Курс лекцій для студентів напряму підготовки 030509 «Облік І аудит», в тому числі перепідготовка спеціалістів за спеціальністю 03050901 «Облік І аудит»



Сторінка2/8
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.93 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Список рекомендованої літератури……………………………………….


100








ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТІ ПРИНЦИПИ І СИСТЕМИ ОБЛІКУ

1.1. Облік в системі управління, користувачі облікової інформації

1.2. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку

1.3. Міжнародні організації зі стандартизації бухгалтерського обліку і звітності

1.4. Склад та загальна характеристика міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і директив Європейського співтовариства (ЄС)
1.1. Роль обліку в системі управління, користувачі облікової інформації

Інформаційне забезпечення є одним із ресурсів підприємства і належить до основних складових системи управління. Прийняття виважених управлінських рішень можливе лише на основі інформації.

Бухгалтерський облік (accounting)- це інформаційна система, що здійснює вимір, реєстрацію, опрацювання і передачу фінансової інформації про підприємство. Метою облікової системи є надання корисної інформації її споживачам для прийняття виважених економічних рішень.

Необхідно відрізняти бухгалтерський облік від рахівництва. Рахівництво (bookkeeping)- це процес реєстрації фінансових операцій, ведення і зберігання фінансової документації. Ця механічна діяльність, що повторюється багато разів, є лише складовою бухгалтерського обліку.

Ефективна організація обліку передбачає створення гнучкої, багатофункціональної системи, орієнтованої на забезпечення вихідною обліковою інформацією користувачів з метою прийняття виважених управлінських рішень.

Користувачів облікової інформації можна поділити на дві основні групи: внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх користувачів інформації перш за все належить керівництво підприємства, яке несе відповідальність за ведення справ і досягнення поставленої мети. Менеджери потребують детальної інформації про щоденні витрати з метою контролю за діяльністю підприємства, забезпечення його прибутковості та ліквідності. В той же час, керівництво потребує інформації особливого характеру для здійснення функцій планування, прийняття рішень та контролю. Облікова інформація, що надається керівникам, не потребує приведення її у відповідність з процесуальними нормами підготовки фінансових звітів. Навпаки, вона повинна відповідати особливостям інформаційних запитів адміністрації.

Зовнішні користувачі потребують узагальненої інформації про ресурси компанії та результати її діяльності. Серед зовнішніх користувачів інформації виділяють тих, хто мас прямий фінансовий інтерес (інвестори, кредитори, постачальники, покупці, акціонери, податкові органи), і тих, хто не має прямого фінансового інтересу (органи державного управління, громадськість, профспілки, органи статистики, аудиторські фірми тощо).

Відповідальність за підготовку і подання фінансових звітів іншим користувачам несе керівництво підприємства. Зовнішні користувачі покладаються на фінансові звіти, як на основне джерело фінансової інформації у бізнесі. І хоча пристрасті різних категорій зовнішніх користувачів різняться між собою, вважається, що фінансова звітність має загальноцільове призначення і повинна задовольняти загальні потреби більшості користувачів, бути корисною для них.

Комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку визначені якісні характеристики інформації, що забезпечують її корисність. До них належать: зрозумілість, доречність, достовірність та зіставність.

Зрозумілість. Інформація, наведена у фінансових звітах, має бути зрозумілою для користувачів. В той же час, ступінь зрозумілості визначається також компетентністю користувача. Тому фінансова звітність повинна бути зрозумілою для тих, хто має достатні знання з бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку і прагне ретельно їх вивчити. Інформація про складні поняття, що є корисною для прийняття економічних рішень, не повинна вилучатися лише на тій підставі, що певним користувачам буде важко її зрозуміти.

Для забезпечення зрозумілості інформації необхідно також, щоб форма подання звітів, заголовки, поняття, терміни відображали сутність питання, не допускали різночитання, були чіткими і не містили зайвих деталей.

Доречність. Щоб бути корисною, інформація має бути доречною для користувачів, допомагати їм оцінити минулі, нинішні чи майбутні події, підтвердити чи скоригувати їх попередні оцінки. Хоча подана у фінансових звітах інформація відображає минулі події, вона може бути використана для прогнозування результатів діяльності у майбутньому.

На доречність інформації впливають її характер та суттєвість. Інформація вважається суттєвою, якщо її виключення вплине на рішення, що приймаються на її основі. Таким чином, суттєвість є певним порогом або критерієм відсікання, а не основною якісною характеристикою корисності інформації.

Своєчасність. Несвоєчасно подана інформація може втратити свою доречність. Керівництву необхідно знаходити оптимальне співвідношення між своєчасністю надання звітності та забезпеченням її повноти. Для досягнення такого співвідношення слід керуватися необхідністю задовольняти потреби користувачів, які приймають рішення на основі поданої інформації. Для користувачів більш цінною є та інформація, яку вони мають у потрібний момент. Для кращого задоволення потреб користувачів і забезпечення своєчасності надання інформації складається проміжна фінансова звітність.

Достовірність. Інформація буде корисною лише за умови її достовірності, тобто якщо вона не містить у собі суттєвих помилок та упередженості.

Достовірність забезпечується:

- правдивим поданням. Щоб бути достовірною, інформація має правдиво відображати операції й інші події, які вона розкриває, або, як очікується, зможе розкрити. Суми, використані для запису операцій, завжди мають ґрунтуватися на об'єктивних і таких, що мають докази, даних, а не на суб'єктивних оцінках;

- повнотою надання інформації. Фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки операцій та подій, що здатні вплинути на економічні рішення користувачів. Упущення можуть призвести до недостатньої значимості інформації;

- превалюванням сутності над формою - операції та інші події необхідно обліковувати та розкривати відповідно до їхньої сутності та економічної реальності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- нейтральністю (об'єктивністю)- інформація має бути вільною від упередженості, не впливати на вибір і не визначати попередньо будь-який результат;

- обачністю - дотриманням достатнього ступеня обережності в умовах невизначеності, щоб активи або доход не були завищені, а зобов'язання чи витрати - не були занижені. Але при цьому фінансові звіти повинні бути нейтральними і не втрачати надійності.

Зіставність дає змогу користувачам проводити як динамічний, так і структурний аналіз. Користувачі повинні мати можливість порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди для того, щоб визначити тенденції у його фінансовому стані та результатах діяльності. Тому важливо, щоб фінансові звіти відображали відповідну інформацію за попередні періоди.

Користувачі також повинні мати можливість порівнювати фінансові звіти різних підприємств, щоб оцінити їхній відносний фінансовий стан, та зміни у ньому, результати діяльності. Отже, вимір та відображення фінансового впливу подібних операцій та інших подій мас виконуватися послідовно в межах підприємства в різні проміжки часу.

Застосовуючи на практиці всі розглянуті якісні характеристики корисної інформації, слід пам'ятати про необхідність досягнення збалансованості між ними з тим, щоб звітність правдиво відображала результати діяльності, фінансовий стан підприємства та зміни в ньому. Також особи, які складають фінансові звіти і користуються ними, мають усвідомлювати обмеження щодо підготовки корисної інформації - це співвідношення вигоди та витрат. Вигоди, отримані від інформації, мають перевищувати витрати на її надання. Оцінка вигід та витрат значною мірою ґрунтується на основі професійних суджень.
1.2. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах базується на основних принципах, які були вироблені світовою практикою бухгалтерського обліку. Принципи - це базові концепції, що закладаються в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів, витрат і фінансових результатів.

Такими широко визнаними фахівцями західних країн принципами бухгалтерського обліку є:

1. Автономність компанії, її цілісність (Entity)

2. Грошовий вимір (Money measurement)

3. Функціонуюче підприємство (Going concern)

4. Собівартість (Cost)

5. Реалізація (Realization)

4. Нарахування (Accruals)

7. Відповідність (Matching)

8. Періодичність (Periodicity)

9. Постійність (Consistency)

10. Обачність (обережність) (Prudence). В деяких джерелах цей принцип називають принципом консерватизму

11. Подвійність (The dual aspect concept)

12. Суттєвість (Materiality)

13. Припущення про стабільність валюти (The assumption of the stability of currency).


1.3. Міжнародні організації зі стандартизації бухгалтерського обліку і звітності

Проблеми, пов'язані з наслідками поданої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємств фахівці розвинених на той час країн почали розуміти ще у XIX столітті. Це призвело до створення професійних об'єднань бухгалтерів, перші з яких з'явилися у Великобританії .

Професійні організації самі почали визначати кваліфікаційні вимоги, правила підготовки та атестації дипломованих бухгалтерів, розробляти та затверджувати норми і правила бухгалтерської діяльності, кодекс професійної етики. Так бухгалтерська професія стала незалежною і саморегульованою. За участю британських бухгалтерів була створена перша професійна організація США. Згодом американські організації зайняли провідне місце в світовій обліковій практиці.

В середині XX ст. у зв'язку з розвитком міжнародних економічних відносин, спеціалізацією та кооперацією виробництва, створенням транснаціональних корпорацій назріла проблема неузгодженості облікових та аудиторських стандартів. У цей час було зроблено перші кроки у напрямку досягнення гармонізації бухгалтерської практики. Так, у 1966 році сформувалася Міжнародна дослідницька група бухгалтерів, до якої увійшли фахівці Американського Інституту сертифікованих громадських бухгалтерів, а також аналогічних інститутів Великобританії та Канади. Група випустила звіт, в якому дала порівняння практики ведення обліку у цих країнах. Але найкращим засобом для прийняття спільних рішень з бухгалтерських проблем різних країн було створення Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і Міжнародної федерації бухгалтерів.

Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО - International Accounting Standards Committee- IASC) був створений у 1973 році провідними професійними бухгалтерськими організаціями Австралії, Канади, Франції, Німеччини, Японії, Мексики, Нідерландів, Великобританії, Ірландії та США.

КМСБО фінансується професійними бухгалтерськими організаціями, що входять до складу його правління, МФБ, а також за рахунок внесків від багатонаціональних компаній, фінансових установ, бухгалтерських фірм та інших організацій.

У 1976 році Комітет об'єднував шість організацій з 23 членами, половина з яких була делегована Інститутом присяжних бухгалтерів Англії та Уельсу. З 1983 по 2000 рік членами КМСБО були всі фахові організації бухгалтерів, що входили до складу Міжнародної федерації бухгалтерів - усього 143 члени зі 104 країн світу, які представляли понад 2 млн бухгалтерів.

У травні 2000 році був прийнятий новий статутний, згідно з яким індивідуальне членство було скасоване, а Комітет перейменований на Раду з МСБО.

Основні завдання Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (відтепер Ради з МСБО) полягають у розробці на потребу суспільства бухгалтерських стандартів, яких необхідно дотримуватися при складанні фінансових звітів; сприяти розповсюдженню їх у всьому світі; проводити роботу із удосконалення та гармонізації бухгалтерського обліку.

У 1981 р. Рада КМСБО створила міжнародну Консультативну групу, яка об'єднує представників міжнародних організацій - розробників і користувачів фінансових звітів, а також представників фондових бірж та організацій, що регулюють обіг цінних паперів. До складу групи також увійшли представники або спостерігачі з агенцій розвитку, органів розробки стандартів та міжурядових організацій. На сьогодні момент членами Консультативної групи є:

- Базельський комітет з банківського нагляду;

- Підрозділ ООН з транснаціональних корпорацій та інвестицій;

- Європейська комісія;

- Міжнародна актуарна асоціація;

- Міжнародна асоціація страхових інспекторів;

- Міжнародна асоціація адвокатів;

- Міжнародна асоціація з бухгалтерської освіти та досліджень;

- Міжнародна організація комісій з цінних паперів;

- Міжнародна конфедерація вільних профспілок та Міжнародна конфедерація праці;

- Міжнародна торгова палата;

- Міжнародна федерація фондових ринків;

- Міжнародна фінансова корпорація;

- Міжнародний комітет зі стандартів оцінки;

- Міжнародні банківські асоціації;

- Організація з економічного співробітництва та розвитку;

- Світовий банк;

- Федерація банкірів Європейського Союзу. Консультативна група періодично проводить свої засідання для обговорення з Радою технічних питань стосовно проектів КМСБО, робочої програми комітету та його стратегії. Ця група відіграє важливу роль у процесі розробки комітетом Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та прийнятті розроблених стандартів.

У 1995 році КМСБО створив Міжнародну дорадчу раду - орган високого рівня, до складу якого входять провідні представники бухгалтерської професії, бізнесу, користувачі фінансової звітності, які обіймають керівні посади. Завданням Дорадчої ради є сприяння прийняттю Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підвищення авторитету діяльності КМСБО шляхом:

а) перегляду та надання коментарів стосовно стратегії і планів Ради для задоволення потреб тих країн, представники яких обрані до КМСБО;

б) підготовки річних звітів щодо ефективності діяльності Ради у досягненні її цілей і дотриманні належних процедур;

в) сприяння участі в роботі комітету і прийняття роботи КМСБО представниками бухгалтерської професії, діловою спільнотою, користувачами фінансових звітів та іншими зацікавленими сторонами;

г) пошуку і забезпечення фінансування діяльності КМСБО таким чином, щоб воно не обмежувало незалежність КМСБО;

д) розгляду бюджетів та фінансових звітів КМСБО. Дорадча рада забезпечує дотримання незалежності та

об'єктивності у прийнятті технічних рішень щодо Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Діяльність Ради підтримує невеликий штат постійних представників, очолюваний Генеральним секретарем, з офісом у Лондоні. До складу технічного штату та інших менеджерів проекту нині входять представники Бермудів, Великобританії, Данії, Канади, Японії та США. Нещодавно до складу технічного штату та консультантів проектів увійшли представники Китаю, Німеччини, Нової Зеландії, Малайзії, Південної Африки та Франції.

Іншою авторитетною міжнародною організацією є Міжнародна федерація бухгалтерів (International Federation of Accountants - IFА), створена в 1977 році у Мюнхені на XI Міжнародному конгресі бухгалтерів. Сферою діяльності цієї організації є розробка стичного, освітнього та аудиторського напрямів у бухгалтерському обліку. У складі Федерації діють: Комітет з узагальнення аудиторської практики та Комітети з професійної підготовки та етики. Вони займаються розробкою міжнародних вимог щодо аудиту, управлінського обліку, освіти та професійної етики. Кожні п'ять років скликається Міжнародний конгрес бухгалтерів, щоб на ньому фахівці з усього світу мали можливість обговорити прогрес у досягненні поставленої мети.

У зв'язку з розширенням впливу транснаціональних корпорацій на світову економіку зацікавленість проблемами обліку і звітності виявляє Організація Об'єднаних Націй. Міжурядова робоча група експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності, створена при ній у 1982 році, періодично випускає рекомендації зі стандартизації звітності транснаціональних корпорацій.

Отже, до міжнародних організацій, що впливають на становлення та розвиток бухгалтерського обліку на світовому рівні, відносяться:

- Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (ІASC);

- Міжнародна федерація бухгалтерів (DFA);

- Організація Об'єднаних Націй (ООН);

- Міжурядова робоча група експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності ООН (ISAR);

- Комісія з транснаціональних корпорацій ООН (UNCTC);

- Організація економічного співробітництва і розвитку (OECD) та ін.

На регіональному рівні першими почали проводити політику "спільного ринку", спрямовану на поступове усунення всіх обмежень в торгівлі між країнами-учасницями, ліквідацію перешкод для вільного переміщення "осіб, капіталів та послуг", розробку принципів узгодженої економічної політики члени Європейського Економічного Співробітництва (з 1957 p.), згодом, з 1993 року - Європейський Союз (ЄС). Ця організація відіграла значну роль у досягненні зіставності фінансової звітності та розвитку гармонізації і стандартизації бухгалтерського обліку. Склад членів ЄС з моменту створення збільшився з 6 до 15 країн. До складу ЄС входять Бельгія, Данія, Франція, Германія, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Великобританія, Австрія, Фінляндія та Швеція.

Удосконаленням методології обліку в Європі займається також Федерація європейських бухгалтерів-експертів (FEE). Федерація виникла у 1986 році в результаті злиття Європейського союзу бухгалтерів-експертів у галузі обліку, яка з 1951 року займалася стандартизацією європейського обліку та дослідницької групи бухгалтерів-експертів, що вивчала бухгалтерську практику з 1966 року.

Федерація є провідною професійною організацією в Європі. Головним її завданням є консультування комісій ЄС з питань бухгалтерського обліку та оподаткування, а також проведення порівнювального аналізу директив ЄС та МСБО з метою виявлення їх сумісності.

У 1994 році була заснована Європейська федерація бухгалтерів і аудиторів (EFAA) підприємств малого та середнього бізнесу. Метою створення цієї організації є впровадження контролю за якістю професійної діяльності, пов'язаної з консультаціями клієнтів, аудитом або веденням бухгалтерського обліку, що є гарантією додержання встановлених етичних норм та стандартів аудиту.

Африканська рада з бухгалтерського обліку (ААС) була заснована у 1979 році з метою уніфікації методик обліку, удосконалення професійної освіти, обміну професійним досвідом. її членами є урядові організації бухгалтерів африканських країн, а метою діяльності - законодавче узгодження національних бухгалтерських систем, що дісталися у спадок від країн-метрополій, розробка єдиних стандартів бухгалтерського обліку і звітності.

Міжамериканська асоціація бухгалтерів (ІАА) була створена у 1949 році з метою уніфікації бухгалтерської практики у південноамериканських країнах та організації професійних конференцій. Кожні 2-3 роки за результатами конференцій учасників публікуються науково-методичні матеріали. До складу асоціації входять: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гватемала, Гондурас, Домініканська Республіка, Канада, Коста-Ріка, Куба, Колумбія, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, США, Сальвадор, Уругвай, Чилі, Еквадор.

Конфедерація бухгалтерів країн Азії та Тихого океану (САРА) заснована у 1976 р. До її складу увійшли: Австралія, Бангладеш, Бірма, Канада, Індія, Індонезія, Ліван, Нова Зеландія, Пакистан, Самоа, Сінгапур, США, Таїланд, Філіппіни, Шрі-Ланка та ін. Метою діяльності є регіональна координація бухгалтерського обліку, а в перспективі - гармонізація бухгалтерських стандартів.

Федерація бухгалтерів Південно-Східної Азії АСЕАН (FA) заснована у 1977 році представниками Індонезії, Малайзії, Сінгапура, Таїланду Філіппін. Крім головного завдання підвищення статусу бухгалтерської професії, Федерація розглядає питання узгодження національних методик обліку та бухгалтерських стандартів.

До регіональних професійних організацій, що займаються питаннями гармонізації та стандартизації обліку, відносяться також Південноазіатська федерація бухгалтерів (SAFA), Північна федерація бухгалтерів (HFA) та інші.
1.4. Склад та загальна характеристика міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і директив Європейського співтовариства (ЄС)

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку є результатом процесу економічної інтеграції, створення та функціонування єдиного економічного простору, міжнаціональних корпорацій, вільних економічних зон, спільних підприємств, реалізації спільних проектів.



Міжнаро́дні станда́рти фіна́нсової зві́тності (МСФЗ; англ. IFRS — International Financial Reporting Standards) — стандарти, що затверджуються Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ( англ. International Accounting Standard Board, скорочено IASB), розташована в Лондоні.

Цю систему стандартизації відносять до англо-саксонської традиції фінансового обліку. МСФЗ характеризуються як стандарти, що грунтуються на принципах (principles based standards), на відміну, наприклад, від прийнятої у США системи ГААП, яка визначається як стандарти, що грунтуються на правилах (rules based standards). Це означає, що стандартизація МСФЗ не ставить на меті деталізувати всі процедури та механізми фінансового обліку, в багатьох випадках віддаючи перевагу довірі до професійної самостійності бухгалтерів, які при вирішенні багатьох питань мають покладатися на службове сумління та особисті професійні судження.



Історія розвитку системи МСФЗ. 29 червня 1973 р. утворено Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standard Committee — IASC). — угода підписана професійними організаціями Австралії, Великобританії, Ірландії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Мексики, США, Франції та Японії.

Зазвичай, умовно виокремлюють такі етапи розвитку системи міжнародної стандартизації фінансового обліку:

1973—1979 — випуск загальних стандартів,

1980—1989 — розробка деталізованих стандартів,

1990—1995 — зменшення гнучкості стандартів,

1995—1999 — підготовка базових стандартів згідно з угодою з Міжнародною організацією комісій з цінних паперів (IOSCO)

З 2000 р. — конвергенція з американською системою стандартизацію бухобліку US-GAAP та курс на загальне запровадження глобальних стандартів.

Історія бухгалтерського регулювання ЄС. В Європі роботу з гармонізації бухгалтерського обліку з 1957 року проводить Європейське Економічне Співробітництво (ЄЕС), згодом Європейський Союз (ЄС).

Від початку розвиток МСФЗ відбувався в тісній взаємодії з європейською інтеграцією.

25 липня 1978 р. — Четверта директива 78/660/ЄЕС — Річна звітність компаній,

9 жовтня 1978 — Третя директива 78/855/ЄЕС — Злиття публічних компаній

17 грудня 1982 — Шоста директива 82/891/ЄЕС — Підрозділи публічних компаній,

13 червня 1983 — Сьома директива 83/349/ЄЕС — Консолідований облік,

10 квітня 1984 — Восьма директива 84/253/ЄЕС — Персональна відповідальність за проведення обов'язкового аудиту облікових документів.

Головною для фінансового обліку європейських країн є Четверта директива, яка містить 12 розділів, 62 статті.

19 липня 2002 було прийнято Правила ЄС № 1606/2002 Європейського Парламенту й Ради від про застосування Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку/ Стаття 3 п.2 Правил:

МСФЗ можуть бути прийняті тільки якщо вони:

— не суперечать принципам, викладеним у Четвертій та Шостій Директивах ЄС,

— відповідають критеріям ясності, релевантності, надійності і порівняності, необхідним для фінансової інформації, яка потрібна для прийняття економічних рішень і оцінки управлінської діяльності менеджменту.

Стаття 4 Правил: Для кожного фінансового року, починаючи з 1 січня 2005 року, компанії, що підпорядковуються законам держави-учасника, повинні готувати їхні консолідовані звіти відповідно до МСБО, прийнятими відповідно до процедури, викладеної в ст.6 [узгодження з Комітетом з регулювання бухгалтерського обліку — Accounting Regulatory Committee], якщо на дату закриття балансу їхні цінні папери допущені для торгівлі на регульованому ринку будь-якої держави-учасника.

Із 1983 до 2000 р. членами IASC були всі професійні організації бухгалтерів, що входять до складу Міжнародної федерації бухгалтерів.

Із 2000 року індивідуальне членство було скасовано.

До 2000 року IASC видав 41 міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (МСБО — IAS International Accounting Standard).

Крім того, IASC видавав тлумачення (Інтерпретації) МСБО — вони затверджувалися Комітетом з інтерпретацій (Standard Interpretation Committee — SIC). З 1999 по 2002 рік було видано 33 SIC.

З 2000 року IASC перейменовано на Раду з МСБО — IASB (International Accounting Standard Board). З 2001 року IASB починає розробку стандартів, які називаються Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ — IFRS International Financial Reporting Standard). Перший стандарт IFRS 1 було затверджено 19 червня 2003 року. Він набув чинності зі звітності за періоди, починаючи з 2004 року. Всі чинні на 2000 р. стандарти IAS зберігають свою чинність та поступово замінюються стандартами IFRS. В широкому розумінні до поняття МСФЗ включаються як власне стандарти з назвою МСФЗ, так і раніше затверджені МСБО.

З 2005 р. замість SIC- інтерпретацій IASB починає видавати інтерпретації IFRIC (International Financial Reporting Interpretation Committee). Крім того видано окремий стандарт для звітності малого та середнього бізнесу (IFRS for SME).

Глобалізація. 2002 року IASB підписує Меморандум про порозуміння з головним органом стандартизації США — Радою зі стандартів фінансового обліку (Financial Accounting Standard Board — FASB). Мета — конвергенція двох найбільших систем стандартизації, та запровадження системи єдиних глобальних стандартів фінансової звітності.

Наразі триває процес взаємного узгодження та удосконалення систем МСФЗ та US-GAAP, а компанії, що складають звіти за МСФЗ, допущені на американський фондовий ринок.

У 2011 році Комісія з цінних паперів та фондової біржі (Security Exchange Commission — SEC) США має затвердити стратегічне рішення щодо доцільності переходу компаній США на МСФЗ.

Застосування МСФЗ в Україні. Наближення української системи обліку до МСФЗ розпочалося в 1998 році з прийняттям урядом Програми реформування системи бухобліку із застосуванням МСБО (рішення від 29.10.1998 р. № 1706).

В 1999 році було прийнято Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в статті першій якого міститься наступне положення:

«Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку — нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, який визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам». У 2007 році Кабінетом міністрів було затверджено стратегію застосування МСФЗ (розпорядження от 24.10.07 № 911-р). Одним з головних напрямків там було визначено «законодавче регулювання порядку застосування міжнародних стандартів, зокрема з 2010 року обов'язкове складення фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності згідно з міжнародними стандартами підприємствами-емітентами, цінні папери яких перебувають у лістингу організаторів торгівлі на фондовому ринку, банками і страховиками, за власним рішенням іншими емітентами цінних паперів і фінансовими установами».

У 2010 році Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку затвердила Порядок заповнення форм розкриття інформації та змін до них емітентами акцій та облігацій підприємств, які знаходяться у лістингу організатора торгівлі (Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.06.2010 № 981). В цьому порядку вказано наступне: «Публічні акціонерні товариства додатково розкривають інформацію про свою діяльність на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку». Цей Порядок набув чинності з 01.01.2011 р.

В червні 2011 року Верховна Рада приймає зміни до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до цих змін, публічні акціонерні товариства та фінансові установи повинні подавати звіти за МСФЗ. Зміни набувають чинності з 2012 року.

Текст Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), включаючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) та Тлумачення (КТМФЗ, ПКТ), виданий Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку зі змінами станом на 1 січня 2012 року.



{Зміст та тексти міжнародних стандартів в актуальному стані дивитись на сайті Міністерства фінансів України http://www.minfin.gov.ua/}.

Міжнародні стандарти фінансової звітності

МСФЗ 1

Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності

МСФЗ 2

Платіж на основі акцій

МСФЗ 3

Об’єднання бізнесу

МСФЗ 4

Страхові контракти

МСФЗ 5

Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність

МСФЗ 6

Розвідка та оцінка запасів корисних копалин

МСФЗ 7

Фінансові інструменти: розкриття інформації

МСФЗ 8

Операційні сегменти

МСФЗ 9

Фінансові інструменти

МСФЗ 10

Консолідована фінансова звітність

МСФЗ 11

Спільна діяльність

МСФЗ 12

Розкриття інформації про частки участі в інших суб'єктах господарювання

МСФЗ 13

Оцінка справедливої вартості

МСФЗ для МСП

Міжнародний стандарт фінансової звітності для малих та середніх підприємств

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

МСБО 1

Подання фінансової звітності

МСБО 2

Запаси

МСБО 7

Звіт про рух грошових коштів

МСБО 8

Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки

МСБО 10

Події після звітного періоду

МСБО 11

Будівельні контракти

МСБО 12

Податки на прибуток

МСБО 16

Основні засоби

МСБО 17

Оренда

МСБО 18

Дохід

МСБО 19

Виплати працівникам

МСБО 20

Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу

МСБО 21

Вплив змін валютних курсів

МСБО 23

Витрати на позики

МСБО 24

Розкриття інформації про зв’язані сторони

МСБО 26

Облік та звітність щодо програм пенсійного забезпечення

МСБО 27

Консолідована та окрема фінансова звітність

МСБО 28

Інвестиції в асоційовані підприємства

МСБО 29

Фінансова звітність в умовах гіперінфляції

МСБО 31***

Частки у спільних підприємствах

МСБО 32

Фінансові інструменти: подання

МСБО 33

Прибуток на акцію

МСБО 34

Проміжна фінансова звітність

МСБО 36

Зменшення корисності активів

МСБО 37

Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи

МСБО 38

Нематеріальні активи

МСБО 39 *

Фінансові інструменти: визнання та оцінка

МСБО 39 **

Фінансові інструменти: визнання та оцінка

МСБО 40

Інвестиційна нерухомість

МСБО 41

Сільське господарство

Тлумачення

КТМФЗ 1

Зміни в існуючих зобов’язаннях з виведенням з експлуатації, відновленням та подібних зобов’язаннях

КТМФЗ 2

Частки учасників кооперативних суб’єктів господарювання та подібні інструменти

КТМФЗ 4

Визначення, чи містить угода оренду

КТМФЗ 5

Права на частки у фондах на виведення з експлуатації, відновлення та екологічну реабілітацію

КТМФЗ 6

Зобов’язання, що виникають внаслідок участі у специфічному ринку – відходів електричного та електронного обладнання

КТМФЗ 7

Застосування методу перерахунку згідно з МСБО 29 "Фінансова звітність в умовах гіперінфляції"

КТМФЗ 10

Проміжна фінансова звітність і зменшення корисності

КТМФЗ 12

Послуги за угодами про концесію

КТМФЗ 13

Програми лояльності клієнта

КТМФЗ 14

МСБО 19: обмеження на активи з визначеною виплатою, мінімальні вимоги до фінансування та їхня взаємодія

КТМФЗ 15

Угоди про будівництво об’єктів нерухомості

КТМФЗ 16

Хеджування чистих інвестицій в закордонну господарську одиницю

КТМФЗ 17

Виплати негрошових активів власникам

КТМФЗ 18

Передачі активів від клієнтів

КТМФЗ 19

Погашення фінансових зобов’язань інструментами власного капіталу

ПКТ-7

Введення євро

ПКТ-10

Державна допомога: відсутність конкретного зв’язку з операційною діяльністю

ПКТ-12***

Консолідація: суб’єкти господарювання спеціального призначення

ПКТ-13***

Спільно контрольовані суб’єкти господарювання: негрошові внески контролюючих учасників

ПКТ-15

Операційна оренда: заохочення

ПКТ-25

Податки на прибуток: зміни у податковому статусі суб’єкта господарювання або його акціонерів

ПКТ-27

Оцінка сутності операцій, які мають юридичну форму угоди про оренду

ПКТ-29

Угоди про концесію послуг: розкриття інформації

ПКТ-31

Дохід: бартерні операції, пов’язані з рекламними послугами

ПКТ-32

Нематеріальні активи: витрати на сторінку в Інтернеті

* Для підприємств, які застосовують міжнародний стандарт фінансової звітності 9 Фінансові інструменти" до набрання ним чинності.

** Для підприємств, які не застосовують міжнародний стандарт фінансової звітності 9 "Фінансові інструменти" до набрання ним чинності.

*** Втратили чинність для складання фінансової звітності за МСФЗ за звітні періоди, починаючи із 1 січня 2013 року.


Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності мають характер рекомендацій, вони не домінують над місцевими

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності широко використовуються в усьому світі. Вони є методологічною основою бухгалтерського обліку і орієнтиром для розробки національних стандартів (положень).



Запитання до самоперевірки

  1. Мета і завдання міжнародної системи обліку та звітності.

  2. Природа відмінностей національних облікових систем.

  3. Фактори впливу на особливості створення і функціонування національних систем бухгалтерського обліку.

  4. Класифікація моделей бухгалтерського обліку.

  5. Структура МСБО та МСФЗ.

  6. Основні положення Концептуальної основи подання фінансових звітів.

  7. Тлумаченням положень стандартів і концептуальної основи.

  8. Мета Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) і фінансової звітності (МСФЗ).

  9. Діяльності Ради з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

  10. Статус міжнародних стандартів та їх застосування.

  11. Гармонізація і стандартизація в умовах глобалізації облікових систем як вирішення проблеми уніфікації бухгалтерського обліку.



1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка