М. Зубков Сучасна українська



Сторінка28/43
Дата конвертації19.02.2016
Розмір8.13 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   43

Сполучник
і. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне
поєднання службових, а також повнозначних слів із частками
або прийменниками: аби, адже, аж, аніж, зате, мовби, мовби-
то, начеб, начебто,
немовби, немовбито, неначе, нена-
чебто, ніби, нібито, ніж, оскільки, отже, отож, притім, при-
тому, причім, причому, проте, себто, таж, також, теж, тож,
тобто, тощо, цебто, щоб, якби, якщо.


Сполучники

Однозвучні самостійні слова

Гості запізнилися, зате при­несли все необхідне до столу.

Роман силкувався вимовити слово, проте не міг (С. Васильченко).

Учитель сказав, щоб прийшли всі.

Якби мені черевики, то пішла 6 я на музики (Н. те.).

Якщо будем всі труситись, хто заступить рідний край?

Ми теж брали участь у змаганнях.

Таж про це вже було домов­лено торік.

За те його покохала, що мав

карі очі. Я більше не бажав згадувати

про те місце.

Що б вам розповісти, не знаю.

Ми радилися, як би краще

виконати цю роботу. Як що трапиться, негайно

повертайся додому. Діти виконали те ж

завдання, що й ми. Уночі все та ж система

освітлення — багаття.

Примітка. Сполучник можна замінити синоніміч­ним сполучником, а з однозвучним поєднанням інших частин мови цього зробити не можна.

Можливі такі синонімічні заміни сполучників: Таж (адже) про цей варіант уже згадували. Життя таке коротке - тож (тому) спішімо робити добро (О. Дов­женко). Я теж (також) там був учора; Не смійся з другого, щоб (аби) тобі не було того (Н. те.). Якби (коли б) знав, де впав, то соломки б підослав (Н. те.). Не радий хрін тертушці, а проте (однак) на кожній танцює (Н. те.). Взимку холодно, зате (але) комарі не кусають (Н. те.). За моїми відомостями, вони в саду і притоми (до того ж) в найкращому настрої (І. Мики-тенко). Сто карбованців зашила йому мати в підклад­ку піджака, причому (і то) зашила сировою ниткою (Гр. Тютюнник).



2. Окремо пишуться

а) сполучники з частками б, би, ж, же, якщо вони зберіга-


ють підсилювальне значення: хоча б, коли б; хоч би; коли
б то; або ж, адже ж, але ж, все ж, бо ж, отже ж, до того
Жу
СІ як *?/свг

б) складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість


того щоб, з тим щоб, з того часу як, з тих пір як, завдяки
тому що, дякуючи тому що, до того часу поки (як), після
того як, при цьому, та й, то й, так що, тільки що, тимча-
сом як, тому що, у міру того як, через те що.


3. Через дефіс пишуться сполучники з підсилювальними част-
ками -бо, -но, -то: отож-бо, тільки-но, тож-то, тому-то,
тйм-то, якби-то.



Увага! До неповторюваних сполучників належать: а, але, проте, зате, однак. До повторюваних: і-і, ні-ні, то - то, чи то - чи то, не то - не то.

Окрему групу становлять парні сполучники: не стільки... скільки; не тільки...а (але) й; як...так і; як не... так; якщо... то; коли...то; хоч...але; чим...тим.



За значенням сполучники бувають

1. Сурядні (для з'єднання однорідних членів або рівноправ-
них речень) -

єднальні: і (й), та (у значенні І), також, і...і, ні...ні,

як...так і, не тільки...а й; протиставні: а, але, та значенні але), зате, проте, од-

розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то... чи то.

2. Підрядні (для приєднання підрядних речень до головно-
го) -

порівняльні: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немовби, немовбито, неначе, наче, неначеб, неначебто, ніби, ніби­то, буцім, буцімто;

часові: як, перед тим як, після того як, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, у міру того як, як тільки, тільки що, скоро, ледве, щойно;

причинові: бо, тому що, через те що, затим що, оскільки, позаяк;

мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;

умовні: якщо, якби, коли б, аби раз;

допустові: хоч (хоча), хай, нехай, дарма що, незважаючи

на те що; наслідковий: так що. 3. Пояснювальні (для приєднання уточнюючих слів і ре­чень): тобто, цебто, себто, або (тобто), чи (тобто), а саме, як-от.

Частки

Класифікація часток за значенням

1. Частки, що надають окремому слову чи групі слів певного
смислового відтінку

підсилювально-видільиі - уживаються для підсилювання або виділення окремих слів у реченні: нйвіть, тільки, лише (лиш), всього-на-всього, хоч, хоча 6, аж, же (ж), -таки, -то, (у-) все, ще, (у-) вже, (у-) вже й, і (й), та, собі, о, ой;

уточнювальні - указують на міру точності або правдивість повідомлення: якраз, власне, рівно, майже, приблизно, десь, мало не, трохи не, ледве не, ледве чи, навряд чи, ніби, наче, мов, мовби, немовби, немовбито;

вказівні - служать для привернення уваги до якогось пред­мета, явища: то, ото, от, це, оце, ось, осьде, он, онде.

2. Частки, які вживаються для оформлення різних видів речень:
стверджувальні - виступають замінниками стверджуваль-
них речень або підсилюють їх: так, авжеж, аякже, атож,
гаразд;


заперечні - уживаються в заперечних реченнях (словоспо­лученнях) або замінюють їх: не, ні, ані;

питальні - уживаються для оформлення питальних речень або в ролі самостійних запитань: чи, хіба, невже, що за;

спонукальні - надають висловлюванню різних відтінків побажання, наказу, прохання, заборони, заклику до дії: бодай, годі, ну, давай, на;

окличні - уживаються для оформлення окличних речень: що за, що то за, ну й.

  1. Приєднувальні частки вказують на певний зв'язок між висловлюваннями (за своїм значенням вони наближаються до сполучників): теж, також, до того ж, ще й, адже, отже, тож, значить, так, то.

  2. Словотворчі та формотворчі частки виконують роль префіксів, суфіксів та закінчень (але можуть писатися окремо, через дефіс або приєднуватися до закінчення): абихто — аби з ким, ніщо - ні в чому, щодня - що другого дня, будь-який -будь до якого, коли-небудь, знав би, хай подумає, чийсь -чийогось, учитися - учишся;

а) до словотворчих належать частки аби-, де-, -сь, -ся, казна-,
хтдзна-, будь-, -небудь, ні-, що-;

б) до формотворчих належать частки хай, нехай - за їх


допомогою утворюється наказовий спосіб; -ся - за її до-
помогою утворюються зворотні дієслова.
Написання часток не, ні Частка не пишеться разом

1. Якщо слово без не не вживається. Це можуть бути:

а) іменники: неук, нездара, небіж, невільник, небіжчик, небо-


га, небилиця, невдаха, ненависть, невістка, недуга, нежить,
немовля, нехіть, негода, неділя, нехворощ, негідь, непотріб,
нероба, неміч;

б) прикметники: негативний, нещасний, неозорий, незабут-


ній, невблаганний, невпинний, нещадний, ненависний, неду-
жий
(хворий), непохитний, невсипущий, невгасимий,
негайний, незліченний, нестямний, несусвітній, несказан-
ний, нескінченний, незрівнянний, нездоланний, нечува-
ний;

в) прислівники: непереборно, невдовзі, невпинно, незабаром,


непорушно, несамовито, несказанно, невдогад, невинно,
невтямки, негадано, нехотя;

г) дієслова: незчутися (не помітити, не усвідомити, не від-


чути), нездужати (хворіти), неславити (ганьбити), нехту-
вати
(ігнорувати, не помічати), непокоїтися (турбувати-
ся), нестямитися (утратити самовладання), неволити
(примушувати), ненавидіти (вороже ставитися), непри-
томніти
(утрачати свідомість);

д) дієприслівники: нехтуючи, неволячи, ненавидячи, незду-


жаючи, недобачаючи, недооцінюючи.


  1. Із дієприкметниками, якщо вони є означеннями іменника (а не присудком) і не мають при собі пояснювальних слів: незакінчена праця, нез' ясдвані питання, непередбачена си­туація, нерозв'язані задачі, незмінюваний вислів, неприйняті закони, нержавіюча сталь, неспростовані факти, непроспіва-на пісня, непідготовлений урок, невйвчений вірш, нечуваний злочин.

  2. У складі префікса недо- (переважно зі значенням непов­ної міри):

а) в іменниках: недобиток, недоїдок, недокрів'я, недолік,
недоліток, недорід, недостача, недоук, недосяжність, не-
доторка, недотепа, недооцінка, недолюдок;

б) у прикметниках та дієприкметниках: недовиконаний, недо-


держаний, недооцінений, недочутий, недописаний, недорос-
лий, недозрілий, недоказаний;

в) у дієсловах: недобачати (погано бачити), недоїдати (по-


гано харчуватися), недооцінювати (неповною мірою визна-
вати), недолюблювати (відчувати неприязнь), недоказува-
ти
(замовчувати щось), недоплачувати (мало платити),
недодивитися (не помітити через неуважність), недочу-
вати
(погано чути).



  1. З іменниками, прикметниками, прислівниками, займенни­ками, якщо додаванням не утворюється слово (із протилежним значенням), яке можна замінити синонімом без не: безпека -небезпека (загроза), веселий - невеселий (сумний), сміливий -несміливий (боязкий), правда - неправда (брехня), давній -недавній (близький у часі), істота - неістота (робот; механізм), доброзичливо - недоброзичливо (вороже), гарний - негйрний (поганий), добрий - недобрий (злий), доля — недоля (безталан­ня), важкий - неважкий (легкий), згода - незгода (розбіжність), достатньо - недостатньо (замало), абиякий - неабиякий (не­звичайний).

  2. У займенниках: неабйхто, неабйщо, неабиякий (-а, -е, -і).

  3. У частках: нехай, невже.

  4. У сполучниках: незважаючи на, невважаючи на, немов, не­мовби, немовбито, неначе, неначебто.

  5. При зіставленні непротилежних ознак: Річка нешвидка, а глибока; Вітер несильний, а теплий.

Увага! Слід розрізняти написання: Давно немає листів від сина; Він не має грошей на квиток.

Г7Ї Примітка. Частка не пишеться через дефіс, якщо * частка є префіксом і підкреслює однослівність: не-Євро-па, не-Парйж, не-Ріо-де-Жанейро (але: нелюдима, неісто­та); не-матерія, не-я — як філософські поняття.



Частка не пишеться окремо'

  1. Із дієсловами: не працювати, не спить, не поїдуть, не прислухбвуватися, не доїдати страву, не дочути до кінця та ін.

  2. Коли в реченні є протиставлення: Дорога не близька, а така далека; Думки ваші не нові, а давні; Море не чорне, а синє; Не довго він був у полі, а лише три дні.

  3. Якщо прикметник має при собі пояснювальне слово (за­йменник, прислівник) із часткою ні, а також якщо перед ним стоять слова далеко, зовсім, аж ніяк та ін.: Ні до чого не здат­ний політик; Нітрохи не цікавий фільм; Нікому не відомий; Далеко не гарний; Мені зовсім не рідний; Аж ніяк не приємні спогади.

  4. Якщо частка не становить одного поняття з наступним словом, а є лише запереченням: Не доля вирішує - людина тво­рить свою долю; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання; То не бистра річка клекоче, то шумить старий ліс.

  5. При дієсловах і дієприкметниках, що виступають присуд­ками; у дієслівних формах на -но, -то й дієприслівниках: Він не може не бачити, як усе змінилось; Не підходячи ближче, важко зрозуміти написане; Краще зробити не обіцяючи, ніж обіцяти, а не зробити (Н. те.); Праця не закінчена; Праці (-ю) не закінчено; Підлога не вимита; Підлоги (-у) не вимито.

  6. Із дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні сло­ва: Перед лісом розляглося поле, не засаджене деревами; Ця робота ще й досі не доведена до кінця; Я відклав убік ще не дописану сторінку.

  7. Із прикметниками у функції присудка, якщо часткою запе­речується ознака, виражена даним словом: Не близький світ; Не велика пані; Хіба ж це не варто знати?; Ця річечка не широка (заперечення); але: Ця неширока річечка впадає у Дніпро (одне означальне поняття).

  8. Якщо між часткою та прикметником-присудком можливе дієслово е (був, була тощо): Цей міст не старий (не є ста­рий); але: Цей міст (є) нестарий (тобто відносно недавно збу­дований) .

9. Із прислівниками, числівниками, займенниками, сполучни­ками, частками, прийменниками та з незмінюваними присудко­вими словами: не гаразд, не досить, не дуже (але недуже дитя — хвореЛ не зовсім, не варт (-о), не можна, не треба, не цілком, не випадково, не дивно, не інакше, не раз, не сьогодні (завтра,), не слід, не вісім, не двоє, не перший, не ваш, не твій, не тоді, не тільки, не так, не то... не то, не при..., не на..., не за...; не до вподоби, не до ладу, не до речі, не до смаку, не під силу, не від того, не з руки, не в пору, не по-нашому.

Частка ні пишеться разом

1. З іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками, сполучниками, якщо слово без ні не вживається: нісенітниця, нікчема, ніяковість, нівечити, нівечення, нікчемно, ніяковий, нія­ково, нікчемний, нібито, нівроку.

  1. У заперечних займенниках, якщо частку не відокремлює прийменник: ніхто, ніщо, ніякий (-а, -е, -і), нікого, нічого, нічий (-я, -є, -ї), анікбтрий, аніякий (-а, -е, -і).

  2. У заперечних прислівниках: ніде (немає де), ніде (у жод­ному місці), нікуди (немає куди), нікуди жодне місце, ні для чого), нізащо (ні в якому разі), нізвідки (немає звідки), нізвідки (із жодного місця), нінащо (унівець), нітрохи, нічичирк, ніколи, ніскільки.

Частка ні пишеться окремо

  1. У таких сталих словосполученнях із часткою ні: ні на йоту, ні при чому, ні один (одна, одне, одні), ні риба ні м'ясо, ні світ ні зоря, ні се ні те, ні слуху ні духу, ні собі ні людям, ні сяк ні так, ні пава ні ґава, ні пуху ні пера, ні бе ні ме, ні дна ні покришки, ні сіло ні впало, ні в тин ні в ворота, ні їсти ні пити.

  2. Якщо частку від займенника відокремлює прийменник: ні до чого (немає до чого), ні до чого (марно; до жодного предме­та), ні на що (ні для чого), ні в який, ні з ким (немає з ким), ні з ким (із жодною людиною), ні з кого (немає з кого), ні з кого (із жодної людини), ні за що (немає за що), ні за що (даремно; ні за яку ціну), ні від кого (немає від кого), ні від кого (від жодної людини), ні в кого (взяти), ні в кого (немає), ні в що (немає в що), ні в що (нікуди).

Словотворчі та модальні частки
Інші частки мають деякі особливості правопису.

Разом пишуться у складі слів будь-якої частини мови словотворчі частки, які стали префіксами, суфіксами або постфіксами



аби-

абйщо, абихто, абияк, абйчийС-я, -є, -ї), абиколи, абикуди, абйякийХ-а, -е, -і) Сале аби тільки); якщо при відмінюванні займенників з'являється прийменник, то виникає словосполучення: аби до кого, аби з чим, аби на чому, аби на чиїм тощо

ані-

анітрохи, аніскільки, анікуди, аніяк, аніщо, анічогісінько

Де-

дещо, дехто, деякий (-а, -є, -і), деколи, дедалі, дещиця

ЧИ-, чим-

чимало, чималенький (-а ,-е, -і), чимдалі, чимдуж, чимраз

що-

щомиті (з усіма часовими вимірами), щонеділі (із днями тижня), щовесни (з порами року), щосили, щодуху, щоправда, щоразу, щодо; щонайкраще, щонайближчий

(на означення найвищого ступеня)



як-

якраз, якомога, якщо; якнайкраще, якнайбільше, якнайменший (-а, -е, -і) (на означення найвищого ступеня)

най-

найперший, найкраща, найближче, найдовше

-би, -б

якби, ніби, аби, мовби, немовби, щоб, начеб

-же, -ж

(у складі сполучників) авжеж, атож, також, отож, аякже, теж, адже, отже, таж, тож

-то

нібито, немовбито, тобто, тощо, начебто, цебто

ось-

осьде, але залежно від вимови: ось де

он-

онде і он де
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   43


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка