М. Зубков Сучасна українська



Сторінка23/43
Дата конвертації19.02.2016
Розмір8.13 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   43

правильно

на моєму

цей захід

у кожному

котрий день поспіль

був відсутній деякий час

у чийому

свого зобов'язання це сталося випадково невідомо скільки часу ці продукти цієї ночі

невідомо який звіт невідомо чим завершили декого із присутніх та нарада

неправильно

мною запроваджено нами запропоновано ними привезено вами доведено

правильно

я запровадив ми запропонували вони привезли ви довели

5. Уникати двозначності, що може виникнути: а) якщо займенник віддалений від слова, із яким синонімічно пов'язаний:


неправильно

Значна кількість учених взяла активну участь

?' секційних засіданнях, х виявилося багато. Пенсіонерка мешкає в аварійній квартирі, її треба відремонтувати.
правильно

У багатьох секційних засіданнях взяла участь значна кількість учених.

Аварійна квартира, у якій мешкає пенсіонерка, потребує ремонту.

б) якщо можливе співвіднесення займенника з будь-яким зі слів, однаково граматично вираженим:



неправильно правильно

Лаборант Горобець В. О. Голова зборів

внесла пропозицію. Головуючий відхилив пропозицію

з нею не погодився. лаборанта Горобець В. О.

в) якщо замість особового займенника вжито присвійний:



неправильно правильно

Моїм отриманим,завданням Я отримав завдання...
було...
Завдання, що я отримав...

г) якщо вжито зворотно-присвійний займенник свій:



неправильно

Він своїми руками відре­монтував свою машину. Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозиції.

правильно

Він власноруч відремонтував особисту машину. Директор запропонував присутнім прокоментувати їх пропозиції.

д) якщо вжито зворотний займенник із неконкретним спів­віднесенням:

правильно

Комісія запропонувала надати послуги адміністрації в розслідуванні НП.

неправильно

Комісія запропонувала адміністрації взяти на себе функції щодо розслідування НП.

е) якщо неправильно узгоджено займенник зі збірним імен ником:



неправильно правильно

Цими гіллями закрили канаву. Цим гіллям закрили канаву.

ж) якщо є невиправдане використання займенника у формі Ор. відмінка: неправильно правильно



Усією групою пішли Група в повному складі пішла

на заняття. на заняття.

Виконано за однією моєю Виконано за умови або

умовою. Виконано лише за умови.

6. Не слід використовувати займенники 3-ї особи в присут­ності тих, про кого йдеться.

Без займенника, як правило, укладаються ділові листи, які починаються дієсловом у 1-й особі множини (від імені органі­зації, установи, закладу— Нагадуємо..., Надсилаємо..., Повідом­ляємо...). Паралельно вживається форма 3-ї особи однини (Ад­міністрація повідомляє..., Ректорат просить..., Об'єднання інформує...).

Без займенника я укладаються розпорядження і накази, які розпочинаються дієсловом у 1-й особі однини (Доручаю..., Про­поную..., Наказую...).

Науковий стиль вимагає заміни авторського я на ми, залу­чаючи читача (слухача) до участі в міркуваннях.

Нормативним є шанобливе використання щодо осіб категорії: Ви, колеґо, зачекайте, будь ласка. Мати надіслали листа. Вам, пане професоре, зателефонують з Одеси.

П7І Пам'ятайте: використання чи невикористання за-*—^ йменників змінює тональність ділових текстів, може підси­лювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимо­ги, прохання, поради тощо.

Увага! Запам'ятайте правильну форму займенників у таких словосполученнях:

неправильно правильно

Дякую Вас. Дякую Вам.

Пробачте мене. Пробачте мені.

На котру годину призначили... О котрій годині призначили...

Скільки годин? Котра година?

Властивий для нього. Властивий йому.

Характерний йому. Характерний для нього.

ТелеаЬонував до нього. Телефонував йому.

Вибачити його. Вибачити йому.

Кепкувати над ним Кепкувати з нього.

Окремі учасники. Деякі учасники.

Правильний наголос у займенниках — це не тільки культу­ра мовлення, а й засіб уникнення двозначності.

У Р. й Д. відмінках однини займенників то, те, цей, це наго­лос падає на кінцевий склад: того, тому, цього, цьому. А в М. та Р. відмінках із прийменниками наголос переходить на перший склад: на тому, у цьому, біля того, для цього, до того, із цього, не без того, не від того.

7. Для уникання зайвого паралелізму, краще в діловому мов­ленні додержуватися Р. чи 3. відмінків їх ніж присвійного займенника їхній.



неправильно правильно

їхнє обладнання їх обладнання

Надійшли їхні пропозиції Надійшли їх пропозиції
Реалізовано їхню продукцію Реалізовано їх продукцію
Оглянуто їхній об'єкт
Оглянуто їх об'єкт
ДІЄСЛОВО

Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан чи процес і відповідає на питання що робити?, що зробити? У систему дієслова входять такі форми:

а) неозначена форма (інфінітив): прочитати, малювати,
сміятися;

б) форми в дійсному, умовному та наказовому способах:


прочитаю, малюватимуть, сміялися, прочитав би, малюва-
ла б, сміявся б, прочитай, малюйте, смійся;

в) дієприкметник: прочитаний, малюючий, битий;

г) безособові форми на -но, -то: прочитано, мальовано, бито;

д) дієприслівник: прочитавши, малюючи, сміючись.

Усі дієслівні форми мають доконаний або недоконаний вид, є перехідними чи неперехідними. У них розрізняють дві осно­ви: основу інфінітива й основу теперішнього часу. Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінна або незмінна й виступає тим чи іншим членом речення.
Перехідні й неперехідні дієслова

1. Після перехідних дієслів стоїть додаток, виражений імен­ником у 3. відмінку без прийменника: зустрічати (кого?) друзів, кладуть (що?) асфальт, розглянувши (що?) проект, готуючи (що?) вечерю, виконано (що?) розпорядження, нагороджено (кого?) воїна.

Додаток, залежний від перехідного дієслова, може стояти і в Р. відмінку без прийменника:

а) якщо перед дієсловами є частка не: не розроблено (чого?)


заходів, не проклали (чого?) колії, не посадили (чого?)
дерев, не запросили (кого?) депутата;

б) якщо дія переходить не на весь предмет, а тільки на його


частину: принеси сіль (усю), принеси солі (частину), роз-
вантажити цемент
(увесь), придбав цементу (частину).

  1. До неперехідних належать дієслова, що не мають при собі такого додатка: іти, працювати, дякувати (кому?), турбува­тися (про кого, що?).

  2. Деякі дієслова, залежно від контексту, бувають то пере­хідними, то неперехідними: малює картину, вишиває рушник, співає пісню - перехідні; Юрась малює і пише, а Ганна виши­ває і співає - неперехідні.


Види дієслова

Дієслова можуть означати дію завершену й незавершену. За­лежно від цього вони поділяються на дієслова доконаного та недоконаного виду.



1. Дієслова доконаного виду вказують на початок, кінець або
одноразовість дії і відповідають на питання що зробити? що
зробив? що зроблю?
(прочитати, прочитав, прочитаю).

Дієслова заговорити, вилетів, рушимо, заспівавши вказують на початок дії; прогуркотіти, прилетів, напишемо, сказаний, скошено, посивівши - на кінець дії; моргнув, гукнете, допомо­жуть, ударивши - на одноразовість дії.

Лише доконаний вид мають дієслова із префіксами від-, за-, на-, по-, про-, роз-: відговорйти, віднести, заговорити, занести, наговорити, нанести, поговорити, понести, прого­ворити, пронести, розговорити, рознести.

2. Дієслова недоконаного виду не вказують ні на початок, ні
на кінець дії або ж означають повторювану дію та відповідають
на питання що робити? що робив? що роблю? що буду роби-
ти?
(рити, рив, рию, ритиму, буду рити).

Дієслова говорити, гуркочуть, летів, пишемо, розглядуваний, сіяний, сидячи - не вказують ні на початок, ні на кінець дії; стукати, моргав, гукаєте, відвідуючи, ударяючи - указують на повторюваність дії.

Лише недоконаний вид мають дієслова: бродити, володіти, гидувати, гордувати, грабувати, змушувати, зоріти, імпонува­ти, квартирувати, лихоманити, літати, марити, морозити, намагатися, піклуватися, потребувати, прагнути, силкувати­ся, тріумфувати.

3. Форми одного виду творяться від форм іншого виду за
допомогою різних засобів:

а) додаванням і відкиданням префіксів: світити - засві-


тити, дружити - подружити, вабити - привабити;

б) заміною, додаванням чи відкиданням суфіксів: повто-


рювати - повторити, допомагати - допомогти, грюка-
ти - грюкнути, кінчати - кінчити;

в) чергуванням звуків у корені: збирати - зібрати, надсила-


ти - надіслати;

г) зміною наголосу: розкидати - розкидати, скликати -


скликати, вслухатися - вслухатися;

д) зміною коренів: брати - взяти, ловити - упіймати, за-


ходити -
зайти.

4. Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконано-
го, так і недоконаного виду. До них належать дієслова із суфік-
сом -ува- переважно іншомовного походження: воєнізувати,
гарантувати, інтенсифікувати, наслідувати, організувати,
телеграфувати, яровизувати,
а також веліти, женити.
Змінювання дієслів у теперішньому

часі та майбутньому часі доконаного виду

Дієслова в теперішньому часі та майбутньому часі доконаного виду змінюються за особами й числами. За характером особо­вих закінчень дієслова поділяються на першу, другу та архаїчну дієвідміни.




1. До І дієвідміни належать дієслова, що в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають -е (-є), а в 3-й особі множини - закінчення -уть (-ють)

Особа

Однина

Множина

1-ша

пиш-у

малю-ю

пйш-емо

малю-ємо

2-га

пйш-еш

малю-єш

пйш-ете

малю-єте

3-тя

пйш-е

малю-с

пйш-уть

малю-ють

Особа

Множина

1-ша

хбд-имо

мовч-имд

стоїч-6

2-га

хбд-шпе

мовч-шпе

стоїте

3-тя

хбд-ять

мовч-ать

стоять




Примітка. За такими зразками відмінюються й діє­слова доконаного виду в майбутньому часі.

Проста форма цих дієслів утворюється додаванням префікса до форми теперішнього часу: читаю - прочитаю, кажу - скажу, глянемо - розглянемо, будують - збудують, їду - поїду. Рідше вживаються безпрефіксні дієслова доконаного виду (переважно зі значенням одноразової дії): гукну, крикну, сяду, гляну й под.

3. До архаїчної дієвідміни належать дієслова дати, їсти, повісти та префіксальні похідні від них. Дієслова давати, відповідати належать до І дієвідміни.

Особа

Однина

1-ша

2-га


3-тя

дам

даси

дасть

їм

їси

їсть

повім

повіси

повість




Особа

Множина

1-ша

2-га


3-тя

дамб

дасте

дадуть

імб

їсте

їдять

повімо повісте

1^1 Примітка. У 3-й особі множини дієслово повісти * та похідні від нього не вживаються, їхнє значення пере­дається іншими словами: повісти, розповісти - розка­жуть, доповісти - повідомлять тощо.

4. Дієслово бути в теперішньому часі в усіх особах має
форму є. Лише в художній літературі вживаються також ар-
хаїчні форми 2-ї та 3-ї особи: єсй, єсть, єсте, суть.

У майбутньому часі дієслово бути має закінчення І діє­відміни: буду, будеш, буде, будемо, будете, будуть.



5. Для особових форм дієслова характерні такі особливості:
а) ненаголошені е (є) та и (ї) в закінченнях звучать майже

однаково, а передавати слід голосний за належністю до дієвідміни: пишемо, читаємо, сушите, стоїте;

б) буквосполучення -шся у 2-й особі однини читається як
[с'с'а] - учишся, пнешся, смієшся; буквосполучення -ться
у 3-й особі однини й множини - як [ц'ц'а] - учиться,
учаться, сміються;

в) у 3-й особі однини дієслова II дієвідміни обов'язково


мають у кінці звук ']і робить, просить, бачить, гоїть;

г) у 1-й особі множини в кінці виступає звук о: біжимо,


будуємо, говоримо;
форми без кінцевого о (біжим, будуєм,
говорим)
припустимі лише в поезії та в розмовній мові.

1Примітка. Чергування постфіксів -ся, -сь у діє­словах теперішнього, минулого й давноминулого часу підпорядковано правилам милозвучності. Перед на­ступним приголосним слід уживати форми на -ся: ознайомлююся з документацією, перед голосним — на -сь: двері відчинились одразу, колись навчалась у Сорбонні.

ІВинятки: — дієслова хотіти, сопіти, ревіти, іржати належать до І дієвідміни, а дієслова бігти, боятися, стояти, спа­ти - до II дієвідміни, хоч це й суперечить поданій вище умові;

  • дієслово сукати може належати як до І дієвідміни (сукаю, сукаєш, сукає...), так і до II дієвідміни (сучу, сучиш, сучить...);

  • іноді дієслова, подібні звучанням і близькі за значенням, залежно від їхнього звукового оформлення, можуть на­лежати до різних дієвідмін (слати - стелю, стелеш... стелють і стелити - стелю, стелиш... стелять).

)Увага! При дієвідмінюванні відбувається чергуван­ня приголосних в особових формах:

а) у І дієвідміні приголосні змінюються в усіх особах


однини і множини теперішнього чи майбутнього часу,
якщо є чергування в 1-й особі однини - Г>Ж, 3)Ж, к>ч,
х>ш, с>ш, т>ч, ст>щ, сющ
(могти - можу, мазати
маж і), пекти — печу, колихати — колишу, чесати -
чешу, хотіти - хочу, засвистати - засвищу, по-
лоскати - полощу);

б) у II дієвідміні звукові зміни маємо лише в 1-й особі


однини - д>дж, т>ч, з>ж, с>ш, зд>ждж, ст>щ (води-
ти - воджу, тремтіти - тремчу, возити - вожу,
просити - прошй, їздити - їжджу, мостити -мощу).
Виняток становить лише дієслово бігти (і похідні від нього: вибігти, перебити, забити і под.), у якому г чергується з ж в усіх особових формах: бігти - біжу, біжиш, біжить, біжать (вибігти -вибіжу, вибіжиш і под.).
Творення форм майбутнього часу недоконаного виду

Дієслова майбутнього часу недоконаного виду мають про­сту (історично - складену) і складену форми. Відмінюються вони за такими зразками:



Особа

Однина

1-ша

2-га


3-тя

казатиму

казатимеш

казатиме

буду казати будеш казати буде казати




Особа

Множина

1-ша

2-га


3-тя

казатимемо казатимете казатимуть

будемо казати будете казати будуть казати

  1. У простій формі після т перед м завжди стоїть и (кінце­вий голосний неозначеної форми).

  2. Складена форма утворюється поєднанням особових форм дієслова бути з інфінітивом недоконаного виду.

3. Проста і складена форми мають однакове значення.
Творення форм наказового способу

  1. Аналітичні особові форми наказового способу 3-ї особи однини і множини доконаного і недоконаного виду утворюються від особової форми дієслова (3-ї особи однини і множини) додаванням модальної частки хай (нехай): хай (про)жив-е' -хай (про)жив-уть, нехай спить — нехай сплять.

  2. Спеціальні форми наказового способу творяться від основи теперішного часу. Для цього від 3-ї особи однини відкидається закінчення або -ить: пйш(е), підкресл(ить), помірку[(й)е], пробач(ить), а потім:

а) під наголосом та після збігу приголосних додаємо осо-
бові закінчення -и, -імо, -іть: пиши, пишімо, пишіть;
підкресли, підкреслімо, підкресліть;
ці закінчення збе-
рігаються й тоді, коли наголос переходить на префікс:
випиши, випишімо, випишіть;

б) приголосні д, т, з, с, л, н, ц, після яких зникає ненаго-


лошений голосний, пом'якшуються: трать, тратьмо,
тратьте; злізь, злізьмо, злізьте;

в) зникає ненаголошений голосний також і після б, п, в, м,


ж, ч, ш, щ, р:
поклич, покличмо, покличте; сип, сипмо,
сипте; повір, повірмо, повірте; став, ставмо, ставте.

Усі ці форми мають у 1-й особі множини закінчення -мо, у 2-й особі множини - закінчення -те.



3. Для 1-ї особи однини форми наказового способу немає, хоча зрідка вживається розмовна аналітична сполука: хай я так живу або щоб я так жив (як формула божби).

Закінчення дієслів наказового способу

Число

Особа

Під наголосом та після збігу приголосних

В інших випадках

Однина

2-га



-(ь) □

Множина

1-ша

-імо

-(ь)мо

Множина

2-га

-іть

-(ь)те

Дієслова пити, бити, вити зберігають кореневий голосний -и: пий, бий,г вий. ^Дієслово їсти має такі форми наказового способу: їж, їжмо, їжте, а доповісти, розповісти - доповідай, розповідай.

Форма 2-ї особи множини вживається також при ввічливо­му звертанні до однієї особи: Порадьте, учителько, будь ласка.


Безособові дієслова

Ці дієслова, змінюючись за способами й часами, не змінюються, проте, за особами, родами й числами. Вони вживаються або у формі 3-ї особи однини, або у формі середнього роду та означають:

а) явища природи: розвидняється, дніє, похолодало, смер-
кає, замело;

б) стан людини: морозить, лихоманить, не спиться, хочеть-


ся, кортить;


в) уявлення про долю: щастить, таланить, фортунить;

г) міру наявності чогось: не вистачає, бракує.

Ці дієслова виступають у ролі присудків у безособових ре­ченнях без підмета, але часто з додатком у Р., Д., 3. чи Ор. відмінках.
Безособова предикативна форма на -но, -то

1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   43


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка