Лекція Характеристика сільськогосподарської галузі та особливості обліку



Сторінка1/9
Дата конвертації26.03.2016
Розмір2.49 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9



Лекція 1. Характеристика сільськогосподарської галузі та особливості обліку
1. .Сільське господарство: сутність, структура, особливості.

2. Нормативно-правове забезпечення сільськогосподарської галузі




1. Сільське господарство: сутність, структура, особливості
Агропромисловий комплекс - сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом, переробкою, зберіганням і доведенням до споживача сільськогосподарської продукції. Він складається з таких основних сфер: ]) виробництво засобів виробництва для сільського господарства та його виробничого обслуговування; 2) сільське господарство; 3) заготівля, переробка, зберігання, транспортування і збут сільськогосподарської продукції [17. с. 21].

Сільське господарство є основною складовою агропромислового комплекс) України та найважливішою сферою народного господарства, яка забезпечує населення продуктами харчування і є важливою сировинною базою для харчової та легкої промисловості.

Сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) — це вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування й призначена для споживання в сирому і переробленом\ вигляді та для використання на нехарчові цілі (секція А за Класифікатором видів еконо м і чної д і ял ьності).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 17.12.1998 року “Про фіксований сільськогосподарський податок" сільськогосподарськими є підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), риболовне й рибальське господарство)це юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування й переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше ніж 75 % загальної суми виручки.

Згідно ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» під сільськогосподарською діяльністю розуміють діяльність з виробництва (вирощування), переробки і збуту сільськогосподарської продукції. Згідно ПСБО ЗО «Біологічні активи») сільськогосподарська діяльність - процес управління біологічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів.

Основними організаційно-правовими формами сільськогосподарських підприємств є: сільськогосподарські виробничі кооперативи (СВК), господарські товариства (ТОВ, АТ), приватні (приватно-орендні) підприємства, фермерські господарства.

За сучасних умов для успішного розвитку всіх галузей АПК створюються нові форми організації агропромислового виробництва - агропромислові об’єднання, агрокомбінати, агрофірми, асоціації, корпорації, науково-виробничі системи.

Залежно від кількості працюючих та кількості валового доходу від реалізації продукції за рік сільськогосподарські підприємства можуть належати до малих, середніх або великих підприємств (ч. 7 ст. 63 ГЬС).

Ст.55 ГКУ. Суб 'єктами малого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб'єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України

Усі аграрні підприємства із статусом юридичної особи мають відокремлене майно, яке знаходиться на самостійному балансі, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, можуть від свого імені набувати та здійснювати майнові та особисті немайнові права, мати обов'язки, бути позивачами та відповідачами в суді.

В процесі виробничо-господарської діяльності сільськогосподарські підприємства вступають у майнові та інші відносини з різними суб'єктами аграрного господарювання. Ці відносини грунтуються на певних принципах, основними з яких є: 1) забезпечення економічної багатоманітності та захисту державою всіх суб'єктів аграрного господарювання; 2) свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України; 3) обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з потребою забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві: 4) екологічний захист населення; 5) захист справ споживачів і безпеки суспільства й держави; захист національного товаровиробника; 6) заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування. їх посадових осіб у господарські відносини сіл ьськогос подар с ьких п і дгіриємств.

Сільськогосподарські підприємства самостійно визначають напрями сільськогосподарського виробництва, його структуру і обсяг. самостійно розпоряджаються виробленою продукцією та доходами, здійснюють будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству України.

Сільськогосподарські підприємства мають право: кооперуватися з промисловими підприємствами та установами в процесі переробки сільськогосподарської продукції та здійсненні інших видів діяльності; брати участь у приватизації переробних, агросервісних та інших державних та комунальних підприємств; здійснювати представницьку діяльність з цінними паперами; вступати в договірні відносини з будь- якими державними, комунальними, приватними та іншими підприємствами, а також окремими громадянами: самостійно виоираги партнерів для укладення договорів: добровільно брати на себе виконання державного замовлення на продаж сільськогосподарської продукції: реалізувати свою продукцію та надавати послуги за цінами й тарифами, що встановлюються ними самостійно або на договірній основі.

Всім суб'єктам аграрного господарювання гарантуються однакові права доступ} на ринок, до матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних і природних ресурсів. Основними галузями в сільському господарстві є рослинництво та тваринництво.

Для забезпечення виробничо-господарської діяльності сільськогосподарські підприємства організовують допоміжні виробництва (ремонтно-механічні майстерні., автомобільний і гужовий транспорт, електро-. водо-, газопостачання гощо).

Одним із напрямів діяльності аграрних підприємств є переробка власної продукції, для чого можуть створюватися підсобні промислові виробництва (млини і крупорушки, плодоовочеконсервні виробництва, виноробні виробництва, підрозділи із переробки і приготування кормів, хлібопекарне виробництво, виробництва із переробки молока, забійні цехи,.пилорами тощо).

Крім цього, сільськогосподарські підприємства мають право займатися фінансовою. інвестиційною, зовніїпньоекономічіюю діяльністю:

Особливості обліку сільськогосподарської діяльності пов’язані переважно з обліком засобів виробництва, витрат і готової продукції сільськогосподарського виробництва:

1. Земля як основний засіб виробництва не зношується, амортизація на неї не нараховується ні в бухгалтерському, пі в податковому обліку; мають місце додаткові витрати па підвищення продуктивності землі, на переміщення техніки між земельними ділянками.

2. Бухгалтерський облік повинен забезпечити облік змін у біологічних активах — приплід, приріст живої маси, початок плодоношення тощо, що потребує специфічних методів 1 прииомів.

3. Витрати на виробництво і прибуток у сільському господарстві визначають один раз

на рік, на відмін) від інших видів діяльності.

4. Тривалість виробничих циклів визначає необхідність розмежування витрат за виробничими циклами, які не збігаються з календарним роком витрати попередніх

років під врожай поточного року, витрати поточного року під урожай маиоутніх років та ін.

5. Облік витрат ведеться за видами культур, за видами і віковими групами тварин, за виробничими підрозділами тощо.

6. Від однієї сільськогосподарської культури або одного виду худоби отримують кілька видів продукції, що потребує відповідного розмежування витрат.

7. Готова продукція в багатьох підгалузях сільського господарства, особливо в рослинництві, отримується одноразово в період дозрівання рослин, що висуває жорсткі вимоги до організації обліку виходу продукції, її збереження, переробки та реалізації.

8. Значна частина сільськогосподарської продукції використовується для власних потреб — корми, насіння тощо, що потребує чіткого відображення в обліку ру\\ продукції на всіх стадіях внутрішньогосподарського оборогу.

9. Вплив природних умов та біологічних факторів спричиняє необхідність додаткових

витрат на страхування врожаю, підвищении ризик втрат від надзвичайних подій падежу тварин, загибелі врожаю.

10. Необхідність оцінки біологічних активів за справедливою вартістю призводить до специфічних завдань обліку.



Специфічні рахунки для обліку в сільському господарстві:

107 "Тварини"'

108 "Багаторічні насадження";

134 «Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів»:

155 "Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів":

16 «Довгострокові біологічні активи»

161 Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за справ, варт.

162 Довгострокові біологічні активи рослинництва які оцінені за перв, варт

163. Довгострокові біологічні активи тваринництва які оцінені за справ, варт.

164. Довгострокові біологічні активи тваринництва які оцінені за нерв. Варт.

165 Незрілі довгострокові біологічні активи які оцінені за справ, варт.

166 Незрілі довгострокові біологічні активи, які оцінені за перв. варт

208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" (насіння, корми, отрутохімікати тощо);

21 "Поточні біологічні активи";

211 Поточні біологічні активи рослинництва, які оцінені за справ, варт.

212 Поточні біологічні активи тваринництва , які оцінені за справ.варт.

213 Поточні біологічні активи тваринництва , які оцінені за перв. варт

23 "Виробництво", субрахунки:

231 "Витрати рослинництва";

232 "Витрати тваринництва";

233 "Витрати підсобних промислових виробництв":

234 "Витрати допоміжних виробництв";

27 "Продукція сільськогосподарського виробництва".

710 «Дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю»;

940 « Витрати від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю».

2. Нормативно-правове забезпечення сільськогосподарської галузі
Економіко-правове регулювання виробничо-господарської діяльності

сільськогосподарських підприємств здійснюється за допомогою правових норм як загальних, так і спеціальних законів та підзаконних актів, а саме:



  1. Конституції України, Цивільного кодексу, Господарського кодексу,

Законів України :

  1. і. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.91 р. № 2009.

  2. Закон України «Про державну підтримку сільського господарс-тва України» від 24.06.2004 р. № 1877.

  3. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98 р. № 320.

  4. Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.92 р. №2114.

  5. Закон України «1 Іро акціонерні товариства» від 17.09.2008 5і4-\/і .

  6. Податковий кодекс , від 02.12.2010 № 2755-\/І

Види діяльності, які потребують спеціального дозволу (ліцензії) га порядок її

отримання регулюються законом України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності». Крім того, аграрні підприємства зобов’язані дотримуватися екологічних.

ветеринарно-санітарних правил і норм щодо якості виготовленої продукції га інших вимог, встановлених відповідно до чинного законодавства.



Методологія та організація бухгалтерського обліку в аграрних підприємствах базується на єдиних методологічних засадах, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» га національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також на Методичних рекомендаціях з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах.

Відображення господарських операцій здійснюється на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Облік витрат та визначення собівартості продукції проводиться у відповідності до Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств.

Облікова інформація відображається у регістрах, затверджених Методичними рекомендаціями з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально- ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу.

Важливо зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 р. затверджене 11(С)БО №30 «Біологічні активи», яке набуде чинності з 01.01.2007 р. Дане Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.



Відображення в обліку особливостей оподаткування регулює Лист Міністерства аграрної полі гики «Щодо нарахування і відображення у бухгалтерському обліку операцій з нарахування фіксованого сільськогосподарського податку» від 04.02.2002 р.

№ 37-27-12/1 104.



Облік доходів від реалізації продукції власного виробництва в сільськогосподарських підприємствах здійснюється на основі Методичних рекомендацій для визначення питомої ваги доходу від реалізації продукції сільського та рибного господарства власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік, затверджені наказом Мінагрополітики України від 12.01.2007р. № 6.

Види діяльності, які потребують спеціальною дозволу (ліцензії) та порядок її і отримання регулюються законом України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності». Крім того, аграрні підприємства зобов'язані дотримуватися екологічних, ветеринарно-санітарних правил і норм щодо якості виготовленої продукції та інших вимог, встановлених відповідно до чинного законодавства.

Методологія та організація бухгалтерського обліку в аграрних підприємствах базується на єдиних методологічних засадах, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Відображення господарських операцій здійснюється на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Облік витрат та визначення собівартості продукції проводиться у відповідності до Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Облікова інформація відображається \ регістрах, затверджених Методичними рекомендаціями з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах а гр о гі р о м и с л о в о го ко м ш і е кс у.

Деякі нормативні акти, що регулюють облік біологічних активів:

1. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 р. № 1315.

2. Наказ Міністерства аграрної політики України «Про організацію ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в системі Міністерства аграрної політики України» від 01.11.2000 р. № 216.

3. Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерсько-го обліку в селянських (фермерських) господарствах, затверджені на-казом Міністерства аграрної політики України від 02.07.2001 р. № 189.

4. Методичні рекомендації з планування, обліку та калькулювання

собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підири-ємств. затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. № 132.

5. Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерсько-го облік} за журнально-ордерною формою на підприємствах агроиро-мислового комплексу, затверджені наказом Міністерства аграрної по-літики України від 07.04.2001 р. Л° 49.

6. Лист Міністерства аграрної політики України «Щодо нараху-вання і відображення у бухгалтерському обліку операцій з нарахуван-ня фіксованого сільськогосподарського податку» від 04.02.2002 р. № 37-27-12/1104.

7. Методичні рекомендації з організації обліку біологічних ак-тивів і сільськогосподарської продукції за ринковою (с п р аве д л и в о ю) вартістю, схвалені рішенням Методради Мінагрополітики України, Інституту аграрної економіки. Федерації аудиторів, бухгалтерів в АІ ІК, протокол № 1 від 10.01.2008 р.

8. Методичні рекомендації для визначення питомої ваги доходу від реалізації продукції сільського та рибного господарства власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік. затверджені наказом Мінагрополітики України від 12.01.2007 р. № 6.
Розробка проекту закону "Про сільське господарство" та зміст його положень свідчать про прагнення держави створити шляхом регулятивного втручання єдині правові та економічні засади організації сільського господарства в Україні^ збалансувавши інтереси держави та виробника сільськогосподарської продукції.

Найбільш цікавою правовою новацією, що її містить проект, є запровадження єдиної науково обґрунтованої системи прогнозних та програмних документів розвитку сільського господарства, яка включатиме вирооничі стандарти, аграрні паспорти, державну, галузеві, регіональні та місцеві програми розвитку сільського господарства. Таким чином, у випадку набуття проектом статусу закону можна буде говорити про часткове регулятивне обмеження ринкових механізмів, та, знову ж таки, часткове повернення до планової економіки в окремій галузі народного господарства"


Література:

  1. Бухгалтерський облік в галузях народного господарства: Підручник. / Зінкевич О.В.. Левицька С.О., Мосійчук М.М., Нагавичко І.ГІ., Немкович О.Ь. Рівне: НУВГП, 2006. - 268 с.

  2. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Підруч. для студ. виш. навч. закл. В.Б. Захожай, М.Ф. Базась, М.М. Матюха. В.М.Базась. - К.:МАУП. 2005. 968 с.

  3. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник. 2-ге вид., перероб. і допов./ М.Ф. Огійчук, В.Я Плаксієнко, Л.Г. ІІанченко та ін.; За ред. М.Ф. Огійчука. - К.: Вища освіта. 2003. - 800с


Лекція 2. Державна підтримка га оподаткування сільськогосподарських підприємств

1. Державна підтримка сільськогосподарської галузі

2. Особливості оподаткування та обліку в сільському господарстві
1. Державна підтримка сільськогосподарської галузі
Державне регулювання сільського господарства — це одна з форм державного впливу на агропромисловий комплекс України шляхом встановлення та застосування державними органами правил, спрямованих на коригування економічної діяльності суб'єктів аграрного господарювання з метою досягнення сільським господарством максимальної ефективності для задоволення потреби населення у продуктах харчування, а промисловості —у сировині.

Функції державного регулювання сільського господарства здійснюють державні органи виконавчої влади, що визначають'стратегічні цілі і завдання агропромислового виробництва, забезпечують матеріально-фінансову підтримку аграрного сектора, здійснюють контроль і нагляд за дотриманням аграрного законодавства, а саме ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про державну підтримку сільського господарства/ України від 16 червня 2005 року N 2657-1V

Державне регулювання сільського господарства здійснюється із застосуванням спеціальних методів і форм регулятивно-управлінської діяльності. В умовах ринкових перетворень в аграрно-промисловому комплексі пріоритет належить економічним методам регулювання сільського господарства. У практичній діяльності органів державного регулювання сільського господарства економічні и адміністративні методи доповнюють один одного, забезпечуючи ефективне виконання поставлених завдань.

Виділяють такі форми державного регулювання сільського господарства:



  • правотворча.

  • правозастосовча.

  • правоохоронна,

  • організаційна.

Правотворча форма (діяльність) полягає у виданні органами державної влади нормативно-правових актів, спрямованих па правове закріплення державної аграрної політики, визначення правового статусу суб'єктів аграрного господарювання, розвиток в агропромисловому комплексі ринкової інфраструктури, забезпечення раціонального використання землі і природних ресурсів тощо.

Правозастосовча діяльність полягає у виданні актів/індивідуального характеру, за допомогою яких закони та інші правові норми застосовуються до конкретних обставин у сфері державного регулювання сільського господарства. Такі акти містять точно визначені і персоніфіковані юридично владні приписи.

Правоохоронна діяльність полягає у здійсненні органами державної влади контролю та нагляду за дотриманням аграрного законодавства суб'єктами аграрного господарювання, проведенні перевірок того, як контрольований суб'єкт виконує покладені на нього'завдання і реалізує свої функції, а також у вживанні заходів щодо захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Організаційна діяльність здійснюється для забезпечення чіткого й ефективного функціонування системи управління аграрною галуззю. До організаційних дій належать: проведення нарад, зборів, семінарів, конференцій, поширення позитивного досвіду тощо.
Органи державного регулювання сільського господарства

Систему державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства, становлять:



  1. Міністерство аграрної політики України.

  2. обласні та районні управління сільського господарства і продовольства.

  3. Державний комітет України з земельних ресурсів

  4. територіальні органи земельних ресурсів.

Міністерство аграрної політики України є головним органом у системі центральних

органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції.

Згідно з цим актом Міністерству агрополітики належать такі повноваження:


  • забезпечення згідно із законодавством здійснення на підприємствах всіх форм власності державного контролю за якістю вироблюваної ними сільськогосподарської продукції та сировини. їх зберіганням і реалізацією, в тому числі під час здійснення е кспортно- імпортних операцій

  • координація спільно зі спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів проведення земельної реформи. моніторингу земель сільськогосподарського призначення та відновлення їх продуктивної цінності, визначення основних напрямів державної політики у сфері використання й охорони земель сільськогосподарського призначення:

  • здійснення аналізу діяльності, макроекономічного прогнозування та нормативного планування розвитку галузей агропромислового виробництва з урахуванням попиту і пропозицій па продовольчі товари:

  • здійснення в межах своєї компетенції державного контролю за додержанням законодавства про захист рослин, пестициди і агрохімікати, забезпеченням безпечного використання результатів росту рослин;

  • розроблення і здійснення заходів щодо розвитку ринкової інфраструктури в АПК (аграрні біржі, аукціони худоби, оптові продовольчі ринки, обслуювувальні сільськогосподарські кооперативи, кредитні спілки, страхові компанії, виставки та ярмарки тощо);

  • розроблення пропозицій з охорони і раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, підвищення родючості ґрунтів, участь > розробленні та в установленому порядку затвердженні умов експлуатації меліоративнивної системи у разі приватизації майна сільськогосподарських підприємств які мають у своєму користуванні меліоративні землі


Державний комітет України з земельних ресурсів (Держкомзем) діє на підставі Положення про Державний комітет України з земельних ресурсів, затвердженого Указом Президенті України від 14 серпня 2000 р. № 970/2000.

До компетенції Держкомзему входять:

участь у підготовці пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель,

впровадження державного земельного кадастру та забезпечення реалізації цієї політики: координація проведення земельної реформи в Україні: здійснення державного контролю за використанням і охороною земель:

здійснення реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них. договорів оренди земельних ділянок, ведення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно, організація в установленому законодавством порядку в єдиній системі державних органів земельних ресурсів;

надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг у сфері землеустрою та використання даних державного земельного кадастру за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України:

розроблення та участь у реалізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості ґрунтів, ведення державного земельного кадастру.

Згідно ст.З ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про державну підтримку сільського господарства України» держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції встановлюючи мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, а також застосовуючи інші заходи, визначені цим Законом, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції.



Об'єктами державного цінового регулювання є такі види сільськогосподарської продукції (товарів):

пшениця тверда; пшениця м'яка; зерно суміші пшениці та жита; кукурудза; ячмінь; жито озиме; жито ярове; горох; гречка; просо; овес; соя; насіння соняшнику; насіння ріпаку; насіння льону; шишки хмелю; цукор-пісок (буряковий); борошно пшеничне; борошно житнє; м'ясо та субпродукти забійних тварин та птиці; молоко сухе; масло вершкове; олія соняшникова.

Для об'єктів державного цінового регулювання (видів сільськогосподарської продукції та товарів), зазначених у пункті 3.3.1 цього Закону, встановлюється гранична торговельна надбавка (націнка) на рівні не вище 20 відсотків оптово-відпускної ціни виробника (митної вартості) до кінцевого споживача.

Враховуючи проблеми сільськогосподарських підприємств, держава надає їм підтримку за такими напрямами:

1. Стосовно продукції рослинництва здійснюється регулювання оптових цін шляхом встановлення мінімальних та максимальних закупівельних цін і здійснення Аграрним фондом державних інтервенцій для утримання ціни рівноваги на рівні, не нижчому за мінімальну закупівельну ціну (фінансові інтервенції) та не вищому за максимальну закупівельну ціну (товарні інтервенції). За недостатності таких заходів здійснюється тимчасове адміністративне регулювання цін.

Товарна інтервенція продаж сільськогосподарської продукції при зростанні цін на

організованому аграрному ринку понад максимальний рівень, що здійснюється з метою

досягнення рівня рівноваги, у тому числі шляхом продажу товарних деривативів.

Фінансова інтервенція — придбання сільськогосподарської продукції при падінні оптових цін на організованому аграрному ринку нижче мінімального рівня, яка здійснюється з метою досягнення рівня рівноваги, у тому числі шляхом придбання товарних деривативів.

Аграрний фонд є державною спеціалізованою установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України здійснювати цінову політику в агропромисловій галузі.

Аграрний фонд здійснює товарні або фінансові інтервенції на організованому аграрному ринку України, використовуючи найкращу кон'юнктуру біржового ринку, що склалася протягом періоду державного цінового регулювання.

Аграрний фонд має виключне право на придбання та продаж об'єктів державного цінового регулювання для потреб державного резерву, а також на продаж об'єктів державного цінового регулювання, які були конфісковані або підлягають продажу відповідно до закону .

Аграрний фонд не може здійснювати спекулятивні операції, придбавати і продавати товарні дери вати ви (крім форвардів), а також придбавати або продавати об'єкти державного цінового регулювання поза організованим аграрним ринком.
2. Виробникам сільськогосподарської продукції надаються страхові субсидії Фондом аграрних страхових субсидій України (ФАСС) для страхування ризиків загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції (її частини) та капітальних активів. (Закон України "Про особливості страхування

сільськогосподарської продукції з державною підтримкою») 9 лютого 2012року N4391-VI

3. Сільськогосподарським підприємствам, які виробляють об’єкти державного цінового регулювання, надаються кредитні субсидії для субсидування частини плати (процентів) за використання короткострокових та середньострокових кредитів банків у національній валюті.

Ст.12


Аграрний фонд (далі - кредитор) надає бюджетну позику виробнику зерна, яке є об'єктом державного цінового регулювання (далі - позичальник), під заставу такого об'єкта, що оформлюється переданням кредитору подвійного складського свідоцтва. Розмір суми бюджетної позики не може перевищувати 80 відсотків розміру мінімальної інтервенційної ціни.

Бюджетна позика надається на строк, встановлений сторонами, який не може перевищувати строк одного маркетингового періоду. Пролонгації та дисконтування (списання) основної суми та процентів не дозволяються.

При повному погашенні основної суми бюджетної позики та плати за її використання, у тому числі достроковому, позичальнику повертається подвійне складське свідоцтво, а зерно звільняється з-під режиму застави.

Бюджетна позика у межах режиму заставних закупівель є платною. Плата за використання бюджетної позики встановлюється на рівні 50 відсотків від середньозваженого процента за кредитами банків, наданих строком до 12 календарних місяців та повністю забезпечених заставою, який фактично склався станом на 1 травня поточного бюджетного року. Порядок розрахунку такого середньозваженого процента визначається постановою Кабінету Міністрів України на підставі подання Національного банку України. Розмір плати за використання бюджетної позики оприлюднюється не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку щорічного періоду заставних закупівель.

Бюджетні позики у межах режиму заставних закупівель щорічно надаються у період з 1 липня поточного бюджетного року до 1 квітня наступного бюджетного року
Фінансова підтримка суб'єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів

Здешевлення кредитів здійснюється в режимі кредитної субсидії та полягає у субсидуванні частини плати (процентів) за використання кредитів, наданих банками в національній та іноземній валюті.

Кредитна субсидія надається у порядку та розмірі, визначених Кабінетом Міністрів України:

а) для короткострокових кредитів - строком до 12 календарних місяців;

б) для середньострокових кредитів - строком до 36 календарних місяців;

в) для довгострокових кредитів - строком від 36 календарних місяців. При цьому кредитна субсидія за довгостроковими кредитами надається в межах 84 календарних місяців.

Кредитна субсидія надається:

у національній валюті - у розмірі не менше 1,5 облікової ставки Національного банку України за короткостроковими, середньостроковими та довгостроковими кредитами, що діє на день нарахування відсотків за користування кредитами, але не вище розмірів, передбачених кредитними договорами;

в іноземній валюті - у розмірі не менше 10 відсотків річних, але не вище розмірів, передбачених кредитними договорами.

Розмір кредитної субсидії щорічно оприлюднюється Кабінетом Міністрів України не пізніше 1 березня поточного бюджетного року.

Кредитна субсидія надається позичальнику щомісяця виходячи з суми фактично сплачених відсотків за відповідний період.

Кредитна субсидія надається за короткостроковими кредитами, залученими:

для покриття виробничих витрат;

для закупівлі у сільськогосподарських товаровиробників виробленої ними сільськогосподарської продукції.

Кредитна субсидія надається за середньостроковими кредитами, залученими:

для придбання основних засобів сільськогосподарського виробництва;

для здійснення витрат, пов'язаних з будівництвом і реконструкцією виробничих об'єктів сільськогосподарського призначення, а також з переробкою сільськогосподарської продукції.

Кредитна субсидія надається за д о вгостроко в и м и кред итами,зал уч е н и м и:

для придбання основних засобів сільськогосподарського виробництва, обладнання для виробництва та переробки сільськогосподарської продукції;

для будівництва та реконструкції виробничих об'єктів (у тому числі оптових ринків сільськогосподарської продукції, сховищ для зберігання зерна, овочів та фруктів).




4. Виробникам продукції тваринництва надасться бюджетна дотація. СТ.15

Бюджетна дотація надається з метою підтримки рівня платоспроможного попиту українських споживачів продукції тваринництва та запобігання виникненню збитковості українських виробників такої продукції.

О б'є кта м и бюджетної дотації є: велика рогата худоба; свині; вівці; коні;

птиця свійська; кролі; молоко незбиране екстра, вищого, першого та другого ґатунків (не піддане будь- якій обробці, переробці чи пакуванню для потреб подальшого продажу); вовна стрижена; кокони тутового шовкопряда; мед натуральний.



Об'єктами спеціальної бюджетної дотації є; худоба велика рогата молочна; худоба велика рогата м'ясна; молодняк великої рогатої худоби різного віку; коні; вівці; свині.

До об'єктів спеціальної бюджетної дотації належать також бджолина сім'я; визначена такою відповідно до Закону України "Про бджільництво", та продукція шовківництва.

Бюджетна дотація або спеціальна бюджетна дотація виплачується Аграрним фондом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України В ТВЕРДИХ СУМАХ З РОЗРАХУНКУ НА 1 ГОЛОВУ ОБЄКТА ДОТАЦІЇ , що перебуває у власності суб’єкта дотації.
2.Особливості оподаткування та обліку в сільському господарстві
Особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств полягають у можливості сплати фіксованого податку та у наявності окремих пільг в оподаткуванні іншими податками.

Сільськогосподарські підприємства, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу, сплачують фіксований сільськогосподарський податок — це податок, який не змінюється протягом визначеного терміну і справляється З ОДИНИЦІ земельної площі. Ставка його з одного гектара встановлюється у відсотках до грошової оцінки сільськогосподарських земель, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.




  • Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

  • податку на прибуток підприємств;

  • плати (податку) за землю;

  • комунального податку;

  • збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного

  • бюджету;

  • плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про

систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Якщо в звітному періоді валовий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції становитиме менше 75 % загального обсягу реалізації, в наступному звітному періоді підприємство сплачує податки на загальних підставах.

Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15; для багаторічних насаджень - 0,09;

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі необхідності може уточнюватися згідно із законодавством.

Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: ч г

у І кварталі - 10 відсотків;

у II кварталі - 10 відсотків;

у III кварталі - 50 відсотків;

у IV кварталі - ЗО відсотків.

Сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі |п. 11.21

Згідно податкового законодавства сільськогосподарське підприємство може обрати спеціальний режим оподаткування, згідно з яким сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку — на інші виробничі цілі. При цьому сільськогосподарські

підприємства мають право виписки податкових накладних.

Експортні поставки зернових, технічних культур звільнено від оподаткування.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка