Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Пріоритети сучасної філології: теорія І практика" Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ббк 80



Сторінка2/30
Дата конвертації08.03.2016
Розмір5.07 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30


Абович Тетяна

Вінницький державний педагогічний

університет імені М.М.Коцюбинського

Науковий керівник – доц. Чугу С.Д.
Авторський стиль як спосіб відображення світобачення письменника

(на матеріалі короткого оповідання Є.Хемінгвея “Кішка під дощем”)

Я шукаю те, що не лежить на поверхні подій і не приходить із



плином часу. Але моя мета – показати людське життя таким,

яким воно є, не згущуючи фарб і нічого не прикрашаючи.

Я не відношу себе до великих мислителів і не повідомляю

людству нічого сенсаційного. Одначе я на рідкість добре знаю

світ і показую його з тисячі різних позицій.”

Е.Хемінгвей [1, с. 57]

Сучасні лінгвістичні та літературознавчі дослідження орієнтовані на вивчення функціонально-семантичних і прагматичних особливостей, а саме властивостей тексту презентувати світ знань. Автори художніх творів намагаються розкрити власні думки, погляди й переживання з приводу певного поняття, події, проблеми, явища. Здебільшого вони використовують стилістичні засоби, а також особливості мовного вираження. Таким чином, кожен автор створює низку притаманних лише йому одному прийомів художнього вираження його ідей та думок. Специфічність літературного вираження дозволяє говорити і про систематичний ряд подій та об’єднання тематики творів з метою зображення проблематики художнього твору та особливостей репрезентації в ньому структурованих знань. Таким чином, ідеться про дотичність художнього світу й авторського світобачення.

Аналізуючи будь-який твір, традиційно застосовують стилістичний та лінгвокогнітивний аналіз самого тексту твору. Слід зазначити, що дуже важливу інформацію несе авторський стиль.

Фахівці всіх мистецьких галузей погоджуються, що світ мистецтва відбиває історичне тло, а саме історичний період за якого він існує та розвивається. У цьому ракурсі цікавим буде звернутися до бурхливого ХХ сторіччя [4].

Ернеста Хемінгвея з повним правом можна назвати ровесником цієї епохи. І не тільки тому, що він народився на самій межі сторіччя – в 1899 році. І навіть не тому, що все своє життя, яке охоплює більш ніж півстоліття, Е.Хемінгвей був активним учасником багатьох великих подій історичного масштабу – він добровільно брав участь у трьох війнах, дві з яких були світовими. Він виявився справжнім ровесником ХХ сторіччя з тієї причині, що з винятковою чесністю великого митця намагався відповісти на найгостріші, найболючіші питання сучасності [2, с. 16].

Е.Хемінгвей є представником епохи письменництва “втраченого покоління” (“втраченим поколінням” називали людей, що пройшли через випробування першої світової війни і жертвували не тільки фізичним здоров’ям, але й вірою в розумність світу, в життя, у майбутнє) [4].

Очевидно, що літературних шляхів висвітлення тієї чи іншої теми існує безліч. Та важко сказати, що саме може найбільше вразити читача: “свіжість” метафоричних зворотів чи нагромадження стилістичних прийомів або поєднання непоєднуваного. Оскільки кожен читач є індивідуальністю, то сприймає кожен літературний твір по-своєму. Однак, Е.Хемінгвей є носієм напрочуд сильного за психологічними параметрами стилю. А добре відомо, що найсильніший вплив на людину справляє саме те, що вона найглибше осмислює.

Загальновизнаною стала і знайшла безліч продовжувачів скупа за зовнішніми проявами, відмінна стислістю фраз, “телеграфна” манера Е.Хемінгвея, що створює “ефект айсбергу”, який є улюбленим прийомом автора, котрий розраховує на домисел читача, на глибинну інтерпретацію твору. “Я завжди намагався писати за принципом айсберга. Сім восьмих із того, що видно, знаходиться під водою. Багато з того, що знаєш, можна проігнорувати, і це лише зміцнює твій айсберг...” [1, с. 60].

“Кішка під дощем” (“Cat in the rain”) – відоме коротке оповідання Е.Хемінгвея є яскравим прикладом того, що літературний твір має особливості, які відображають стиль письменника. Відтак, це оповідання приховує в собі низку проблемних питань, яких немає на поверхневому рівні в тексті твору. Читач віднаходить додатковий зміст залежно від свого індивідуального світосприйняття та читацького досвіду. Наприклад, сама назва твору є символічною: на поверхневому рівні – кішка, яка опинилася на вулиці під дощем, на глибинному рівні – внутрішній стан героїні чи омріяна дитина, яку б хотіла мати молода американка.

У оповіданні відсутнє ім’я героїні, натомість автор називає її не інакше як the American wife, the wife. Тим самим, Е. Хемінгвей вкладає глибокий зміст драматичної ситуації у житті багатьох жінок, приховуючи їх долі за загальними назвами “американська дружина”, “дружина”.

Набір стилістичних прийомів є обмеженим. Ужиті ж є неординарними, які чітко відбивають “ефект айсберга”, що розрахований на домисел. Дружина постійно повторює I want a cat. З одного боку це нагадує дитячу манеру та вказує на наївний світ героїні, яка виявилася неготовою до дорослого життя. З іншого боку, за цими словами криється сильне бажання стати матір’ю.

Слід відзначити, що твір містить окремі репліки, що інтригують, які знову-таки мають прихований зміст. The wife liked the hotel-keeper. She liked the deadly serious way... Отже, в тексті експліцитного вираження не отримують імпліковані концепти ЖІНОЧОГО ЄСТВА та САМОТНОСТІ. Проте, на тлі загального суму всього оповідання та відверто дитячих вчинків героїні фрази вказують на зовсім інше – на зріле ставлення до людей та дорослі почуття.

Читач має можливість знайти у творі різновекторні конфлікти: подружнього життя, становлення особистості, проголошення власного “я”. Тому твір залишає глибоке враження та наштовхує на подальше осмислення, адже головні персонажі лише з першого погляду не мають проблем, хоча безліч розчарувань та драматизм життя залишаються прихованими.

Часто зміст творів є класичним відображення певного ефекту, що застосовується автором. Світ знань, який він несе до кожного читача, має безліч граней та відтінків, і саме це робить його цікавим для різних читачів. Очевидно, що кожен автор має свій особистий стиль, за допомогою якого він передає свої ідеї та переживання, відображає навколишній світ.

Авторський стиль – один із можливих способів розкриття справжнього змісту, закладеного автором у власний твір.
Література

1. Хемингуей Э. Избранное. – М.: Просв., 1984. – 224 с.

2. Хемингуэй Э. Кредо человека // Иностранная література. –– 2000. –№ 2. С. 56-61.

3. Text, Reader, Critic. English & Media Centre, – 2000

4. http://http://lib.rin.ru

Алєксєєва Олена

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут

Науковий керівник – к. філол. н., доц. Волкова І.В.
Англійське й українське фатичне мовлення: порівняльний аспект

(на матеріалі сучасної англійської прози)

Картина світу, відображена у мові, не збігається у різних народів. Це виявляється в принципах категоризації дійсності і, відповідно, знаходить вираження в лексиці та граматиці. Фатичне мовлення є одним з найбільш складних для сприйняття елементів національної культури.

Аналіз останніх публікацій показав, що психологічні засади вивчення фатичного мовлення все частіше привертають до себе увагу дослідників. Однак наявні праці не можуть вичерпно виокремити й узагальнити психологічні складнощі, які виникають при вивченні фатичного мовлення іноземними комунікантами.

Мета дослідження полягає у виявленні механізмів реалізації фатичного мовлення в англомовній комунікації в зіставленні з українською мовленнєвою культурою та психологічних труднощів, які можуть виникати при їх вивченні.

Етикетні засоби мовлення являють собою надзвичайно різноманітне й багатобарвне явище. Серед них розрізняють спеціалізовані і неспеціалізовані. Етикетна роль перших – для них головна та єдина. Етикетне використання неспеціалізованих засобів є вторинним стосовно їхньої головної, не етикетної функції [3, с. 81]. Розрізнення цих засобів мовлення часто може викликати труднощі. Так, наприклад, етикетну функцію завжди виконують будь-які звертання, але лише в деяких із них ця роль виявляється основною. Англійці, вітаючись, супроводжують привітання формулою “How’re you”, що також є ознакою зовнішньої уваги до адресата. Ця формула відрізняється від українського “Як справи”, оскільки являє собою не стільки питання про здоров’я і стан справ адресата, скільки знак визнання його значимості, спосіб виявлення уваги до нього й не передбачає, що адресат стане розповідати про свої справи. Таку різницю можна пояснити різними культурними цінностями зазначених народів. В англійській комунікації цінується увага до співрозмовника, життєвий оптимізм (I’m fine), в українській комунікації перевагу надають іншій культурній цінності – щирості.

Багатоманіття цілей, задля яких люди починають спілкування, можна звести до двох початкових інтенцій: зробити повідомлення, чи долучитися до спілкування. Саме різниця між ними слугує підґрунтям для виокремлення двох варіантів спілкування, які дістали умовні назви “інформатика” й “фатика” [2, с. 172]. У фатичному ж мовленні завдання обміну інформацією опиняється у підрядному становищі відносно бажання долучитися до спілкування, тут семіотичну цінність являє саме мовлення, коли значення слова виконує лише роль соціального символу комунікації.

У ситуаціях передавання етикетної інформації поряд зі спеціальними невербальними етикетними засобами функціонують спеціалізовані вербальні етикетні одиниці. Їх називають формулами мовленнєвого етикету [3, с. 82-83]. Наприклад: “Good morning, Mrs. Aird.

Good morning, Mrs. Ishak. And what a lovely day it is!” (Pilcher).

Увічливість як комунікативний принцип поведінки базується на однойменному концепті, що формується в когнітивній картині світу для вербальних і невербальних проявів комунікації.

Сучасна наука подає універсальний, на наш погляд, поділ ввічливості на позитивну (positive politeness) і негативну (negative politeness). Кожен з цих типів увічливості являє собою систему комунікативних стратегій, за допомогою яких досягають мети ввічливого спілкування. Наприклад, у висловлюванні “I would really like it if you would shut the door” мовець висловлює не лише прохання, а й свій намір бути ввічливим. Висловлювання ж “Shut the door” не містить інформації про подібні наміри.

Англійські форми привітання характеризуються демократичністю на відміну від українських: Good morning, Good afternoon та ін. Привітання знайомого, що проходить повз, може бути зведена до промовляння його імені: Freddie, Marry, Tom. Таким чином, представникам україномовної комунікації легше засвоїти такі форми привітання.

В англомовній комунікації слід виокремлювати два типи запрошень: явні й стратегічні. Стратегічні запрошення, на відміну від явних, є запрошеннями лише за своїм семантичним значенням, їхня прагматична функція полягає у демонстрації симпатії до співрозмовника, вони не передбачають обов’язкового продовження подальших контактів.

Виражаючи подяку, українці не вдаються до такого багатослів’я, як це роблять англомовні комуніканти, використовуючи при цьому засоби інтенсифікації подяки: “You look to be in a good shape, Cassie, even of being thirty-two will make you a little long in the tooth for child-bearing.”

Thanks a lot!(Elmblad).

Форми поведінки людей, у тому числі й мовленнєві формули, регламентуються суспільством. В українській комунікації важливу роль відіграє емоційність, тобто вільний, природній вияв емоцій, у той же час в англійській – емотивність.

Знання комунікативних особливостей, прийнятих у тій чи іншій культурі, надзвичайно важливе для успішного міжкультурного спілкування. Спілкуючись з англійцями, слід враховувати особливості їх комунікативних традицій.


Література

1. Байкова Л. Проблема речевого этикета в аспекте современной лингвистики // Филология и культура: Мат ІV Междунар. научн. конф. 16-18 апр. 2003 года / Отв. ред. Н.Болдырев. – Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Державина. – С. 189-191.

2. Винокур Т. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения. – М.: Наука, 1993. – 212 с.

3. Гольдин В. Обращение: теоретические проблемы. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987. – 128 с.

4. Elmblad M. Changes and Chances. – Ivy Books, 1990. – 406 p.

5. Pilcher R. September. – New English Library, 1990. – 616 p.

6. Steel D. Safe Harbour. – Corgi Books, 2004. – 432 p.

Анан’єва Олена

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Науковий керівник – асист. Заньковська Г.Д.
Гносеологічна функція мови у лінгвістиці

Існування численних мов, що значно відрізняються одна від одної за своєю граматичною будовою та лексичним складом, слугувало підставою для виникнення теорій, що вважають мову визначальним фактором стосовно мислення, його пізнавальної діяльності. У тій чи іншій формі подібні теорії розвивались у деяких напрямках мовознавства та семіотики, а також соціології та філософії [2, с. 408].

Мова є не тільки засобом спілкування, але й необхідною умовою здійснення процесів абстрактного мислення. Мова є основним фактором, що визначає характер мислення, його становлення та розвиток. З цієї тези неминуче випливає висновок, що мова визначає також характер пізнавальної діяльності людини, її результати в цілому.

По-перше, мова визначає характер (тип) мислення, саму його логічну будову. Граматика сама формує думку, є програмою і керівництвом розумової діяльності індивіда, засобом аналізу його вражень та їх синтезу. Інакше кажучи, ця гіпотеза заперечує загальнолюдський характер мислення (загальну для всіх людей логічну будову мислення).

У ході нашого дослідження виявилося, що мислення індивіда може бути якимось чином обумовлене конкретною мовою, але мислення людей, що розмовляють різними мовами, у своїх обрисах залишається схожим або ж однаковим. Численні мови, що існують у світі, – це різні шляхи духовного освоєння дійсності, в основі яких лежать однакові принципи людського мислення, вони ведуть до адекватного осягнення реального світу.

По-друге, характер пізнання дійсності залежить від того, якою мовою мислять суб’єкти, так що при докорінних відмінностях мов, якими вони користуються, процес пізнавальної діяльності та його результати також будуть суттєво відрізнятися. Людина розчленовує природу в напрямку, підказаному її рідною мовою. Людина виділяє у світі явищ ті чи інші категорії і типи зовсім не тому, що вони самоочевидні, а тому що вони мають бути організовані її свідомістю, а це значить в основному – мовною системою, що зберігається в її свідомості [1, с. 287].

Із наших досліджень можна зробити такий висновок: мова дійсно певним чином впливає на мислення та пізнавальну діяльність людини. По-перше, мова забезпечує саму можливість суто людського, тобто абстрактного, узагальненого мислення та пізнання. По-друге, у мові фіксуються результати попередніх етапів пізнання дійсності (у значеннях слів, граматичних категоріях і т.д.). Очевидно, що попередній рівень пізнання дійсності, деякою мірою зафіксований у мові, не може не впливати певним чином на дальші етапи пізнавальної діяльності людини, на сам підхід суб’єкта до об’єктів дійсності, зокрема, у зв’язку з категоризацією світу в мові. Знання мають мовний характер не лише в тому розумінні, що мова виступає засобом накопичення знань, але й залишає свій специфічний слід на нашому знанні про світ.

У вербальному осмисленні світу особливо важливе значення має та інформація, яку ми отримуємо за допомогою слів та їх сполучень у різних лінгвістичних формах. Цей інформативний зміст слова слід розщеплювати на логічне значення, що є концептуальною основою слова, та на лінгвістичне значення, природа якого залежить від характеру даної конкретної мови. Для дослідження важливою є інформація, яку подають слова та інші мовні одиниці, що в них є постійним, інваріантним і що в різних мовах є відмінним.

Крім понятійного значення, до складу значення слова входять також інші компоненти, які тією чи іншою мірою визначаються факторами мовного порядку. Прикладом може слугувати стилістичний компонент в значенні слова, який, змінюючись у різних мовах, повідомляє нам додаткову інформацію. Додаткову і своєрідну інформацію мова надає також завдяки тому, що у значенні слова є компонент образності. Національна своєрідність у значенні слова виявляється і через переносні значення, які припускають значні коливання в мовах. Значення слова також залежить від його синонімії та полісемії. У певному розумінні можна говорити і про додаткову інформацію, що повідомляється багатозначністю слова.

Для розуміння специфіки вербального способу зображення світу важливо також враховувати ту обставину, що в різних мовах по-різному визначається один і той же предмет. Спостерігаються різні мовні способи номінації і класифікації референтів дійсності. У цьому зв’язку майже всі лінгвісти наводять приклад різних найменувань частин тіла, кольорових відмінностей, відрізків доби і т.д. в різних мовах. Подібні факти говорять про те, що мовна та концептуальна моделі дійсності не збігаються і варіативність мовної картини світу зумовлена факторами саме лінгвістичного порядку. Численні факти мовної дійсності, внутрішні закономірності розвитку мов, свідчать про те, що за допомогою слів та словосполучень, різних лінгвістичних категорій виникає в нашій свідомості мовна модель дійсності, яка дещо відрізняється від концептуальної моделі, та на відміну від останньої, що не залежить від мови, мовна модель варіюється в різних мовах.

Незважаючи на досить тривалу історію розвитку поглядів на гносеологічну функцію мови, до цього часу не існує концепції, яка б на великому фактичному матеріалі із залученням широкого кола різноманітних мов показала, до якої міри мова впливає на мислення та пізнавальну діяльність людини. Сучасні науки, і перш за все лінгвістика, якій і підвладні факти мовної дійсності, на жаль, не мають таких даних, і питання про роль мови в пізнанні лишається дискусійним.
Література

1. Леонтьев А. Основы психолингвистики. – М.: Смысл, 1999. – 287с.

2. Людина в сфері гуманітарного пізнання. – К.: Український Центр духовної культури, 1998. – 408 с.

Антоненко Юлія

Сумський державний педагогічний

університет ім. А.С.Макаренка

Науковий керівник – к.ф.н., доц. Гаврило Л.М.
Афектація негативної оцінки у романі Норберта Німанна

Хто як на це дивиться”

Семантична структура прикметника, як ієрархічно підвладна семантичній структурі речення-висловлювання одиниця, розглядається як складний мовний знак, що має системні відношення всередині структури слова (вертикальний рівень) і реалізує семантичні системні відносини (горизонтальний рівень) у рамках семантичної структури висловлювання.

Семантичну структуру прикметника за К.О.Комаровою можна подати у такому вигляді: → об’єктивно-реальне значення (ОРЗ);

прикметник → суб’єктно-соціальне значення (ССЗ);

→ оцінно-емотивне значення (ОЕЗ) [1, с. 32].

В основі реалізації різних комунікативних функцій прикметника (ідентифікуюча, актуалізуюча, корелююча) лежить його семантична спільність із лексичним оточенням висловлювання. У зв’язку з цим слід звернути особливу увагу на взаємодію семантичної структури слова і семантичної структури висловлювання

Взявши за основу семантичної структури слова розкладання і складання компонентів-значень, які мають ієрархічну організацію, можна виявити семантичну надлишковість конкретного компоненту кожного із скомбінованих елементів.

Напр.: нім.: Von seiner Seite war es glühende Liebe.

Glühende Liebe

1. ОРЗ – відчуття 1. ОРЗ – почуття

2. ССЗ – палкий, пристрасний 2. ССЗ – стан щастя

3. ОЕЗ – позитивна оцінка 3. ОЕЗ – позитивна оцінка

Афектація позитивної оцінки

Приклади афектації негативної оцінки розглянемо на матеріалі уривків з роману Норберта Німанна “Хто як на це дивиться” (Norbert Niemann “Wie man’s nimmt”).

“Хто як на це дивиться” – перший роман Норберта Німанна, що мав великий успіх кілька років тому. Норберт Німанн опублікував велику кількість робіт на політичні, журналістські і літературні теми, а також ряд прозових творів. За роман “Хто як на це дивиться” він отримав премію ім. Інгеборг Бахманн, що є найзначнішою відзнакою у новій німецькомовній літературі [2, с. 32].

У третьому розділі цього роману автор описує неохайну, набридливу, з поганими манерами та поганим смаком жінку. Цей опис є влучним та експресивним. Експресивності автор досягає шляхом семантичної надлишковості у семантичній структурі висловлювання, тобто афектацією негативної оцінки.

Отже, розглянемо декілька прикладів:

1. Der häßliche Kopf einer süsser Barbiepuppe, aus dem statt der zu erwartenden hohen Flötentöne heisere Alptraummelodien herauskommen [2, с. 37]. (Бридка голова солодкої ляльки Барбі, з якої замість очікуваних величних мелодій флейти чути кошмарні хрипкі звуки).

Солодка лялька

ОРЗ – смак іграшка

ССЗ – облесливість дівчина

ОЕЗ – негативна оцінка негативна оцінка

↓ ↓


Афектація негативної оцінки

2. Und Schönlein könnte sich bei einem sehr lästigen visionären Vorstoß in die allernächste Zukunft brüllen hören…[2, с. 37] (І Шейнляйну вчувається, як він, не витримавши передбачуваної у найближчі хвилини примарної атаки, горлає …).

Примарна атака

ОРЗ – стан нереальності наступ війська

ССЗ – жах рішуча дія проти кого-небудь

ОЕЗ – негативна оцінка негативна оцінка

↓ ↓

Афектація негативної оцінки



3. In diese glitschige Ekelhaftigkeit ihres Un-Wesens hineingreifen, Lisa berühren können, Lisa formen [2, с. 39] (Силоміць втрутитися в слизьку відразу її антиєства, мати змогу торкатися Лізи, формувати її).

Слизька відраза

ОРЗ – вкрита слизом почуття

ССЗ – двозначність, небезпека, сумнівність почуття огиди

ОЕЗ – негативна оцінка негативна оцінка

↓ ↓


Афектація негативної оцінки

4. Denk dir, nervöse, hektische, kratzige Stecken, wie von hinten, wie plötzlich von hinten auf der Haut deines Rückens…[2, с. 39] (Уяви собі, як ця нервова, холерична, дряпуча жердина тебе ззаду, раптом ззаду по спині, по шкірі…).

Нервова холерична жердина

ОРЗ – викликаний хворобою нервів

тип нервової системи довгий кусок дерева

ССЗ –роздратування неврівноваженість худа людина

ОЕЗ – негативна оцінка негативна оцінка негативна оцінка

↓ ↓ ↓


Афектація негативної оцінки

Таким чином, відома у лінгвістиці лексична надлишковість (афектація позитивної/негативної оцінки), позначена у межах висловлювання прикметником, забезпечує систему змістових відношень як необхідної й надійної передумови для вираження повноти інформації, включаючи її аксіологічне значення.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка