Лсш І-ІІІ ст. №57 ім. Короля Данила вчитель Рибак М. Ю



Скачати 67.42 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір67.42 Kb.
ЛСШ І-ІІІ ст. № 57 ім. Короля Данила




вчитель Рибак М.Ю.
Сцена прибрана вишиваними рушниками. Біля портрету Т. Г. Шевченка ваза з квітами .В кутку сцени стоїть хатинка у вікні якої видно світло.

Перед початком свята звучить музика.




  1. Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.
Ведучий: Саме в такий березневий час засяяла над Україною немеркнуча зоря Тараса Шевченка – відомого всьому світу Кобзаря – співця знедоленого українського народу .

Він побачив світ 9 березня 1914 року в селі Моринцях на Київщині в родині кріпака.




  1. В похилій хаті, край села,

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.
Ведучий: Того дня народилася панові ще одна кріпацька душа, а Україні – її гордість і слава, її великий народний співець.
Ведуча: Будучи дитиною Тарас мріяв побачити залізні стовпи, що підпирають небо.
На сцені стоїть лавка. На ній сидить дідусь. Звучить музика «Од Києва до Ольстера»

Сценка № 1
Дід: О, з’явилась приблуда! Катруся вже очі вигляділа, зорячи за тобою.

Тарас: Діду, а чому це з Микитою усі прощаються?

Дід: Виміняв його пан на хорта. Продав.

Тарас: Як це на хорта?

Дід: Така кріпацька доля, синку.

Тарас: Ну чому, чому я вранці не взяв його із собою подивитися на стовпи, що підпирають небо? Він вищий, то, певне, з могили побачив би ті стовпи. Якби Микити не було вдома, то пан не продав би його.

Дід: Значить, ти ходив аж до могили.

Тарас: Ходив, а стовпів так і не побачив.

Дід: Тебе хоч прив’язуй удома із твоїми вигадками. Добре твій батько каже, що з тебе вийде або щось велике, або ледащо. А якби ти заблудився?

Тарас: Та я й заблудився… Йшов до Моринець, а думав, що іду в Кирилівку . Проте з чумаками приїхав. Як справжній чумак. Діду, а я вже знаю, чому шлях називається Чорним.

Дід: Чумаки розказали?

Тарас: Еге ж.

Дід: Важка чумацька доля.
Звучить музика «Од Києва до Ольстера».


  1. Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, малого, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.


  1. «Учися, серденько, колись

З нас будуть люди», - ти сказала,

А я послухав, і учивсь

І вивчився. А ти збрехала.


  1. Які з нас люди? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли, у нас нема

Зерна неправди за собою.


  1. Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава – заповідь моя.

Ведуча: Читати Тарас навчився дуже рано. Одного дня дід сказав, що час уже Тараса до дяка в науку віддати. У цій науці дяк особливо «відзначав» березовими різками Тараса, що був непосидючий і невгамовний.
Перед сценкою «В широкий світ» звучить музика пісні «Ходить сон».
Сценка № 2

«В широкий світ»

Тарас: ( виходить з хати дяка з вузликом у руках і скрадається до воріт )

Кінець!.. Кінець!.. Ні довше годі

Терпіти, жити наче злодій,

Мов заєць травлений. Сюди

Мені вже більше не вертатись

До …клятої цієї хати .-



Оксана: ( виходить з-за хати)

Тарасе!


Тарас:) (приклав пальця до вуст)

Цить!


Оксана: (тихіше) Ти що? Куди?

Тарас: Цить, не галасуй!

Оксана: (бере його за руки) Чому поблід ти? Чого дрожиш? Скажи, їй

Богу!


Тарас: Ходи там дальше не дорогу, там безпечніш.

Знаєш, терпіти знущань дяка не стало сил…

Не вчитель він – катюга лютий,

П’яниця злющий все пропив,

Все до шага. А школярів січе лозою, б’є і лає,

Не вчить, лиш морить і карає, Оксаночко…



Оксана: Тарасе, друже,

Ну, що ж… Я знаю, це болить,

Та що робити? Не сумуй же,

А лиш терпи.



Тарас: Ні, хто терпить ,того ще дужче б’ють.

Та цить! Тобі я, скажу, що скоїлося.

Це, бач, таке зо мною діло:

Ось п’яний дяк прийшов до хати,

Нас вибив – сам звалився спати.

Я, бачивши, що він лежить

На лаві п’яний, взяв лозину

І його висік…



Оксана: Що, дяка?

Тарас: Ні, ката свого! Бо й яка інакша плата…

Оксана: Бійся Бога, він тебе вб’є!

Тарас: Тепер він спить,

А я піду собі , небого

Далеко там, в широкий світ,

В цю безталанну Україну.

Скрізь живуть люди, - не загину,

Може до хати десь приймуть

І розуму навчатимуть.

Оксана: Загинеш, хлопче, на чужині,

В чужій незнаній стороні,

Ти ще малий такий…

О, ні! Не буде гірш, як в тій хатині

Колиб я вільний був! Тоді

Тарас:

Хлоп’ят не бив би без провини

Щодня, щоранку, щохвилини

Дячок – п’яниця лиходій.

За всіх покривджених сиріт

До бою визвав би я світ,

За всіх катованих і битих

Я став би на катів неситих,

Та ще немає в мене сил…
Оксана: Як в того вірлика без крил.

А я б при твоїм боці стала,

Тобі ,Тарасе, помагала.

1 школяр: (вказує на хату) Він ще там є? Збудивсь чи спить?

Тарас: На лаві п’яний дяк лежить.
2 школяр: (заглядає у вікно) А біля нього прут лозини.

Ну, лихо знов когось постигне!



Тарас: Його постигло хоч цей раз.

3 школяр: Ти бив його? Як? Ти, Тарас?

Тарас: Мовчи, ти краще! Заслужив

Такої дяк у нас заплати:

Я так і сік ,як він навчив,

Тепер я долі йду шукати;

Чей прийме хтось мене до хати,

Чей серця ще на світі цім

Не стали каменем усім.
1 школяр: Що ж ти робитимеш там, брате?

Ти ж ще не в силі працювати.



Тарас: Піду шукать тієї долі,

Що десь блукає в чистім полі,

Що я до неї все тужив.

Щоб мудрі книги міг читати,

Учитись гарно малювати,

Пізнати всі ці дива з див.

А повернувшись із чужини,

На службу стати Україні.

Прощайте, друзі, й ти, Оксано,

Прощай! Не плачте, не тужіть,

Туги і сліз не любить світ!

Шукати правду йду кохану,

А як найду, то все покину

Немов той сокіл у імлі

До вас, мої друзі прилину

Свою спасати Україну,

Збороти кривду на землі


  1. Давно те діялось

Ще в школі,

Таки в учителя-дяка,

Гарненько вкраду п’ятака –

Бо я було трохи не голе,

Таке убоге – та й куплю

Паперу аркуш.




  1. І зроблю маленьку книжечку.

Хрестами і візерунками з квітами

Кругом листочки обведу

Та й списую Сковороду.

Або «Три царії содари»

Та сам собі у бур’яні,

Щоб не почув хто, не побачив

Виспівую та плачу.

Ведуча: Швидко повмирали батьки у Тараса. Згадуючи ці безрадіснс дні свого дитинства, Шевченко писав:


  1. Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду:

Нема куди прихилиться –

Хоч з гори та в воду.

Утопився б молоденький,

Щоб не нудить світом;

Утопився б – тяжко жити,

А нема де дітись.



  1. Ми портрет Шевченка у рушник прибрали,

Квітами із гаю його заквітчали.

Дивиться Шевченко з висоти на нас

І радіє з нами, бо прекрасний час!


  1. Усі знають в цілім світі,

Що Тарасові ми діти

Його думи, заповіти

Розцвіли в серцях, як квіти!



  1. Він для нас – це рідна мова!

Він для нас – щира розмова!

Він – це пісня колискова!

Він – це наша Україна!

Непоборена, славна,вільна!





  1. Поклін тобі, Тарасе,

Великий наш Пророче,

Для тебе вірю б’ється

Те серденько дитяче.


  1. Ти кажеш, рідний нарід

І рідний край кохати,

Для нього кажеш жити,

Для нього і вмирати!


  1. Ось тут перед тобою

Малі вкраїнські діти

Святочно прирікають,

Сповняти тії заповіти.


  1. На службу Україні

На чесне діло гоже,

В ім’я святої правди –



Благослови нас, Боже!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка