Літературне читання

• 
  знає вимоги до ведення зошитів і культури записів і застосовує знання й уміння, щодо культури записів;
  

– вживає букви и, Іі, Ее, Єє,

– формування умінь самостійно записувати слова з вивченими буквами, що є іменами дітей чи дорослих, назвами продемонстрованих предметів, малюнків

– списує прозові й віршовані тексти без пропусків і заміни букв українського алфавіту російським, дотримується культури запису;

– списує, дотримуючись вимог до швидкості письма;

– самостійно записує імена дітей та дорослих, слова – назви предметів;

– складає і записує речення за малюнком, опорними словами, на задану тему;

– формулює й записує запитання за змістом тексту, малюнка та відповіді на них;

– відновлює деформований текст;

– колективно записує переказ;

– складає і записує текст за колективно складеним планом, малюнком і заголовком, малюнком і опорними словами;

– удосконалює (редагує) створений чи поданий текст;

• 
  знає, що у світі існує багато мов, що українська мова є державною мовою, що українська і російська – споріднені мови;
  

• 
  складає речення, установлює їх межі, ставить потрібні розділові знаки;
  
• 
  складає і записує текст з деформованого;
  
• 
  визначає тему тексту.
  

• 
  знає український алфавіт, вміє позначити звуки відповідними буквами;
  

• 
  знає терміни: голосний звук, приголосний звук, склад, наголос;
  

• 
  позначає, голосні звуки, знає про відмінності у їх позначенні в російській та українській мовах;
  
• 
  правильно вживає букви і, и, е, є, ї під час письма;
  
• 
  знає слова, наголос у яких не збігається в російській та українській мовах; правильно наголошує такі слова;
  

• 
  правильно вимовляє і позначає на письмі зазначені приголосні звуки;
  

• 
  розрізняє тверді і м’які приголосні;
  
• 
  диференціює тверді і м’які приголосні в російській та українській мовах;
  
• 
  правильно вимовляє звуки [ч], [шч] та [б], [п], [в], [м], [ф], [р] у кінці слів;
  

– м’яко вимовляє звук [ц´] і використовує м’який знак на позначення м’якості звука [ц´] у кінці слів;

• 
  не вживає на письмі ь після твердих б, п, в, м, ф та р (у кінці слова), а також ж, ч, ш;
  

• 
  робить звуковий аналіз слів та вживає ь для позначення м’якості приголосних перед о; правильно переносить слова з м’яким знаком перед о;
  

• 
  правильно вимовляє і пише слова з буквосполученням йо, робить звуковий аналіз таких слів. Розуміє, що буквосполучення йо становить склад, який при переносі слів розривати не можна;
  

• 
  правильно вимовляє подовжені м’які приголосні і позначає їх на письмі двома буквами;
  

– вимовляє тверді та пом’якшені приголосні перед [и], зокрема у граматичних формах (руки, дороги), перед і (жінка, шість);

– вживає на письмі після букв на позначення пом’якшених та твердих приголосних букви і, и, орієнтуючись на вимову;
Апостроф. Розвиток умінь вживати апостроф після букв б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки, переносити слова з апострофом.

– робить звуковий аналіз слів з апострофом, вживає апостроф на позначення звука [й] перед [а, о, у, і], що на письмі позначаються буквами я, ю, є, ї.

–знаходить в орфографічному словнику потрібне слово.

• 
  знає, що в кожній мові назви предметів, їх ознак, дій, кількості тощо названо словом (складає ряди таких слів), знає слова які служать для зв’язку з іншими; вживає такі слова для зв’язку з іншими у реченні;
  

– вміє знайти потрібне слово в перекладному словнику, щоб довідатись про його значення.

– пояснює лексичне значення слів;

• 
  розрізняє значення схожих за звучанням, але різних за значенням слів російської й української мов (луна – эхо, чоловік – муж, місто – го́род, горóд – огород);
  

• 
  знає, чому слово так називається (слова, значення яких вмотивоване: підберезовик, підвіконня); знає про походження деяких слів;
  

• 
  розрізняє слова, які мають одне значення і багатозначні;
  

• 
  добирає синоніми й антоніми самостійно і за допомогою словників;
  
• 
  складає ряди синонімів; вибирає з ряду синонімів найбільш влучний;
  
• 
  добирає антонімічні пари;
  

• 
  користується словниками (тлумачним, синонімів і антонімів) при доборі синонімів чи антонімів для з’ясування значення слова.
  

• 
  знає і вживає терміни: основа слова, закінчення, корінь, префікс, суфікс, споріднені (однокорінні) слова;
  
• 
  визначає основу і закінчення; змінює закінчення слова у зв’язку з іншим;
  
• 
  розрізняє закінчення у подібних словах російської й української мов;
  

• 
  визначає корінь слова;
  
• 
  добирає споріднені слова;
  
• 
  розрізняє споріднені слова і слова, близькі за значенням; форму слова і споріднені слова;
  

• 
  знає про чергуванням кінцевих звуків основи [г, к, х – з’, ц’, с’] та [о, е – і] в корені при зміні слів і словотворення;
  
• 
  змінює зазначені звуки (голосні і приголосні) при словозміні та словотворенні;
  

• 
  визначає корінь, префікс і суфікс у словах;
  

• 
  розуміє і пояснює відтінки та нове значення, яке надають суфікси словам (продавати – продавець);
  
• 
  утворює споріднені слова за допомогою суфіксів;
  
• 
  правильно вимовляє і пише слова із суфіксми;
  

• 
  розуміє і пояснює значення слів, які надають їм префікси;
  
• 
  утворює споріднені слова за допомогою префіксів;
  
• 
  правильно пише префікси з- (с-), вживає апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї;
  
• 
  розрізняє однозвучні префікси і прийменники;
  

– ненаголошені голосні звуки [е], [и]

– дзвінкі і глухі приголосні звуки в корені слів. Розвиток умінь правильно вимовляти дзвінкі приголосні звуки (крім [г] в окремих випадках) у кінці та в середині слова й позначати їх, орієнтуватись на вимову.

Одзвінчення глухих [т´], [с´] та оглушення дзвінкого [г] у деяких словах. Добір під час письма перевірних слів з такими приголосними шляхом зміни слова (моло[д´]ба – молотити – молотьба).

• 
  розпізнає ненаголошені [е], [и] в корені, вибирає перевірні з ряду споріднених слів;
  

• 
  розпізнає глухі та дзвінкі приголосні; правильно вимовляє слова із дзвінкими приголосними;
  

• 
  вміє перевіряти написання одзвінчених шляхом зміни слова;
  

– розрізняє написання слів зі спрощенням приголосних у російській та українській мовах, правильно пише такі слова;

– записує слова без подвоєння, орієнтуючись на вимову;

– володіє термінами: речення, розповідне, питальне, спонукальне, окличне речення; крапка, кома, знак питання, знак оклику; підмет, присудок, другорядні члени;

• 
  уживає речення, різні за метою висловлювання й інтонацією в усному монологічному мовленні і правильно оформляє їх на письмі;
  
• 
  уживає речення-репліки, стверджувальні й заперечні слова (так, ні) в діалогах;
  

– вживає речення, різні за метою висловлювання з комунікативною метою;

– будує речення, вживаючи сталі народні вирази;

• 
  визначає головні члени речення;
  
• 
  складає і поширює речення тощо;
  

– будує складні речення (з двох простих) за поданим зразком, схемою, вживаючи сполучники, ставлячи коми перед ними (крім і).

• 
  знає основні ознаки тексту;
  
• 
  визначає тему й основну думку тексту, добирає заголовок;
  
• 
  відновлює деформований текст;
  
• 
  визначає способи зв’язку між реченнями тексту;
  
• 
  будує текст, використовуючи одержані знання;
  

• 
  ділить текст на логічно завершені частини, складає план тексту;
  

• 
  розрізняє тексти-розповіді, описи, міркування, знає, як розпочинається вступ у тексті-описі і як закінчується такий текст;
  
• 
  
  

• 
  складає тексти різних типів;
  
• 
  визначає в тексті діалог;
  
• 
  списує тексти з діалогом;
  

• 
  колективно складає тексти різних типів.