М. П. Войнаренко, Н. В. Валькова



Скачати 119.67 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір119.67 Kb.
УДК 378:338

М.П. ВОЙНАРЕНКО, Н.В. ВАЛЬКОВА

Хмельницький національний університет
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ: КРИТЕРІЇ ФОРМУВАННЯ
Визначено стан розвитку конкурентної боротьби у сфері вищої освіти в умовах розвитку комунікаційних технологій та глобалізації економіки. Проаналізовано критерії конкурентоспроможності вищих навчальних закладів. Визначено пріоритетні напрями розвитку та формування конкурентоспроможності вітчизняних вищих навчальних закладів.

Ключові слова: конкурентоспроможність, вища освіта, вищі навчальні заклади, критерії конкурентоспроможності
M.P. VOYNARENKO, N.V. VALKOVA

Khmelnitskiy National University, Khmelnitskiy, Ukraine


COMPETITIVENESS OF HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS: CRITERIA FOR THE FORMATION
Abstract – The condition of competition in higher education in the development of communication technologies and globalization of the economy. The aim of the paper is an analysis of the criteria for competitiveness of the higher education institutions. The priority directions of development and a competitive domestic universities.



Keywords: competitiveness, higher education, higher education institutions, criteria for competitiveness.
Постановка проблеми. В умовах перебудови вищої освіти України, особливо важливим постає питання конкурентоспроможності вищих навчальних закладів, як на внутрішньому ринку освітянських послуг, так і на міжнародному рівні. Актуальності досліджуваній проблемі додають не лише запровадження реформ у вищій освіті, але й глобалізація та інформатизація суспільно-політичних та економічних відносин, посилення міграційних процесів. Постійно зростаючі за обсягом і все більш різнобічні за змістом світові господарські зв’язки формують потребу в універсальних кадрах [1, с.113]. Забезпечення конкурентоздатності випускників вітчизняними вищими навчальними закладами, дозволить їм отримати гідний життєвий статус в умовах глобалізації суспільства, а вітчизняній науковій школі високі конкурентні позиції на ринку освітянських послуг, що є запорукою стійкого фінансового становища, найбільш конкурентних її представників. Отже, ефективне управління конкурентоспроможністю взагалі та вищої школи зокрема, вимагає дослідження зовнішніх та внутрішніх факторів впливу.

Аналіз останніх досліджень. Питанням конкурентоспроможності вищих навчальних закладів завжди приділялася значна увага, як в контексті скорочення кількості ВНЗ з метою економії бюджетних коштів, так і в умовах інтеграції України у глобальний соціально-економічний простір. Дослідження різних аспектів конкурентоспроможності ВНЗ здійснювалися такими вітчизняними та зарубіжними вченими як: Я. Г. Берсуцький, В. Я. Бобров, О. А. Грішнова, Ю. В. Іванов, Н. І. Константюк, В. А. Лазарев, Е. М. Лібанова, І. Р. Лошенюк, О. С. Маковоз, М. М. Медончак, С. А. Мохначев, О. В. Носова, А. Є. Самарцева, Л. І. Семенюк., Т. Є. Оболенська, Т. Б. Решетілова, Х. А. Фасхієв, Р. А. Фатхутдінов та ін.

Невирішеною частиною проблеми є дослідження факторів, критеріїв та складових конкурентоспроможності вищих навчальних закладів, як запоруки їх економічного процвітання.

Метою статті є визначення складових системи формування конкурентоспроможності вищих навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Діяльність ВНЗ базується на двох основних складових, а саме науковій та освітній, від конкурентоспроможності ВНЗ у цих сферах залежить фінансове забезпечення його розвитку. Основними джерелами фінансування діяльності університетів є кошти державного бюджету, кошти замовників освітніх послуг (фізичних та юридичних осіб) та кошти одержані від міжнародних дослідницьких та освітніх організацій. Кількісні зміни у мережі вищої освіти України за період з 1980 – 2010 рр., тобто за 30 років, характеризуються стрімким зростанням кількості ВНЗ ІІІ та ІV рівня акредитації з 147 в 1980 році до 350 на 2010 рік, майже в 2,5 рази.[2, c. 100] Крім того, у порівнянні з Європейськими країнами в Україні найвищий показник співвідношення студентів ВНЗ до загальної чисельності населення країни [2], чого не можна сказати про якість вітчизняної вищої освіти, про що свідчать найвідоміші світові рейтинги ВНЗ такі як «шанхайський» рейтинг (Academic Ranking of World Universities – ARWU) [3] та рейтинг QS World University Rankings[4]. В умовах суспільно-політичної кризи, у якій перебуває наша держава, оптимізація фінансування вищої освіти є нагальною потребою сьогодення. Демографічна ситуація, яка склалася в країні в результаті зниження народжуваності у 90-х роках, відкритість ВНЗ деяких країн ЄС для вступу українських випускників також сприяє загостренню конкурентної боротьби між ВНЗ за абітурієнтів. Отже, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних ВНЗ як на внутрішньому так і міжнародному ринку освітянських та наукових послуг є обов’язковою умовою їх самозбереження. Окрім зазначених вище факторів, що сприяють посиленню конкуренції у сфері освіти у ВНЗ з’являються конкуренти у вигляді загальновідомих компаній, як наприклад у США освіта у фірмі «Microsoft» має значно вищу популярність, ніж у якомусь давно відомому старовинному університеті [5, c.2]. На вітчизняних теренах подібним чином на ринок виходить «ПриватБанк» з пропозицією проходження навчальної практики у банку в режимі он-лайн.

Незважаючи на увагу, що приділяється конкурентоспроможності у сфері освіти та науки, досі немає єдиного підходу до критеріїв, показників конкурентоспроможності ВНЗ. Відповідно до точки зору Р. А. Фатхутдінова, конкурентоспроможність ВНЗ – це його здатність: “готувати фахівців, що витримують конкурентну боротьбу на конкретному зовнішньому або внутрішньому ринку праці; розробляти конкурентоспроможні новації у своїй галузі; вести ефективну відтворювальну політику в усіх сферах своєї діяльності”. При цьому механізм управління конкурентоспроможністю ВНЗ складається з наступних взаємопов'язаних компонентів: місія ВНЗ, його зв'язки з зовнішнім середовищем, інструменти нової інноваційної економіки, застосування яких може забезпечити конкурентоспроможність ВНЗ, принципи, функції та методи управління [6, с. 37; 2, c. 102]. Так, Ю. В. Іванов конкурентоспроможність вищого навчального закладу визначає, як сукупність конкурентоспроможності п’яти елементів діяльності ВНЗ: маркетингової, матеріально-технічної, фінансово-економічної, кадрової і конкурентоспроможності випускників [7, с. 1]. Подібної думки дотримуються В. А. Лазарев і С. А. Мохначев, які розглядають конкурентоспроможність ВНЗ, як комплексну характеристику вузу за визначений період часу в умовах конкретного ринку, що відображає його перевагу перед конкурентами за рядом визначальних показників: фінансово-економічних, маркетингових, матеріально-технічних, кадрових і соціально-політичних, а також здатність вузу до безкризового функціонування і своєчасної адаптації до умов зовнішнього середовища, що змінюються. [8; 9, с. 1 ]. Дещо інший підхід у Х. А. Фасхієва [9; 10] визначення конкурентоспроможності ВНЗ він пропонує на основі інтегрального показника, який включає 43 показника, об’єднані у 5 груп: показники кваліфікаційного потенціалу навчального закладу; показники розвитку науково-методичної бази; показники забезпеченості матеріально-технічної бази; показники якості системи освіти; охоплення областей підготовки фахівців. Для визначення рівня конкурентоспроможності ВНЗ О. В. Босак пропонує три позиції, а саме: здатність вищих навчальних закладів забезпечити належну якість підготовки фахівців відповідного напряму і спеціальності; здатність студентів опанувати необхідні професійні знання та вміння; здатність роботодавців реально оцінити підготовленість випускників вищих навчальних закладів до відповідної професійної діяльності [11, с. 224]. В свою чергу Л. І. Семенюк, М. М. Медончак пропонують розширити параметри оцінки рівня конкурентоспроможності вищих навчальних закладів, а саме: матеріально-технічна база; рівень професорсько-викладацького складу; прогресивність навчальних технологій; рівень фінансового забезпечення; якість і професіоналізм управління; рівень контактів із зарубіжними вищими навчальними закладами; ефективність і справедливість прийому абітурієнтів; якість комп'ютерних комунікацій; престижність спеціальностей, за якими готують фахівців; спроможність і швидкість переорієнтації профілю вищого навчального закладу на потреби ринку праці [12].

Таким чином, можна зробити висновок, що безперечним критерієм конкурентоспроможності є підготовка висококваліфікованих конкурентоздатних фахівців. Проте, на нашу думку, дослідниками невиправдано оминається критерій, що враховував би науково-дослідну роботу ВНЗ, їх інтеграцію у світове наукове середовище. Адже, саме відкритість, інтегрованість ВНЗ є запорукою оновлення наукової думки. Здійснення наукових досліджень у галузевій а також у педагогіко-методологічній сферах дозволяють ВНЗ удосконалювати науково-методичну базу, так необхідну для конкурентоспроможного надання освітянських послуг. Інтеграція в наукове середовище бізнес структур свідчить про неузгодженість науково-методичної бази із практичним застосуванням отриманих знань на її базі. На основі вже здійснених досліджень внутрішніх та зовнішніх факторів та проблем конкурентоспроможності ВНЗ у літературних джерелах [1; 2; 5-13], нами з’ясовано, що достатньо велика роль в її формуванні приділяється матеріально-технічному забезпеченню, впровадженню інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес, проте недостатньо уваги приділено ролі науково-педагогічного працівника в досліджуваних процесах, отже нами окреслена схема формування конкурентоспроможності ВНЗ та місце у ній науково-педагогічного працівника (рис.1).

Конкурентоспроможність фахівця певною (але не повною) мірою залежить від якості та організації навчального процесу ВНЗ, суттєвий вплив на результативність діяльності має якість (конкурентоспроможність) абітурієнтів, які будуть навчатися у ВНЗ. На схемі відображений вплив науково-педагогічного працівника на конкурентоспроможного абітурієнта (отриманого в результаті ефективної комунікаційної діяльності та завдяки конкурентоспроможній репутації), а також формування в результаті освітнього процесу конкурентоспроможного фахівця завдяки розширенню функцій самоврядування та самоорганізації із застосуванням мотивації та контролю, з боку як внутрішньої системи менеджменту так і контролю на рівні держави.

В умовах розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та інформатизації суспільного життя значно розширюються можливості та часовий простір виконання професійних обов’язків науково-педагогічними працівниками, в результаті чого важливого значення набуває мотивація працівників, від якої у подальшому залежить якість мотивації абітурієнтів, студентів та фахівців у процесах дослідницької та освітньої діяльності.



Рис. 1. Роль науково-педагогічного працівника у формуванні конкурентоспроможного ВНЗ


Особливої уваги в умовах надлишку інформаційного навантаження потребує співпраця викладача із студентом його роль, як помічника, ідейного керівника, наставника. Виконання зазначених функцій потребує індивідуального підходу до кожного студента, з урахуванням особливостей його сприйняття інформації. Швидкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій потребує змін форм та методик навчання, тому в умовах загострення конкурентної боротьби, для утримування конкурентних позицій науково-педагогічні працівники особливу увагу повинні приділяти розробці таких форм і методик, які б враховували зміщення акцентів від безпосереднього одержання знань до управління знаннями на основі одержуваної інформації з урахуванням творчих особливостей особистості. Автоматизація та роботизація праці формують нові вимоги до фахівців, що ґрунтуються на креативності, ініціативності та лідерських якостях особистості. Розвитку таких якостей та уміння їх застосовувати у відповідній галузі мають сприяти науково-педагогічні кадри ВНЗ, що в свою чергу вимагає наявності та розвитку зазначених якостей і у самих викладачів. Окреслений підхід до реалізації функцій вищої освіти вимагає надання певних свобод у формуванні науково-методичних засобів навчання, мотивації викладачів до підвищення кваліфікації, самовдосконалення, прояву ініціативи, пошуку нових рішень.

Суттєвою перепоною конкурентного функціонування вітчизняних ВНЗ постала проблема зв’язків теоретичних знань з практичним їх застосуванням, а також у певних випадках відставання науки від практики. Зазначені проблеми спричинені бюрократично системою та надмірною формалізацією формування науково-методичної бази ВНЗ. Особливо це стосується підручників та посібників, написання, рецензування та видавництво яких займає стільки часу, що на фінальній стадії інформація в ньому вже є застарілою. Ще однією причиною зазначених проблем є відсутність взаємовигідних зв’язків з підприємствами, для яких готують фахівців ВНЗ, а отже необхідним стає пошук взаємовигідних форм співпраці, утворення власних виробництв, що передбачає новий Закон про вищу освіту. Велику роль у підтримці зв’язків теоретичних досліджень з практичним їх застосуванням повинна, на нашу думку, відіграти формування та участь ВНЗ у кластерних об’єднаннях. Посилення автономії університетів у світлі прийняття нового Закону про вищу освіту дозволить розширити функціональні можливості участі ВНЗ у таких проектах.



Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, вітчизняні вищі навчальні заклади перебувають у жорстких конкурентних умовах, спричинених демографічною ситуацією, інформаційно-комунікаційним та науково-технічним розвитком, суспільно-політичною ситуацією в країні, глобалізацією економічних відносин, а також деморалізацією та знеціненням праці науково-педагогічних працівників у вітчизняному науковому середовищі. Зазначені критичні умови сприяють мобілізації потенціально сильних конкурентів у науково-педагогічній сфері та природному відсіюванню слабких ВНЗ. Таким чином, у процесі розвитку конкурентоздатних вітчизняних ВНЗ потрібно враховувати принципи та процеси що відбуваються за становлення економіки знань.
Література:

  1. Иванникова Н.А., Шпак А.С. Проблемы образования в условиях глобализации // Формування стратегії конкурентоспроможності освіти в регіоні: Матеріали регіональної науково-методичної конференції.— Дніпропетровськ: ДНУ, 2004.—С. 112-113

  2. Носова О.В. Конкурентоспроможність підготовки фахівців вищими навчальними закладами відповідно до вимог ринку праці / О. В. Носова, О. С. Маковоз // Інформаційні технології в освіті / гол. ред.: О. В. Співаковський . – Херсон : Херсонський держ. ун-т, 2008. - Вип.9. – 2011. – С. 98-103.

  3. http://www.shanghairanking.com/

  4. MacGregor K. Continental Europe on rise in new QS university ranking / Karen MacGregor //University World News. - Issue No:287 [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.universityworldnews.com/article.php?story=20130914082501307

  5. Михасюк І. Р. Через конкурентоспроможну вищу освіту – до європейських стандартів / І. Р. Михасюк // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://lnu.edu.ua/index.php?q=science/lesson&id=9

  6. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью вуза / Р. А. Фатхутдинов // Высшее образование в России. – 2006. – № 9. – С. 37–38.

  7. Іванов Ю. В. Конкурентоспроможність закладів вищої освіти споживчої кооперації на ринку освітніх послуг України / Ю. В. Іванов // Українська кооперація. – №4. – 2011. // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.ukrcoop-journal.com.ua/num/ivanov.htm

  8. Лазарев В.А., Мохначев С.А. Конкурентоспособность вуза как обьект управлення. Монографія: Пригородные вести, 2003. – 160 с.

  9. Лошенюк І. Інструменти формування конкурентоспроможності ВНЗ / І. Лошенюк, А. Іванченко // Матеріали наук. конф. // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://intkonf.org/ktn-loshenyuk-ir-ivanchenko-a-instrumenti-formuvannya-konkurentospromozhnosti-vnz/

  10. Фасхиев Х.А., Гараев И.М. Оценка конкурентного потенциала и конкурентоспособности высшего учебного заведения // [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http // kampi.ru

  11. Босак О. В. Фактори конкурентоспроможності вищих навчальних закладів в системі формування економіки знань // Регіональна економіка. - 2008. - №4. - С. 223-227.

  12. Семенюк Л. І. Фактори та критерії конкурентоспроможності вищих навчальних закладів у сучасних умовах ринкових відносин / Л. І. Семенюк, М. М. Медончак // Економіка. Управління. Інновації. – 2010 р. – № 2(4). [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/eui_2010_2_41.pdf

  13. Мудра С.В. Напрямки підвищення якості вищої освіти в сучасних умовах / С.В. Мудра // [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://tme.umo.edu.ua/docs/10/53.pdf


References

  1. Yvannykova N.A., Shpak A.S. Problemы obrazovanyya v uslovyyakh hlobalyzatsyy // Formuvannya stratehiyi konkurentospromozhnosti osvity v rehioni: Materialy rehional'noyi naukovo-metodychnoyi konferentsiyi.— Dnipropetrovs'k: DNU, 2004.—S. 112-113

  2. Nosova O.V. Konkurentospromozhnist' pidhotovky fakhivtsiv vyshchymy navchal'nymy zakladamy vidpovidno do vymoh rynku pratsi / O. V. Nosova, O. S. Makovoz // Informatsiyni tekhnolohiyi v osviti / hol. red.: O. V. Spivakovs'kyy . – Kherson : Khersons'kyy derzh. un-t, 2008. - Vyp.9. – 2011. – S. 98-103.

  3. http://www.shanghairanking.com/

  4. MacGregor K. Continental Europe on rise in new QS university ranking / Karen MacGregor //University World News. - Issue No:287 [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.universityworldnews.com/article.php?story=20130914082501307

  5. Mykhasyuk I. R. Cherez konkurentospromozhnu vyshchu osvitu – do yevropeys'kykh standartiv / I. R. Mykhasyuk // [Elektronnyy resurs] / Rezhym dostupu: http://lnu.edu.ua/index.php?q=science/lesson&id=9

  6. Fatkhutdynov R.A. Upravlenye konkurentosposobnost'yu vuza / R. A. Fatkhutdynov // Vыsshee obrazovanye v Rossyy. – 2006. – # 9. – S. 37–38.

  7. Ivanov Yu. V. Konkurentospromozhnist' zakladiv vyshchoyi osvity spozhyvchoyi kooperatsiyi na rynku osvitnikh posluh Ukrayiny / Yu. V. Ivanov // Ukrayins'ka kooperatsiya. – #4. – 2011. // [Elektronnyy resurs] / Rezhym dostupu: http://www.ukrcoop-journal.com.ua/num/ivanov.htm

  8. Lazarev V.A., Mokhnachev S.A. Konkurentosposobnost' vuza kak ob'ekt upravlennya. Monohrafiya: Pryhorodnыe vesty, 2003. – 160 s.

  9. Loshenyuk I. Instrumenty formuvannya konkurentospromozhnosti VNZ / I. Loshenyuk, A. Ivanchenko // Materialy nauk. konf. // [Elektronnyy resurs] / Rezhym dostupu: http://intkonf.org/ktn-loshenyuk-ir-ivanchenko-a-instrumenti-formuvannya-konkurentospromozhnosti-vnz/

  10. Faskhyev Kh.A., Haraev Y.M. Otsenka konkurentnoho potentsyala y konkurentosposobnosty vыssheho uchebnoho zavedenyya // [Эlektronnыy resurs]. - Rezhym dostupa: http // kampi.ru

  11. Bosak O. V. Faktory konkurentospromozhnosti vyshchykh navchal'nykh zakladiv v systemi formuvannya ekonomiky znan' // Rehional'na ekonomika. - 2008. - #4. - S. 223-227.

  12. Semenyuk L. I. Faktory ta kryteriyi konkurentospromozhnosti vyshchykh navchal'nykh zakladiv u suchasnykh umovakh rynkovykh vidnosyn / L. I. Semenyuk, M. M. Medonchak // Ekonomika. Upravlinnya. Innovatsiyi. – 2010 r. – # 2(4). [Elektronnyy resurs] : Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/eui_2010_2_41.pdf

  13. Mudra S.V. Napryamky pidvyshchennya yakosti vyshchoyi osvity v suchasnykh umovakh / S.V. Mudra // [Elektronnyy resurs] : Rezhym dostupu : http://tme.umo.edu.ua/docs/10/53.pdf

Надіслана/Written:

Надійшла/Received:


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка