнства архітектурної графіки впливають на ефективність сприйняття інформації, емоційне відношення до зображення об’єкта. Засвоєння архітектурної графіки чинить активний вплив на процес навчання архітектора, бо виконуючи любе графічне завдання студент набуває головну якість, відрізняючи спеціаліста – професіоналізм.



1.2. Засоби графічного зображення

В палітрі засобів архітектурної графіки фігурують три її найважливіших різновида: лінія, тон та колір. Кожний цей засіб зображення має свою специфіку.

Лінійна і тональна графіка є одними з найголовніших засобів архітектурної графіки. Лінійна графіка є основною технікою виконання креслення , ескізу, малюнка. Головний засіб її виразності – контрастне співвідношення ліній з поверхнею папера. Різноманітна фактура ліній, що залежить від матеріалу папера, інструментів і прийомів виконання дає матеріальність зображення і відображає плановість об’єктів. Мова лінійної графіки дуже умовна. Приміром, вертикальна побудова ліній дає відчуття стійкості, діагональна – динаміки, горизонтальна – спокою і простору, криві лінії дають представлення замкнутості та плинності. Основні лінійні елементи – вертикаль, горизонталь, похилі і вигнути лінії. Тому виразність лінійної мови графіки залежить від характеру накреслення ліній (пряма, крива, товста, тонка, сполошна, переривиста).

Пряма лінія більш відповідає зображенню, побудованому за допомогою рейсшини, косинця, малюнок же по своїй специфіці більш вільний. Але в обох випадках лінія організує картинну площину. У залежності від напрямку, товщини, сили тону і матеріалу, лінія сприймається лежачою на площині (вертикаль, горизонталь, нюанс) чи визначає третій вимір (похилі лінії), фронтальну глибину (контраст ліній). Лінійний контраст (сильно виражене протиставлення) і лінійний нюанс (співвідношення близьких величин) виникають у результаті взаємодії ліній з поверхнею папера. Тому в архітектурній графіці білий папір – важливий компонент виразності закінченої роботи – креслення, малюнка і т. п., тому що виконують її образотворчі функції. У першому випадку це яка – небудь поверхня, в іншому – повітряне середовище, у третьому – скло, колір площини стіни. Ці виразні можливості папера розкриваються засобами контрасту чи нюансу ліній. Тон, так само як і лінія може виражати різноманітні можливості форми.

Але на відміну від ліній, тон має контраст не лінійний, а поверхневий. Зображення форми в тоні дає можливість передавати такі її якості, як фактура, текстура, величина, вага, що має велике значення для передачі численних характеристик об’єкта. Мова тональної графіки легше сприймається непідготовленим глядачем, тому що зображення за допомогою тону передає більш достовірну інформацію про властивості предмета. Характерна ознака тональної графіки – плоска пляма з визначеними обрисами (силует). Ви користовуючи тон можна виразно будувати площину, як елемент архітектури (архітектурний об’єкт і простір). Знання закономірностей чорно – білої графіки допомагає вирішити композиційні задуми архітектора. Так, приміром, якщо контраст членує форму, то нюансні співвідношення допомагають виразити єдність, площинність зображення. Представлення величини, висоти, маси, площинності поверхні зв’язано зі співвідношенням і розподілом на ній білого, сірого і чорного кольорів. Світлі тони підкреслюють малу масу об’єкта. Темні тони утяжеляють масу. Тому прояв виразних якостей різних по характеру будинків потребує відповідного розподілу темних і світлих тонів. Градації від темного до світлого чи навпаки сприймаються як активний розвиток форми по висоті (динамічні якості). Однакова тональність усієї форми додає їй статичність. Як правило, контрастними співвідношеннями передаються в зображеннях перші плани, нюансними – дальні. Для появи в кресленні чи малюнку тривимірності об’ємної форми можна використовувати прикордонний світлотний контраст, підкреслюючи прикордонні площини. Таким чином, лінійна і тональна графіка дають можливість відображати різні якості об’єктів і середовища.

Кольорова графіка також є невід’ємною складовою архітектурної графіки. Кольорова графіка – це спосіб передачі кольору архітектурної форми, прийом зображення у кольорі середовища, що оточує архітектурний об’єкт. Кольорова графіка пофарбування гуашшю, темперою, кольорова аплікація, що була розроблена європейськими архітекторами в 20 –і роки ХХ ст., широко впроваджується та вдосконалюється багатьма сучасними майстрами. Як правило, кольорова графіка в учбовому процесі проектування приміняться обмежено, - у вигляді кольорових схем та графіків. Основними її видами на практиці є чорно- біла лінійна та тональна графіка, в сполученні з якими фрагментарно використовується і колір. На останьому етапі проектного пошуку у виконанні демонстраційних креслень кольорова графіка застосовується частіше, бо інформативність, повнота та достовірність такого креслення, що зображує об’єкт та середовище у кольорі виявляє на непідготовленого глядача більший вплив, ніж виконання такого ж об’єкту в монохромній графіці. Для багатьох сучасних архітекторів характерно активне сполучення прийомів кольорової графіки з графікою чорно - білою. Комп’ютерна графіка, звісно оперує кольоровим зображенням, що дає доскональну інформацію глядачеві.


  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка