Кз «нвк «днз-зош» №291» Криворізької міської ради



Сторінка3/3
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.49 Mb.
1   2   3

Спонукаючи до наслідування своїх дій і слів, вихователь учить дітей уважно придивлятися, прислухатися, розуміти й в міру своїх можливостей робити те, що від них вимагають.

Спрямовуючи увагу дітей, збуджуючи їх інтерес, вихователь закладає основи розвитку такої важливої якості, як допитливість. Дістаючи поживу для свого розуму, маленька дитина із задоволенням бере участь у заняттях, чекає їх, радіє їм. На заняттях дитина багато чого дізнається про різні предмети: їхнє призначення, зовнішній вигляд, такі властивості, як форма, колір, величина, вага, якість матеріалу тощо. Розвивається й удосконалюється сприймання дитини.

Вихователь розкриває перед дітьми світ доступних їх розумінню явищ природи, розповідає про працю дорослих (побутову працю старших дітей), ознайомлює з деякими засобами пересування. Зрозуміти всі ці явища дитина не може без пояснюючого слова дорослого. Тому «а заняттях ставиться завдання — навчити дітей слухати й розуміти звернену до них мову й самим користуватися мовою.

Особливо добре діти засвоюють відомості про навколишні предмети і явища, коли вони мають змогу не тільки спостерігати, а й активно діяти. Тому навчання різноманітної діяльності входить у програму занять з дітьми. Діти поступово навчаються складати й розбирати пірамідки, складні мисочки тощо, зводити прості споруди з кубиків, користуватися лопаткою, совочком, дерев'яним молоточком. У процесі цієї діяльності в дітей виробляються цілеспрямованість, активність і певна планомірність дій.

Отже, дидактична гра — це практична діяльність, в якій діти використовують знання, здобуті на заняттях. Вона створює життєві умови для різноманітного застосування цих знань, активізації розумової діяльності. Тут також виявляються помилки, яких припустилися діти, й труднощі, з якими вони стикаються. Вихователь допомагає виправити і подолати їх.

Хоча багато дидактичних ігор не вносять нічого нового у знання дошкільнят, проте вони навчають застосовувати їх в інших умовах або містять розумове завдання, розв'язання якого потребує різноманітних форм розумової діяльності. Скажімо, дітям уже відомі ознаки різних пір року, але в дидактичній грі "Пори року" від них вимагається вміння класифікувати сезонні явища, узагальнювати конкретні прояви й визначати узагальнюючі поняття: весна, літо, осінь, зима.

Дидактична гра ефективно допомагає долати відставання у розумовій діяльності в деяких дітей. Організовуючи індивідуальну гру з дитиною, педагог створює сприятливі умови для спілкування з нею, з'ясовує причини недостатньої сформованості певних розумових дій і за допомогою багаторазового вправляння піднімає рівень її розвитку; сприяє формуванню правильних взаємин між дітьми, вмінню разом грати, підпорядковувати свої інтереси інтересам колективу, допомагати одне одному, радіти з успіхів інших.

Окрім того, дидактична гра сприяє розвиткові ініціативи. Ігри типу лото, доміно тощо використовуються самостійно й позитивно впливають на розвиток організаторських здібностей.

Керівництво дидактичними іграми потребує великої педагогічної майстерності й такту, позаяк, розв'язуючи у грі і через гру ряд завдань, вихователь має зберегти її як діяльність цікаву, близьку дітям. Для цього він має насамперед дібрати відповідний дидактичний матеріал: іграшки, картинки, різні предмети. Нагадуємо: в кожному дитячому садку і в групі необхідно мати дидактично обладнану ляльку — з усіма речами вжитку: з білизною, з верхнім та нижнім одягом, головними уборами, взуттям, постільною та столовою білизною тощо. Усі ці речі мають бути певних кольорів, виготовлені з різного матеріалу, відповідати своєму призначенню й піддаватися зусиллям дитячих рук.

Завдяки розмаїттю кольорів та матеріалів створюються значні можливості для гри з лялькою, розвитку дитячого мовлення; простота й доцільність прикрас формує естетичний смак, зручність пристосувань сприяє урізноманітненню дій з предметами, розвиткові самостійності.

Крім ляльок, використовуються іграшки: транспорт, тварини, птахи, посуд тощо. Вони є обов'язковими атрибутами ігор з чарівною торбинкою, у магазин, ігор-загадок, коли за описом треба відгадати іграшку або ж дібрати іграшки в певному порядку.

У керівництві дидактичною грою центральне місце посідає визначення її змісту й завдань, які ставить вихователь. Плануючи роботу з дошкільнятами, він передбачає й ті дидактичні ігри, які можна використати в час творчих ігор. Слід також продумати й визначити місце, роль та зв'язок ігор зі змістом занять, з іншими прийомами навчання та виховання дітей. Дібравши ігри, які відповідають програмовому змісту, слід чітко визначити, які результати бажано одержати за допомогою дидактичної гри, оскільки від цього часто залежать оформлення задуму, ігрові дії, зміст і формулювання правил, хід гри. Наприклад, у грі для молодшої групи "Хто як кричить?" може стояти таке завдання: з'ясувати, чи знають діти голоси тварин. Ігровий зміст спонукатиме малих більше дізнатися про тваринний світ, і гра в цьому разі використовується вихователем для збудження інтересу в дітей. Водночас можна поставити й інше завдання: вправ-ляти дітей у звуковимові. Отже, одна й та сама за змістом гра може слугувати для розв'язання різнобічних завдань, причому нове завдання надає їй нового змісту, робить новою і цікавою для дітей.

Визначивши основні завдання і програмовий зміст, вихователь оформляє ігровий задум, передбачає ігрові дії, тобто робить гру грою завдяки задуму, викликає активний інтерес дітей до неї. З виникненням особистого зацікавлення в дитини з'являються активність і творчі думки, дії і переживання — всі ті прояви, без яких гра неможлива як специфічна діяльність.

Малятам у дидактичній грі подобається сама дія, гальмування в них значно слабкіше, ніж збудження, безпосередня наочність діє сильніше, ніж слово, а тому доцільніше поєднати пояснення правил з показом дії — так званим "пробним ходом". Правила гри малим дітям не повідомляють усі одразу — вони чергуються з ігровими діями, вихователь обмірковує їхню послідовність.

Щодо дітей старших груп правила мають більш узагальнений характер, але їх треба чітко сформулювати. Якщо в молодших групах правило дидактичної гри безпосередньо пов'язується з показом дії, то для старших дітей це не обов'язково, бо вони здатні запам'ятати правило й уявити його роль у грі. Старші дошкільнята здатні гальмувати безпосередній інтерес, а тому можна одночасно повідомляти їм кілька взаємозв'язаних правил. Якщо в молодших групах одне правило регулює поведінку і спосіб дії всіх дітей, то в старших групах в одній грі можуть співіснувати різні за змістом правила для різних учасників гри. Наприклад, в іграх-загадках правила для дітей, які загадують ці загадки, одні, а для дітей, які їх відгадують, — інші. Але всі вони організують поведінку всіх дітей у грі.

Найчастіше в дидактичній грі існують правила, які зобов'язують дітей: - діяти по черзі;

- відповідати, коли запитують;

- слухати товариша;

- не заважати грати іншим;

- виконувати правила;

- визнавати свої помилки тощо.

Проводячи дидактичну гру, педагог має враховувати індивідуальні особливості вихованців: комусь загадати важчу загадку, а комусь — легшу; сором'язливу дитину слід підбадьорити, а ту, яка недостатньо володіє мовою, частіше залучати до розмови, повторення правил тощо й тим самим розвивати її мовлення. Щоб виконати цю вимогу, слід уже під час підготовки та продумування гри визначити дітей, на яких треба звернути особливу увагу: одних залучити до активної ролі, в інших, навпаки, дещо стримати ініціативу, щоб їх не наслідували, коли гра розгортається в жвавому темпі. Педагог, особливо не дуже досвідчений, бачить жвавих і моторних дітей, але ж він має залучити до активної участі й сором'язливих. Керівництво грою має бути спрямову-вальним (через взаємини дітей), але ненав'язливим.

Малі діти ще не можуть самі провести дидактичну гру, реалізувати задум в ігрових діях, дотримуватися змісту, самостійно йти за правилами й керуватися ними. Вихователь, організатор і учасник гри, лише керує нею через роль, правила і через "пробний хід". Від нього вимагається вміння розпочати гру й викликати в дітей інтерес до неї, бажання грати.

Уже від самого початку гри — у повідомленні задуму й змісту —дуже важливі образна лаконічна мова вихователя, чуйна увага до дітей. Повідомляючи дошкільнятам правила гри, педагог формулює їх коротко й виразно; робить "пробний хід". В іграх зі старшими дітьми (якщо тут є елемент змагання) можна запропонувати комусь повторити правила. Слід дати малим змогу зрозуміти, що недостатнє засвоєння правил впливає на хід і результат гри.

У процесі гри велике значення мають темп і ритм. Повільний хід, тривале очікування черги призводять до втоми, а занадто швидкий темп збуджує дітей, спричиняє нечіткість ігрових дій або й сварки. Вихователь, беручи участь у грі, встановлює той жвавий темп, який не викликає поспіху й водночас неважкий для дітей. Виступаючи в ролі учасника гри, він не перестає бути педагогом, спрямовує гру репліками, запитаннями, непомітно підтримує ініціативних дітей і зусилля слабших, створює умови для прояву самостійності. Своїми діями, виконанням правил подає приклад вихованцям, оцінює неправильні дії і запобігає їм. Однак не кожна гра потребує оцінки як такої, бо вона вже є в самому результаті. Аналіз може зруйнувати настрій дітей, знизити ігровий інтерес. Особливо слід бути обережними щодо оцінювання гри, якщо вона має сюжетний характер і діти виступають у певних ролях. Тож, оцінюючи гру, вихователь має підтримувати радість від неї в усього колективу або групи дітей.

Аналіз дій дітей, від яких залежить результат гри, можна проводити зі старшими дошкільнятами, якщо дидактична гра спортивного характеру або типу "шашки".

Закінчуючи гру, педагог підтримує інтерес до подальших ігор: "Наступного разу ми гратимемо ще цікавіше ."

Кожна гра може мати кілька варіантів, які поступово ускладнюються залежно від результатів розв'язання завдань. Знаючи вимоги програми й особливості дидактичної гри, вихователь створює нові ігри, вводячи їх до фонду едагогічних засобів.

Кожна гра повторюється кілька разів, а також може бути проведена дітьми самостійно. Такі ігри вихователь непомітно заохочує, надає дітям допомогу.

Спонукаючи до наслідування своїх дій і слів, вихователь учить дітей уважно придивлятися, прислухатися, розуміти й в міру своїх можливостей робити те, що від них вимагають.

Спрямовуючи увагу дітей, збуджуючи їх інтерес, вихователь закладає основи розвитку такої важливої якості, як допитливість. Дістаючи поживу для свого розуму, маленька дитина із задоволенням бере участь у заняттях, чекає їх, радіє їм. На заняттях дитина багато чого дізнається про різні предмети: їхнє призначення, зовнішній вигляд, такі властивості, як форма, колір, величина, вага, якість матеріалу тощо. Розвивається й удосконалюється сприймання дитини.

Особливо добре діти засвоюють відомості про навколишні предмети і явища, коли вони мають змогу не тільки спостерігати, а й активно діяти. Тому навчання різноманітної діяльності входить у програму занять з дітьми. Діти поступово навчаються складати й розбирати пірамідки, складні мисочки тощо, зводити прості споруди з кубиків, користуватися лопаткою, совочком, дерев'яним молоточком. У процесі цієї діяльності в дітей виробляються цілеспрямованість, активність і певна планомірність дій.

У 40-і рр. XX ст. лікар-нейрохірург Глен Доман досяг небувалих успіхів, працюючи з дітьми, у яких була вражена центральна нервова система. Основою вдалого лікування було наступне припущення: якщо стимулювати здорові частини мозку, він почне успішно функціонувати. Зовнішніми подразниками -«тренажерами» спочатку були картки з червоними крапками, потім з образами. Вже через 9 місяців діти видужували фізично і розумово, наздоганяючи в розвитку своїх однолітків. Цю методику Г. Доман вирішив застосувати по відношенню до звичайних дітей.

 

Він довів, що мозок розвивається тільки тоді, коли працює. Тут як у спорті, чим інтенсивнішим є тренування, тим краще результат. Але заняття ефективні в той момент, коли мозок формується: в перші роки життя дитини. Розвиток йде певними ступінями. Чим раніше малюк освоїть навички руху, тим краще буде формуватися його мозок, у тому числі і відділи, що відповідають за майбутні інтелектуальні здібності. Чим інтенсивнішим буде розумове навантаження на ці відділи мозку, тим розумнішим в майбутньому буде малюк.



 

Схема виховання геніїв за Г. Доманом виглядає так:

• ранній рух, повзання, сидіння - інтенсивне формування мозку,

• активне навчання протягом перших трьох років - високий інтелектуальний рівень в майбутньому.

 

Під час активного розвитку мозку дитина запрограмована поглинати інформацію. Вона робить це легко, просто і не потребує додаткової мотивації.



 

Періоди розвитку дитячого мозку:

- Від 0 до 3 років - найвища активність,

- Від 3 до 6 років - різке гальмування,

- Після 6 років - майже повне уповільнення і закінчення формування.

 

Отже, навчальна програма повинна бути найбільш інтенсивною до 3-х років.



 

За методикою Домана головними інструментами виховання виступають:

 

1. Ранній фізичний розвиток

Автор вважає, що навіть новонародженим треба давати можливість рухатися. Для цього він розробив спеціальні треки для повзання (батьки можуть їх замінити подібною конструкцією з полиць). Від манежу краще відмовитися, щоб ніщо не заважало вивченню навколишнього середовища (під наглядом матусі). Практикується також динамічна гімнастика.

 

2. Картки

Щоденна передача інформації за допомогою карток. Вони мають однаковий розмір і різну тематику (математика, читання, енциклопедичні знання). Урок має тривати недовго, але проводитися кілька разів на день. Дитині показують і називають картки на відстані не менше 45 см. від обличчя, які являють собою інформацію різних категорій. Одна секунда відводиться на показ і п’ять на те, щоб промовити назву. Доман рекомендує почати з 5-ти різних категорій знань, кожна з яких містить по 5 бітів (всього 25 карток) і показувати їх не менше трьох разів на день, поступово збільшуючи кількість категорій і темп показу. Але на практиці, звичайно, можна вносити зміни.

 

Під час подання загальних енциклопедичних знань дитині демонструють картки з фотографіями, малюнками предметів, людей, тварин і т.ін. Під час навчання читанню показують картки зі словами, написаними великими червоними літерами. В результаті малюк минає літеро-звуковий етап і вчиться читати відразу цілі слова.



 

Під час навчання математиці дитині показують на тих же картках певну кількість кіл (від одного до нескінченності), називаючи, скільки саме кіл зображено. Картки показуються по черзі, регулярно і швидко. У дитини розвивається здатність "на глаз" визначати кількість побачених кіл без їх підрахунку, що в свою чергу дозволяє оперувати усно багатозначними цифрами.

 

Переваги методики:

• Дитина добре розвинена фізично. 

• Ерудит, має досить різнобічні знання.

• Формується фотографічна память.

 

Недоліки методики:

• Пасивне сприйняття інформації.

• Відсутність спілкування з іншими дітьми, відсутність роботи в групі.

• Трудомістка методика для батьків: величезна кількість карток, значні часові витрати.

• Відсутня мовна практика.

• Дитину не вчать аналізувати, систематизувати інформацію.

• Немає завдань на розвиток фантазії, образного мислення.

• Багато понять подаються у вигляді готової картинки-образу.

 

В цілому, неодмінною перевагою методики є те, що дитина засвоює великий обсяг інформації приємним для неї способом. Потрібно встигнути скористатися віком, оскільки, чим менша дитина, тим легше вона вбирає будь-які нові для неї знання. А для розвитку творчих і дослідницьких здібностей можна застосувати інші методики. Можна навіть залишити систему карток, змінивши підхід до організації занять і додавши до цього творчу і дослідницьку діяльність, розвиваючі ігри. Якість методики підтверджується ще і її результатами: у світі існує вже кілька десятків нобелівських лауреатів, які в дитинстві навчалися за методикою Домана.


Висновки на чолі 1

Отже, найбільш загальними і важливими завданнями пізнавального розвитку дитини є не просто збагачення його уявлень про навколишній, а розвиток пізнавальної ініціативи (допитливості) й освоєння культурних форм упорядкування досвіду (на матеріалі уявлень про світ), як передумови формування готовності особистості до безперервної освіти. У процесі розвитку дітей дошкільного віку пізнавальний інтерес виступає у багатозначною ролі: і як засіб живого, захопливого дитини навчання, і як сильний мотив, до інтелектуального і тривалого протіканню пізнавальної діяльності, і як передумови формування готовності особистості до безперервної освіти.


ВИСНОВКИ

Комплекс оригінальних методичних прийомів технологій М. Зайцева базується на відкриттях і теоретичних узагальненнях про психічні особливості розвитку людини російських учених-фізіологів Івана Сеченова (1829— 1905), Івана Павлова (1849—1936), Олексія Ухтомського (1875—1942), невропатолога, психіатра, психолога Володимира Бехтерєва (1857—1927), психолога Олексія Леонтьєва (1903—1979).

Спостереження, відкриття й узагальнення І. Сеченова знайшли своє практичне втілення у педагогічних технологіях М. Зайцева. У них сенсорний потік подрібнений на своєрідні „кванти інформації”, операції з якими супроводжують ритмічні рухи з періодичними моторно-емоційними акцентами. З орієнтацією на цей принцип М. Зайцев створив навчальні посібники, під час роботи з якими діти цілком звільнені від регламентованої поведінки. Навпаки, їхня навчальна діяльніcть насичена цікавими ігровими ситуаціями з елементам змагання. У процесі таких занять вони відчувають неабияку радість від досягнутих результатів навчання. Стійкі позитивні емоції сприяють нормалізації та активації всіх функціональних систем організму дитини отже її здоров'ю.

До оздоровчих факторів належить і ритмізація діяльності, що виявляється під час навчання грамоти, у ритмічних звукових подразненнях, ритмічних рухових в подіях дітей, у дозованих за певним правилом моторно-емоційних акцентах, у ритмічних рухах кисті дитини.

Важливим у системі оздоровчих ефектів дидактичних прийомів М. Зайцева є формування правильної постави, висока загальна рухова активність, робота над фіксацією погляду тощо.

Принциповим положенням технології є одночасний розвиток мовлення дітей з навчанням їх читання. За такого підходу читання розглядається не як передумова «прискореного розвитку», а як процес оволодіння новою мовною реальністю — письмовим мовленням.

Навчання читання за кубиками М. Зайцева відбувається у три етапи:1. Ознайомлення з кубиками і таблицями, вивчення складів.

 Висновок. Отже основи інтелекту, освіченості, майбутнього людини закладаються у перші роки життя. Методика навчання Глена Домана, формує обізнану особистість із сформованими вміннями практично діяти і орієнтуватись в усьому розмаїтті предметів та явищ навколишньої дійсності.

 

Література:

 


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка