Кз «нвк «днз-зош» №291» Криворізької міської ради



Сторінка1/3
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.49 Mb.
  1   2   3
КЗ «НВК «ДНЗ-ЗОШ» №291»

Криворізької міської ради


З досвіду роботи

над науково – методичною проблемою:

«Дитяча електрона презентація, як засіб активізації

пізнавальної та мовленнєвої діяльності

дітей дошкільного віку з ППР»


Дьяконова Надія Геннадіївна, вчитель – дефектолог

спеціаліст другої категорії

Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей – талант,

вміння їх вирощувати – мистецтво.

Але найважливішим є любов до дитини!

Педагогічне кредо

В своїй корекційно-розвивальній роботі я обираю традиційні в поєднанні з нетрадиційними – форми, методи та прийоми, які сприяють розвитку природних нахилів дошкільників з особливими потребами.

Перспективним методом корекційно-розвивальної роботи з дітьми, які мають порушення психічного розвитку та мовлення, я обрала електронні (мультимедійні) презентації. Що таке презентація? Чому саме презентація? 



«Презентація» - перекладається з англійської як «уявлення».  Розробником вже сучасної електронної презентації вважається американський дитячий лікар і психолог Глен Доман, дослідник психології розумового розвитку дітей. За переконанням Г. Домана, «основи інтелекту, освіченості людини, життєві перспективи загалом закладаються в перші дитячі роки. Цей період, коли формується інтелект є вирішальним для подальшого життя дитини, і вона вже ніколи не зможе перевершити потенціал, закладений до 5 років, - на думку Домана, - перед нею відкриються двері у скарбницю історії, людської писемності, де зберігаються накопичені віками знання».

Презентації - це зручний і ефектний спосіб представлення інформації за допомогою комп'ютерних программ, поєднавши в собі динаміку, звук  і зображення, тобто ті психологічні чинники, які найбільш довго утримують увагу дитини та одночасно впливають на два найважливіших органу сприйняття (слух і зір), що дозволяють досягти набагато більшого ефекту. За даними наукових досліджень людина запам'ятовує 20% почутого і 30% побаченого, і більше 50% того, що він бачить і чує одночасно. Таким чином, полегшення процесу сприйняття і запам'ятовування інформації  за допомогою яскравих образів - це основа сучасної електронної (мультимедійної) презентації. 

Презентація - це відеосупровід, що дозволяє в доступній і наочній формі ілюструвати його зміст. Зазвичай, для її проведення потрібно додаткове обладнання - комп'ютер і проектор, а також файл, що містить цю презентацію. Така форма подання інформації стає особливо популярною.

Презентація, записана у вигляді файлу на електронний носій, що дозволяє повторити її в будь-який момент і підтвердити її положення яким завгодно ілюстративним матеріалом. При цьому зручність презентацій полягає в тому, що не треба носити за собою паперові плакати, креслення, таблиці, тематичні та лексичні картинки - достатньо просто запустити презентацію на спеціальному програмному забезпеченні.

Основні завдання:

  • динаміка розвитку дитини; порівняння її досягнень не з іншими дітьми, а з її власними досягненнями на попередньому рівні розвитку;

  • розвиток власної активності дитини (фізичної, пізнавальної, моральної, емоційно-ціннісної, комунікативно-мовленнєвої), спрямованої на одержання нових знань, нових відомостей;

  • пробудження і розвиток творчих сил, здібностей, інтересів, надання дитині можливості вибору (діяльності, іграшок, матеріалів, друзів).


Прогнозуючі результати:

  • діти отримують реальні уявлення про різноманітні сторони досліджуваного об'єкта, про його взаємини з іншими об'єктами і з середовищем існування;

  • розвиток та збагачення пам'яті дитини, активізація пізнавально-мовленнєвих процесів, оскільки постійно виникає необхідність здійснювати операції аналізу та синтезу, порівняння, класифікації та узагальнення;

  • корегування навичок соціальної поведінки дітей - уміння дотримуватися правил, домовлятися та відмовлятися, враховувати думку іншого, вигравати та програвати, розуміти свій емоційний стан та відчувати почуття інших;

  • розвиток мовлення дитини, комунікативних навичок дітей - виразність мовлення, чуттєве сприйняття засобів невербальних комунікацій;

  • зниження агресивності у дітей, здатність бачити у кожній людині позитивні риси, гармонізації взаємин у груп.

Принцип дитячої електронної презентації: «Розважаючись - навчаюся!»

А я стою і мрію, що знайду

Чудову планету і вас туди усіх візьму!

Здається мені, що всі – і кіт, їжак і навіть я,

Велика кругла в нас сім’я, велика дружня сім’я.
Спрямовую увагу дітей, збуджую їх інтерес, намагаюсь закладати основи розвитку такої важливої якості, як пізнавальна та мовленнєва допитливість.

Дістаючи корисну поживу для свого розуму, кожна дитина групи із задоволенням бере участь у заняттях, чекає їх, радіє їм., розуміти та в міру своїх можливостей робити те, що від них вимагаю.

Легко і ненав'язливо дитина поступово засвоює абетку, читання, рахунок, навчається розрізняти кольори і геометричні фігури (площинні та об’ємні), знайомиться з різноманітністю тваринного і рослинного світу, починає дізнаватися пам’ятки світу, картини відомих художників, музичні інструменти, досліди та експериментуванн

Мною створено багато цікавих, пізнавальних та навчальних презентацій, саме головне - правильно класифікувати ці об’єкти за дослідницько-пошуковими, лексичними, тематичними темами.



Види презентацій

Використовую різні за оформленням та змістом електронні (мультимедійні) презентації з елементами таких технологій: за методикою Г. Домана «читання з першого погляду», прийом «дидактичний синквейн», за методикою М. Монтессорі – дослідницько-пошукові та дитяче експериментування в спеціально-організованній діяльності, в підгруповій та індивідуальній роботі з дітьми.



Більш того, електронна (мультимедійна) презентація дає мені можливість самостійно скомпонувати навчальний матеріал виходячи з особливостей конкретного віку дітей, теми заняття, що дозволяє побудувати педагогічний процес так, щоб домогтися максимального навчального корекційно-розвивального ефекту. 

Електронні (мультимедійні) презентації які відрізняються за рівнем складності, визначила в дві основні категорії:



  1. Презентації за методикою Г. Домана «читання з першого погляду», «дидактичний синквейн».

  2. Презентації за методикою М. Монтессорі – дослідницько-пошукові, дитяче експериментування.

Актуальність і ефективність дитячих електронних (мультимедійних) презентацій з використанням елементів методик Г. Домана та М. Монтессорі у корекційно-розвивальній роботі полягає в наступному:

- основні завдання та прогнозуючі результати близькі за змістом;



- не допустимо прискорювати розвиток дитини, але, водночас не можна і пропустити той момент, коли дорослий повинен дати дитині матеріал для пізнання навколишнього світу;
- головна рушійна сила методики – це інтерес. Якщо вдасться викликати і підтримувати його у дитини, то успіх навчання та виховання забезпечений.

В цілому, неодмінною перевагою дитячої електронної (мультимедійної) презентації як засобу активізації пізнавальної та мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку з порушенням психологічного розвитку є те, що дитина засвоює великий обсяг інформації приємним для неї способом.

Тому я вважаю, потрібно встигнути скористатися віком, оскільки, чим менша дитина, тим легше вона вбирає будь-які нові для неї знання. Впевнена, презентації вже стали незамінними помічниками у навчанні та розвитку кожної дитини.

Особливості, які зумовили популярність та широке застосування цих технологій, є доступність їх у використанні і максимальна наочність матеріалів і забезпечують високу результативність електронних (мультимедійних) презентацій.

Для розвитку творчих і дослідницьких здібностей дітей з ППР, я й надалі бажаю працювати над своєю науково-методичною проблемою, це сильний мотив для підвищення фахового рівня майстерності та особистої педагогічної досконалості в педагогічній роботі з дітьми з особливими потребами, в попередженні можливих помилок, виправлень допущених прорахунків.

Якість обраних мною універсальних, доступних та абсолютно безпечних інноваційних технологій підтверджуються їх результатами: у світі існує вже кілька десятків нобелівських лауреатів, які в дитинстві навчалися за методикою Г. Домана та М. Монтессорі.


Дані, отримані в процесі контрольного обстеження, свідчать про значне поліпшення стану розвитку мовленнєвих процесів у дітей із ЗНМ, в основі корекції мовлення яких лежала тісна співпраця спеціалістів та вихователів спеціальних груп з батьками дітей - з порушенням психологічного розвитку та логопатів, що ще раз дало можливість переконатися у необхідності й доцільності використання системи методичних прийомів сумісної роботи вчителя- дефектолога, логопеда та батьків на протязі всього процесу корекційного навчання.


Список використаної літератури

1.

2. Буракова А. Педагогічні інновації в дошкільній освіті. //Дошкільне виховання. – 1999. - №7. – С.5-6.



3. Бурова В. Дидактичні ігри: організація та керівництво. // Дошкільне виховання. – 2002. - №7. – С.12-14.

4. Буркуна Н., Бовтрук Л. Інноваційні технології – дошкільнятам. //Дошкільне виховання. 1995. - №12. – С.25.

5. Дидактичні ігри і заняття з дітьми раннього віку. – К.,1975. – 160с.

6. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології. – К., 2004. – С.191-209.

Дичківська І.М. Розвивати інтелектуальну обдарованість. Технології раннього навчання Глена Домана // Палітра педагога. – 2004. – №2. –   с. 7-10

Доман Г., Доман Д., Эйзен С.  Как дать ребенку энциклопедические знания / Пер. с англ. – М.: Аквариум, 1998. – 320 с.


7. Доман Г. Гармоничное развитие ребенка. – М., 1996. – 538с.

8. Зайцев Н. Письмо. Чтение. Сет. – СПб., 1997. – 242.

9. Зайцев Н.Сенсація? Трудно поверить? //Педагог. вестник. – 1994. - №1. – С.43-65.

10

11. Тютюнников А.До гармонії навчання, виховання, гри. // Дошкільне виховання. – 1994.- № 5-6. – С.8-10.



Піроженко Т. Мовлення дитини: Психологія мовленнєвих досягнень дитини / Т. Піроженко. – К. : Главник, 2005. – 112 с.

Поніманська Т. Дорослий у становленні особистості дитини / Т. Поніманська // Дошкільне виховання. – 2009. – № 12. – С. 6–15.

Сак Т.В.Особлива дитина: Від народження до 6 років: Поради батькам.-К.:Літера ЛТД, 2008.-144 с.

6. Душка Н. Синквейн в работе по развитию речи дошкольников Журнал «Логопед», №5 (2005).




  1. .: Волостнікова А.Г. Пізнавальні інтереси та їх роль у формуванні особистості. - М., 1994.

  2. Вікова психологія: Курс лекцій / Н.Ф. Добринін, А. М. Бардін, Н.В. Лаврова. - М.: Просвещение, 1965.-295с.

  3. Вікова та педагогічна психологія. - Оренбург: Видавництво ОГПУ, 2004.

  4. Іванова А.І. Методика організації екологічних спостережень і експериментів у дитячому садку. - М., 2004.

  5. Короткова Н.А. Пізнавально-дослідницька діяльність старших дошкільників / / Дитина в дитячому саду. - 2003. - № 3. - С.4-12.

  6. Короткова Н.А. Освітній процес у групах дітей старшого дошкільного віку. - М.: лінк-ПРЕС, 2007.

  7. Куликівська І.Е, Совгир М.М. Дитяче експериментування. Старший дошкільний вік. - М.: Педагогічне товариство Росії, 2003 .- 79с.

  8. Локтіонова З.А., Варигіна В.В. Пошуково-пізнавальна робота в дитячому садку / / Методист. - 2006. - № 8. - С.60-64.

  9. Махмутов М. М. Проблемне навчання. - М., 1975.

  10. Морозова Н.Г. Вчителю про пізнавальний інтерес. - М., Серія Педагогіка і психологія ". - № 2. - 1979.

  11. Миколаєва С.М. Теорія і методика екологічної освіти дітей. - М., 2002.

  12. Миколаєва С.М. Методика екологічного виховання в дитячому садку. - М., 2002.

  13. Веселка. Програма та методичне керівництво з виховання, розвитку і освіти дітей 6 -7 років в дет.саду / Доронова Т.М., Гербова В.В., Грізік Т.І и др. - М.: Просвещение, 1997.

  14. Програма виховання і навчання дітей у дитячому садку / Отв.ред.М.А. Васильєва. - М., 2007.

  15. Подд 'яков М.М. Сенсація: відкриття нової провідної діяльності / / педагогічний вісник. - 1997. - № 1. - С.6.

  16. Подд 'яков М.М. Особливості психічного розвитку дітей дошкільного віку. - М., 1996.

  17. Рогов Є.І. Психологія пізнання. - М., 1998.

  18. Рубінштейн С. Л. Питання загальної психології. - М., 1985.

  19. Рижова Н.А. Екологічна освіта в дитячому саду. - М.: Изд. Дім "Карапуз", 2001.

  20. Чехоніна О. Експериментування як основний вид пошукової діяльності / / Дошкільне виховання. - 2007. - № 6. - С.13-16.

  21. Щукіна Г.І. Проблема пізнавального інтересу в педагогіці. - М., 1971.

Щукіна Г.І. Актуальні питання формування інтересу в навчанні. - М., 1975.

Дитяче експериментування як засіб пізнання навколишнього світу
В даний час у системі дошкільної освіти формується ще один ефективний метод пізнання закономірностей і явищ навколишнього світу - метод дитячого експериментування.

Експериментування є одним з видів пізнавальної діяльності дітей і дорослих. Слово «експеримент» походить від грецького слова «experimentum», що перекладається як «проба, досвід». З вихідного сенсу грецького «experimentum» і з наведених вище визначень видно, що слова терміни «досвід» і «експеримент» є синонімами: поняття досвід по суті збігається з категорією практики, зокрема, експерименту, спостереження. Однак у широкому розумінні досвід виступає і як процес впливу людини на зовнішній світ, і як результат цього впливу у вигляді знань і умінь, навичок.


Як і більшість слів російської мови, «експериментування» є багатозначним словом. Воно може виступати як метод навчання, якщо застосовується для передачі дітям нових знань, і як один з видів пізнавальної діяльності дітей і дорослих.

Ми розглядаємо дитяче експериментування як метод навчання дошкільнят:


1. Дитяче експериментування є особливою формою пошукової діяльності, в якій найбільш яскраво виражені процеси цілеутворення, процеси виникнення і розвитку нових мотивів особистості, що лежать в основі саморуху, саморозвитку дошкільнят.

2. У дитячому експериментуванні найбільш потужно проявляється власна активність дітей, спрямована на одержання нових відомостей, нових знань (пізнавальна форма експериментування), на одержання продуктів дитячої творчості - нових будівель, малюнків казок.

3. Дитяче експериментування є стрижнем будь-якого процесу дитячої творчості.

4. У дитячому експериментуванні найбільш органічно взаємодіють психічні процеси.

Головні завдання застосування методу дитячого експериментування в дитячому саду полягає в наступному:

- діти отримують реальні уявлення про різноманітні сторони досліджуваного об'єкта, про його взаємини з іншими об'єктами і з середовищем існування;

- йде збагачення пам'яті дитини, активізується його розумові процеси, оскільки постійно виникає необхідність здійснювати операції аналізу та синтезу, порівняння, класифікації та узагальнення;

- розвивається мовлення дитини, так як йому необхідно давати звіт про побачене, формулювати виявлені закономірності та висновки.

- відбувається накопичення фонду розумових прийомів і операцій, які розглядаються як розумові вміння.

- для дітей експериментування важливо і для формування самостійності, цілепокладання, здатності перетворювати будь - які предмети і явища для досягнення певного результату;

- у процесі експериментальної діяльності розвивається емоційна сфера дитини, творчі здібності, формуються трудові навички, зміцнюється здоров'я за рахунок підвищення загального рівня рухової активності.

Діти дуже люблять експериментувати. Це пояснюється тим, що їм притаманне наочно-дійове і наочно-образне мислення і експериментування - метод, який відповідає цим віковим особливостям. У дошкільному віці він є провідним, а в перші три роки - практично єдиним способом пізнання світу. Своїм корінням експериментування йде у маніпулювання предметами.

При формуванні основ природничо - наукових та екологічних понять дитяче експериментування можна розглядати як метод, близький до ідеального. Знання, почерпнуті не з книг, а добуті самостійно, завжди є усвідомленими і міцнішими. За використання цього методу навчання виступали такі класики педагогіки, як Ж.-Ж.Руссо, Я. А. Коменський, І. Г. Песталоцці, К. Д. Ушинський і багато інших.

Узагальнюючи власний багатий фактичний матеріал, М.М. Подд 'яков сформулював гіпотезу про те, що в дитячому віці провідним видом діяльності є не гра, як це прийнято вважати, а експериментування.


1. Ігрова діяльність вимагає стимуляції і певної організації з боку дорослих; грі треба вчити. У діяльності ж експериментування дитина самостійно впливає різними способами на навколишні його предмети і явища (у тому числі й на інших людей) з метою більш повного їх пізнання. Ця діяльність не задана дорослим дитині, а будується самими дітьми.

2. У експериментаторстві досить чітко представлений момент саморозвитку: перетворення об'єкта, вироблені дитиною, розкривають перед ним нові сторони і властивості об'єкта, а нові знання про об'єкт, у свою чергу, дозволяють виробляти нові, більш складні і досконалі перетворення.


3. Деякі діти не люблять грати, вони вважають за краще займатися якоюсь справою, але їх психічний розвиток протікає нормально. При позбавленні ж можливості знайомитися з навколишнім світом шляхом експериментування психічний розвиток дитини загальмовується.




  1. Діяльність експериментування пронизує всі сфери дитячого життя, в тому числі й ігрову. Остання виникає значно пізніше діяльності експериментування.

Після трьох років поступово починається їх інтегрування. Дитина переходить у наступний період - цікавості, який за умови правильного виховання дитини - переходить в період допитливості (після 5 років). Саме в цей період експериментаторська діяльність набуває типові риси, експериментування стає самостійним видом діяльності.

Дитина старшого дошкільного віку набуває здатність здійснювати експериментування, тобто він набуває наступний ряд навичок даної діяльності: бачити і виділяти проблему, приймати і ставити мету, вирішувати проблеми, аналізувати об'єкт або явище, виділяти суттєві ознаки та зв'язку, зіставляти різні факти, висувати власну думку і припущення, відбирати засоби та матеріали для самостійної діяльності, здійснювати експеримент, робити висновки, фіксувати етапи дій і результати графічно.

Придбання даних навичок вимагає систематичної, цілеспрямованої роботи педагога спрямованої на розвиток діяльності експериментування дітей.

Експерименти класифікуються за різними принципами:

- за характером об'єктів, використовуваних в експерименті: досліди:

з рослинами; з тваринами; з об'єктами неживої природи; об'єктом яких є людина;

- за місцем проведення дослідів: в груповій кімнаті, на ділянці майданчика; вдома;

- за кількістю дітей: індивідуальні, підгрупові, колективні;

- по причині їх проведення: випадкові, заплановані, поставлені у відповідь на запитання

дитини;

- за характером включення в педагогічний процес: епізодичні (проведені від випадку до

випадку), систематичні;

- за тривалістю: короткочасні (5-15 хв.), тривалі (понад 15 хв.);

- за кількістю спостережень за одним і тим же об'єктом: одноразові, багаторазові, або

циклічні;

- за місцем у циклі: первинні, повторні, заключні і підсумкові.

- за характером розумових операцій: констатуючі (дозволяють побачити один стан об'єкта чи одне явище поза зв'язку з іншими об'єктами і явищами), порівняльні (дозволяють побачити динаміку процесу або відзначити зміни у стані об'єкта), узагальнюючі (експерименти, в яких простежуються загальні закономірності процесу, що вивчається раніше по окремих етапах);

- за характером пізнавальної діяльності дітей: ілюстративні (дітям все відомо, і експеримент тільки підтверджує знайомі факти), пошукові (діти не знають наперед, яким буде результат), рішення експериментальних завдань.

У повсякденному житті діти часто самі експериментують з різними речовинами, прагнучи дізнатися щось нове. Вони розбирають іграшки, спостерігають за падають у воду предметами (тоне - не тоне), пробують мовою в сильний мороз металеві предмети і т.п. Але небезпека такої "самодіяльності" полягає в тому, що дошкільник ще не знайомий з законами змішання речовин, елементарними правилами безпеки.

Експеримент який спеціально організований педагогом, безпечний для дитини і в той же час знайомить його з різними властивостями навколишніх предметів, з законами життя природи і необхідністю їх обліку у власній життєдіяльності. Спочатку діти вчаться експериментувати в спеціально організованих видах діяльності під керівництвом педагога, потім необхідні матеріали та обладнання для проведення досвіду вносяться в просторово-предметне середовище групи для самостійного відтворення дитиною, якщо це безпечно для його здоров'я.

У зв'язку з цим в нашій корекційній групі дитячий експеримент відповідає спеціальним умовам: максимальна простота конструкції приладів та правил поводження з ними, безвідмовність дії приладів і однозначність одержуваних результатів, показ тільки істотних сторін явища або процесу, виразна видимість досліджуванного явища, можливість участі дитини в повторному показі експерименту.

Можна зробити висновок про наступні особливості дитячого експериментування:

- експериментування розуміється як особливий спосіб духовно - практичного освоєння дійсності, спрямований на створення таких умов, у яких предмети найбільш яскраво виявляють свою сутність;

- експериментування сприяє становленню цілісної картини світу дитини дошкільного віку;

- експериментувальна робота викликає у дитини інтерес до дослідження природи, розвиває розумові операції, стимулює пізнавальну активність і допитливість дитини, активізує сприйняття навчального матеріалу з ознайомлення з природними явищами, з основами математичних знань, з етичними правилами життя в суспільстві і т.п.;

- дитяче експериментування складається з послідовно змінюючих один одного етапів і має свої вікові особливості розвитку.

На підставі проведеної роботи ми змогли переконатися в тому, що дитяче експериментування є особливою формою пошукової діяльності, в якій найбільш яскраво виражені процеси цілеутворення, процеси виникнення і розвитку нових мотивів особистості, що лежать в основі саморуху, саморозвитку і самовдосконалення дошкільнят.

Використання методу - дитяче експериментування у педагогічній практиці є ефективною і необхідною для розвитку у дошкільнят дослідницької діяльності, пізнавальної активності, збільшення обсягу знань, умінь і навичок.

У дитячому експериментуванні найбільш потужно проявляється власна активність дітей, спрямована на одержання нових відомостей, на одержання продуктів дитячої творчості - нових будівель, малюнків, казок.

У процесі дитячого експериментування дошкільник має можливість задовольнити притаманну йому допитливість, відчути себе вченим, дослідником, першовідкривачем.

Опыт показывает, что уже в конце первого года обучения большинство старших дошкольников постепенно овладевают навыком составления синквейна, упражняясь в подборе действий и признаков к предметам, совершенствуя способность к обобщению, расширяя и уточняя словарный запас.


Синквейн может использоваться на индивидуальных и групповых занятиях, с одной группой или в двух подгруппах одновременно. Дети умеющие печатать могут создавать свой синквейн на листе бумаги, не умеющие в виде устных сочинений. Можно дать работу на дом для совместной деятельности ребёнка и родителей: нарисовать предмет и составить синквейн. Могут быть использованы такие варианты работы как:

- составление краткого рассказа по готовому синквейну (с использованием слов и фраз, входящих в состав синквейна);

- коррекция и совершенствование готового синквейна;

- анализ неполного синквейна для определения отсутствующей части (например, дан синквейн без указания темы — без первой строки, необходимо на основе существующих ее определить);

- Полезно составлять синквейн для закрепления изученной лексической темы.
Составление синквейнов облегчает процесс усвоения понятий и их содержания, учит коротко, но точно выражать свои мысли, способствует расширению и актуализации словарного запаса.

Составление синквейна, полезно для выработки способности к анализу. Синквейн требует меньших временных затрат, его написание требует от составителя реализации практически всех его личностных способностей (интеллектуальные, творческие, образные).


Таким образом, технология «Дидактический синквейн» гармонично сочетает в себе элементы трех основных образовательных систем: информационной, деятельностной и личностно ориентированной и может успешно применяться в логопедической практике.
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка