Л. В. Нєворова Шляхи оптимізації викладання предмету «Захист Вітчизни» для дівчат 10-11 класів Методичний посібник для студентів факультету фізичного виховання, вчителів фізичної культури, «Захисту Вітчизни»



Скачати 375.84 Kb.
Дата конвертації11.03.2016
Розмір375.84 Kb.
Л. В. Нєворова


Шляхи оптимізації

викладання предмету «Захист Вітчизни»

для дівчат 10-11 класів

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Л. В. Нєворова

Шляхи оптимізації викладання

предмету «Захист Вітчизни» для дівчат 10-11 класів

Методичний посібник

для студентів факультету фізичного виховання,

вчителів фізичної культури, «Захисту Вітчизни»


Кіровоград

2010


ББК 75.0

УДК7А.06


Нєворова Л.В. Шляхи оптимізації викладання предмету «Захист Вітчизни» для дівчат 10-11 класів. Методичний посібник.Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2010.- 59 с.

Рецензенти: В.М. Скороход, кандидат медичних наук, профессор.

В.М. Самоходський, доктор медичних наук, профессор.

У методичному посібнику наведено інформацію та методичні рекомендації, які допоможуть майбутнім вчителям з фізичної культури, «Захисту Вітчизни» поглибити знання з особливостей викладання предмету «Захист Вітчизни» для дівчат 10-11 класів ( розділи з основ медичних знань та першої допомоги), що сприятиме реалізації індивідуального підходу до учнів у процесі проведення занять.

Для студентів факультету фізичного виховання різних спеціальностей, вчителів фізичної культури і «Захисту Вітчизни».

Друкується за рішенням методичної ради Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка( протокол №

від листопада 2010 року).

ББК 75.0


Л.В. Нєворова , 2010

ЗМІСТ


Передмова…………………………………………………………………………4
Розділ 1.

Принципи відбору змісту і організації учбового матеріалу…………………………………………………………………..

Розділ 2.

Оцінювання навчальних досягнень учнів ……………………………

Розділ 3.

Основні принципи і методи навчально-виховної

роботи з основ медичних знань і першої допомоги………………………………………………………………..

Розділ 4.

Методи викладання

основ медичних знань і першої допомоги……………………………

Розділ 5.

Організація і проведення уроку

з основ медичних знань і першої допомоги…………………………

Розділ 6.

Основні принципи і сутність

індивідуально- диференційованого підходу…………………………………

Розділ 7.

Основні напрями індивідуалізації

та диференціації процесу навчання та виховання…………………………..

Список літератури…………………………………………………………….


ПЕРЕДМОВА


Знання з основ медичних знань як розділу предмету «Основи захисту Вітчизни», учень набуває тільки в школі, ( якщо він, звичайно, не вивчатиме цей предмет далі – у вузі). З цими знаннями він піде в життя. Його здоров’я, особисті успіхи, користь, яку він може дати суспільству, багато в чому залежать від знання основ медичних знань та практичних навичок, набутих на цих уроках.

Щоб прищепити учням любов до даного предмета необхідно регулярно проводити теоретичні і практичні заняття за заздалегідь складеним планом, старанно перевіряючи виконання домашніх завдань.

Необхідно з перших уроків привчати учнів до пильного спостереження за своїм здоров’ям та самопочуттям своїх однокласників, до величезної важливості дрібниць, до правильної оцінки всяких відхилень від норми, до регулярної реєстрації даних, отриманих на заняттях під час роботи. Систематичні теоретичні і практичні заняття допомагають учням глибоко, свідомо засвоїти навчальний матеріал.

Із зауваженнями і пропозиціями просимо звертатися на кафедру медико-біологічних основ та фізичної реабілітації Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Роділ 1. Принципи відбору

змісту і організації учбового матеріалу


Робоча програма розділів: «Основи медичних знань»; «Перша медична допомога у надзвичайних ситуаціях»; «Перша медична допомога хворим і догляд за хворими» дисципліни «Захист Вітчизни».

Мета:


формування системи основ медичних знань і першої допомоги як ланки невідкладної допомоги в надзвичайних ситуаціях та в умовах воєнного часу, наукового підходу до пошуку шляхів збереження здоров'я і корекції загрозливих для життя станів людини, патріотичного мислення і культури.

Завдання:

- знати вплив уражаючих факторів надзвичайних ситуацій на людину, медичну характеристику ураження людей від дії стихійного лиха, виробничих аварій і катастроф, уражаючих факторів зброї масового ураження, запалювальних і сильнодіючих отруйних речовин(СДОР) та індивідуальні засоби захисту від них, вимоги безпеки під час дій на зараженій місцевості.
- вміти користуватися засобами індивідуального захисту, використовувати захисні властивості місцевості, діяти в умовах надзвичайних ситуацій, проводити часткову санітарну обробку;
- набути первинних навичок у користуванні індивідуальнми засобами захисту;
- сформувати систему понять про здоров’я людини , критерії здоров’я;
- забезпечити розуміння загальних закономірностей дії екологічних чинників на організм людини на різних етапах онтогенезу, дії екологічних чинників на різних рівнях інтеграції (популяції, екосистемному, біосферному);
- пояснити вплив навколишнього середовища на організм людини;
- визначити загрозливі для життя фактори, що визначені Всесвітньою організацією охорони здоров’я;
- засвоїти вплив уражаючих факторів надзвичайних ситуацій на людину;
- розвинути здібності до творчості, зокрема до науково-дослідної роботи, і сформувати мотивацію до самостійного пошуку знань про здоров’я людини та фактори його збереження.

Програма розділів: «Основи медичних знань»; «Перша медична допомога в надзвичайних ситуаціях»; «Перша медична допомога хворим і догляд за хворими» дисципліни «Захист Вітчизни» охоплює найбільш важливі і актуальні проблеми здоров’я людини та його збереження у надзвичайних ситуаціях, базується на знаннях, отриманих під час вивчення дисциплін морфофізіологічного циклу і передбачає формування цілісної системи знань і понять про здоров’я і критичні системи організму людини.

Зміст зазначених розділів дисципліни «Захист Вітчизни» побудований на основі інтеграції медичних, біологічних і екологічних знань про людину. Вивчення основ медичних знань і першої допомоги людині вимагає застосування законів, закономірностей, понять, прийнятих в медицині, біології, екології, теорії еволюції, генетиці, хімії. Принцип системності забезпечує побудова змісту дисципліни як цілісної системи.

Зміст дисципліни розподіляється між теоретичними, практичними заняттями і самостійною роботою на основі принципів доповнюваності і єдності теорії і практики.

На теоретичних заняттях обговорюються загальні теоретичні положення основ медичних знань і першої допомоги, екології людини, на практичних заняттях розбираються конкретні теми і розділи дисципліни.

На самостійне вивчення виносяться питання, пов'язані з використанням додаткової наукової літератури, підготовкою доповідей, написанням реферату і виконанням творчого завдання, тобто такі види учбової діяльності, які максимально стимулюють самостійність і творчу активність учнів.

Розділ 2. Оцінюваня навчальних досягнень учнів.
Особливістю предмета Захист Вітчизни є його спрямованість на підготовку учнів до військової служби та виконання військових обов'язків у запасі, дій у надзвичайних ситуаціях. Отже, об'єктами навчальних досягнень учнів є не тільки якісні знання навчального матеріалу, а й набуття практичних умінь і навичок з основ військової справи, цивільного захисту, медичних знань і першої допомоги.

Тому оцінюванню підлягає:

• рівень засвоєння учнями знань з предмета під час усного чи письмового опитування, тестування;

• рівень вмінь застосовувати знання під час практичних занять, у ході яких учні виконують підготовчі вправи, початкові та навчальні вправи, прийоми та способи тактичних, вогневих дій та дій у надзвичайних ситуаціях;

• рівень володіння практичними вміннями та навичками, що виявляються під час виконання нормативів, контрольних вправ (занять).
Критерії оцінювання якості знань, умінь і навичок учнів

І. Початковий

1

Учень може розрізняти об'єкт вивчення і відтворити деякі його елементи. Володіє навчальним матеріалом на рівні елементарного розпізнавання і відтворення окремих фактів, елементів, об'єктів, що відтворюються учнем окремими словами чи реченнями 3 постійною допомогою викладача, виконує лише фрагменти практичних завдань



2

Учень фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, має поверхові уявлення про об'єкт вивчення, виявляє здатність викласти думку на елементарному рівні, має елементарні навички, практичні завдання виконує лише з допомогою викладача

I. Середній

3

Учень відтворює менше половини навчального матеріалу, за допомогою викладача виконує елементарні завдання, розрізняє елементи техніки виконання нормативних вимог і здатний виконати незначну їх частину


4

Учень знає близько половини навчального матеріалу, здатний відтворювати його не в повному обсязі відповідно до тексту підручника або пояснення викладача, його вміння і навички дають змогу виконувати практичні дії на рівні нижчої межі середнього рівня нормативного часу

II. Середній

5

Учень розуміє основний навчальний матеріал, здатний дати визначення понять, але допускає помилки. За допомогою викладача може логічно відтворювати значну його частину, його уміння і навички дають змогу виконувати практичні дії на рівні середньої межі нормативного часу



6

Учень виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу, відповіді його правильні, він може відтворити значну частину теоретичного матеріалу, за допомогою викладача може його аналізувати, порівнювати та робити висновки, здатний виконувати контрольні нормативи на рівні вищої межі середнього нормативного часу

7

Учень виявляє знання і розуміння переважної більшості навчального матеріалу, здатний застосовувати його на рівні стандартних вимог, частково контролювати власні навчальні дії, рівень практичних умінь і навичок дає змогу виконувати нормативи на рівні нижчої межі достатнього нормативного часу



III. Достатній

8

Знання учня достатньо повні, він вільно застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, вміє аналізувати, робити висновки. Самостійно застосовує теоретичні знання для виконання практичних завдань.



Виконує нормативи на рівні середньої межі достатнього нормативного-часу

9

Учень вільно володіє вивченим матеріалом, вміє узагальнювати інформацію, застосовує її на практиці, рівень умінь і навичок при виконанні нормативів відповідає вищій межі достатнього нормативного часу



10

Учень володіє глибокими, міцними знаннями, здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях. Виявляє творчі здібності, самостійно визначає окремі цілі власної пізнавальної діяльності, знаходить джерела інформації та самостійно використовує їх при вирішенні поставлених завдань. Нормативи виконує на рівні нижчої межі в и с о к о ї 11 рівня

IV. Високий

11

Учень володіє узагальненими знаннями з предмета, вільно висловлює власні думки, визначає программу особистої пізнавальної діяльності без допомоги викладача, знаходить джерела інформації та використовує одержані відомості відповідно до мети та завдань власної пізнавальної діяльності. Нормативи виконує на рівні середньої межі високого нормативного часу



12

Учень має системні знання, виявляє здатність приймати творчі рішення, самостійно розвиває власні обдарування і нахили, вміє самостійно здобувати знання, рівень умінь і навичок дає змогу виконувати нормативи на бездоганному рівні та зі значним перевищенням високого рівня нормативного часу.

2.2. Види оцінювання. Основними видами оцінювання є: поточне; тематичне; підсумкове за семестр, перший і другий рік навчання та навчально-польові збори (заняття).

2.3. Поточне оцінювання здійснюється на всіх етапах навчальної діяльності у формах: опитування учнів на предмет засвоєння навчального матеріалу; тестового контролю; виконання учнями нормативних прийомів і вправ, письмових робіт; створення навчальних комп'ютерних (та інших видів) моделей бойових дій і надзвичайних ситуацій, навчальних макетів (мішеней). Необхідність поточного оцінювання визначає викладач.

2.4. Тематичне оцінювання є обов'язковим для кожного розділу, оскільки основною структурною одиницею предмета є тема.

Оцінка за тему виставляється шляхом узагальнення поточних оцінок за тему з урахуванням оцінок за виконання нормативних прийомів і вправ, письмових робіт, за створені навчальні моделі (макети).

2.5. Підсумкове оцінювання учнів.

2.5.1. Підсумкова оцінка за семестр, перший рік навчання, підсумкова

оцінка за навчально-польові збори виставляється шляхом

узагальнення тематичних і семестрових оцінок.

2.5.2. Підсумкова оцінка за другий рік навчання з предмета

визначається виходячи з оцінок за семестри другого року навчання

і навчально-польові збори (практичні заняття у лікувально-

оздоровчому закладі, далі — заняття):

• 12 балів, якщо оцінка, отримана за НПЗ (заняття),— 12 балів,

а за перший і другий семестри року навчання не нижча

за 9 балів;

• 11 балів, якщо оцінка, отримана за НПЗ (заняття),— 11 балів,

а за перший і другий семестри року навчання не нижча

за 8 балів;

• 10 балів, якщо оцінка, отримана за НПЗ (заняття),— 10 балів,

а за перший і другий семестри року навчання не нижча

за 7 балів;

• 9 балів, якщо оцінка, отримана за НПЗ (заняття),— 9 балів,

а за перший і другий семестри року навчання не нижча за

6 балів;


• 8 балів, якщо оцінка, отримана за НПЗ (заняття),— 8 балів,

а за перший і другий семестри року навчання не нижча

за 5 балів;

• 7 балів, якщо оцінка, отримана за НПЗ (заняття),— 7 балів,

а за перший і другий семестри року навчання не нижча за

4 бали;


• 6 балів, якщо оцінка, отримана за НПЗ (заняття),— не менша

за 6 балів, а за перший і другий семестри року навчання

не нижча за 3 бали;

• 5 балів, якщо оцінка, отримана за НПЗ (заняття),— не менша

за 5 балів, а за перший і другий семестри року навчання

не нижча за 2 бали;

• 4 бали, якщо оцінка, отримана за НПЗ (заняття),— не менша

за 4 бали, а за перший і другий семестри року навчання

не більше однієї оцінки 1 бал;

• 3 бали, якщо оцінка, отримана за НПЗ (заняття),— не менша

за 3 бали, а за перший і другий семестри року навчання

не більше ніж 1 бал;

• 2 бали, якщо оцінка, отримана за НПЗ (заняття),— не менша

за 2 бали, а за перший і другий семестри року навчання

не нижча за 1 бал;

• 1 бал, якщо оцінка, отримана за НПЗ (заняття),— не менша

за 1 бал, а за перший і другий семестри року навчання не нижча

за 1 бал.

Розділ 3.Основні принципи і методи навчально-виховної роботи

з основ медичних знань і першої допомоги.

Основними принципами навчання в школі є такі: науковість, послідовність у нагромадженні знань, свідоме, активне засвоєння матеріалу з участю логічного мислення учнів, доступність тлумачення, відповідність методів вікові і рівню розвитку учнів; наочність навчання і виховання, контроль засвоєння учнями матеріалу і закріплення знань; захоплення вчителем своїм предметом і виховання любові й поваги до дисципліни, яка вивчається; особистий його приклад.

Зрозуміло, цими принципами не вичерпується все те, на чому ґрунтується робота вчителя «Захист Вітчизни». Навчання – це мистецтво, це нескінченні пошуки, дивовижні знахідки, розчарування і величезне задоволення. Любов до своєї науки, до дітей, до людей, які прагнуть до знань, завжди підкаже вчителю правильний шлях.

Науковий рівень знань має вирішальне значення. Науковість шкільного предмету «Захист Вітчизни» повинна задовольняти запити сильних учнів і дати можливість зрозуміти необхідний навчальний матеріал іншим учням.

Необхідно, щоб кожен учень прагнув знати більше. Цього досягають суворо індивідуальним підходом до кожного учня – вивченням його інтересів і можливостей.

Важливо вчасно помітити інтерес учня під час занаття, залучити до обговорення – розвинути дослідницькі здібності. Вчитель повинен заохочувати, відзначати будь-який прояв любові, інтересу до свого предмета. Якщо учень розповідає щось із свого досвіду, слід його вислухати, відповісти на запитання, підтримати вогник.

Наприклад часто під час розгляду теми про першу допомогу при травмах, учні згадують про свої травми і ушкодження, розповідають про причини, що призвели до травм, згадують основні ознаки, симптоми, враження.

Важливість обговорення такого особистого досвіду важко переоцінити. Такі щирі розповіді сприяють кращому засвоєнню учнями теоретичного матеріалу і підвищують значущість опанування практичними навичками в наданні першої медичної допомоги.

Звичайно, цим не вичерпується все те, що необхідно для підвищення успішності, для активізації учнів. Найголовніше – урок, який не залишає жодного байдужого погляду, урок, який дає знання, потрібні і зрозумілі, уважне, бережне ставлення до особистості учня.

Найскладніші проблеми сучасних уявлень про першу медичну допомогу при травматичних ушкодженнях можна викласти в доступній формі. Простота пояснення – результат великої роботи вчителя над матеріалом уроку.

Пояснювати доступно – значить спиратися на відомості, на той досвід, який є в аудиторії. Вчитель повинен знати можливості, рівень розвитку кожного учня даного класу.

Доступність, науковість курсу досягається великою мірою послідовністю, систематичністю навчання. І. П. Павлов писав про це у своєму листі до молоді: «З самого початку своєї роботи привчіть себе до суворої послідовності в нагромадженні знань. Вивчіть ази науки перш ніж пробувати зійти на її вершини. Ніколи не беріться за дальше, не засвоївши попереднього».

Цього принципу можна додержувати до кінця лише тоді, коли є сувора наступність у викладанні всіх дисциплін біологічного профілю. Вчитель предмету «Захист Вітчизни» повинен систематично цікавитись тим, як викладають на уроках біології будову і функції організму людини, які знання отримують учні, на які можна спиратися при вивченні розділу 3. – Основи медичних знань першої допомоги - предмету « Захист Вітчизни» для дівчат 10-11 класів..

У цьому розділі викладаються основи законодавства України про захист життя і здоров’я людей, відомості про основні системи організму людини, ушкодження організму від уражаючих факторів надзвичайних ситуацій та захворювання, структура першої медичної допомоги.

Завдання навчання: знати системи організму, критичні для життя людини, основні ушкодження та захворювання організму людини, структуру медичної допомоги.

Під час подання навчального матеріалу особлива увага приділяється засвоєнню учнями функціонування критичних систем організму людини в умовах дії на них уражаючих чинників надзвичайних ситуацій. Під час розгляду захворювань організму людини звертається увага на хвороби дихальної та серцево-судинної систем, як критичних систем для життя людини.

Без засвоєння матеріалу про клітину і тканину, орган, систему органів, основ нейро-гуморальної регуляції важко переходити до вивчення основ медичних знань.

Слід з’ясувати, наскільки учні засвоїли попередній матеріал, щоб можна було на його основі подавати наступний. Нове на уроці повинне бути погоджене з пройденим матеріалом, бути результатом розвитку попередніх знань.

Цього принципу додержуються програма і підручник «Захисту Вітчизни» для дівчат 10-11 класів. Найбільш загальні відомості, що стосуються всіх сторін будови і функцій організму, розглядаються на початку курсу. Цьому присвячений розділ 4. - Перша медична допомога у надзвичайних ситуаціях.

Основною метою навчання є підготовка учнів до надання першої медичної допомоги постраждалим в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу. У розділі подається перша медична допомога при отриманні механічних травм, радіаційних уражень та різноманітних отруєнь і укусів.

Найважливішим моментом усього викладання є піклування про свідоме, активне засвоєння учнями програмного матеріалу.

Формальні знання, не пов’язані з суміжними науками, з життєвим досвідом, формальне засвоєння матеріалу, наприклад, про користь ліків, вітамінів, сонця, часто призводять до зловживань цими корисними факторами і перетворення їх з лікувальних на шкідливих.

Кожне теоретичне положення повинно бути аргументоване. Для кращого засвоєння доцільно завжди наводити приклади з життя, зрозумілі учням. Велике значення в свідомому засвоєнні учнями матеріалу має систематична вимога вчителя, щоб учні самі наводили приклади для підкріплення тієї чи іншої думки.

Це – важливий момент активності учнів. Поєднання «голови з руками», як говорив І. П. Павлов, - один з найкращих засобів добитися свідомого засвоєння. Практичні заняття дають можливість зрозуміти процеси, що відбуваються в організмі людини під час надзвичайних ситуацій і свідомо засвоїти алгоритм надання першої медичної допомоги в залежності від характеру ушкоджень.

Активність учнів треба виховувати. Якщо вони не задають запитань, не шукають прикладів, які ілюструють те чи інше положення, треба так побудувати свою розповідь (урок), щоб запитання стали майже неминучими. Не до кінця розповісти про цікавий факт, піддати сумніву той факт, що навряд чи вони зможуть спостерігати, підмічати зміни функцій організму.

Наприклад, розповідаючи про досягнення сучасної медичної науки в галузі реанімації, можна сказати, що багато чого з фантастики В. Бєляєва перетворено в життя, але не сказати, що саме ( оживлення частин тіла, приживлення другої голови і т.д.). Учні обов’язково зададуть запитання. Поступово це стане потребою.

Ще приклад. Розповідаючи про догляд за хворим (Розділ 5 – Перша медична допомога хворим. Догляд за хворим), учитель наводить приклади з життєвих ситуацій, коли необхідно надати допомогу хворій людині в здійсненні гігієнічних процедур, вживанні їжі, зміні білизни. А закінчує словами: «Вам, діти, мабуть не доводилось спостерігати як доглядають за хворим». Піднімається ліс рук, бо неможливо уявити нормальну дитину, яка б не помітила, як дбайливо доглядала за нею матуся або бабуся під час хвороби на грип і т.д.

Активність учнів підвищується будь-якою захоплюючою самостійною результативною діяльністю – розумовою чи фізичною. І предмет «Захист Вітчизни» для дівчат 10-11 класів в цьому плані є дуже показовим. Опрацювання і доведення до досконалості алгоритмів надання першої допомоги здійснюється учнями з великим задоволенням і цікавістю. Виконання нормативів з надання першої медичної допомоги якраз і сприяє підвищенню активності учнів під час вивчення основ медичних знань.

Впевненість у тому, що знання, здобуті в школі, потрібні будуть в майбутньому, організує мислення учнів.

Закріплювати знання можна традиційним фронтальним опитуванням після викладу нового матеріалу й відповіді вчителя на запитання учнів про незрозуміле.

Можна закріплювати матеріал у вигляді письмових завдань учням. Після пояснення нового матеріалу пропонують їм відповісти на кілька запитань, не більше як за 10 хвилин.

Крім опитування, що проводиться на почату уроку, як засіб контролю можна використати перевірку зошитів учнів усього класу або в окремих учнів.

Індивідуальні завдання додому також дадуть можливість перевірити знання учня і поставити додаткову оцінку, що іноді дуже важливо, а також привчає учнів до самостійної роботи. Індивідуальні завдання можуть мати реферативний, дослідницький характер.

Описові, рефератні завдання присвячуються, як правило пам’ятним датам, успіхам науки і мають бути пов’язані з матеріалом навчальної програми. Дослідницькі завдання учні виконують дома на собі.

При цьому складається план досліду, ставляться мета і завдання. До плану включаються такі пункти: тема (назва досліду); мета і завдання; необхідне обладнання; хід роботи і форма обліку результатів; висновки; список літератури.

Вміння спостерігати, помічати не приходить саме собою. Вчитель з перших днів своєї роботи привчає учнів до спостережливості, до потреби пояснити явища, факти, зрозуміти їх суть, взаємозв’язок.

Здатність учнів аналізувати, розчленовувати складний фізіологічний процес на складові елементи з тим, щоб на основі аналізу зробити узагальнення, прийти до висновків – також результат копіткої праці вчителя, результат впливу особистим прикладом.

Без аналізу явищ неможливо знайти потрібні фактори, виявити причинно-наслідкові взаємозв’язки між окремими ланками ланцюгового процесу – реакції організму.

Такі досліди на собі займають особливе місце в навчальному процесі. Звичайно, не можна проводити на собі так званих негативних експериментів, наприклад, перевіряти, як впливає на підготовку домашніх завдань слухання музики, зменшення тривалості сну тощо.

Такі досліди шкідливі для здоров’я.

Як досліди на собі використовують антропометричні вимірювання.

Для антропометричних вимірювань можна рекомендувати такі теми:


  1. Добові коливання росту учнів (робота з ростоміром).

  2. Вплив фізичної культури на життєву ємкість легень (підібрати порівняно слабких учнів, які починають займатись фізичною культурою) – спірометрія.

3. Зміни сили м’язів в учнів, які систематично тренуються (динамометрія).

4. Зміна температури тіла протягом доби (термометр).

Антропометричні вимірювання дають учням реальні відомості про кількісні зміни в організмі. Учнів привчають до самоконтролю за фізичним розвитком і станом здоров’я.

Всю дослідницьку роботу в школі необхідно погоджувати з шкільним лікарем.

В програмі для загальноосвітніх навчальних закладів з предмету «Захист Вітчизни» (10-11 класи) рекомендованої Міністерством освіти і науки України (лист №1/11-6881 від 14.08.2009) зазначено, що перевірка рівня знань, умінь і навичок учнів здійснюється в ході викладання навчального матеріалу у навчальному закладі та під час занять у лікувально-оздоровчому закладі.

Для контролю успішності доцільно організувати заліки для отримання тематичної атестації. Така атестація проводиться як протягом уроку, так і в кінці його.

Наприклад, довільною бесідою вчителя з учнем і одночасним переглядом робочого зошита з предмета. Можна запропонувати попутно визначити алгоритм надання першої допомоги при тих чи інших ушкодженнях, назвати основні показники функції серця і дихання в нормі та як їх можна визначити і показати це.

Така атестація урізноманітнює методи контролю і дозволяє перевірити більш ґрунтовно ступінь підготовленості учнів з предмета. Звичайно, основними в атестації учнів з основ медичних знань є показники виконання нормативів , що передбачені програмою з предмету «Захист Вітчизни».

Розділ 4.Методи викладання

основ медичних знань і першої допомоги.


Способи навчання поділяються на методи, прийоми. Прийом – це категорія дрібніша, але майстерно розроблений прийом можна зробити методом. Наприклад, використання таблиці на уроці є методичним прийомом. Але вчитель може весь урок з розділу 3. «Основи медичних знань і допомоги» побудувати на роботі з таблицями і добитися успіху.

Наприклад, при вивченні Теми 3.3. «Основні системи організму людини, їх функції», розглядаючи питання: будова організму людини; клітини, органи та системи організму людини; основні системи організму, їх складові частини та функції; критичні системи організму – можна дати учням самостійне завдання, керуючи їх роботою над таблицями.

Тут прийом став методом проведення уроку. Все залежить від творчої фантазії вчителя, його прагнення урізноманітнити методи, прийоми з тим, щоб урок завжди був свіжим, цікавим, дохідливим.

Методи можна поділити на три групи, але будь-яка класифікація методів не відображає всієї різноманітності, всіх можливостей навчальної роботи.

Перша група – це методи усного викладання – розповідь (лекція), бесіда. Друга – методи безпосереднього, наочного навчання – проведення дослідження, використання таблиць, екскурсії, демонстрація відеоматеріалів.

Третя група – методи самостійної роботи учнів, які часто збігаються з попередніми (більш, або менш самостійні дослідження, екскурсії, робота з таблицею і т. ін.).

Всі методи можна використати як на уроці, так і в позакласній роботі. Наприклад, можна організувати екскурсію на станцію переливання крові і провести в позаурочний час лекцію-бесіду про необхідність раціональної організації праці і відпочинку для забезпечення високого рівня працездатності протягом всього навчального року.

Новий матеріал на уроці можна викладати кількома методами і прийомами. На уроці по вивченню критичних систем організму можна

використати розповідь, бесіду, таблиці, відеоматеріали, дослідження на собі, запис у зошитах.

Різноманітність методів не повинна бути самоціллю. Все має бути підпорядковане одному – краще, дохідливіше і цікавіше подати матеріал.

Важко перелічити всі методи, а тим більше прийоми, навчання. Та головне – показати на прикладах, як народжуються, створюються нові прийоми, методи. Адже часто це відбувається прямо на уроці, всупереч плану.

Кожний метод конкретизується, живе в прийомах. Розповідати на уроці можна по-різному, показувати – також. Як розповісти, показати, як поєднати методи один з одним – усе це прийоми.

Новий матеріал подається здебільшого методом розповіді з використанням різних наочних засобів, з елементами бесіди.

Розповідь з основ медичних знань і допомоги дуже легко зробити захоплюючою, дохідливою, корисною з навчально-виховного погляду. Це досягається добором навчального матеріалу, живих прикладів, організацією дослідних і наочних засобів.

Зрозуміло, невміла розповідь, навіть у поєднанні з цікавими відеоматеріалами, так само, як і невміле використання таблиць, препаратів, роздавального матеріалу, нічого не дають.

Переривати розповідь слід тільки для того, щоб використати якийсь додатковий засіб впливу (показати препарат, дослід). Тривалі паузи, кваплива мова, велика кількість слів-паразитів ( розумієте, взагалі, ось, значить, ми бачимо і т. д.) справляє гнітюче враження, псує цікавий урок. Не можна відвертати увагу мораллю, дріб’язковими зауваженнями.

Якщо учень порушує дисципліну, досить повернути голову в його бік, неперериваючи розповідь ( в крайньому разі – невелика пауза і спокійний виразний погляд). Краще зробити паузу на цікавому місці – в цьому разі нетерпіння тих, хто уважно слухає розповідь учителя, добре вплине на порушника дисципліни.

Вчитель повинен добиватися уваги класу не стільки каральними заходами, скільки високою якістю своєї розповіді, зв’язком її з життям. Надзвичайно важливо поєднати розповідь з іншими методами. Слід заздалегідь продумати, в якому місці буде задане запитання класу, коли підійти до таблиці, намалювати схему на дошці, провести дослід.

Лекція на уроці в 10-11 класі нічим не відрізняється від розповіді. Лекція також повинна бути жвавою, з використанням різних наочних засобів аж до демонстраційних дослідів.. Елемент бесіди під час лекції відпадає.

Лекції дають можливість дати значно більше цікавих відомостей. До лекцій учнів 10-11 класів треба привчати поступово. Половину занять можна проводити за типом уроків-лекцій.

Дуже корисно запропонувати учням вести конспекти лекцій. Це якоюсь мірою підготує учнів до навчання у вузі, прищепить навички вибирати з безлічі матеріалу головне, узагальнювати. Конспекти вчитель перевіряє і обговорює з учнями, дає поради, як краще їх вести.

Бесіду на уроках з основ медичних знань і допомоги можна рекомендувати для уроків, якими закінчуються великі розділи, такі як розділ 9 - «Основи цивільного захисту», розділ 3 - «Основи медичних знань і допомоги», розділу 4 - «Перша медична допомога у надзвичайних ситуаціях» для перевірки засвоєння і закріплення матеріалу.

Запитання до класу на уроці займають у 10-11 класах не таке важливе місце, тому, що вимагають багато часу, хоча, звичайно, елементи бесіди також потрібні. Завжди необхідно виходити з конкретних умов.

Якщо вчитель має на меті перевірити засвоєння учнями навчального матеріалу, він використовує бесіду. Тільки товариська, щира розмова зможе зблизити вчителя і учня, дати можливість стати вчителем-вихователем у повному розумінні слова.

Практичні заняття також поєднують у собі різні методи. Але тут переважає елемент самостійності. Щоб самі учні змогли щось самостійно зробити, необхідно розповісти їм, показати, що досягається різними прийомами, виходячи з конкретних умов. Якщо робота невелика, то інструктаж можна дати перед роботою.

В протилежному випадку інструктаж необхідно давати частинами відповідно до етапів роботи. На практичних заняттях використовують також бесіду. Адже в кінці уроку необхідно обговорити результати роботи, перевірити, якою мірою досягнута мета заняття.

Ведення зошитів, як метод самостійної роботи учнів, можна застосовувати в комбінації з іншими ( на уроці і вдома). Старанне виконання малюнків, записів з практичних занять має велике виховне значення.

На кожному уроці необхідно так чи інакше використовувати зошит. Складання узагальнюючих порівняльних таблиць при закінченні вивчення розділу розвиває в учнів мислення. Наприклад, закінчуючи розділ 3 - «Основи медичних знань і допомога», доцільно запропонувати учням заповнити таку таблицю узагальнюючого характеру:

вид кровотечі : ознаки : перша допомога

_____________:__________________:_____________________________

Аналогічну таблицю можна запропонувати учням підготувати для підсумку вивчення ран і травм.

Важливою частиною роботи з зошитами є складання графіків, виконання малюнків.

Малювання також чудовий спосіб закріплення знань Звичайно, не варто витрачати час на малювання флаконів з лікарськими препаратами. Під час вивчення теми 3.3. - «Основні системи організму людини, їх функції. Критичні системи організму», бажано намалювати схеми дихальних шляхів, кіл кровообігу, будову серця. Доцільно використати так званий динамічний малюнок, який доповнюється в міру розповіді вчителя.

Перш ніж малювати, треба попередити учнів, щоб вони намітили місце в зошиті, щоб малюнок був правильний композиційно і з наукового боку. Наприклад, під час вивчення органів дихання вчитель, починаючи з носової порожнини, поступово, по етапах домальовує наступні частини. Методично це більш раціонально, ніж подання готового вже в усіх деталях малюнка (статичного). Малюнок допомагає уникнути багатослів’я, заощаджує час.

Методи наочного навчання (використання таблиць, відеоматеріалів, практичні заняття) безпосередньо пов’язані із здатністю учнів спостерігати. Тому вчитель привчає учнів надавати значення кожній дрібниці, штриху.

Цікавий виклад матеріалу привертає увагу учнів, виховує в них здатність помічати, аналізувати, узагальнювати.

Визначаючи метод, прийом, враховують підготовку учнів, особливості навчального матеріалу, мету уроку.

Урок з теми 3.2. – «Здоров’я людини і навколишнє середовище» можна провести методом бесіди.

Кожен учень стикається із шкідливими наслідками забруднення довкілля. Тут можна запропонувати учням проаналізувати стан навколишнього середовища, виявити основні забруднювачі, з’ясувати, які шкідливі впливи на організм людини вони здійснюють, особливу увагу слід звернути на шкідливість забруднення довкілля для дітей. Далі необхідно чітко визначити загрозливі для життя людини фактори, які визначені Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

Потім необхідно розглянути вплив уражаючих факторів надзвичайних ситуацій на людину.

Урок з теми 3.1. – «Основи законодавства України про охорону здоров’я людини» раціонально провести методом лекції з демонстрацією основних правових документів нормативно-правової бази про захист життя і здоров’я людини в Україні.

Розділ 5. Організація і проведення уроку

з основ медичних знань і першої допомоги.
Урок з основ медичних знань і допомоги повинен бути організований за загальними принципами. Кожний урок з основ медичних знань і допомоги має певну навчально-виховну мету. Готуючись до нього, вчитель повинен продумати, що і як він подаватиме учням, визначити обсяг матеріалу даної теми, продумати виховні моменти – формування патріотизму. Заздалегідь приготувати наочні посібники, вирішити, що і як малюватиме і писатиме на дошці. Старанно приготувати усний ілюстративний матеріал – цікаві факти з життя.

Добираючи матеріал, його зміст, обсяг, необхідно мати на увазі конкретну аудиторію, її рівень підготовки, інтереси. Уроку взагалі, без урахування конкретних умов, не може бути.

Учитель використовує всі можливості, щоб урок був захоплюючим, корисним, максимально насиченим практичними навичками. До відомостей стабільного підручника необхідно додати цікаві дані з інших джерел. Іноді раціонально зовсім не звертатися до підручника, а матеріал цілком почерпнути з додаткової літератури. А відповідний розділ учні вивчають самостійно.

Це роблять у тому випадку, коли матеріал уроку більш фізіологічний, ніж анатомічний, коли функціональні відомості дають змогу розширити фактичний матеріал, добрати цікаві приклади, чого немає в підручнику.

Наприклад, в темі 3.4. – «Захворювання основних систем організму людини» раціонально на широкому фактичному матеріалі показати загально біологічне значення захворювань серцево-судинної системи, пристосувальний характер функції серцево-судинної системи до фізичних і психічних навантажень.

Приклади слід брати безпосередньо в класі, запропонувавши провести прості функціональні проби з дозованим фізичним і розумовим навантаженням. Під час виконання простих тестових завдань учні на власному досвіді мають змогу побачити, як змінюються показники функції серця порівняно із станом динамічного спокою.

Далі порівняти рівень змін показників функції серця у тренованих учнів і в нетренованих, у хлопчиків і дівчаток і зробити висновок про необхідність регулярних занять фізичною культурою, так як при цьому знижується фізіологічна вартість навантаження.

Слід крок за кроком формувати правильне фізіологічне уявлення про причини розвитку гострої серцево-судинної недостатності: інфаркт міокарда, стенокардію. Необхідно сформувати чіткі уявлення в учнів про відмінності гострої серцевої недостатності і гострої судинної недостатності: колапса і запаморочення так як на цих відмінностях базується перша допомога. Звичайно, оперувати необхідно лише доступними фактами.

Добираючи матеріал, слід орієнтуватися як на сильних так і на слабких учнів. Викладати основи надання першої допомоги під час гострої серцевої недостатності і гострої судинної недостатності необхідно на сучасному рівні з урахуванням останніх досягнень медицини, біохімії, біофізики. Так, розповідаючи про гостру серцеву недостатність та основи реанімації неможна обійти сучасні уявлення про біоелектричні явища в міокарді.

Розповідаючи про гостру серцеву недостатність та гостру судинну недостатність необхідно пояснити учням в чому їх різниця, що лежить в основі цих розладів, які наслідки для функції організму вцілому вони можуть викликати та визначити чіткий алгоритм надання першої допомоги з фізіологічним обґрунтуванням необхідності вживання тих або інших заходів.

Необхідно формувати в учнів свідоме та відповідальне ставлення до заходів першої допомоги, чітке уявлення про основні фізіологічні механізми на корекцію яких спрямовані заходи першої допомоги,

Для більш раціональної фізико-хімічної та біологічної інтерпретації фізіологічних процесів, що лежать в основі тих або інших гострих розладів функцій організму людини в надзвичайних ситуаціях мирного або воєнного часу, необхідно частіше спілкуватися з викладачами біології, хімії, фізики для ефективного використання міжпредметних зв’язків.

Особливе місце на уроках з основ медичних знань і допомоги займає зв’язок з практичною медициною. Особливу увагу слід приділяти основам гігієни, профілактиці, а не описові жахливих хвороб. Більше наводити прикладів з життя, коли людина, спираючись на досягнення науки, дотримується раціонального режиму праці і відпочинку і тим самим запобігає хворобам завдяки гігієні.

У підготовці до уроку вирішальне значення має складання плану-конспекту уроку, який однаково необхідний і початківцю, і досвідченому вчителю.

План-конспект містить в собі всі елементи майбутнього уроку. Не слід покладатись на свій досвід, здібності. Робота вчителя під час уроку вимагає величезного напруження, а правильно продуманий план-конспект уроку дозволяє провести урок без зайвого напруження, що дає сили для творчого ставлення до проведення уроку.

Збереження оптимальної працездатності клітин кори головного мозку вчителя під час проведення уроку звільняє енергетичні резерви для забезпечення творчого ставлення до уроку, вдосконалення його. Тільки оптимально організований план-конспект уроку забезпечить сили і натхнення для творчого піднесення на кожному уроці і збереже здоров’я учителю.

Труднощі під час уроку виникають в тих ситуаціях, коли вчитель, внаслідок втоми або навіть перевтоми, не помітив своєчасно зміни ситуації в класі підчас уроку. Більше того, внаслідок втоми клітин кори головного мозку, змінюється поріг абсолютної чутливості нервових клітин.

Іншими словами, реакція вчителя на події в класі втрачає адекватність. А цього неможна допускати, тому що внаслідок перенесеного захворювання (грип, нейроінфекції, соматичні захворювання, стан організму після вакцинації) учні в класі також можуть втрачати адекватність реакцій. І саме вчитель має першим помітити найтонші зміни в поведінці учнів, їх зовнішньому вигляді і вжити своєчасних заходів для корекції ситуації і попередження негативних наслідків.

Для такої відповідальної роботи аналізаторні системи вчителя не повинні бути втомленими, вчитель має знати, що для нього збереження власного здоров’я і адекватності реакції є необхідною запорукою успішності педагогічного процесу з одного боку і збереження здоров’я учнів з іншого.

Розділ 6. Основні принципи і сутність індивідуально-диференційованого підходу до процесу навчання.


Одним з важливих напрямків реформування освіти в Україні є створення передумов для формування освіченої, творчої особистості, становлення її морального і фізичного здоров'я, виховання громадянина демократичного суспільства.

Сьогодні, над проблемами особистісно-орієнтованого навчання працюють психологи і педагоги, зокрема Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.В.Бондаревська, С.В.Кульневич, О.М.Пєхота, С.І.Подмазін, В.В.Рибалка, В.В.Сєриков, А.В.Хуторський, І.С.Якиманська та інші.

Особистісно-орієнтоване навчання передбачає створення умов, за яких освітній процес стає для учня особистісно значущим. Зрозуміло, що організація особистісно-орієнтованого навчання потребує переорієнтації: від спрямованості на запам'ятовування готових знань необхідно перейти до формування особистісних новоутворень, вміння творчо навчатись, опрацьовуючи наукові знання і суспільний досвід стосовно до потреб практики.

Завдання формування особистості передбачають як головний критерій успішності навчання не лише знання, уміння, навички, функціональну підготовленість до виконання певних видів діяльності, але й виховання особистісних якостей: професійної спрямованості, суспільної активності, творчих умінь і здібностей, емоційної сфери.

В зв'язку з цим значно підвищується роль навчання в особистісному розвитку і становленні людини, в наданні їй допомоги у розв'язанні життєвих проблем, самовизначенні і самореалізації.
Основні принципи індивідуально-диференційованого підходу:


  • навчальна діяльність учнів має бути мотивованою;

  • засвоєння знань кожним учнем повинно відбуватися в індивідуальному темпі, на рівні складності, який обирається ним самостійно в залежності від особистих здібностей і потреб;

  • можливість переходу на вищий рівень складності у будь-який час;

  • у процесі навчання повинен здійснюватися постійний зворотній зв’язок між учнями й вчителем;

  • широке використання нових комп’ютерних технологій у навчально-виховному процесі;

  • діяльність кожного учня має бути контрольована і керована вчителем. Доведено, що ефективним слід вважати керівництво індивідуально-диференційованим навчанням учнів на основі:

  • психолого-педагогічного аналізу особистісних якостей учнів;

  • розробці загальної концепції диференціації змісту навчального матеріалу за обсягом та рівнем складності та його розподіл за часом, формами і методами реалізації;

  • оцінки результатів і корекції знань та вмінь кожного учня.

Контроль і оцінювання знань при цьому мають бути відкритими.

Під індивідуалізацією слід розуміти органіізацію процесу навчання на основі врахування індивідуальних особливостей учнів.

Під диференціацією слід розуміти організацію процесу навчання за декількома різними навчальними планами, програмами, завданнями в формі окремих груп, створених на основі врахування будь-яких узагальнених індивідуальних особливостей школярів.

Диференціація навчання є варіантом індивідуалізації, способом реалізації індивідуального підходу до учнів. Відмінність диференціації від індивідуалізації полягає в тому; що врахування індивідуальних особливостей учнів здійснюється в такій формі, де учні групуються на основі будь-яких особливостей для окремого навчання в умовах класу.

Суть принципу індивідуального підходу полягає в адаптації (пристосуванні) навчання до змісту і рівня знань, умінь та навичок кожного учня або до характерних для нього особливостей процесу засвоєння, або навіть до деяких стійких рис його особистості.

Основним засобом реалізації даного принципу є індивідуальні самостійні роботи, котрі виступають як дидактичний засіб організації і керівництва самостійною діяльністю учнів на всіх етапах навчання.

Під диференціацією розуміють таку систему навчання, при якій кожен учень отримує право і можливість приділяти переважну увагу тим напрямкам навчання, які найбільшою мірою відповідають його схильностям. Види диференціації: рівнева і профільна.

Серед наукових підходів до даної проблеми мають місце і такі, прихильники яких вважають врахування лише індивідуальних властивостей учнів недостатньою умовою здійснення диференціації в навчанні, але конкретних шляхів її реалізації не визначають.

Значний крок вперед в розвитку поглядів на сутність диференційованого навчання зробили науковці, які вказали на необхідність формування учнів в типологічні групи, складання для них диференційованих завдань та варіативних навчальних програм.

Слід відмітити, що у всіх без винятку наукових підходах до проблеми диференційованого навчання прослідковується одна спільна думка -врахування індивідуальних особливостей учнів, що фактично є реалізацією індивідуального підходу до навчання.

Більша частина авторів вважає реалізацію диференційованого навчання можливою лише з використанням варіативних навчальних програм, але кожен з науковців має свій підхід до створення і застосування таких програм.

Отже необхідно змінити цілі та зміст освіти, що вимагає перехід від традиційних до інноваційних форм навчання.

Одне з основних положень сучасної психолого-педагогічної науки полягає в тому, що вдосконалення процесу формування і розвитку особистості можливо лише за умови здійснення особистісно-орієнтованого навчання, при якому освітній процес стає для учня особистісно значущим.

Кожного учня потрібно виховувати як активну і відповідальну особистість, яка має позитивне ставлення до праці, стратегію особистого життя і є прихильною до гуманістичних цінностей.

Сучасні завдання особистісно-орієнтованого навчання учнів можуть бути ефективно розв'язані в системі неперервної освіти та в процесі навчання, стратегія якого спирається на цілісність особистості, інтегрованість її структури.

Дослідження особистісно-орієнтованого навчання необхідно здійснювати, виходячи з тісного взаємозв'язку теорії пізнання та особистісного розвитку.

Організація особистісно-орієнтованого навчання потребує переорієнтації: від спрямованості на запам'ятовування готових знань необхідно перейти до формування особистісних новоутворень, вміння творчо навчатись, опрацьовуючи наукові знання і суспільний досвід стосовно до потреб практики.

Індивідуальний та диференційований підхід до учнів – це важлива складова частина методики навчально-виховної роботи вчителя. Щоб забезпечити високоякісне засвоєння кожним учнем основ наук у школі, треба стежити за процесом його навчання, виявити труднощі, які виникають у поодиноких учнів та допомагати їм ці труднощі долати. Не можна успішно проводити навчання в будь-якому класі, орієнтуючись на якогось абстрактного “середнього”, знеособленого учня.

Кожний учень в класі являє собою підростаючу особистість з її індивідуальними особливостями, і це не можна ігнорувати в методиці й техніці повсякденної роботи.

Індивідуальна своєрідність особистості кожного учня не дана в готовій формі, не є сталою. Вона формулюється в процесі виховання, в самій шкільній роботі.

Тим більше необхідно вчителеві її знати, виявити індивідуальні особливості кожного учня, щоб належно скеровувати формування підростаючої особистості.

Для правильного висвітлення питання про індивідуалізацію та диференціацію навчально-виховного процесу потрібне правильне розуміння природи індивідуальних особливостей дітей.

Ці особливості не є природженими, незмінними, вони формуються в процесі розвитку психіки кожної дитини, який здійснюється завжди в конкретних умовах навчання й виховання.

В процесі виховання дітей у родині, дитячому садку, школі складаються індивідуальні особливості інтелекту, емоцій, волі й характеру.

Отже, вікові, а значить й індивідуальні особливості психіки дітей є великою мірою результатом їх попереднього навчання й виховання.

Зокрема, цілий ряд негативних індивідуальних особливостей, з якими педагогові нерідка доводиться стикатися в старшокласників, часто породжуються хибами попередньої шкільної роботи, відсутністю диференційованого підходу до учнів з боку вчителя.

Індивідуальний підхід передбачає побудову всієї системи виховання з урахуванням фізичних і духовний своєрідностей особистості кожної дитини, що зумовлені деякими природженими відмінностями (основні властивості нервових процесів – сила і функціональна рухливість) або тими, що виникають внаслідок специфічних умов життя дитини та особливостей її виховання й навчання.

В індивідуальному підході до учнів у процесі навчання та виховання можна вичленити два аспекти – психологічний і педагогічний. Психологічний полягає у встановлені неповторної своєрідності учня, у визначенні його ставлення до оточуючих і себе самого, особливостей суб’єктивного сприймання зовнішніх впливів і специфіки реагування на них.

Педагогічний аспект індивідуального підходу полягає у виборі таких засобів і форм впливу на учня, які найбільш відповідають його психологічним особливостям, психічним станам, настроям у даний момент і завдяки цьому забезпечують оптимальний виховний та педагогічний ефект.

Розділ 7. Основні напрями індивідуалізації та диференціації процесу навчання та виховання.


Знання конкретних труднощів учнів у навчанні з окремих предметів і їх причин є передумовою успішного здійснення індивідуального підходу до них.

Загальною передумовою успішного здійснення індивідуального підходу до учнів є вміла, продумана організація і методика щоденної навчальної роботи вчителя з усім класом, який знає свій предмет, обдумує кожний крок у його викладанні, легше розв’язує на практиці і проблему індивідуального підходу.

Проте, вміючи працювати з усім класом, вчитель повинен вміти стежити за роботою кожного учня в класі, бачити поодиноких учнів, працюючи з цілим класом. Уміння стежити за роботою кожного учня в класі – це початковий момент усякого індивідуального підходу до учнів у шкільній роботі.

У зв’язку з цим виникає питання про піднесення культури спостережливості вчителя. Із спостереженням за кожним учнем пов’язане вчасне і відповідне реагування вчителя на прояви неуважності, відхилення від роботи, які трапляються в поодиноких учнів.

У методиці ведення уроку слід зважати на індивідуальні відмінності учнів у темпах виконання завдань, у легкості розуміння нового матеріалу, в швидкості і якості його засвоєння, в особливостях емоційно-вольової сфери учнів, щоб якомога більше пристосувати виклад змісту уроку до індивідуальних особливостей уваги, сприйняття.

Вивчення досвіду роботи вчителів виявляє в багатьох з них, особливо в досвідчених, прекрасні зразки використання оцінки як одного із засобів індивідуальному підході до учнів.

Педагогічна оцінка має не тільки кваліфікувати виконану роботу учня, а й сприяти усвідомленню ним його досягнень і хиб, формувати почуття відповідальності за виконання завдань, породжувати бажання далі краще вчитися і мобілізувати учня на здійснення цих бажань.

Тому вона повинна бути конкретною, об’єктивно справедливою, чіткою, ясною і зрозумілою для учня, тактовно поданою. Вона має стимулювати, підбадьорювати учня до подальшої роботи.

Виявляючи свої високі вимоги до учнів, не допускаючи ніякого лібералізму в оцінці якості їх роботи, вчителеві слід ці риси поєднувати з уважним, доброзичливим ставленням до учнів.

Список літератури:

1. Буянов В.М. Первая медицинская помощь.-М.: Медицина, 1986.

2. Гонтаровська Н. Сприяння здоров’ю в діяльності навчального закладу / Н. Гонтаровська // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. – № 4. – С. 38–4

3. Захист Вітчизни: Підруч. Для 10-11 кл. загальноосвіт. Навч. Закладів/М.М. Бака, Ю.О. Квашньов, А.О. Литвиненко, С.І. Операйло; За ред.. Ю.О. Квашньова та А.О. Литвиненка.- К.: Вежа, 2006. – 448с.

4. Игнатьев А.Д., Рожков А.Т. Уход за больными на дому.-М.: Медицина, 1972.

5. Каракчиев Н.И. Токсикология ОВ и защита от оружия массового поражения. – Ташкент: Медицина, 1973.

6. Коренев Н.М., Левенец С.А., Даниленко Г.Н., Пономарева Л.И., Медико-социальные проблемы состояния здоров’я современных школьников/Матер.наук.-практ. Конф. «Здоров’я школярів на межі тисячоліть».-Х., Ч.1. – 2000. С.2.

7. Малімон О. Концептуальні положення теорії і практики диференціації навчання .//Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві/ Зб. Наукових праць.- Луцьк, 2002. Том 1. – С.81-83.

8. Мартынов С.М. Знай и умей (В помощь обучающимся в медико-санитарных кружках). – М.: Медицина.1989.

9. Петров В.Н. Первая медицинская помощь при поражении сильнодействующими отравляющими веществами.-М.: Медицина, 1986.

10. Померанцев В.П. Уход за больными на дому.- М.: Медицина, 1984.

11. Стройков Ю.Н. Клиника, діагностика и лечение поражений отравляющими веществами.- М.: Медицина, 1978.

12. Учебник для подготовки санитарных дружин и санитарных постов/Под ред.А. Ф. Решетова – М.: Медицина, 1984.



13. Учебное пособие для подготовки медицинских сестер/Под ред.. А.Г. Сафонова – М.: Медицина, 1981.

14. Это должен знать и уметь каждый (памятка для населения).- М.: Воениздат, 1985.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка