М. О. Мироненко словник термінів І понять з педагогіки



Сторінка6/18
Дата конвертації18.03.2016
Розмір3.29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

І



Ідеал (франц. ideal, від грец. idea – ідея, прототип) - образ досконалості, найбільш коштовного і величного, у культурі, мистецтві, відносинах між людьми, моральна й абстрактна підстава морального боргу, критерій поділу добра і зла. Зміст ідеалу часто складається як альтернатива дійсності, як внутрішній протест проти існуючого порядку речей. Відіграє важливу роль у навчально – виховному процесі як важливий моральний орієнтир для педагога і студентів.
Імпровізація педагогічна, (лат. improvisus – несподіваний, раптовий) - діяльність педагога, здійснювана в ході педагогічного спілкування, без попереднього осмислення, обмірковування. Метою педагогічної імпровізації є пошук нового рішення в конкретних умовах навчання і виховання. Сутність імпровізації складає швидке і гнучке реагування на виникаючі педагогічні задачі.
Індивідуалізація навчання - організація навчального процесу з врахуванням індивідуальних особливостей студентів; дозволяє створити оптимальні умови для реалізації потенційних можливостей кожного студента. Індивідуалізація навчання здійснюється в умовах колективної навчальної роботи в рамках загальних задач і змісту навчання.
*Індивідуальна освітня траєкторія - це результат реалізації особистісного потенціалу студента в освіті через здійснення відповідних видів діяльності. Невід’ємна складова кредитно-модульної системи навчання. Організація особистісно-орієнтованої освіти має на меті реалізувати наступні права та можливості студентів:

- право на вибір чи виявлення індивідуального змісту і цілей у кожнім навчальнім курсі, темі, уроці;

- право на особисті трактування та розуміння фундаментальних понять і категорій;

- право на складання індивідуальних освітніх програм по досліджуваним курсам чи на чверть року;

- право вибору індивідуального темпу навчання, форм і методів вирішення освітніх задач, способів контролю, рефлексії і самооцінки своєї діяльності на основі знання своїх індивідуальних особливостей;

- індивідуальний добір досліджуваних предметів, творчих лабораторій і інших типів занять з тих, котрі відповідно до навчального плану за фахом визначені вузом як предмети на вибір;

- перевищення ( чи поглиблення) засвоєного змісту навчальних курсів; індивідуальний вибір додаткової тематики та творчих робіт із предметів;

- право на формування індивідуальної картини світу й індивідуальні обґрунтовані позиції у різних областях освіти.

Основні елементи індивідуальної освітньої діяльності студента: зміст діяльності (навіщо я це роблю), постановка особистої мети (передбачуваний результат), план діяльності, реалізація плану, рефлексія (усвідомлення власної діяльності), оцінка, чи коректування постановки нових цілей. Умовою досягнення цілей і задач особистісно-орієнтованого навчання є збереження індивідуальних особливостей учнів, їхньої унікальності та різноплановості. Для цього застосовуються наступні способи:

- індивідуальні завдання студентам на занятті;

- організація парної та групової роботи;

- формулювання студентам відкритих завдань, що припускають їхнє індивідуальне виконання («Моє розуміння професії інженера», «Моє розуміння творчості», «Моє розуміння професійної кар’єри» і т.п.);

- пропозиція студентам скласти план заняття для себе, вибрати зміст свого домашнього завдання, тему реферату чи курсової роботи, індивідуальну освітню програму по предметам на семестр.
*Індивідуальний підхід у вихованні - здійснення педагогічного процесу з врахуванням індивідуальних особливостей студентів (темпераменту та характеру, здібностей та схильностей, мотивів, інтересів та ін.), у значній мірі впливають на їх поведінку в різних життєвих ситуаціях. Індивідуальний підхід застосовується як виховна система з гуманістичною орієнтацією.
*Індивідуальні завдання по окремих дисциплінах (реферати, розрахункові, графічні, курсові, дипломні проекти чи роботи і т.п.). Передбачаються навчальним планом і видаються студентам у терміни, встановлені програмою навчального предмета. Допускаються випадки виконання комплексної тематики декількома студентами. Курсові проекти (роботи) виконуються з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань, засвоєних студентами в період навчання та їх наступного застосування в процесі вирішення конкретної задачі за фахом. Тематика курсових проектів повинна відповідати навчальним цілям предмета, які обумовлені виконанням завдань за фахом. Керівництво курсовими проектами здійснюють найбільш кваліфіковані викладачі. Захист курсового проекту проводиться перед комісією в складі двох-трьох викладачів кафедри за участю керівника курсового проекту.

Дипломні (кваліфікаційні) проекти (роботи) виконуються на заключному етапі навчання студентів і передбачають:

- систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань за фахом і вживанням їх у ході вирішення конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих задач;

- розвиток навичок самостійної роботи, оволодіння методикою дослідження й експерименту, пов’язаних з темою проекту.



Студенту надається право вибирати тему дипломного проекту, з переліку, запропонованого випускаючими кафедрами, чи запропонувати свою, супроводивши її обґрунтуванням доцільності розробки. Керівниками дипломних проектів призначаються професори і доценти (викладачі) вищого навчального закладу, а також висококваліфіковані фахівці виробництва.
Індивідуальність - неповторна своєрідність окремої людини, сукупність тільки їй притаманних якостей.
Інженерна психологія - галузь психології, що вивчає психічні процеси, стани і властивості людини з метою вирішення інженерних задач, а також розробки технічних засобів трудової діяльності, засобів пізнання та спілкування.
*Ініціатива (франц, initiative, від лат. initium – початок) - почин, внутрішнє спонукання до нових форм діяльності, що відіграє провідну роль у якій-небудь дії. Ініціатива являє собою різновид суспільної активності, соціальної творчості, яка ініціюється особою чи групою. Ініціатива виражається у добровільній діяльності (на благо суспільства, в особистих інтересах), у творчому відношенні до праці і сформованим способам поведінки (звичаям, вдачам, традиціям). У моральному сенсі ініціатива характерна тим, що людина бере на себе більшу міру відповідальності, чим цього вимагає просте дотримання загальноприйнятих норм. З погляду на сприяння загальному благу необхідно відрізняти корисну ініціативу, від ініціативи асоціальної, яка виявляється у поведінці, що відхиляється, і спрямованої, як правило, на задоволення приватних потреб. Для будь-якої соціальної групи, як і суспільства в цілому, однаково небезпечними можуть бути як несприйнятливість до благої ініціативи, так і нездатність нейтралізувати шкідливу. Ініціатива – важлива умова успішної самостійної роботи студента, яка не може бути повністю детермінована настановами викладача – предметника.
Ініціативність - здатність особистості до самостійних суспільних починань, ініціативи, активності і заповзятливості.
*Інноваційні дидактичні системи. Відповідно до домінуючої орієнтації навчання ці системи підрозділяють на наступні групи: особистісно-орієнтовані, природні, культурні, креативні, інтенсивні, організаційні та ремісничі. Їх поширення характерне для загальноосвітніх шкіл різних типів. Особистісно-орієнтовані системи навчання. Найбільш помітні представники - Ш.А. Амонашвілі, Є.М. Ільїн, М.М. Палтишев. Увага педагога до особистості учня допомагає йому краще виявити себе стосовно досліджуваного предмета. При цьому область самовираження і технологічних засобів надаються учневі викладачем. Як наслідок, завдяки поважному і гуманному ставленню, учні більш повно розкривають свої творчі здібності. Що і як при цьому вони вивчають, для педагога другорядне, оскільки основою методу виступає не рух «з предметом до учнів», а «з учнями до предмета». Формування загальнолюдських якостей домінує над вузькими цілями навчальних курсів, що виступають засобом розвитку особистості. Природні системи навчання. Спираються на педагогічні ідеї Я.А. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, Л.М. Толстого про первинну роль внутрішньої сутності дитини у навчанні. Психолого-педагогічна основа природних систем близька до особистісно-орієнтованих. Принцип природності у тій чи іншій мірі виявляється в багатьох дидактичних системах і школах. У той же час даний принцип у значній мірі протилежний принципу культурності. Культурні системи навчання. Для педагогів цього напрямку (яскраві представники І.Ф. Гончаров, С.Ю. Курганов, В.С. Біблер) навчання трактується у широкому сенсі – як формування Людини Культури. Мета навчального предмета, який вони викладають - забезпечити можливість виконання призначення їх учня стосовно тієї чи іншої культури, або до їх сукупності. Творчість дітей має яскраво виражену внутрішню світоглядну спрямованість, тобто будь-які продукти навчання розглядаються й оцінюються з позиції особистісного культурного само творення учня. Креативні системи навчання. До даної категорії відносяться прихильники проблемного навчання, що ставлять задачу пошуку та вирішення наукових проблем досліджуваної дисципліни. Творча орієнтація навчання полягає у поглибленому вивченні матеріалу: учням потрібно «зріти в корінь», вирішувати складні проблеми. Це навчання розвиває інтелектуальні та творчі здібності учнів, готує їх до предметних олімпіад і наукових конференцій. Цілісна система креативної освіти та самоосвіти виникає на основі принципів евристичного навчання (В.І. Андрєєв, Ю.К. Кулюткін, В.М. Пушкін, А.В. Хутірський). Творча діяльність учня розширюється з предметної області досліджуваних курсів до охоплення всього освітнього процесу, включаючи і його організацію: постановку цілей, конструювання змісту освіти, вибір траєкторії навчання. До групи креативних систем входять методики і технології розвитку в учнів винахідницької культури (Г.С. Альтшуллер, А.В. Бичков). Однією з найбільш цілісних і загальновідомих систем навчання є теорія вирішення винахідницьких задач (російською - ТРИЗ). Організаційні системи навчання. До даного типу відносяться методологічно орієнтовані системи навчання (Г.П. Щедровицький, Ю.В. Громико). Педагог у даній системі навчання спирається на розробки (російською - “системно-мыследеятельностной”) методології, його задачею є формування в учнів навичок (російською – “мыслекоммуникации”, “мыследеятельности”) та рефлексії в ході розгортання освітньої практики по своєму предмету. Цей підхід змінює площину традиційних навчальних дисциплін на навчальну діяльність за предметним планом. Учні в колективних і ігрових комунікаціях досліджують культурно-історичні зразки, норми і засоби здійснення діяльності в структурі досліджуваних областей. До даного типу дидактичних систем відносяться різні варіанти розвиваючого навчання (В.В. Давидов, Л.В. Занков). До організаційних систем навчання відносяться також комунарські та подібні до них методики, які багато з педагогів переносять у навчальний процес школи. Колективні, групові, парні форми навчання вивільняють приховані потреби в активному спілкуванні учнів. Через зовнішньо вмотивовану діяльність учнів забезпечується високий рівень комунікативної творчої самореалізації учнів. Інтенсивні системи навчання. Представники даного підходу В.Ф. Шаталов, С.М. Лисенкова, М.А. Зайцев. Суть підходу полягає у ефективному вирішенні педагогом соціальної задачі на інтенсифікацію, прискорення і випередження освітніх процесів. Учні в одиницю часу засвоюють більше інформації, чи швидше за інших навчаються певним діям (наприклад, читанню), випереджають державні шкільні освітні стандарти та типові програми. Примітно, що для таких систем навчання характерна позиція диктату з боку педагога. Містяться вимоги щодо виконання вказівок, алгоритмів, етапів, які задаються тільки вчителем (С.М. Лисенкова). В.Ф. Шаталов організовував поетапне керування пізнавальною діяльністю школярів з опорою на асоціації. Мета подібних методик – «дати якнайбільше знань за меншу кількість часу». Застосовуються спеціальні прийоми, що формують потребу учнів підкорятися волі, авторитету та знанням педагога. Учні, які потрапляють у зовнішній освітній процес, не мають можливості впливати на нього. Ремісничі системи навчання. Цей підхід характеризується опорою діяльності учнів на знання та досвід учителя. Наприклад, І.П. Волков вважає, що знання є фундаментом творчості. Звідси творча діяльність учня не може вийти за межі наявних у нього знань. До творчості дитину треба підводити поступово, ґрунтуючись на інформації, яку учитель уже повідомив їй та яку треба закріпити на практиці. Творча продукція учнів є в основному модифікацією вчительських зразків і їх різних сполучень. Ремісничий підхід властивий «традиційним новаторам» - учителям різних предметів, що досягли традиційних навчальних цілей завдяки високому професійному рівню володіння предметом і його трансляції учням. До ремісничих систем навчання відносяться і методики вчителів-репетиторів. Схильні до інтелектуальної діяльності учні за допомогою репетиторів, занять у спецшколах інтенсивно поглиблюють свої знання з досліджуваного предмета. Розвиваються у такий спосіб здібності. Продукти праці цих учнів стосуються звичайно досить вузької освітньої галузі. Підкреслимо умовний характер проведеного поділу дидактичних систем на названі групи. Маючи розходження в значеннєвій орієнтації, багато з названих систем навчання мають загальні методичні і технологічні елементи. Крім того, кожна із систем у ході свого розвитку доповнюється, коригується та видозмінюється.
Інструктаж (лат. instruire – навчати, наставляти) - вид пояснення та пред’явлення завдання викладачем на початку практичного (лабораторного) заняття. Включає елементи бесіди, показу прийомів роботи, порядку дій, демонстрацію предметів праці, технологічних процесів, а також продуктів праці (готових виробів, деталей), наочного приладдя та ін.
Інтелект (лат. intellectus – розум, розуміння, розум) - сукупність здібностей індивіда, які забезпечують раціональне пізнання, мислення та дію. Сьогодні переважає думка, що інтелект поєднує основні складові духовного буття людини (розум, волю, совість, честь та ін.); направляє розумові і психофізіологічні ресурси особистості на пізнання, творчість, вироблення життєвих цінностей. Інтелект – це розумовий потенціал, внутрішнє джерело творчості. Неодмінними доповненнями інтелекту є моральні якості – духовний фундамент будь-якої інтелектуальної активності.
Інтенсифікація навчання - це передача більшого обсягу навчальної інформації тому, кого навчають, при незмінній тривалості навчання без зниження вимог до якості знань.
*Інтерес (лат. interest – має значення, важливо) - прагнення до пізнання об’єкта чи явища, до оволодіння тим чи іншим видом діяльності. Інтерес носить вибірковий характер, виступає одним з найбільш істотних стимулів набуття знань, розширення світогляду, запорукою справді творчого відношення до роботи. При наявності інтересу знання засвоюються ґрунтовно, міцно; при його відсутності навчальний матеріал засвоюється важко, часто формально. В основі інтересу лежать потреби людини. Стійкі інтереси, закріплюючись, стають рисами особистості.
*Інформаційні технології дистанційного навчання. Їх можна розділити на три групи: не інтерактивні (машинописні, аудіовізуальні носії), комп’ютерні (включаючи мультимедійні засоби), розвинуті засоби телекомунікації (у тому числі відео конференції). Засоби комп’ютерного навчання і телекомунікації дають якісно нові можливості розвитку дистанційної форми навчання. Створюються електронні підручники та технології обміну текстовою інформацією за допомогою асинхронної електронної пошти. Використовуються супутникові канали зв’язку і передача пакованого відео зображення за допомогою комп’ютерних мереж. Відеокасетизручний засіб дистанційного навчання будь-якому предмету. Зберігаючи записи різних типів навчальних занять, проведених провідними викладачами, вони використовуються як носії навчального матеріалу, частково заміняючи лекції і деякі інші форми аудиторних занять. Електронна пошта – економічно та технологічно найбільш зручний спосіб передачі навчальних курсів і забезпечення зворотного зв’язку студента з викладачем. Якщо студенти не лише денної, але й заочної форми навчання та екстернату мають постійний доступ до персонального комп’ютера з модемом і телефонним каналом, електронна пошта дозволяє реалізувати гнучкий і інтенсивний процес передачі інформації й індивідуальних консультацій. У той же час вона дає обмежений педагогічний ефект внаслідок неможливості організувати повноцінний діалог педагога і студентів, характерний для традиційної форми їхнього спілкування. Прямий доступ до світових інформаційних ресурсів дозволяє інтерактивно звертатися до віддалених баз даних, інформаційно-довідкових систем і бібліотек. Режим доступу on-line дозволяє протягом декількох секунд здійснювати одержання необхідного навчального матеріалу за допомогою таких комп’ютерних систем, як GOPHER, WWW, VERONICA з великих науково-педагогічних центрів і з локальних вузлів мережі Internet. Відеоконференції з використанням комп’ютерних мереж дозволяють організовувати відеозв’язок з мінімальними фінансовими витратами. Даний вид конференцій може бути використаний для проведення семінарів, індивідуальних консультацій і обговорення робочих питань у ході дистанційного навчання. Крім передачі звуку і відео зображення, комп’ютерні відео конференції забезпечують можливість спільного керування зображенням на дисплеї: створювати креслення, малюнки та схеми на відстані, а також передавати фото- і рукописні матеріали. Відеоконференції по цифровому супутниковому каналі з використанням відео компресії відрізняють висока якість переданого відео зображення з відносно невисокою вартістю, що на порядок-два нижче вартості звичайного телевізійного каналу. Ця технологія може виявитися ефективною у випадку невеликого обсягу лекційного курсу (100-300 годин на рік) і значної кількості включених у дистанційну форму навчання (1000-5000 студентів) для проведення оглядових лекцій, колективних обговорень у ході освоєння окремих курсів і програм.
Іспити (екзамени) (лат. examen – зважування, іспит) - одна з традиційних форм перевірки знань учнів. Вперше з’явилися у Китаї близько 200 років до н.е. – 200 років н.е. і застосовувалися для добору чиновників. У Європі іспити були введені в середньовічних університетах при іспиті на ступінь бакалавра і магістра. З ХІХ ст. система іспитів використовувалася у всіх європейських країнах. Студенти вузів здають екзамени по закінченні кожного семестру чи курсу. Випускники складають державні іспити.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка