Мельничук Юлія Іванівна, старший викладач



Скачати 25.79 Kb.
Дата конвертації30.03.2016
Розмір25.79 Kb.
Мельничук Юлія Іванівна,

старший викладач кафедри теорії,

історії держави і права та філософії

Міжнародного економіко-гуманітарного

університету імені академіка С. Дем’янчука
ВИКЛАДАННЯ КУРСІВ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ

ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ВСЕБІЧНО РОЗВИНЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ
Зміни, що відбуваються в українському соціумі на рубежі 90-х рр. ХХ - поч. ХХІ ст. позначаються на усіх складових суспільства. Релігійна плюралізація сприяє неухильному зростанню кількості релігій, а це красномовно свідчить про те, що усталені і звичні відповіді традиційних церков на виклики реального життя дедалі менше влаштовують сучасну людину. Найпоширенішою релігією в Україні, як відомо, є християнство, зокрема у православному його вияві, що намагається виховувати людину у відповідності до релігійної моралі. У соціально-культурному процесі важливою є фіксація морально-етичних, релігійних, естетичних та інших норм поведінки, в яких виражається рівень осмислення духовності як у теоретичному вияві, так і в практичному застосуванні.

У статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» зазначено, що в Україні церква відокремлена від держави: «Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави», а в статті 6 — що школа відокремлена від церкви (релігійних організацій): «Державна система освіти в Україні відокремлена від церкви (релігійних організацій), має світський характер. Не допускається обмеження на ведення наукових досліджень, у тому числі фінансованих державою, пропаганду їх результатів або включення їх до загальноосвітніх програм за ознакою відповідності чи невідповідності положенням будь-якої релігії або атеїзму. Викладачі релігійних віровчень і релігійні проповідники зобов’язані виховувати своїх слухачів у дусі терпимості і поваги до громадян, які не сповідують релігії, та до віруючих інших віросповідань». Отже, основою законодавства є релігійна толерантність та забезпечення прав віруючих, у тому числі й права на здобуття релігійної освіти. Вільна конкуренція ідей є запорукою свободи. Викладання ж християнської, мусульманської, іудейської, буддійської або загальнолюдської етики аж ніяк не може спричинити поділ школярів. Запропоновані ж шкільні курси, наприклад, «Християнська етика», «Етика віри», є факультативними, і передбачається, що діти відвідуватимуть їх за згодою батьків.



Викладання курсів морально-етичного спрямування має важливе значення для формування особистості. Сьогодні існує декілька важливих проблем, що пов’язані з їх викладанням. По-перше, наразі немає комплексу підручників, за якими б навчалися студенти в університетах або інститутах післядипломної освіти, в яких знання зі сфери морально-етичного виховання були б уніфікованими. Окрім цього, варто звернути увагу на методику викладання дисциплін зазначеного спрямування. Вирішення поставлених проблем можливе за умови співпраці науково-педагогічних представників та духівництва. По-друге, виникає проблема підготовки викладачів, що забезпечуватимуть викладання християнської етики у навчальних закладах. Можемо стикнутися з думкою, що прерогатива у даній сфері належить представникам духовного сану, проте це не так. Оскільки навчальні заклади за своєю суттю є світськими, а випускники духовних установ більш схильні до викладання догматів певної конфесії, подати їм основні етичні норми із світської позиції досить важко. Зазначену проблему можна вирішити шляхом підготовки фахівців у світських навчальних закладах. Варто враховувати і той момент, що при викладанні морально-етичних курсів необхідно дотримуватися принципів об’єктивності та толерантності.

На сьогодні актуальним залишається питання поліпшення морального виховання, що сприяє моральності дітей, підлітків та молоді, а відтак — забезпеченню сталого і гідного розвитку майбутнього України.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка