Ломачинська Тетяна Василівна



Скачати 93.56 Kb.
Дата конвертації10.03.2016
Розмір93.56 Kb.
Ломачинська Тетяна Василівна

вчитель початкових класів

Леміщиської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

Жашківської районної ради Черкаської області


Виховання патріотизму в сучасній школі
Визнач своє місце в оточенні вихованця. Допоможи йому відповісти на питання, які йому ставить білий світ. І твоє щастя буде без меж, бо ти зробиш ще одну людину духовно багатою. На світі добавиться краси, порядності, а значить щастя .

Олександр Захаренко
Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу. В наш складний час загальнолюдські цінності переосмислюються по-новому. У світі повинні панувати взаєморозуміння і взаємоповага. Хочеться вірити, що все, що ми вкладаємо в душі наших дітей принесе в майбутньому плоди добра, справедливості, чуйності, взаємодопомоги. І, найголовніше, формування загальнолюдських цінностей може реалізувати такий омріяний багатьма мир у всьому світі!

Одним із головних завдань освіти є створення умов для виховання свідомих громадян-патріотів, які зможуть збудувати заможну, духовну і матеріально багату державу. Патріотизм покликаний дати новий поштовх для розвитку духовності нації. Це є нагальною потребою і держави, і суспільства, і особистості.

Складовими патріотизму є:


  • любов до Батьківщини, родини, отчого дому, рідної мови;

  • віра у світле майбутнє;

  • повага та доброзичливе ставлення до народу, його історії і культури;

  • готовність до праці на користь рідної землі;

  • дотримання та пропаганда здорового способу життя;

  • турбота про збереження природи.

Становлення громадянської свідомості починає формуватися у молодшому шкільному віці, коли досвід дитини тісно пов'язаний з усім новим, яскравим. Дитина відчуває в собі любов до своєї сім'ї, школи, місця, де живе. Активне спілкування дітей з природнім і соціальним оточенням, накопичення досвіду особистісного ставлення до системи цінностей українського суспільства, незабутні враження дитинства залишаються на все життя. Вони створюють міцний ґрунт для глибоких, усвідомлених, патріотичних почуттів, які поглиблюються в міру того, як дитина росте.

Національно – патріотичне виховання має суспільний характер. Завдяки пробудженню національно – патріотичної самосвідомості у молоді, успадкуванню нею духовних надбань українського народу, його багатовікової культури можливе відродження України. Саме про таке виховання говорив

В. О. Сухомлинський: «Виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу, коли дитина почувається часткою народу, і в ній, як сонячний промінь у краплині води, відображаються багатовікова історія цього народу, його велич і слава, його мова і надія».

Вивчення української мови та народознавства в школі має навчальне, розвивальне та виховне значення. Навчаючись української мови та народознавства, діти прилучаються до багатої культури українського народу, оскільки мають змогу ознайомитися з народними казками, загадками, приказками, прислів’ями, звичаями, традиціями нашого народу. Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, наділена глибокою громадською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.

Ефективність формування такої творчої національно – патріотичної свідомості особистості безперечно підвищується, якщо забезпечено використання педагогіки народознавства, що передбачає співпрацю, спів- діяльність, співтворчість вчителя, вихователя і учня.

Сьогодні можна з певністю констатувати, що педагогічній громадськості України повезло: вона має надзвичайний взірець патріотичного виховання громадянина саме в умовах модернізаційних суспільних змін перехідного періоду. І не даремно цей унікальний досвід названий «Сахнівським чудом». Його засновником, організатором, генератором ідей був талановитий педагог, чудова людина, справжній патріот - Олександр Антонович Захаренко. Він майже 40 років свого життя присвятив Сахнівській школі, що на Черкащині, пройшовши шлях від учителя до академіка АПН України. Книги О.А. Захаренка стали енциклопедією повчань для багатьох учнів. Щирі патріотичні почуття звучать у його словах: «Вам належить підставити свої плечі аби не лише виправити становище, вивести країну з затяжної кризи, а вивести її в передові країни світу з розвинутою економікою, медициною, освітою, сільським господарством, культурою і значним духовним потенціалом. Вам належить стати вище своїх батьків, працювати краще за них, щоб покрити їх борги і ніколи не стояти на колінах з простягнутою рукою. Вам належить знайти шляхи виходу з бідності і убогості, приниження і страху. Вам належить на весь зріст стати на захист прав людини, прав дитини, прав громадянина України. Вчіться, щоб ні ви, ні ваші діти, не були рабами ні в себе, ні за кордоном. Світло знань виводить людей із темряви, робить їх щасливими, осяває глибоким змістом сутність нашого існування в цілому всесвіті.»

Уся робота в школі повинна бути спрямована на досягнення мети -– формування духовно розвиненої особистості, людини, високо свідомого громадянина-патріота.

Формувати у дітей почуття гуманності, співчуття, толерантності, честі, любові, дружби, патріотизму як ціннісних орієнтацій, що мають бути втіленими в життя та норми поведінки – у такому напрямі потрібно працювати в школі. Перші кроки в реалізації цієї проблеми, на мою думку, полягають в утвердженні загальнолюдських цінностей. Це основа, на яку необхідно спертися в період метаморфози цінностей та ціннісних орієнтацій, зумовлених радикальними змінами в суспільстві. Щоб виховувалися високодуховні громадяни України, патріоти рідного краю, потрібно, щоб у школі панував дух добра, теплоти стосунків, поваги один до одного.

Основне завдання вчителя допомогти дітям, поряд зі здобуванням знань, навчатися жити у цьому великому світі за законами добра, краси; вміти розрізняти «добро» і «зло», шанувати історичні пам’ятки краю, любити рідну культуру, мову; стати національно свідомими громадянами — патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі.

І тут, говорячи про патріотичне виховання учнів, не можна не згадати досвід видатного вчителя О.А.Захаренка, який вважав, що «…патріотами не народжуються. Ними стають у процесі становлення особистості, в процесі виховання і впливу засобів масової інформації на кожну людину. Патріотичні почуття – це сплеск емоцій, які виникають у пориві спільної праці, щоб знайти вихід із безвиході, щоб захистити свою незалежність і волю. Патріотизм – це святе почуття, яке не піддається осміюванню, яке кличе на подвиг і навіть приводить до самопожертви в ім’я Батьківщини, в ім’я дітей, яким належить майбуття, в ім’я людини. Патріотичні почуття не притаманні тим, хто не любить свою країну, хто не живе її турботами, а дбає лише про власну кишеню. Не властива їм національна гордість – сестра реального патріотизму» [1, с.78-79]. Великий педагог цим твердженням доводить, що патріотизм і патріотичне виховання — явища конкретно історичні. Для кожної епохи характерне як своє бачення сутності цих феноменів, так і пошук шляхів і методів їх реалізації.

Останнім часом діти та молодь стали більше приділяти увагу таким поняттям, як любов до України, патріотизм, громадянський обов'язок. Все частіше центральне місце в їхньому світогляді займають терміни: синьо-блактиний прапор, євроінтеграція, майбутнє держави.

Отже, патріотизму потрібно вчити, потрібно його виховувати зв'язку з цим педагогам усіх ланок освіти необхідно приділяти увагу патріотичному вихованню, і при цьому враховувати інтереси дітей та молоді в комплексі зі змінами, які відбуваються у суспільстві.

Я переконана, що й сам вчитель повинен бути великим патріотом своєї країни, адже відомо, який значний вплив на школярів має особистість вчителя.

Високі почуття патріотизму мають свої корені в національних традиціях, в рідній мові та національної культури, в стінах батьківського дому і на стежці серед живої, не скаліченої природи біля рідного будинку. Розкрити це допоможе Основний Закон нашої країни. Саме Конституція дає можливість людині відчути себе юридично, соціально, морально й політично дієздатною. Основна мета громадянського виховання – виховання у людини моральних ідеалів суспільства, почуття любові до Батьківщини (патріотизму), прагнення до миру, потреби у праці на благо суспільства [2,с.257,268].

Патріотичне виховання охоплює всіх учасників навчально-виховного процесу, сприяє формуванню у дітей та утвердженню у педагогів і батьків національних та загальнолюдських цінностей, особистісних якостей, що притаманні громадянину України.

У сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна ціною життя Героїв Небесної Сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває патріотичне виховання дітей та учнівської молоді.

Події останніх місяців дають підстави стверджувати, що переважна більшість громадян України, серед яких є і діти, і молодь, виявили високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію.

Проявом патріотичного духу, свідченням формування Української політичної нації стало масове використання української національної та державної символіки, українського традиційного одягу, жовто-блакитних кольорів. Не залишилась осторонь і наша школа. Я вважаю, що колектив учителів має бути сформований не випадково, а цілеспрямовано. В ньому повинні бути і досвідчені педагоги, і молоді, але бажано, щоб всі були красиві душею! Педагоги нашої школи прагнуть, щоб навчальний рік для учнів був сповнений не тільки навчальними успіхами та відкриттями,а й цікавими виховними заходами, календарними та обрядовими святами. Спільно з батьками учнів педагоги нашої школи проводять змістовну, цікаву, різноманітну за формами позаурочну роботу з національного виховання учнів, відродження українських звичаїв і традицій.

Наша школа звичайна сільська: 50 учнів, 14 педагогів. Як же ми працюємо? Жодна дитина не залишається без уваги класного керівника.

Традиційно навчальний рік розпочинається – Днем знань. Але цього року він пройшов особливо урочисто: діти були у вишиванках, фасад школи був розмальований, а учні 9 класу подарували торт. З метою організації патріотичного виховання учнівської молоді в нашій школі проводяться різноманітні заходи: лекції, бесіди, уроки пам’яті, години спілкування, зустрічі з воїнами АТО, виготовлення оберегів та написання листів воїнам, участь в різноманітних акціях («Зігрій солдата», «Новорічні та різдвяні привітання» і т.д.). Зустрічі з такими героями мають ще більший вплив на патріотичні почуття учнів. У ході зустрічей відбувається оцінювання історичних явищ на основі принципів історичної достовірності, науковості, гуманізму, доброчинності, а також з позицій забезпечення взаємозв’язку між поколіннями.

У школі створено стенди пам’яті Героїв Небесної Сотні, виготовлені обереги, передана волонтерам сітка. За що діти отримали подяки.






Перший захід було присвячено тлумаченню самого поняття «патріотизм», розкриттю суті життя людини-патріота. Після роз’яснень учителя діти жваво включились в обговорення питань:

- які риси характеру мають бути властиві такій людині?

- чи завжди патріот – це сильна, хоробра, мужня особа?

- чи може людина з фізичними вадами бути патріотом?

- чи можна бути патріотом, працюючи в рідному селі?

- чи обов’язково бути дорослим, щоб зватись патріотом?

Учні висловлювали свої думки, наводили приклади. У підсумку бесіди колективно дійшли до розуміння того, що патріотом може бути кожен, що кожен може поставити собі за мету зростати саме таким. У подальшому житті класу діти намагаються співставляти свої вчинки, слова, наміри з високим званням «Патріот»: чи справжній патріот зробив би (сказав би, намагався б) так, як ти.

Для кожного з нас Україна перш за все – це земля наших предків.

Рідна мова, історія народу, його традиції, звичаї та обряди, зокрема фольклор, різні види народного мистецтва й художня творчість, народні символи та народна символіка, - все це є тим благодатним грунтом, на якому зростає національна свідомість. Засвоєння, зберігання і розвиток традицій і звичаїв українців є важливим засобом зміцнення національної свідомості.


Під час проведення гуртку «Флористики й дизайну» під керівництвом Худолій Л.В. діти виготовляють традиційні українські квіти, писанки,вироби з бісеру.

Результатом патріотичного виховання має бути сформованість почуття патріотизму, яке означає прояв особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї незалежності до України, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини.


Література

1.Конституція України –Київ – 2006, 123

2. Академія педагогічних наук України

Академік із Сахнівки –Черкаси -2008, 438



3. Методичні рекомендації з організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді у 2014/2015 навчальному році (Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 27.11.2014 № 1/9-614) http://www.osvita.ua/legislation/pozashk_osv/44204/

4. І.Д. Бех, К.І. Чорна. Програма українського патріотичного виховання дітей і молоді. Київ. 2014 http://library.ippro.com.ua/attachments/article/375/Програма%20українського%20патріотичного%20вихованняd.pdf


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка