Мета: дати поняття про те, що таке погані звички і як не набувати їх. Розвивати правильні погляди на життя і вміння дотримуватися принципової позиції щодо власного здоров’я. Виховувати хороші звички, які сприяють зміцненню здоров’я



Сторінка1/6
Дата конвертації21.02.2016
Розмір1.06 Mb.
  1   2   3   4   5   6
Інформування «Про шкідливі звички»

Мета: дати поняття про те, що таке погані звички і як не набувати їх. Розвивати правильні погляди на життя і вміння дотримуватися принципової позиції щодо власного здоров’я. Виховувати хороші звички, які сприяють зміцненню здоров’я.
Учитель. Народна мудрість каже: «Подивись на вигляд і не питай про здоров’я». А й справді, уважніше придивися до людини і її вигляд про все розповість. На дітях це особливо помітно. Глянеш, одне дитя здорове, сильне, не втомлюється від роботи, бадьоре, життєрадісне, веселе, а інше — кволе, худе, кола під очима, втомлюється не лише від бігу, а й від ходьби. Різні діти є в кожному класі. Звичайно, відразу скажеш, хто з них здоровий, а хто — хворий. Але причини хвороб бувають різні. Хтось народився здоровим, а хтось слабким.
Тому з раннього дитинства треба турбуватися про своє здоров’я, гартувати свій організм спортом, заняттями фізкультурою, обтиратися мокрим рушником, щодня робити зарядку, щоб організм звикав до посильних навантажень. І хто так робить, той краще росте і розвивається, стає веселою і життєрадісною людиною, бо в здоровому тілі — здоровий дух!
Та, на жаль, діти деколи не лише не виробляють добрих звичок (щоранку роблять зарядку, дружать зі спортом, люблять воду, загартовують свій організм, щоб стати здоровим і сильним), а навпаки, набувають дуже шкідливих, згубних для організму звичок. І замість того, щоб швидко рости і розвиватися, здоровими іти в життя, вони роблять усе навпаки — шкодять своєму здоров’ю. Такі діти не розуміють, що це дуже шкідливо для них, вони думають, що, викуривши цигарку, показують свою «дорослість». Деякі діти на людях намагаються випити пиво, як це показують у фільмах, похизуватися сигарою, а ще гірше попробувати викурити «травку» чи інший наркотик, нанюхатися різних шкідливих речовин, щоб відчути «кайф». І ще багато інших шкідливих звичок вони набувають, що їх згодом уже ніяк не позбутися, бо буває вже пізно. Вживаючи це, діти підривають у першу чергу своє фізичне здоров’я, але відразу цього не відчувають, бо організм молодий, має здатність боротися проти згубних впливів і бореться з усіх сил, щоб себе захистити і позбутися шкідливих речовин, що йому заважають рости й розвиватися. Але в цей самий час притупляється ріст дитини, пам’ять, розумові здібності, бо всі сили організм витрачає на боротьбу зі шкідливими речовинами. І добре, коли дитина вчасно припинить вживання шкідливих речовин, а якщо ні, то починає вироблятися залежність. Тоді організм не може обійтися без них і руйнується, вимагає щоразу нової дози, а це супроводжується жахливим болем і, врешті-решт, гине. Це і є згубні та шкідливі звички, залежність від наркотиків, цигарок, горілки, які з часом, а то й відразу вбивають людину, особливо дітей, у яких організм ще незахищений і слабкий, сприйнятливий до набуття поганих звичок.
Чому ж, знаючи якої шкоди завдають ці речовини здоров’ю, діти намагаються випробувати себе і часто потрапляють у «пастку» залежності, з якої важко, а то й взагалі неможливо вибратися. Це трапляється з багатьох причин. Діти найчастіше наслідують дорослих і думають, що це правильно, коли дорослі чоловіки й жінки розпивають спиртні напої, палять цигарки, вживають наркотики. Діти не розуміють, до яких це призводить наслідків. Їм буває смішно, коли йде людина в нетверезому стані, бо вона часто поводиться, як дитина. Та, на жаль, це зовсім не смішно, а страшно, бо в стані алкогольного сп’яніння людина може вбити, зчинити сварку, бійку. Але діти про це не думають. Не вірять діти і в те, що з ними теж може трапитися така сумна історія, вони думають, що ці люди просто слабаки. А насправді це не так. Кожен організм бореться до останнього, а потім людина опускається на самісіньке дно, з якого вороття вже немає. Ще від алкоголю можна врятуватись і то не завжди, а от від наркотиків — це неможливо! Людина, котра хоч раз спробувала наркотичне зілля, до нормального стану вже не повертається і може назавжди втратити себе.
Дуже часто діти потрапляють у компанію молодших і старших підлітків, і вони хочуть утриматись у цьому товаристві, бо їм імпонує дружба зі старшими хлопчиками та дівчатками. Але не всі гурти та товариства варті того, щоб за них триматися, бо не в кожному з них розказують про прочитані книжки та переглянуті фільми. Зазвичай у таких компаніях придумують страшні забави, до яких долучають молодших дітей у ролі піддослідної особи для проведення експерименту. А діти не можуть відмовитися, навіть коли їм дуже страшно, бояться, що їх проженуть. І от вперше випробовують себе на міцність, а що з того виходить — про це не раз розповідають газети, описуючи жахливі історії.
Тому назавжди запам’ятайте, що нічого страшнішого нема, ніж втрата здоров’я і життя. І коли ви захворієте на страшну недугу, лежатимете нерухомо в ліжку, до вас ніхто з тих, хто пропонував страшне зілля, не прийде, вони просто відмовляться від вас, ще й вас зроблять винними. Це не друзі, а вороги. Вони вам не повернуть щастя бути здоровим і радіти сонечку, гратися, вчитись і розважатись. Запам’ятайте, діти, головне — здоров’я!
А таких «друзів» остерігайтесь, а не кидайтеся у їхні обійми. Шукайте друзів там, де немає загрози для життя. У цьому вам допоможуть батьки, які мають життєвий досвід і розбираються в людях.


Як хочеш швидко підростати

І розвиватися як слід, —

Себе повинен вберігати

І захищатися від бід.

— Яка біда спіткати може?

— О! Бід навколо — ціла тьма!

Ти не роби чого не гоже,

Не підставляй себе дарма.

Цигарку взяв малий хлопчина,

Як паровоз іде й димить.

Й не думає того дитина,

Що це страшна для нього мить.

Він виробля погану звичку,

Бо вже звикатиме палить.

Здоров’ячко, як рукавичку,

Він може просто загубить.

Хворітимуть його легені,

Всі органи і голова.

А він стиска цигарку в жмені,

Та ще й радіє і співа.

Бо думає, що хитрий дуже,

Що він усіх перехитрив.

До себе ставиться байдуже

І сто болячок вже нажив.

Але про це він ще не знає,

Не всі ще органи болять.

І знов цигарку витягає,

Бо хочеться дорослим стать.

Та сильним, гарним він не стане,

Бо зріст вповільнюватись став.

Усе, що в світі є погане,

Хлопчина в організм запхав.

Та ще й в залежність від цигарки

Утрапив бідолаха, як в капкан.

Не допоможуть слово й лайки,

Тепер над ним цигарка — пан!

Така маленька і нікчемна,

А влада в неї — он яка!

Вона щосили недаремно

Трима в полоні хлопчака.

А він їй зразу підкорився,

Бо сили-воленьки не мав.

Отак малий з дороги збився,

Ослаб і зовсім хворий став.

Тепер одна погана звичка

У хлопця є й здоров’я їсть.

А друга теж, її сестричка,

Заходить часом, наче гість.

Бо в хаті свято часом сяє,

Горілка в пляшці на столі.

Хлопчина, деколи буває,

Ще й вип’є чарочки малі.

Бо теж попробувати хоче,

Що то татусь біленьке п’є.

А потім сам собі охоче

Тихцем горілочки наллє.

Отрута ж та усе руйнує,

Найперш страждає голова.

Всі центри там паралізує...

Біда великою бува.

Це друга звичка препогана.

Життя калічить всім-усім.

Приємна вам людина п’яна?

Розумна? Мабуть, не зовсім...

Отож, звичайно, любі діти,

Ростіть здоровими завжди.

Бо ліпш розумними ходити

І бути далі від біди.

Найкраще всім здоровим жити,

Де щастя, радість є і сміх.

Учитись, з мріями летіти —

Таке задовольнить усіх!

Але ж не всі те розуміють.

Немов під чарами живуть.

А ще відмовитись не вміють,

На повідну у других йдуть.

Бо слабаки! Не мають сили,

Щоб стійко вимовити: «Ні!»

Тим самим вже біду зробили

І дуже шкода їх мені.

Це Васі, Галочки, Степани,

Дівчата й хлопці — слабаки!

З таких бувають наркомани,

Курці запеклі й пияки.

Свого характеру не мають,

Відсутня сила й воля в них.

Під вплив частенько підпадають.

Спочатку все це ніби сміх.

Та час летить, вони страждають,

Наркотики — страшна біда!

І молодими помирають,

А вороття нема... Шкода...

Тож краще на собі не треба

Перевіряти дію ту.

Поглянь, яке чарівне небо

Нас кличе в синю висоту!

Яке життя довкіл прекрасне!

Росинка на траві блищить.

Яке чарівне сонце ясне

І неповторна кожна мить!

Й життя у кожного єдине

І неповторне, лиш одне.

А ти у світі цім — Людина!

І хай біда тебе мине.

В хворобі щастя не буває.

Лише в здоров’ї щастя є.

Весела думка всіх єднає.

Здоров’я лиш дурний псує.



Отож прислухайтеся, діти, до мудрих порад своїх батьків, учителів, лікарів, тому що це дуже цінні поради, які допоможуть вам зберегти здоров’я і вирости сильними і сміливими, здоровими і щасливими. А що є цінніше, ніж здоров’я і життя? Коли людина здорова, вона може все здолати, про все мріяти і досягти своєї мрії у житті. А коли хвора, то жодні мрії не здійсняться.


Пригадайте, які погані звички може набути людина.

Що треба знати, щоб цих звичок не набути?

А які добрі звички треба виробляти, щоб бути здоровим і міцним?
Запам’ятай прислів’я!


Звичка — друга натура.

Найбільше багатство — здоров’я.

Як немає сили, то й світ не милий.

Гіркий тому вік, кому треба лік.

Світ великий, було б здоров’я.

Все добре приймай, а зла уникай.




Виховна година «Милосердя й доброта душі до раю поверта»

Мета: ознайомити учнів з поняттям доброти та милосердя, виховувати в них, почуття доброти та милосердя.

Краса врятує світ

Ф. М. Достоєвський

Бути добрим до кожної травинки ніжної...

Є. Євтушенко

Добро все переможе.

Народна мудрість

Записи на дошці:

Добро

•Усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям, благо.



•Добра, корисна справа, дія, вчинок.

Зло


•Що-небудь погане, недобре.

•Нещастя, лихо, горе.

•Почуття роздратування, гніву, досади, розлюченість.

(Великий тлумачний словник сучасної української мови

В. Г. Бусел)

Милосердя — щиросердність, співчуття, готовність робити добро сому, любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини що потрапила в біду.

(Тлумачний словник В. І. Даля)

Учень: Криниця без джерела — це не криниця.

І колос — це не колос без зерна.

Без доброти душа — то є безкрила птиця,

Не заспіває жайвором вона.
Вчитель: Тема нашої сьогоднішньої зустрічі — «Доброта і милосердя». Ми часто чуємо ці слова: доброта, сердечність, людяність, милосердя. Ще з часів давньоруських благодійств були вони в традиціях нашого народу. Цілком природнім і закономірним вважається допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, порятувати хворого, заступитися за беззахисного.

Учень: Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта — не тільки те,

Що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

Вчитель: Милосердя й доброта - як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба в звичайному плині немає людей, які потребують допомоги?

Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, захистиш скривдженого.

Бесіда :

1. Що таке доброта на вашу думку?

2. Що таке звичайна людська доброта?

3. Що таке добросердечність?

4. Що таке Чуйність?

Справді, різні люди є на світі, з різними натурами, характерами, інтересами і смаками. А все ж хочеться вірити, що більше хороших людей. Письменник, вчений Білецький-Носенко писав: «Думай добре, роби добре - і буде добро». Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. На злі далеко не заїдеш. Зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити. І якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, злість, душа людська не ширшає - вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись — і висохло у душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро - не наука, воно - дія. Прикладів тому безліч у нашому житті, вони на кожному кроці.

Людська порядність, доброта не має меж. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує: тварин, рослин. Недаремно говорять, що криниця без води — просто яма, так і лю¬дина без доброти - сама тільки оболонка.

А зараз послухайте уривок з української народної казки «Названий батько»:

...Приходить дід до третього брата. А той живе вбого, хатка невеличка, тільки чистенька. Прийшов дід отой та такий уже зробився обшарпаний, обідраний.

-Дайте, - каже, — хоч шматочок хліба.

То той чоловік:

-Ідіть, - каже, - дідусю, в хату, там вас нагодують.

Приходить він у хату. Жінка як глянула на нього, що він такий обі-драний, пожаліла його, пішла в комору, винесла одежу, дала йому. Надів він... Та як надів, вона глянула, аж у нього на грудях така рана велика, така страшна...

Посадила вона його за стіл, нагодувала, напоїла... А тоді чоловік питає:

- Скажіть мені, дідусю, від чого у вас рана на грудях?

-А це, - каже, - така в мене рана, що від неї мені скоро смерть буде.

Тільки мені день і зосталося жити.

-Оце лихо! - каже жінка. - І немає на неї ніяких ліків?

-Є, - каже дід, - та тільки ніхто тих ліків не дасть, хоч кожен може.

Тоді чоловік:

-А чому ж не дати? Аби міг. Кажіть, які.

- Та такі, - каже дід, - як хазяїн сам візьме та підпалить свою хату та

все його добро згорить, то тоді взяти попелу та й затоптати мені рану, то

так і загоїться. Та хіба ж є такий чоловік на світі, щоб те зробив?

Замислився найменший брат. Довго думав, а тоді до жінки:

-А як, жінко, думаєш?

-Та так, - каже жінка, - що ми хату вдруге наживемо, а добрий чоло-вік як умре, то вже йому другого життя не буде.

- Ну, коли так, — каже чоловік, - то винось дітей з хати.

Повиносили вони дітей, самі повиходили... Глянув чоловік на хату -

жалко йому стало добра! А людину ще більше жалко! Взяв та й підпалив. Так ураз хата полум'ям і взялася - де й ділась. А замість неї постала інша хата, така гарна та й пишна. А дід стоїть та тільки всміхається.

Учень: Хіба чекати плати за добро?

Нехай в руці зламається перо,

Нехай твоя зламається рука,

Що за добро добра собі чека.

Добро твориться просто - ні за так,

Так, як цвіте і опадає мак,

Як хмарка в'ється і сміється пташка,

Як трудиться мурашка-горопашка.

(Іван Драч)

Бесіда:

1. Чи правильно вчинили чоловік і жінка?

2. Як би ви вчинили на їх місці?

Вчитель: А зараз кожен з вас подумає і назве хоча б один вислів, прислів’я, приказку про добро та милосердя:

1.Добро плодить добро, а зло плодить зло.

2.Добро не пропадає, а зло умирає.

3.Не все добре, що солодке.

4.Ти до нього з добром, а він до тебе з колом.

5.Не всяка стежка без спориша, не в кожної людини добра душа.

6.Добрий чоловік і сусідів дім від вогню збереже.

7.Від лиха до добра недалека дорога.

8.З добрим дружись, а злого й лихого стережись.

9.Не сподівайся за добро дяки.

10.Злий плаче від зависті, а добрий під радості.

11.Все зле — все немудре.

12.У кого є злість, той своє серце їсть.

13.Хто сам не знав зла, не вміє шанувати добра.

14.Злий сам себе б'є.

15.Злість до добра не доводить.

Вчитель: Важко уявити, люди страждають не від того, що на кожен день не мають свіжого хліба, а через те, що не чують вкрай необхідного«Добрий день».

Учень: Кажімо більше добрих слів.

Знайомим, друзям і коханим!

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану,

Чи перший біль, чи то останній,

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів!

Комусь всміхаймось ненароком,

То не життя людське коротке

Короткі в нас слова черстві.

Кажімо більше ніжних слів.

Вчитель: Поспішайте пізнати світ, поспішайте обійняти маленьку часточку вічного буття.

Серця людей повинні випромінювати доброту, примушувати частіше

битися серце, коли бачиш поряд немічну людину.

Кажімо один одному хороші слова.

Лікування добротою потребують не тільки хворі й самітні, а й цілком благополучні і здорові люди. Лікування милосердям потрібне і тим хто не бачить і не чує кривди й болю. «Треба, щоб за дверима кожної задоволеної щасливої людини стояв хто-небудь з молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасний...»— так писав письменник-гуманіст А. П. Чехов.

З давніх-давен дзвони, окрім богослужіння, повсюдно використовувались як набат, для сповіщення про якесь лихо, біль, на сполох під час пожежі, ворожого нашестя.

Сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до милосердя, до доброти, бо тільки доброта робить нас справжніми людьми.

Учень: Нам би про душу хоч не забути,

Нам би хоч трохи добрішими бути!

Ми лише раз — так уже повелося —

Живемо на цій грішній землі.

Хай прокинуться сплячі душі,

Щоб як квіти у квітнику,

Що потребують дощу і суші

На довгім життєвім шляху.

Хай романтика Віри й Любові,

Слово людського тепла й доброти.

Нам порожнини в душах заповнити,

Куди вже війнули ранкові вітри.

І душі наші хай піснею повняться!

Скиньмо із лиць своїх черствості маску,

Нехай зігрівають нас промені сонячні,

Зробім Україну щасливу, як казку.

Нам милосердя, Господи, подай,

До всіх страждущих і незахищених,

Ми ще від страху і злі, і сліпі,

В душах у нас ще багато що знищено.

Благослови рід людський на Добро!

Душі відкрий для злагоди й миру!

Щоб на Вкраїні незгод не було

Нас сохрани. І спаси! І помилуй!

(Ірина Тулундай)

Заключне слово вчителя: Сьогодні ми говорили про Добро і Милосердя. Ви збагатилися знаннями про Добро. Хотілось би, щоб після цього уроку кожен з вас осмислив свою життєву позицію і став добрішим, кращим, досконалішим.

А зараз давайте ми з вами складемо правила доброти і милосердя.

Золоте правило:

1.Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.

2.Поважати інших, особливо старших і слабших від себе.

3.Слухати маму, тата, бабусю.

4.Не сміятися над каліками.

5.Любити і берегти природу, тварин.

6.Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.

7.Не залишати тварин у біді.

8.Любити природу і все живе. Бережливо ставитися до краси.

9.Уміти не тільки поспівчувати у горі, а й порадіти чужому успіху.

А я бажаю вам успіхів у постійній роботі над собою.

Хай множаться зерна добра в ваших душах.

Виховна година на тему:




Виховна година «Шануймо старість»
Мета. Виховувати повагу до людей похилого віку, любов і шану до бабусь і дідусів, увагу до

Одиноких, самотніх жителів, почуття доброти та милосердя.



На дошці напис:

Кажуть, юність живе лиш майбутнім,

Кажуть, зрілість цінує лиш мить.

Тільки старість живе незабутнім,

Тим, чого не вернуть, не спинить.

Є закони природи незмінні

Для людей, для птахів, для тварин.

Ви простіть нас байдужих, ми винні,

Будем ми ще старими, як ви.

Учитель. На картах небесних тіл ця планета не позначена, але вона існує. І в свій час кожен із нас, залишаючися жителем Землі, ступає на цю планету. Називається ця планета Старість. Час там протікає повільно - з довгими безсонними ночами.

Люди з цієї планети сприймають життя по-іншому: живуть більше в минулому, ніж у теперішньому. Старість... За енциклопедичним словником старість - це «віковий період від 75 до 90 років».

Людей похилого віку в Україні близько 2-х мільйонів.

Така вже доля зрілих людей - залишитися у чотирьох стінах зі своїми проблемами, хворобами, переживаннями.

Знали б ви, як вони чекають, щоб хто-небудь завітав до них.

Учень.

Живе одинока людина

Живе одинока людина,

Чому ж ми проходимо мимо?

Живе одинока людина,

Ніким у житті не любима.

І серце у неї відкрите

Для ласки людської й привіту,

Печальним льодком оповите,

Віддалена горем від світу.

Чому ж ми не прийдемо в хату,

її не покличем з собою?

І буде одна вікувати

Людина з своєю журбою.

Нам легше, бо ми не самотні,

Ходімо ж до неї в світлицю!

І серце людини з безодні

Полине за нами, як птиця.

Учитель. Ми, онуки, бувши малими, часто забігали до своїх бабусь і дідусів, щоб почути казку. Ось почута в електричці розмова.

Молода мама з дівчинкою їхали в село. Пору* ними сиділа літня жінка і запитала:



  • Куди, доню, їдеш? ч

  • По бабусині казки.

  • А ти любиш свою бабусю?

  • А хіба бабусю можна не любити? Щасливі ті літні люди, які мають люблячих , дітей та онуків і оточені їхньою увагою.

Учні.

  • Який струмочок повсякчас співає ніжно коло, нас?

  • Бабусин голос.

  • А що солодше знаєш ти, чого в крамниці і знайти?

  • Вуста бабусі.

  • Яке колосся золоте униз вершечками росте?

  • Руки дідуся.

  • Які сніги постійно йдуть, які сніги не розтають?

  • Сивина дідуся.

  • Які дві зірки знаєш ти, що завжди нам сяють з висоти?

  • Очі бабусі.

  • Які поля з кінця в кінець зорали зморшки навпростець?

  • Лице дідуся.

  • А що широке, як земля, та не займа чужі поля?

  • Душа бабусі й дідуся.
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка