М. В. Остроградеький Зміст



Скачати 164.21 Kb.
Дата конвертації24.03.2016
Розмір164.21 Kb.




Математичний вечір, присвячений М.В. Остроградському

...учням ми будемо говорити: знайте небагато, якщо ви не маєте сили знати більше, але добре знайте те, що вивчили.

М.В. Остроградеький

Зміст

  1. Сторінка перша "Дитинство".

  2. Сторінка друга "Навчання в Полтаві й Харкові".

  3. Сторінка третя "Навчання у Франції".

  4. Сторінка четверта "Наукова та викладацька робота в Петербурзі".

  5. Сторінка п’ята "Дружба з Т.Г. Шевченком".

7. Сторінка шоста "Педагогічна спадщина М.В. Остроградського".
Талантами багата Україна.

Хай навіть - відбиваючись від орд

Долаючи неволю і руїни,

Все ж геніїв народжує народ.

Один із них - Михайло Остроградський

Великий тілом, духом і умом

Найперший вчений у Краю Козацькім,

Властитель теорем і аксіом.

(Виходять двоє ведучих)
ВЧИТЕЛЬ. Є в історії математичних наук ім'я, яке займає одне з найпочесніших місць. Це - Михайло Васильович Остроградеький, математик, механік, педагог, своєрідна непересічна особистість. Увесь світ відзначає 24 вересня день його народження. І саме сьогодні про цю славетну людину ми поведемо з вами спокійну родинну розмову так, як говорять у сім'ї про найдорожчу людину, брата, земляка, родича. Бо народила його українська жінка, бо виріс він на землі Полтавській, бо глибоко пустило коріння в цю славетну землю його прадавнє родинне дерево.

(Входять учні, стиха співають):

Тихо над річкою, ніченька темная,

Спить зачарований ліс.

Сумно шепоче він казку таємную,

Тихо зітха верболіз. .

УЧЕНЬ. Типовий маєток дрібного старо­світського поміщика XIX ст., куди новини з Петербурга доходили хіба що за два тижні. У власника хутора Пашене Василя Івановича Остроградського і його дружини Ярини Андріївни 24 вересня 1801 року народилося четверте дитя. Немовля назвали Михайлом. Всього в родині було 5 дітей.

УЧЕНЬ. У дитячі роки Мишко в усьому був схожий на своїх товаришів, хутірських хлопчаків. Мов реп'яхів, набирався він кріпацьких слів та звичок. Не раз помічала Ярина Андріївна, що в коморі та погребі не вистачало сала, квашених яблук. Та це ще півбіди. Насторожувала інша синова пристрасть: Михайлові кишені були завжди набиті якимось мотузяччям. Лазить він з тими мотузками по хатах та клунях, щось вимірює, над чимось міркує. Потім усе переводить в аршини, лікті, п'яді. Буваючи з батьком у Хорішках - сусідньому селі, може годинами спостерігати за вітряком. А вночі схоплюється, не може заснути.

(Півтемрява. За столом сидить батько, обідає. Дружина стоїть біля нього, схрестивши руки. Горять свічки).

МАТИ. Боюся я за нього, дуже боюся. Може хто наврочив? Чуєш, батьку?

БАТЬКО. Пусте (махає рукою). Не турбуйся даремно. Дитячі забави...

НЕЗНАЙОМЕЦЬ. (Стукає). Гей! Чи є хто в цьому домі, вийдіть! (Заносять хлопця, вкладають на лаві).

БАТЬКО. Чого лементуєш? Чи війна почалася?

НЕЗНАЙОМЕЦЬ. Не війна, добродію. Ваш син розбився.

БАТЬКО. Як?

МАТИ. Де?

НЕЗНАЙОМЕЦЬ. У Хорішках, з вітряка ... . Я цього дня і не збирався до млина. Але, запримітивши, що крила вітряка крутяться, запряг волів, звалив на воза два мішка жита і потягся на гору. Вже неподалік від вітряка побачив під самісінькими крилами хлопчину. За якусь мить крило підхопило малого, підняло над землею і кинуло на стерню. Коли я підбіг до хлопчини - той лежав без жодного поруху, обличчя в крові, а в руках довга вірьовка.

БАТЬКО І МАТИ. Ой, горе ж, горенько!

БАТЬКО. Синку, синку, може розкажеш, що тебе понесло до вітряка?

МАТИ. Краще б ти з коня впав, а не з того дурбиголови!

СИН. З коня я не впав би... .

МАТИ. Дякую тобі, боже, живий... .

БАТЬКО. То чого ж на вітряка поліз?

СИН. Хотів замірити крило.

МАТИ. І для чого воно тобі? На хуторі все обнишпорив, тепер до Хорішок добрався.

СИН. Не знаю. Просто мені кортіло виміряти ті крила, які так легко крутять велетенські жорна.

МАТИ (до батька). Як собі знаєш, а я до Михайлика покличу знахарку. Лихий у ньому живе. Хворий він... .

БАТЬКО. Яка там в біса хворість. Йому вчитися пора.

МАТИ. Хочеш і цього випровадити з дому?

БАТЬКО. І цього. Йосип вчиться і цьому пора...


ВЧИТЕЛЬ. У 1809 році почалася Михайлова наука. Кілька днів Михайлик жив як уві сні, прощався з пашеннівськими хатами, деревами, пасікою, з усім, що стало таким дорогим і милим.

(Дівчата співають пісню: "За світ встали козаченьки...".)

ВЧИТЕЛЬ. І недарма звучить журлива козацька пісня. Батько Остроградського був поміщиком, який походив з українського козацько-старшинного роду. Прапрадід пройшов шлях від рядового козака до Миргородського полкового судді. Більшість з роду Остроградських обирали військову кар'єру і мали родинні зв'язки з представниками козацької старшини, що були носіями українських культурних традицій: Лисенками, Апостолами, Ланиковськими. У Михайлика була мрія теж стати військовим.


УЧЕНЬ. 1809 рік. Батько везе Михайлика до Полтави і влаштовує в Будинок бідних дворян, де вихователем був відомий український письменник І.П. Котляревський.

Сценка (на сцені 2 парти, за ними 4 учні)

І.П. Котляревський. Нецікавих наук немає. Вивчення абетки, здавалося б, заняття не з цікавих. Але без неї грамоти не навчишся. А розв'яжіть-но мені таку задачу. Почув я її від одного чоловіка: летів у небі клин гусей, а назустріч йому гусак. "Здрастуйте, сто гусей!" - привітався. "А нас не сто - почув у відповідь. - Щоб було сто, треба ще стільки, та півстільки, та чверть стільки, і ти один..."

Ану, хто скаже, скільки летіло гусей?



Учень. (Шепоче на вухо).

І.П. Котляревський. Ні, подумай ще.

Учень. (Знову шепоче).

І.П. Котляревський. І ти подумай.

Михайло. Гусей летіло тридцять шестеро.

І.П. Котляревський. Правильно, Остроградський! Бути тобі другим Ейлером... Михайло. А це хто?

І.П. Котляревський. Великий математик. Був членом Петербурзької академії наук. Ти хочеш бути академіком?

Михайло. Не хочу.

І.П. Котляревський. А ким же, коли не секрет?

Михайло. Військовим.

І.П. Котляревський. Похвально. Один із синів Ейлера - Христофор - теж був військовим. Свого часу його навіть прийняли до запорізького війська, видали грамоту за підписом самого отамана Петра Калнишевського.
УЧЕНЬ. 1810 рік. Хлопець вступає до Полтавської гімназії. Але гімназійна наука не подобається хлопцеві. Успішність усе гіршала, і батько вирішує відвезти сина до Петербурга в один із гвардійних полків.

І, мабуть, служив би Михайло в гвардії, аби в дорозі до столиці зовсім випадково не зустрівся зі своїм дядьком П.А. Устимовичем. Той відкинув плани племінника й рішуче наполіг, аби хлопець продовжив навчання в Харківському університеті в 1817 році і тут остаточно сформувався його математичний геній. У 1819 p. вийшло положення, за яким дозволялося присуджувати вчений ступінь кандидата наук тим, хто успішно закінчує університет. Чотири рази Остроградський складає екзамени за університетський курс, але свідоцтва про закінчення так і не одержав через свої антирелігійні погляди.

УЧЕНЬ. У травні 1822 року для удосконалення математичних знань Михайлу Васильовичу Остроградському довелось поїхати до Парижу. Лекції математичного циклу в Сорбонні, знайомство і дружба з великими математиками і фізиками того часу: Лапласом, Коші, Буняковським, Пуассоном, Ампером. Всі вони вважали молодого Остроградського не учнем, а товаришем по науці, бо вже тоді Михайло Васильович вразив усіх незвичайними математичними здібностями, і вже тоді Паризька академія наук прийняла першу працю Остроградського

"Теорія хвиль у посудині циліндричної форми".

Ось послухайте за яких обставин це відбулося.



Учень. Свого часу Паризький університет оголосив математичний конкурс на тему: "Про поширення хвиль у циліндричному басейні". Переможець отримував премію у 1000 франків. Але за десять років з дня оголошення не було запропоновано жодної праці.

Учениця. А саме тоді на математичному факультеті Сорбони навчався наш земляк, майбутній славетний математик Михайло Васильович Остроградеький.

Учень. Одного разу батько не надіслав йому вчасно грошей, і Остроградського, що заборгував за квартиру домовласникові, влада запроторила до боргової в'язниці. У камері цієї в'язниці він і розв'язав конкурсне завдання. Йому, як єдиному переможцю, дісталася вся премія, котрої вистачило не тільки сплатити борг, а й найняти кімнату на два роки навчання наперед.
УЧЕНЬ. 1828 рік. Остроградський повер­тається до Петербургу, де його обирають ад'юнктом Петербурзької академії наук, а через три роки -ординарним академіком. І праця, праця, праця. До виснаження. Далі Остроградський працює в Морському Головному інженерному та Михайлівському артилерійському училищах, в інституті інженерів шляхів та в Головному педагогічному інституті. Педагогічному таланту Остроградського був неприйнятний догматизм. Він міг прочитати лекцію, не вдаючись до дошки, оцінити знання учня без екзамену. Високу оцінку передовим педагогічним ідеям Остроградського дали М.Г. Чернишевський, М.О. Добролюбов. Ось деякі із висловів М.В. Остроградського про педагогіку і методи навчання учнів:

"В пошуках істини у людей не вистачає не думок, а порядку й системи".

"Ми пропонуємо ознайомити з елементами наук у найдоступнішій формі, більш простій, більш дохідливій, збуджувати інтерес учнів, не допускати перевтоми".

"Зацікавити дитину — саме в цьому один з найважливіших принципів нашої теорії".

"Розвивати самостійність мислення".
УЧЕНЬ. Вони стояли біля розчиненого вікна: М.В.Остроградеький і Т.Г. Шевченко. Тарас Шевченко, дивлячись кудись у далечину, читав "По діброві вітер віє, гуляє по полю...". Вони познайомилися у 1840 році, коли вперше вийшла в світ публікація "Кобзаря". І потоваришували на все життя - всесвітньо відомий математик і великий український поет. Їх об'єднала любов до свого народу, до рідної землі. Молодому поету Т.Г.Шевченку глибоко запали в душу захоплені відгуки про його вірші поважного вченого Остроградського. Михайло Васильович знав напам'ять майже всі твори Кобзаря. Два світила зійшлися особливо на схилі життя. Кобзар писав: "Великий математик прийняв мене з розкритими обіймами, як земляка і як свого сім'янина, який відлучився кудись. Спасибі йому".

УЧЕНЬ. Смерть Т.Г.Шевченка 10 березня 1861 року стала для М.Остроградського особистою втратою. Відчуваючи, що і його дні вже полічені, вчений все частіше повторював у думках слова Шевченкового "Заповіту":

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій...

Прибувши востаннє в село Пашенне, він сказав: "Як умру у себе..., так поховайте мене, щоб мені видно було і Пашенну, і Довгу, і Глибоке".

У грудні 1861 академік зліг. Тільки чудо могло його врятувати. Але чуда не сталося...

ВЧИТЕЛЬ. 19 грудня Остроградеький втратив свідомість. Та незабаром ніби прокинувся, розплющив око, обвів поглядом присутніх:


  • Син. Де мій син?

  • Я тут,батьку!

- Візьми олівець і пиши. Тільки швидше. Над цим я бився все життя. І...

Михайло Васильович замовк. Нитку тиші обірвали 12 ударів годинника. Був полудень 20 грудня 1861 року. Його назавжди прийняла у своє лоно Полтавська земля.



(Звучить пісня "Думи мої, думи мої" на слова Т.Г. Шевченка )

УЧЕНЬ. У Полтавському педагогічному університеті, розташованому на вулиці М.В.Остроградського, відкрито перший у країні народний музей вченого, а в Хорішківській середній школі, що поблизу села Пашеннівка Козельщинського району обладнана кімната-музей.



Учитель демонструє різні фотографії з життя М.В.Остроградського та фотографії місць, пов'язаних з М.В.Остроградським, та коментує їх.
ВЧИТЕЛЬ. Сучасники М.В. Остроградського відзначали його глибокий інтерес до рідної землі, до української мови, народних звичаїв, його шанобливе ставлення до своїх предків. Перебуваючи на вершині слави, вшанований за свої наукові праці в усій Європі, Остроградеький тримався надзвичайно просто, не любив говорити про свої особисті заслуги, але своє походження з полтавської знаті він високо цінував. Удома він розмовляв українською мовою. А коли говорив російською чи французькою, то з досить помітним акцентом. Михайло Васильович був математиком світової величини, його обрали академіком найвідоміших академій наук, як то у Римі, у Нью-Йорку, Турині, членом-кореспондентом Паризької академії наук. Він працював професором відомого колегіуму Генріха IV у Франції. Він же першовідкривач багатьох досить важливих теорем і методів. За 40 років своєї наукової діяльності він написав більше 100 наукових праць із різних розділів математики, математичного аналізу, фізики, аналітичної механіки. Він - автор підручників "Посібник початкової геометрії", "Програма і конспект тригонометрії для військово -навчальних закладів", "Лекції алгебраїчного і трансцендетичного аналізу". Остроградеький перший запропонував ввести до програм середніх шкіл поняття функції.
УЧЕНЬ. Михайло Васильович залишив велику педагогічну спадщину своїм нащадкам. Він був добрим викладачем, цікавився питаннями методики і педагогіки, підготував багато вчителів математики, методистів, авторів підручників та навчальних посібників. Він підбирав педагогічні кадри, керував методичною роботою викладачів кадетських корпусів, організовував роботу з підготовки підручників для середніх і вищих навчальних закладів.
ВЧИТЕЛЬ. Вся наша країна, увесь учений світ 24 вересня 2013 року відзначатиме 212 – років з Дня народження Остроградського.

Вікторина

У мене є 2 конверти із запитаннями {червоний і синій).

У кожному конверті по 17 запитань. Вони у двох папках.

Капітани команд обирають папку, а відповідно і конверт із запитаннями для своєї команди. Не знаєте відповіді, то говорите "далі".

Завдання з синього конверту


  1. В якому селі народився М.В. Остроградський? (Пашенне (тепер Пашенівка))

  2. Ім'я і по батькові батька М.В.Остроградського? (Василь Іванович.).

  3. Від кого ведуть свій родовід Остроградські? (Від запорізьких козаків)

  4. Рік народження Остроградського? (1801р.)

  5. Чим найбільше захоплювався маленький Михайло в дитинстві? (Вимірюванням)

  6. У якому році Михайла віддають до Полтавської гімназії? (1810р.)

  7. Які були здібності Остроградського в гімназії? (Посередні)

8. Через який предмет Остроградському, при успішній здачі всіх необхідних екзаменів, не видали диплом кандидата наук? (Філософія та богопізнання)

9. Куди їде Остроградський продовжувати освіту? (До Парижу)



  1. Які три видатні математики зацікавилися Остроградським як ученим у Парижі? (Лаплас, Коші, Пуассон)

  2. У якому році Остроградський повертається з Парижу? (1828р.)

  3. Живучи в Петербурзі, куди завжди приїжджав Остроградський на літо? (До батьківської оселі, в Україну)

Завдання з червоного конверту

1. У селі якого повіту (тепер району) народився


Остроградський? (Кобеляцького)

2. Ім'я і по батькові матері
М.В. Остроградського?(Ярина Андріївна)

3. Скільки дітей було в сім'ї, де народився


Остроградський? (П'ятеро)

4. Число і місяць народження Остроградського?(24


вересня)

5. Ким мріяв стати Остроградський у


дитинстві (Військовим)

6. Який відомий український письменник був


вихователем Остроградського у гімназії? (Іван Петрович
Котляревський)

7. У якому році Остроградського зараховано студентом Харківського університету? (У 1817році)

8. Ім'я ректора Харківського університету, який підтримував Остроградського? (Тимофій Федорович Осиповський)

9. Як називається перша наукова праця


Остроградського? («Мемуар про розповсюдженняхвиль
у циліндричному басейні»)

10. Де знаходився Остроградський, коли закінчував свою першу наукову роботу? (У Парижі, в борговій тюрмі)

11. Якою ще діяльністю займався Остроградський, крім наукової? (Педагогічною)

12. З ким із українських поетів Остроградський має щиру дружбу? (З Т.Г.Шевченком)


Учениця. Доки лічильна комісія проводить підрахунки отриманих командами балів, нашу зустріч я хочу завершити такими рядками вірша:

Михайло Остроградський - це великий вчений,

Він народився у селі Пашенне,

В губернії Полтави, Кобеляцькогд повіту

і за життя відомим став усьому світу.

Гігант мислитель і гігант фізично,

Він з діда-прадіда вкраїнець корінний.

Як не крути, а факт це - історичний:

Родився, вчився і помер — і все на ній,

На Україні, де Шевченка слово

За душу не його лише взяло,

В країні, де ненавидять окови,

Де має геніїв найменшеє село.

Він від Пашенного до Парижу проклав дорогу

І всім довести зміг,

Що з хутірця незнаного й малого

Думки і визнання вирвуться у світ.

3 країн далеких серцем рвався в Україну,

Де дух козацький прадідів літав.

Він так любив домівку, Україну,

Що з всіх доріг сюди лиш повертав.

Своїм талантом в математиці — науці

Він світ учений приголомшив враз,

І перед ним схилили голови учені —

Фур'є, Пуассон, Коші і Лаплас.

Він теореми недоведені доводив,

І неможливе прагнув досягти,

Й до всього своїм розумом доходив,

І не згубив при цьому доброти.

І до останньої хвилини був фанатом

Науки із гармонії й краси.

Він синові сказав: "Про це — життя я думав,

Бери скоріше олівець ... пиши...пиши...."

Й закрив вуста, заплющив мудрі очі,

Навік забрав з собою відкриття:

Можливо, вічний як двигун зробити,

А чи продовжити людське життя.

Він таїну забрав у вічність із собою,

А нам залишив спадщину навік.

Михайло Остроградський!

Горді ми тобою!

Ти мудрий вчений наш?

Ти - український чоловік!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка