Лекція «Сім’я як фактор формування морально-етичних поглядів в українській родині» (Золенська С. Г.) Секційні заняття



Сторінка1/3
Дата конвертації02.04.2016
Розмір0.49 Mb.
  1   2   3



Університет педагогічних знань

2012-2013 навчальний рік



«Співдружність школи та сімї - в імя дитини».

Задачі:


  • поєднання зусиль сім’ї і школи для формування особистості дитини;

  • організація педагогічної взаємодії вчителів, батьків, громадськості та учнів як рівноправних учасників виховного процесу школярів;

  • формування педагогічної культури сім’ї;

  • створення інформаційного банку педагогічних технологій з проблеми сімейного виховання.



  1. Жовтень. Доброта і милосердя народжується в сімї.

Лекція «Сім’я як фактор формування морально-етичних поглядів в українській родині» (Золенська С.Г.)

Секційні заняття:

1-4 класи – «Вікові особливості молодших школярів» (Солецька І.В.)

5-11 класи – ситуаційні вправи «Типові помилки батьків»

(Шелкова Л.В.)



  1. Грудень. Роль сімейних традицій у сімейному вихованні дітей.

Родинне свято «Щедрий вечір, добрий вечір» (Затуліна О.О)

Секційні заняття:

1-4 класи – «Сім’я як гарант безпеки дитини». Зустріч з начальником служби у справах дітей Шаталовою Н.В.

5-11 класи – Бесіда «Особливості моралі в українській родині. Сімейні традиції» (Бабюк Н.Г)


  1. Лютий. Громадянин починається в сімї.

Лекція «Сім’я – важливий фактор у формуванні суспільної активності дитини» (Туркова І.Г.)

Секційні заняття:

1-4 класи - тестування для батьків «Ви і ваші діти» (Мацієвська Н.В.)

5-11 класи – Бесіда з правового виховання «Це страшне слово покарання» (Григоренко О.В.)


  1. Квітень. Усі діти здібні.

Лекція «Роль сім’ї у розвитку здібностей дитини» (Мельнікова Н.П.)

Секційні заняття:

1-8, 10 класи – інформація педагога-організатора «Організація літнього відпочинку»(Згерська Н.А.)

9, 11 класи – інформація заступника директора з НВР «Підготовка до ДПА та ЗНО» (Вітіщенко І.О.)

Лекція


«Сім’я як фактор формування морально-етичних поглядів в українській родині»

Морально-етичне виховання розпочинається в сім'ї, продовжуючись у процесі соціалізації особистості. Його основу складають загальнолюдські та національні цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Серед таких норм — гуманізм і демократизм, що відображаються в ідеалі вільної людини з високорозвиненим почуттям власної гідності, поваги до гідності іншої людини. Моральне виховання передбачає формування в дітей почуття любові до батьків, вітчизни, правдивості, справедливості, чесності, скромності, милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення до жінки, благородства, інших чеснот.
  Моральне-етичне виховання характеризують поняття: мораль, моральний ідеал, моральний кодекс, моральні норми, моральні переконання, почуття та якості.
Мораль — система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми. 

  Моральний ідеал — образ, що втілює в собі найвищі моральні якості, є взірцем, до якого слід прагнути.


  Це той взірець моральної досконалості, який спонукає особистість до саморозвитку і на який зорієнтований виховний процес.
  Моральна норма — вимога, яка визначає обов'язки людини щодо навколишнього світу, конкретні зразки, які орієнтують поведінку особистості, дають змогу оцінювати й контролювати її.
  Возведена в систему сукупність моральних норм утворює моральний кодекс.
  Якщо мораль є суб'єктивним уявленням людини про добро та зло, то практична її діяльність щодо творення добра, спонукана внутрішніми мотивами («голосом совісті») постає як моральність.
  Моральність — втілення у практичній діяльності людей моральних переконань, моральних ідеалів, норм, почуттів та принципів. Моральні переконання — стійкі, свідомі моральні уявлення людини (норми, принципи, ідеали), відповідно до яких вона вважає за потрібне діяти так і не інакше. Моральні почуття — стійкі переживання у свідомості людини, які є основою її вольових реакцій в різних ситуаціях, її суб'єктивне ставлення до себе, інших людей, окремих явищ суспільного життя, суспільства загалом. Моральні якості — типові риси поведінки особистості.
  Основу морального виховання становить етика (від грец. ethika — звичка, звичай) — філософська наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми. Вона досліджує моральні категорії, в яких втілені моральні принципи, норми, оцінки, правила поведінки.

  Дисциплінованість, організованість — суттєві ознаки моральної вихованості та культури людини.

  Основні якості моральності формуються в ранньому дитинстві на основі так званого «соціального успадкування». Вирішальною у цьому є роль батьків: їх поведінка, цілеспрямований вплив на особистість дитини.
  Дотримання моральних норм співжиття потребує самоорганізації, самодисциплінованості особистості. У її формуванні велике значення має навчально-виховний процес у школі. Шкільна дисципліна — це дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, дотримання традицій тощо.
  У вихованні свідомої дисципліни, почуття обов'язку і відповідальності важливою є спільна робота вчителів і вихователів, спрямована на засвоєння учнями правил поведінки в школі, їх прав та обов'язків, формування в них потреби постійно дотримуватися їх, створення оптимальних умов для свідомої діяльності, а головне — постійний тактовний контроль за поведінкою учнів, чіткі та безкомпромісні вимоги.
  Вимогливість і суворість учителя мають бути доброзичливі. Він повинен розуміти, що учень може робити помилки через брак життєвого досвіду або з інших причин. Тому педагог має вміти прощати помилки, допомагати дітям знаходити оптимальні рішення у складних життєвих ситуаціях. 
   Практика свідчить, що особистість швидко засвоює норми і правила поведінки у суспільстві, але в конкретній діяльності діти відчувають значні труднощі через брак умінь і навичок. Тому у вихованні потрібна система доцільних вправ, спрямованих на створення виховних ситуацій, які мають конкретний життєвий сенс. Наприклад, не можна виховати в дитини почуття сміливості лише через заучування поняття «сміливість». Потрібна система вправ, спрямованих на подолання внутрішніх бар'єрів страху в конкретних ситуаціях.
   Моральна культура особистості - це засвоєння особистістю моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань, дотримання їх як звичних форм особистої поведінки.

  Моральний розвиток особистості проходить три стадії (Л.Кольберг). На доморальному рівні дитина виконує вимоги, боячись покарання. На конвенційному рівні дотримання моралі визначається намаганням належати групі, суспільству, відповідати їх вимогам з метою самозбереження. Третій рівень морального розвитку автономний: людина добровільно обирає моральну поведінку, бо переконана, що жити їй потрібно згідно норм, прийнятих нею добровільно.

  В українській сім’ї здавна ставили надзвичайно високі вимоги до морального ставлення людини до себе - порядність, чесність, совісність, правдивість, справедливість, працелюбність, гідність, честь, дотримання слова, вірність до інших людей - повага до старших, свого родоводу, тактовність, толерантність, ствердження гуманних стосунків, гостинність; до праці - повага, любов до вільної праці, чесна праця, шана праці, побожне ставлення до хліба, відданість отчій землі. Ці ідеї, ідеали, погляди, норми поведінки, збагачені тисячолітнім досвідом мудрості народу, несуть могутній моральний потенціал, який слугує успішному засвоєнню загальнолюдських цінностей учнями.
 Формування моральної культури школярів здійснюється у різноманітних видах діяльності: навчальній, трудовій, громадсько-корисній, особливо таких її видах, де учні поставлені в ситуації безпосереднього вияву турботи про інших, надання допомоги і підтримки, захисту слабшого, молодшого, хворого і под.
До форм морального виховання відносять спеціальні уроки, етичні бесіди, відверті розмови, диспути, лекції, тематичні вечори, зустрічі свят народного календаря, благодійні заходи, створення альманахів з історії родоводу, вечорниці та інші.

Висновок: сучасні технології виховання реалізують основні функції комплексного підходу шляхом:


1. Впливу на свідомість, почуття і поведінку вихованців.
2. Органічного поєднання виховання (зовнішнього педагогічного впливу) і самовиховання особистості.
3. Єдності та координації виховних зусиль усіх соціальних інститутів і об'єднань, які займаються вихованням: сім'ї, школи, колективів і груп, засобів масової інформації, літератури, мистецтва, органів правопорядку та ін.
4. Використання системи конкретних виховних справ, які одночасно вирішують завдання інтелектуального, фізичного, патріотичного, морального, естетичного й екологічного виховання в єдиному виховному процесі.
5. Системного підходу до процесу виховання — послідовності і супідрядності всіх компонентів виховання, їх взаємозв'язків і взаємовпливу.
6. Урахування зовнішніх і внутрішніх факторів, які сприяють чи перешкоджають одержанню найоптимальніших результатів виховної роботи. У виховному процесі, що протікає у формі взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, у ролі таких причин (факторів) виступають:
а) уже сформований спосіб життя школяра, який може сприяти розвиткові запланованих якостей або (за певних умов) перешкоджати йому;
б) умови життя, які спричиняють становлення певного способу життя у межах різних регіонів: національні особливості (національна психологія, характер, свідомість, світо
гляд) найближчого оточення вихованця; традиції, звичаї, обряди; особливості географічного і природного середовища;
в) засоби масової інформації і пропаганди;
г) рівень розвитку й умови життя колективу, які безпосередньо впливають на особистість школяра (виховна система, що склалася у ньому , громадська думка, ціннісні орієнтації,
моральні норми, психологічний клімат);
д) норми взаємин, що склалися у первинних колективах, позиція учня у системі колективних відносин
є) індивідуальні особливості вихованця.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка