Учень (учениця):
-
знає вимоги до ведення зошитів і культури записів і застосовує знання й уміння, щодо культури записів;
Повторення рукописних букв Іі, Єє, Її, Ґґ. Письмо слів з буквами і, и, е, є, ґ, ьо, апострофом, вжитими окремо і в реченнях.
– вживає букви и, Іі, Ее, Єє,
ї, Ґґ, ьо, апостроф під час письма;
Удосконалення вмінь списувати тексти прозові й віршовані з різними розділовими знаками, діалогом та правильно розміщувати їх на сторінці зошита.
Записувати з пам’яті (зорові диктанти), з голосу вчителя (53-55 слів).
Розвиток швидкості письма (25-30 слів за хв.). Письмо під рахунок.
Розвиток письмово мовлення.
– формування умінь самостійно записувати слова з вивченими буквами, що є іменами дітей чи дорослих, назвами продемонстрованих предметів, малюнків
– списує прозові й віршовані тексти без пропусків і заміни букв українського алфавіту російським, дотримується культури запису;
– списує, дотримуючись вимог до швидкості письма;
– самостійно записує імена дітей та дорослих, слова – назви предметів;
– складати й записувати речення за малюнком, опорними словами, на задану тему тощо
– складає і записує речення за малюнком, опорними словами, на задану тему;
– формулювати й записувати запитання за змістом тексту, малюнка, а також відповіді на запитання
– формулює й записує запитання за змістом тексту, малюнка та відповіді на них;
– відновлювати деформований текст і записувати його
– відновлює деформований текст;
– колективно записувати переказ (на дошці і в зошитах)
– колективно записує переказ;
– записувати (на дошці і в зошитах) колективно складений текст за поданим чи колективно складеним планом, малюнком і заголовком, малюнком і поданим планом, малюнком і опорними словами тощо
– складає і записує текст за колективно складеним планом, малюнком і заголовком, малюнком і опорними словами;
– удосконалювати текст: знаходити слова, що повторюються, і замінювати їх синонімами та іншими словами;
– удосконалює (редагує) створений чи поданий текст;
ІІ. Відомості з мови й правопису
2
Розвиток уявлень про різноманітність мов, російську й українську мови як споріднені, спільне й відмінне в них (на прикладах лексики, вимови, алфавіту тощо), українську мову як державну.
Учень (учениця):
-
знає, що у світі існує багато мов, що українська мова є державною мовою, що українська і російська – споріднені мови;
Повторення й активізація знань про речення, розділові знаки в кінці речень, їх інтонування та текст як групу речень, пов’язаних між собою одним змістом (темою) і логічно.
-
складає речення, установлює їх межі, ставить потрібні розділові знаки;
-
складає і записує текст з деформованого;
-
визначає тему тексту.
20
1. Звуки і букви. Норми літературної вимови й правопису
Звуки слова. Норми вимови. Правопис.
Позначення звуків на письмі буквами. Український алфавіт. Уміння швидко відшукувати слова в навчальному словнику, користуючись алфавітом.
-
знає український алфавіт, вміє позначити звуки відповідними буквами;
– уміє користуватися словником;
Ознайомлення і засвоєння термінів: голосний, приголосний звук, склад, наголос.
-
знає терміни: голосний звук, приголосний звук, склад, наголос;
Голосні звуки. Позначення їх буквами. Склад. Наголос. Ознайомлення зі словами, у яких наголос не збігається в російській і українській мовах (дóшка, топóля, дрóва). Розвиток умінь правильно наголошувати такі.
-
позначає, голосні звуки, знає про відмінності у їх позначенні в російській та українській мовах;
-
правильно вживає букви і, и, е, є, ї під час письма;
-
знає слова, наголос у яких не збігається в російській та українській мовах; правильно наголошує такі слова;
Приголосні звуки і позначення їх буквами.
Звуки [г] і [ґ], позначення їх буквами г, ґ звуки [дж], [дз], [дз´], позначення їх буквами дж, дз звукосполучення [шч], позначення його буквою щ. Розвиток умінь правильно вимовляти й позначати ці звуки на письмі.
-
правильно вимовляє і позначає на письмі зазначені приголосні звуки;
Тверді і м’які приголосні звуки. Удосконалення навичок твердої вимови звуків [ч], [шч] та [б], [п], [в], [м], [ф], [р] (у кінці слів).
-
розрізняє тверді і м’які приголосні;
-
диференціює тверді і м’які приголосні в російській та українській мовах;
-
правильно вимовляє звуки [ч], [шч] та [б], [п], [в], [м], [ф], [р] у кінці слів;
Твердий звук [ц] і м’який [ц´]. Розвиток умінь правильно вимовляти звук [ц´].
Уживання м’якого знака для позначення м’якості звука [ц´] і його відсутність після букв, що позначають тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф та р (у кінці слова), ж, ч, ш.
– м’яко вимовляє звук [ц´] і використовує м’який знак на позначення м’якості звука [ц´] у кінці слів;
-
не вживає на письмі ь після твердих б, п, в, м, ф та р (у кінці слова), а також ж, ч, ш;
Використання м’якого знака для позначення м’якості приголосних звуків перед голосним [о]. Розвиток умінь робити звуковий аналіз слів з ь перед о та правильно писати їх, переносити з рядка в рядок.
-
робить звуковий аналіз слів та вживає ь для позначення м’якості приголосних перед о; правильно переносить слова з м’яким знаком перед о;
Вимова і письмо слів із буквосполученням йо. Звуковий аналіз таких слів. Перенос їх з рядка в рядок.
-
правильно вимовляє і пише слова з буквосполученням йо, робить звуковий аналіз таких слів. Розуміє, що буквосполучення йо становить склад, який при переносі слів розривати не можна;
Подовження м’яких приголосних звуків і позначення цього явища на письмі. Уміння правильно вимовляти й писати слова з подовженими приголосними, переносити їх з рядка в рядок.
-
правильно вимовляє подовжені м’які приголосні і позначає їх на письмі двома буквами;
Пом’якшення твердих приголосних звуків перед голосним [і]. Розвиток умінь вимовляти, слухати й чути пом’якшені звуки. Вживання букв и, і після г, к, х та ж, ч, ш, щ. Уміння правильно вимовляти й писати слова з ними, орієнтуючись на вимову.
– вимовляє тверді та пом’якшені приголосні перед [и], зокрема у граматичних формах (руки, дороги), перед і (жінка, шість);
– вживає на письмі після букв на позначення пом’якшених та твердих приголосних букви і, и, орієнтуючись на вимову;
Апостроф. Розвиток умінь вживати апостроф після букв б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки, переносити слова з апострофом.
– робить звуковий аналіз слів з апострофом, вживає апостроф на позначення звука [й] перед [а, о, у, і], що на письмі позначаються буквами я, ю, є, ї.
Робота з орфографічним словником. Формування умінь користуватися ним для перевірки написання слів.
–знаходить в орфографічному словнику потрібне слово.
4
2 Слово. Номінативне значення слова
Слова, що називають предмети, їх ознаки, дії. Складання рядів слів, за цими ознаками. Збагачення мовлення учнів такими словами.
Слова, що служать для зв’язку з іншими: прийменники під, над, з, біля (кого), в (у), на, сполучники (і, а, але, що, щоб) (без використання термінів).
Формування умінь вживати їх для зв’язку слів під час побудови речень.
Робота з перекладним українсько-російським словником.
Учень:
-
знає, що в кожній мові назви предметів, їх ознак, дій, кількості тощо названо словом (складає ряди таких слів), знає слова які служать для зв’язку з іншими; вживає такі слова для зв’язку з іншими у реченні;
– вміє знайти потрібне слово в перекладному словнику, щоб довідатись про його значення.
6
3. Лексичне значення слова
Учень (учениця):
Спостереження за лексичним значенням слова.
– пояснює лексичне значення слів;
Розрізнення слів, близьких за звучанням, але різних за значенням у російській та українській мовах.
-
розрізняє значення схожих за звучанням, але різних за значенням слів російської й української мов (луна – эхо, чоловік – муж, місто – го́род, горóд – огород);
Спостереження за мотивованим значенням слова. Походження деяких слів, назв міст, імен.
-
знає, чому слово так називається (слова, значення яких вмотивоване: підберезовик, підвіконня); знає про походження деяких слів;
Спостереження за випадками багатозначності слова.
-
розрізняє слова, які мають одне значення і багатозначні;
Слова, близькі за значенням (синоніми). Розвиток умінь вибирати слова, близькі за значенням, з групи поданих слів та добирати їх самостійно, складати ряди синонімів (3-4 сл.)
Слова, протилежні за значенням (антоніми). Добір антонімічних пар.
-
добирає синоніми й антоніми самостійно і за допомогою словників;
-
складає ряди синонімів; вибирає з ряду синонімів найбільш влучний;
-
добирає антонімічні пари;
Словники синонімів і антонімів, перекладні та тлумачні словники.
-
користується словниками (тлумачним, синонімів і антонімів) при доборі синонімів чи антонімів для з’ясування значення слова.
17
5. Будова слова. Правопис
Учень (учениця):
2
Засвоєння термінів: основа слова, закінчення, корінь, префікс, суфікс, споріднені (однокорінні) слова.
Основа слова і закінчення (форма слова). Їх графічне позначення. Роль закінчень у слові. Змінювання закінчень у зв’язку з запитаннями (на прикладі словосполучень). Залежність закінчень від твердості-м’якості кінцевого приголосного (школа – школою, земля – землею). Розрізнення закінчень у словах російської й української мов, що є подібними.
-
знає і вживає терміни: основа слова, закінчення, корінь, префікс, суфікс, споріднені (однокорінні) слова;
-
визначає основу і закінчення; змінює закінчення слова у зв’язку з іншим;
-
розрізняє закінчення у подібних словах російської й української мов;
2
Корінь слова і його графічне позначення.
Споріднені слова. Розвиток умінь добирати їх, групувати (за спорідненістю). Розвиток умінь розрізняти споріднені слова і слова, близькі за значенням (синоніми), форму слова й споріднені слова.
-
визначає корінь слова;
-
добирає споріднені слова;
-
розрізняє споріднені слова і слова, близькі за значенням; форму слова і споріднені слова;
2
Спостереження за чергуванням голосних і приголосних звуків у корені слова. Розвиток умінь змінювати звуки [о, е – і] та [г, к, х] на [з´, ц´, с´] при словозміні і словотворенні.
-
знає про чергуванням кінцевих звуків основи [г, к, х – з’, ц’, с’] та [о, е – і] в корені при зміні слів і словотворення;
-
змінює зазначені звуки (голосні і приголосні) при словозміні та словотворенні;
3
Складові основи: корінь, префікс, суфікс і їх графічне позначення.
Суфікс. Спостереження за зміною значення чи відтінків у значенні, яких надають суфікси: продавати – продавець, дівчина – дівчинка. Суфікси пестливості, ласкавості -еньк-, -есеньк-, -ісіньк- та згрубілості -езн-, -енн-, -ище- (величезний, сташенний, вовчище). Творення споріднених слів за допомогою суфіксів. Розвиток умінь правильно вимовляти й писати суфікси: -ець-, -ськ-, -зьк-, -цьк-. Правильне наголошування слів з суфіксом -еньк- (мале́нький) і суфіксами -ськ-, -цьк- -зьк-.
-
визначає корінь, префікс і суфікс у словах;
-
розуміє і пояснює відтінки та нове значення, яке надають суфікси словам (продавати – продавець);
-
утворює споріднені слова за допомогою суфіксів;
-
правильно вимовляє і пише слова із суфіксми;
– правильно наголошує та записує слова з суфіксами -еньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк-: мале́нький, росі́йський, украї́нський;
3
Префікс. Спостереження за роллю префіксів у словах. Творення споріднених слів за допомогою префіксів. Увага до їх значення.
Правопис префіксів роз-, без-, з-(с-).
Апостроф після префіксів.
Розрізнення однозвучних префіксів та прийменників (практично).
-
розуміє і пояснює значення слів, які надають їм префікси;
-
утворює споріднені слова за допомогою префіксів;
-
правильно пише префікси з- (с-), вживає апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї;
-
розрізняє однозвучні префікси і прийменники;
3
Правопис голосних і приголосних у корені слова:
– ненаголошені голосні звуки [е], [и]
– дзвінкі і глухі приголосні звуки в корені слів. Розвиток умінь правильно вимовляти дзвінкі приголосні звуки (крім [г] в окремих випадках) у кінці та в середині слова й позначати їх, орієнтуватись на вимову.
Одзвінчення глухих [т´], [с´] та оглушення дзвінкого [г] у деяких словах. Добір під час письма перевірних слів з такими приголосними шляхом зміни слова (моло[д´]ба – молотити – молотьба).
-
розпізнає ненаголошені [е], [и] в корені, вибирає перевірні з ряду споріднених слів;
-
розпізнає глухі та дзвінкі приголосні; правильно вимовляє слова із дзвінкими приголосними;
-
вміє перевіряти написання одзвінчених шляхом зміни слова;
2
Правопис слів типу сонце, серце, чесний.
– розрізняє написання слів зі спрощенням приголосних у російській та українській мовах, правильно пише такі слова;
2
Правопис слів типу клас, група, колектив.
– записує слова без подвоєння, орієнтуючись на вимову;
16
Синтаксичні відомості. Пунктуація
Речення
Ознайомлення з термінами та їх засвоєння: речення, розповідне, питальне, спонукальне, окличне речення; крапка, кома, знак питання, знак оклику; підмет, присудок, другорядні члени
Види речень за метою висловлювання (і за інтонацію). Звертання в спонукальних реченнях. Кома при звертанні. Окличні речення. Розділові знаки в кінці речень залежно від інтонації.
Речення-репліки. Стверджувальні й заперечні слова-речення (Так. Ні.), спостереження за вживанням таких речень у діалозі.
Розвиток умінь вживати речення, різні за метою висловлювання й інтонацією, щоб розповісти, одержати інформацію про когось, щось, місце, час дії, спонукати когось до якоїсь дії, вживання речень-реплік у діалогах.
Учень (учениця):
8
– володіє термінами: речення, розповідне, питальне, спонукальне, окличне речення; крапка, кома, знак питання, знак оклику; підмет, присудок, другорядні члени;
-
уживає речення, різні за метою висловлювання й інтонацією в усному монологічному мовленні і правильно оформляє їх на письмі;
-
уживає речення-репліки, стверджувальні й заперечні слова (так, ні) в діалогах;
– вживає речення, різні за метою висловлювання з комунікативною метою;
Розвиток умінь будувати речення різних видів з уживанням сталих народних виразів (фразеологізмів).
– будує речення, вживаючи сталі народні вирази;
Головні (підмет і присудок) та другорядні члени речення (без засвоєння термінів). Речення, що складаються тільки з головних членів (не поширені). Формування умінь складати такі речення й поширювати їх.
-
визначає головні члени речення;
-
складає і поширює речення тощо;
Ознайомлення зі складним реченням. Уміння будувати складні речення з двох простих за зразком, графічною схемою тощо, вживати сполучники і, що, щоб, який (-а, -е), бо. Кома перед сполучниками (крім і, якщо він не повторюється).
– будує складні речення (з двох простих) за поданим зразком, схемою, вживаючи сполучники, ставлячи коми перед ними (крім і).
8
Текст
Учень (учениця):
Активізація знань про текст та його структуру, його тему та основну думку, добір заголовка. Спостереження за способами зв’язку між реченнями. Уміння використовувати їх в процесі складання власних текстів.
-
знає основні ознаки тексту;
-
визначає тему й основну думку тексту, добирає заголовок;
-
відновлює деформований текст;
-
визначає способи зв’язку між реченнями тексту;
-
будує текст, використовуючи одержані знання;
Поділ тексту на логічно завершені частини. Абзац. Структура і план тексту.
-
ділить текст на логічно завершені частини, складає план тексту;
Типи текстів (розповідь, опис, міркування). Особливості їх будови.
-
розрізняє тексти-розповіді, описи, міркування, знає, як розпочинається вступ у тексті-описі і як закінчується такий текст;
-
Спостереження за оформленням на письмі тексту з діалогом. Уміння правильно списувати такі тексти.
-
складає тексти різних типів;
-
визначає в тексті діалог;
-
списує тексти з діалогом;
Колективне складання текстів різних типів (усно й письмово) за опорними словами, малюнками, даним початком і т.п.
-
колективно складає тексти різних типів.
2
Повторення в кінці року.
Соціокультурна лінія
|
Закріплення і розширення знань, одержаних у 2 класі: про Україну як незалежну багатонаціональну державу,про Київ – столицю України, її розташування на Дніпрі.
Гривня – грошова одиниця України. Зображення на гривні видатних діячів історії і письменників.
Визначні українські письменники – Т. Г. Шевченко, Леся Українка.
Українська культура: народні символи і обереги, пошана батьків, пошанна форма звертання.
Народні звичаї, зустріч Різдва, страви, колядки, щедрівки, Великдень, писанки і писанкарство, закликання весни, обрядове печиво, веснянки. Українські дитячі ігри-співанки.
Етикетна лексика, словесні форми на вираження привітання й прощання, побажання, доброзичливості.
Встановлення соціальних контактів з однолітками й дорослими у зв’язку з різними життєвими обставинами (на пошті у магазині, бібліотеці, на вулиці, у транспорті тощо).
|
Учень (учениця):
-
знає, що Україна – багатонаціональна держава, що столиця України – Київ;
-
знає грошову одиницю в Україні, називає окремих історичних осіб і письменників;
-
узгоджує слово гривня зі словами-назвами кількості (1 гривня, 2 гривні, 5-20 гривень);
– знає народні символи, обереги й розповідає про них;
-
знає пошанну форму звертання в Україні до батьків і до дорослих і вміє шанобливо звертатися до них;
-
знає народні звичаї зустрічати Різдво, Новий рік, засівання, щедрівки, колядки;
-
знає, як закликають весну, веснянки, дитячі ігри весною;
-
засвоїв етикетну лексику і словесні формули на вираження привітання, прощання, подяки, вибачення, прохання, побажання тощо;
– вміє встановлювати соціальні контакти: (розігрувати ролі) учень – учень, учень – учитель, учень – бібліотекар, учень – перехожий, продавець – покупець.
|
|