Курс лекцій для студентів напряму підготовки 030509 «Облік І аудит», в тому числі перепідготовка спеціалістів за спеціальністю 03050901 «Облік І аудит»



Сторінка6/8
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.93 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
ТЕМА 7. ОБЛІК КОРОТКОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ.

7.1. Сутність, класифікація та оцінка зобов’язань.

7.2. Облік розрахунків з постачальниками.

7.3. Облік розрахунків з персоналом та зобов'язань по заробітній платі

7.4. Облік інших короткострокових зобов'язань
7.1. Сутність, класифікація та оцінка зобов’язань

Зобов'язання визначають як теперішню заборгованість підприємства, яка виникає в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, спричинить вибуття з підприємства ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди.

Іншими словами, зобов'язання - це вимоги кредиторів стосовно активів підприємства, які мають вищий пріоритет порівняно з вимогам власників (Активи - Зобов'язання = Капітал).

Зобов'язання розглядаються як кредиторська заборгованість, якщо вони:

мають місце в теперішньому часі і є наслідком минулих подій (придбання товарів, отримання кредиту банку тощо);

пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв'язків підприємства;

мають визначений термін виконання (проте, конкретна дата може бути невідома).

Залежно від порядку визначення сум заборгованості зобов'язання поділяють на:

фактичні (дійсні) - величина таких зобов'язань відома з договорів, контрактів, рахунків та інших документів, які їх підтверджують (заборгованість постачальникам за отримані, але не оплачені товарно-матеріальні цінності та послуги, за векселями виданими, за дивідендами до виплати, за нарахованою зарплатою, за отриманими авансами тощо);

умовні (майбутні) - це зобов'язання, точна сума яких може бути визначена лише з настанням певної дати (заборгованість по податку на прибуток, податку на майно, оплаті відпусток тощо).

Залежно від термінів погашення зобов'язання поділяються на:

короткострокові (поточні) - це зобов'язання, які повинні бути погашені впродовж року (з дати складання річного балансу) або одного операційного циклу незалежно від його тривалості;

довгострокові (непоточні) - це зобов'язання, термін погашення яких складає більше одного року або операційного циклу.

В окремих країнах залежно від термінів погашення зобов'язання можуть поділятися на Інші групи. Так, наприклад, у Франції за даною ознакою виділяють зобов'язання з терміном погашення: один рік, від двох до п'яти років; більше п'яти років.

Найголовнішою відмінністю короткострокових зобов'язань від довгострокових є те, що їх погашення вимагає використання тих ресурсів, які за відсутності зобов'язань могли б бути використані у поточній діяльності підприємства. До короткострокових зобов'язань відносять: короткострокові кредити банків та інші позики; частина довгострокових зобов'язань, що підлягає погашенню протягом року з дати складання балансу; торговельна кредиторська заборгованість; короткострокові векселі видані; заборгованість з оплати праці та інших нарахованих витрат; нараховані податки; > дивіденди до виплати; нараховані непередбачені (потенційні) зобов'язання, одержані аванси, інші поточні зобов'язання.

Зобов'язання визнається у бухгалтерському балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена та відбудеться вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди. Загалом, зобов'язання оцінюється сумою грошей, необхідних для сплати боргу, або вартістю товарів чи послуг, які необхідно надати для погашення заборгованості.

Зобов'язання оцінюються згідно з принципом собівартості за номінальною вартістю, яка вимірюється поточною дисконтованою оцінкою очікуваного платежу.
7.2. Облік розрахунків з постачальниками

Для обліку заборгованості перед постачальниками за придбані, але не оплачені товарно-матеріальні цінності та послуги використовується рахунок "Рахунки до оплати" ("Розрахунки з постачальниками").

Порядок відображення в обліку надходження товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, товарів тощо) буде залежати від того, яку систему обліку складських запасів використовує підприємство.

Наприклад, 15 жовтня корпорація "К" отримала від фірми "Ю" матеріали на суму $20,000 і зобов'язана оплатити за них згідно з договором на протязі десяти днів з дати отримання. Корпорація "К" використовує систему постійного обліку запасів. Оплата за матеріали проведена 24 жовтня.

В обліку вказані операції будуть відображені такими записами: отримання корпорацією "К" матеріалів у кредит:

Складські запаси 20,000

Рахунки до оплати 20,000

оплата корпорацією "К"матеріалів, отриманих у кредит:

Рахунки до оплати 20,000

Грошові кошти 20,000

Важливим питання обліку розрахунків з постачальниками є застосування гнучкої системи знижок та повернення товарів постачальникам.

Всі знижки поділяються на дві групи: комерційні; розрахункові.

Повернення та уцінка неякісних товарів призводять до зменшення заборгованості постачальникам і рахунок "Повернення та уцінка придбаних товарів" розглядається як регулюючий до рахунка "Витрати на закупівлю".

Для визначення чистого обсягу закупівель наприкінці звітного періоду необхідно від суми закупівель, відображеної на рахунку "Витрати на закупівлю" відняти суму повернень та уцінок товарів, показаних на рахунку "Повернення та уцінка придбаних товарів" Повернення закупівель і знижки"), а також купівельні розрахункові знижки (рахунок "Купівельні знижки").

Як зазначалося у попередніх темах, для відображення розрахункових знижок в зарубіжній обліковій практиці можуть використовуватися два методи: валовий і чистий. Більш розповсюдженим на практиці є валовий метод.

Облік короткострокових векселів виданих.

В окремих, випадках підприємства можуть здійснювати розрахунки з постачальниками, а також з банками з використанням векселів. Векселі до сплати - це зобов'язання сплатити встановлену суму заборгованості до визначеного терміну, який для короткострокових векселів не перевищує одного року.

Використання векселя як засобу платежу з відповідним відтермінуванням дати сплати і засобу кредитування, зумовлює необхідність нарахування відсотків по векселю. Тобто підприємства, які видали вексель сплачують по ньому, в основному, крім номінальної вартості також і відсотки за відстрочку платежу. Ці відсотки для підприємства-боржника є фінансовими витратами. Розрахунок відсотків по векселю проводиться з врахуванням основної суми заборгованості по векселю, ставки відсотків та терміну користування кредитними коштами і може бути виражений такою формулою:

Сума відсотків = Основна сума боргу х ставку відсотків термін користування.

Залежно від способу зазначення відсотків векселі поділяють на два види:

векселі, на яких окремо зафіксовані відсотки від номінальної вартості (відсоткові);

векселі, на яких відсотки від номінальної вартості не зазначені (безвідсоткові). По цих векселях відсотки включаються в номінальну вартість.

Наприклад, 1 жовтня 2014 р. фірма "Стрінг" взяла в банку кредит в сумі $50,000 терміном на шість місяців з відсотковою ставкою 10 % річних. На цю суму фірма "Стріне" виписала відсотковий вексель.

Номінальна вартість векселя, виписаного фірмою "Стрінг", становить $50,000.

Сума відсотків = $50,000 х 10 % х 6/12 = $2,500.

У випадку, коли б фірма "Стрінг" виписала безвідсотковий вексель, то його номінальна вартість становила б $52,500.

Для обліку розрахунків з використанням векселів застосовують рахунок "Векселі до сплати", на якому відображається поточна заборгованість по виданих короткострокових векселях. Методика відображення на цьому рахунку розрахунків за векселями буде залежати від виду векселя (відсотковий чи безвідсотковий).

Наприклад, 1 квітня 2014 р. фірма "Стрінг" заборгованість перед постачальником за отримані, але не оплачені товари в сумі $30,000 оформила відсотковим векселем терміном на чотири місяці, з відсотковою ставкою 10 % річних. Згідно з угодою відсотки сплачуються один раз, в день погашення векселя.

Сума відсотків = $30,000 х 10 % х 4/12 = $1,000.

На переоформлення заборгованості постачальнику зі звичайної на вексельну 1 квітня 2004 р. буде зроблено бухгалтерський запис:

Рахунки до оплати 30,000

Короткострокові векселі до сплати 30,000

Погашення заборгованості по векселю і сплата відсотків по ньому через чотири місяці - 1 серпня 2014 р. відобразиться бухгалтерським проведенням:

Витрати на сплату відсотків по векселях

(фінансові витрати) 1,000

Короткострокові векселі до сплати 30,000

Грошові кошти 31,000

В окремих випадках векселі можуть видаватися в обмін частково на грошові кошти, а частково на будь-які додаткові послуги, права чи привілеї. Ці послуги можуть надаватися кредитору згідно з угодою на протязі терміну дії векселя. При цьому на основі ринкової ставки відсотка розраховується поточна вартість векселя, а різниця між цією вартістю і номіналом векселя відображається складає доходи.
7.3. Облік розрахунків з персоналом та зобов'язань по заробітній платі

Загальні вимоги щодо обліку виплат працівникам та відображення інформації про них у фінансовій звітності розкриваються у МСБО 19 "Виплати працівникам".

В бухгалтерському обліку відображаються три види зобов'язань, пов'язаних з оплатою праці:

заборгованість з виплати заробітної плати;

заборгованість з податків, що утримуються із заробітної плати;

заборгованість з інших утримань із заробітної плати.

Заробітна плата робітникам нараховується, виходячи з погодинної ставки або відрядного виробітку. Оплата праці службовців здійснюється за встановленими окладами (місячними або річними).

Мінімальні розміри заробітної плати, порядок оплати за понаднормові роботи, види та розміри утримань із заробітної плати й відрахувань на соціальні потреби, а також інші умови оплати праці визначаються законодавчими актами кожної окремої країни.

Так, зокрема у США федеральним Законом про справедливі умови праці визначено, що власник повинен оплачувати понаднормові години роботи (понад 40 годин у тиждень, або 8 годин у день) з розрахунку встановленої погодинної ставки, збільшеної не менше ніж у 1,5 рази. В доповнення до федерального законодавства укладаються угоди з профспілковими організаціями, в яких узгоджуються умови оплати прані за роботу у вихідні і святкові дні (у подвійному розмірі), збільшені коефіцієнти оплати праці за понаднормові години роботи, порядок приймання і звільнення з роботи тощо.

Нарахована персоналу заробітна плата включається у витрати підприємства і відображається на рахунку "Витрати на оплату праці" ("Витрати на персонал"). Цей рахунок може мати рахунки другого порядку за видами витрат на оплату праці (заробітна плата основна, оплачувана відпустка, премії, додаткові винагороди, витрати на соціальне страхування і т.д.).

Для обліку заборгованості і розрахунків з працівниками підприємства використовують рахунок "Заробітна плата до виплати" "Розрахунки з персоналом").

На рахунку "Витрати на оплату праці" відображається повна сума витрат, пов'язаних з використанням робочої сили (валова заробітна плата), а на рахунку "Заробітна плата до виплати" - чиста заробітна плата, тобто суми, які повинні бути виплачені працівникам після всіх можливих утримань із заробітної плати.

Утримання із зарплати і нарахування на заробітну плату поділяються на дві групи:

відрахування і податки, які повинен сплачувати працівник;

обов'язкові нарахування, пов'язані з фондом заробітної плати, які підлягають сплаті роботодавцем.

Види та розміри утримань із заробітної плати та нарахувань на неї, як зазначалося вище, регулюються законодавством кожної країни (прибутковий податок, відрахування на соціальне страхування тощо) та контрактними обов'язками підприємства (відрахування профспілковим організаціям, на пенсійні програми тощо). Окремі утримання здійснюються на добровільній основі за дорученням самих працівників (на добровільне страхування життя, медичне страхування, погашення позик, благодійні внески тощо).

Наприкінці кожного року роботодавець складає на кожного працівника і подає у відповідні установи Декларації про заробітну плату і податки за минулий рік, в яких відображає: загальну суму заробітної плати; суму доходів, на які нараховуються обов'язкові відрахування на соціальне страхування; суму утриманого прибуткового податку; суму обов'язкових відрахувань на соціальне страхування, утриманих із заробітної плати працівника.

У західноєвропейських країнах прибутковий податок утримується протягом року за прогресивною шкалою і ставки його коливаються від 10,5 до 70 %. Наприкінці року проводиться остаточний розрахунок прибуткового податку.

У Японії прибутковий податок стягується за ставками, які коливаються в межах від 10 до 50 %. При сплаті цього податку працівникам надаються значні пільги: від сплати податку звільняються кошти, витрачені на лікування, додаткові податкові пільги мають багатодітні родини тощо.

Обов'язкові відрахування з фонду заробітної плати, які відносяться на витрати роботодавця, включають: відрахування на соціальне страхування, у федеральний фонд зайнятості, у фонд зайнятості штату.

Порядок формування коштів на обов'язкове соціальне страхування у США регулюється федеральним Законом про соціальне забезпечення. Ці кошти утворюються в однакових розмірах за рахунок обов'язкових утримань із заробітної плати працівника та відрахувань на заробітну плату за рахунок роботодавця. Для відрахувань на обов'язкове соціальне страхування з 1 січня 1986 р. було встановлено ставку 7,15 % для перших $42,000, отриманих кожним працівником протягом року (ці ставки можуть змінюватись).

Профспілкові внески, залежно від штату, можуть бути або обов'язковими, або добровільними.

Незалежно від того, з якою метою здійснюються утримання із заробітної плати працівників і нарахування на фонд заробітної плати, роботодавець зобов'язаний перерахувати ці суми відповідним державним органам, фондам або організаціям. А в період між утриманням і нарахуванням коштів та їх перерахуванням, роботодавець повинен відобразити ці суми як короткострокові зобов'язання.

Для західноєвропейських країн порядок обліку зобов'язань із заробітної плати передбачає відображення повної суми нарахованої заробітної плати по кредиту рахунка "Розрахунки з персоналом". А утримання із заробітної плати показують по дебету рахунка "Розрахунки з персоналом" і кредиту різних рахунків, на яких ведеться облік цих утримань.

Виплата заробітної плати, в більшості випадків здійснюється шляхом перерахування коштів на особові рахунки працівників підприємства.. В обліку це відображається записом:

Заробітна плата до виплати 57,430

Грошові кошти 57,430

Зобов'язання, які пов'язані з компенсаціями працівникам за відсутність на роботі, полягають у забезпеченні нарахування і виплати коштів за час відпустки, хвороби та нетривалої непрацездатності тощо. Забезпечуються такі виплати шляхом систематичного накопичення коштів для компенсацій за відсутність.


7.4. Облік інших короткострокових зобов'язань

До інших короткострокових зобов'язань відносяться нараховані витрати (зобов'язання), одержані аванси, дивіденди до сплати, частина довгострокових зобов'язань, яка повинна бути сплачена впродовж року після дати складання балансу.

Податок на прибуток, нарахований за поточний та попередні періоди, відображається в обліку як короткострокове зобов'язання. Це зобов'язання відноситься до умовних, оскільки точна сума податку на прибуток буде відома лише в кінці року, а на протязі року підприємства здійснюють авансові платежі. У випадку, якщо авансові сплати податку на прибуток перевищують суму, яка підлягає до сплати згідно остаточного розрахунку, то сума перевищення буде відображена як дебіторська заборгованість з податку на прибуток.

Поточні податкові зобов'язання за іншими податками і платежами (податок на майно, податок з продажу, акцизний збір тощо) за звітний і попередні звітні періоди оцінюються за сумою, яку передбачається сплатити податковим органам із застосуванням ставок оподаткування та податкового законодавства кожної країни, які є діючими на звітну дату.

Одержані аванси виникають, коли надходження грошей випереджає визнання доходу. Гроші можуть надходити в рахунок майбутньої поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг. Оскільки в даному випадку дохід буде зароблено не раніше наступного облікового періоду, то виникає потреба відобразити наприкінці поточного облікового періоду короткострокове зобов'язання надати товари або послуги у майбутньому.

Наприклад, 1 грудня корпорація "Вірш" отримала авансову оплату за надання транспортних послуг у сумі $8,000 за два місяці (грудень поточного і січень наступного року). В обліку це б/де відображено записом:

Грошові кошти 8,000

Одержані аванси (Аванси від клієнтів) 8,000

Наприкінці звітного періоду (31 грудня) частина отриманого авансу відображається як зароблений дохід записом:

Одержані аванси (Аванси від клієнтів) 4,000

Доходи від надання транспортних послуг 4,000

Інша частина отриманого авансу ($4,000) показується як кредитове сальдо на рахунку "Одержані аванси" і як короткострокове зобов'язання підприємства на кінець року - у балансі.

Частина довгострокових зобов'язань, яка повинна бути сплачена впродовж року після дати складання балансу, також відноситься до короткострокової заборгованості. Наприклад, частина заборговане з фінансового лізингу, яка має бути сплачена наступного г року, відображається лід час складання балансу як короткострокова заборгованість.

Наприклад, у корпорації "Крайзер" станом на 31.12.2007 р. рахується загальна заборгованість з фінансової оренди у сумі $524,35'л з якої $85,200 - це сума зменшення заборгованості з фінансової і оренди у 2008 р. У балансі, який буде складено станом на 31.12 .2007 р., частина заборгованості з фінансової оренди у сумі $85/00 буде відображена як короткострокові зобов'язання, а решта 1439,150 ($524,350 - $85,200) - як довгострокові зобов'язання.



Запитання до самоперевірки

  1. Визначення та класифікація зобов’язань відповідно до МСБО 1 „Подання фінансових звітів”, їх оцінка.

  2. Короткострокові (поточні) зобов’язання.

  3. Види поточних зобов’язань у США: рахунки до сплати; короткострокові векселі до сплати; короткострокові кредити банків.

  4. Облік зобов’язань по відкритих рахунках постачальників та торговим векселям до сплати.

  5. Знижки, отримані покупцями.

  6. Застосування валового та чистого методів обліку купівельних знижок.

  7. Короткострокові кредити в банках, які оформляються виданням простого векселя.

  8. Облік отриманих короткострокових банківських кредитів під простий вексель під процент та під безпроцентний вексель з дисконтом.

  9. Облік нарахованих зобов’язань і зобов’язань за отриманими авансами.

  10. Зобов’язання з нарахованої заробітної плати та інші зобов’язання.

  11. Податкові зобов’язання та податкові активи.


ТЕМА 8. ОБЛІК ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ.

8.1. Сутність довгострокових зобов'язань та їх види.

8.2. Облік довгострокових облігацій.

8.3. Облік зобов'язань з фінансової оренди

8.4. Облік інших довгострокових зобов'язань.
8.1. Сутність довгострокових зобов'язань та їх види

Основними видами довгострокових зобов'язань у зарубіжних країнах є: зобов'язання за випущеними облігаціями, векселі до сплати, зобов'язання з фінансового лізингу, пенсійні зобов'язання тощо.

Погашення довгострокових зобов’язань відбувається не раніше ніж через рік або після завершення операційного циклу, а тому ці зобов'язання використовуються як джерело фінансування довгострокових проектів підприємства.

Підприємство виплачує кредиторові не тільки суму заборгованості, але і відсотки за користування кредитом. Погашення довгострокових зобов'язань і сплата відсотків по них, в більшості випадків, здійснюється періодично на протязі усього терміну дії цієї заборгованості.

З метою захисту кредиторів від несплати довгострокової заборгованості у зарубіжній практиці процес оформлення цієї заборгованості досить формалізований і вимагає дотримання ряду умов та обмежень. Обмеження можуть стосуватися кількості дозволених до випуску облігацій, векселів, забезпечення їх активами підприємства, термінів дії облігацій І векселів, величини відсотків, які підлягають сплаті тощо. Ці умови зазначаються у вексельній угоді, в контракті на випуск облігацій чи іншому документі, який регулює випуск. Частина такої інформації підлягає також розкриттю у примітках до фінансових звітів.

Найбільш розповсюдженими способами залучення грошових коштів для фінансування довгострокових проектів підприємства є випуск довгострокових векселів або облігацій. Векселі можуть видаватись на строк до 10 років, а облігації - до 50 років.

Відсотки, нараховані за довгостроковими зобов'язаннями, відносяться на витрати підприємства, що дає змогу зменшувати оподатковуваний дохід, на відміну від дивідендів, які нараховуються за рахунок чистого прибутку.

Недоліками довгострокових зобов'язань є те, що незалежно від фінансового стану підприємства, сплати відсотків за ними повинні здійснюватись кожного періоду виплати і великі суми грошей повинні бути сплачені у період погашення основної суми боргу за ними зобов'язаннями (особливо за облігаціями).

Питання обліку та відображення у звітності довгострокових зобов'язань розкриваються у декількох МСБО, зокрема:

МСБО 17 "Оренда" - розглядає питання визнання та відображення у фінансових звітах зобов'язань, пов'язаних із довгостроковою орендою;

МСБО 19 "Виплати працівникам" - застосовується для обліку зобов'язань за програмами пенсійного забезпечення;

МСБО 32 "Фінансові інструменти: розкриття та подання", МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка" та МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації" - поширюються на класифікацію фінансових зобов'язань, визначають умови визнання, оцінки та згортання цих зобов'язань.

В більшості зарубіжних країн довгострокові зобов'язання відображаються в окремих розділах пасиву балансу підприємства. Лише в окремих країнах (наприклад, у Великобританії) підприємства відображають довгострокову і короткострокову заборгованість в одному і тому ж розділі.
8.2. Облік довгострокових облігацій

Облігація - цінний папір, який засвідчує зобов'язання виплатити її власнику у визначену дату вказану в облігації суму (номінальну вартість) і за встановленою ставкою відсотки.

Облігації випускаються, в основному номіналом 51,000, $10,000 або інколи $100,000. Рішення про випуск облігацій приймається Радою директорів і схвалюється акціонерами та комісією з цінних паперів. І лише після цього відбувається друк сертифікату облігації, який засвідчує борг підприємства перед власником облігації. Випуск і розміщення облігацій реєструються у спеціальному журналі облігацій.

Класифікуються облігації залежно від: наявності забезпечення, порядку погашення, порядку реєстрації, процедури виплати відсотків тощо.

Залежно від наявності забезпечення облігації поділяються на забезпечені (закладні) і незабезпечені. Забезпечені облігації мають гарантію їх погашення і забезпечуються нерухомістю (будівлі, споруди, устаткування тощо) або іншим майном підприємства, а також цінними паперами інших фірм. Незабезпечені облігації не забезпечуються активами підприємства і являють собою звичайні кредити. До незабезпечених відносяться також так звані джанк-облігації, за якими виплачуються високі відсотки, але які мають також і високий ризик.

Залежно від способу погашення основної суми заборгованості облігації поділяються на фіксовані та серійні. Фіксовані облігації погашаються повністю одним платежем у визначений строк (наприклад, через 15 років). Серійні погашаються серіями (частинами) у визначені дати впродовж усього терміну дії облігацій (наприклад, фірма випустила облігації на суму $500,000 терміном на 20 років зі строками погашення через кожні 4 роки по $100,000).

Залежно від конвертованості облігації бувають конвертовані, неконвертовані (відзивні) і У до пред'явлення. Конвертовані облігації на вимогу їх власника можуть обмінюватись на інші цінні папери фірми, зокрема на акції даного підприємства на певних умовах. Це особливо вигідно дня інвестора у випадку зростання ринкової вартості акцій. Відзивні облігації за бажанням компанії, яка їх випустила, можуть погашатися достроково. Облігації до пред'явлення за вимогою власника можуть погашатися достроково.

Порядок реєстрації зумовлює поділ облігацій на реєстровані і нереєстровані (купонні). На реєстрованих облігаціях компанія, яка їх випустила, записує ім'я та адресу власника. Сплата відсотків здійснюється шляхом виписки чека, що надсилається власнику облігації. Купонні облігації не виписуються на конкретного власника, тобто вони є безадресні і випускаються з надрукованими відривними купонами, в яких вказано величину і дату виплати відсотків. Купон відривається власником облігації і здається в банк або надсилається безпосередньо компанії, яка випустила облігації. Тобто відсотки платять тому, в кого є цей купон на дату виплати.

За періодичністю виплати відсотків облігації поділяють на відсоткові та безвідсоткові. Відсоткові облігації передбачають періодичну сплату відсотків. По безвідсоткових облігаціях не здійснюється періодична виплата відсотків, вони продаються за ціною значно нижче номіналу, тобто з великим дисконтом.

Залежно від умов виплати відсотків облігації поділяють на дохідні і облігації, забезпечені доходами від певного об'єкта.

Випущені облігації оцінюються за поточною вартістю майбутніх грошових потоків, які складаються з виплати за відсотками і основною сумою боргу. Відсоткова ставка, яка використовується для розрахунку приведеної вартості цих грошових потоків повинна забезпечити прийнятну рентабельність в порівнянні з характером ризику емітента.

Поточна вартість облігації залежить від співвідношення оголошеної і ринкової ставки відсотка і, відповідно, від цього буде залежати, чи відбудеться реалізація облігації за номіналом, зі знижкою (нижче номіналу) або з надбавкою (вище номіналу).

Відхилення ціни облігації від її номінальної вартості (вище або нижче) визначається встановленою підприємством квотою у відсотках від номінальної вартості (наприклад, якщо випущено облігацію номінальною вартістю $1,000, по якій встановлена квота 98, то це означає, що облігація продається за ціною $980; якщо по цій облігації встановлена квота 109 - то облігація продається за ціною $1,090). Квота визначається котируванням облігації на фондовій біржі.

Сума відсотків визначається вона шляхом множення номіналу облігації на ставку відсотків.

Ринкова (діюча) ставка відсотків визначається конкурентним середовищем на фінансовому ринку і може змінюватись щоденно. Саме від змін ринкової ставки відсотків буде залежати ринкова ціна облігації, тобто за якою одна сторона погоджується тимчасово надати грошові кошти (покупець облігації), а інша (продавець облігації) вважає за доцільне отримати ці кошти з врахуванням всіх можливих ризиків.

В момент продажу облігації сума грошових коштів складається з ринкової вартості облігації і відсотків, які нараховані з моменту останньої їх виплати (за умови, коли облігації випускаються в дні, які не збігаються з датою виплати відсотків). Кожний періодичний платіж за відсотками (раз на півроку чи на рік) визначається шляхом множення номіналу облігації на ставку відсотків, поділену на кількість періодів виплати відсотків у рік. В момент погашення облігації сплачується її номінальна вартість.


8.3. Облік зобов'язань з фінансової оренди

Всі основні питання, які стосуються сутності оренди порядку відображення орендних операцій в обліку і звітності врегульовані МСБО 17 "Оренда".

Залежно від способу розподілу ризиків та винагород, пов'язаних з правом власності на актив, який передається в оренду, розрізняють операційну і фінансову оренду (лізинг).

При операційній оренді майно на визначених умовах передається в користування на коротший термін, ніж при фінансовій і право власності залишається за орендодавцем. Ризики і винагороди, пов'язані з правом власності на актив також не передаються орендарю. Орендар у визначені терміни (переважно щомісяця) здійснює платежі орендодавцеві, пов'язані з використанням орендованого майна, а також несе витрати на утримання орендованого майна (наприклад, оплата комунальних послуг). Несплачена сума орендної плати відображається в обліку орендаря як поточне зобов'язання.

Фінансова (капітальна) оренда передбачає передачу орендарю в основному всіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом власності на актив. Цей вид оренди ще називають довгостроковою або лізингом. Фінансовий лізинг розглядається, в багатьох випадках, як придбання орендарем орендованого майна, пов'язане з визнанням довгострокового зобов'язання.

При операційній оренді орендар відображає в обліку плату за використання певного об'єкта і витрати на його утримання (наприклад, бензин для автомобіля) як операційні витрати.

Наприклад, фірма "Крайз" 1 жовтня 2004 р. взяла в оренду легковий автомобіль терміном на три місяці. Згідно з договором орендна плата сплачується щомісяця (31 жовтня, 30 листопада, 31 грудня) і складає $1,000. Для відображення орендної плати кожного місяця буде зроблено бухгалтерський запис:

Витрати на оренду 1,000

Грошові кошти 1,000

Довгостроковий фінансовий лізинг у зарубіжній практиці має широке застосування як засіб формування довгострокових активів. Фінансовий лізинг дає можливість орендарю започаткувати або розширити діюче виробництво зі значно меншими капітальними вкладеннями, а орендодавцю - реалізувати майно і отримати дохід у вигляді відсотків.

Згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності прикладами ситуацій, які, як правило, ведуть до класифікації оренди як фінансової є:

право власності на майно після закінчення терміну його оренди цілком переходить до орендаря;

орендар має право після закінчення строку оренди придбати майно за ціною нижче справедливої вартості або відновити оренду;

строк оренди охоплює більшу частину строку корисного використання орендованого майна (навіть у випадку, коли право власності не передається);

на початку оренди теперішня вартість мінімальних орендних платежів дорівнює принаймні в основному всій справедливій вартості орендованого активу;

орендовані активи мають такий особливий характер, що тільки орендар може використовувати їх, не здійснюючи значних модифікацій.

Фінансовий лізинг пов'язаний з визнанням довгострокового зобов'язання за справедливою вартістю орендованого майна (за вирахуванням субсидій і податків, що підлягають відшкодуванню орендодавцю) або в сумі поточної вартості мінімальних орендних платежів, якщо вона менша ніж справедлива вартість майна. У зв'язку з користуванням активами протягом тривалого періоду часу, при фінансовій оренді виникає потреба застосування концепції поточної вартості грошей до періодичних лізингових платежів, що розраховуються на основі ринкової ставки відсотка. Сума погашення основної суми боргу у кожному лізинговому платежі визначається як різниця між величиною грошового платежу і розрахованою величиною відсотків.

На активи, отримані на умовах фінансового лізингу, орендар нараховує також амортизацію з дотриманням тієї самої облікової політики, що застосовується при нарахуванні амортизації аналогічних власних активів.


8.4. Облік інших довгострокових зобов'язань

До складу інших довгострокових зобов'язань відносяться виплати працівникам по закінченні трудової діяльності, інші довгострокові виплати працівникам, забезпечення, заборгованість дочірнім та материнським підприємствам тощо. Оскільки термін дії таких зобов'язань становить більше дванадцять місяців, то для оцінки і відображення їх у звітності застосовують ряд припущень та дисконтування грошових потоків.

Загальні вимоги щодо обліку виплат працівникам та відображення інформації про них у фінансовій звітності розкриваються у МСБО 19 "Виплати працівникам".

Виплати по закінченні трудової діяльності включають пенсії, страхування життя, медичне обслуговування тощо, величина і порядок нарахування яких визначаються відповідними програмами. Програма виплат є угодою між підприємством і працівником, у відповідності до якої працівникові здійснюються ці виплати після закінчення трудової діяльності. Ці програми поділяються на програми з визначеним внеском і програми з визначеною виплатою.

Програми з визначеним внеском передбачають сплату фіксованих внесків до фонду, який є окремою юридичною особою. Цими внесками обмежується юридичне чи конструктивне зобов'язання підприємства і визначається розмір виплат працівникам по закінченні трудової діяльності. Всі ризики (актуарний та інвестиційний) у даному випадку припадають на працівника. Актуарний ризик полягає у можливості отримання менших виплат, ніж очікувані, а інвестиційний - у можливій недостатності інвестованих активів для забезпечення очікуваних виплат.

Програма з визначеними виплатами передбачає щорічне відрахування підприємством суми, яка пов'язана з відомими майбутніми виплатами пенсій, виходячи з реальної кількості працівників. Розрахунок величини внеску поточного року є одним із найбільш складних завдань для облікових працівників. Для цього використовуються різні методи підрахунку цієї величини.

В більшості випадків основна частина пенсій працівникам виплачується підприємством-роботодавцем відповідно до пенсійної програми. Кошти для виплати пенсій нагромаджуються за рахунок відрахувань підприємств і частини утримань із заробітної плати працівників.

До інших довгострокових виплат працівникам відносять компенсації за період відсутності, виплати за вислугу років, з нагоди ювілеїв, через тривалу непрацездатність, виплати частки прибутку та премії, відстрочені компенсації.

Забезпечення - це зобов'язання з не визначеним терміном або сумою.

Вони виникають лише тоді, коли підприємство має теперішню заборгованість, яка виникла в результаті минулих подій.

Критерії визнання і методи оцінки забезпечень та непередбачених зобов'язань, а також порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності розглядаються у МСБО 37 "Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи».

Забезпечення включають: забезпечення на виплату відпусток працівникам, забезпечення на додаткове пенсійне забезпечення, забезпечення щодо податків на прибуток, забезпечення щодо гарантійного ремонту, забезпечення реструктуризації, забезпечення на захист довкілля тощо.

В обліковій практиці підприємств зарубіжних країн мають місце також випадки переоформлення короткострокових зобов'язань на довгострокові, тобто рефінансування зобов'язань. Це може відбуватися у випадках скрутного фінансового становища і нестачі оборотних коштів. Проте підприємство-боржник має право показати у фінансовій звітності короткострокове зобов'язання як довгострокове за умови, що на дату подання звітності це підприємство може реально домовитись зі стороною, перед якою воно має це зобов'язання, про відтермінування його оплати на декілька звітних періодів або з третьою стороною, яка погоджується погасити цю короткострокову заборгованість в обмін на її довгострокове зобов'язання. Такі домовленості повинні бути засвідчені документально із підтвердженням зобов'язання не переривати дану угоду.

Запитання до самоперевірки


  1. Довгострокові зобов’язання, їх види та оцінка згідно з МСБО 1 „Подання фінансових звітів”, та П(С)БО 11 „Зобов’язання”.

  2. Класифікація довгострокових зобов’язань у різних країнах.

  3. Довгострокові зобов’язання у США: облігації до сплати; довгострокові векселі до сплати; деривативи; відстрочені податкові зобов’язання; пенсійні зобов’язання.

  4. Відображення в бухгалтерському обліку підприємств довгострокових зобов’язань за випущеними облігаціями.

  5. Довгострокові облігації, випущені за номінальною вартістю, з дисконтом та премією.

  6. Облік викупу облігацій та трансформації їх у акції.

  7. Облік довгострокових векселів виданих.

  8. Облік зобов’язань з фінансової оренди.

  9. Облік інших довгострокових зобов’язань.


1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка