Кз «нвк «днз-зош» №291» Криворізької міської ради



Сторінка2/3
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.49 Mb.
1   2   3

Діти - наше майбутнє, тож давайте разом зробимо це майбутнє трішки краще!

Американський дитячий лікар і психолог Глен Доман досліджує психологію розумового розвитку дітей. У 1940 р. він здобув науковий ступінь із фізіотерапії в Пенсільванському університеті. У 1955 р. заснував Інститут розвитку людського потенціалу (Філадельфія), який нині очолює його донька і послідовниця Джанет Доман. Він є автором всесвітньо відомої серії «М'яка революція», що охоплює книги «Як дати дитині енциклопедичні знання», «Як навчити дитину математики», «Як навчити дитину читати», «Як розвинути розумові та фізичні здібності дитини» та ін.

Г. Доманом створена сучасна теорія і широк,а практична програма раннього навчання дітей, зручна для застосування не лише в навчально-виховних закладах, а й у домашніх умовах.

Ще в галузі інноваційних технологій дошкільного виховання, зокрема раннього навчання, працює російський педагог-філолог М. Зайцев. Вони засновані на принципово нових підходах до навчання грамоти й математики і забезпечують високу його результативність.

Особливості, які зумовили популярність та широке застосування цих технологій, є доступність їх у використанні і максимальна наочність матеріалів.

За переконанням Г. Домана, „основи інтелекту, освіченості людини, життєві перспективи загалом закладаються у перші дитячі роки. Цей період є вирішальним для подальшого життя дитини, і вона вже ніколи не зможе перевершити потенціал, закладений до 5 років” Від 1 до 5 років. У цей період формується інтелект людини. Тому дорослі повинні намагатися якомога повніше задовольняти потребу дитини у все новому матеріалі для вивчення, „який вона прагне засвоїти у всіх доступних їй формах і особливо у мовній — усній або письмовій. Якщо в цей час дитина навчиться читати, то, - на думку Домана, - „перед нею розкриються двері у скарбницю історії, людської писемності, де зберігаються накопичені віками знання” [;201].

У структурі інтелекту дослідники виокремлюють такі складові:

— функціональний інтелект (здібності, які дитина залежно від ситуації використовує або не використовує);

— потенційний інтелект (здібності, які дитина може задіяти, якщо матиме можливість).

Головними характеристиками, які свідчать про вдосконалення інтелекту, є:

— здатність до пересування на двох ногах;

— здатність користуватися мовами;

— здатність писати за допомогою пальців;

— візуальна здатність (сприймати зором);

— аудіальна здатність (сприймати на слух);

— тактильна здатність (відчувати на дотик).

Від 1 до 5 років дитина повинна навчатися, що зумовлено її унікальною властивістю вбирати всю інформацію з наколишнього середовища. Цю здатність дитячого мозку М. Монтессорі назвала „всотуючим розумом”[]. Володіючи такою здатністю, малюк без особливих зусиль може навчитися читати найлегшим і природним способом, говорити іноземними мовами. Надалі ця здатність поступово втрачатиметься. Тому саме в ранній період дитина повинна одержати всю базову інформацію. За твердженням Г. Домана, особистість, чия пам'ять збагачена знаннями, які вона вміє використовувати, є всі підстави вважати обдарованою. Однак метою раннього розвитку і виховання дитини не може бути „вирощування” геніїв: „Наша мета — аж ніяк не зробити дитину Нобелівським лауреатом, чи; всесвітньо відомим скрипалем, чи олімпійською "зіркою" ” [;202]. Головне — допомогти їй визначитися в житті, із різноманітних можливостей зосередитися на найважливіших для неї.

Отже, ранній розвиток має дати дитині таку освіту, яка забезпечить їй глибокий розум і здорове тіло, зробить її кмітливою і доброю.

2.2. Особливості змісту технологій навчання дітей читання Г. Домана

Очолювані Г. Доманом спеціалісти в галузі розвитку раннього навчання розробили оригінальні технології навчання дітей читання, математики, а також технологію, завдяки якій дитина може оволодіти енциклопедичними знаннями.

Технологія навчання дітей читання. Вона принципово відрізняється від загальноприйнятої. Називаючи дитину «лінгвістичним генієм», Г. Доман переконаний, що її потрібно вчити читати не за буквами і складами, а відразу словами, оскільки це значно простіше і доступніше для дітей будь-якого віку, починаючи з 6— 8 місяців. Це означає, що дитина може навчитися читати (про себе) раніше, ніж говорити.

Ця технологія придатна і для навчання читання дітей іноземними мовами.

Як свідчать дослідження Г. Домана, дитина запам'ятовує певне слово, побачивши і почувши його 12—15 разів. Для цього рекомендується писати слова на смужках щільного паперу розміром 10—15 см червоними прописними буквами заввишки 7,5 см, оскільки великі букви максимально прості для зору, а червоний колір здатний привернути увагу дитини. Поступово можна переходити на чорні букви меншого розміру.

Протягом 5—6 днів дитині показують набори слів (по п'ять у кожному), починаючи з одного набору і поступово збільшуючи їх кількість до п'яти. Кожний із них показують дитині тричі на день протягом 5 днів, кожне слово — до 1 секунди. За день проводять 15 занять тривалістю 5—7 секунд, з інтервалом не менше півгодини. Далі у кожному наборі щодня замінюють одне слово на нове.

Дитина будь-якого віку, навчаючись читати, долає 5 етапів, на яких об'єктами її уваги є:

1) окремі слова;

2) словосполучення;

3) прості речення;

4) поширені речення;

5) книги.

Перші 15 слів, які пропонують дитині для читання, мають бути найзнайомішими і найприємнішими для неї. Як правило, це її ім'я, імена родичів, назви улюблених продуктів і видів діяльності, предметів домашнього побуту та ін. Потім дають слова, які позначають частини тіла, елементи будинку і домашньої обстановки; предмети, що належать дитині, продукти харчування тощо. Наступна група слів містить дієслова. Кожне нове слово супроводжують демонстрацією дії, яку воно позначає. Пізніше пропонують прикметники.

На кожному новому етапі поступово зменшують висоту букв, дотримуючись правила, яке забороняє одночасно зменшувати розмір шрифту і збільшувати кількість слів.



2.3. Технологія навчання дітей математики за Г. Доманом.

Її застосовують у ранньому віці (2,5—3 років), оскільки вона дає змогу навчити мозок дитини розрізняти кількість і, як наслідок, усі обчислення здійснювати як операції з множинами, за рахунок чого і досягається їх швидкість. Навчання дітей математики згідно з цією технологією передбачає 5 етапів:

1) упізнавання кількості;

2) упізнавання рівності;

3) розв'язання прикладів;

4) упізнавання цифр;

5) упізнавання рівності з цифрами.

Суть технології Г. Домана найчіткіше окреслює перший етап. Для впізнавання кількості виготовляють комплект карток з червоними кружальцями, від 1 до 100. Навчання починають з карток, на яких нанесені кружальця від 1 до 5. Дитині тричі на день послідовно показують картки з кількістю кружалець від 1 до 5 і називають відповідне число. Наступного дня проводять три заняття з першим комплектом, додаючи ще один комплект — з картками від 6 до 10. Його також показують тричі на день. Перед кожним наступним показом картки обов'язково перетасовують, щоб їх послідовність була непередбачуваною.

З першими двома комплектами заняття проводять п'ять днів. З шостого в кожному комплекті щоденно одну картку змінюють на нову. Приблизно за 50 днів дитина запам'ятовує всі картки і відрізняє одну від одної.

Відтоді вона зможе сприймати те, що дорослий може лише бачити. З першого погляду вона впізнає 47 кружалець, 47 монеток або 47 мотрійок, виявляючи феноменальну здатність до розрізнення: вона завжди відрізняє 99 кружалець від 98 і 100.

Після ознайомлення з числами та їх записом у мозку дитини виникає бачення відповідної кількості кружалець, тобто вона здатна „бачити” відповідну множину, що дає змогу швидко здійснювати будь-які математичні обчислення. Ця здатність є основою особливих математичних здібностей.

Після подолання п'яти етапів навчання математики розпочинається глибоке вивчення математики за підручниками з математики, алгебри, геометрії, тригонометрії, вищої математики самостійно або з допомогою старших.



2.4. Технологія формування в дітей енциклопедичних знань

Суть її полягає у збагаченні розуму дитини різноманітними фактами, які є основою знань. За твердженням Г. Домана, існує певна аналогія між людським мозком і комп'ютером: „Мозок, як і комп'ютер, повністю залежить від набору фактів, закладених у його пам'ять” [;]. У комп'ютері цей запас іменується базою даних, а мозок, як висловився Г. Доман, використовує „базу знань”. Факти, які засвоюють діти, він вважає своєрідними „бітами знань”. Малюки вивчають і запам'ятовують їх значно швидше й легше, ніж дорослі. Чим менша дитина, тим легше й успішніше це їй дається. Але факти становлять лише основу знань, а не самі знання. Середній набір фактів свідчить про середнє за рівнем знання; великий набір фактів означає, що база для знань перевищує середню.

Технологія Домана сприяє засвоєнню дитиною десятків тисяч точних, надзвичайно цікавих фактів («бітів знань»). їх подають на картках розміром 30 х 30 см чітким малюнком, схемою, якісною ілюстрацією, фотографією. На зворотному боці кожної картки розміщують пояснювальний текст, який зачитує дорослий.

Щоб зробити інформацію доступнішою для вивчення дитиною, всі галузі знань Г. Доман поділив на 10 розділів:

1. Біологія.

2. Історія.

3. Географія.

4. Математика.

5. Фізіологія людини.

6. Загальні закони природознавства.

7. Музика.

8. Мистецтво.

9. Мови.

10. Література.

Кожний розділ знання поділено на підрозділи і горії).

Наприклад, розділ — Біологія розділ – Географія



Категорія: Категорія:

1. Ссавці. 1. Материки та океани.

2. Птахи. 2. Країни Європи.

3. Рептилії. 3. Країни Америки.

4. Амфібії. 4. Країни Азії.

5. Риби. 5. Антарктида – міжнародний

6. Молюски. континент.

7. Комахи. 6. Прапори державсвіту.

8. Квіти. 7. Представники корінного

9. Дерева. населення країни.

10. Кущі 8. Високі гори.

9. Великі ріки світу

розділ — Математика

Категорія:

1. Геометричні форми у планіметрії.

2. Кути.

3. Геометричні об'ємні форми.

4. Математичні символи.

5. Аксіоми в геометрії.

6. Римські цифри.

7. Метрична система мір довжини.

8. Метрична система мір ваги.

9. Вимір часу.

10. Система дробів.

Розділ — Музика Розділ — Мистецтво Категорія: Категорія:

1. Музичні інструменти. 1. Видатні художники.

2. Ноти. 2. Шедеври Ван-Гога.

3. Символи. 3. Шедеври Пабло Пікассо.

4. Видатні композитори. 4. Шедеври Леонардо да Вінчі.

5. Тривалість музичних інтервалів. 5. Шедеври Мікеланджело.

6. Видатні співаки. 6. Шедеври Сезанна.

7. Відомі артисти балету.

8. Давні музичні інструменти різних народів світу.

9. Уривки з відомих музичних творів.

За відповідною логікою формуються „біти знань”, наприклад:

Розділ — Географія

Категорія — Материки й океани.

Біти знань (контури кордонів):

1. Азія.


2. Америка.

3. Африка.

4. Антарктида.

5. Європа.

6. Австралія і Океанія.

7. Атлантичний океан.

8. Індійський океан.

9. Тихий океан.

10. Північний Льодовитий океан.

Розділ — Математика

Категорія — Геометричні форми.

Біти знань (рисунки):

1. Куб.

2. Сфера.



3. Призма. 4. Циліндр.

5. Конус.

6. Піраміда.

7. Еліпсоїд.

8. Октаедр.

9. Додекаедр і т. д.

Розділ — Музика

Категорія — Музичні інструменти.

Біти знань (зображення):

1. Піаніно.

2. Скрипка.

3. Гітара.

4. Флейта.

5. Гобой.

6. Валторна.

7. Тромбон.

8. Кларнет.

9. Барабан.

10. Віолончель і т. д.

Розділ — Мистецтво

Категорія — Шедеври живопису.

Біти знань (репродукції):

1. «Джоконда».

2. «Мадонназ немовлям».

3. «Соняшники».

4. «Святе сімейство».

5. «Три музиканти».

6. «Весна».

7. «Марія Медичі».

8. «Меланхолія».

9. «Явління Христанароду».

10. «Весілля» і т. д.

Для зручності розподілу і вивчення матеріалу кожну категорію розбито на комплекти з 10 карток-бітів із найменуванням кожного біта на звороті. „Пояснювальний текст, що характеризує конкретний біт, має відповідати таким вимогам:

— інформація в ньому повинна бути точною, тобто містити факти, а не припущення;

— інформація має бути зрозумілою, термінологічно точною, без двозначності;

— текст повинен бути цікавим і, по можливості, з гумором”.

Наприклад:

Розділ — Музика

Категорія — Музичні інструменти.

Комплект — Струнні інструменти.

Біт — Скрипка.

Пояснювальний текст:

1. Скрипка — струнний інструмент.

2. Скрипка має чотири струни.

3. На скрипці грають за допомогою смичка.

4. Смичок виготовляють з кінського волосся, і коли ним водять по струнах, утворюються звуки.

5. Скрипка має різні функціональні частини (перелік).

6. Струни скрипки кріплять до колок.

7. Скрипка була вперше виготовлена в Італії у XVI ст.

8. Перші скрипки використовували як народний інструмент для танцювальної музики.

9. Вперше скрипку було запроваджено в оперний оркестр Клаудіо Монтеверді.

10. Нині скрипка — важливий інструмент симфонічного оркестру: у повному оркестрі 35 скрипок.

Г. Доман рекомендує розпочинати ознайомлення з бітами знань представленням 5 різних категорій, кожна з яких містить 5 бітів знань. У перші дні слід повторювати: «Це комаха (назва)». Згодом можна вимовляти лише найменування бітів, оскільки діти дуже швидко засвоюють правила. Кожну категорію потрібно повторювати не менше 3 разів на день. Поступово їх кількість збільшують до 10 на день, прискорюють темп їх показу (на кожну категорію — не більше 10 секунд). Після цього в кожній категорії один біт замінюють на новий. Видалені картки кладуть у картотеку. «Життєвий цикл» одного біта — 30 демонстрацій, тобто його показують тричі на день протягом 10 днів.

Відстоюючи право дитини на освіту, яке, за словами Г. Домана, закладено в генах, він стверджує: „Кожна дитина після народження володіє більшим потенційним інтелектом, ніж той, який використовував при житті Леонардо да Вінчі”

В історії розвитку ясел у нашій країні був період так званого госпіталізму. У той період діти в яслах мали прекрасні гігієнічні умови, але їх психічному розвиткові та вихованню не приділялася належна увага. В результаті цього здорові, добре доглянуті діти пізно починали ходити, розмовляти, гратися. Отже, для правильного розвитку дитини не досить, щоб вона мала лише нормальну будову організму й властиві йому біологічні задатки, потрібний ще активний вплив на дитину дорослих, які її оточують. У деяких закордонних теоріях обстоюється думка про те, що маленька дитина вчиться на власному досвіді й сама „відкриває світ”. Немає сумніву в тому, що дитина багато що засвоює безпосереднім наслідуванням людей, які її оточують. Таким чином вона в основному опановує мову, набуває побутових навичок тощо. Вона багато чого засвоює від безпосереднього зіткнення з різними предметами. Цей самостійно набутий досвід має велике виховне значення: пробуджує інтерес, розумову активність, дає багато конкретних вражень. Але переоцінювати значення цих самостійних спроб і пошуків недоцільно, вони не завжди продуктивні і часто призводять до формування викривлених, перекручених уявлень, що можуть порушити правильну орієнтацію дитини в навколишньому середовищі, а деякі з них взагалі можуть бути небезпечними для життя й здоров'я дитини. Радянська педагогіка і психологія висунули дуже важливе теоретичне положення, яке стверджує, що найсприятливіший вплив на розвиток дитини має продумане виховання й навчання, яке здійснюється з урахуванням вікових особливостей. Щоб маленькі діти оволоділи необхідними рухами, мовою, різними життєво необхідними вміннями, їх цього потрібно вчити.

Цінність раннього навчального впливу давно підмітив народ: ним створені дитячі пісеньки, потішки, іграшки і ігри, які водночас і розважають, і навчають маленьку дитину. Наприклад, така випробувана віками потішка, як «Ладі-ладусі», примушує дитину прислухатися до того, що говорить дорослий, стежити за його діями, наслідувати їх (плескати в долоні, піднімати руки, опускати їх на голову). Народ створив чудові твори — потішки, примовки, які вчать дітей тонкощів рідної мови. Деякі примовки спонукають наслідувати нескладні звукосполучення, оволодівати різними мовними інтонаціями. Інші містять у собі незамінний матеріал для вправляння дітей у вимовлянні звуків.

Продуманої конструкції рухові посібники та іграшки — стіл-бар'єр, візок — допомагають дитині міцно стояти на ногах, упевнено робити перші кроки. (Великі можливості для сенсорного розвитку й удосконалення спритності рук дають такі народні іграшки, як пірамідки, матрьошки, неваляшки, розбірні кулі, яйця тощо. Дітей приваблює барвистість цих іграшок, забавність дій з ними. Граючись, дитина навчається розрізняти форму, величину, колір предметів, оволодіває різноманітними діями, рухами. І все це своєрідне засвоєння елементарних знань і вмінь здійснюється у захоплюючих, доступних дитині формах.

Народна мудрість створила дидактичну гру, яка є для маленької дитини найпридатнішою формою навчання.

Навчальний вплив необхідний як у сім'ї, так і в дитячих закладах, тут він набуває особливо важливого значення. В умовах суспільного виховання найдоцільніше комплектувати групи дітьми одного віку. Це дає змогу розумно здійснювати гігієнічний режим і догляд за дітьми відповідно до особливостей кожного віку, розв'язувати завдання фізичного виховання. Але в цих умовах дитина більшу частину часу проводить у колі ровесників, і в неї мало можливостей наслідувати досконаліші зразки мови, гри, навичок старших дітей.

Отже, щоб діти розвивалися нормально, педагоги дошкільних закладів повинні користуватись найбільш дійовими, активними засобами виховання. Навчальний вплив, який у сім'ї здійснюється стихійно, від випадку до випадку, повинен стати провідною формою виховання й застосовуватися навмисно й планомірно, охоплюючи всіх дітей групи. Багато чого дитину можна навчити в процесі повсякденного спілкування з нею в побуті, під час режимних процесів (умивання, вдягання тощо), а також під час прогулянок, ігор.



3.2. Значення дидактичних ігор і занять для виховання дітей раннього віку

Найдійовішою формою навчального впливу є дидактично спрямовані заняття, спеціально організовані вихователем. Вони дають педагогові можливість систематично, поступово ускладнюючи матеріал, розвивати сприймання дітей, повідомляти їм доступні відомості, формувати вміння й деякі інші важливі якості. Завдяки організованому характеру занять, відведенню для них спеціального часу в режимі дня вихователь може заздалегідь продумати їх зміст, подбати про добір дитячих ігор'»'Як зазначалося раніше, найефективнішою формою навчання дітей раннього віку є дидактичні ігри, коли дитина, граючись, непомітно для себе засвоює ті відомості й уміння, які дорослий вважає за необхідне їй дати. Ігрова форма навчання – провідна в ранньому дитинстві, але вже в цьому віці вона не єдина. На другому, а тим більше на третьому році життя, увага малюка затримується багато на чому з того, хто її оточує: дитина може довго розглядати малюнки, свійських тварин, транспорт, що рухається по вулиці. Вона з цікавістю стежить за діями дорослих. Щоб задовольнити зростаючий інтерес дитини до навколишнього, спрямувати увагу на певні явища, дати дітям потрібні відомості, пояснення, вихователеві необхідно деякі речі показувати дітям організовано, розповідати, розмовляти з ними. Такі заняття не можуть уже вкладатися в рамки дидактичної гри, хоча в них і можна використати окремі ігрові прийоми. Ось чому в цьому посібнику ми користуємося двома термінами — «дидактичні ігри» і «заняття». І те й друге проводиться організовано в спеціально відведений час. Обмежитися просто назвою «заняття» недоцільно, оскільки дидактичній грі, без сумніву, належить дуже важливе, провідне місце в навчанні маленьких дітей.

Серед розмаїття ігор, які проводяться в дошкільному закладі, значне місце посідають дидактичні ігри. Вони особливі тим, що створюються дорослими й пропонуються дітям, наповнені конкретним змістом і супроводжуються певними правилами. Це — навчальні ігри, й педагоги широко послуговуються ними як засобом виховання та навчання для розширення уявлень дошкільнят, закріплення набутих знань і формування вміння використовувати їх на практиці, для полегшення та пожвавлення процесу навчання. Адже, коли розумове завдання розв'язується в ході доступної для дітей діяльності, яка зберігає ознаки гри, це дарує малим велику радість.

Тож дидактична гра — „одна з форм навчального впливу педагога на дитину” [;]. Вона стане йому в добрій нагоді під час засвоєння дітьми будь-якого матеріалу, передбаченого програмою, й має проводитися на заняттях; може входити до музичного заняття, бути одним із елементів прогулянки, а також особливим видом діяльності. Друга мета дидактичної гри — суто ігрова, задля якої діє дитина. Це, зокрема, ігри, в які діти грають самостійно, поза заняттями, коли можуть обирати їх за власним бажанням.

Важливо, щоб обидві мети доповнювали одна одну й забезпечували засвоєння дошкільнятами певних знань.

Наприклад, навчальна мета гри "Що котиться, що не котиться?" — навчити дітей розпізнавати предмети за формою (куб, куля), звернути їхню увагу на властивості предметів. Ставиться нібито лише ігрове завдання — спритно докотити предмет до риски, але зробити це зможе лише та дитина, яка вміє розпізнавати куб і кулю й розуміє, що до риски докотиться лише куля. Отже, засвоєння програмного змісту стає умовою досягнення ігрової мети.

Кожна дидактична гра містить конкретне завдання і, щоб виконати його, необхідно долати труднощі, самостійно діяти в певній ситуації або з певними предметами, набуваючи власного діяльнісного та чуттєвого досвіду.

Зміст дидактичних ігор визначено в чинних програмах. Істотною ознакою дидактичної гри є ігровий задум. Він зацікавлює дітей, збуджує їхню активність, викликає бажання грати. Ігровий задум часто закладений у самій назві гри і є її початком. Так, у грі "Впізнай, що в торбинці" цей задум полягає в тому, щоб намацати рукою якусь іграшку в торбинці й назвати її.

Дидактична гра має певні правила, які водночас виконують важливу роль — визначають характер та спосіб ігрових дій, організують і визначають поведінку та взаємини дітей у грі. Використовувані правила є критерієм правильності ігрових дій, їхньої оцінки.

Специфічний характер дидактичних ігор і занять висуває необхідність у певній регламентації відомостей, потрібних дітям, а також умінь і якостей, які в них слід формувати. Такий матеріал для груп раннього дитинства дає програма виховання в дитячому садку. Програма організовує виховний процес у дошкільному закладі, робить його чітким і результативним. В цьому його перевага перед сімейним вихованням, де не завжди проводиться продумана система впливу на дитину. Дидактичні ігри й заняття дадуть добрий результат лише тоді, коли вихователі ясно усвідомлюють, які завдання можуть бути розв'язані в процесі їх проведення і в чому особливості організації цих занять у ранньому дитинстві.

Дидактичні ігри й заняття дуже важливі для розумового виховання маленьких дітей. Під час занять у дитини виробляються важливі якості, необхідні для успішного розумового розвитку. У малюків поступово формується здатність зосереджуватися на тому, що їм показує і говорить дорослий. Використовуючи схильність маленьких дітей до наслідування, вихователь спонукає їх відтворювати побачені дії, почуті слова. „Розвиток зосередженості і здатності до наслідування — необхідні умови засвоєння дітьми відомостей і вмінь. Це — одне з важливих завдань, яке має розв'язуватися під час занять, тим більше, що не всі діти однаковою мірою оволодівають цими якостями” [].

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка