Лунає таємнича мелодія



Скачати 142.05 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір142.05 Kb.
Міністерство освіти і науки України

Політехнічний технікум Конотопського інституту СумДУ

«За кулісами Політеху»,

присвячений Дню працівника освіти



2012

Лунає таємнича мелодія
Із-за куліс: Кожного ранку о пів на восьму розсуваються завіси Політеху, оживають аудиторії і сотні студентів, затамувавши подих, чекають на чудо творчості.
Вихід артистів із задніх куліс


  1. Навіщо ми ходимо в театр?

  1. З якою метою ви відвідуєте навчальний заклад?

  2. Зараз ми це проаналізуємо.

(Відео відповідей «відпочити, розважатись, пізнати нове, зустрітись з прекрасним, побачити гру улюбленого актора, усе разом, випадково»)

  1. І кожна з відповідей знайшла своїх прихильників.

  2. І це показово: адже ще Лев Толстой сказав, що без новизни немає мистецтва.

  1. Освітянин іде на роботу за емоційним збагаченням, глибокою думкою й високим почуттям відповідальності.

  2. Адже в просторі улюбленої справи освітянин формує власний духовний світ і свідомість.

  1. Формує не сам по собі, а за активною участю студента, який прийшов, щоб осягнути життя і стати не лише його учасником, а й творцем


Фанфари вихід ведучих
В1 Працівник освіти – це терпіння бібліотекаря;

  • Точність бухгалтерії;

  • Відповідальність відділу кадрів:

  • уважність чергового;

  • працьовитість прибиральника;

  • самовідданість сантехника;

  • зваженість електрика;

  • невтомність маляра;

  • стійкість архіваріуса;

  • багаторукість коменданта;

В2.

  • ввічливість методиста;

  • мужність викладача;

  • чуйність класного керівника;

  • терпимість диспетчера;

  • привітність лаборанта;

  • дієвість заступника;

  • мудрість керівника;

  • допомога медичного працівника.

Це свято усіх Вас, дорогі друзі! Вас вітає студентство Політехнічного технікуму та Конотопського інституту СумДУ.
Худ.номер
Звучить мелодія з к/ф «Карнавал»
Вихід ведучих
В1. Доброго дня, шановні викладачі, студенти, гості!
В2. Новоспечена трупа акторів-студентів вітає вас.
В3. Один раз на рік з наближенням цього свята ми говоримо «освітяни», згадуючи при цьому не контрольну роботу чи підсумкову атестацію, а квіти та добрий настрій.
В1. І сьогодні саме такий день.
Разом: День працівника освіти.
В2. Хто у працю виснажливу втілює думку?
В3. Хто до студентів несе її подих живий?
В1. Хто дає нам знання світового ґатунку?
В2. Це все ви наші наставники!
В3. Сьогодні на честь Вашого свята ми присвячуємо Вам свій гумор, творчий запал і слова нескінченної подяки.
В1. Тематика сьогоднішньої зустрічі – театр.
В2. А ви впевнені, що, що всі присутні люблять театр?
(Здвигають плечима)
В3. А я впевнений, тому що театр і освіта - це дуже споріднені поняття.
В1. Так, це - захоплююча акторська гра викладача і студента; це декорації – реалії життя, це - тиша серед глядачів-студентів і вибух їх вигуків після закінчення пар.
В2. Я з вами згоден, взяти, наприклад, антракт в театрі і перерву в закладі. Це майже одне і те ж. Всі спішать до буфету, про щось спілкуються, сперечаються, потім дзвінок…
В3. І в коридорах знову тиша, де в залах-аудиторіях народжується нова творча епоха, герой якої - людина надзвичайної душевної краси, чиста серцем, з непідкупною чесністю, добротою і відданістю людям.
В1. Чи взявся б хто-небудь підрахувати скільки спектаклів-пар зіграв викладач, скільки пережито освітянином хвилин творчого піднесення або гіркого розчарування?
В2. З усього цього склалися роки, і коли оглянемося на них, то говоримо про традиції, згадуємо славетні імена, що були окрасою колективу.
В3. До привітального слова запрошуються директор КІСумДУ _________
Худ номер
В1. Шановні присутні! До вашої уваги відео привітання директора ПТКІСумДУ ____________

А на сцену для привітання ми запрошуємо заступника директора з навчальної роботи ______________.


(Виступ, нагородження)

Вихід ведучих
В1. Хто не любить театр? Мабуть, таких людей не має. Театральне мистецтво саме давнє з усіх мистецтв бо існує стільки ж, скільки існує людство. Та й що тут говорити: «Життя - це театр, а ми в ньому - актори» казав Вільям Шекспір і був правий.
В2. Театр - це маленька захоплююча копія, віддзеркалення нашого життя.
В3. І нашого навчального закладу із кулісами та декораціями; акторами та суфлерами; масками та спец.ефектами.
В1. Гул затих. Я вышел на подмостки.

Прислонясь к дверному косяку,

Я ловлю в далёком отголоске,

Что случится на моём веку.


В2 На меня наставлен сумрак ночи

Тысячью биноклей на оси.

Если только можно, Авва Отче,

Чашу эту мимо пронести.


В3 Я люблю твой замысел упрямый

И играть согласен эту роль.

Но сейчас идёт другая драма,

И на этот раз меня уволь.


В1 Но продуман распорядок действий,

И не отвратим конец пути.

Я один, всё тонет в фарисействе.

Жизнь прожить – не поле перейти.


Худ. номер
Із-за куліс: Життя - це доля, доля - це театр,

Де сльози, успіх, біль, аплодисменти.

Й завіса дня щоденно відкриває

Нової п’єси акти та моменти.


Лунає мелодійна мелодія. Імітація кімнати Джульєтти. Уривок У. Шекспіра «Ромео і Джульєтта».
Джульетта

Уходишь ты? Ещё не рассвело.

Нас оглушил не жаворонка голос,

А пенье соловья. Он по ночам

Поёт вон там на дереве граната.

Поверь, мой милый, это соловей!



Ромео

Нет, это были жаворонка клики,

Глашатая зари. Её лучи

Румянят облака. Светильник ночи

Сгорел до тла. В горах родился день

И тянется на цыпочках к вершинам.

Мне надо удалиться, чтобы жить,

Или остаться и простится с жизнью.


Джульетта

Та полоса совсем не свет зари,

А зарево какого-то светила,

Взошедшего, чтоб осветить твой путь

До Мантуи огнем факелоносца.

Побудь еще. Куда тебе спешить?



Ромео

Пусть схватят и казнят. Раз ты согласна,

Я и подавно остаюсь с тобой.

Пусть будет так. Та мгла – не мгла рассвета,

А блеск луны. Не жаворонка песнь

Над нами оглашает своды неба.

Мне легче оставаться, чем уйти.

Что ж, смерть, так смерть! Так хочется Джульетте.

Поговорим. Ещё не рассвело

Джульетта

Нельзя, нельзя! Скорей беги: светает

Светает! Жаворонок – горлодер

Своей нескладицей нам режет уши,

А масти трели будто разводить!

Не трели он, а любящих разводит.

И жабьи будто у него глаза.

Нет, против жаворонков жабы – прелесть!

Он пеньем нам напомнил что светло

И что расстаться время нам пришло,

Теперь беги: блеск утра всё румяней.

Ромео

Румяней день и всё черней прощанье.


Вихід ведучих-акторів
1 д. Очима ти сказав мені люблю,

Душа складала свій тяжкий екзамен,

Мов тихий дзвін гіркого кришталю,

Несказане лишилось несказаним.


2 х. Ми в світ приходим для любові,

Все інше є неправдонька гірка.


1 д. Дорогі, любі освітяни. Бажаємо Вам зустріти у своєму житті справжнє, чисте, високе почуття і вміти його зберегти на довгі-довгі роки.
Худ. номер

В1 Незнані людям задуми Творця

І неосяжність світу незбагнена.

Ми є усі акторами на сцені

Театру, що ім`я йому - «Життя».


В2 В нім режисер сплітає у вінок

Непоєднанне – віру та зневіру,

Буття яскраве – існування сіре,

Бездумність і шалений вир думок.


В3 І холод тут роз’ятрює вогонь

Гарячих душ залюблених у волю,

В театрі цьому біль зціпляють болем,

А самоту - теплом своїх долонь.


В4 Там у безсилих зроджується сила,

Що вісь земну спроможна відхилить,

Тамує за любов’ю ненасить

Усіх, хто прагне лету і окрилень…


В5 Незнані досі задуми Творця,

Що є в театрі цьому режисером.

Приходьте – там завжди відкриті двері!

Театр чекає нового гравця…


Вихід ведучих-акторів
В1. Отже, кожного ранку, о восьмій годині лунає дзвінок і розсувається завіса знань.
В2. Але, якщо розібратись то завіса відкрита завжди і коли студенти - глядачі заходять в аудиторії – зали до дзвоника, то вони мають можливість «обжитись» підготуватись до вистави, що незалежно від жанру п’єси та часу її написання, змусить обов’язково знаходитись у постійному пошуку ідеалу й істини.
В3. І студент разом з викладачем буде розробляти фасад будівлі, проект майбутньої залізниці, «ламати» голову над дизайном сайту, ознайомлюватись з новітніми технологічними процесами виготовлення деталей, планувати перспективи роботи менеджера.
В1. Розум його трудитиметься. Адже як важливо для навчання розбудити активність душі.
Худ.номер
Сценка «За двома зайцями»
Проня (З відчаєм).

Господи, чи все ж у мене на своїм місці? Чи по-модньому? Ой, мамо моя, брансолета забула надіти. (біжить до шухляди і надіває). Чи шалю, чи мантилю? Не знаю, що мені більш до лиця?.. або, може, і те і друге? Так! Нехай бачить! А книжки й нема! Коли треба, то як на злість! І, певно, знов занесла ота каторжна Химка до кухні, щоб пироги на листках саджати! Ось, слава богу, знайшла якийсь кавалок… Все одно! Ху, господи, як у мене тіпається серце. Аж пукет по грудях скакає!.. (Задумується, позираючи в дзеркало). Як би його прийняти: чи ходячи, чи стоячи, чи сидячи? Ні, краще лежачи, як і наша мадама в пенційоні приймала свого любезного. (Бере книжку й лягає на дивані.) Ей, Химко, проси!


Химка. Із-за куліс Чого просити?
Проня. Панича клич!
Химка. Із-за куліс Так би й сказали!
Голохвостий (входить тонно; в шляпі, рукавичках іпри палиці; тре часто руку об руку). Честь імєю за вєликоє шастя одрикамендуватись у собственнім вашім дому!

Проня мовчить.

Нікого нєту! Ні, Проня Прокоповна тут! (Відкашлює). Мой найнижчий поклон тому, хто в цему дому, а перед усього вам, Проню Прокоповно! (До себе). Що вона, чи не спить часом? (Відкашлює дужче). Горю, палаю, од щастя і такогог разного, милая мамзеля, што виджу вас на собственнім полу…


Проня (скинувши очі). Ах, це ви? Бонджур! А я так зачиталась! Мерси, што прийшли… Мамонько, папонько, гаспадин Голохвастов прийшов, пожалуйте!
Головохвостий. Ви ж одрикамендуйте, пожалуста!
Проня. Авжеж.
Проня. К вашей уваге творчий подарок.
Голохвостий. Встречайте.
Худ.номер
Сценка «Лісова пісня»
Мавка:

Не руш! Не руш! Не ріж! Не убивай!


Лукаш:

Та що ти, дівчино? Чи я розбійник?

Я тільки хтів собі вточити соку з берези.
Мавка:

Не точи! Се кров її.

Не пий же крові з сестроньки моєї!
Лукаш:

Березу ти сестрою називаєш?

Хто ж ти така?
Мавка:

Я – Мавка лісова.


Лукаш (не так здивовано, як уважно придивляється до неї)

А, от ти хто? Я від старих людей про мавок чув не раз, але ще зроду не бачив сам.


Мавка:

А бачити хотів?


Лукаш:

Чуму ж би ні?.. Що ж, ти зовсім така, як дівчина… ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька, і якось так убрана не по-наськи…

А чом же в тебе очі не зелені? (Придивляється.)

Та ні, тепер зелені… а були, як небо сині… О! тепер вже сиві, як тая хмара… ні, здається чорні, чи, може, карі… ти таки дивна!


Мавка:

Чи гарна ж я тобі?


Лукаш: (соромлячись)

Хіба я знаю?


Мавка: (сміючись)

А хто ж те знає?


Лукаш: (зовсім засоромлений)

Ет, таке питаєш!..


Мавка: (щиро дивуючись)

Чому ж сього не можна запитати?

Он бачиш там питає дика рожа: «Чи я хороша?»

А ясень їй киває в верховітті: «Найкраща в світі!»



Лукаш:

А я й не знав, що в них така розмова.

Я думав – дерево німе, та й годі.
Мавка:

Німого в лісі в нас нема нічого.


Лукаш:

Чи то ти все отак сидиш у лісі?



Мавка:

Я зроду не виходила ще з нього.


Лукаш:

А ти давно живеш на світі?


Мавка:

Справді, ніколи я не думала про те... (задумується)

Мені здається, що жила я завжди…
Лукаш:

І все така була, як от тепер?


Мавка:

Здається, все така…


Лукаш:

А хто ж твій рід?

Чи ти його зовсім не маєш?
Мавка:

Маю. Є Лісовик, я зву його «дідусю», а він мене – «дитинко» або «доню».


Лукаш:

То хто ж він – дід чи батько?


Мавка:

Я не знаю. Хіба не все одно?



Лукаш: (сміється)

Ну та й чудні ви отут у лісі! Хто ж тобі тут мати, чи баба, чи вже як у вас зовуть?


Мавка:

Мені здається часом, що верба, ота стара, сухенька, то – матуся.

Вона мене на зиму прийняла і порохном м’якеньким устелила для мене ложе.
Лукаш:

Там ти й зимувала?

А що ж ти там робила цілу зиму?
Мавка:

Нічого. Спала. Хто ж зимою робить?

Спить озеро, спить ліс і очерет.

Верба рипіла все: «Засни, засни…»

І снилися мені все білі сни:

На сріблі сяли ясні самоцвіти,

Стелилися незнані трави, квіти,

Блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі спадали з неба – білі, непрозорі – і клалися в намети…


Слова продовжують ведучі:
В1 Біло, чисто попід наметами. Ясне намисто з кришталю грає і ряхтить усюди… Я спала дихали так вільно груди.
В2 По білих снах рожевії гадки легенькі гаптували мережки, і мрії ткались золото-блакитні, спокійні, тихі, не такі, як літні…
В3. На сцені, як і в житті серйозне, сумне межує з радістю, любов’ю, світлом.

В1 Сповнені клопотів і напруженої праці будні наших навчальних закладів. Не завжди шлях тих, хто віддав себе мистецтву працювати в освіті, встелений трояндами.
В2 Скільки творчих мук, болю від того, що не кожен студент – глядач сприйняв те, що здавалося знахідкою. Та пройде час, можливо сплинуть роки і лише тоді оціненою буде праця кожного з вас.
В3. Тож впроваджуйте на заняттях інновації

Щоб пари Ваші йшли без катавасії,

Щоб слово ваше, віще, у зерна проросло

В студентських душах щоб слід собі знайшло.


В1. Тим, хто досяг дійсно вершин освітянської майстерності.
В2. Тим, хто є наставником вже новому поколінню викладачів нашого навчального закладу.
В3. Вам, шановні працівники освіти, наше визнання і подяка за вашу працю і любов.
Худ. номер

Сучасний танок

«Музикант»
Вихід ведучих
В1 Яке велике Ваше освітянське серце!
В2 Як воно болить ночами, бо вміщується у ньому біль і радість всіх вихованців.
В3 Кожен з вас ішов своїм шляхом: прямого й гладенького його не було.

Та Ви є мудрими мандрівниками та провідниками, і благословенними на життєвих дорогах стали Ваші сліди.


В4 А слідами цими є Ваші студенти.
В1 Впіймаю серцем, наче між долонь,

Моя душа любов’ю запульсує,

Бо вчителем запалений вогонь

Через життєві терни пронесу я.


В2 Бо викладач – професія особлива. Викладач несе любов туди, де була неприязнь. Він прощає там, де ображають. Він мирить там, де були непорозуміння.
В3 Він відновлює віру там, де були сумніви. Він дарує надію замість відчаю.
В4 Любі наші наставники! Обіцяємо вам бути гідними вашої мужності і мудрості, старатимемось надалі дарувати вам тільки радості.
В1 І навіть якщо життя висуває нових героїв від мистецтва – праці, глибокого проникнення в їхні думки і почуття, політехівці знайдуть правильний шлях, пропагуватимуть усе передове, перспективне.
В2 Наші працівники люди з активною життєвою позицією були і залишаються головними героями нашого життєвого театру.
Худ. номер
В3 Третій дзвінок пролунав. Зустріч з чарівним світом мистецтва починається. Ми будемо сміятись і сумувати разом з героями, жити їхнім життям, погоджуватись з їхніми думками і сперечатися, душа наша зазнає переживання, розум – насолоди пізнання.
В4 Зі святом!!!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка