Мазепа олександр миколайович



Скачати 312.91 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір312.91 Kb.




НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА

ІМ. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

МАЗЕПА ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

УДК [929.6+929.5] (477).15


ДОСЛІДЖЕННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ ГЕРАЛЬДИКИ ТА ГЕНЕАЛОГІЇ

В ДІАСПОРІ (1945 – середина 1970-х рр.)

07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2014

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана на кафедрі історії імені М. П. Ковальського Національного університету “Острозька академія” Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент

Атаманенко Алла Євгенівна,

Національний університет “Острозька академія”,

кафедра міжнародних відносин, завідувач
Офіційні опоненти: доктор історичних наук,

Однороженко Олег Анатолійович,

Інститут української археографії

та джерелознавства

імені М. С. Грушевського НАН України,

відділ теорії і методики археографії

та джерелознавчих наук,

старший науковий співробітник
кандидат історичних наук,

Алфьоров Олександр Анатолійович

Інститут історії України НАН України,

відділ спеціальних галузей історичної науки

та електронних інформаційних ресурсів,

сектор генеалогічних та геральдичних досліджень,

науковий співробітник


Захист відбудеться 25 вересня 2014 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).


З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).
Автореферат розісланий 22 серпня 2014 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О. О. Песчаний


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Українська геральдика та генеалогія протягом тривалого часу перебували поза увагою вітчизняних дослідників. Потреба розвитку геральдичних і генеалогічних досліджень зумовлена вимогами часу і суспільними умовами, як один із важливих факторів відновлення історичної пам’яті.

Українські дослідники в силу політичних обставин після закінчення Другої світової війни змушені були емігрувати до Західної Європи і Північної Америки. Саме там було створено перші профільні наукові об’єднання, які видавали власні періодичні видання – Українська родовідна установа (далі – УРУ), яка діяла в 1946-1948 рр. та Українське генеалогічне та геральдичне товариство (далі – УГГТ), яке функціонувало в 1963-1972 рр. Протягом 1950-х – середини 1970-х рр. геральдичними та генеалогічними дослідженнями активно продовжували займатися М. Битинський, В. Сенютович-Бережний, О. Оглоблин та Р. Климкевич, науковий доробок яких залишається маловідомим сучасним дослідникам спеціальних історичних дисциплін.

Необхідність докладного вивчення діяльності українських науковців діаспори, які створили низку профільних інституцій, з огляду на відсутність у вітчизняній історіографії комплексних досліджень з порушеної проблематики визначили актуальність дослідження.

Виходячи з актуальності теми, було сформульовано наукове завдання дисертації на основі архівних матеріалів, опублікованих джерел і літератури проаналізувати діяльність наукових інституцій діаспори та встановити внесок дослідників у розвиток і популяризацію української геральдики та генеалогії в 1945 – середині 1970-х рр.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної теми кафедри історії імені М. П. Ковальського Національного університету “Острозька академія” “Дослідження актуальних проблем української історії та історіографії модерної доби”, що має державний реєстраційний номер 0113U007061. Робота також відповідає науково-дослідним програмам Інституту дослідження української діаспори Національного університету “Острозька академія”. Тема дисертації затверджена рішенням кафедри історії імені М.П. Ковальського (протокол № 5 від 22 грудня 2010 р.) та вченої ради Національного університету “Острозька академія” (протокол № 5 від 28 грудня 2010 р.).

Мета дисертаційного дослідження полягає у встановленні внеску в царині геральдики та генеалогії українських зарубіжних дослідників другої половини ХХ ст. та створених ними профільних наукових інституцій.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:



  • розкрити стан дослідження проблеми в історіографії, охарактеризувати джерельну базу та методологію;

  • дослідити діяльність українських геральдичних та генеалогічних інституцій діаспори DP-періоду (1945-1952 рр.);

  • проаналізувати стан дослідження української геральдики та генеалогії протягом 1952-1963 рр. та встановити внесок М. Битинського, Р. Климкевича, В. Сенютовича-Бережного та О. Оглоблина в розвиток історичної науки;

  • висвітлити діяльність УГГТ у 1964-1972 рр., проаналізувати нереалізовані видавничі проекти, охарактеризувати особливості співпраці з іншими науковими установами.

Об’єктом дослідження є розвиток української історичної науки в діаспорі (1945 – середина 1970-х рр.).

Предметом дослідження є наукова та видавнича діяльність українських інституцій та дослідників в царині геральдики та генеалогії.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження було застосовано низку методів. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять принципи історизму та об’єктивності. Для розв’язання конкретних дослідницьких завдань було застосовано загальнонаукові (аналіз, синтез, історичний, логічний) та спеціальнонаукові методи (хронологічний, порівняльно-історичний, історико-типологічний). Принцип історизму дозволяє вивчити середовище, культурні та політичні умови, в яких функціонували наукові установи і товариства української діаспори. Принцип об’­єк­ти­в­но­с­ті застосовано з метою всебічного аналізу діяльності дослідників для уникнення суб’єктивного ставлення під час вивчення їх наукового доробку. Для розв’язання конкретних дослідницьких завдань було застосовано загальнонаукові (аналіз, синтез, історичний, логічний) та спеціальнонаукові методи (хронологічний, порівняльно-історичний, історико-типологічний). Завдяки аналізу було розглянуто наукову-дослідницьку діяльність членів УРУ та УГГТ. Синтез дозволив узагальнити інформацію, яка була отримана під час вивчення джерел, для відтворення цілісної картини геральдико-генеалогічних досліджень в українській діаспорі. Історичний метод дав змогу дослідити особливості виникнення, формування та розвиток діяльності наукових установ у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, певних закономірностей. Логічний метод дозволив послідовно відтворити історію діяльності УРУ та УГГТ, а також встановити внесок членів (співробітників) цих профільних інституцій. Порівняльно-історичний метод дозволив виявити спільні і відмінні аспекти в діяльності УРУ та УГГТ, а також проаналізувати значущість наукової праці українських дослідників діаспори для сучасних потреб історичної науки. Історико-типологічний метод дав можливість згрупувати в єдине ціле коло науково-дослідницьких проблем, вивченням яких займались члени УРУ та УГГТ. Хронологічний метод, який передбачає викладення історичного матеріалу в певній часовій послідовності, був застосований для вивчення діяльності українських наукових установ УРУ і УГГТ, які продовжили традицію геральдично-генеалогічних досліджень за кордоном в другій пол. ХХ ст. Поєднання різних методів дало можливість комплексно підійти до вивчення теми, виявити причинно-наслідкові зв’язки, закономірності та особливості діяльності українських наукових інституцій, що займались геральдичними та генеалогічними дослідженнями, висвітлити внесок окремих дослідників.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1945 – середини 1970-х рр. Цей проміжок часу пов’язаний з активною діяльністю українських науковців діаспори, створенні відповідних профільних установ, що займались геральдико-генеалогічними дослідженнями.

Територіальні межі дослідження обумовлені місцем проживання та діяльності українських дослідників геральдики і генеалогії на території Західної Європи (Німеччина, Англія, Італія, Франція), Північної (США, Канада), Південної Америки (Аргентина, Парагвай, Бразилія) та Австралії.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці та розробці актуальної проблеми, яка не отримала окремого всебічного та ґрунтовного висвітлення в сучасній історичній науці. Вперше у вітчизняній історіографії на основі залучення широкого масиву архівних джерел та літератури було здійснено комплексне наукове дослідження, присвячене діяльності спеціалізованих наукових інституцій, що займались вивченням української геральдики та генеалогії в другій пол. ХХ ст. Зокрема вперше комплексно вивчено та проаналізовано діяльність УРУ і УГГТ, яка розгорнулася в дослідженні актуальних проблем української геральдики і генеалогії, розробці термінології та бібліографії спеціальних історичних дисциплін. Також вперше було цілісно проаналізовано науковий доробок та визначено внесок у розвиток науки М. Битинського, Р. Климкевича і В. Сенютовича-Бережного. Введено до наукового обігу низку праць та досліджень вказаних дослідників, що були опубліковані на сторінках різних малотиражних видань діаспори, розглянуто підходи до вивчення укаїнської геральдики та генеалогії. Вперше зроблено спробу систематизації генеалогічних і геральдичних досліджень в діаспорі. В результаті ґрунтовного аналізу більшості праць встановлено, що дослідження М. Битинського, Р. Климкевича, О. Оглоблина та В. Сенютовича-Бережного відіграли важливу роль у розширенні кола дослідницьких проблем, теоретичних засад та джерельної бази української геральдики і генеалогії. З’ясовано, що науково-дослідницька діяльність вищезгаданих дослідників сприяла популяризації історії України та ознайомленні світової громадськості з культурно-історичною спадщиною України.

Розширено інформаційний потенціал та уточнено низку фактів про життя і науково-дослідницьку діяльність М. Битинського в Канаді, Р. Климкевича, В. Сенютовича-Бережного та О. Оглоблина в США.

Дістало подальший розвиток вивчення діяльності українських наукових інституцій, що займалися вивченням геральдики та генеалогії.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення, систематизований фактичний матеріал, висновки та додатки дисертації можуть бути використані при написанні спеціальних наукових досліджень, присвячених розвитку історичної науки в діаспорі, вивченню української геральдики та генеалогії, а також при укладанні довідкових бібліографічних видань.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації представлено у формі доповідей на теоретичних семінарах кафедри історії імені М. П. Ковальського Національного університету “Острозька академія” (2010–2013 рр.), а також на Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми української історіографії ХІХ-ХХІ ст.: до 45-ліття Українського історичного товариства” (1-2 грудня 2011 р., Острог); П’ятій міжнародній науковій конференції “Українська діаспора: проблеми дослідження (27-28 вересня 2012 р., Острог); І Канадських наукових читаннях (20-21 лютого 2013 р., Острог); XVIII науковій викладацько-студентській конференції “Дні науки Національного університету “Острозька академія” (20-21 березня 2013 р., Острог); Всеукраїнській науковій конференції “Українська історіографія ХХ-ХХІ ст.: до 50-ліття журналу “Український історик” (1-2 листопада 2013 р., Острог); Четвертій міжнародній сфрагістичній конференції “Образ на печатці” (22-24 листопада 2013 р., Київ).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано сім наукових статей, з них – шість у наукових фахових виданнях, серед яких одна – у виданні, включеному до міжнародної наукометричної бази.

Структура дисертації побудована за проблемно-хронологічним принципом та складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 206 с., із них 172 с. основного тексту, список використаних джерел становить 30 с. (355 позицій), додатки – 4 с.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано наукове завдання, показано зв’язок роботи з науковими програмами, визначено мету і завдання, об’єкт та предмет, хронологічні та територіальні межі, методи дисертаційного дослідження, сформульовано наукову новизну роботи і практичне значення отриманих результатів, вказано на рівень апробації положень і висновків дисертації, окреслено її структуру.

Перший розділ “Стан дослідження проблеми, джерельна база та методологія” присвячений стану наукової розробки проблеми, характеристиці джерельної бази та розгляду теоретико-методологічних основ дисертаційного дослідження.

У першому підрозділі Історіографія дослідження розглянуто та проаналізовано ступінь вивчення сучасними українськими науковцями даної теми. В публікаціях О. Кучерука та Л. Винара було розглянуто передумови створення, перші роки діяльності УРУ та УГГТ, проналізовано головні напрямки науково-організаційної та видавничої діяльності. Серед праць, присвячених виданням наукових інституцій діаспори, слід згадати публікації М. Дмитрієнко та О. Яся, монографії А. Атаманенко і Л. Сакади, в яких поза іншим було розглянуто створення та основні аспекти діяльності УРУ та УГГТ в контексті загального розвитку історичної науки. Серед персонологічних досліджень, присвячених життю та діяльності членів УРУ і УГГТ змістовними є публікації І. Верби, О. Купчинського, Г. Кураса та Н. Лобко.

Загалом публікації сучасних дослідників розглядають лише окремі аспекти діяльності наукових інституцій діаспори, що займались дослідженням геральдики та генеалогії, не торкаючись внеску УРУ та УГГТ у розвиток цих спеціальних історичних дисциплін. Актуальним залишається ґрунтовне вивчення наукового доробку українських дослідників геральдики та генеалогії, які жили та працювали за межами України. Фактично недослідженими залишаються життя та наукова діяльність Р. Климкевича та В. Сенютовича-Бережного. Деякі аспекти науково-організаційної діяльності О. Оглоблина в США в другій пол. ХХ ст. досі потребують ґрунтовного вивчення. Необхідно здійснити аналіз видань УРУ та УГГТ, спеціальних праць та досліджень з тематики української геральдики та генеалогії, що з’явились за межами України протягом 1945 – середини 1970-х рр. Недостатнє висвітлення в історіографії зазначених питань і обумовлює потребу комплексного вивчення даної теми.

У другому підрозділі “Джерельна база дослідження” проналізовано джерельну базу, яку складають матеріали, що зберігаються в ЦДАВО України (Київ), архіві Українського історичного товариства (далі – УІТ) (Острог) та архіві Бібліотеки ім. О. Ольжича (Київ). Користуючись виробленим у джерелознавстві видовим принципом класифікації історіографічних джерел було виокремлено наступні види:

І. Документальні джерела, що стосуються діяльності установ та товариств включають, насамперед, статути, діловодний матеріал наукових інституцій (картотека УРУ та УГГТ, членські заяви, анкети).

ІІ. Наративні: 1) видання наукових інституцій, зокрема часопис “Рід та Знамено”, “Бюлетень”, “Додатки” та “Записки УГГТ”; 2) інформаційні повідомлення в пресі та періодичних виданнях; 3) наукові праці та дослідження членів УРУ та УГГТ (опубліковані й неопубліковані).

ІІІ. Візуальні джерела представлені фотографіями членів УРУ та УГГТ, частина з яких була опублікована на сторінках журналу “Український історик” (далі – УІ).

IV. Джерела особового походження: 1) автобіографії дослідників геральдики та геналогії; 2) епістолярій (ділова кореспонденція, приватне листування).

Всі групи джерел включають опубліковані та неопубліковані матеріали. Найбільший масив джерел знаходиться в архіві УІТ (Острог), в якому зберігаються матеріали Інституту родознавства та знаменознавства (далі – ІРЗ), що діяв в складі УРУ, а також офіційне і особисте листування членів УГГТ (Л. Винара, О. Оглоблина та Р. Климкевича). Частину архіву УІТ складають матеріали з архіву українського дослідника геральдики Романа Климкевича.

Серед документальних джерел, які в переважній більшості є неопублікованими, велику цінність мають програмні документи, матеріали діловодства УРУ та УГГТ, зокрема членські заяви та анкети, що містять важливу інформацію про співробітників цих наукових інституцій.

Наративні джерела представлені виданнями наукових інституцій, зокрема УРУ, УІТ, УГГТ та ін. Аналіз статей і джерельних публікацій в цих виданнях дозволяє висвітлити діяльність членів УРУ та УГГТ, їх методологічні і концептувальні підходи до висвітлення проблем української геральдики та генеалогії. Однак більшість праць М. Битинського, Р. Климкевича, В. Сенютовича-Бережного та О. Оглоблина розпорошені по різноманітних періодичних виданнях української діаспори, значна частина яких залишається малодоступною для сучасного дослідника спеціальних історичних дисциплін.

Інформативними комплексами джерел, в яких подано відомості про діяльність наукових інституцій, є бюлетені УГГТ та УІТ. З огляду на інформаційний зміст “Бюлетенів” вдалося встановити різноманітні аспекти діяльності членів УГГТ. Важливими виданнями є “Додатки” до “Бюлетеня УГГТ” і “Записки УГГТ”, що виходили на правах рукопису і видавались також циклостилевим способом. На сторінках цих видань з’явилася низка праць та розвідок членів УГГТ з геральдичної та генеалогічної тематики.

Джерела особового походження представлені приватним листуванням членів УГГТ. Особливо важливими для реконструкції діяльності УРУ та УГГТ є листи, що відклалися в особистому архіві українського дослідника геральдики Р. Климкевича, який тримав тісні дружні та наукові зв’язки з М. Битинським, О. Оглоблиним, В. Сенютовичем-Бережним, Л. Винарем та іншими українськими вченими. Відзначимо, що тематика листів є різноаспектною. Завдяки листуванню членів УГГТ вдалося створити відносно цілісну картину їх науково-дослідницької діяльності, дослідити причини та передумови створення УГГТ, дізнатись про нереалізовані творчі задуми та проекти.

Для встановлення біографічних даних членів УГГТ важливе значення мають різні види біографій – автобіографії, анкети з біографічними даними, складені членами цих наукових осередків. Знайдені в архіві УІТ бібліографії праць Р. Климкевича і М. Битинського проливають світло на сферу їх наукових зацікавлень та допомагають доповнити фрагменти плідної діяльності в царині української геральдики, вексилології та сфрагістики.

В цілому, згадані джерела складають репрезентативну джерельну базу для дослідження історії УРУ і УГГТ, науково-дослідницької діяльності їх членів. При умові співставлення інформації з іншими джерелами вони дають змогу висвітлити діяльність наукових інституцій, проаналізувати доробок дослідників в царині української геральдики і генеалогії в загальному контексті тогочасної історіографічної ситуації.



В третьому підрозділі Теоретико-методологічні засади дослідження” висвітлено основні підходи до вивчення історії та діяльності українських наукових інституцій в діаспорі. Особлива увага була приділена складу наукової установи, умовам і мотивації діяльності вчених, питанню взаємовідносин і співпраці науковців. Найважливішим аспектом діяльності будь-якої наукової інституції є видавнича діяльність, аналіз та оцінка якої дозволяють визначити внесок її членів та співробітників в історичну науку. Підхід А. Атаманенко до висвітлення діяльності УІТ був застосований до комплексного вивчення науково-дослідницької діяльності УРУ та УГГТ. При цьому враховано, що значний вплив на функціонування організації мало соціокультурне середовище. Загалом дослідження діяльності наукових інституцій нерозривно повязане з вивченням наукового доробку їх членів, що включає аналіз їх наукової творчості, встановлення внеску в розвиток української геральдики та генеалогії. При написанні дисертаційного дослідження було застосовано низку методів, що дозволило комплексно підійти до висвітлення обраної тематики.

У другому розділі “Українські геральдичні та генеалогічні інституції DP-періоду” висвітлено історію створення та функціонування УРУ та ІРЗ, окреслено основні напрямки їх видавничої діяльності.

У першому підрозділі “Діяльність УРУ та ІРЗ в Німеччині (1945-1948)” висвітлено процес діяльності УРУ, в складі якої діяв ІРЗ. Зокрема діяльність УРУ розгорнулася в кількох напрямках: пошук та збереження генеалогічних матеріалів, видання часопису “Рід та Знамено”. Встановлено, що практична діяльність УРУ протягом 1946-1948 рр. зосереджувалася на виготовленні родових гербів для членів установи і членів інших наукових інституцій. При створенні ІРЗ в складі УРУ було враховано усі аспекти розгортання активної діяльності тогочасними європейськими науковими інституціями. Співробітники ІРЗ провели наукову конференцію та видали перший том “Записок”, в яких були опубліковані доповіді учасників конференції: О. Оглоблина, В. Сенютовича-Бережного, М. Битинського та М. Міллера. Одним з найбільших видавничих проектів ІРЗ стала праця “Українські Роди”, однак в силу фінансових та політичних обставин її не вдалося видати в DP- таборах.

У другому підрозділі “Дослідження з геральдики та генеалогії на сторінках часопису “Рід та Знамено” проаналізовано зміст досліджень, які були опубліковані на сторінках часопису “Рід та Знамено” протягом 1947-1948 рр. В чотирьох випусках часопису була опублікована монографія М. Міллера “Матеріяли до питання за тризуб”, в якій висвітлено історію дослідження ґенези тризуба. Особливої уваги заслуговує публікація на сторінках часопису геральдичних вимог, які були напрацьовані М. Битинським, щодо правильного оформлення родових гербів. У часописі публікувалися статті Б. Ясенчика (В. Міяковського), О. Оглоблина та В. Сенютовича-Бережного присвячені діяльності О. Лазаревського та В. Модзалевського, які становлять інтерес для сучасних дослідників геральдики та генеалогії.

У третьому розділі Дослідження з української геральдики та генеалогії в 1952-1963 рр.” здійснено аналіз наукової діяльності М. Битинського, Р. Климкевича, О. Оглоблина та В. Сенютовича-Бережного, зокрема подано характеристику їх праць, визначено ключові проблеми, над якими працювали дослідники діаспори. Більшість праць М. Битинського, Р. Климкевича, В. Сенютовича-Бережного та О. Оглоблина були опубліковані в різноманітних малотиражних періодичних виданнях української діаспори. Незважаючи на деякі неточності та помилки, зумовлені відсутністю доступу до архівних матеріалів, про високий науковий рівень свідчили чітка архітектоніка публікацій, систематизація та методика опрацювання зібраного матеріалу, який було було подано за проблемно-хронологічним принципом, наявність виважених висновків, підкріплених джерельним матеріалом.

Перший підрозділ “Науково-дослідницька та практична діяльність М. Битинського” розкриває науково-дослідницьку діяльність М. Битинського в царині української геральдики, яка розгорнулася в кількох напрямках: створення геральдичних альбомів та таблиць, родинних та корпоративних гербів, опрацювання національно-державної символіки. Дослідник був добре ознайомлений з багатьма проблемами української міської і територіальної геральдики, тому у низці публікацій намагався науково підійти до проблеми ґенези символіки, спираючись на низку джерел. Найбільший внесок М. Битинський зробив графічними та малярськими роботами, геральдичними таблицями та проектами родових гербів, які на сьогодні мають особливу цінність як з мистецької точки зору, так і в політично-пропагандивному аспекті в умовах соціокультурного життя діаспори.

У другому підрозділі “Внесок Р. Климкевича в дослідження української геральдики” здійснено аналіз наукового доробку Р. Климкевича, присвяченого проблемам української міської і територіальної геральдики. До кола наукових зацікавлень вченого входили дослідження козацько-гетьманської, церковної, міської і територіальної геральдики. В працях Р. Климкевича міська символіка розглядалася з погляду адміністративно-територіального поділу УНР. Протягом 1961-1963 рр. з’являється ціла серія статей, присвячена міській і територіальній геральдиці. З огляду на відсутність ґрунтовних праць в сучасній історичній науці дослідження Р. Климкевича становлять важливе значення, адже в них було висвітлено символіку тих українських міст та земель, які ввійшли до складу інших держав: Холмщини, Пряшівщини, Підляшшя, Надсяння та Берестейщини. Варто також відзначити напрацювання Р. Климкевича в дослідженні міської геральдики територій, заселених українцями, що перебували в складі інших держав (Зелена Україна, Кубань, Пряшівщина). Р. Климкевич підготував до друку перший “Гербовник міст України”, в якому була подана гербова символіка більше 500 міст. Зважаючи на складність опрацювання геральдичного матеріалу, в працях Р. Климкевича трапляються помилки в трактуванні міської і територіальної символіки, що в свою чергу вимагає критичного ставлення до студій і розвідок дослідника, однак не применшує значення для сучасної історичної науки.

У третьому підрозділі “Проблеми української генеалогії в творчості О. Оглоблина” розглянуто дослідження вченого з царини української генеалогії, які з’явилися протягом 1952-1963 рр. Більшість досліджень О. Оглоблина були присвячені походженню відомих козацько-старшинських родів Гетьманщини та представників Наддніпрянської України XVII-XVIII ст. Особливу увагу вчений приділив вивченню генеалогії представників Новгород-Сіверського гуртка. Дослідження О. Оглоблина в науковому плані були історико-генеалогічними нарисами, в яких висвітлено різноманітні зв’язки між культурними і духовними традиціями багатьох поколінь. Важливу увагу О. Оглоблин присвятив методологічним та історіографічним проблемам української генеалогії, проаналізувавши здобутки і проблеми, а також окресливши перспективні напрямки досліджень. Загалом своїми працями вчений примножив здобутки української генеалогії, забезпечивши тим самим неперервність родознавчих досліджень з часів, закладених працями О. Лазаревського і В. Модзалевського.

У четвертому підрозділі “Діяльність В. Сенютовича-Бережного в ділянці геральдики та генеалогії” проаналізовано науковий доробок дослідника, який був першим українським доктором родознавства. Сферу наукових зацікавлень вченого складали генеалогічні і геральдичні дослідження відомих козацьких (Жученків, Дашковичів) та гетьманських родів (Хмельницьких, Орликів, Виговських і Апостолів), відомих представників української культури та церкви (Гоголів, Гулевичів, Могил), родинні зв’язки князів Острозьких і Несвізьких. Під пером В. Сенютовича-Бережного вперше об’єктом генеалогічних досліджень в українській історичній науці став рід Гоголів. Дослідник використовував значну джерельну базу (матеріали Литовської метрики та “Архіву Південно-Західної Росії”) при написанні історико-генеалогічних нарисів, при цьому інтерпретація зібраного матеріалу дозволяла йому зробити чіткі і обережні висновки, які не втратили актуальності і до сьогодні.

У четвертому розділі “Діяльність Українського генеалогічного і геральдичного товариства в США (1963-1972)” висвітлено історію функціонування УГГТ, яке було створене в липні 1963 р. спільними зусиллями Р. Климкевича, Л. Винара, О. Оглоблина, М. Битинського, розглянуто основні засади фінансової, організаційної та видавничої діяльності Товариства, співпрацю з іншими науковими інституціями, визначено внесок його членів у розвиток української геральдики та генеалогії.

У першому підрозділі “УГГТ як осередок геральдичних та генеалогічних досліджень” проаналізовано передумови та причини створення УГГТ, організаційні аспекти та напрямки практичної діяльності Товариства. Важливим чинником, який вплинув на необхідність створення геральдико-генеалогічного осередку, стала діяльність профільних наукових установ та товариств в країнах Європи та Північної Америки. В УГГТ співпрацювали М. Битинський, Р. Климкевич, О. Оглоблин, А. Кущинський, В. Сенютович-Бережний, В. Трембіцький та ін. Серед головних напрямків діяльності Товариства була співпраця з іноземними геральдичними та генеалогічними інституціями, опрацювання бібліографії спеціальних історичних дисциплін, а також дослідження міської і земельної геральдики, національно-державної символіки України. Товариство займалося практичною діяльністю, надаючи фахову консультативну допомогу представникам української громади, громадським і пластунським організаціям, іноземним дослідникам спеціальних історичних дисциплін. Крім того, практична діяльність УГГТ розгорнулася у виготовленні проектів родових гербів, прапорів та печаток на замовлення, наданні письмових повідомлень про правильне використання української національно-державної символіки, гербової емблематики.

У другому підрозділі “Опрацювання термінології української геральдики у виданні “Додатків” до “Бюлетенів УГГТ” висвітлено внесок членів УГГТ в розробку термінології української геральдики. Протягом 1965-1967 рр. з’явилося 16 випусків “Заміток до геральдичної термінології”. В значній мірі це було пов’язано з відсутністю спеціальної довідкової літератури, яка б в достатній мірі знайомила з усіма нюансами геральдичної науки. Були подані визначення і роз’яснення найбільш важливих геральдичних термінів, проаналізовано кольорову гаму, якою користувалася українська геральдика, розглянуто складові елементи герба. Встановлено, що редактор видання Р. Климкевич проявив себе як знавець європейської геральдики та української філології. Оскільки питання термінології української геральдики досить активно та жваво обговорюється в Україні, то пропозиції Р. Климкевича та М. Битинського стосовно мовних аспектів геральдичних кольорів залишаються слушними і до сьогодні.

У третьому підрозділі “Дослідження проблем міської і земельної геральдики на сторінках “Додатків” до “Бюлетенів УГГТ” проаналізовано публікації в “Додатках”, що з’явилися протягом 1986-1972 рр. В них було вперше детально розглянуто теоретичні засади дослідження міської і земельної геральдики України, подані докладні рекомендації щодо відповідності історичних гербів сучасним вимогам. Зважаючи на практичне призначення гербів у збереженні національної та етнографічної ідентичності Р. Климкевичем було запропоновано розробити символіку для таких регіонів як Лемківщина, Полісся, Гуцульщина, Покуття та Бойківщина. Крім того, особливу увагу було приділено міській символіці, яка дуже часто зазнавала змін, тому в ній були присутні нетипові для української геральдики елементи, що вимагало правильного оформлення гербів з врахуванням особливостей українських історичних традицій.

У четвертому підрозділі Нереалізовані видавничі проекти УГГТ” проаналізовано головні видавничі проекти Товариства, які в силу фінансових обставин залишилися нереалізованими. До першого “Наукового збірника” УГГТ мали увійти геральдичні студії, дослідження окремих родоводів, публікації джерельних матеріалів і повідомлень, а також бібліографічні огляди та рецензії.

Протягом 1969-1972 рр. увага Товариства була також зосереджена над підготовкою видання “Бібліографічного показника української емблематики”. Опублікована бібліографія охоплює 534 позиції, з них 284 праці були представлені українською мовою, 90 досліджень – польською та 56 – російською мовами. Серед праць переважають статті та публікації з наукових видань, збірників, часописів. До бібліографії потрапили рідкісні публікації та видання іноземною мовою, в яких є чимало відомостей з української геральдики, вексилології та сфрагістики. Загалом Секретаріатом УГГТ було проведено значну евристичну роботу, в результаті чого вдалося створити перший бібліографічний покажчик праць.

У п’ятому підрозділі Праці членів УГГТ на сторінках “Українського історика розглянуто та проаналізовано дослідження членів УГГТ, які були опубліковані на сторінках УІ протягом 1964-1972 рр. З початку виходу журналу на його сторінках чільне місце було відведено дослідженням з ділянки спеціальних історичних дисциплін. Р. Климкевич опублікував низку статей, присвячених історії герботворення міст Підляшшя, Полісся, Буковини та Правобережної України. Хоча в більшості своїх праць вчений послуговувався відомостями російських геральдистів О. фон Вінклера та А. Лакієра, однак завдяки підтримці М. Ґумовського та інших польських дослідників Р. Климкевич залучив до обігу низку нових опублікованих джерел. Прикметною рисою більшості розвідок було акцентування уваги на проблемах і труднощах при дослідженні міської і територіальної геральдики в діаспорі.

Крім геральдичних досліджень, на сторінках УІ з’явилися генеалогічні студії О. Оглоблина та В. Сенютовича-Бережного. О. Оглоблин опублікував в УІ кілька генеалогічних розвідок, присвячених українським діячам XVII-XIX ст., які на сьогодні мають вагоме значення. Особливою змістовністю відзначається студія “Проблема предків Миколи Гоголя”, в якій вчений подав низку відомостей про походження роду Гоголів. Дослідженням проблем українського родознавства займався В. Сенютович-Бережний, який протягом 1968-1969 рр. опублікував на сторінках УІ кілька досліджень, присвячених родинним зв’язкам князів Острозьких з Несвізькими, генеалогії роду Виговських, життю та діяльності козацького ватажка О. Дашковича.

Загалом геральдичні та генеалогічні дослідження, що з’явилися на сторінках УІ, свідчили про зростання наукового інтересу до давніх символів та емблем, насамперед до територіальних і міських гербів, а також проблем українського родознавства.


ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному вивченні науково-дослідницької діяльності українських інституцій діаспори, встановленні внеску дослідників в царині геральдики та генеалогії. У результаті проведеного дослідження наукової проблеми зроблено такі висновки:

1. Доведено, що незважаючи на наявність кількох статей загального характеру, присвячених функціонуванню УРУ та УГГТ, дослідження з української геральдики та генеалогії в діаспорі в 1945 – середині 70-х рр. досі не було предметом ґрунтовного вивчення. В значній мірі недостатнє висвітлення проблеми було пов’язано з тим, що джерельна база в силу різних причин залишалася малодоступною для істориків України. На основі матеріалів з архіву УІТ, архіву Р. Климкевича, опублікованих видань УРУ та УГГТ, що зберігаються в Інституті дослідження української діаспори Національного університету “Острозька академія”, вдалося вперше відтворити цілісну картину діяльності українських наукових інституцій, встановити внесок дослідників у вивчення актуальних проблем української геральдики та генеалогії. Важливою складовою частиною джерельної бази стали праці членів УГГТ і листування Р. Климкевича, М. Битинського, О. Оглоблина та В. Сенютовича-Бережного.

2. Досліджено діяльність українських геральдичних та генеалогічних інституцій, які діяли в DP-період на території Західної Німеччини. Завдяки діяльності Є. Архипенка, М. Битинського, В. Сенютовича-Бережного та М. Міллера в 1946 р. було створено УРУ, в складі якої діяв ІРЗ. Протягом 1946-1948 рр. видано чотири зшитки часопису “Рід та Знамено”. Рівень статей та розвідок з ділянки української геральдики та генеалогії, що вміщувалися на сторінках часопису, можна оцінити як досить високий з огляду на тогочасний стан історичних досліджень. Особлива увага дослідників, які згуртувалися навколо часопису, була приділена вивченню національно-державної символіки, генеалогії представників шляхетського стану, опрацюванню геральдичної термінології. Завдяки спільній діяльності УРУ та ІРЗ в 1947 р. проведено першу наукову конференцію та видано “Записки”, в яких були опубліковані праці дослідників спеціальних історичних дисциплін. Короткочасна діяльність УРУ та ІРЗ засвідчила прагнення більшості дослідників та науковців до організаційного об’єднання, що було нагальною потребою української історичної науки в діаспорі в другій половині ХХ ст.

3. Встановлено, що після припинення діяльності УРУ та ІРЗ проблемами української геральдики та генеалогії протягом 1953-1964 рр. продовжували займатися М. Битинський, Р. Климкевич, В. Сенютович-Бережний та О. Оглоблин. Вони сприяли відродженню наукових студій з тематики українського родознавства, міської і територіальної геральдики в діаспорі. Вивченння їх доробку має важливе значення для сучасної геральдики та генеалогії України. Дослідники діаспори не мали об’єктивної можливості працювати з архівними документами, однак аналіз їх праць переконливо свідчить, що вони вирізнялися ґрунтовністю, високою інформативністю, насиченим фактичним матеріалом, глибоким аналізом та висновками завдяки залучення широкого кола джерел і спеціальної літератури. М. Битинський і Р. Климкевич не лише обмежувались систематизацією та спробами розтлумачити зміст гербів, а займалися складними питаннями виникнення та розвитку української геральдики, досліджували соціально-функціональне значення гербів протягом різних історичних етапів, займалися розробкою теоретико-методологічних засад українського міського гербознавства. Завдяки діяльності Р. Климкевича протягом 1952-1963 рр. з’являється ціла серія статей, присвячена міській і територіальній геральдиці Лемківщини, Надсяння, Пряшівщини, Холмщини і Гуцульщини, опублікована на сторінках різноманітних часописів та журналів. Не втратили своєї актуальності напрацювання Р. Климкевича в дослідженні міської геральдики Кубані, Зеленої України, Холмщини та Підляшшя з огляду на відсутність ґрунтовних праць в сучасній історичній науці, присвячених даній тематиці. Науковий доробок О. Оглоблина і В. Сенютовича-Бережного в плані методики збору, опрацювання, систематизації та інтерпретації зібраного матеріалу, на нашу думку, може бути використаний при реконструкції родоводів українського суспільства XVII-XVIII ст., адже більшість праць дослідників присвячені походженню відомих козацько-старшинських родів Гетьманщини, відомих представників української культури та мистецтва Наддніпрянської України XVI-XVII ст.



4. Встановлено, що УГГТ об’єднало сили багатьох дослідників спеціальних історичних дисциплін, було створено за зразком західноєвропейських геральдичних установ в 1963 р. В діяльності наукової інституції протягом 1963-1972 рр. прослідковується здебільшого інтерес до геральдичних студій. Це було зумовлено активною діяльністю Р. Климкевича і М. Битинського, а з іншого, поступовим припиненням діяльності О. Оглоблина та В. Сенютовича-Бережного в царині родознавства, в результаті чого, генеалогічні дослідження опинилися на марґінесі діяльності УГГТ і не так часто публікувалися на сторінках наукових видань. УГГТ встановило контакти з багатьма українськими і іноземними науковими установами, створило Архів, в якому на сьогодні зберігається величезна кількість цінних геральдичних та генеалогічних матеріалів. В складі УГГТ плідно співпрацювала “трійця” відомих дослідників геральдики: М. Битинський, Р. Климкевич та В. Сенютович-Бережний. Величезний практичний досвід роботи цих українських дослідників сприяв популяризації діяльності товариства не лише в середовищі української діаспори в США та Канаді, а й багатьох інших країнах. Науково-дослідницька та практична діяльність УГГТ розгорнулася в кількох напрямках: дослідженні міської і територіальної геральдики, національно-державної символіки, виготовленні проектів родинних гербів, прапорів і печаток, наданні методичних рекомендацій. Завдяки стараннням М. Битинського та Р. Климкевича УГГТ протягом 1965-1967 рр. розпочало видання “Додатків”, в яких була подана термінологія української геральдики. Встановлено, що завдяки діяльності УГГТ було започатковано опрацювання геральдичної термінології та систематичне наукове дослідження теоретичних засад дослідження міської і земельної геральдики України. Оскільки питання термінології української геральдики досить активно та жваво обговорюється сьогодні Україні, то пропозиції Р. Климкевича та М. Битинського стосовно мовних аспектів геральдичних кольорів залишаються слушними і до сьогодні. З’ясовано, що в умовах існування товариства було складно реалізувати заплановані видавничі проекти. Через фінансові труднощі УГГТ не видало “Науковий збірник”, до якого мали увійти геральдичні студії, дослідження окремих родоводів, публікації джерельних матеріалів і повідомлень, а також бібліографічні огляди, рецензії та хроніка. Протягом 1969-1971 рр. УГГТ розпочало роботу над підготовкою видання “Бібліографічного показника української емблематики”, в якому мало бути більше 1000 позицій літератури. Обмеженим тиражем для членів УГГТ вийшло лише вісім випусків, які на сьогодні мають важливе значення, оскільки в них було вперше систематизовано відомості про наукові праці та дослідження з ділянки української геральдики, сфрагістики, вексилології та нумізматики. На сьогодні в українській історичній науці актуальним залишається опрацювання повної бібліографії української геральдики та генеалогії, тому досвід УГГТ міг би стати у нагоді сучасним дослідникам спеціальних історичних дисциплін. З’ясовано, що спроби видання “Наукового збірника” і “Бібліографічного показника української емблематики” засвідчили ті об’єктивні проблеми, що не давали змогу історичній науці в діаспорі розвиватися на повну силу. Проаналізовано співпрацю УГГТ з українськими науковими інституціями та геральдичними товариствами в світі. З’ясовано, що найтісніша співпраця розгорнулася з УІТ, що посприяло започаткуванню окремої рубрики на сторінках УІ, присвяченої спеціальним історичним дисциплінам. Протягом 1964-1972 рр. на сторінках журналу було опубліковано дослідження Р. Климкевича, О. Оглоблина та В. Сенютовича-Бережного з тематики міського гербівництва, національно-державної символіки, генеалогії видатних козацьких ватажків та гетьманських родів.

В цілому комплексне вивчення проблеми дозволило висвітлити еволюцію наукової, науково-організаційної і видавничої діяльності українських наукових інституцій (УРУ та УГГТ), низки дослідників, що зробили вагомий внесок у продовження традиції геральдико-генеалогічних досліджень, розширення дослідницького поля цих дисциплін. Діяльність УРУ та УГГТ відіграла помітну роль у розвитку української історіографії. На сьогодні аналіз науково-видавничої діяльності УГГТ і перевидання деяких праць М. Битинського, Р. Климкевича та В. Сенютовича-Бережного має вагоме значення для української геральдики та генеалогії.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації

  1. Мазепа О. “Бюлетень для членів УГГТ” як джерело до історії Товариства / О. Мазепа // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: Історичні науки. – Острог : Вид-во Національного університету “Острозька академія”, 2011. – Вип. 17. – С. 276-286.

  2. Мазепа О. Українське Генеалогічне і Геральдичне Товариство як осередок генеалогічних і геральдичних досліджень в діаспорі / О. Мазепа // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: Історичні науки. – Острог : Вид-во Національного університету “Острозька академія”, 2010. – Вип. 15. – С. 392-400.

  3. Мазепа О. “Записки УГГТ” як джерело до вивчення діяльності Товариства / О. Мазепа // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: Історичні науки. – Острог : Вид-во Національного університету “Острозька академія”, 2012. – Вип. 19. – С. 280-289.

  4. Мазепа О. Дослідження проблем міської і територіальної геральдики України у “Додатках до Бюлетеня УГГТ” / О. Мазепа // Історія торгівлі, податків та мита. – Дніпропетровськ : Акад. митної служби України, 2013. – С. 61-71.

  5. Мазепа О. Геральдичні дослідження Р. Климкевича на сторінках журналу “Український історик” / О. Мазепа // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя : ЗНУ, 2013. – Вип. XXXVII. – С. 274-278.

  6. Мазепа О. “Замітки до української геральдичної термінології” / О. Мазепа // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: Історичні науки. – Острог : Вид-во Національного університету “Острозька академія”, 2013. – Вип. 21. – С. 167-171.


Опубліковані праці апробаційного характеру

  1. Мазепа О. Питання геральдичної термінології у виданні “Заміток” Українського Генеалогічного і Геральдичного Товариства / О. Мазепа // Сфрагістичний щорічник. – К. : НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського; Інститут спеціальних історичних дисциплін Музею Шереметьєвих, 2013. – Вип. IV. – С. 26-53. (За матеріалами III Міжнародної сфрагістичної конференції (Київ, 16-18 листопада 2012 р.)


АНОТАЦІЯ
Мазепа О. М. Дослідження з української геральдики та генеалогії в діаспорі (1945 – середина 1970-х рр). – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. – Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Київ, 2014.

У дисертації вперше висвітлено діяльність українських наукових інституцій діаспори – УРУ та УГГТ. Детально проаналізовано науковий доробок дослідників геральдики та генеалогії: М. Битинського, Р. Климкевича, О. Оглоблина та В. Сенютовича-Бережного, які протягом 1945-1972 рр. опублікували значну кількість досліджень з тематики українського родознавства, міської і територіальної геральдики та започатковували низку масштабних видавничих проектів (“Гербовник міст України”, “Замітки до української геральдичної термінології” та “Бібліографічний показник української емблематики”).

Ключові слова: геральдика, генеалогія, Українська родовідна установа, Українське генеалогічне і геральдичне товариство, Микола Битинський, Роман Климкевич, Олександр Оглоблин, В’ячеслав Сенютович-Бережний, часопис “Рід та Знамено”.
АННОТАЦИЯ
Мазепа А. Н. Исследования по украинской геральдики и генеалогии в диаспоре (1945 - середина 1970-х рр). - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 – историография, источниковедение и вспомогательные исторические дисциплины. – Институт украинской археографии и источниковедения им. Н. С. Грушевского НАН Украины, Киев, 2014.

В диссертации впервые отражена деятельность украинских научных институций диаспоры – УРО и УГГО. Подробно проанализированы научные труды исследователей геральдики и генеалогии: Н. Бытынского, Р. Климкевича, А. Оглоблина и В. Сенютовича-Бережного, которые на протяжении 1945-1972 гг. опубликовали значительное количество исследований по тематике украинской генеалогии, городской и территориальной геральдики и создали несколько издательских проектов (“Гербовник городов Украины”, “Заметки к украинской геральдической терминологии” и “Библиографический показатель украинской емблематики”).

Ключевые слова: геральдика, генеалогия, Украинская родословная организация, Украинское генеалогическое и геральдическое общество, Николай Бытынский, Роман Климкевич, Александр Оглоблин, Вячеслав Сенютович-Бережный, журнал “Род и Знамено”.
SUMMARY
Mazepa O. M. Researches from ukrainian heraldry and genealogy in the diaspora (1945 – middle 1970s). - Manuscript.

The dissertation for the Scholarly Degree of Candidate of History in speciality 07.00.06 – Historiography, Source and Special Historical Disciplines. – M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2014.

The dissertation is devoted to analysis of the work of the Diaspora’s scientific institutions, famous researcher’s contribution in historical branches of science, especially in heraldry and genealogy during 1945 – middle 1970s.

Ukrainian scholars continued researching heraldry and genealogy during 1946-1949 in Germany. In 1946 the first Ukrainian Genealogy Group (UGG) was founded. It included the Institute of Heraldic and Genealogic Studies (IHGS) that published the newspaper. The published articles and research findings of the periodical had a high general level as the authors were such Ukrainian scholars of heraldry and genealogy as M.Bytynsky, V.Senyutovych-Berezhnyi, M.Miller, V.Sichinskyi, and O.Ohloblyn. There is evidence that the scholars paid explicit attention to studying national state symbols, genealogy of Volyn nobility and outstanding representatives of Ukrainian culture, theoretical basis and terminology of heraldry. The fifth and sixth copybooks of the newspaper that were prepared for publishing are proved to have had important for Ukrainian heraldry and genealogy materials which are kept in E.Arkhipenko’s Archive and Columbia University in the City of New York now.

After the UGG and IHGS ceased working the problems of Ukrainian heraldry and genealogy were studied by M.Bytynskyi, V.Senyutovich-Berezhnyi, and O.Ohloblyn during 1952-1963. The analysis of the above mentioned scholars’ works in the field of Ukrainian heraldry and genealogy shows that they differed by their thoroughness, high information content, rich actual material, and deep analysis of the range of issues on the basis of many sources and special literature. Despite the fact that these scholars had no real opportunity to work with the archives their works are more fundamental than the soviet scholars’ ones.

In July 1963 the Ukrainian Genealogy and Heraldry Society (UGHS) was founded similarly to Western heraldic institutions. The Society functioned in difficult conditions of that time because most of Ukrainian scholars had to rely on their own funds. During eight years of its work the Society has united 157 members from many countries of the world and made contacts with many Ukrainian and foreign scientific institutions. The most active representatives of the UGHS were three well-known scholars of heraldry − M.Bytynskyi, R.Klymkevych, and V.Senyutovych-Berezhnyi. A rich practical work experience of these Ukrainian scholars contributed to the popularization of the Society’s activity not only in the Ukrainian Diaspora in the USA and Canada, but also in many other countries. The UGHS studied several directions – the urban and territorial heraldry, the national state symbols, making family coats of arms, flags, seals, providing methodical recommendations.

The Society published such periodicals as “The Bulletin”, “The Additions” and “The Notes of the UGHS”. The main purpose of “The Additions” that was a part of the “The Bulletin”, was to teach the members of UGHS to design coats of the arms according to the historical tradition and the canons of heraldry. The “Additions” was published as “The Notes to the Ukrainian heraldic terminology” during 1965-1967, that actually was the first attempt of the UGHS to study Ukrainian terminology of heraldry.

In the “The Notes of the UGHS”, published in 1969-1972 there was the edition of “Bibliographic index of the Ukrainian emblems”, that counted a number of theses, articles, and reference literature on the Ukrainian heraldry, genealogy, sphragistics, numismatics, and vexillology. It is worth outlining “The scientific journal” and “The guide on the coats of arms of Ukrainian cities” that were among the planned but unrealized publishing projects of the UGHS.



Thus, the complex study of Ukrainian scientific institutions and societies, research data of the Diaspora scholars provides an exciting opportunity to advance our knowledge that they made a major contribution to continuing the tradition of heraldic research, broadening their research field and the integration in the world science.

Key words: Ukrainian genealogical group, Ukrainian Genealogical and Heraldry Society, Mykola Bytynskyi, Roman Klymkevych, Olexander Ohloblyn, Vyacheslav Senyutovych-Berezhnyi, journal “The Ukrainian Historian”.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка