М. Бориспіль — 2014



Сторінка6/6
Дата конвертації22.03.2016
Розмір1.26 Mb.
1   2   3   4   5   6

Вихователь: На яку людину схожа зима: стару чи молоду поясніть. Звідки приходить зима? (відповідь дітей)

Вихователь: Які знаєте казки про зиму? (діти називають назви казок) Яка за характером Снігова королева? Як називався її будинок? З якого матеріалу він виготовлений? Яку форму має палац Сніжної королеви?

Діти сідають на місця. Вихователь демонструє картинки із зображеннями палаців з різних матеріалів.

Вихователь: Як ви думаєте, який із цих палаців належить Сніговій королеві, чому?

Дидактична вправа «Закінчи речення».

(Вихователь дає початок речення.

Діти повідомляють свої версії, закінчуючи його.)

Вихователь: «Цей палац належить Сніговій королеві, тому що...».

Вихователь: Діти, в нашому закладі проводиться конкурс «Кращий сніговий палац». А для того, щоб побудувати такий будинок із снігу, потрібен його проект, малюнок або аплікація.

Вихователь: Зверніть увагу на матеріал, що є у вас на столах і спробуйте визначити, що ми будемо сьогодні робити.

(відповідь дітей)

Вихователь: З чого можна робити аплікацію? Визначте, з чого зроблена аплікація на зразку? Чи легко виконати таку роботу? Чому?

Пояснення виконання роботи. Диференціація завдання за ступенем складності.

Вихователь: Так, робота складна, тому ми будемо виконувати її спільно. Для цього згідно з символічними позначками, поділимось на три підгрупи. Займіть, будь ласка, відповідні робочі місця.

Вихователем попередньо підготовлено різний матеріал для роботи підгруп.

Для І групи (середній рівень) – ножиці; для ІІ групи (достатній рівень) – кольоровий папір, лінійки, олівці; для ІІІ групи (високий рівень) – клей.

Діти самостійно в підгрупах визначають завдання для роботи.

Вихователь: Група розрізає папір на смужки по лінії, яку проводить ІІ група, ІІІ група скручує папір, який нарізали товариші, в рулончики та закріпити їх клеєм.

Вихователь: По мірі виконання роботи, підгрупа, яка справилась із своїм завданням, переходить до іншої і допомагає своїм товаришам.

(Вихователь разом з дітьми закріплює правила роботи в підгрупі.)

Вихователь: Обриваєм смужки. Скручуємо кульки. З допомогою клею фіксуємо кінець рулончика. Змащуємо клеєм кожний рулончик. Працюємо спільно, дружно.

Пальчикова гімнастика

Вихователь: Пальці в гості завітали,

І вітатись пальці стали,

Великий з великим і т. д. (повт. 2 р.)

(Самостійна робота дітей у групах).

Після виконання завдання в підгрупах, вихователь демонструє зображення казкового будинку, зображене попередньо ним олівцем

та пропонує дітям заповнити його виготовленими «рулончиками»,

щільно приклеюючи їх один до одного.

Вихователь: Домовтесь між собою, хто буде прикрашати дах, вікна, стіни, двері.

Діти, домовившись, оздоблюють зображення.

Підсумок

Вихователь: Що навчились робити на занятті? Із чого створювали казковий будинок? Чи була робота складною? Хто зробив своє завдання та допоміг товаришу? Що вам сподобалось робити? Що не сподобалось? Чому?

(відповіді дітей)

Вихователь: Чи хотіли б ще зробити аплікацію з рулончиків? Яку ще аплікацію можна було б зробити з «рулончиків»? Чи зможемо ми тепер взяти участь у конкурсі «Кращий сніговий палац»? Що нам допоможе під час будівництва палацу із снігу?

Алла КРАСНОЛУЦЬКА,

вихователь дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу «Теремок»


КОНСПЕКТ ІНТЕГРОВАНОГО ЗАНЯТТЯ

ДЛЯ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОЇ ГРУПИ

НА ТЕМУ: «ЧАРІВНА ГАЛЯВИНА»
Програмовий зміст:

навчальні завдання: вчити дітей правильно називати комах; пояснювати значення яскравого забарвлення комахи-сонечка, її роль у природі та житті людини; учити встановлювати причинно-наслідкові зв’язки в природі; закріпити з дітьми вміння створювати квіти різним способом і з різного матеріалу (пластилін, фарби); вдосконалювати вміння розплющувати основну форму (куля, циліндр) і видозмінювати її: прищипувати, відтягувати.

розвивальні завдання: розвивати вміння орієнтуватись на площині; прищеплювати любов до природи; розвивати дрібну моторику пальців рук та синхронізувати роботу обох рук; сприяти розвитку творчої уяви і творчих здібностей дітей.

виховні завдання: виховувати дбайливе ставлення до об’єктів живої природи; викликати в дітей бажання робити ліпні картинки і створювати з них колективну композицію.

Словник: відлякувати, небезпека, галявинка, троянда.

Матеріал: Вірші про комаху-сонечко, загадки про комах, д/гра «чарівна галявина». Підготовлені заздалегідь пластини-основи для рельєфної композиції, дощечки для пластиліну, пластилін, гуаш, палітра для фарби.

Попередня робота: Бесіда про життя комах у холодну і теплу пору року. Д/гра «Знайди за описом комашку (квітку)»
ХІД ЗАНЯТТЯ

Вихователь: Доброго ранку, дівчатка й хлоп’ята.

Чорняві кароокі, і біляві синьоокі.

І кмітливі, розумненькі, і великі, і маленькі

Радо всіх я вас вітаю.

Щиро всім добра бажаю.

Вихователь: Годі, діточки гратися.

На заняття слід збиратись.

Тож на стільці сідаймо

І заняття починаймо.



Вихователь: Ранковий ліс завжди нагадує казку. Усе в ньому чарівне, незвичайне. Під кожним кущиком на вас чекає несподіванка, на кожній галявинці – диво. Не вірите? Тоді подивіться уважно на цю квітку. Це непроста квітка. Це хатинка. А живе в ній…

Діти групою: Сонечко-бонечко,

Визирни у віконечко.

Тобі буде видно –

Тут чекають дітки.

Ти їм радість подаруй –

Заспівай і затанцюй.



(Звучить мелодія і з квітки з’являється комашка-сонечко)

Божа корівка: Ах, який чудовий ранок!

Я, комашка-бонечко!

Вітаю тебе, сонечко!

Вітаю вас усіх, малята!

Це ви кликали мене?

Діти: Так!

Божа корівка:

Тепле сонечко пригріло

І комашку розбудило.

Ось галявинка моя.

А чи знаєте, хто я?

(діти називають комаху підбираючі лагідні слова)

Вихователь: Ви правильно здогадались — це божа корівка. Подивіться, яку гарну квітку вона принесла нам.

Божа корівка: Ця квітка непроста.

Ця квітка чарівна.

Ви пелюстки розгортайте

І завдання на них читайте.



(Вихователь бере чарівну квітку, де на кожній пелюстці написане завдання)

Вихователь: Сідай, Божа корівко, поруч з дітками і подивись, які вони розумні. А я першу пелюстку розгортаю і завдання прочитаю:

- «Чи знаєте, дітки, чому я така яскрава і яку користь приношу природі і людям?»



(відповідь дітей)

Вихователь: Так, Божа корівка має таке забарвлення, щоб відлякувати пташок від себе, а ще Божа корівка своїм забарвленням попереджає птахів про небезпеку — вона несмачна.

Вихователь: Молодці, ви правильно дали відповідь. Коли яка-небудь пташка спробує з'їсти сонечко, їй буде неприємно, гірко, і вона «запам'ятає», що яскравий, червоний із чорними крапками жучок зовсім неїстівний. Іншим разом ця пташка, помітивши сонечко, відразу «згадає», яке воно несмачне, і не стане їсти його на обід. А яку користь приносить божа корівка?

Діти: Комаха-сонечко з’їдає шкідливих дрібних комах, які знищують овочі на городі, фруктові дерева і кущі у садку.

Вихователь: (звертається до Божої корівки) Я думаю, що наші дітки правильно відповіли на твої запитання. А я другу пелюстку розгортаю і завдання читаю:

- «В мене, дітки, багато друзів. Але хто вони ви дізнаєтесь, коли відгадаєте загадки»



(вихователь читає загадки діти відгадують)

Сідайте, дітки, рівненько

І слухайте гарненько.

Маленький жучок

Заховався під листок.

Цілий день пряде неспинно

Гарну сітку – павутину.

Він роботу закінчив

І тихенько скраю сів. (Павучок)


З квітки на квітку

Летить дуже швидко.

Хвилинок не гає –

Медочок збирає...(Бджілка)


На дорозі лежить квітка,

Пелюстки згортає.

Я хотів її підняти –

А вона літає!...(Метелик)



Я – іскринка-голубинка,

Золота у мене спинка.

Хоч не зірка, не ліхтар –

Сяю в темряві, як жар.

Я лечу, лечу, лечу

І в польоті мигочу...(Світлячок)


Ці комашки роботящі,

Серед них нема ледачих.

Цілий день вони працюють

І мурашник свій будують. (Мурашки)


У червоного малятки

На спині краплинки-цятки:

Чорні вуса, голова,

Любить лагідні слова. (Божа корівка)




Вихователь: Добре справились і з цим завданням. Продовжуємо далі. Третю пелюстку розгортаю і наступне завдання читаю:

Вихователь: Мабуть, засиділись дітки,

Треба їм пограти трішки.

Зі стільців своїх вставайте,

Фізхвилинку починайте



Проводиться фізхвилинка

Вихователь: Раз! Два! Час вставати.

Будемо відпочивати.



(діти встають зі стільчиків)

Три! Чотири! Ви погляньте, як завзято

Викроковують малята.

(крокують на місці)

П’ять! Шість! Руки вгору піднімають,

Комашку-сонечко вітають.

(піднімання рук угору)

Сім! Вісім! Ставлять руки всі у боки

І стрибають скоки-скоки.

(стрибки на двох ногах на місці)

Дев’ять! Десять! Діти глибоко вдихають

І на стільці свої сідають.

Вихователь: Я четверту пелюстку розгортаю і завдання читаю:

«Хай усмішка буде в кожній долоньці,

Мов проміння весняного сонця.

Наша гра цікавою стане,

Про неї розкажете татові й мамі.»

Вихователь: Божа корівка пропонує нам пограти в цікаву гру, що називається «Весела галявина».

Дидактична гра «Весела галявина»

(Діти підходять до карток, на яких зображені квіти, і біля яких лежать іграшки-комахи. Садять свою комаху на квітку і називають її.)

Вихователь: Дітки, де можна побачити всі ці квіти?

Діти: Ці квіти можна побачити на клумбі, у квітнику, на галявинці.

Вихователь: А подивіться на нашу галявинку. Чого їй не вистачає?

Вихователь: Дітки, а в останній пелюстці для вас прохання від Божої корівки.

- Любі дітки, прикрасьте, будь ласка, квітами мою галявинку, щоб мені було де гратися зі своїми друзями-комашками.



Вихователь: Дітки, допоможемо?

Вихователь: Підходьте, будь ласка, до своїх столів. У кожного з вас лежить маленький шматочок галявинки. Прикрасьте його чарівними квітами.

(Грає спокійна музика. Діти сідають за столи і виконують творчу роботу на заздалегідь приготовлених формах. Одні діти виконують квіти з пластиліну, другі малюють квіти фарбами нетрадиційною технікою)

Вихователь: Тепер підходьте до мене зі своїми роботами і кладіть їх одна до одної. Подивіться. Яку гарну галявинку ви зробили для нашої гості і її друзів. А тобі, Божа корівка, подобається галявинка, яку виготовили наші дітки?

Божа корівка: Дуже гарна! Тепер є де гратися з друзями.

Вихователь: Добре дітки працювали,

Навіть, трішечки пограли.

А тепер скажіть мені,

Що сподобалось, що ні.



РОЗДІЛ IV
ТВОРЧА СПАДЩИНА В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО
ВІДЛІТАЮТЬ ЖУРАВЛІ
Був ясний осінній день. Тихо надворі, у повітрі пливуть павутинки. А в блакитному небі — ключ журавлів. Пролетіли журавлі над селом, потім повернулись, покружляли й знову полетіли. Але за селом, недалеко від лісу, сіли журавлі на землю. Довго сиділи, немов радились про щось. Чому це журавлі кружляли над селом, а потім сіли біля лісу? Бо вони вирушають у далеку дорогу. Летять у теплий край. Та хоч і теплий, але чужий. Бо батьківщина там, де народився, зріс і почав літати. Тож їм і тяжко розлучатися зі своєю вітчизною.
ВІН ТІЛЬКИ ЖИВИЙ КРАСИВИЙ
Великий красивий метелик Махаон сів на червону квітку канни. Сів і ворушить крильцями.

До Махаона підкрався хлопчик, впіймав його. Тріпоче крильцями Махаон, але вирватися не може. Хлопчик пришпилив його великою шпилькою до паперового листка. Крильця метелика поникли.

- Чому ти перестав тріпотіти крильцями, Махаоне? – запитує хлопчик

Махаон мовчить. Хлопчик поклав листок з мертвим Махаоном на підвіконня. Через декілька днів дивиться – крильця висохли і розсипались.



  • Ні, він тільки живий красивий, — сказав розчарований хлопчик. – Коли крильця його тріпочуть на квітці канни, а не на листку паперу.


ВРЯТУВАВ СОНЕЧКО
Це було влітку. Цілий день пекло сонце, а потім насунулись чорні хмари. Пішов дощ. Під високою гіллястою шовковицею сидів Василько.

Він не боявся зливи. Його захищало від неї.

Густе листя. Під шовковицею було сухо. А поруч текли струмки.

Василько побачив, як один струмок поволеньки почав заповнювати невеличку заглибинку. Утворювалось озерце. На середині цього озерця був маленький острівок. Води все прибувало й прибувало. Ось-ось затопить острівець раптом Василько побачив на острівці маленьке червоне сонечко.

Воно бігало з одного краю острівця до другого. «Чому ж воно не летить,»-подумав Василько. Йому стало жаль сонечка.

Острівець ставав усе менший.

Ось він такий як п’ятачок. Ось він уже не більше копієчки. Сонечко сиділо непорушно.

Василько побіг під дощ. І зразу ж змок до нитки. Та він устиг урятувати сонечко.



ГУДУТЬ, А МЕДУ НЕ ДАЮТЬ
Матка — найстарша бджола у вулику й мати всіх бджіл.

Гарячої літньої пори через кожну годину посилає вона до льотка чотирьох молодих бджіл і наказує:

- Пильнуйте, не підпускайте ос до льотка, бо весь мед поїдять.

Сторожують бджоли льоток. Дивляться — як крильця жовтенькі, мов сонечко, то це бджоли. Як гудуть по-бджолиному й пахнуть воском, то це бджоли.

Аж ось підкралися до льотка дві оси. Швидко пірнули вони в льоток. Гуділи по-бджолиному, і сторожові бджоли не помітили їх.

Увірвалися оси до вулика і ну їсти мед. Зчинився переполох. Кричить матка:

- Куди ви дивитесь, голови цвілі? Як могли пропустити злодіїв!

- Але ж вони гудуть по-бджолиному, — виправдовуються ті. — І крильця жовтенькі. І пахнуть воском.

- Гудуть вони по-бджолиному, але ж меду не приносять.
ЖАЙВОРОНОК СОНЕЧКУ ДОПОМАГАЄ
В дрімучому лісі і в глибокому яру ще лежить холодний сніг. Спить підсніжник під торішнім листком. Синіє лід на ставку.

Тільки на схилах горбків розтав сніг, побігли струмочки. В синьому небі заграло ясне сонечко.

Вийшла з хати маленька дівчинка Маринка і побачила сіру пташечку в небі. Пташечка співала, ніби срібний дзвіночок на крилах піднімала, а він тремтів, тремтів.

- Мамо, що це за пташечка співає? – запитала Маринка.

- Жайворонок, - відповіла мама.

- Чому ж він так рано прилетів? Чому так радісно співає? Ще ж сніг лежить…

- Жайворонок сонечку допомагає, — відповіла мама.

- Як же він допомагає? – здивувалась дівчинка.

- Коли жайворонок летить в синє небо, воно стає теплішим.
ЗАЙЧИК І МІСЯЦЬ
Холодно взимку зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала.

Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітер з яру повіває.

Сів Зайчик під кущем, потяг лапки до Місяця, просить:

- Місяцю, любий погрій мене своїми променями, бо довго ще сонечка чекати. Шкода стало Місяцеві Зайчика, він і говорить:

- Іди полем, полем я тобі дорогу освітлю, прямуй до великого стогу сіна.

Попрямував Зайчик до стогу сіна, зарився у стіг, виглядає, усміхається до Місяця:

- Спасибі, любий Місяцю, тепер твої промені теплі-теплі.

ЗОЛОТОКОСА
Коли сонечко стає нижче по небу ходити, в темному лісі прокидається золотокоса бабуся. А люди кажуть: осінь. Вона тихо йде зеленими лугами. Де стане, там на траві залишаються білі кристалики льоду. А люди вранці кажуть: заморозок. Приходить Золотокоса до саду, доторкається до дерева – і листя на ньому стає жовте, червоне, оранжеве...А люди вранці кажуть: золота осінь. А золотокоса бабуся удень ховається у темному лісі. Жде ночі.
ДУБ ПІД ВІКНОМ
Молодий лісник побудував у лісі велику кам'яну хату і посадив дуба під вікном.

Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старів лісник.

І ось через багато літ, коли лісник став дідусем, дуб розрісся так, що заступив вікно. Стало темно в кімнаті, а в ній жила красуня — лісникова внучка.

- Зрубай дуба, дідусю, — просить онучка, — темно в кімнаті.

- Завтра вранці почнемо...— відповів дідусь. Настав ранок. Покликав дідусь трьох синів і дев'ятьох онуків, покликав онучку-красуню й сказав:

- Будемо хату переносити в інше місце.

І пішов з лопатою копати рівчак під фундамент. За ним пішли три сини, дев'ять онуків і красуня-внучка.
ДЕ БЕРУТЬСЯ КРАПЛИНКИ
Бігла Оленка по льоду. Падали сніжинки. Ніби плавали в повітрі.

Одна сіла на рукав. Дивиться Оленка на пухнасту сніжинку. Шестикутна зірочка така гарна, блискуча. Ніби казковий майстер її вирізьбив з срібної пластиночки. Наблизилась Оленка до сніжинки. Дивиться, милується нею.

І бачить диво: сніжинка стала краплиною води.
КРАПЛИНА РОСИ
Рано-вранці на квітці троянди прокинулася Краплина роси.

- Як я тут опинилася? – здивувалася краплинка.

- Увечері я була високо в небі – і захотілося їй знову в небо.

Пригріло Сонце. Випарувалась краплина, піднялась високо-високо у блакитне небо, до самого Сонечка. А там – тисячі інших краплинок.

Зібралися всі в чорну хмару й затулили Сонце.

- Чого це ви мене заховали від людей? – розгнівалося Сонечко. І послало на хмарину вогненну стрілу. Вдарила вогненна стріла, загримів грім. Злякалася чорна хмара й розсипалась. Пішов дощ. Упала Краплинка на Землю.

- Дякую тобі, Краплино, — промовила Земля.

- Я так скучила за тобою.


ДИВНА БУРУЛЬКА
Удень було тепло, а ввечері підмерзло. З даху стікали краплі і замерзали. Утворилася довга крижана бурулька. Вона звисала над вікном, мов кришталева паличка. Коли зійшло сонечко в бурульці заграла веселка.

Бурулька ніколи не бачила сонечка, адже народилася вночі. Вона бачила лише зірки.

А тепер сяяло яскраве, тепле сонечко. Від зачудування бурулька розхвилювалася й заплакала. Але ось що сумно: ніхто не знав, чого бурулька плаче. Всі думали, що вона тане. Ні, вона не танула, вона плакала. Гарячі сльози її крапали на мерзлу землю.
КРАПЛИНА ВОДИ
Був жаркий липневий день. До колодязя під високим дубом наближалася група школярів. Вони поверталися з туристського походу. Їм дуже хотілося пити. І чим ближче був колодязь, тим більше прискорювали вони крок.

А з другого боку до колодязя наближалася бабуся. Вона йшла здалека, дуже втомилася. І бабуся, й туристи підійшли до колодязя одночасно.

На зрубі стояло відро з холодною водою. Діти оточили його й один за одним пили воду. А бабусю відтіснили. Вона відійшла до дуба й зажурено стояла, схилившись на дерево.

Коли туристи напилися води й пішли собі, глянула бабуся їм услід і задумливо похитала головою. Той, хто поспішить випити краплину води перш ніж нап’ється дідусь, бабуся, батько, мати, виросте негідником.


СКАЖІ ЛЮДИНІ: «ДОБРОГО ДНЯ!»
Лісовою стежинкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел та струмочок дзюркотить у лісовій гущавині.

Аж тут син побачив, що назустріч їм іде бабуся.

- Тату, куди бабуся йде? — питає син.

- Зустрічати або проводжати, — каже батько й усміхається. — Ось як ми зустрінемося з бабусею, ти й скажеш: «Доброго дня, бабусю!»

- Навіщо ж казати ці слова? — дивується син. — Ми ж її не знаємо.

- А ось зустрінемось, скажемо бабусі ці слова, тоді й побачиш, навіщо.

Ось і бабуся.

- Доброго дня, бабусю! — каже син.

- Доброго дня, - каже батько.

- Доброго вам здоров'я, — відповідає бабуся І усміхається.

І хлопчик побачив: усе довкола змінилось. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттям дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло. У кущах заспівали пташки — раніше їх і не чути було.

На душі в хлопчика стало легко.

- Чому це воно так? — питається син.

- Бо ми побажали людині доброго дня.




СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про дошкільну освіту» - К. : 2001р.

2. Програма розвитку дитини дошкільного віку « Українське дошкілля » / (О. І. Білан, Л.М. Возна, О.Л.Максименко та інш.). – Тернопіль.: 2013.

3. Бех І.Д. Виховання особистості / І.Д. Вех. – К.: Либідь, 2003. – С. 164

4. Бодалев А.А. Вершина в развитии взрослого человека: характеристики и условия достижения / А.А. Бодалев.– М.: Флинта Наука, 1998. – 168 с.

5. Каралаш Н.Г. Криза духовності та ціннісних орієнтацій індивіда. Духовність українства: Збірник наукових праць / Н.Г. Каралаш. – ЖДПУ, 2001. – Вип.З – С. 36-38.

6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський. – К.: Рад. шк.,1977. – Т. 3. – С. 304.

7. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа / В.О. Сухомлинський. – К.: Рад. шк., 1977. – Т. 4. – С. 146, 149.

8. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / В.О. Сухомлинський. – К.: Рад. шк., 1978. – С. 114.

9. Богуш А. Катехізис батьківської педагогіки В.О.Сухомлинського: від материнського порога до людини // Рідна школа, №2 2002.- С. 21 -22.

10. Бондар Л. Методологічна основа гуманістичних ідей духовності в педагогічній спадщині В. О.Сухомлинського // Рідна школа, № 9 - С.11 - 13

16 . Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 - ти т. - К.: Рад. школа, 1976 - 1977. - Т.3. С. 20 - 27.

17. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 - ти т. - К.: Рад. школа, 1976 - 1977. - Т.4. С. 31 - 43.

18. Сухомлинський В.О. Народний вчитель // Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах . - Т.5- К.: Радянська школа,1977.- С. 239-255. 

19. Сухомлинський В.О. «Розвиток індивідуальних здібностей і нахилів учнів// Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах - Т.5.-К.: Радянська школа,1977- с 122-139.

20. Сухомлинський В.О. Слово рідної мови // Українська мова і література в школі. - 1968. - №2. - С. 1- 10.
«Прийшла зима» «Подорож до зимового лісу»



«Моє село взимку» «Прийшла весна»

«У весняному саду» «Журавлі летять»





«Літо прийшло» «Літній дощик»







«Равлик і озерце» «Як білка готується до зими»






«Берізка» «Осінній луг»
ДЛЯ НОТАТКІВ

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________



Науково-методичне видання

Природа — джерело доброти: формування екологічної компетентності дітей дошкільного віку: діалог із В. Сухомлинським

Автор-упорядник



Лариса ПАНКОВА

Упорядники



Лариса ПАНКОВА, Лідія СЕРЕДА

За редакцією



кандидата педагогічних наук

Людмили МОЗГОВОЇ

Макетування, дизайн

ПП “Люксар”

Здано до набору 2014 р.

Підписано до друку 2014 р.

Формат 60х90 1/16. Папір офсетний

Наклад 20 примірників


Замовлення №

Видавець

ПП “Люксар”

Свідоцтво про внесення до реєстру

видавців, виготовників і розповсюджувачів

видавничої продукції

серії ДК № 833 від 04.04.2002 року


08300, м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 1

т/ф (04595) 6-69-04
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка