Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Пріоритети сучасної філології: теорія І практика" Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ббк 80



Сторінка14/30
Дата конвертації08.03.2016
Розмір5.07 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   30

Література

1. Carrol L. Alice’s Adventures in Wonderland. – London: Penguin Popular Classics, 1994. – 152 p.

2. Carrol L. Through the Looking Glass. – London: Penguin Popular Classics, 1994. – 173 p.

3. Керрол Л. Аліса в Країні Див. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006. – 121 с.

4. Керрол Л. Аліса в Задзеркаллі. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006. – 141 с.

5. Карабан В. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. – Вінниця: Нова книга, 2002. – 564 с.

6. Демурова Н. О переводе сказок Кэрролла // Сквозь зеркало и что там увидела Алиса, или Алиса в зазеркалье. – М.: Наука, 1991. – 210 с.

7. Трауберг Н. У нас немыслимо много людей без ремесла // Руский журнал. – 2001. – №6. – с. 5-7

8. Сучасний тлумачний словник української мови / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: Школа, 2006. – 1008 с.

9. Струк Т. Проблема адекватності в перекладі. [Електронний ресурс]. – http://pereklad.kiev.ua/ua/ theory/ probladekvatn/



Кубрак Олександра

Горлівський державний педагогічний

інститут іноземних мов

Науковий керівник – к. філол. н. Таукчі О.Ф.
Особливості лексичної та синтаксичної сполучуваності у різноструктурних мовах

Проблема дослідження сутності лексичної сполучуваності та валентності широко вивчається в теоретичному та практичному аспектах лексикології, а також в теоретичній та практичній граматиці. Такі дослідники, як Дж.Р.Форс, Т.Ф.Мітчелл, Ф.Р.Пальмер, Л.Теньєр, Г.Г.Почепцов, М.Я.Блох, І.Є.Анічков, О.В.Рахіліна та ін. займалися вивченням цього питання. В.Н.Ярцева означує комбінаторику, як спроможність мовних одиниць сполучуватись, створюючи одиниці більш високого рівня. [1, с. 483]. Французький лінгвіст Л.Теньєр, який запропонував термін валентність, як спроможність слова вступати в синтаксичні зв’язки з іншими елементами [1, с. 79], припускає, що ізольоване слово – це чиста абстракція, оскільки речення – це природне середовище, у якому живуть слова [2, с. 21]. Проблема визначення сутності комбінаторних явищ, що завжди викликала підвищений інтерес дослідників, на сучасному етапі розвитку мовознавства набуває нового звучання. Не підлягає сумніву, що феномен лексичної та синтаксичної сполучуваності має потребу в однозначному й чіткому визначенні. Цим значною мірою був визначений вибір теми нашої роботи. Об’єктом нашого дослідження є лексична сполучуваність та валентність у неблизькоспоріднених мовах. Предмет дослідження становлять словосполучення російської, української та англійської мов, які виникли за правилами лексичної та синтаксичної комбінаторики. Метою нашого дослідження є опис сутності комбінаторних явищ у різноструктурних мовах.

Точність мовлення потребує не тільки знання семантики слів, але й вміння враховувати їх сполучуваність та спроможність поєднуватися з іншими словами в контексті. Саме в контексті, у сполученні з іншими словами реалізується семантика слова, з’являється чіткість та означуваність. Слово, крім опосередкованого співвідношення з реальним світом, володіє ще й властивість сполучуватись певним чином з іншими словами. Завдяки сполучуваності мовних одиниць створюються лексично-синтаксичні структури, які використовуються для найменування дійсності. Номінація проходить крізь дієслово, яке є граматичним центром речення, Л.Теньєр порівнює цю частину мови зі “своєрідним атомом з гачками, що може притягати до себе більше або менше число актантів у залежності від більшої або меншої кількості “гачків”[2, с. 483]. Число актантів, якими здатне керувати те або інше дієслово, на думку Л.Теньєра, і складає сутність дієслівної валентності. Крім того, зовсім не обов’язково, щоб усі валентності якого-небудь дієслова були зайняті відповідними актантами. Деякі валентності можуть залишатися вільними, в залежності від найменування дійсності та ін. [2, с. 21]. Наприклад, двовалентне слово to draw (малювати) може бути вжите без другого актанта. Можна сказати: Sam draws (Сем малює), порівн. Sam draws a picture (Сем малює картину). Для розкриття сутності валентності можна також навести наступний приклад: дієслово “прохати”. Поряд з ним можуть бути вказані прохатель (той, хто просить); предмет прохання (те, про що, чи що прохають). Тому, дієслово “прохати” є трьохвалентним. Л.Теньєр поділяє дієслова за наступними типами:


  • авалентні (безособові дієслова, типу “світає”);

  • одновалентні (неперехідні, наприклад: Петро спить);

  • двовалентні (Петро читає книгу);

  • трьохвалентні (Він дає книгу братові).

Правила лексичної сполучуваності індивідуальні для кожного слова, тому порушення норм лексичної сполучуваності є однією з найбільш поширених проблем [3, с. 158]. Наприклад: увеличить уровень (рівень можна тільки повишати); скоропостижный отъезд (неожиданный).

Норми лексичної сполучуваності обумовлені закономірностями, специфічними для кожної окремої мови. Це створює труднощі при перекладі та вимагає підбирати еквіваленти не до окремих слів, а до словосполучень [4, с. 243]. Наприклад:



рос

укр.

англ.

ставить в известность

доводити до відома

to get smb know

обратить в бегство

примусити втікати

to make smb run away

Проблема дослідження лексичної сполучуваності та валентності є актуальною, тому матеріали й ідеї поданої роботи можуть бути використані для написання курсових та дипломних робіт, на заняттях з лексикології та теоретичної граматики.
Література

1. Аничков И. Идиоматика в ряду лингвистических наук // Труды по языкознанию. – СПб.: Наука, 1997. – 511 с.

2. Жеру Т. Лексическая сочетаемость и виды переводческих соответствий // Хрестоматия по переводоведению / Сост. Л.И.Сидорова, В.И.Тхорик. – Краснодар: Кубанский гос. ун-т, 2004. – С. 241 – 248.

3. Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Сов. энцикл., – 1990. – С. 483; С.79-80.

4. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. – М.: Прогресс, 1988. – 656 с.
Кузьменко Наталія

Полтавський державний педагогічний

університет ім. В.Г.Короленка

Науковий керівник – к. філолог. н. Луньова Т.В.
Інтертекстуальність як спосіб вербального оформлення

ідей у пророцтвах В.Блейка.

Інтертекстуальність – це запозичення автором попереднього тексту та подальше проникнення йото у зміст твору або звернення читача до одного змісту через інший [7].

Інтертекстуальність як явище включає два компоненти:


  1. посилання на тексти – натяки на сюжети або систему героїв певних творів, які активізують своє значення в межах змісту;

  2. діалогізм – співіснування аспектів різних культур та текстів у межах одного змісту [6].

Посилання на тексти, які належать до одного проміжку часу або до однієї епохи, зазвичай робляться автором усвідомлено і навмисне, що дозволяє легко їх простежити при читанні твору. Але є ряд посилань, зроблених на рівні підсвідомості й пов’язаних з філософією, законами епохи, країни, специфікою жанру тощо. Інтертекстуальність, що об’єднує тексти різних епох, заслуговує на особливу увагу, у такий спосіб забезпечується діалог між епохами та культурами [5].

Праці Вільяма Блейка часто перебувають у взаємозв’язку з іншими текстами або на рівні змісту, або на рівні форми чи жанру. Інтертекстуальність є одним із способів оформлення ідей у завершений цілісний текст і засобів декодування його пророцтв [8].

Зокрема, ідея подорожі до надзвичайних світів та наявності супровідників була запозичена до міфологічно-пророчої системи митця з ряду більш ранніх творів інших авторів. Ця ідея базується на образах подорожі у текстах “Одиссеї” Гомера, “Енеїди” Вергілія та “Божественної Комедії” Данте (див. Рис. 1).


Блейк подорожує невідомими світами, маючи супровідників







Данте подорожує Пеклом, Чистили-

Еней у щем та Раєм разом зі своїми супутниками

Одіссей у Підземному світі

Підземному світі
Рис. 1. Втілення ідеї подорожі до надприродних світів у текстах Гомера, Вергілія, Данте та Блейка

Гомер увів до літератури ідею подорожі до надзвичайних світів: Підземного Світу та інших невідомих і таємничих місць. Одіссей, смертна людина, проходить всі випробування і труднощі, які стояли перед ним. Подорожуючи, він має провідників серед богів (Гермес, Еол) і померлих людей [2].

Еней подорожує у надзвичайних світах, подібно до Одіссея, але Вергілій наголошує на тому, що Еней напівбог [1]. Таким чином, мандрівник стає на рівень ближче до істот, які мають надприродні сили. Цей засіб пізніше був запозичений Вільямом Блейком.

У “Божественній Комедії” Данте також звернувся до аналогічних ідей, але мандрівником стає сам поет. Його надзвичайні світи були представлені Пеклом, Чистилищем і Раєм, а супровідниками були справжні люди – Вергілій та Беатріче [3].

Вільям Блейк згрупував ці ідеї та тенденції, створииши свою власну систему ідей, яка була втілена у текстах пророцтв.

Блейк стає мандрівником (подібно до Данте), наближуючи себе до надзвичайних істот (ідея Вергілія) через оголошення своєї дружби з дияволом: “A Devil is my particular friend: we often read the Bible together... I have also the Bible of Hell...” [4].

Серед провідників В. Блейка є й надзвичайні істоти (подібно до гомерівських богів) – Ангели й Демони, та реальні люди (як у творі Данте) – пророки: “... the thick mists were in front of us... I ask’d the Angel what was behind the mist. But he smil’d and disappear’d, without a word...”, “I asked them (prophets – Н. К.) how they dared so roundly to assert that God spoke to them... Isaiah answer’d... Then I asked... He replied... Then Ezekiel said...” [4].

Вищезгадані тексти об’єднано ідеєю подорожі, що забезпечує накопичення знань про щось нове і надприродне. Пророцтво як жанр передбачає часову і просторову подорожі, які втілюють у собі розуміння автором сучасної йому ситуації та можливий шлях її розвитку. Інтертекстуальність у творчій системі В. Блейка стає способом текстуального оформлення його філософсько-містичних ідей. Крім того, ідея автора-мандрівника забезпечує високий рівень довіри до змісту пророчих текстів, особливо коли ці тексти містять посилання на відомі літературні твори.


Література

1. Вергилий Энеида// Жемчужины мировой литертуры/ Под. ред. А. Чередниченко. – Mastersoft. CD STARTSHEL V. 1.8.

2. Гомер Одиссея// Жемчужины мировой литертуры/ Под. ред. А. Чередниченко. – Mastersoft. CD STARTSHEL V. 1.8.

3. Данте А. Божественная Комедия// Жемчужины мировой литературы/ Под. ред. А. Чередниченко. – Mastersoft. CD STARTSHEL V. 1.8.

4. Blake W. Poems and Prophecies: With an Introduction by Kathleen Raine. – London: Everyman’s library, 1991. – 497 p.

5. intertextuality// http://en.wikipedia.org/wiki/ intertextuality.

6. Kristeva J. Word, Dialogue and the Novel/ http://www.columbia. edu/itc/visualarts/r4100/ inter.html

7. Lye J. Collection of ideas from various authors/ http://www. brocku.ca/english/courses/4F70/struct.html

8. Raine K. Introduction// Blake W. Poems and Prophecies: with an introduction by Kathleen Raine. – London: Everyman’s library, 1991. – P. xv – xl.

Кузьменко Ірина

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г.Короленка

Науковий керівник – ст. викл. Шкарупа Н.С.
Комунікативні прийоми використання пісень

на уроках англійської мови

Естетичний уплив мови на людину пов’язано як зі змістом висловлюваного, так і з його формою. Робота з виховання таких якостей, як естетичне сприйняття мови, мовний смак і культура мовлення [1, с. 179] починається з аналізу слова й структури речення; розширення і закріплення словникового запасу учнів із уточненням нюансів стильового використання й акцентом на красу; актуалізації словникового запасу в мовленнєвих ситуаціях і в процесі вивчення тем, аналізу лексичних, синтаксичних засобів мови, з метою демонстрації їх економності, логіки, гармонії тощо. Кожен із цих етапів передбачає використання спеціальних методичних прийомів, які, доповнюючи і поглиблюючи один одного, створюють систему, спрямовану на вироблення певних естетичних якостей [6, c. 119].

Особлива роль тут належить текстам мистецтвознавчого характеру. Саме вони озброюють учня знаннями про систему естетичних цінностей, які лежать в основі естетичного сприйняття явищ мистецтва і усвідомлення їх значущості [3, c. 44]. Слід пам’ятати, що відібраний педагогом матеріал естетично впливає на учнів лише в тому разі, якщо вчитель відповідно будує роботу на виявлення його виховного потенціалу [2, c. 16]. Досвідом доведено, що на уроках з іноземної мови є доцільним використання творів образотворчого, музичного мистецтва і художньої літератури. Завдання вчителя – зацікавити учнів, розвивати їх естетичні потреби, прагнення спілкування з мистецтвом. На початковому етапі роботи, коли учні обмежені у виборі мовних засобів, їм ще важко в повній мірі оцінити всю чарівність і достоїнство певного твору художньої літератури. Тому є логічним почати з творів образотворчого мистецтва.

Коли ж учні розширять й урізноманітнять свої знання з мови, уміння та навички, збагатять свій досвід сприйняттям творів образотворчого мистецтва, їм можна запропонувати твори художньої літератури. Особливо цікавою є робота над поетичними творами. Їхній аналіз може слугувати стимулом до віршованого перекладу.

Величезний емоційно-естетичний заряд несуть у собі музичні твори. Вони можуть бути використані на заняттях по-різному. По-перше, як твори музичного мистецтва з усіма послідовними наслідками. Це можуть бути твори класичної і сучасної музики, пісні на іноземній мові. По-друге, на заняттях можна широко використовувати функціональну музику. Ця музика – фон для слайдів, парної роботи, для зняття напруження і створення позитивного емоційного настрою, необхідного для успішної роботи [8, c. 5]. Це можуть бути твори із класичного й сучасного репертуару. Пісні займають особливе місце на заняттях з іноземної мови. З одного боку, вони незамінні для створення емоційного фону занять, підвищення інтересу учнів до мови, а з іншого – це багате джерело поповнення словникового запасу. Красиві пісні, що виконуються улюбленими співаками, швидко вивчаються напам’ять. Пам’ятаючи про великий естетичний потенціал пісень, вчитель має серйозно підходити до проблеми їх підбору в залежності від тих завдань, які він з їхньою допомогою збирається вирішувати.

Навчальний процес часто не достатньо використовує і розвиває чутливу, емоціональну сферу учнів, що створює реальну небезпеку одностороннього розвитку особистості. Емоції являють собою найважливіший компонент навчального процесу і тому ефективним є лише той навчальний процес, який підкріплюється позитивними емоціями, а створення відповідного емоційного настрою є необхідною умовою успішності навчання і виховання [5, c. 121]. Серед цього розмаїття прийомів роботи хотілося б зупинитись на одному, який заслуговує на загальну увагу, тому що при вдалому підході до нього тренуються всі види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання і письмо. Мається на увазі використання пісень в запланованій серії завдань для виконання на уроці. Учителі використовують пісні для різних цілей, головними з яких є презентація певної теми (лексики), практика граматичних структур (лексичних одиниць), уважне прослуховування з метою розуміння загального (детального) змісту, контроль розуміння прослуханого за допомогою запитань, обговорення і висловлювання почуттів, що виникли під час прослуховування пісні, збагачення учнів знаннями про культуру іншої країни, розвиток писемного мовлення (від заповнення пропусків до конструювання самостійних творів на основі прослуханого), розвиток уяви, створення творчої атмосфери на уроці, привнесення елементу різноманітності й розваги у процес навчання.

Але самі по собі наведені вище цілі нічого не варті без прийомів, які застосовує вчитель під час виконання завдання. А прийоми ознайомлення учнів з піснями можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад: здогадайтесь про зміст пісні, виходячи з її назви або ключових слів; заповніть пропуски словами з пісні; розташуйте в послідовності переплутані рядки пісні; напишіть відсутні рядки; підберіть рими з поданих вчителем слів і закінчіть рядки; у тексті пісні підкресліть синоніми (антоніми) до слів, які дані вчителем на дошці; уявіть і розкажіть або намалюйте те, про що тобі розповів музичний уривок; обговоріть з учнями враження, що виникли під час прослуховування музичного твору або своє ставлення до того, про що йдеться в пісні.

Вибір учителем прийомів, які він застосовує під час ознайомлення учнів з піснею, цілком залежить від мети, яку він собі обрав. Пісні пропонують проникнути в культуру і історію різних верств суспільства, пропонують поглянути на стосунки та цінності людей, мову яких вивчають. Вони є багатим фоном і соціального, й історичного змісту вивчення мови [7, c. 51]. Таким чином, пісні забезпечують як зміст та процес навчання мови, так і предмет вивчення.

Існує велика кількість видів робіт з піснями. Основною метою цих видів діяльності є надати вчителю шляхи роботи з текстами пісень. Хоча пісні мають схожі елементи з мовленням і поезією, вони є унікальною формою. І пісні, й мовлення представленні голосом, вони є лінгвістично значимі та мають мелодію. І пісні, й поезія використовують слова, щоб донести смисл, обидві зазвичай записують перед тим, як презентують іншим, вони можуть бути покладені на музику, їх можна слухати. Пісні мають відмінні від мовлення і поезії особливості та функції. Є три риси, притаманні пісням: пісні менш інформативні, ніж поезія. (як правило, поезію ми читаємо, що дозволяє їй бути більш інформативно навантаженою); пісні відзначаються багатослів’ям та простотою (простота, повторюваність, певне передбачення допомагають розумінню); пісні мають особливу якість, що змушує слухача реагувати таким чином, ніби пісню співають особисто для нього (пісні утворюють свій власний світ відчуттів та емоцій, і оскільки ми співаємо пісні, ми беремо участь у світі, який вона створює).

Пісні говорять до нас прямо через наш власний досвід, додають впевненості в тяжкі хвилини. Вірші пасують музиці, а музика – віршам, і разом вони утворюють завершену єдність [4, c. 3]. Багатьох людей можна довести до сліз чи інших емоційних переживань музикою чи піснями, які можуть викликати сильні емоційні асоціації з особами, подіями чи місцями.

Розглянемо окремі випадки використання музики на уроках. Створення певної атмосфери на уроці: пісні й музика можуть бути використані як засіб релаксації або щоб створити приємну атмосферу на уроці. Працюючи з текстами пісень, учні почуваються впевненіше, ніж під час роботи зі звичайними текстами. Введення лексики: існує тісний зв’язок між ритмом та мовленням. Відчуття ритму – необхідний крок у вивченні лексичних одиниць. Використовуючи пісні в класі, ми знайомимо учнів з римом мови. Популярні пісні мають приклади сучасної розмовної мови – і це є одним з шляхів введення живої мови у класний вжиток. Ознайомлення з культурою: музика несе на собі відбиток часу та місця, де її було написано. Кожна пісня – це культурна капсула, яка містить в собі значиму частину соціальної інформації [6, c. 3]. Пісні відображають технологію обробки звуку, в їхніх темах звучать страхи та надії часу. Через пісні можна порівнювати культуру різних країн. Пісня як текст: пісні можна використовувати як тексти, так само, як і вірші, розповіді чи інший автентичний матеріал. Пісні і музика як допоміжний матеріал: пісні можна використовувати і як допоміжний матеріал до підручника або в інших навчальних ситуаціях: використання пісні в особливих випадках, як, наприклад, Різдво, або у випадку, коли підручник не містить необхідного матеріалу. Пісні можна використовувати для вивчення слів, граматичних структур, вимови, а також для розвитку пам’яті.

Гарна пісня для використання в класі – та пісня, яка подобається учням і вам, а також підходить до теми вашого уроку. Дуже добре використовувати матеріали, які приносять учні. Пісні надзвичайно корисні під час аудіювання. Та однією з важливих причин для використання пісень є те, що учні більше бажають слухати пісню, ніж монолог чи діалог. І вони будуть слухати з більшою увагою та ретельністю, добиратимуть необхідні слова. Мова музики – універсальна. Вона згуртовує людей навіть з протилежними уподобаннями, а від того виграє тільки справа викладання іноземної мови.


Література

1. Антонюк Н. Навчити сприймати красу: Естетична парадигма у навчанні англомовного спілкування // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2003. – №1.– с. 178-181.

2. Белоножко Н. Использование музыкальных выразительных средств в процессе обучения английскому языку // Іноземні мови. – 2001. – №4. – с.14-17.

3. Казарян А. Эстетическое воспитание учащихся на уроках английского языка // Иностранные языки в школе. – 1987. – №1.– с.44-45.

4. Карпенко О. Вивчення іноземної мови через пісню і музику// Англійська мова і література. – 2004. – №12.– с.2-4.

5. Маклкова Н. Эстетическое воспитание учащихся в процессе преподавания иностранных языков // Эстетическое воспитание в школе.– Казань, 1991. – с.118-124.

6. Некрасова О. Музичні захоплення. Мій улюблений співак. Роль музики і пісень при вивченні англійської мови/ / English plus. – 2004. – №34. – с.1-4.

7. Синькевич Г. Песня на уроке английского языка // Иностранные языки в школе. – 2002. – №1. – с.50-53.

8. Стом О. Пісні на уроках англійської мови // Англійська мова і література. – 2004. – №36. – с.5-7.
Кутепова Ірина

Маріупольський державний

гуманітарний університет

Науковий керівник – ст. викл. Бумбур Ю.М.
Від поза-комп’ютерного гіпертексту до сетератури

Не раз можна зустріти вказівку на те, що сучасна література знаходиться у стані кризи, обумовленої ситуацією “кінця століття”. На думку сучасного критика М.Ліповецкого, літературі “більше нікуди розвиватися, вона може тільки нескінченно самоповторюватися” [5]. Розвиток літератури йде шляхом оновлення прийомів, пошуку нових форм існування твору. Ще Ю.Н.Тинянов свого часу говорив про літературний процес як систему прийомів, які змінюються самі й змінюють один одного [2]. Сьогодні письменники-постмодерністи експериментують з формою твору, прагнуть зруйнувати межі звичайного, встановленого, традиційного.

У наш час широке розповсюдження отримало поняття “гіпертексту”. Це поняття з’явилося відносно недавно, у зв’язку з бурхливим розвитком персональних комп’ютерів і глобальної інформаційної мережі Інтернет. Основна його властивість була сформульована вперше в 60-ті роки, задовго до появи текстових процесорів і, тим більш, Інтернету, програмістом і філософом Т.Нельсоном, а за його головними принципами писалися поза-комп’ютерні гіпертексти. Найвідомішим з поза-комп’ютерних гіпертекстів є також книга книг Біблія.

Вивченням проблеми комп’ютеризації літератури та гіпертексту займаються такі вчені і літературознавці, як М.Янпольський, С.Корнєв, М.Кримова, М.Візель та інші. Розвиток гіпертекстуальної літератури прийнято вважати одним з побічних наслідків розповсюдження глобальної мережі Інтернет, але виявляється, що навпаки. Дуже влучно таку тенденцію прокоментував М.Візель: “Тосканські нотарії почали вписувати вірші на вільних місцях заповітів та купчих не тому, що виявилося більше вільних місць, а тому, що розпочалася епоха Ренесансу” [4, с. 77]. Не варто вважати, що до епохи появи персональних комп’ютерів сферою панування гіпертекстів були лише масиви загальної нехудожньої інформації: довідники, енциклопедії, які згодом перейшли в художню сферу.

Д.Манін, програміст і учасник російських сітьових проектів, говорить, що “гіпертексти зовсім не були породжені комп’ютером”. Тому середовище їх існування не вичерпується електронним задзеркаллям, і багато які літературні твори, визнаються нині класикою постмодернізму, хоча і писалися як суто “паперові”, несуть в собі безперечні ознаки гіпертекстуальності [1].

Домережевий гіпертекст є письмовим документом, що ґрунтується на нелінійних принципах організації тексту. Вирішальне значення має порядок прочитання, не структурований або незначною мірою структурований автором. Хоча тексти такого роду можуть бути опубліковані й публікуються в Інтернеті, вони не використовують його специфічні особливості у своїй побудові. Їхнє адекватне сприйняття можливе в такий спосіб і на папері [3, с. 271].

З цього слідує, що до приходу епохи персональних комп’ютерів сферою діяльності гіпертекстів залишались, з одного боку, нехудожні масиви інформації: довідники, інструкції, енциклопедії, а з іншого – експериментальні тексти, які були цікаві більш заявленою ідеєю, ніж її втіленням [1].

В епоху інформаційних технологій нові форми комунікації набувають стрімке поширення. Сучасні засоби масової інформації вносять свої зміни в традиційні жанрові форми, диктуючи свої правила побудови дискурсу, у тому числі і художнього. В останнє десятиріччя завдяки розвитку мережі Інтернет відбулося різке збільшення інформаційного поля, з одного боку, а з іншого боку, змінилися форми подачі цієї інформації. Традиційні паперові носії інформації поступаються місцем електронним формам, заснованим на інтерактивності – тісній взаємодії користувача з комп’ютером.

Застосування електронних засобів, яке дало поштовх технічному втіленню ідеї нелінійності листа, призводить до появи в європейській, американській, і частково нашій літературі, нового постмодерністського жанру в літературі – сетератури, що використовує нові технології, кінцевий продукт якої розміщується в комп’ютерній сіті, може видозмінюватися, редагуватися і бути доступним багато яким читачам з різних місць одночасно. Сетература принципово відрізняється від традиційних форм художньої інформації і змінює відносини читача з автором, перетворюючи їх на співавторів. Сетература представлена не тільки перекладом лінійних текстів у формат гіпертексту, але і власне художніми творами (hyperfictiori), спеціально створеними для світової павутини. Нові можливості в мережі сприяють модифікації традиційних жанрів і типів тексту. Відбувається не просто зміна носія, а активно розробляються нові літературні форми і жанри: гіперпоезія (hyperpoetry), гіперроман (hypernovel), гіпероповідання (hyperstory).

Варто відзначити, що поки, на жаль, дуже мало хто приділяє увагу мережевій літературі у вітчизняній науковій сфері. І тому ще не ясно, чи зможе вона стати літературним рухом і чи зможе претендувати на традиційність.

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   30


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка