М. Зубков Сучасна українська



Сторінка4/43
Дата конвертації19.02.2016
Розмір8.13 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   43

Внутрішні, що мають чинність у межах

установи, закладу, де їх укладено Зовнішні, що є чинником або результатом спілкування з іншими підприємствами, організаціями, особами

Вхідні, що надходять до закладу,

підприємства, фірми Вихідні, що адресовані за межі установи, організації

Стандартні, типові - укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суворо регламентованій послідовності (паспорт, свідоцтво, атестат, диплом, військовий квиток тощо)




35

За ступенем складності (кількість відображених питань, фактів)
За стадіями створення


За терміном виконання


За ступенем гласності (секретністю)

За юридичною силою За технікою відтворення За терміном зберігання

Нестандартні, нереґламентовані — лише певна частина даних готується заздалегідь (довідка, перепустка, типові листи, положення, інструкції тощо)

Індивідуальні — укладаються за загальними принципами й формою, але автор-укладач довільно добирає та компонує мовні засоби залежно від конкретної ситуації (автобіо­графія, звіт, протокол, оголошення, запрошення та ін.)

Прості (односкладні) —відображають

одне питання чи один факт Складні — відображають два й більше

питань чи фактів

Оригінали;

копії (відпуски, витяги, дублікати)

Звичайні безстрокові (нетермінові) — виконуються (опрацьовуються) в порядку загальної черги

Термінові — укладаються за визначеним завчасно терміном виконання, а також телеграми, телефонограми й под. Дуже термінові — зі спеціальною позначкою терміну

Звичайні (несекретні) — для загального

користування; для службового користування (ДСК) Секретні (С) та

цілком секретні (ЦС)—для обмеженого користування1

Справжні — чинні, нечинні; підробні —, фальсифікати

Рукописні;

відтворені механічним способом

Тимчасового (до 10 р.) зберігання;
тривалого (понад 10 р.) зберігання;
постійного зберігання

Ці документи мають відповідну позначку вгорі праворуч, а користування ннмн попередньо обумовлюється угодою, розпискою тощо про міру відпові­дальності в разі розголошення їхнього змісту.

У свою чергу, документи поділяються за призначенням та «найменуванням. Останні можуть називатися однаково, але ви-мовувати різні функції.

Призначення

Назва

(спеціалізація)

(найменування)

і

2

Документи в управлінській діяльності

Організаційні документи

Положення




Статут




Інструкція




Правила

Розпорядчі документи

Постанова




Ухвала




Розпорядження




Накази та витяги з наказу




Вказівки

Довідково-інформаційні

Акти

документи

Відгуки




Висновки




Довідки




Доповіді




Службові, доповідні та пояснювальні




записки




Запрошення (повідомлення)




Пропозиції




Звіти




Огляди




Плани робіт




Оголошення




Протоколи та витяги з протоколу




Службові листи (офіційна




кореспонденція)




Телеграми




Факси




Телефонограми

Документи з кадрово-

Автобіографії

контрактових питань

Заяви




Контракти




Особові листки (анкети)




Угоди

1

2

Особисті офіційні

Характеристики

документи

Доручення




Заповіти




Заяви




Посвідчення




Розписки




Списки. Переліки

Спеціалізована документація

Документи з господарсько-

Договір на постачання

договірної діяльності

Договір підряду




Договір на матеріальну




відповідальність




Договір на спільну діяльність




Договори оренди обладнання,




транспорту, приміщення




Договори щодо створення нових форм




господарювання




Господарські договори в науковій




діяльності




Договори про взаємовідносини




підприємств і банку

Документи з посередниць-

Договори про надання

кої діяльності

посередницьких послуг




Договір про інформаційне обслугову-




вання

Документи з господарсько-

Протоколи розбіжностей до договорів

претензійної діяльності

Комерційні акти




Претензійні листи




Позовні заяви

Документи в банківській

Договір на здійснення кредитно-

діяльності

розрахункового обслуговування




Договір на депозитний вклад




Кредитний договір




Договір про спільну діяльність




Договір лізингу (лізингова угода)




Договір про пайовий внесок

1

2

'" * .гово-фінансові

Акт

^ кументи

Відмова від акцепту




Відомість




Ґарантійний лист




Заява-зобов'язання




Заявка




Квитанція




Накладна

1

Оформлення відкриття рахунка

1

в банку

1

Заява

т

Картка зі зразками підписів




Чекові книжки (чеки)




Реєстр чеків




Платіжне доручення

Документи з організації

Контракти

зовнішньоекономічної

Додаток (до контракту)

діяльності

Запис бесіди




Протокол намірів




Договір




Статут

Документи в рекламній

Договір

діяльності

Угода



Вимоги до укладання та оформлення документів

Писемне регулювання ділових стосунків у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадських потреб людей у побутових ситуаціях здійснюється за допомо­гою ділових паперів, документів1.



1 Документ (від латин, боситепіит) — доказ, свідоцтво, взірець, повчальний приклад.


Розрізняють декілька значень поняття •«документ»: 1. Письмове офіційне свідчення, доказ юридичної сили, за­фіксований на спеціальному папері (паспорт, свідоцтво про народження, диплом про освіту та ін.).

Діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує дії, повноваження чи права конкретної осо­би (закон, акт, протокол, заповіт, доручення та ін.).

  1. Матеріальний об'єкт, у якому міститься певна інформа­ція (перфокарта, дискета, файл, кіно- та фотоплівка та ін.).

  2. Історично достовірні письмові джерела (грамота, указ та ін.).

Узагальнюючи наведені вище формулювання, можна визна­чити поняття документ як матеріальний об'єкт, що містить за­фіксовану інформацію, оформлену в усталеному порядку, і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу для вико­нання конкретної, йому призначеної функції.

Документи широко використовуються в повсякденній діяль­ності як джерела та носії інформації, сприяють удосконаленню внутрішньої організації та зовнішніх стосунків, поліпшенню ро­боти, функціонування закладів, підприємств чи організацій і од­ночасно є підставою для прийняття рішень, узагальнень, довід­ково-пошукової роботи.

Оскільки документи є засобом засвідчення, доведення пев­них фактів, що мають життєво важливі наслідки, кожний із них несе велике правове (юридичне) навантаження.

Кожний документ укладається згідно з узаконеними норма­ми та правилами, які є стабільними (канонічними) для конкрет­ного виду, але всі вони мають відповідати таким вимогам:

— не суперечити чинному законодавству держави, нормам юридичного та адміністративного права, директивним по­ложенням конкретних керівних органів;

,— видаватися лише відповідними повноважними органа­ми або службовими особами згідно з їх компетенцією;



  • відповідати своєму призначенню, назві й укладатися за встановленою формою;

  • бути достовірними, переконливими й відповідати меті та завданням конкретного закладу, установи тощо або їх керівництва (базуючись на фактах, містити конкретні й змістовні пропозиції та вказівки);

  • бути належним чином відредагованими (грамотними) й оформленими, розбірливими та охайними.

Більшість документів повинна бути придатною до тривалого зберігання.

Дотримування цих вимог дає змогу оперативно отримати й обробити потрібну інформацію, вчасно вжити доцільних за-

ш, зробити процес управління стабільним, передбачуваним :«о}".тьтативним.
Оформлення сторінки

У діловодстві діють певні вимоги і правила щодо оформ-«■еня сторінки та її нумерації.

•Організаційно-розпорядчі документи укладають на аркуші :■ -чатом А4 (297x210 мм) та А5 (148x210 мм). Ліворуч зали-^лль вільний берег у 35 мм для збереження тексту в разі - .злеювання, підшивання, затискування документа, праворуч — ±е чешле 8 мм; верхній — 20 мм, нижній — 19 мм (для форма­ті А4) та 16 мм (для формату А5).

Нумерація сторінок. Документ, який займає одну сторінку, не і- ^-л'ється. У документах, що укладені на двох і більше аркушах >го боку), нумерація починається з другого аркуша арабською ю 2 посередині верхнього берега на відстані не менше 10 мм ^ ао. Біля цифр не пишуться ніякі позначки чи символи. Якщо документ укладено з обох боків аркуша, то непарні сто­їки позначаються у верхньому кутку праворуч, а парні — ліворуч.
Текст і його оформлення

Головною складовою документа є текст (зміст), який визна­чається назвою та метою ділового папера. Укладаючи текст, слід дотримуватися певних технічних вимог, а саме:



  • на бланку друкується тільки перша сторінка, а друга й на­ступні — на чистих аркушах однакового з бланком роз­міру, кольору й ґатунку;

  • підпис укладача чи відповідальної (керівної) особи можна переносити на другу (іншу) сторінку лише за умов наяв­ності на ній не менше двох рядків тексту;

  • у складних документах текст членується (рубрикується) для зручності та швидшого опрацьовування й уникнення плутанини.

Рубрикація — це поділ тексту на логічні складові частини, які графічно відокремлюються одна від одної.

Для цього використовують також заголовки, систему нуме­рації, колір чи фактуру паперу та ін., що в кінцевому рахунку виражає зовнішню будову (композицію) всього документа і вказує на його складність.

Ступінь складності й форма поділу безпосередньо залежить від обсягу, змісту, складу, тематики і призначення документа.

Найпростішим видом рубрикації є поділ на абзаци. Класич­ний абзац має три частини:



  • зачин (формулює тему абзацу — про що йтиметься);

  • фраза (містить основну інформацію абзацу);

  • коментар (підсумок усього абзацного змісту).

Інформація, що вміщена в межах одного абзацу, повинна ви­ражати закінчену думку. Типовий абзац має бути із 4 —5 ре­чень. Хоча ОДС не виключає наявність й одного речення. Та яким би не був обсяг абзацу, він має являти собою внутрішньо замк­нене смислове ціле.

Нумерація рубрик тексту існує для чіткого зазначення і вказу­вання на взаємозалежність певних розділів, частин, пунктів та їх підпорядкування, а також підкреслює необхідність самостійно­го розгляду кожного з нумерованих елементів. Розрізняють ком­біновану (традиційну) й нову системи нумерації.

Комбінована (традиційна) базується на використовуванні символів, слів, літер, арабських та римських цифр і доповнює абзацне членування тексту (нумерування пунктів, правил, тез), яке залежить від змісту, обсягу й форми документа.

Система використання різноманітних позначень повинна бути послідовною, логічною й будуватися за спадковою ознакою:



Комбінована (традиційна)

Нова

А. Б. В. Г. Д. ... Розділ І І. II. III. IV. V. ... Частина 1 1. 2. 3. 4. 5. ... Частина 2 1); 2); 3); 4); 5); ... пункт 1 а); б); в); г); д); ... § 1 §2

пункт 2 Частина 3 Розділ II і т. д.



1

1. 1 1. 2

1. 2. 1 1. 2. 1. 1 1. 2. 1. 2 1. 2. 2 1. 3 2

і т. д.


І ] Увага! Слід пам'ятати, що для системи буквеної руб-рикації літери Ґ (г), Є (є), 3 (з), І (і), ї (ї), Й (й), О (о), Ч (ч) та Ь (ь) не використовують.

Ця система вимагає чіткого дотримування правил пунктуа­ції, повинна мати логічну будову й до однотипних рубрик за­стосовувати однорідні засоби нумерації або лаконічні, одно­значні заголовки.

Заголовок має бути лаконічним, але логічно повноцінним — однозначним і несуперечливим, а також точно відповідати змістові документа або його частини.

Система арабських цифр (нова) базується на чіткому поділі на частини, які включають усі цифри відповідних складових частин вищих ступенів поділу.

Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Розділи, наприклад звіту, повинні мати порядкову нумера­цію в межах викладення суті змісту й позначатися арабськими цифрами без крапки:

1, 2, 3 й т. д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу й порядко­вого номера підрозділу, відокремлених крапкою.

Після номера підрозділу крапку не ставлять:

1.1, 1.2 й т. д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожно­го розділу або підрозділу.

Номер пункту складається з номера розділу й порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підроз­ділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять:

1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 й т. д.

Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.

Номер підпункту складається з номера розділу, порядково­го номера підрозділу, порядкового номера пункту й порядково­го номера підпункту, відокремлених крапкою:

1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3і тд.

Якщо розділ, не маючи підрозділів, поділяється на пункти йдалі — на підпункти, номер підпункту складається з номе­ра розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою:

1:1.3, 1-2.1 й т. д.

Після номера підпункту крапку не ставлять.

Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його не нумерують.

Приклад поділу частин тексту за традиційною та новою сис­темою див. вище.

Застосування нової системи нумерації відповідає вимогам ДСТУ 3008 — 95 і спрощує обробку документів (навіть на ком­п'ютері), уніфікує їх, бо дає можливість не вживати словесних найменувань і символів.

Більшість текстів1 містять такі основні логічно взаємозумов-лені частини (елементи):


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   43


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка