Курс лекцій для студентів напряму підготовки 030509 «Облік І аудит», в тому числі перепідготовка спеціалістів за спеціальністю 03050901 «Облік І аудит»



Сторінка3/8
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.93 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
ТЕМА 2. КЛАСИФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ТЕХНОЛОГІЯ ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ

2.1. Сутність та загальна характеристика міжнародної системи бухгалтерського обліку

2.2. Порядок реєстрації та обробки облікової інформації галтерського обліку

2.3. Систематизація облікової інформації та завершення облікового циклу

2.4. Класифікація і план рахунків бухгалтерського обліку
2.1. Сутність та загальна характеристика міжнародної системи бухгалтерського обліку

Формування міжнародної системи бухгалтерського обліку відбувається у тісному взаємозв'язку і з врахуванням сучасного світового економічного розвитку та його основних закономірностей, характерних особливостей і тенденцій розвитку національних і міжнаціональних облікових систем.

Система (від грецького - ціле) - це сукупність елементів, які знаходяться у взаємозв'язку один з одним і утворюють визначену цілісність, єдність.

Виходячи з цього, система бухгалтерського обліку - це визначений логічний комплекс, сформований на основі плану рахунків, який узагальнює процеси постачання, виробництва і реалізації, вирішує чітко визначену мету на мікро- і макрорівні та забезпечує керівництво підприємства і його центри відповідальності необхідною інформацією на основі реалізації тактичних і стратегічних рішень.

Бухгалтерський облік має всі ознаки, які є характерними для системи:

сукупність упорядкованих елементів (елементи методу бухгалтерського обліку) та наявність зв'язків (включаючи зворотні) між ними;

дії (різні підрахунки, калькуляційні розрахунки, порівняння при застосуванні нормативів, аналіз показників тощо) збереження певної стійкості у заданих параметрах під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів;

визначені цілі її функціонування.

Маючи на вході неупорядковані дані, облікова система в процесі обробки цих даних перетворює їх на упорядковану на замовлення користувачів вихідну інформацію.

Принципи та правила організації системи бухгалтерського обліку змінюються відповідно до потреб суб'єкта господарювання та інших зацікавлених користувачів інформації. Бухгалтерський облік є з'єднуючою ланкою між господарсько-фінансовою діяльністю суб'єкта господарювання і особами, які використовують отриману у формі різних звітів інформацію для прийняття своєчасних і ефективних управлінських рішень.

Для більш повної характеристики облікової системи на національному і міжнаціональному рівнях використовується комплекс показників, основними з яких є:

Наявність і застосування системи бухгалтерських стандартів, які забезпечують одержання і використання достатньо повної інформації для прийняття рішень внутрішніми й зовнішніми користувачами. Національні бухгалтерські стандарти включають національний план рахунків, державні директиви, податкове законодавство й порядок здійснення капітальних інвестицій.

План рахунків бухгалтерського обліку, побудований за визначеним принципом (прибутковим, виробничим, доходним, затратним). План рахунків є визначальним в обліковій системі, відповідає її завданням і тісно пов'язаний з формами власності, методами формування цін, податковою політикою держави, способами визначення кінцевого фінансового результату тощо.

Система організації бухгалтерського обліку в межах підприємства, яка полягає у виборі форм і методів збору та подання зацікавленим сторонам інформації про діяльність господарюючого суб'єкта.

Фінансовий облік повинен дати реальну картину фінансового стану підприємства та результатів його діяльності незалежно від правил та вимог податкового законодавства. Подання інформації зовнішнім користувачам здійснюється шляхом складання й опублікування фінансової звітності (баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух грошових коштів, звіт про зміни у власному капіталі, примітки).

Управлінська бухгалтерія не є обов'язковою для ведення і менш регламентованою на рівні національних облікових систем (хіба, що в плані рахунків може бути виділено один або два класи рахунків для ведення управлінського обліку, зокрема як у французькій, німецькій, українській і т.д.). Така бухгалтерія спрямована на вирішення внутрішніх проблем фірми, підготовку інформації для планування, контролю і прийнятті рішень на різних рівнях управління підприємством (центрів відповідальності, сегментів діяльності, ринків збуту тощо). На великих фірмах і корпораціях управлінська бухгалтерія забезпечує облік і аналіз доходів, витрат і прибутку по декількох десятках і сотнях центрів відповідальності Взаємозв'язок між цими двома видами бухгалтерії у різних облікових системах здійснюється за допомогою спеціальної системи рахунків: відображаючих., паралельних, переплетених, збірно-розподільчих.

Мета облікової системи, яка полягає у розрахунку та оцінці результатів діяльності підприємства в цілому і його структурних підрозділів з використанням визначеного показника або системи показників. В якості таких показників може бути використано: збільшення прибутку або доходу; максимізація прибутку, доходу; зниження собівартості; визначення створених резервів тощо. Досягається ця мета шляхом використання відповідних методичних прийомів, притаманних тій чи іншій обліковій системі.

Загальне поняття системи бухгалтерського обліку, яка сформувалась в процесі історичного розвитку суспільства, конкретизується такими ознаками:

- історичне місце облікової системи;

- методи нарахування амортизації та відображення в обліку;

- методи обліку й оцінки виробничих запасів;

- практика подання у звітах різної інформації;

- методи відображення іноземної валюти в обліку і звітності фірми;

- звітні форми і показники та їх регламентація;

- зовнішні способи контролю за діяльністю фірм.

Відмінності у національних облікових системах мають місце практично за всіма перерахованими ознаками, особливо це стосується порівняння систем бухгалтерського обліку зарубіжних країн з розвинутою ринковою економікою і тих, що розвиваються.

Американською асоціацією бухгалтерів у 1977 році була запропонована класифікація систем бухгалтерського обліку "за зонами впливу" з виділенням п'яти зон:

- британська;

- франко-іспансько-португальська;

- німецько-голландська;

- американська;

- комуністична.

З 1978 по 1990-ті роки розробкою класифікацій бухгалтерських систем займалися Да Коста (Da Costa), Ноубс (Nobes), Hep (Nair), Франк (Frank) та ін.

Українські дослідники М. Лучко та І. Бенько виділяють шість національних і міжнародних бухгалтерських систем:

1. Країни Східної Європи - єдина бухгалтерія; витратна база плану рахунків; мета облікової системи - зниження собівартості.

2. Країни Європейського Союзу (ЄС) - дві бухгалтерії (загальна й аналітична); прибуткова база плану рахунків; мета облікової системи - збільшення прибутку.

3. Англосаксонська система - дві бухгалтерії (фінансова й управлінська); прибуткова база плану рахунків; мета облікової системи - збільшення прибутку.

4. Французька система - дві бухгалтерії; виробнича база плану рахунків; мета бухгалтерії - збільшення доходу.

5. Країни Африканського Союзу - дві бухгалтерії; виробнича база плану рахунків; мета бухгалтерії - збільшення доходу.

6. Організація Об'єднаних Націй (ООН)- дві бухгалтерії; виробнича база плану рахунків; мета облікової системи - збільшення доходу.

Із наведених класифікацій систем бухгалтерського обліку сучасні економісти виділяють такі моделі обліку:

- британо-американська;

- континентальна;

- південно-американська;

- країн Східної Європи (радянської орієнтації);

- ісламська;

- інтернаціональна.

Деякі економісти виділяють британську і американську моделі в дві окремі групи, а також окрему німецько-датську групу (Нідерланди, Швейцарія, Норвегія, Швеція, Данія і Фінляндія). Також, в економічній літературі має місце окреме виділення таких національних бухгалтерських систем: країн Європейського економічного співтовариства (на сьогодні - ЄС), французької, Організації об'єднаних націй тощо.


2.2. Порядок реєстрації та обробки облікової інформації

Облікова система, незалежно від розмірів підприємства, призначена для збору і обробки інформації про підприємство та періодичного звітування про результати діяльності. Збір та узагальнення облікової інформації називають циклом обробки облікової інформації, тому що цей процес повторюється з новими даними кожного облікового періоду. Під обліковим циклом розуміють певну послідовність формування первинної, зведеної та звітної інформації в рамках єдиної облікової системи. У цьому циклі виділяють декілька послідовних етапів, починаючи з власне господарської операції, далі обробки інформації в обліковій системі протягом звітного періоду, і закінчуючи складанням фінансових звітів. Ці етапи наступні:

- збір первинної інформації про факти господарської діяльності;

- аналіз кожної операції;

- запис економічних наслідків кожної операції в хронологічному порядку;

- перенесення даних до Головної книги;

- складання пробного балансу і трансформаційної таблиці (робочого листка, коригувальної таблиці);

- підготовка фінансових звітів.

Початковим етапом циклу обробки облікової інформації є збір первинної інформації щодо кожної операції, яка має економічний вплив на підприємство. Ця інформація збирається постійно протягом всього облікового періоду і реєструється зразу після завершення відповідної операції. Господарська операція відображається в обліку, якщо визначено час ЇЇ здійснення, зміст та вартісний вимір.

На другому етапі відбувається аналіз кожної операції, метою якого є визначення економічних наслідків кожної операції для підприємства відповідно до балансового рівняння (Активи = Зобов'язання + Капітал власників).

Третій етап передбачає реєстрацію економічних наслідків кожної операції в хронологічному порядку, яка здійснюється у Головному журналі або у інших спеціальних журналах (книгах). В зарубіжних країнах використовується декілька видів журналів (книг). Причому підприємство може використовувати тільки один Головний журнал або один Головний журнал і декілька спеціальних журналі. Вибір журналів для реєстрації господарських операцій підприємства залежить від обсягу і характеру цих операцій.

Переваги застосування в обліковій роботі Головного журналу полягають у наступному:

- журнал дає змогу одразу після завершення аналізу кожної операції реєструвати їх у хронологічному порядку;

- усі записи щодо економічних наслідків господарських операцій зосереджені в одному місці без їх подальшої класифікації (в Головній книзі дані про операцію записані в різних місцях на різних рахунках, що ускладнює пошук інформації про конкретну операцію);

- у випадку виникнення потреби журнал дає можливість простежити повноту запису кожної операції, здійснити її аналіз та виявити можливі помилки.

Великі підприємства для реєстрації однорідних операцій і з метою раціональної організації облікового процесу використовують спеціальні журнали та інші допоміжні реєстри, ведення яких покладено на окремих облікових працівників. При цьому знімається проблема перевантаження Головного журналу і Головної книги великою кількістю однорідних записів, які збираються в окремих журналах і переносяться в Головну книгу загальним підсумком.

Як показує зарубіжна практика близько 90 % операцій великих підприємств пов'язані з придбанням та реалізацією товарів, робіт і послуг. У зв'язку з цим виникає потреба організації обліку виникнення і погашення заборгованості в розрізі кожного покупця та постачальника, а також надходження і сплати грошей, пов'язаних з цими операціями. Тому із спеціальних журналів, які застосовуються для реєстрації груп господарських операцій, основними є: журнал закупівель, журнал реалізації, журнал грошових надходжень, журнал грошових виплат.

Використання спеціальних журналів в обліковому процесі дає змогу систематизувати дані та є одним із засобів внутрішнього контролю.



2.3. Систематизація облікової інформації та завершення облікового циклу

Згрупована відповідним чином інформація у Головному журналі та спеціальних журналах систематизується надалі на бухгалтерських рахунках у Головній книзі для використання при складанні фінансових звітів. У більшості випадків список всіх рахунків наводиться на першій сторінці Головної книги і називається Планом рахунків. Головна книга може вестися у формі книги, де для кожного рахунка виділяється окрема сторінка, у картковій формі, коли на кожний рахунок заводиться окрема картка або у формі електронних носіїв, які знаходяться в електронній пам'яті, за умов комп'ютеризованої бухгалтерської системи.

Головна книга є реєстром синтетичного обліку і рахунки, які в ній відкриваються, в зарубіжній практиці називаються контрольними або зведеними. Аналітичний облік в розрізі кожного окремого постачальника і клієнта ведеться в допоміжних реєстрах, рахунки яких мають формат, аналогічний формату рахунків Головної книги. Окремі з таких реєстрів (книга продажу, книга придбань) були розглянуті у попередніх параграфах. Сума залишків всіх персональних рахунків допоміжного реєстру повинна дорівнювати залишку відповідного рахунка Головної книги. Для підтвердження такої відповідності складають зведену відомість персональних рахунків для чого використовують дані аналітичного обліку.

Підсумок залишків на рахунках до отримання у відомості рахунків до отримання повинен дорівнювати сальдо рахунка "Рахунки до отримання" в Головній книзі і пробному балансі.

Наступним етапом облікового циклу є складання пробного балансу і трансформаційної таблиці (робочого листка, коригувальної таблиці).

Після перенесення всіх операцій, зареєстрованих у журналі, до Головної книги складається узагальнюючий документ, який містить перелік усіх рахунків Головної книги з відображенням кінцевого залишку по кожному з них. Цей документ має назву початковий пробний баланс. При перенесенні із Головної книги залишки активних рахунків (активів, вилучення капіталу, витрат) записуються по дебету, а пасивних (зобов'язань, капіталу, доходів) - по кредиту.

Пробний баланс складається, як правило, в кінці кожного місяця і обов'язково на кінець року з метою перевірки рівності дебетових і кредитових залишків рахунків Головної книги.

Після перевірки дані пробного балансу використовуються для подальшої обробки і складання фінансової звітності. Фінансові звіти складаються на встановлену дату, тому перед бухгалтером постає завдання розмежування господарських операцій між відповідними звітними періодами з метою обгрунтованого визначення фінансового результату і подання у цих звітах достовірної інформації. Для полегшення процесу досягнення цієї мети бухгалтери використовують різні допоміжні документи, серед яких найбільш поширеним є трансформаційна таблиця, або як її ще називають коригувальна, робоча таблиця чи робочий листок.

Регулюючі (трансформаційні) і заключні проведення, зроблені в процесі складання трансформаційної таблиці, підлягають реєстрації у Головному журналі.

Після складання пробного балансу в трансформаційній таблиці роблять трансформаційні, або як їх ще називають регулюючі (коригуючі) проведення, що може буде виконано одночасно із закриттям рахунків. Необхідність складання регулюючих проведень зумовлена наявністю ряду господарських операцій, які здійснюють вплив на облікову інформацію та на вартість певних об'єктів обліку протягом не одного, а декількох звітних періодів. Тому в кінці кожного звітного періоду виникає необхідність об'єктивно оцінювати та відображати вартість цих об'єктів обліку із складанням необхідних бухгалтерських проведень.

Основні види регулюючих проведень пов'язані із наступними подіями:

отримання авансів у рахунок майбутніх поставок товарів чи послуг;

нараховані доходи, які зароблені у звітному періоді, але гроші по них можуть бути одержані лише в наступних звітних періодах;

витрати, сплачені наперед, але ще не понесені;

витрати, понесені (нараховані), але ще не сплачені.

Крім цього, завдання заключних записів полягає в необхідності підрахунку фактичної суми прибутків (збитків) за звітний період. Сальдо всіх рахунків витрат і доходів переноситься на рахунок прибутків і збитків, що дає змогу визначити результат діяльності у вигляді чистого прибутку чи збитку.

Заключним етапом облікового циклу є підготовка фінансових звітів. Процес підготовки фінансової звітності полегшується завдяки складанню трансформаційної таблиці, оскільки сальдо рахунків перенесені в колонки "Звіт про прибутки і збитки" і Баланс" є інформаційною основою для цих двох та інших форм звітності.

Отже, в процесі облікового циклу здійснюється облік господарських операцій шляхом оформлення первинних документів, які нагромаджуються в певних журналах і книгах. Для обліку господарських операцій застосовується система облікових реєстрів. Обов'язковими для ведення є журнал реєстрації операцій (Головний журнал) та Головна книга. Крім обов'язкових регістрів підприємства використовують допоміжні журнали. Це можуть бути: журнал закупівель, журнал реалізації, журнал грошових надходжень, журнал грошових виплат та ін. Кількість та зміст допоміжних журналів визначається самим підприємством залежно від потреби.


2.4. Класифікація і план рахунків бухгалтерського обліку

Збір інформації і процес складання фінансових звітів значно полегшується завдяки систематизації даних на рахунках бухгалтерського обліку, які відкриваються для кожної статті в розрізі елементів фінансової звітності (активів, зобов'язань, капіталу, доходів, витрат).

Кожний рахунок побудовано так, що всі збільшення відображаються на одній стороні (наприклад, на лівій стороні для активних рахунків), а всі зменшення - на протилежній (наприклад, на правій стороні для активних рахунків). Для пасивних рахунків - все навпаки.

Аналіз рахунків зарубіжних країн свідчить, що при всій їхній різноманітності міжнародна практика виробила два основних підходи до структури плану рахунків:

двокруговий принцип, тобто виділення двох автономних систем рахунків відповідно до завдань фінансового і управлінського обліку. Для дзеркального відображення інформації, систематизованої на рахунках фінансового і управлінського обліку, використовуються два спеціальних рахунки - "Контрольний рахунок фінансового обліку" і "Контрольний рахунок управлінського обліку". Цей підхід реалізований в планах рахунків країн континентальної облікової моделі, у тому числі в більшості країн-членів ЄС (Франції Німеччини, Іспанії, Швейцарії, Бельгії, Португалії та ін.);

інтегрований принцип, згідно з яким рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків. Такий підхід є характерним дія великих промислових підприємств країн британо-американської облікової моделі (США, Великобританії, Австрії, Канади тощо).

Крім цього країни світу можна поділити на дві групи стосовно обов'язковості та єдності плану рахунків:

британо-американська група;

європейсько-континентальна група.

Країни, що входять в британо-американську групу (Англія, США, Канада, Японія та ін.), не сформували єдині національні плани рахунків, а використовують лише професійні плани рахунків. Кожне окреме підприємство розробляє свій індивідуальний рахунковий план, з огляду при цьому на вимоги міжнародних стандартів і рекомендації, розроблені недержавними професійними організаціями бухгалтерів.

У країнах європейсько-континентальної групи (Франція, Німеччина та ін.) план рахунків затверджується в централізованому порядку і є єдиним та обов'язковим для використання всіма підприємствами.

Слід зазначити, що у світі створені також (19<60 - 1980 рр.) три регіональних плани рахунків:

план рахунків Європейського Союзу;

план рахунків Африканського Союзу (до липня 2002 р. - Організація африканської єдності (ОАЄ));

план рахунків латиноамериканських держав.

План рахунків Європейського Союзу побудований з точки зору визначення бухгалтерського обліку, насамперед як функції управління та системи Інформаційного забезпечення прийняття економічних рішень. Розроблений він з врахуванням положень Четвертої Директиви ЄС від 25 липня 1978 р., що встановлює єдині норми і вимоги для країн-учасниць, які координують національні облікові системи і є основою створення європейської регіональної системи бухгалтерського обліку країн-членів ЄС. При побудові національних планів рахунків країн - членів ЄС також враховані вимоги Четвертої Директиви ЄС щодо кожної статті фінансової звітності (балансу, звіту про прибутки і збитки) та загальноприйняті принцип бухгалтерського обліку. Певні відмінності в планах рахунків окремих країн - членів ЄС пов'язані, в основному з національними особливостями і традиціями.

План рахунків Організації африканської єдності розроблений у 1969 р. і запроваджений як національні плани рахунків в облікових системах більшості країн Африки та рекомендований міжнародними організаціями для країн, що розвиваються. Побудований цей план рахунків під значним впливом французької облікової системи і характеризується чітким виділенням дев'яти класів рахунків, поділених на два розділи - рахунки фінансової бухгалтерії І рахунки управлінської бухгалтерії. Окремі африканські країни (Сенегал, Гвінея-Бісау тощо) надалі в процесі використання дещо змінювали план рахунків Організації африканської єдності, вдосконалюючи його і пристосовуючи до власних національних вимог.

План рахунків латиноамериканських держав створений з метою розробки системи рахунків, які могли б задовольняти інформаційні потреби різних груп користувачів (внутрішніх і зовнішніх) та дозволяли б використовувати сучасні інформаційні засоби і системи для обробки облікової інформації. Характерним для цього плану рахунків є також групування рахунків у відповідні класи в межах двох розділів - рахунків фінансової бухгалтерії і рахунків управлінської бухгалтерії. Відмінності у планах рахунків окремих латиноамериканських країн пов'язані з національними традиціями і особливостями ведення обліку.

Спільною ознакою для цих трьох планів рахунків (ЄС, ОАЄ, латиноамериканських держав) є виділення у них чотирьох категорій рахунків:

балансових рахунків, на основі яких складається бухгалтерський баланс;

рахунків "витрати-випуск", призначених для визначення результатів діяльності в цілому по підприємству за видами діяльності;

рахунків управлінської бухгалтерії, які використовуються для визначення та аналізу собівартості, результатів діяльності у розрізі центрів відповідальності та прийняття тактичних і стратегічних рішень;

рахунків, призначених для здійснення зв'язку між фінансовою та управлінською бухгалтеріями.

При побудові плану рахунків використовуються загальні принципи бухгалтерського обліку і міжнародні стандарти.

Техніка записів на рахунках бухгалтерського обліку у всіх країнах однакова і передбачає дотримання основного бухгалтерського рівняння та підтримки сумарної рівності дебетів та кредитів.

Рахунки відкривають на кожний вид активу, пасиву і капіталу фірми, а також на кожен вид доходів та витрат. У Головній книзі рахунки розміщуються в основному в послідовності наведення статей у фінансових звітах: активи, зобов'язання, капітал, доходи, витрати.

При побудові плану рахунків застосовуються різні системи кодування. Найпростіша з них передбачає двозначні коди рахунків і використовується невеликими підприємствами.

Як свідчить зарубіжна практика, в багатьох країнах для кодування рахунків використана децимальна система, при якій кожна цифра у коді рахунку визначає відповідну складову частину (клас, рахунок, субрахунок, аналітичний рахунок) цього рахунка.

Рахунок повинен містити обов'язкові відомості, які підлягають реєстрації: дату внесення запису, найменування операції, посилання на бухгалтерський документ, на підставі якого зроблено запис, .суму операції. На практиці існує декілька можливих варіантів форми рахунка.

Запитання до самоперевірки


  1. Види та особливості організаційних моделей систем бухгалтерського обліку.

  2. Порядок реєстрації та обробки облікової інформації.

  3. Систематизація облікової інформації та завершення облікового циклу.

  4. Загальні принципи побудови міжнародних планів рахунків.

  5. Особливості побудови плану рахунків міжнародних бухгалтерських систем.


1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка