Леся Українка



Скачати 190.21 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір190.21 Kb.
Тема. Леся Українка «Співець»

Мета: ознайомити учнів із поезією Лесі Українки “Співець”, здійснити ідейно-тематичний аналіз вірша; розвивати зацікавлення поетичним словом Лесі Українки, удосконалювати навики виразного читання; формувати комунікативну компетентність; виховувати любов до рідного краю, до неповторного світу поезії.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма проведення: мистецька палітра

Засоби навчаня: підручник, проектор, роздавальний матеріал, малюнки учнів, мульмедійна презентація

Випереджувальне завдання: вивчити напам’ять вірш, зробити партитуру тексту.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ.Повідомлення теми,цілей і завдань уроку. Мотивація учіння

Слово вчителя

На цій землі неповторні, розкішні ранки! Тут грає самоцвітами роса і до безтями пахне свіжа м’ята. Тут заходиться у неймовірно чуттєвій пісні маленька невтомна пташка соловейко. У ясних промінчиках дня колоситься золота нива, а коли надходить вечір, на небі з’являється така зоря, якої, здається, не побачити більше із жодної країни. Зоря – символ мрії . «Мріє, не зрадь».Я мрію, щоб ви любили цю землю так , як любила її Леся, котра і псевдонім обрала собі від імені нашої розкішної землі – Українка.

Ви, мабуть, здогадалися, що сьогодні на уроці ми продовжуватимемо вивчати творчість Лесі Українки і відкриємо для себе світ ще однієї поезії із її творчості «Співець».

Слайд 1 (Діти записують тему у зошит).

Слайд 2

Перед нами на уроці така мета: ознайомитись із поезією Лесі Українки “Співець”, здійснити ідейно-тематичний аналіз вірша; розвивати у собі зацікавлення поетичним словом Лесі Українки, удосконалювати навики виразного читання; виховувати любов до рідного краю, до неповторного світу поезії.



Слайд 3

Слово вчителя

Не можна любити своєї землі, якщо ти не знаєш її мистецтва. Бог подарував нам трьох геніїв: Лесю Українку,Тараса Шевченка та Івана Франка. Ці постаті тримають нашу націю на своїх плечах. Один із найважливіших уроків, який ми можемо винести із величної творчої спадщини Лесі Українки – це служіння рідному слову і своєму народові. Розуміння мистецтва слова Лесі Українки – дає нам можливість розуміти свою націю, усвідомлювати хто ми, дає можливість духовно зростати і міцніти , виховувати у собі патріотизм, який так необхідний нам саме сьогодні і який стане основою нашого майбутнього.

Слайд №4

Повідомлення епіграфа уроку

Людина нібито не літає... 
А крила має. А крила має!


Ліна Костенко

Та хоч би й крила мені солов’їні,

І воля своя,-

Я б не лишила тебе в самотині,

Країно моя

Леся Українка
ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Слайд5.(Становлення патріотизму і мужності поетеси). Цікаві факти із біографії.



Бліц-питання

1. У якій родині народилася Леся? Ким були її батьки?

2. Чому життя поетеси – це боротьба?

3. Якими талантами була обдарована мала Леся?

4 Які заповітні мрії мала Леся Українка?

Матеріал для вчителя

«Лесин рояль» 
Леся Українка дуже рано виявила нестримний потяг до музики. І мати, Олена Пчілка, придбала рояль, на якому з п’ятилітнього віку й почала вчитися грати дівчинка. Його потім у родині так і назвали «Лесин рояль». 
Але люта хвороба часто припиняла навчання. Застудивши ноги й руки на Водохреща, дев’ятирічна Леся захворіла на туберкульоз кісток, що прикував її до ліжка. Іноді місяцями лежала вона із загіпсованими руками й ногою. І ось одного разу її тітка, Олександра Антонівна , яка вчила дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся, лежачи в ліжку, досить упевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт. 
- Що ти робиш, Лесю? – запитала здивовано тітка. 
- Граю… на роялі, - тихо відповіла дівчинка. 
Очевидно, голова її була повна звуків, якими жила вона тоді, а нрати на фортепіано – найзаповітніша мрія. 
Мислила музичними образами
Процес творчості був пов’язаний з музикою Дуже часто, пишучи вірші чи поеми, поетеса схоплювалася від столика до фортепіано, сідала за нього й починала імпровізацію - музичний супровід для віршів, одночасно стиха виголошуючи їх і граючи на роялі. 
Лариса Петрівна не тільки на самоті, але іноді і в тісному колі найближчих приятелів сідала за рояль і, декламуючи вірші, імпровізувала до них акомпанемент. 
Так працювала, що в неї підвищувалася температура
З юних років Лесі Українці легко й невимушено давалося віршування, хоч іноді, як сама поетеса писала до своїх рідних та близьких друзів, вона так глибоко й ретельно опрацьовувала твори, що в неї аж підвищувалася температура, і Леся Українка стомлювалася до того, що лежала нерухомо.

Духовні джерела

Звідки ж набиралась молода поетеса сил? Із яких джерел черпала цілющу силу й наснагу? Невичерпним джерелом її життєвого і творчого шляху була велика родина Косачів і Драгоманових, які з великим ентузіазмом, любов’ю, наполегливістю плекали, леліяли талант майбутньої поетеси. Батько, мати, брати Михайло і Микола, сестри Ольга, Оксана, Ізидора – це тихий Лесин світ, у якому вона жила і зростала.


Предки Лесі Українки з обох боків – батька й матері – сягають своїм корінням у глибину століть і мають багату історію. Косачі походять із сильного боснійського роду, який жив на узбережжі далекої Адріатики. Лесин батько – Петро Антонович Косач – народився в Україні, у невеличкому містечку Мглині, що на півночі Чернігівщини.
Рід по матері був грецький. В Україні Драгоманови осіли у ХVII столітті, з тих часів історія роду набирала нових подій та імен. У драгоманівській родині в Гадячі, де народилася мати Ольга Петрівна Драгоманова, міцно трималися народних традицій, завжди шанувалася українська пісня.

Багатогранність таланту поетеси

Досить хвороблива, але сильна духом особистість, Леся Українка з дитинства була чутливою художницею-фантазеркою, мала абсолютний музичний слух і чудовий драматичний хист.


М. Драй-Хмара у праці «Леся Українка. Життя й творчість» зазначає, що молода дівчина цікавилася малюнками, які знаходила у великих книжках, і, розглядаючи їх, придумувала таємничі історії, для яких вони ставали ілюстраціями». До занять образотворчим мистецтвом Лариса Косач звернулася вже сформованим поетом, коли вийшла друком її перша збірка «На крилах пісень». Щоправда, побіжно вона згадала, що давно хотіла навчитись малювати.

Навчання, що почалося в лютому 1893 року, було інтенсивним і досить-таки продуктивним: весною того ж року мати пише М.П.Драгоманову, що

«… Леся після учіння з малярем Зозулею вже може малювати досить милі картинки». 2 лютого 1894 року в Києві поетеса почала відвідувати уроки в рисувальній школі М.І. Мурашка, а оплатити це навчання запропонувала бабуся Є.І.Драгоманова. «Учення моє добре йде, деякі учениці , що поступили разом зо мною, одстали од мене, - повідомляє Леся в одному з листів. – Тільки жалко, що я не можу ходить у школу щодня». Наприкінці другого навчального місяця почала боліти нога. «Мабуть, це наслідки ходіння в рисувальну школу, яка неблизько , - писала Олена Пчілка матері в Гадяч у кінці березня 1894 року. - Леся перестала ходити на навчання, але планує брати уроки малювання на квартирі в одного з учителів школи». Причина хвороби ноги була та сама, що й руки: туберкульоз кісток.
Сучасники письменниці бачили її малярські роботи, котрі до нас не дійшли (крім будиночка у Звягелі ). Ось як про них відгукнулася Оксана Стешенко:

« Леся була озброєна ще однією галуззю мистецтва – вона гарно малювала. Я часто бачила, як Леся вимальовувала різні взірці народної творчості. На великдень завжди розписувала писанки, здебільшого квітами, які вона надзвичайно любила. Її писанки були ніжні, тендітні, без яскравих барв…».



Леся Українка в дуже ранньому віці виявила схильність до музики. Незаперечний факт: вона володіла абсолютним музичним слухом (рідкісним хистом) . Зізнавалася, що, напевне, з неї вийшов би значно досконаліший музика, ніж поет, якби не жорстокість долі. Справді, в 9 літ Лариса Косач на фортепіано «вже грає зі школи» (за словами матері). Але в 11 років «з’явилася припухлість на лівій руці, рука боліла, і це заважало грати на фортепіано» ; у 12 років – операція кисті лівої руки, видалення кісточок, уражених туберкульозом. «Деякі рухи цієї руки залишилися обмежені, але все ж Леся зовсім добре могла нею все робити, навіть грати…». У 14 років захоплення музикою триває: з Києва до Колодяжного привезли рояль. «Її музику було надзвичайно приємно слухати, далеко приємніше, ніж багатьох блискучих техніків-віртуозів… Грала так найчастіше вечорами, - без світла, в темряві, коли не дуже хто слухав, - свої імпровізації, - згадувала сестра письменниці Ольга. – Власне, імпровізації, а не зафіксовані композиції, бо кожен раз це було щось інше. Це була наче не музика, а розмова…»
У 19 літ, після двомісячного безперервного лежання з витягуванням хворої ноги ( на 11 день після зняття пов’язки), стала грати на фортепіано, перемагаючи біль при сидінні. «Одна тільки й потіха серед копи лих, - пише поетеса до брата Михайла в листі від 30 травня 1890 року, - що я на фортепіано немов трохи лучче стала грати (се, вже, бачиш, мені так здається)».
Добре відомо, що протягом усього життя спрага до музики в Лесі Українки так і залишилася невтамованою. «Чи привезли вже фортепіано? Ах, який жаль, що тут у мене ніякого інструмента нема! Без музики просто хоч вішайся!» - бідкається поетеса під час переїздів (лист до матері від 5 травня 1891 року, надісланий з Євпаторії). Чому ж поезія – мелодія слова – не могла замінити їй музику?
Театральні зацікавлення поетеси з дитинних літ, ще з часів Звягеля, виразно виявлялися в театралізованих дитячих забавах, що оживляли образи античної міфології, поліського фольклору в уважній прихильності до народних ігор та обрядів, у численних домашніх виставах. Покровителькою цих видовищ здебільшого була Олена Пчілка, а серцем і душею, або інакше кажучи, режисером – Леся Українка.
Отже, драматичний хист поетеси виявився дуже рано. «Почалося все, - як відзначає М.Зеров, - із дитячих забав – «Іліади» та «Одіссеї», що експромтом драматизувалися у звягельському садку, та з тих дитячих фантазій, про які читаємо в поезії «Мрії». У спогадах людей із найближчого оточення Лесі Українки знаходимо чимало свідчень щодо раннього захоплення її сценічним мистецтвом. Зі спогадів сестри Лідії : «Цілий день бігаємо по усіх-усюдах і ціле літо граємо все в одну гру: Іліаду і Одіссею. Маленької Лесічки ще тоді не торкнулася та лиха хвороба, яка зробила з усього життя її безнастанне страждання… У наших епічних іграх того літа вона завше була Андромаха – втілення усіх доброчинів…»
Поряд із античною та християнською міфологією, героїчними лицарськими легендами змалку живили Лесину уяву давні перекази та легенди рідного краю.
Дитячі забави поступово прибирають дедалі виразніших театральних форм. Тому всіляко сприяє родинна атмосфера. Досвідчена письменниця Олена Пчілка виступає палкою прихильницею вистав. Сама бере участь у любительському лицедійстві. Домашні вистави влаштовувалися в Косачів у Луцьку, Колодяжному, Києві, Гадячі. «Іноді в селі, - розповідає Ольга Косач-Кривинюк про побут у Колодяжному, - влаштовувались вистави – живі картини. Мати написала історичну драму в 5 діях «Кармелюк». Розіграти її не було змоги – не вистачало ні людей, ні засобів. Тоді вирішили ставити її в ляльковому театрі. Леся була за режисера, художника, артиста – за всіх. Зробили багато ляльок, декорації. Навіть пожежу панського будинку, підпаленого Кармелюком, показали. Цей ляльковий театр користувався великим успіхом у Колодяжному і вносив чимало радості в наше життя».
Вельми цікаві й промовисті спогади дочки композитора Галини Лисенко про київську домашню постановку опери «Зима і Весна». «Ця опера є значно серйознішою і складнішою, аніж інші – теж дитячі – «Коза-Дереза» і «Пан Коцький», а між тим «артистичні сили» складалися з самих дітей. Я і тепер дивуюсь, коли згадаю, як це ми, діти, змогли подолати такі труднощі. Та, певно, вирішальною була допомога дорослих. Одним із найкращих порадників і постійних керівників у цій справі була Леся Українка, або просто Леся, як у нас тоді її звали… Вона режисер і балетмейстер, костюмер і декоратор, а до того ще й суфлер. Леся сама придумувала ескізи і шила вбрання для Осені, Зими, Сніговика і Весни. Згадуючи цю виставу, і тепер дивуюсь – звідки в неї бралося стільки енергії, любові до цієї справи, а головне – терпіння і витримки. Щодня ж Леся приходила муштрувати нас, приміряти костюми, повторювати рухи, а саме за цим Леся дуже слідкувала. Бувало, що нам уривався терпець, і ми втікали куди попало. Та невблаганний режисер ловив нас, виволікав з-під канапи або із-за якоїсь шафи і становив кожного на своє місце. Не пам’ятаю, щоб Леся коли-небудь з цього приводу дратувалась, – завжди спокійна, лагідна, ще й жартує».
Із наведених свідчень поетеса постає не просто пристрасним учасником, а владним розпорядником театрального дійства. Прикметно, що чи не в кожному спогаді щодо цього вжито на чільному місці слово «режисер».

ІV.Опрацювання нового матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу

Слово вчителя

Слайд№6

Здається, Леся народилася для щастя, стільки талантів дав їй Бог, така дбайлива і висококультурна родина, але життєвий шлях виявився важким, тернистим, переповненим фізичним болем і душевними муками. Гірка правда присутня в словах: « Справжній поет не повинен бути щасливим». Вона цілком стосується долі Лесі Українки. Зболена недугою, до безтями закохана у рідний край, розчарована частими розлуками з ним поетеса пише вірш «Співець»( 1889рік , журнал «Зоря»у Львові, ввійшов до збірки «На крилах пісень» 1893, цикл «Зоряне небо»)

(учні записують інформацію із слайду у зошити)

Слайд №7

Складання асоціативного грона

Кожній людині доводиться покидати на деякий час рідний дім, свою малу батьківщину. І вам , мабуть, доводилось також. У моменти розлуки в уяві людини може зявитися предмет чи явище, які є символами рідного краю. Їх називають асоціаціями. Які ж асоціації виникають у вашій уяві , коли ви чуєте слово Україна? (робота із сайдом №7)

Слайд №8

Яким же є край рідний для Лесі Українки і що означає «любити свою батьківщину» для неї?(Виразне читання поезії , С. )

Слайд №9

Будь уважним до слова (словникова робота)

Знайди у тексті речення, до яких входять слова, прочитай їх та спробуй пояснити. Перевір себе.

  • Пишно – яскраво, розкішно, красиво

  • Багрянії – густо-червоні

  • Порання - ранкова

  • Натура - природа

  • Вродливиця - красуня

  • Красила - прикрашала

  • Вільготна – вільна, нічим не обмежена

  • Дріада – німфа, покровителька дерев

Слайд №10

Поміркуємо над прочитаним

1. Які образи змальовано у вірші? (троянда, вечірня та порання зорі, пугач, гай,вітер, соловейко)

2. Який із цих образів є центральним, основним у вірші?

3.Як Леся Українка називає соловя? (співець чарівливий, натхненний співець)

4. Що ви знаєте про соловейка?

Повідомлення учнів (випереджувальні завдання)

Учень1

Він - передвісник справжньої весни в лісах та гаях, але тільки тоді розпочинає оспівувати весну, коли нап'ється води з березового листя, і співає доти, поки не перецвітуть сади. Обсипається цвіт - поступово стихає солов'їний спів. Прилітає соловейко в кінці квітня – на початку травня.

Учень2

Здавна соловейко вважався улюбленим птахом богині Лелі: як вона леліяла своєю увагою та покровительством молодих дівчат, так і він леліє своїм співом весну, людську душу і навіть кожне деревце, з якого можна почути його витьохкування.



Учень 3

Має соловейко і свою магію: якщо співає він у пізню пору літа, або коли його співу не чути ранньою весною, то треба готуватися до великої біди...



Учень 4

Цього співучого птаха настільки люблять всі, що назва «соловей» поступилася лагідному слову «соловейко»!



Слово вчителя

СОЛОВЕЙКО - Свята і вільна Божа пташка, співець добра і кохання, символ весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту. Виконати свою роботу так, як виконує свою соловейко, не здатен жоден інший птах: соловейко — найдосконаліший співочий талант пташиного світу. Навіть люди рівняються на нього, тому і кажуть про талановитого співака: «Співає, як соловейко!». Його спів настільки високий і чистий, що людина, слухаючи соловейка, підноситься духом, очищується душевно і втішається чуттями. Солов’їну пісню неможливо описати, її треба почути.



(Відео «Спів соловя)

Слайд №11

Ідейно-художній аналіз поезії (за асоціативною схемою)

1. На які частини можна умовно поділити текст? (1- весна, 2 - осінь, 3 -соловейко покидає свій край, 4 - роздум ліричного героя)

2. Який настрій характерний для кожної частини? Які слова створюють цей настрій?( 1- пишно,ясним,гордо, любо; 2 – холодна, вільготна,тихо, крик; 3 – глухо, смутно, сумний, туга, горе, жалем; 4 – огнисте слово, палке, пісня, розквітла)

3. Як поєднано частини доби із порами року у вірші?

4. У якій частині поезії є найбільше риторичних питань та окликів? Чому?(Спонукають до роздумів про значення поета для свого народу)

5. У яких рядках висловлена головна думка тексту?

Слайд № 12

Підготовка до виразного читання тексту

Памятка

  • Продумай темп кожної умовної частини вірша, щоб передати її настрій. Підкресли слова, які логічно хочеш наголосити.

  • Зверни увагу на риторичні питання та оклики, адже вони надають емоційності.

  • Зроби партитуру вірша, розстав великі (//) і малі (/) паузи, підвищення і пониження голосу.

  • Познач рядки, що виражають основну думку поезії.

  • Зосередься на думці, яку хочеш донести до слухача

Виразне читання вірша учнями, інсценізація вірша під музику(Леся Українка сама любила інсценізації різних творів, отож представимо своє бачення поезії «Співець»)

V.Релаксація.

Слайд №13 (Мистецька палітра)

Слово вчителя

Важко сказати, яка пора року найкраща – пробудження природи чи останні спалахи багряних осінніх лісів... Кожній із них віддають данину митці - поети, композитори, художники. Ми насолодилися красою природи у слові, ви спробували відтворити її настрої у своїх ілюстраціях. Проте всю велич і красу природи можна відчути при безпосередній зустрічі з нею. В наш швидкоплинний час ми іноді обіднюємо себе можливістю зупинитися, прислухатися до шелесту листя, до подиху вітру... Не встигнеш озирнутися, як промайне одна пора року за іншою, а за ними – роки. Якби ми знали, скільки втрачаємо, коли не робимо жодних спроб пізнати те, що нас оточує, що дає нам життя. Скільки людина робить для себе “відкриттів” із скарбниці природи, буваючи на одинці з нею. Я пропоную вам відпочити, послухавши музику, отож,

Антоніо Вівальді «Пори року»

Слайд №14

Художні засоби

Епітети, порівняння, персоніфікація, метафора

Слайд №15

Збагачуй мовлення

Багрянії, холодная,вічная, гарячая, новая

Повна нестягнена форма прикметників використовується для урочистості, піднесеності або для наслідування фольклорних творів

VІ. Закріплення вивченого

Слайд №16

Паспорт твору

1. Автор та назва

2. Коли написаний, надрукований, у якій збірці?

3. Рід літератури

4.Жанр

5.Вид лірики

6.Тема

7.Ідея

8. Ліричний герой вірша . Хто він і який?

9. Образи вірша. Центральний образ.

10. Художні засоби

11. Синтаксичні фігури

12. Віршування

Слайд №17

Перевір себе

  1. Леся Українка “Співець”

  2. 1889 рік, журнал “Зоря”, збірка “На крилах пісень” 1893рік.

  3. Лірика

  4. Вірш

  5. Патріотична поезія

  6. Зображення України із соловейком навесні, восени та України без соловейка

  7. Поет повинен бути вірним своїй країні

  8. Ліричний герой – патріот, який хоче бачити свою країну розквітлою

  9. Образи:зоря, троянда, весна,осінь,гай. Соловейко – центральний образ

  10. Порівняння, персоніфікація,метафора, епітети

  11. Риторичні питання та оклики

  12. Строфа чотирирядкова, римування перехресне

Слайд №18

Гра «Намисто для соловя»

Розстав слова у правильній послідовності, збираючи ряди намиста

1 ряд: образи

Зорі, роса, весна,троянда, осінь,місяць,пугач, гай, крила

2 ряд: епітети

Порання,вільготна,сумна,німа,огнисте, ясна-голосна

3 ряд: склади ідейну фразу

Леся Українка - соловейко України

Слайд №19

VІІ. Рефлексія

«Займи позицію»

Леся Українка –справді соловейко для України, співець її краси. Вона хоче, щоб…(читання вчителем напам’ять 2 останні строфи ). Ви – нащадки Лесі Українки, займіть свою позицію , продовживши думку «Та хоч би й крила мені соловїні та воля своя...»

Слайд № 20

Бліц-питання

(Дай відповідь на запитання 1-2 словами)

  1. Кому соловейко “так любо співав”? (Троянді)

  2. Кому соловейко “слав прощання”? (Вечірній зорі)

  3. Який епітет вжито із словом “осінь”?(Вільготна)

  4. Заміни слово “він” іменником у риторичному питанні “Ох, де ж він? Нема!” (Соловейко)

  5. Куди полинув соловейко?(«Де вічна весна»)

  6. “Вітер зітха, мов дріада” -художній засіб. (Порівняння)

  7. Ким є ліричний герой? (Патріотом)

  8. “Усміхалась натури краса” – художній засіб.(Персоніфікація)

  9. Які пори року описано у вірші?(Весна, осінь)

  10. На скільки умовних частин можна поділити поезію?(На чотири)

  11. У якій частині висловлено основну думку?(В останній)

  12. Що виховувати у собі спонукає поезія? (Любов до рідного краю)

VІІІ.Слово вчителя

Слайд №21

Крила

На початку уроку я висловила сподівання, що ви знайдете у своєму серці місце для Лесиного слова. Думаю, мої сподівання здійснилися. Збулася найдужча мрія Лесі Українки – злетіти і доторкнутися руками до хмар, переборюючи окови слабкого тіла. І полетіла над Україною на крилах пісня – ясна-голосна. Пісня, яка ніколи не дасть рідному краю бути в «самотині»




Вірш

Темп

Інтонація

Пишно займались багрянії зорі

Колись навесні,

Любо лилися в пташиному хорі

Пісні голосні; 

Грала промінням, ясним самоцвітом

Порання роса,

І усміхалась весняним привітом

Натури краса.

Гордо палала троянда розкішна,

Найкраща з квіток, –

Барвою й пахом вродливиця пишна

Красила садок.

А соловейко троянді вродливій

Так любо співав,

Голосом дивним співець чарівливий

Садки розвивав;

Слав до вечірньої зорі прощання,

Що гасла вгорі,

Ще ж голосніше співав на вітання

Поранній зорі…

Вже пролетів, немов пташка зальотна,

Весняний той час, –

Осінь холодная, осінь вільготна

Панує у нас.

Тихо спускається нічка осіння, –

Година сумна;

Місяць холоднеє кида проміння;

Здалека луна

Пугача віщого крик – гук єдиний.

Діброва німа.

Де ж соловейко? де ж спів солов’їний?

Ох, де ж він? Нема!

В вирій полинув, де вічная весна,

Натхненний співець.

Вічно красує там рожа чудесна,

Там теплий вітрець;

Глухо і смутно кругом на просторі,

Мій гаю сумний!

Кинув співець тебе в тузі та в горі,

Тебе й край рідний.

Тиша така тепер всюди панує.

Лиш в листі сухім

Вітер зітха, мов дріада сумує,

Із жалем глухим.

Чом я не маю огнистого слова,

Палкого, чому?

Може б, та щира, гарячая мова

Зломила зиму!

І розлягалась би завжди по гаю

Ясна-голосна

Пісня, й розквітла б у рідному краю

Новая весна.

Та хоч би й крила мені солов’їні,

І воля своя, –

Я б не лишила тебе в самотині,

Країно моя! 





































Паспорт твору

1. Автор та назва

2. Коли написаний, надрукований, у якій збірці?

3. Рід літератури

4.Жанр

5.Вид лірики

6.Тема

7.Ідея

8. Ліричний герой вірша . Хто він і який?

9. Образи вірша. Центральний образ.

10. Художні засоби

11. Синтаксичні фігури

12. Віршування

Паспорт твору

1. Автор та назва

2. Коли написаний, надрукований, у якій збірці?

3. Рід літератури

4.Жанр

5.Вид лірики

6.Тема

7.Ідея

8. Ліричний герой вірша . Хто він і який?

9. Образи вірша. Центральний образ.

10. Художні засоби

11. Синтаксичні фігури

12. Віршування


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка