Курс лекцій для студентів напряму підготовки 030509 «Облік І аудит», в тому числі перепідготовка спеціалістів за спеціальністю 03050901 «Облік І аудит»



Сторінка8/8
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.93 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
ТЕМА 11. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ ЇЇ ЗМІСТ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ.

11.1. Призначення і зміст фінансової звітності.

11.2. Зміст, структура та методика складання Балансу.

11.3. Звіт про прибутки та збитки, його зміст і методика складання.

11.4. Призначення і методика складання Звіту про рух грошових коштів.

11.5. Характеристика Звіту про зміни у власному капіталі та Приміток до фінансової звітності


11.1. Призначення та зміст фінансової звітності

Підготовка фінансової звітності, яка є основним джерелом інформації про напрямки, результати та перспективи діяльності підприємства, є завершальним етапом ведення бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність - це система показників, які характеризують майновий та фінансовий стан підприємства на звітну дату, а також фінансові результати його діяльності та рух грошових потоків за звітний період. Вона є невід'ємним елементом всієї системи бухгалтерського обліку.

Надання користувачам повної, об'єктивної інформації про фінансовий стан та фінансові результати діяльності підприємства для прийняття ними виважених управлінських рішень є мстою складання фінансової звітності.

Фінансову звітність складають підприємства, які є юридичними особами, незалежно від форм власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями. Суб'єкти господарювання, які мають дочірні підприємства, складають і подають, крім власного фінансового звіту, також консолідовану звітність. Підприємства складають фінансову звітність за місяць, квартал і рік наростаючим підсумком з початку року. При цьому місячна і квартальна звітність є проміжною. Річні звіти готуються за результатами фінансового року. Як правило, він закінчується 31 грудня, але не обов'язково фінансовий рік має збігатися з календарним. Фінансовий рік містить 12 послідовних місяців, або 52 тижні, або тринадцять 4-тижневих періодів. Так, фінансовий рік компанії може починатися 1 квітня і закінчуватися 31 березня.

Фінансова звітність є відкритою для оприлюднення та доступною для ознайомлення зацікавленим користувачам.

Загальні вимоги до фінансових звітів щодо їх складу, структури та змісту основних форм викладені в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (МСБО): 1 "Подання фінансових звітів", 7 "Звіт про рух грошових коштів", 8 "Облікова політика, зміни в облікових оцінках та помилки", 14 "Звітність за сегментами", 27 "Консолідовані та окремі фінансові звіти", 29 "Фінансова звітність в умовах гіперінфляції", ЗО "Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ", 34 "Проміжна фінансова звітність", в Першій та Четвертій Директивах ЄС. Згідно з цими нормативними документами річні звіти, належним чином затверджені і завірені аудиторами, мають бути опубліковані. Виняток надається невеликим та середнім компаніям, для яких не обов'язковим є аудиторський висновок, а Баланс і Звіт про прибутки та збитки можуть складатися за скороченою формою.

Річний звіт складається з двох частин. Перша - адміністративно-управлінський огляд - це звіт (або звернення) президента компанії чи голови Ради директорів. Друга - безпосередньо фінансовий звіт.

Зміст першої частини жорстко не регламентується. В ній міститься управлінський огляд та аналіз результатів роботи компанії. Оскільки адміністрація краще обізнана у справах підприємства, ніж зовнішні користувачі фінансової інформації, її погляд на господарські операції, події та обставини, пояснення їх впливу на фінансовий стан підприємства сприяє кращому розумінню фінансового звіту. Тут можуть розглядатися:


  • події нефінансового характеру, які мали місце у звітному році і вплинули на діяльність компанії;

  • стан та перспективи розвитку економіки, галузі і роль у них компанії;

  • план розвитку діяльності компанії;

  • очікуваний ефект.

В цій частині, як правило, висвітлюються технологічні та економічні досягнення компанії, зусилля керівництва, спрямовані на їх здійснення; ринкова кон'юнктура та її вплив на діяльність підприємства, даються прогнози на майбутнє та оцінюються перспективи.

Хоча адміністрація має схильність висловлювати лише оптимістичні очікування, перевага таких оглядів полягає в тому, що в них акцентується увага на проблемах, які керівництво вважає основними.

Друга частина річного звіту - фінансовий звіт включає:

- Баланс;

- Звіт про прибутки та збитки;

- Звіт про зміни у власному капіталі;

- Звіт про рух грошових коштів.

До фінансових звітів надаються Пояснювальні примітки, в яких розкривається:

- облікова політика підприємства;

- інформація, не наведена у формах фінансової звітності, але якої вимагають відповідні стандарти;

- інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості та доречності.
11.2. Зміст, структура та методика складання балансу

Обов'язковою формою фінансової звітності підприємств зарубіжних країн є Бухгалтерський баланс (Balance Sheet), який виступає основним джерелом інформації про фінансовий стан підприємства для всіх зацікавлених користувачів. Зважаючи на те, що метою складання Балансу є подання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату для прийняття виважених економічних рішень, його ще називають Звітом про фінансовий стан підприємства (Statement of Financial Position), в якому відображається співвідношення між економічними ресурсами компанії та зобов'язаннями за ними:



Економічні ресурси = Зобов'язання

Формування економічних ресурсів може фінансуватися двома видами зобов'язань: зобов'язаннями перед кредиторами та перед власниками (акціонерами). З урахуванням цього наведене рівняння може бути записане так:



Економічні ресурси = Зобов'язання перед кредиторами +

+ Зобов'язання перед власниками

У загальноприйнятій у світовій практиці термінології економічні ресурси, які контролює підприємство, розглядаються як його активи, а борги перед кредиторами (зобов'язання) і суми, що належать власникам підприємства (капітал), - як пасиви. Тому попередня формула набуває вигляду:



Активи = Зобов'язання + Капітал

Наведене рівняння відоме як облікова формула Бухгалтерського балансу. Вона є основою усього облікового процесу. На підставі цієї формули:



Капітал = Активи - Зобов'язання

Капітал власників - це залишкова частка прав на активи підприємства і фактично чиста його вартість, оскільки за законом зобов'язання перед кредиторами мають виконуватися в першу чергу.

Зобов'язання, власний капітал та активи є елементами, безпосередньо пов'язаними з визначенням фінансового стану та змін у ньому.

Активи - це економічні ресурси, якими володіє підприємство у результаті минулих подій і від використання яких очікується надходження майбутніх економічних вигод до підприємства. Вони можуть мати матеріальну форму (будівлі, споруди, обладнання, грошові кошти, товарно-матеріальні запаси тощо), а також бути нематеріальними (юридичні права, товарні знаки тощо). У міжнародній практиці актив визнається в Балансі, якщо існує достатня впевненість у тому, що майбутня втілена в ньому економічна вигода буде одержана підприємством та якщо він має собівартість або вартість, яка може бути достовірно виміряна. Активи поділяються на поточні і непоточні.

Пасиви об'єднують зобов'язання (борги) підприємства перед кредиторами (поточні і довгострокові) та капітал власників.

У зарубіжній обліковій практиці використовуються різні форми Бухгалтерської о балансу: облікова (горизонтальна) і звітна (вертикальна). Облікова (горизонтальна) форма - двостороння, в ній активи розміщуються зліва, а зобов'язання і капітал - справа. Звітна форма - вертикальна, в ній спочатку відображаються активи, а за ними пасиви - зобов'язання і капітал. Бухгалтерський баланс складається за даними сальдо реальних (балансових) рахунків активів, зобов'язань, капіталу.

Будь-яка форма фінансової звітності включає заголовок, основні її елементи: розділи, підрозділи, статті. У заголовку наводиться:

- назва підприємства;

- назва звіту;

- дата або період часу, до якого відноситься звіт;

- валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

У формі № 1 "Бухгалтерський баланс" довідково подається також інформація про наявність цінностей, які обліковуються на забалансових рахунках.

Бухгалтерський баланс повинен заповнюватися охайно, у ньому не допускаються підчищення, помарки. Виправлення помилок має бути підтверджено підписами керівника і головного бухгалтера із зазначенням дати виправлення. Згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями бухгалтерського обліку.
11.3. Звіт про прибутки та збитки, його зміст і методика складання

Звіт про прибутки та збитки складається з метою надання інформації про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за певний період часу. Для його заповнення використовуються обороти за номінальними рахунками доходів і витрат наростаючим підсумком з початку звітного періоду. З метою визнання прибутку доходи необхідно співставити з витратами, понесеними в процесі отримання цих доходів. Зміст цього звіту можна виразити формулою:



Доходи - Витрати = Прибуток

Таким чином, Звіт про прибутки та збитки відображає формування валового та чистого прибутку від операцій підприємства в звітному періоді. На відміну від Балансу ("моментальної фотографії"), цей звіт порівнюють з рухомою кінострічкою. Якщо Баланс відображає фінансовий стан підприємства на певну дату, то Звіт про прибутки та збитки - фінансові результати його діяльності за період між двома послідовними Балансами

Облікова практика зарубіжних країн свідчить, що у більшості із них не існує стандартної форми Звіту про прибутки та збитки. У зв'язку з цим підприємства мають право вибору форми цього Звіту і при його складанні використовуються два формати: одноступеневий та багатоступеневий.

Звіт про прибутки та збитки за одноступеневим форматом складається із двох розділів. В першому розділі міститься перелік усіх доходів, одержаних за звітний період, а в другому - перелік усіх витрат. Різниця між загальною сумою доходів і витрат відображає фінансовий результат діяльності підприємства (прибуток або збиток). За такою формою Звіт про прибутки та збитки складають фірми, у яких фінансовий результат формується внаслідок лише основної (операційної) діяльності.

Звіт про прибутки та збитки, складений за багатоступеневим форматом, містить інформацію, яка відображає послідовний процес формування прибутку за видами діяльності (прибуток від основної (операційної) діяльності, від фінансової діяльності, екстраординарних ситуацій та інші подібні показники).

Собівартість реалізованих товарів відображає витрати фірми на виготовлення або придбання реалізованих товарів. У торговельних підприємствах вона обчислюється за такою схемою:



Собівартість Вартість товарних Вартість товарів Вартість товарних

реалізованих = запасів + придбаних - запасів на кінець (2.6)

товарів на поч. періоду за період періоду

На виробничих підприємствах собівартість виготовленої продукції містить вартість матеріалів, витрати на оплату праці виробничих працівників, а також накладні витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва.

Окремо можуть вказуватися витрати на збут та адміністративні витрати. Слід зазначити, що в таких країнах, як США, Канада та деяких інших, перелік доходів та витрат, що вносяться до Звіту про прибутки та збитки, не регламентується.

Як правило, Звіт про прибутки та збитки корпорацій закінчується рядком "Дохід (прибуток) на акцію". Ця величина розраховується шляхом ділення суми чистого прибутку на кількість акцій в обігу.

Звіт про прибутки та збитки використовується для того, щоб узагальнити результати діяльності підприємства, узгодити доходи, одержані за певний період часу з витратами. Як додаток до цього звіту складається невеликий за обсягом Звіт про нерозподілений прибуток (Statement of Retained Earnings). Він показує, як розподіляється прибуток компанії, що залишився після сплати податку, а також суму нерозподіленого прибутку, накопичену на початок і кінець звітного періоду.
11.4. Призначення і методика складання Звіту про рух грошових коштів

Інформація про рух грошових коштів згідно з операціями, які здійснювалися за звітний період, деталізована за видами діяльності підприємства, міститься в Звіті про рух грошових коштів (Statement of Cash Flow).

Звіт про рух грошових коштів є одним із основних елементів обов'язкової фінансової звітності, в якому відображається вплив операційної, інвестиційної і фінансової діяльності на грошові потоки компанії за звітний період. Він надає інформацію, яка доповнює Баланс та Звіт про прибутки і збитки і дає можливість користувачам оцінити чисте збільшення (або зменшення) грошових коштів за звітний період.

Під терміном "грошові кошти" (Cash - готівка) у цьому Звіті, як і Балансі розуміють готівку в касі компанії та на її рахунках в банках, а під терміном еквіваленти грошових коштів (Cash Equivalents)- короткострокові високоліквідні інвестиції, які вільно трансформуються в грошові кошти і мають незначний ризик щодо зміни вартості (наприклад, розміщення вільних коштів у вигляді депозитних сертифікатів на термін, що не перевищує 90 днів з метою отримання додаткових доходів). Операції з надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів формують грошові потоки підприємства (Cash Flow).

Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про грошові потоки підприємства за певний період у розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Операційною є діяльність, спрямована на реалізацію основних цілей, заради яких створено підприємство, і приносить йому дохід.

Інвестиційна діяльність охоплює операції з придбання та продажу довгострокових активів та інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність включає операції, результати яких призводять до змін розміру та складу власного і позикового капіталу підприємства.

Класифікація руху грошових коштів за видами діяльності забезпечує користувачів інформацією, яка дає можливість оцінити взаємозв'язок видів діяльності та їх вплив на фінансовий стан підприємства і обсяг грошових коштів.

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 7 "Звіти про рух грошових коштів" не передбачає жорсткої регламентації змісту Звіту про рух грошових коштів та порядку його подання. Так, відзначається, що підприємство подає у звіті рух грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності найбільш прийнятним для нього способом.

Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 7 "Звіти про рух грошових коштів" передбачено подання інформації про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності за двома методами - прямим і непрямим.

При використанні прямого методу у Звіті про рух грошових коштів послідовно наводяться основні види (статті) надходжень та видатків грошових коштів, різниця між сумами яких відображає зміни у складі грошових коштів. З метою визначення грошових потоків від операційної діяльності цей метод передбачає трансформування окремих статей доходів і витрат Звіту про прибутки та збитки, відображених за принципом нарахування, у потоки грошових коштів, сформованих згідно з касовим методом обліку. Для цього здійснюється коригування доходів і витрат, відображених у Звіті про прибутки та збитки, на основі аналізу змін у Балансі протягом звітного періоду стосовно запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, а також інших статей не грошового характеру.

Непрямий метод передбачає коригування лише загальної суми чистого прибутку (збитку) з урахуванням впливу:

а) операцій негрошового характеру (зміни в запасах, дебіторської та поточної кредиторської заборгованості);

б) будь-яких відрахувань або нарахувань минулих і майбутніх надходжень або виплат грошових коштів стосовно операційної діяльності (амортизація, забезпечення, відстрочені податки, нереалізовані прибутки та збитки від курсових різниць тощо);

в) операцій, пов'язаних із рухом грошових коштів від інвестиційної та фінансової діяльності (отримання і погашення позик, реалізація і придбання непоточних активів тощо).

Чистий приріст грошових коштів від операційної діяльності, визначений непрямим методом становить таку ж суму, як і підрахований прямим методом.
11.5. Характеристика Звіту про зміни у власному капіталі та Приміток до фінансової звітності

Важливою складовою фінансової звітності зарубіжних підприємств є Звіт про зміни у власному капіталі (Statement of Changes in Equity). Цей звіт містить інформацію про всі зміни у власному капіталі протягом звітного періоду внаслідок операцій з власниками капіталу, а також впливу статей доходів та витрат, прибутку або збитку, які визнаються безпосередньо у складі власного капіталу.

Вимоги стосовно подання інформації про зміни у власному капіталі викладено у Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 1 "Подання фінансових звітів". Згідно з цим стандартом підприємства повинні подавати окремим компонентом своєї фінансової звітності звіт, в якому наводиться:

- чистий прибуток або збиток за певний період;

- суми за кожною статтею доходів та витрат, які визнаються у складі власного капіталу, і загальна сума за цими статтями;

- загальна сума доходів і витрат за період (підсумок попередніх статей) з окремим виділенням суми, що відноситься до власників капіталу материнської компанії та до частки меншості;

- кумулятивний вплив на кожний компонент власного капіталу змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок, визнаних згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки".

Крім того, у Звіті про зміни у власному капіталі або в Примітках підприємства повинні подавати інформацію про:

- операції з власниками капіталу та виплати власникам дивідендів;

- залишки нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на початок і кінець звітного періоду, а також зміни за період;

- узгодження балансової вартості кожного класу вкладеного капіталу і кожного резерву на початок і кінець звітного періоду з відображенням кожної зміни окремо.

Зарубіжний досвід свідчить, що кожна країна має право самостійно вирішувати питання стосовно доцільності, змісту, структури та методики складання звітності про зміни у власному капіталі.

У багатьох країнах світу обов'язковою складовою фінансової звітності є Примітки (Notes Comprising a Summary of Significant Accounting Holicies and Jther Explanatory Notes), які містять систему показників і пояснень, що забезпечують розшифровку, деталізацію та обґрунтування окремих її статей. Метою їх є надання користувачам обов'язкової додаткової інформації про облікову політику підприємства, зміни, які відбулися у складі активів, капіталу, зобов'язань за звітний період, а також фактори, що на них вплинули. У зарубіжній обліковій практиці Примітки до фінансових звітів є основним джерелом інформації про діяльність підприємства. Вони містять суттєву інформацію, що впливає на фінансовий стан та фінансові результати діяльності підприємства. Стандартного формату Приміток до фінансових звітів у зарубіжних країнах немає.

Запитання до самоперевірки


  1. Склад, призначення і загальні вимоги до фінансової звітності.

  2. Побудова і зміст бухгалтерського балансу.

  3. Формати подання балансу та їх відмінності.

  4. Принципи і порядок оцінки статей звітності.

  5. Звіт про рух грошових коштів.

  6. Звіт про зміни у власному капіталі.

  7. Зміст приміток до фінансової звітності.

  8. Інтерпретація фінансової звітності та її використання.

  9. Призначення інформації, поданої у фінансовій звітності.



ТЕМА 12. ОСНОВИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ.

12.1. Сутність та функції управлінського обліку.

12.2. Система рахунків управлінського обліку.
12.1. Сутність та функції управлінського обліку

Управлінський облік (management accounting) розширює та поглиблює фінансовий і є основною системою комунікації всередині підприємства. Цей облік є внутрішнім (internal). Його мета - забезпечити інформацією менеджерів, відповідальних за досягнення конкретних виробничих цілей.

Американською асоціацією бухгалтерів сформульовано таке визначення управлінського обліку: "Управлінський облік - це процес ідентифікації інформації, обчислення і оцінки показників та надання даних користувачам інформації для вироблення, обґрунтування І прийняття рішень". Це процес всередині організації, який забезпечує управлінський апарат інформацією, яка використовується для планування, контролю й прийняття управлінських рішень.

Управлінський облік у своєму розвитку пройшов декілька етапів:

а) кінець XIX - початок XX ст. - зародження та становлення теорії обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. На цьому етапі облік витрат, їх узагальнення і калькулювання собівартості є частиною бухгалтерського обліку. Калькуляційна бухгалтерія забезпечувала управління оперативно-аналітичною інформацією щодо формування витрат, забезпечувала їх контроль у всіх виробничих структурних підрозділах;

б) початок XX - 50-ті роки XX ст. - виробничий облік з елементами управлінського. Головною метою виробничого обліку є розподіл витрат на кожну операцію або кожен окремий продукт з метою калькулювання собівартості продукції та послуг. Його інформація використовується менеджерами для встановлення продажних цін, оцінки запасів, визначення прибутку. Інформацією виробничого обліку користуються не тільки внутрішні споживачі, частково вона використовується для складання фінансових звітів, призначених переважно для зовнішніх користувачів.

в) 50-70-ті роки XX ст. - управлінський облік як окрема галузь теоретичних і практичних знань. Характерною ознакою управлінського обліку є те, що він спрямований на вивчення запитів користувачів, аналіз ситуацій, прийняття рішень на основі використання ЕОМ;

г) 70-ті роки XX ст.- сучасний період - стратегічний управлінський облік. Оскільки організація існує у середовищі, як стрімко змінюється, і сама знаходиться у процесі розвитку на шляху до досягнення своєї стратегічної мети, останнім часом посилюється роль стратегічного управління. Управління може бути ефективним, якщо воно не тільки зосереджується на ретроспективному моніторингу, а діє на випередження, передбачаючи майбутнє і готуючись до нього.

Поява управлінського обліку обумовлена тим, що традиційні методи бухгалтерського (виробничого) обліку перестали відповідати вимогам управління.

У міжнародній практиці виділення управлінського обліку із загальної системи бухгалтерського обліку пов'язано з необхідністю підвищення ефективності підприємницької діяльності та спрямуванням на досягнення стратегічної мети. Поступово управлінський облік посів центральне місце в управлінні витратами підприємства.

До основних функцій системи управлінського обліку належать:

інформаційна - забезпечення менеджерів всіх рівнів інформацією, необхідною для ефективного планування, організації та контролю;

комунікаційна - формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв'язку між рівнями управління і структурними підрозділами. Сприяючи підвищенню якості процесу обміну інформацією, управлінський облік забезпечує ефективність функціонування всієї системи;

контрольно-аналітична - здійснення контролю за виконанням планових показників та бюджетів, досягнення тактичних та стратегічних цілей підприємства, результатів діяльності структурних підрозділів та окремих виконавців, ефективності прийнятих рішень та їх впливу на результати діяльності підприємства; дослідження поведінки витрат та встановлення причин відхилень фактичних виробничих витрат від кошторисних;

прогнозна - забезпечення перспективного планування та спрямування розвитку підприємства на досягнення його стратегічних цілей.

Нерідко до управлінського обліку також відносять функції:

- планування - складання кошторисів і підготовку бюджетів на оперативному, тактичному і стратегічному рівнях;

- організації - виділення центрів відповідальності, доходів і витрат, забезпечення координації та взаємодії між рівнями управління, структурними підрозділами та окремими виконавцями, організацію оперативного обліку й аналізу;

- мотивації - встановлюючи внесок кожного працівника у загальний результат діяльності підприємства, сприяє підвищенню мотивації праці.

Виконуючи свої функції, управлінський облік надає інформацію для прийняття управлінських рішень на кожному з етапів процесу управління, допомагає розробляти варіанти управлінських рішень та обирати найбільш ефективні з них.

Американський інститут управлінських бухгалтерів (Institute of Management Accounting- IMA), визнаючи відповідальність фахівців-практиків перед суспільством, своєю професією, організацією, на яку вони працюють, проголосив норми етичної поведінки управлінських бухгалтерів, складовими яких є компетентність, конфіденційність, чесність, об'єктивність. Дотримання цих норм є запорукою досягнення цілей управлінського обліку.

12.2. Система рахунків управлінського обліку

У міжнародній практиці застосовуються два варіанти побудови Плану рахунків і організації управлінського обліку: автономна та Інтегрована системи.

Перший підхід передбачає відокремлення систем рахунків фінансового й управлінського обліку. Для системи управлінського обліку створюється спеціальний План рахунків і облік ведеться за допомогою рахунків-екранів. Як зазначає С. Ф. Голов [9, с. 32], такий підхід реалізований у планах рахунків майже 80 країн світу, зокрема й у більшості країн-членів ЄС (Франції, Німеччині, Бельгії, Швейцарії, Іспанії, Португалії).

Інтегрована система характеризується тим, що рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків. Такий підхід характерний для підприємств країн англосаксонської групи (США, Великої Британії, Австралії, Канади). Облікова система цих країн характеризується відсутністю жорсткого регулювання з боку держави, бухгалтерський облік є саморегульованим: його правила, принципи і концепції розробляються і приймаються професійними організаціями. Характерним для цих країн є відсутність єдиного національного плану рахунків. Системи рахунків обираються компаніями самостійно, виходячи із масштабів і характеру їхньої діяльності. У процесі історичного розвитку цих країн сформувалися і розвивалися три основні системи обліку: загальна; інтегрована; переплетена.

Загальна система обліку застосовується підприємствами торгівлі, сфери послуг, невеликими промисловими підприємствами, які випускають однорідну продукцію. В основу цієї системи покладено періодичний облік запасів, за яким впродовж звітного періоду на рахунках запасів не відображається їх рух. Для обліку надходження запасів застосовуються рахунки "Придбання товарів" або "Витрати на придбання запасів". Вартість запасів на кінець періоду визначається за допомогою інвентаризації, а собівартість реалізованих товарів розраховується за формулою балансової ув'язки.

При застосуванні методики періодичного обліку запасів в системі бухгалтерського обліку не використовується спеціальний рахунок "Собівартість реалізованих товарів". Цей показник визначається лише в кінці місяця при складанні Звіту про прибутки та збитки після уточнення залишків запасів на кінець періоду шляхом проведення інвентаризації.

Характерною особливістю загальної системи є те, що облік витрат ведеться за елементами. Наприкінці звітного періоду рахунки витрат і доходів закривають списанням сальдо на рахунок "Прибутки та збитки", за даними якого визначають фінансовий результат діяльності підприємства.

На промислових підприємствах для визначення собівартості продукції, крім обліку витрат за елементами, застосовується "Зведений рахунок виробництва". У дебет цього рахунка наприкінці звітного періоду списують початкові залишки сировини, матеріалів та незавершеного виробництва, а також усі елементи виробничих витрат звітного періоду. З кредиту "Зведеного рахунку виробництва" списують залишки сировини, матеріалів та незавершеного виробництва на кінець періоду, визначені за даними інвентаризації. Сальдо "Зведеного рахунку виробництва" являє собою виробничу собівартість готової продукції і списується в дебет рахунка "Прибутки та збитки".

В дебет рахунка "Прибутки та збитки" списується також залишок готової продукції на початок періоду і дебетове сальдо всіх рахунків елементів невиробничих витрат. За кредитом рахунка "Прибутки та збитки" відображають доходи звітного періоду та залишок готової продукції на кінець періоду. Після всіх зазначених записів сальдо зведеного рахунку "Прибутки та збитки" покаже фінансовий результат звітного періоду.

Інтегрована система обліку забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль витрат на її виробництво. Це досягається включенням рахунків виробничого обліку до загальної системи рахунків, в результаті чого вони кореспондують з рахунками фінансового обліку. В основу цієї системи покладено постійний облік запасів, який забезпечує даними про стан кожного виду запасів на кожний день облікового періоду.

Особливістю інтегрованої системи є те, що облік витрат ведеться за функціональними ознаками. Для обліку витрат, пов'язаних з виробництвом продукції використовують рахунки "Виробництво" та "Виробничі накладні витрати". Прямі виробничі витрати відображають безпосередньо на рахунку "Виробництво", непрямі накопичуються на рахунку "Виробничі накладні витрати", а наприкінці звітного періоду списуються на рахунок "Виробництво" і розподіляються між об'єктами калькулювання.

Витрати підрозділів, що здійснюють управління, збут, дослідження тощо, не включаються у виробничу собівартість продукції і обліковуються на окремих рахунках. Наприкінці звітного періоду ці витрати списують на рахунок фінансових результатів.

В межах цих рахунків будується аналітичний облік, в якому здійснюється групування витрат за статтями, видами продукції та центрами відповідальності.

Переплетена система обліку передбачає окреме ведення рахунків фінансового та виробничого обліку, які не кореспондують один з одним.

У системі рахунків фінансового обліку відображають витрати за елементами, розрахунки з дебіторами і кредиторами, визначають загальний фінансовий результат діяльності підприємства.

Окремо існує сектор виробничого обліку, де дані про витрати перегруповують за функціями та центрами відповідальності з використанням додаткової інформації - звітів використання матеріалів, про витрати праці, роботу машин, допущений брак тощо. На підставі перегрупованих даних у системі рахунків виробничого обліку ведеться облік запасів, здійснюється калькулювання собівартості продукції та визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства.



Взаємозв'язок фінансового та виробничого обліку досягається за допомогою спеціальних контрольних рахунків. У фінансовому обліку використовують "Контрольний рахунок виробничого обліку", а у виробничому - "Контрольний рахунок фінансового обліку". Ці рахунки мають протилежну побудову і "віддзеркалюють "один одного. При цьому "Контрольний рахунок фінансового обліку", виконуючи функцію рахунка-екрана, кореспондує з іншими рахунками виробничого обліку, а "Контрольний рахунок виробничого обліку" є позабалансовим і використовується для відображення даних, переданих у систему виробничого обліку.
Запитання до самоперевірки

  1. Сутність і мета управлінського обліку.

  2. Організація управлінського обліку.

  3. Функції управлінського обліку.

  4. Систем рахунків управлінського обліку.

  5. Організація обліку витрат за центрами відповідальності.


СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРУ

Базова

  1. Міжнародні стандарти фінансової звітності [Електронний ресурс] // Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії : офіційний веб-портал. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8_%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96

  2. Воронко, Р.М. Облік у зарубіжних країнах [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://westudents.com.ua/knigi/51-oblk-u-zarubjnih-kranah-voronko-rm.html

  3. Губачова, О.М. Облік у зарубіжних країнах [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://westudents.com.ua/knigi/52-oblk-u-zarubjnih-kranah-gubachova-om-.html

  4. Бутинець, Ф.Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: навч.посіб. / Ф.Ф. Бутинець, Л.Л. Горецька. – Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 544 с.

  5. Голов, С.Ф. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі: практ. посіб. / С.Ф. Голов, В.М. Костюченко. – К.: Лібра, 2004. – 880 с.

  6. Лучко, М.Р. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: навч. посіб. / М.Р. Лучко, І.Д. Бенько. – К.: Знання, 2006. – 311 с.

  7. Литвин, Н.Б. Облік у зарубіжних країнах: навч. посіб. / Л.Б. Литвин.– К.: Атіка, 2007. – 208 с.

Допоміжна

  1. Єфименко, В.І. Облік у зарубіжних країнах: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / В.І. Єфименко, Л.І. Лук'яненко. – К.: КНЕУ, 2005. – 211 с.

  2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2009: з міни та доповнення / Перекл. з англ. за ред. С.Ф. Голова. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2009. – 224 с.

  3. Международный бухгалтерский учет GААР и IAS. Справочник бухгалтера от А до Я / Сост. Матвеева В.М. – М.: Издательство «Дело и Сервис», 2008 г. – 192 с.
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка