Л. М. Ткач жанр новели в українському історико-літературному процесі ХІХ хх століть Затверджено на засіданні Вченої ради академії як навчальний посібник



Сторінка5/5
Дата конвертації25.03.2016
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4   5

література
1. Агєєва В. Жіночий простір. Феміністичний дискурс українського модернізму. – К., 2003.

2. Василь Стефаник у критиці та спогадах: Статті, висловлювання, мемуари / Упоряд., вступ. стаття та примітки Ф.П. Погребенника. – К., 1970.

3. Гаєвська Н. Морально-етична проблематика української новели кінця ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1981.

4. Гнідан О. Василь Стефаник: Життя і творчість. – К., 1991.

5. Гундорова Т. Проявлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. – Л., 1997.

6. Гундорова Т. Femia melancholia: Стать і культура в тендерній утопії Ольги Кобилянської. – К., 2002.

7. Демченко І. Особливості поетики О. Кобилянської. – К., 2001.

8. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – початку ХХ ст. – Л., 1999.

9. Забужко О. Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. – К., 2007.

10 Затонский Д. Модернизм и постмодернизм. – Харьков, 2000.

11. Калениченко Н. Л. Українська література кінця ХІХ – початку ХХ ст.: напрями, течії. – К., 1983.

12. Ковалів Ю. Літературознавча енциклопедія: У 2-х т. – К., 2007.

13. Кузнєцов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ – початку ХХ ст. (проблеми естетики і поетики). – К., 1995.

14. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К., 1997.



15. Панченко В. Магічний кристал. Сторінки історії українського письменства. – Кіровоград, 1995.
На допомогу студентові
Словник

Архітектоніка  синонім до слова «композиція»; має елемент оцінки: гармонійна взаємопов’язаність частин твору.

Асоціація  картина чи низка картин в уяві читача, яка виникає поряд з іншою  змальованою чи названою. Кожен предмет чи явище має свій асоціативний ряд, який залежить від національної культури і суб’єктивного світосприйняття, але загалом репрезентує якесь понятійне гніздо. Завдання письменника  свідомо керувати асоціаціями читача.

Афоризм  думка, що запам’ятовується, бо викладена стисло і містко.

Жанр  це історично сформований тип художнього твору, який синтезує характерні особливості змісту та форми певного виду творів, має відносно сталу композиційну будову, яка постійно розвивається і збагачується, тобто будь-який жанр не є застиглою сумою формальних ознак, а є рухливою, змінною категорією, в якій, проте, зберігається загальне, стійке, те, що повторюється в композиційно-стилістичній структурі твору.

Жанрові форми – нові варіанти жанру, жанрові різновиди, наприклад, новела як жанр утворила низку жанрових форм: автобіографічна, пригодницька, соціально-побутова, психологічна, детективна тощо.

Зав’язка  елемент сюжету, від якого починається розвиток дії. Зав’язуються конфліктні стосунки, взаємини, які мусять протягом твору вирішитись («розв’язатись»).

Експозиція  елемент сюжету, та час­тина твору, що передує подіям.

Епіграф  початково те ж, що й епіграма  напис на могильному камені; пізніше вислови, розміщені після назви, перед текстом твору.

Епілог  елемент сюжету, післяслово, те, що відбулося після розв'язки.

Епос  Літературний рід, оснований на домінанті об’єктивованого зображення. Літературні жанри епосу  роман, повість, оповідання, новела, нарис, казка, байка тощо.

Епічність  родова ознака творів епічних жанрів. Настанова на об'єктивність і об’єктивованість, часо-просторову панорамність, історичність.

Ідея  головна думка твору, відповідь на питання «Навіщо це написано?»

Імпресіонізм  стильовий напрям, основними ознаками якого є: заглиблення у внутрішній світ людини; відтворення яскравими слуховими образами, промовистими художніми деталями найтонших змін у настроях і природі. Імпресіоністичне письмо вимагає від митця неабиякого таланту, особливої чутливості, вміння писати образно, переконливо й лаконічно.

Імперсональний жанр – такий жанр, що не містить у своїй структурі прикмет індивідуального стилю автора.

Іронія  засіб гумору, троп; незлобиве висміювання, підкреслювання невідповідності дійсного та бажаного, надання словам протилежного значення, подвійного змісту

Контекст  буквально зв’язок, з’єднання частин і цілого. Будь-що є частиною чогось. Слово і фраза тексту цілком зрозумілі в контексті абзацу чи всього твору. Контекстом твору є творчість автора, контекстом творчості  літературний процес його часу тощо.

Колізія  оформлення (прояв) конфлікту у вигляді персоніфікованих (очевидних) зіткнень.

Конфлікт  суперечність, протистояння, схований двигун сюжету (зміст, виток, причина колізій). У сюжеті зав’язується і розв’язується конфлікт. Конфліктів дуже багато, а тому існує необхідність їх згрупувати, виділити різновиди. Масштаб, характер перебігу, місце перебігу конфліктів  все може стати критерієм для поділу.

Кульмінація  елемент сюжету, вища точка напруги, вирішальне змагання супротивників, злам, після якого починається рух до розв’язки.

Літературний процес  розвиток чи рух літератури, який визначається як природними законами, так і соціальним розвитком суспільства. Рух літератури визначає в першу чергу єдність і боротьба протилежностей: зміст і форма, традиції і новаторство, реалізм і романтизм, песимізм та оптимізм тощо.

Метафораодин із основних тропів, що полягає в перенесенні властивостей і ознак якогось предмета чи явища на інші за принципом уподібнення / розподібнення.

Наратор  оповідач, нарація  оповідь, термін західного літературо-знавства, вживається в дослідженнях типів оповіді та специфіки оповідних манер.

Новела  (італ. novella – новина) – невеликий за обсягом епічний (прозовий) твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом. Новелі властиві лаконізм, яскравість та влучність художніх засобів, перевага сюжетної однолінійності. Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, містить у собі момент ситуаційної чи психологічної несподіванки. Герої новели є особистості цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор акцентує на змалюванні їх внутрішнього світу, переживань і настроїв.

Образ  головний елемент художнього світосприйняття і його об’єктивації. Образ  це первісно-чуттєве узагальнення світу. На відміну від поняття, яке завжди безособове, образ втілює суб’єктивне світосприйняття.

Оповідач  той, хто веде оповідь. Оповідь буває від першої особи (розказує автор, який був свідком чи учасником подій, персонаж чи вигаданий оповідач) і від третьої (автор є всюдисущим, він не розказує, а ніби показує, подія розгортається ніби сама собою на наших очах). Оповідь від першої особи ліризує твір, від третьої  епізує, надає опису особливої об’єктивності та безсторонності.

Оповідання  малий епічний прозовий жанр, оповідь про один чи кілька епізодів з історії одного чи двох героїв.

Підтекст  те, що під текстом приховане, у широкому значенні підтекст мають всі художні твори, оскільки образне зображення завжди багатопланове.

Повість  середній епічний прозовий жанр. Від роману відрізняється обсягом, односюжетністю, меншою інтенсивністю епічності (нема широкого соціального тла та історичного контексту).

«Потік свідомості»  стильовий на­прям у модерністській літературі початку XX століття, згодом  прийом зображення внутрішнього світу героя. Формально потік свідомості є внутрішнім монологом у поєднанні з калейдоскопічним зображенням (людина одночасно думає про різні речі, перескакує з одного на інше, її внутрішній світ  це не окремі психологічні стани, а потік, який ніколи не зупиняється).

Родово-жанровий синкретизм – взаємопроникнення епічного, драматичного й ліричного начала, трансформація жанрів, накладання одних модифікацій на інші, що вимагало пошуків ефективних засобів художнього зображення.

Розв’язка  елемент сюжету, вирішення (розв’язання) конфліктних стосунків у творі, як правило, наприкінці розвитку подій.

Стиль  об’єктивація (втілення) людської неповторності, яка має безліч форм і проявів. Літературний стиль: 1. Сукупність художніх засобів, які вирізняють групу митців на тлі загального літературного процесу, 2. Сукупність художніх засобів, які вирізняють художню мову одного митця.

Сюжет  впорядковування (система) подій у творі, рух конфлікту від зав’язки через розвиток подій і кульмінацію до розв’язки (обов’язкові елементи). Експозиція, пролог, епілог, післямова  не обов’язкові елементи сюжету.

Тема  елемент змісту, об’єкт, матеріал зображення у творі, відповідь на питання, про що цей твір.

Течія літературна стильове втілення літературного методу, відгалуження літературного напряму, яке має яскраву національну специфіку; сукупність художніх засобів, властивих для певної кількості митців у літературному процесі конкретного періоду. Є течії, однойменні до методів і напрямів: романтична течія, символістська течія та ін.

Фабулабуквально переказ, подієвий кістяк твору, змістовий бік сюжету.

Навчальне видання

Рибалко Ірина Валентинівна

Ткач Леся Миколаївна



ЖАНР НОВЕЛИ в українському історико-

літературному процесі ХІХ – ХХ століть
Навчальний посібник

Тем. план 2014, поз. 292

Підписано до друку 01.04.2014. Формат 60х84 1/16. Папір друк. Друк плоский. Облік.-вид.арк 3,05. Умов. друк. арк. 3,02. Тираж 100 пр. Замовлення №

Національна металургійна академія України

49600, Дніпропетровськ-5, пр. Гагаріна, 4

________________________________



Редакційно-видавничий відділ НМетАУ
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка