М. Зубков Сучасна українська



Сторінка17/43
Дата конвертації19.02.2016
Розмір8.13 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   43

5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без
додаткового пояснення.

неправильно правильно

Голова Костюк О. П. Голова зборів Костюк О. П.

зауважила. зробила зауваження.

До 10.07.2002 бригаді До 10.07.2002 бригаді

Куця В. Г. треба побілити Куця В. Г. треба побілити

актову залу стелю в актовій залі.

На сходах стояв дипломат. На сходах стояв невеликий

металевий дипломат.

На сходах стояв сивий

дипломат.

Іноді двозначність можлива у випадку збігу Р. та Д. відмінків:



Своєчасне фінансування адміністрації. Для уточнення слід доповнити вираз: Своєчасне фінансування з боку адмініст­рації або Своєчасне фінансування адміністрації іноземними інвесторами.

6. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числів-
ником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з при-
йменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад:

неправильно правильно

У 2001 р. (році) ... 2001 р. (року) ...

У першому році .... Першого року ...

У цьому (тому) році ... Цього (того) року ...

У наступному році ... Наступного року...

Але: у четвер, у неділю, у грудні, у липні (без слова місяці).



7. Нульового закінчення для іменників чоловічого роду
II відміни у 3. відмінку однини:

підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ і под.

8. Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа,
наприклад:

неправильно

придбали нову шкіряну мебель зробили позначки різними

чорнилами похорони призначили на ...

правильно

придбали нові шкіряні меблі зробили позначки різним « чорнилом

похорон призначили на ...

9. Пам'ятати, що:

  • кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази: Продук­тивність підприємства збільшилась у два з полови­ною рази. Якщо дробовий числівник виражений десят­ковим дробом, то маємо форму раза. Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятих раза;

  • в Ор. відмінку множини іменників II відміни та мно­жинних іменників слід використовувати лише закін­чення -ами (-еми), -има, наприклад: неправильно правильно

з п'ятьма колісьми із п'ятьма колесами

літак з іноземними гістьми літак з іноземними гостями

повернулись з грішми повернулись із. грошима

  • одиниці виміру мають паралельну форму в Р. відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бітів, гаусів, джоулів, ергів, мілібарів, байтів. Форма множини може позначати не саму речовину, а її конкретні види, сорти, типи: Залізницею прибува­ли мінеральні добрива, машинні масла, грузинські вина. Але Наприкінці XX й на початку XXI ст. (століття, а не століть), бо однорідними членами є не числів­ники, а іменники кінець, початок;

  • однина є засобом узагальнення, коли вказує на нероз­членованість, цілісність однорідних іменників: Пере­везено ввесь урожай соняшнику. Та коли невизначе-ну кількість однорідних іменників можна порахувати чи виміряти, слід уживати форму множини: Завчас­но було придбано комплекти спортивних костюмів;

  • не можна відмінювати неживі предмети як живі істо­ти, наприклад:

неправильно правильно

Для транспортування Для транспортування

будматеріалів будматеріалів

використовували використовували

потужних КрАЗів і МАЗів. потужні КрАЗи й МАЗи.

10. Надавати перевагу не дієссловам, а віддієслівним імен­никам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад:

неправильно правильно

допомагати надати допомогу

доручити дати доручення

змагатися провести змагання

наїхати зробити наїзд

оглянути здійснити огляд

переговорити вести переговори

Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах при­пускається форма наказового способу дієслова (доручити, огля­нути та под.).



11. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в 3. відмінку, а не в Д., наприклад:

неправильно

повідомити студентові сповістити інженерові Карпенку Б. Т.

правильно

повідомити студента сповістити інженера Карпенка Б. Т.

12. Уживання низки дієслів пов'язано з іменником, який повинен стояти в Р., а не в 3. чи Д. відмінку, наприклад:


неправильно

зазнати біду завдати шкоду пильнувати чистоту шкодувати гроші на освіту радіти перемозі
правильно

зазнати біди завдати шкоди пильнувати чистоти шкодувати грошей на освіту радіти з перемоги

Та це правило не варто застосовувати до іменників II відміни чоловічого роду однини, які мають закінчення -у, -ю, оскільки воно (закінчення) збігається з Д. відмінком, наприклад:



неправильно

запобігти вибуху було

неможливо рейтингу не варто

довіряти ремонту передувала

інвентаризація

правильно

запобігти вибухові було

неможливо рейтингові не варто

довіряти ремонтові передувала

інвентаризація

Але якщо буде зв'язок присудка, висловленого заперечним дієсловом, й додатка — іменника (предмета чи об'єкта), об'єкт ставиться переважно в Р. відмінку, наприклад:

неправильно

інструкція не гарантує

безпеку делегати не можуть

висловити свої погляди не варто починати оранку ми не припинимо боротьбу відповідь на це не

знаходили півроку

правильно

інструкція не гарантує

безпеки делегати не можуть

висловити своїх поглядів не варто починати оранки ми не припинимо боротьби відповіді на це не

знаходили півроку

13. Іменники з дієсловами відмовлятися, ухилятися слід уживати в Р. відмінку з приймеником, наприклад:

неправильно

ухилятися навчання відмовлятися подорожі правильно

ухилятися від навчання відмовлятися від подорожі

14. Прізвища, що дорівнюють назвам істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім'ям, назвою посади тощо: Викли­кати водія Зайця; Завершити дослід лаборантові Комарю.

Прикметник

Прикметник називає ознаку, якість або властивість предмета, явища, істоти. За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні. Усі вони змінюються за родами, числами й відмінками, а якісні, окрім того, мають ступені порівняння.


Ступені порівняння якісних прикметників

Окрім звичайної форми, прикметник має ще два ступені порів­няння - вищий і найвищий.



  1. Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами за, від, ніж, як, проти: Ваші факти є переконливішими, ніж їхні аргументи; Цей контракт вагоміший від минулорічного.

  2. Найвищий ступінь означає, що в одному предметі чи по­нятті є найбільше певної якості: Цей архів мав найбільший за обсягом і кількістю стародруків матеріал пам'яток періоду Київської Русі.

Не утворюються ступені порівняння від якісних та присвійних прикметників: білозубий, гнідий, чалий, фіолетовий, світло-зе­лений, кисло-солодкий, порожній, босий, архіскладний, мертвий, сліпий, німий; харківський, материн, морський, тітчин, степо­вий, Оксанин, Сизоненків, Андріїв.

Творення ступенів порівняння прикметників

Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста (пере­дається одним словом) і складена (передається двома словами).



1. Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-.

Із суфіксом -іш- основа прикметника залишається без змін: тугий - тугіший, різкий - різкіший, слизький - слизькіший, здоровий - здоровіший.



7 Зубков м.

193

Із суфіксом -ш- основа прикметника зазнає певних змін:

  • суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: короткий - коротший, солодкий ~ солодший, тонкий - тонший, глибокий -глибший, широкий - ширший, далекий - дальший;

  • приголосні г, ж, з разом із суфіксом -ш- змінюються на -жч- (таких прикметників лише сім): дорогий - дорож­чий, важкий - важчий, дужий - дужчий, тяжкий - тяж­чий, близький - ближчий, вузький - вужчий, низький -нижчий; це буквосполучення зберігається і в похідних словах: дужчати, подорожчання, ближчати.

У прикметниках: легкий - легший, довгий - довший ці зміни не відбуваються;

  • приголосний с разом із суфіксом -ш- змінюється на -щ-(таких прикметників є три): високий - вищий, товстий -товщий товстіший), красивий - кращий та в похідних: покращити, потовщення;

  • приголосні т, д перед -ш- звучать як ч, але на письмі ця зміна не позначається: короткий - коротший [ корд-ч:и і ], багатий - багатший [ багач:и і ];

  • в інших випадках основа залишається без зміни: м'я­кий - м'якший, дешевий - дешевший.

2. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюєть­ся від простої форми вищого ступеня додаванням префікса най-: тугіший - найтугіший, коротший - найкоротший, вищий -найвищий, багатий - найбагатший.

Не припускається заміна найвищого ступеня порівняння ви­щим ступенем. Тому слід писати: найкраще досягнення, а не краще досягнення; найвища міра покарання, а не вища міра покарання.

Правильно треба вживати найвищий ступінь і в інших випадках: найближчий товариш, а не самий близький товариш, найбільша планета, а не сама більша планета; найостанні-ші, найперші, а не самі останні, самі перші; найдотепніший, або найбільш дотепний, а не самий дотепний, дотепні­ший, найбільш дотепний; високоповажаний, а не самий висо­коповажаний; головний або найголовніший, а не самий го­ловний.

Не можна утворювати зменшену чи збільшену форму від усталених нормативних словосполучень та слів: середня школа, вища освіта, середній спеціальний навчальний заклад; колишній, торішній, позаторішній, минулий, позаминулий.



Без порівняння велика міра якості передається:

а) префіксами пре-, над-, все-, за-, ультра-, архі-:



предобрий, надчутливий, всеосяжний, завеликий (над­то великий), ультрамодний, архіважлйвий;

б) частками (словотворчими) чи, що, як: чималенький,


щонайкращий, якнайдовший;

в) суфіксами -ущ- (-ющ-), -анн- (-янн-), -енн-, -езн-:


значущий, кричущий, нездоланний, незрівнянний;

г) за допомогою прислівників дуже, украй, особливо, над-


звичайно, занадто, більш, найбільш, менш, найменш:
дуже вигідний, украй необхідний, особливо корисний, над-
звичайно популярний, більш вдалий.


Зменшена міра якості передається:

а) суфіксами -уват- (-юват-), -ав- (-яв-): білуватий,


синюватий, золотавий, чорнявий;

б) прислівниками трохи, ледь, не дуже, не зовсім: трохи


низький, ледь теплий, не дуже свіжий, не зовсім смачний.


0

Примітка. Прислівникам, які утворюються від якісних прикметників вищого та найвищого ступенів, при­таманні спільні звукові зміни:

який? . як?

високий — вищий вище

низький — нижчий нижче

важкий — важчий важче

дорогий — дорожчий дорожче

Прислівники вищого й найвищого ступенів збігаються звучанням із прикметниками відповідних форм у середньому роді:



активніше - яке? активніше - як? найбагатше - яке? найбагатше - як?

Смисл їх з'ясовується контекстом за допомогою питань.


Творення відносних прикметників

1. За допомогою суфікса -н-: хатній, вчасний, професійний, верхній.

Якщо твірна основа закінчується на -н, то відбувається по­двоєння -нн: день - денний, туман - туманний, бетон - бе­тонний, осінь - осінній.



7*

195


Приголосні г, к, х перед суфіксом -н- чергуються відповідно з ж, ч, ш: дорога - подорожній, рік - річний, втіха - невтішний.

Якщо твірна основа закінчується збігом приголосних, то між ними з'являється вставний о або е: молитва - молитовний, дно - бездонний, церква - церковний, торгівля - торговель­ний, земля - безземельний, відро - п'ятивідерний.

У прикметниках буквений, казармений, формений вставний е з'являється між твірною основою й суфіксом -н-.


  1. У прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ан- (-ян-), літера н не подвоюється: горілчаний, дощаний, кожушаний, піща­ний, дерев'яний, олов'яний, солом'яний, вітчизняний, весняний.

  2. Прикметники, що вказують на відношення предмета до дії, творяться за допомогою суфікса -льн-, що додається до основи неозначеної форми дієслова: копіювати - копіювальний, освіт­лювати — освітлювальний, наступати - наступальний, жи­вити - живильний, навчати - навчальний, місити - місиль­ний, свердлити - свердлильний.


Творення і вживання присвійних прикметників

Присвійні прикметники утворюються переважно від назв осіб. Уживання суфіксів тут зумовлюється відміною іменника, від якого твориться прикметник.

Від іменників II відміни на означення осіб прикметники утворюються за допомогою суфікса -ів-, -ев- від іменників м'я­кої та мішаної груп: Гоголь — Гоголеве, Дем'ян — Дем'янів, Чернйш — Чернйшів, Чернйшеве.

Присвійні прикметники обмежено вживаються в діловій мові на позначення належності предмета людині: Шевченків «Коб­зар»-, Франкові сонети (але: шевченківські традиції, сковоро-дйнівські читання, лев-толстбвський стильУ.

Частина присвійних прикметників уживається:

а) як географічні назви: Київ (місто Кия), Львів (місто Лева),


Васильків (від Василь), Харків (від Харко), Сватове,
Мар'їне, Марйнин;


1 Про вживання присвійних прикметників у діловій мові див. тему «Особли­вості використання прикметників у ділових паперах».


б) як прізвища: Пономарів, Дукин (від дука), Іванйшин (від
Іваниха), Литвин (від Литва).

Повні та короткі прикметники

За наявністю закінчення прикметники бувають:



1. Повні — із закінченнями: теплий, добра, славне, зелені,
материна.

Ці форми загальновживані для сучасної мови.



2. Короткі — без закінчення в діловій мові не вживаються.
Відмінювання прикметників

Прикметники мають форми роду й числа та змінюються за відмінками.




За характером закінчень прикметники поділяються на твер­ду та м'яку групи. Більшість прикметників у сучасній українській мові належить до твердої групи, і лише невелика кількість — до м'якої (див. с. 158).

0

Примітка. Для ділового та наукового стилів нор­мативним е закінчення -ому в М. відмінку однини для прикметників у формі чоловічого та середнього роду: на чистому, у червоному, в оригінальному.

Особливості використання прикметників у ділових паперах

1. Перевага надається прикметникам книжного походження:
автобіоградлчний, балансовий, валютний, гарантійний, ґрунтов-
ний, дезорієнтований, еквівалентний, єретичний, зоологічний,
ідеальний, конфіденційний, легітимний, маршрутний, нейтраль-
ний, організаційний, парламентський, регіональний
та ін.

неправильно правильно

роботящий працьовитий

малюсінький дуже малого розміру

мерзлякуватий який боїться морозу

довжелезний дуже довгий

довготелесий високий на зріст

безвихідне становище безпорадне становище
головатий
розумний

згоден згодний

вечірняя вечірня

молодії молоді

Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усі­чених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прик­метниками або розгорнутими пояснювальними конструкція­ми з інших частин мови.



2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикмет-
ників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за
допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.

неправильно правильно

працьовитіший дуже працьовитий

завеликіший надто великий

невдаліший менш вдалий

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння
утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш,
найменш,
але слід уникати вживання суфікса -іш-.

неправильно правильно

більш рішучіший більш рішучий

найбільш доцільніший найбільш доцільний

менш оптимальніший менш оптимальний

найменш продуктивніший найменш продуктивний

найбільш дотепніший найбільш дотепний

  1. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні — особа, група осіб, органі­зація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домов­леність, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв'язки, обов'язки, переговори.

  2. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому.

неправильно правильно

на попереднім з'їзді на попередньому з'їзді

на старім обладнанні на старому обладнанні

6. Замість розмовної форми треба користуватися конкрет-
ним визначенням.

неправильно правильно

чималий, чималенький, великий, більший за....

великуватий, завеликий дуже великий

якнайдовшу, щонайдовшу дуже довгу, надзвичайно довгу

7. Слово «самий» на означення вищого ступеня ніколи не
вживається із прикметниками. Його заступає частка най-.

неправильно правильно

самий високий найвищий

самий чорний найчорніший

самий довгий найдовший

8. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюю-
чи їх іменниками або відповідними прикметниковими форма-
ми. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада,
звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це ж стосується тих ви-
падків, коли є кілька однорідних членів.

неправильно правильно

студентові досягнення досягнення студента або

Петренкові пропозиції

студентські досягнення пропозиції Петренка В. П.


директорові розпорядження розпорядження директора
материна, батькова і другова поради

поради матері, батька і друга

Але усталеним є вживання присвійних прикметників: а) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, вейєрштрассова сигма-функція, ермітів многочлен,

гурвіців критерій, жорданова лема, карданова передача, кесарів розтин, клейнова пляшка, ланґранжові дужки, петрові батоги, рентгенівський апарат, фредгольмів мінор, штрумова система та ін.; б) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова, дамоклів меч, прокрустове ложе, сісіфю-ва праця та ін.

9. Уникають уживання прикметників, що походять від гео­графічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником.

неправильно правильно

білоцерківський житель житель м. Біла Церква

кременчуцькі цигарки цигарки з м. Кременчук

брестська адреса адреса в м. Брест

китайські товари товари з Республіки Китай

Але усталеним є вживання подібних прикметників, які озна­чають географічні назви, що походять:

а) від топонімів та інших географічних назв:

Харківська область, Великобурлуцький район, Красноярсь­кий край, Київський проспект, Керченська протока, Казахська затока, Дніпровський лиман, Чукотський півострів та под.;

б) від імен, прізвищ чи псевдонімів:



Соломонові острови, Магелланова протока, Баренцове море, місто Корсунь-Шевченківський, селище Гоголеве, селище Кіровське та под.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   43


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка