М. Зубков Сучасна українська



Сторінка11/43
Дата конвертації19.02.2016
Розмір8.13 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   43

Увага! Подвоєння зберігається в похідних від наве­дених слів: сйла-силенна, бовваніти, ссавці.

1. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються,
коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього


роду II відміни (крім Р. множини), що закінчуються на
-я: насіння, колосся, волосся, зілля, гілля, бадилля,
знаряддя, клоччя, роздоріжжя, сторіччя, піддашшя,
а та-
кож у похідних від них.

Якщо в Р. відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриттів, почуттів, життів;

б) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чолові-
чого, жіночого та спільного роду І відміни (за винятком
Р. множини із закінченням -ей): баддя, Ілля, рілля, стат-
тя, суддя (але: кутя, свиня, попадя);

в) перед ю в Ор. відмінку іменників жіночого роду однини


III відміни, якщо в Н. відмінку основа їх закінчується на
один м'який або шиплячий приголосний: віссю, даллю,
міддю, міццю, намороззю, подорожжю, річчю, розкішшю;

г) перед я, ю у прислівниках типу навмання, спросоння, зран-



ня, попідвіконню, попідтинню;

д) перед є, ю у формах теперішнього часу дієслова лити


(литися): ллє, ллю, ллєш, ллють, ллємо, ллєте, ллється,
ллються
та похідних.

2. Подовження не відбувається:

а) у словах: отой, оцей, отут, отам, отепер, отоді, піти, дані,


даний
(але: данник, подання);

б) якщо в Ор. відмінку іменників жіночого роду НІ відміни


м'який приголосний (зубний або шиплячий) стоїть не між
двома голосними: більшістю, областю, жовчю, Керчю,
фальшю, честю, радістю, кволістю, заздрістю, вірністю,
молодістю, пошестю, швидкістю, смертю.

Викладене вище правило стосується також слів: пе­редмістя, тертя, повністю, зап'ясток, подільський (від Поділля), трипільський (від Трипілля), поліський (від Полісся), але даккський (від Дакка), прусський (від Пруссія), філіппінський (від Філіппіни).



1. Спрощення відбувається:

а) при відмінюванні та творенні слів, коли до існуючих зву-


косполучень жд, зд, ст, рд додається звук -н-, -л-, -ц- (тоді
середні проривні д, т випадають):

ж (д) н тиждень - тижні, тижнів, тижнями

з (д) н проїзд - виїзний, об'їзний, проїзний

с (т) н якість - якісно, якісний; честь - чесний

с (т) л лестощі - облесливий, улесливо, улесливість

с (т) ц містити - місце, місцевість, місцина

р (д) ц серденько - серце, серцевина, серцевий

А також у звукосполученні с(л)н випадає л: масло — масний, Масниця;

б) у групах приголосних зк, ск при творенні дієслів із су-
фіксом -ну- та закінченням (випадає к):

з (к) н брязк - брязнуло, брязнути, брязне с (к) н тиск - тиснуло, тиснути, тисне

Винятки:


стл кістлявий, пестливий, хвастливий

стн шістнадцять, зап'ястний, хворостняк

стс шістсот, буквалістський

скн випускний, вискнути, рискнути, тоскно

При відмінюванні цих слів та творенні похідних від них залишаються проривні т, к.


2. Спрощення не відбувається:

а) у словах іншомовного походження, що мають кінцеві при­голосні:



аґент - агентство, студент - студентський, гігант - гігантський, курсант - курсантський, парламент - парламентський

-ст баласт - баластний, контраст - контрастно, нацист - нацистський, компост - компостна, форпост - форпостний, пацифіст - пацифістський

б) у групах приголосних:



стц невістка - невістці, невістчин, стч артистка - артистці,

пустка - у пустці,

хустка - у хустці.

Зміни приголосних при їх збігу
1. При словотворенні приголосні звуки часто змінюються:

а) -цьк- на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин


(а):
донецький - Донеччина, вояцький - вояччина, ко-
зацький - козаччина, німецький - Німеччина, гайдамаць-
кий - гайдамаччина, турецький - Туреччина
Сале га-
лицький - Галичина);

б) -ськ-, -ск- на -щ- за аналогічних умов: полтавський -


Полтавщина, луганський - Луганщина, віск - вощина;

в) -ск-, -шк- на -щ- при творенні іменників та прикмет-


ників із суфіксом -ан- (-ян-): віск - вощанка - воща-
ний, піски - піщаний, дошка - дощаний;

г) -ск-, -ст- на -щ- при творенні форм дієслів II дієвідміни:


вереск - верещати, верещу, верещить і т. ін.; простити
- прощу, прощаю, прощаєш
і т. ін. (але: простиш, про-
стять
і т. ін.);

д) -зк- на -жч- за аналогічних умов: брязк - бряжчати,


бряжчу, бряжчиш
і т. ін.;

е) -ськ-, -зьк- на -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко,


-ук:
Васько - Ващенко, Ващук, Іськд - Іщенко, Іщук,
Онйсько - Онйщенко, Онищук, Кузько - Кужченко,
Водолазький - Водолажченко.


0

Примітка. Зубні д, т перед свистячими й шипля­чими на письмі зберігаються: учиться, коротший, льот­чик, молодший, погодься.

2. При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-від географічних назв і назв народів приголосні на стику їх із твірною основою змінюються, змінюючи й самі суфікси:

Приголосні

Суфікс

Змінюються




або групи




на

Приклади

приголосних










г ж

-ськ(ий)

-зьк(ий) -дзьк(ий)

Кривий Ріг - криворізький Рига - ризький

3 (ДЗ)







Прага - празький Запоріжжя - запорізький Париж - паризький Кавказ - кавказький француз - французький Лодзь — лддзький

к

ц


-ськ(ий)

-цьк(ий)

турок - турецький Ніцца - ніццький

ч







грек - грецький Суец - суецький Вінниця - вінницький Гадяч - гадяцький

с

-ськ(ий)

-ськ(ий)

Одеса - одеський

X







волох - волоський

ш







чех - чеський Сиваш - сиваський латиш - латиський

©Винятки: банґкдкський, баскський, даккський, ка­захський, ла-маншський, меккський, нью-йдркський, тюркський, цюрихський.

3. Якщо твірна основа закінчується на д або т, то у вимові відбуваються зміни, які, проте, на письмі не позначаються: людсь­кий, людство, заводський, братський, братство, інтелі­гентський, багатство, кельтський, солдатський, солдатчи­на, рекрутчина, юннатський (юннат), але: хвацький (хват), міський (місто), соцький (сотня).

0

Примітка. Якщо в кінці твірної основи після при­голосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника цей суфікс випадає: П'ятихатки - п'ятихатський, Звени-горддка - Звенигородський, Камчатка - камчатський.

4. У вищому ступені прикметників і прислівників:

а) г, ж, з із суфіксом -ш (ий) дає сполучення -жч (ий):


дорогий - дорожчий, дорожче; дужий - дужчий, дужче;
вузький - вужчий, вужче
Сале легкий - легший, легше);

б) с змінюється на -щ (ий): високий - вищий, вище.

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників ви­щого ступеня: ближчати, вужчати, кращати й ін. та похідних від них іменників: підвищення від підвищити, подорожчання від подорожчати;




в) к, ц (ь) - приголосні основи перед суфіксом -н- зміню-
ються на ч, утворюючи -чн-: безпека - безпечний, без-
печність, безпечно; вік - вічний, вічність, вічно; моло-
ко - молочний; кінець - кінечний; сонце - сонячний,
сонячність, сонячно; серце - сердечний, сердечно; око-
лиця - околичний; яйце - яєчня, яєчний.

Винятки: дворушник, мірошник, рушник, рушни­ця, соняшник, торішній, сердешний (бідолашний).






Чергування приголосних


А Примітка. Утрачається елемент ва у формі тепері--* шнього часу: купувати - купую, друкувати - друкує, марнувати - марнують, фарбувати - фарбую, готува­ти - готує Сале: співати - співаю, ховати - ховаю, бува­ти - буваю, убивати - убиваю, відчувати - відчуваю).

3. У різних частинах мови:

д—ж городити - огорожа, погода - погожий,

переходити - перехожий, правда — справжній т—ч освіта — освічений, плата — сплачений

71 Примітки: 1. ж, ч, ш, щ, т(ь) у Д. та М. відмінках іменників (ж. р.) та в дієсловах перед постфіксом -ся

зберігаються: діжці, книжці, дочці, юшці, квітці; не вріжся,



не морочся, радишся, зморщся, спиться.

  1. Глухі приголосні основи перед дзвінкими збері­гаються: бороти - боротьба, молотити - молотьба, просити - просьба; так само і дзвінкі перед глухими: бабка, борідка, вогкий, дігтяр, кігті, книжка, легкий, нігті.

  2. Дієслово лити має форми з ял: зіллє, виллє, наллє, ллє, лляти та ін.

А. Пишемо з т: натхненний, натхненник, натхен-ня, зітхати (і спільнокореневі), хоча вони походять від слів дихати, надихати.

5. Пишемо транскрипція, хоча затранскрибувати.

Чергування голосних
1. о, е у відкритому складі часто чергується з і в закрито­му складі.

Чергування відбувається

а) при словозміні: Хар-ків — Хар-ко-ва, Київ — Кй-є-ва,
сіл — се-ла, радість — ра-до-сті, бать-ків — бать-ко-
во-го, сім
се-мй - сьома, Чернігів — Чер-ні-го-ва,
кдж-но-го — (у) кож-нім, кло-піт — клб-по-ту, ніс —
не-се, кб-рінь — кб-ре-ня, міць — мб-ці;

б) при словотворенні: бу-до-ва — будівник, зе-лд — зіл-


ля, воля — віль-ний, нога — під-ніж-жя, кло-піт-лй-
вий — кло-по-та-ння, сіль-ськйй — селянський, сім-
сот
се-ми-річ-ний — сьб-мий.

1^1 Примітка. Деякі слова мають паралельні форми: ' брівка і бровка (край дороги, канави), клешня і клішня, хорт і хірт - стилістично нейтральні; народ і нарід, вільний і вольний - стилістично забарвлені.

Чергування не відбувається

1) при словозміні коли звуки о, е вставні або випадні:
дерти - драти, перти — прати;

в іменниках із суфіксами -ок, -очок, -оть, -ень, -ець

фонема о або е вживається в суфіксі перед нульовим закінченням і зникає перед закінченням із голосним: гурток — гуртка, кілок — кілочка, лікоть — лікті, травень - травня, кінець - кінця, але бюлетень — бюлетеня, дерен — дерну (дернина) хоча дерен — дерену (кизил);

— у непохідних іменниках типу: день — дня, вітер -вітру, сон — сну, але рот - рота, лоб - лоба, мох -моху, лев - лева;



  1. у групах -ов-, -ор-, -ер- між приголосними в корені слів: вовк - вовка, товк - товкти, шовк — шовку, торг — торговельний, хорт - хорта, червоний - червень, смерть — смертельний, але погорда - погірдний;

  2. у повноголосих звукосполученнях -єре-, -еле-, -оло-, -оро-: берег, дерева, ожеледь, велет, молот, голос, со­рок, боровся.



Виняток становлять слова: моріг, оборіг, поріг, про­сторінь, сморід та форми Р. відмінку множини частини іменників (наголос на другий компонент): береза - беріз, борода - борід, борона — борін, ворота - воріт, го­лова - голів, долото — доліт, дорога - доріг, сторо­на - сторін;

  1. у Р. відмінку множини віддієслівних іменників серед­нього роду на -ення: доручень, передбачень, сходжень;

  2. коли о, е входять до складу префіксів:

воз- возвеличити роз- розпис без- безхліб'я

6) коли о, е входять до складу суфіксів:



-енк- Петренко

-очк- у садочку -тель- мислитель, цінитель -еньк- Сивенький

  1. у словах іншомовного походження: атом, марафон, ма­ренго, том, фактор, фантом, чек, шеф;

  2. у Р. відмінку множини іменників жіночого роду І відміни (істота - істот, межа - меж, установа - установ), а також в іменниках середнього роду віддієслівного по­ходження: значення - значень, відхилення - відхилень, твердження - тверджень;

  3. в особових формах дієслів: виходь, дозвольте, ідеш, при­везеш;




  1. в абревіатурах, складноскорочених словах: колгосп, неп, профком, радгосп, страйккдм, торгпред та ін.;

  2. в окремих іменах: Андрон, Артем, Євген, Мирон, Платан, Семен, Тадей, Федот, Харитдн, але Прокіп — Прокбпа, Федір - Федора, Яків - Якова);

  3. у присвійних прикметниках, утворених від власних імен на -ов, -ев (-єв): Серпухов - серпуховський, Крйчев -крйчевський, Колгуєв - колгуєвський;

  4. у старокнижних словах: верховний, вирок, головний, за­кон, народ, основний, прапор, словник, але: табір - табо­ру, школа - шкіл, якір - якоря;

  5. в окремих українських прізвищах (під впливом книжної мови): Артемовський, Боровикдвський, Голованівський,

Дідківський, Котляревський, Писаревський, Чабанівсь-кий, Чайковський та под.; 15) у наголошених кінцевих частинах складних слів - -вод, -воз, -нос, -роб, -лов: діловод, молоковоз, медонос, хлібо­роб, тигролов, але в частинах -хід, -ріг: пішохід - пішохо­дець, всюдихід — всюдихода (хоча скороход — скорохо­да), Козоріг — Козордга (сузір'я), носоріг — носорога.



Увага! Мелітополь — мелітопольський, Севастополь — севастопольський, Тирасполь — тираспольський Свід грец. слова «поліс» — місток — немає чергування.

Але: Бориспіль — Борисполя — борйспільський, Терно­піль — Тернополя — тернопільський (від поле — піль).


е - перед м'яким приголосним та перед складом зєї и (що походить від давньоруського и): джерело, женити, т. нйця, учень, шести, щеміти;

о - перед твердим приголосним та складами з а, о, т и (що походить від давньоруського ьі): бджола, жонатий, мий, його, копійок, учора, чого, чоло, чоловік, чохол, шостий. ш>

3. Чергування в коренях дієслів:

а) о та а



з о — тривала, нерозчленована дія

за повторювані

або одноразова, закінчена

багаторазова дія

гонити

ганяти

допомогти

допомагати

клонити

кланятися

котити

катати

кроїти

краяти

ломити

ламати

скочити

скакати

схотіти

хапати

але не відбувається чергування

вимовити

вимовляти

заспокоїти

заспокбювам*

простити

прощати

установити

установлює.


У дієсловах із суфіксом -ува- (-юва-) з наголосом на коре-шашміта в похідних від цих дієслів іменниках на -ння: бреха-ав - набріхувати - набріхування, завертіти - завірчува-«"* - завірчування, застебнути - застібувати - застібання, явш - очікувати - очікування, полоскати - виполіскува-- «толіскування, але: вивершувати - вивершування, по--^ч^гіти - потребування, прищеплювати - прищеплювання; - ■ випадний) та и перед л, р (у дієслівних коренях): - вислати - вистилати, беру - брати - вибирати, - замру - завмирати, стер - зітру - стирати, умер-■'. - умирати.

. Лині евфонічні чергування ї - в

в уживається

на початку речення перед голос­ним

В Охтирці працює мій товариш.

між голосними

Я живу в Одесі вже сім років.

Після голосного перед приголос­ним (крім в, ф, буквосполучень льв, св, хв та ін.)

Прийшла в місто весна


2. і-й

Чергування і з й може відбуватися, коли це не змінює зна­чення слова: імовірно - ймовірно, імення - ймення, іти — йти, ішлося - йшлося.



і пишеться

на початку речення

/ восени, і взимку бюджет не було затверджено; Ідуть осінні дощі.

між двома приголосними та після паузи перед приго­лосними

Минув і тиждень після звіту,

і другий, а документи так і не було

підготовлено.

й уживається

на початку речення перед голосним

Й уранці, й удень, і ввечері я не зміг відпочити.

між голосними

Школа й академія надіслали поздоровлення до ювілею.

після голосного перед при­голосним

Його ймення було мені відоме; Сьогодні й завтра завод не працюватиме.

Чергування не відбувається: 1. у з в:

а) у словах, у яких чергування може змінити значення: уда­ча, уклад, укладати, уникати, упливати, управа, уступ, уступати, усувати, ураження і вдача, вклад, вкладати, вникати, впливати, вправа, вступ, вступати, всувати, враження — з іншими значеннями;

б) у словах, які вживаються тільки з в, або тільки з у: взаєми-
ни, взуття, влада, власність; удар
(іменник), узбереж-
жя, увага, указ, учень
та ін., а також у похідних утворен-
нях: взаємність, владар; уважний, ударний та ін.;

в) у власних назвах та словах іншомовного походження: Угор-


щина, Удовенко, Ужгород, Умань, Урал; увертюра, ультима-
тум, утопія
та ін.; Вдовенко, Владивосток, Врубель та ін.

Увага! У деяких власних назвах чергування можли­ве: Влас - Улас, Всевишній - Усевишній, Вседержи­тель — Уседержйтель. Україна - Вкраїна чергується тільки в поетичній мові.


1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   43


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка