Мета: на прикладах змісту казок, віршів та оповідань донести до свідомості учнів, що доброта — найкраща риса характеру людини. Ознайомити з поняттями «добро» та «доброта». Викликати захоплення красою доброго вчинку, осуд жорстокості



Скачати 118.56 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір118.56 Kb.
Мета: на прикладах змісту казок, віршів та оповідань донести до свідомості учнів, що доброта — найкраща риса характеру людини. Ознайомити з поняттями «добро» та «доброта». Викликати захоплення красою доброго вчинку, осуд жорстокості. Розвивати уміння висловлювати власні судження. Виховувати в учнів бажання творити добро, здатність боротись проти зла.

Обладнання: ілюстрації до казок; роздавальний матеріал (роздруковані картки з поділеними на дві частини прислів’ями, сердечка), прислів’я, вислови про доброту, твори В. Сухомлинського, портрет В. Сухомлинського


Не залежить доброта від зросту,

Не залежить доброта від віку.

Доброта з роками не старіє,

Доброта, як сонце, гріє.
«Будь добрим! Зроби людині, хоча і незнайомій, бодай маленьке добро і відчуєш, як стане легше і світліше на душі, у ній запанують людяність і чистота»

О. Гончар
Яку людину називають щедрою?

Про яку дитину з нашого класу можна сказати, що вона щедра?

Гра «Закінчіть речення»:

а) Андрійко ділиться з друзями своїми іграшками, бо він...

б) Марійка не дозволила Софійці погратися зі своєю лялькою, бо вона…

А що ви й ваші друзі робите, коли вам не дають іграшок? (Відповіді учнів.)

Діти, а якщо через деякий час та дитина, яка не ділилася з вами чимось, забуде ручку або зошит, як учините ви?

Що би ви порадили жадібним дітям?

Увічливість, щедрість, делікатність, уміння дотримуватись даного слова, правдивість — це такі людські чесноти, які повинна мати кожна людина.

Але без чесноти, про яку ми будемо говорити на уроці сьогодні, світ став би жорстоким, підступним і злим. Що це за чеснота? Послухайте й дізнайтеся з вірша.

Мудрець сказав: живи, добро звершай

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи й звіра.

Нехай ця істина стара:

Людина починається з добра.

Отже, сьогодні на уроці ми будемо говорити про добро, добрі вчинки, добрих людей.

А девіз давайте почитаємо разом:

Не залежить доброта від зросту,

Не залежить доброта від віку.

Доброта з роками не старіє,

Доброта, як сонце, гріє.


Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримувати у важку хвилину, розгодити в горі й біді – це завжди було в характері нашого українського народу. У наших традиціях споконвіку зберігалася звичка наділити прохаючого, прихилити подорожнього, надати допомогу немічному, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.

Але що потрібно зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте всенародне милосердя, що здавна було властиве нашому народові, зберегти на віки?

Так, напевне, треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто бажає підтримки.
Не говори про доброту, коли ти сам нею не сяєш,

Коли у радощах витаєш, забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти, то раниш людяне в людині,

Немає вищої святині, як чисте сяйво доброти.

В одній країні жили Добро і Зло. Добро намагалося зробити світ добрішим, щоб люди любили й одне одного, і братів наших менших.

Добро приходило на допомогу без нагадувань і благань. Нікому не робило боляче ні словом, ні діями, ні думками.

Але Добро не могло в одну мить перемогти Зло та його слуг — Жорстокість, Байдужість, Заздрість, Лінь, Підступність.

Добро кожного ранку сіяло насіння доброти в дитячих серденьках.

Чому в дитячих?

А тому, що тільки в маленькому дитячому серці здатне прорости будь-яке насіння. Кожна насінинка може розквітнути чарівною квіткою, зробивши серце дитини добрим, ласкавим, ніжним. А може, на жаль, зарости чорним колючим чортополохом зі злим, безжалісним серцем. Адже Зло теж не спить. Хоча воно й ліниве, і встає значно пізніше, усе ж устигає порозкидати зле насіння.

Буває, ростуть в одному серці Добро і Зло, борючись одне з одним. Тому діти інколи роблять погані вчинки. Тоді все залежить від самої дитини: яке насіння захоче вона виплекати у своєму серці, те й проросте.

Коли ви відпочивали на перерві, сюди завітали Добро і Зло. Вони поклали вам на парти сердечка. Придивіться, сердечка не прості: з одного боку на них проростають зернята доброти, з іншого — зла. То ж давайте допоможемо Добру перемогти Зло, щоб у думках і серцях дітей ніколи не проросло чорне насіння.


Що завжди перемагає в казках?

Назвіть казки, в яких перемагає Добро. (Відповіді дітей.)

Більш детально можна зупинитися на казці Ш. Перро «Попелюшка».


  • Чому фея допомогла Попелюшці? (Вона розуміла скрутне становище дівчаток, спірчували їм і тому хотіли допомогти)

  • Виходить, вона бажала їм добра, так? А будучи чародійкою, вона могла це добро зробити, правильно? Що ж значить бути добрим? (Бажати іншому добра, бачити намагання іншої людини зробити добро і хотіти їй допомогти)

  • Я чи добрі чарівники допомагатимуть злій, недобрій людині? (Звичайно ні. Адже недобра людина не бажає іншому добра, не допомогає в біді. Більш того, вона навіть здатна радіти, коли іншому погано або він потрапив у біду)

  • Що ж лежить в основі доброти, доброго вчинку? (Бажання добра іншому, уміння помітити, що комусь потрібна допомога, і надати її, тобто співчутливе ставлення до людини, пошана до неї)

Що ж означає слово «добро»?

Довідка

Добро — корисна справа, учинок.



Доброта — чутливість, стан душі людини, що спонукає творити добро.
Усе в житті починається з малого. І зло також. Ті, що висаджували в повітря храми Бжі – витвори генія людського, і ті, що винищували людей у катівнях і таборах смерті, морили голодом, палили в концтаборах, - усі вони колись були дітьми, юнаками, вони не народилися злочинцями. Зло, оселившись у їхніх душах, поступоово розросталося, пустило коріння, повністю заполонило, витіснено все людське. Коли я читаю у пресі або спостерігаю, як діти б’ються між собою і яку проявляють при цьому жорстокість, мені стає страшно. І страшно не лише за жертву їхньої розправи, а й за них. Звідки у них те зло? Від чого так зачерствіли й озвіріли їхні маленькі серця? Що буде з ними далі? Адже в них уже проявляється не лише бажання перемогти суперника, а і завдати болю, покалічити. Як тільки в людини проявилися ознаки садизму (пристрасть до мордування, насолода від чийогось болю), вона вже опинилася у тенетах зла. Більше всього бійтеся, щоб у вашому серці не вселилося зло. Але як це зауважити?

Завжди відчувайте серцем поряд з собою Людину.

Наведу приклад. Ви з товаришем ідете в школу. По дорозі ви побачили, як, посковзнувшись, упала дівчина, вдарилась, забруднила свій одяг. Ваша реакція, дії, слова (відповіді дітей). Уявимо один із варіантів. Дійшовши до дівчини, кидаєте глузливо: «Щасливого приземлення! Он що значить бути роззявою…» І, сміючись, проходите далі. Здається дрібничка. Що такого сталося? Упала – встане й піде далі. А от ваш сміх – це не дрібничка. Це сміх недоброзичливий, це насмішка над людиною, яка потрапила в незручне становище. На думку В. Сухомлинського, той, хто сміється над помилкрю, невдачею товариша, може стати жорстокою людиною. Процитую слова видатного педагога: «Як вогню, я боюся жорстокого сміху…Його не подолаєш забороною чи покаранням. Це вчинок, до якого веде людину весь склад її духовного життя, бачення нею добра і зла, моральна, емоційна й естетична культура, особливо те, що Януш Корчак називав пізнанням серцем, у кого людська біда не викликає жалю, співчуття, співпереживання, той здатний сміятися «на кутні» - так українська народна мудрість таврує жорстокий сміх.»

Повернемося до уявної героїні «дорожньої пригоди». Ви, сміючись, пішли і не бачите, як у дівчини з’явилися сльози. Не від болю в коліні, а від образи. Від вашої бездушності. А могло бути по-іншому. Підкажіть, як повинні були вчинити хлопці, щоб замість сліз, її обличчя осяяла усмішка, і не ви, а сама вона пожартувала над своєю пригодою: «От роззява!»?

От бачите, ви знаєте, як потрібно поводитися. І це приємно. Неприємно тільки, коли вчинки людей не співпадають з їхніми словами. А для цього потрібно так небагато: вмійте поставити себе на місце тієї людини. Що відчули б ви у тій чи іншій ситуації? Поводьтеся з людьми так, як ви хочете, щоб поводилися з вами. Не лише вчинений вами акт насильства над людиною – жорстокий. Жорстокістю є і ваша байдужість. Умійте ділити з людьми і горе, і радість. Хочу розповісти вам ще одну історію, взяту з твору В. Сухомлинського.

«У синьоокої Катрусі велика радість. Понад рік хворів її татко. У лікарні лежав, три операції переніс. І мамі, і Катрусі було тяжко. Не раз, бувало, прокинеться вночі дівчинка й чує: мама тихо плаче.

А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий.

Радісно сяють Катрусині очі. Прийшовши до школи, зустріла у дворі двох однокласників, Петю і Гришу. Зустріла й поділилася радістю: «Наш татко видужав..»

Петя й Гриша глянули на Катрусю, здивовано знизили плечима й, нічого не сказавши, побігли ганяти м’яча.

Катруся пішла до дівчаток, які гралися.

- Наш татко видужав, - сказала вона і радість сяяла в її очах.

Одна з дівчат, Ніна, з подивом глянула й запитала: - «Видужав – ну й що з того?»

Катруся відчула як з грудей до горла підкотився важкий клубок і дихати стало важко. Вона підійшла до тополі у кінці шкільного подвір’я і заплакала.

- Чому ти плачеш, Катрусю? –почула тихий, ласкавийголос Кості, мовчазного свого однокласника.

- Наш татко видужав…

- Ой, як же це добре! – зрадів Костя. – Біля нашої хати в бору вже зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо пролісків і віднесемо твоєму таткові.

Радість сяяла в Катрусиних очах».

Замисліться, загляньте собі в душі, самі себе запитайте: чи приносить мені радість чиєсь щастя? Чи засмучує чуже горе? Чи виникає в мене бажання як не допомогти, то бодай добрим словом полегшити чужий біль? Чи не проходив я сотні разів мимо людських сліз, навіть не поцікавившись, що трапилося? І чи можу я чимось зарадити?

Розповідь про В. Сухомлинського

Хто зображений на портреті?

Що ви знаєте про цю людину?

Які оповідання цієї людини ви читали?

Чому вчать нас твори В. Сухомлинського? (Кожне оповідання В. Сухомлинського вчить нас бути добрими, чуйними, милосердними до людей, тварин, природи.)

Запам’ятайте: на добро слід завжди відповідати добром.

Той, хто робить щось добре, не повинен чекати винагороди.

Сценка.


Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука:

А я провідав у лікарні свого товариша-дружка.

То ж правда, тату, я чутливий і маю серце золоте.

Замисливсь тато на хвилину і так йому сказав на те:

Коли тебе в тяжку хвилину людина виручить з біди,

Про це добро аж поки віку ти, синку, пам’ятай завжди.

Коли ж людині ненароком ти зробиш сам добро колись,

Про це забудь, аж поки віку мовчи й нікому не хвались.


Також про це добре сказав у своєму вірші Іван Драч:
Хіба чекати плати за добро?

Нехай в руці зламається перо,

Нехай твоя зламається рука,

Що за добро добра собі чека.

Добро твориться просто – ні за так,

Так, як цвіте і опадає мак,

Як хмарка в’єтьсяі сміється пташка,

Як трудиться мурашка-горопашка.


Важко навіть уявити, що люди страждають не тільки від того, що не щодня мають свіжий хліб, а через те, що не чують вкрай необхідного «Добрий день»

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим,

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

(Чи перший біль, чи то останній),

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів.

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві!

Кажімо більше ніжних слів!


У стародавнiх колядках, побажаннях, примовках люди зичили один одному саме Добра.

Коли зустрiчались, казали:

"Доброго здоров'я!"

"Добрий вечiр!"

"Дай, Боже, час добрий!"

Коли були у гостях, то прощаючись теж зичили тiльки добра:

"На добро!"

"У добрий час!"

В українськiй народнiй творчостi яскраво вiдбитi добро i зло, прекрасне i потворне, корисне i шкiдливе.

У народi поняття Добра i Зла пов'язувалися з такими важливими категорiями, як людина, рiд, дiло, розум, доля, душа, серце та iн. У стародавнiх iменах Доброслав, Добромисл не випадковою є перша частина добро. Називаючи так дiтей, батьки вiрили, що у них буде добра, свiтла доля.

У народi iснували десятки прислiв'їв, пов'язаних з поняттям Добра:


  1. Добро плодить добро, а зло плодить зло.

  2. Добро не пропадає, а зло умирає.

  3. Не все добре, що солодке.

  4. Ти до нього з добром, а він до тебе з колом.

  5. Не всяка стежка без спориша, не в кожної людини добра душа.

  6. Добрий чоловік і сусідів дім від вогню збереже.

  7. З добрим дружись, а злого й лихого стережись.

  8. Не сподівайся за добро дяки.

  9. Злий плаче від зависті, а добрий від радості.

  10. Все зле - все немудре.

  11. У кого є злість, той своє серце їсть.

  12. Хто сам не знав зла, не вміє шанувати добра.

  13. Злість до добра не доводить.

Одним iз найстрашнiших прокльонiв був вислiв "Бодай тобi добра не було!". Лагiдну людину називали не iнакше як "добродiй", це слово стало в українцiв формою шанобливого звертання. А увечерi, прощаючись, ми кажемо: "На добранiч!".

Усна народна творчiсть розглядає Добро i Зло як антиподи, вiддаючи беззастережну перевагу першому.

Робота з прислів’ями

Учитель роздає учням роздруковані картки з частинами прислів’їв. Хтось з учнів читає одну частину прислів’я, а інші дивляться, чи є друга. Коли прислів’я правильно прочитано, учні замислюються над його значення, і так далі.

«Добре роби, добре й буде»

«Хто людям добра бажає, той i сам має»

«Добре дiло роби смiло»

«До доброї криницi стежка утоптана"

«Добрий чоловiк - надiйнiше кам'яного мосту»

«Все добре переймай, а зла уникай»

«З добрим поживеш - добре й переймеш, з лихим зiйдешся - й свого позбудешся!

«Добре ім'я краще багатства»

Обговорення ситуацій.

Ситуації «Уявіть собі...»


  1. Старенька бабуся просить вас сходити в аптеку за ліками, а на вас чекають друзі.

  2. У клас весняним ранком залетіла бджілка. Вона не може вилетіти на волю.

  3. Мишко захворів і його довго немає у школі.

Молодці!
У життєвім розбурханім вирі,

В безкінечних морях суєти

Не втрачаймо у людяність віри,

Не втрачаймо в серцях доброти.

Із руйновища, із попелища,

Із поразки, з невдачі, з краху

Доброта хай здіймається вище

Незнищенним, як фенікс, птахом.

Кривд і болю на світі чимало,

Їх не раз ще зустрінемо ми,

Та не даймося злу на поталу

Й попри все залишаймось людьми.

Відшукати свій шлях так непросто:

Все життя – то суцільні шторми,

А врятує лиш сонячний острів

Доброти, що живе між людьми.


Закрийте очі й уявіть, що із зерна Доброти, яке ми сьогодні посіяли на уроці, у вашому серці проросла й розцвітає квіточка. Спочатку це пуп’янок, який повільно розгортає свої пелюстки. Вдихніть аромат цієї квіточки, переповніться почуттям добра, миру, спокою.

А на дошці з’явилась лише серединка цієї квітки. Скласти пелюстки — ваша справа. Тож до роботи! Нехай ваші серця будуть завжди сповнені:

Милосердя Щедрості Справедливості

Увічливості Доброти Дружби

Діти прикріплюють на дошці пелюстки з цими словами.

Що ж перемогло у нас на уроці, Добро чи Зло?

Візьміть сердечка та прикріпіть на дошці тією стороною, яка перемогла у ваших серцях.

Вийшло велике червоне серце.

Дякую вам за співпрацю.

А дарунком для вас нехай стане цей вірш:

Врятує світ краса —

Завжди так говорили.

Тепер врятує світ лиш доброта,

Бо однієї вже краси занадто мало,

Бо стільки всюди зла — людина вже не та.

Тож, люди на Землі,

Спішіть добро творити,

Щоб нам не згинути у морі зла,

Щоб кожен міг серед краси прожити

У царстві справедливості й добра.

Пісня

Спроси у жизни строгой,



Какой идти дорогой?

Куда по свету белому

Отправиться с утра?

Иди за солнцем следом,

Хоть этот путь неведом,

Иди, мои друг, всегда иди

Дорогою добра!

Иди за солнцем следом,

Хоть этот путь неведом,

Иди, мой друг, всегда иди

Дорогою добра!

Забудь свои заботы,

Падения и взлеты,

Не хнычь, когда судьба ведет

Себя не как сестра,

А если с другом худо

Не уповай на чудо,

Спеши к нему, всегда иди

Дорогою добра!

А если с другом худо —

Не уповай на чудо,

Спеши к нему, всегда иди

Дорогою добра!

Ах, сколько будет разных

Сомнений и соблазнов,

Не забывай, что эта жизнь —

Не детская игра!

Ты прочь гони соблазны,

Усвой закон негласный:

Иди, мой друг, всегда иди

Дорогою добра!

Ты прочь гони соблазны,

Усвой закон негласный:

Иди, мой друг, всегда иди

Дорогою добра!

Спроси у жизни строгой,

Какой идти дорогой?

Куда по свету белому

Отправиться с утра?

Иди за солнцем следом,

Хоть этот путь неведом,

Иди, мой друг, всегда иди

Дорогою добра!
Иди за солнцем следом,

Хоть этот путь неведом,



Иди, мой друг, всегда иди

Дорогою добра!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка