Любко Дереш Культ



Сторінка17/17
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.55 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

7.

коледж

Десь о пів на другу ночі — Дарця все ще лежала коло Юрка, притулившись губами до його щоки; Корій саме сповзав (нормально йти не виходило) по сходах у підвал — на підлогу душових посипалась штукатурка, а за нею рухнуло і всесеньке ліве крило коледжу, заминаючи під собою дівчачий гуртожиток, ховаючи своїх сумнівних мешканців під холодним каменем.

1.

Дарця розплющила очі, але замість понурих склепінь підвальної стелі вона побачила небо. Синє, все у перистих хмаринках, глибоке небо кольору затертого джинсу. Як її штани. Сонця не було, але можна не сумніватися, що воно сховалося за пеленою хмар.

Дарця півелася з піску й обтрусилася. Вона стояла посеред пустелі.

Дарця озирнулася: навколо, наскільки сягав її розпечений сльозами погляд, була ідеально рівна поверхня, устелена піском. Пісок та небо на горизонті були сплавлені у гаряче мерехтливе марево. На межі видимості темніло щось незрозуміле.

Дарця обтрусила зі штанів та тоненького в'язаного светрика дрібки кварцу і сланцю (вона була босою) і рушила по приємному для ніг піску до темноти на горизонті.

***

Припарювало. Повітря було тут застояним і нерухомим, як у великому замкнутому анґарі. Як перед грозою. Вона наблизилася до темної цятки достатньо близько, аби розгледіти її.

На сірому піску стояла канапа з вишукано гнутими дерев'яними ніжками і рамою, оббита кривавим оксамитом. На канапі у вільній, невимушеній позі сидів, заклавши ногу за ногу, дивний пан, зодягнутий у легкий чорний костюм трійку: чорні штани і вільна маринарка, чорна сорочка і чорна камізелька, і чорний крават на шиї. Пан мав довге, до плечей, чорне з сивиною волосся, витягнуте бліде лице, затулені чорними окулярами очі та рухливі, чорно сиві брови, які часто вистрибували із затінку окулярів.

На колінах у добродія звично і зручно спочивала електрогітара. Від гітари, наскільки вона бачила, не тягнулося жодного дроту.

Добродій у чорному скривив губи в легкому вишкірі й пробігся пальцями павуками по виблискуючих струнах.

Звук, здавалося, затопив цілу пустелю, такий чистий, прозорий і кристалічно рідкий, наче йшов із космосу.

Від несподіванки Дарця втягнула голову в плечі. На своє безмежне здивування, вона розпізнала риф із "Кулемета" Джиммі Гендрикса.

Нарешті Дарця стала обличчям до обличчя з добродієм у чорному.

Той посміхнувся щиріше і кинув:

— Нарешті.



(краплина води, що падає у воду)

— Де я? — тихо поцікавилася Дарця. Вона не раз чула цей голос, зовсім недавно він (чи, може, і не він) говорив у неї в голові.



Чорні брови виповзли з тіні окулярів у здивуванні. Усмішка.

— Де ти? — пауза. За нею: — А ти таки справді дивна. Дивна дівчинка, скажу тобі. Найдивніша зі всіх, хто сюди приходив. Особлива дівчинка. Якщо хочеш знати, особлива дівчинко, — у залі для транзитних гостей.



Дарця нахмурилась:

— А де Юрко Банзай?



Пауза.

— Де Банзай? Банзай там, де йому і слід бути. А що, сумуєш?



Дарця змовчала.

— А хто ти? Ти Волинкар?



Пауза. Пан із гітарою торкнув струн і взяв два три акорди. Ті видалися знайомими теж: щось із "Led Zeppelin", а може — "Creedence Clearwater Revival".

— Один мій старий знайомий приходив сюди недавно... Він зве мене Сатиром. Розумієш? Я старий мудрий Сатир Гітарист, і будь певна, що я не Волинкар. Проте... я, сказати б, максимально наближений до нього. Я з його найближчого оточення. Щось на зразок родини.



Дарця знову нахмурилась, проте злегка кивнула.

— Той чоловік, Король Ящірка, — класний хлопець... Як, зрештою, і Гендрикс. Той хлопець просив заспівати оду його члену.



Порив вітру.

Дарця розтерла гусячу шкіру на руках.

— О, здається, тобі вже скоро треба буде йти, — промовив Сатир, позираючи на гітару. Дарця глянула через плече і побачила позаду себе стовп, раніше його, здається, не було. До стовпа на чеснім слові кріпилася стара поіржавіла з країв дірява табличка:



У Т О П І Я

30 км

Дарця несподівано заскиглила:

— Я хочу назад! Поверни мене назад, добре?

— Ні, ти таки справді дивна. Але поскільки ти особлива — раз хочеш, можеш повертатись... Але ти пошкодуєш, вір мені на слово.

— Ні ні, я не пошкодую, все круто, правда, я не шкодуватиму! — запевнила Дарця добродія.

— Ну тоді йди.

ЙДИ!!!

***

!!!!!!!!!!!!!

вона зірвалася з лікарняного ліжка, та сильна рука повернула її на подушку. Білий колір, іскристий біль, просторий і ниючий, наче зрідлий ультразвук, та запах лікарні. Дарця не могла сконцентрувати погляд. Двоїлося в очах. Біль і рухи, сковані гіпсом та бинтами.

— Тихо, тихо! Лежи! Лєнка, вона прийшла до тями! Промедолу, два куби! Ну, Лєнка! Рухайся!



Укол. Ватяна темрява

***

!!!!!!!!!!!!

Дарця отямилась із жахливим розумінням того, що втратила руки назавжди. Під час операції ампутували обидві руки і ліву ступню, начисто розтовчену уламком бетонної панелі

***

вона кричала до хрипоти. Медсестра Лєнка впала в нерви і вгатила їй триста мілілітрів промедолу. Дарця відчула задуху, парноту та благословенну тишу транзитного залу. Тиск упав майже до нуля

***

відчуття польоту

(слайд: струмок по кам'яному гірському руслі)

***

лечу?

(весна)

***

— Привіт.



Старий мудрий Сатир Гітарист так само продовжував стискувати гітару, наче юну тендітну коханку.

Дарця дивилася на Сатира задумано і сумно. Кілька секунд пан у чорному мовчав.

— Ти хороша, ти це знаєш? Направду!



Дарця байдуже знизала плечима.

— А тепер іди. На тебе чекають.



Дарця вже розвернулася йти за дороговказом, але зупинилася й глянула на Гітариста востаннє.

— Дякую, — промовила вона.



Усмішка.

— Йди. Не затримуйся тут. І передавай привіт Банзаю — він мене повинен пам'ятати!



Дарця повернулася і пішла. Сатир знову взявся перебирати струни коханки, тепер уже

(слайд: табун коней)

"Дім сонця, що сходить". Сумно легке і блюзове.

(слайд: краплина падає у воду)

Вона ішла у напрямку дороговказу,

У Т О П І Я

30 км

(арґумент переродження)

віддаляючись від канапи з Сатиром, канапи посеред

(слайд: туман над озером)

безмежного Ніде.

(ГосподийдудотебетвояДарцяБорхес)

(амінь)

серпень 2000 січень 2001
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка