Мета. Поглибити знання учнів про природу та її багатства, сприяти вихованню в учнів любові до природи, готовності берегти і примножувати її багатства. Виховувати гідного громадянина своєї батьківщини. Епіграф



Скачати 120.45 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір120.45 Kb.
Тема. «Люби землю свою!»

Мета. Поглибити знання учнів про природу та її багатства, сприяти вихованню в учнів любові до природи, готовності берегти і примножувати її багатства. Виховувати гідного громадянина своєї батьківщини.
Епіграф.
Як немає людини без самолюбності, - так нема людини без любові до вітчизни і природи. Ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини.

К.Д.Ушинський

Хід заходу
Учениця. Любіть природу, діти,

Любіть її красу,

І сонечко, що світить,

І блискітку-росу.



Учень. Наш дивний світ такий, як казка,

Он в небі хмаронька пливе,

Тож бережи його, будь ласка,

Все в ньому гарне і живе.

Он квітка полум'ям палає,

І ясне сонечко блищить.

Чарівна пташечка співає,

Все в дивосвіт прийшло, щоб жить.



Вчитель. Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса рідної землі.

Природа і Вітчизна - невіддільні. У кожного з нас залишився у серці добрий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою ско­шеною травою, сонячний сосновий бір або тінявий гай з суничними галяви­нами, широке поле, де так легко й солодко дихати, стежина, обабіч якої ростуть волошки і маки, і по якій, здається, не ідеш, а летиш, неначе птах. Сьогодні ми з вами висловимо слова подяки матінці-природі за її щедрість, заспіваємо пісню любові нашій батьківщині за її доброту, щирість і відданість, звернемось до творчості відомого вітчизняного педагога Костянтина Дмитровича Ушинського, який протягом свого життя працював над тим, що виховував у своїх учнів моральні витоки любові до вітчизни, до прекрасного. Це ж він радив робити своїм колегам-вчителям.


Учениця. Калина — це наша Україна.

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

(Олександр Олесь).



Учень. Вірш "Батьківщина" Валентини Новомирової.

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани...

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть.

Учениця. Щоб цвіла Україна моя,

Ми даємо обіцянку нині,

Вчитись так, щоб набуті знання

Пригодились моїй Батьківщині.



Учень. Водограй, полів розмай,

Зелен гай, ліщина,

Все це рідний, любий край —

Наша Батьківщина.

Пам'ятай, не забувай

Батьківську стежину,

Прикрашай, шануй свій край,

Дім свій — Україну.



Виконується пісня "Це моя Україна " (слова Анатолія Камінчука, музика Миколи Ведмедері).
Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна.
Приспів:

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що як батько і мати — одна!


Тут моя рідна хата,

Земля, хлібом багата.

Тут дитинство моє золоте.
Приспів:

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що як батько і мати — одна!


Учень. Троянди тендітна краса,

В пелюстках тремтлива роса,

Люблю я троянду живу,

Ніколи її не зірву.



Учениця. Бережемо ріки,

Як матусю рідну,

Бережім природу.

Бережімо кожну

Квіточку й травинку,

Бо ми всі природи рідної частинки.



Учень. Квіточку кожну,

Кожну травинку -

Плекай, бережи.

Іншим малятам,

Усім своїм друзям

Теж накажи.



Учениця. Всі ми: звірі і звірята,

І пташки, і пташенята —

Діти рідної землі,

І дорослі, і малі.

Тож будемо пам'ятати,

що природа — наш дім

І нам жити в нім.

Учень. Вірш "Ми садили ліс у полі" Михайла Стельмаха.

1.Ми садили ліс у полі


І дубочки, і тополі,

І осику, і ліщину,

І червону горобину.


  1. Виростай, наш ліс могучий,
    Підіймись під самі тучі,
    Щоб хмарки тебе гойдали,
    Щоб на землю проливали.

  2. Щоб хмарки тебе гойдали,
    Дощ на землю проливали,
    1 на житечко зелене,

І на тебе, і на мене.

Вчитель. Багато прекрасних творів про незвичайний світ природи написав Костянтин Дмитрович Ушинський. Приділяв він також велику увагу вихованню прекрасного відношення до своєї Вітчизни. «Зробити якомога більш за користь моїй вітчизні — ось єдина мета мого життя, - писав Ушинський, - і до неї-то я повинен направляти всі свої здібності».Тож запрошуємо до слова учнів, які підготували казки, оповідання письменника до читання.

(інсценізація творів).

Бішка

"А нумо, Бішка, прочитай, що в книжці написане!" Понюхала собачка книжку, та і геть пішла. "Не моє, - говорить, - справа книги читати; я будинок стережу, ночами не сплю, гавкаю, злодіїв та вовків лякаю, на полювання ходжу, зайчика стежу, вуточок шукаю, поноску тягну - буде з мене і цього".



Хоробрий собака

Собака, що гавкаєш?


- Вовків лякаю.
- Собака, що хвіст підібгала?
- Вовків боюся.

Лисиця і гусаки

Прийшла одного разу лисиця на лужок. А на лугу були гусаки. Хороші гусаки, жирні. Зраділа лисиця і говорить:

- Ось я зараз всіх вас з'їм! А гусаки говорять:

- Ти, лисиця, добра! Ти, лисиця, хороша, не їж, пошкодуй нас!

- Ні! - говорить лисиця, - не жалітиму, всіх з'їм! Що тут робити? Тоді один гусак говорить:

- Дозволь, лисиця, нам пісню заспівати, а потім їси нас!

- Ну гаразд, - говорить лисиця, - співайте! Стали гусаки все в ряд і заспівали:
Га!
Га-га!
Га-га-га!
Га-га-га-га!
Га-га-га-га-га!
Вони і тепер співають, а лисиця чекає, коли вони кінчать.
У куми-лисиці зубочки гострі, рильце тоненьке, вушка на верхівці, хвостик на відльоті, шубка тепленька. Добре кума чепурить: шерсть пухнаста, золотиста; на грудях жилет, а на шиї біла краватка. Ходить лисиця тихесенько, до землі пригинається, ніби кланяється; свій пухнастий хвіст носить дбайливо, дивиться ласкаво, посміхається, зубки білі показує. Риє нори, розумниця, глибокі; багато ходів в них і виходів, комори є, є і спаленьки, м'якої травичкою підлоги вистилають. Всім би лисонька хороша була господиня, та розбійник-лисиця - хитра: любить курок, любить вуточок, скрутить шию гусакові жирному, не помилує і кролика.

Ворона і рак

Летіла ворона над озером; дивиться - рак повзе: цап його! Сіла на вербу і думає закусити. Бачить рак, що доводиться пропадати, і говорить:

- Ай, ворона! ворона! знав я твого батька і матір, що за славні були птахи!

- Угу! - говорить ворона, не розкриваючи рота.

- І сестер і братів твоїх знав - відмінні були птахи!

- Угу! - знову говорить ворона.

- Та хоч хороші були птахи, а все ж таки далеко до тебе.

- Aгa! - крикнула ворона у весь рот і упустила Раку у воду.


Учень. Всі рослини і тварини

Вкрай потрібні для людини.



Учениця. Спасибі людям, що зростили ліс:

За всі дуби, тополі і ялини в пишнім гіллі,

І за красу отих зелених кіс,

В яких стоять гнучкі берізки білі.

(Марія Познанська)

Учень. Вірш "Буду я природі другом".

Йтиму садом, полем, а чи лугом,

Буду я природі вірним другом.

Не столочу навіть трави.

Я скажу їй, зеленій, живи!

Коли лісом буду я іти,

Теж посію зерна доброти.

Побажаю дереву і пташці,

Щоб віки жили у мирі й щасті.
Виконується пісня "Три поради "(музика Ігоря Шамо, слова Юрія Рибчинського).

Край дороги не рубай тополю, ~

Може, та тополя твоя доля,

Твоя доля світла тополина,

Наче пісня журавлина...

Не рубай тополю, не рубай тополю, -

Бо зустрінешся з бідою.

Не рубай тополю, не рубай тополю, -

Краще принеси ти їй води!

Не ламай калину біля хати,

Бо вона заплаче, наче мати.-

І впадуть на трави на шовкові

Серця сльози колискові...

Не ламай калину, не ламай калину, —

Бо вона в житті єдина.

Не ламай калину, не ламай калину, —

Краще їй онуків принеси!

Не стріляй у птаха на світанні, —

Може, то любов твоя остання,

Може, то кохання білий лебідь,

Що летів крізь ніч до тебе...

Не стріляй у птаха, не ламай ти крила -

Твоє щастя прилетіло.

Не стріляй у птаха, не стріляй у птаха, -

Краще з ним у небо полети!

Не рубай тополю, не ламай калину,

Світлу мрію журавлину...

Збережи назавжди, збережи назавжди,

Ти на все життя їх збережи!

Ти на все життя їх збережи!


Учень. Вірш "Ліс" Марійки Підгірянки.

Шумить верхами буйний ліс —

дуби, берези, буки.

Співає сойка, свище дрізд

і воркотять голубки.

Учениця. Стрибає білка по верхах,

дітей зозуля кличе,

вітерець шепоче в галузках,

в ярку потік мурличе.



Учень. Цілує сонечко листки

у ніжній теплій масці,

гриби наділи шапочки

так само, як у казці.



Учениця. Вам у походи ходити

І мандрувать, любі діти,

Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблині радіти.

В полі, у лісі, над яром

Квіти, дерева і трави.

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.



Учень. Варті всі життя на Землі

Коти і слони, ластівки і журавлі.

Варті всі життя на Землі, —

І мусять це знати великі й малі.



Учениця. Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:

Що ми після себе на світі лишаєм,

Ліси наші в'януть, нема чистих рік,

Пташки покидають край рідний навік.



Учень. Невже в Майбутньому на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти?

Конвалії й фіалки ніжні,

І вісник березня — підсніжник?

Невже ми більше не побачим,

Як сон-трава росою плаче?

Троянда степу, квітка мрії

Жар-цвітом землю не зігріє?

Ми всі господарі природи,

Тож збережемо ЇЇ вроду.



Учениця. Небо, сонце, вітер шепочуть молитви:

"Люди, схаменіться, якщо люди ви...

Не згубіть планети — нашої Землі!".

Учень. Що ж це сталося з нами, люди?

Це ж як так, що нічого не буде!



Учениця. Ні річок, ні гаїв, ні криниць,

Ні комах, ані звірів, ні птиць.



Учень. Ані квітів, ні трав, ні повітря.

Ні людей! Хоч тепер вже повірте..



Учениця. Річка хай куди хоче тече,

Пташеняті підставим плече.



Учень. Як зрубаємо дерево - вмить

Поспішаймо хоч два посадить.



Учениця. Як асфальт — то не через калину,

Джерельце хай не знає зупину.



Учень. Полюбімо природу палко,

Не топчімо ногами фіалку...



Учениця. Вода у нас забруднена,

Повітря чистого давно нема.

І тужим за загубленим,

За всім тим, що природа нам дала.


Виконується пісня "Природа просить порятунку" (слова О.М.Іванової, музика М.О.Ведмедері).

  1. Природа просить порятунку
    Зеленим шепотом лісів.
    Тривожним лебединим криком,
    Змілілим плеском рік, морів.

  2. Вона до нас із шемом в серці
    Зболілі руки простягає;
    Надіючись на крашу долю,
    Про милосердя всіх благає.

Приспів:

Не ламайте, не знущайтесь,

Не руйнуйте, не губіть...

Пожалійте, приголубте,

Нагодуйте, оживіть.


  1. Від споживацького безглуздя
    Довкілля треба вберегти —
    То ж маємо навчитись жити
    Лиш за законами краси.

  2. Ми — люди, а тому повинні
    Розумне й вічне в світ нести:
    У серці кожної людини
    Зростити пагін доброти.

Приспів:

Не ламати, не вбивати,

Не рубати, не губити,

Пожаліти, захистити,

Напоїти, оживити.
Заключне слово вчителя.

Бесіда з учнями.

- Чи всі люди бережуть природні багатства?

- Що потрібно зробити для того, щоб люди не нищили природу?

- В кого з вас у садочку є годівниці? А в кого у теплу пору гостюють лелеки?

- Чи доводилося вам коли-небудь допомагати пернатим друзям? Якою була ваша допомога?

- А як розумієте вислів: «Природа - це казка, яку треба читати серцем»?

І, звичайно, все це потребує воістину героїчної праці. А перш за все - доброго серця, невтомних рук та розуміння того, що без щоден­ної праці для збереження природи нам просто не вижити.

- А що конкретно можемо зробити ми?

- Чи буде вважатися культурною людиною, яка не любить і не береже природу?

Так, ми з вами повинні щоденно показувати приклад дбайливого ставлення до природи, займатися озелененням класу, школи, не засмі­чувати і очищати наш потічок, дбати про благоустрій, слідкувати За мурашниками, не руйнувати пташині гнізда, вчасно зупинити того, хто нищить природу. Треба серцем сприйняти довколишню красу і обері­гати її, дбати, щоб ніколи не змовкав хор травневого ранку, вічно шу­міли над нами крислаті дуби, ніжним рожевим квітом веселилися яб­луні, співали чарівні пісні солов'ї, бо Природа - це казка, яку можна прочитати лише серцем!


Людської треба доброти,

щоб цвіт з'явився на калині,

Щоб ночі в ранок перейти,

щоб соловейко тьохкав - нині.

Природі, звірові, людині людської треба доброти.

А ще нам хотілося б, щоб у парках квітли квіти,

Кращали села й квітчались міста,

Щоб народжувались діти,

щоб колосилась нива золота.

Краса наших лісів, чистота водоймищ залежить від кожного з нас. Нехай кожен подумає, який внесок він може зробити в справу охорони навколишнього

середовища.

Нехай Вам Бог зішле здоров'я й сили,

Весна дарує молодості цвіт.

Щоб Ви добро на цій землі творили

З любов'ю в серці ще багато літ.
Звучить пісня «Краю рідний» (сл. і муз. О. Шкалаберди)

Чого на світі не буває?

Бувають села і міста.

Та в нашім ріднім, славнім краї

Ми зустрічаємо літа.

Приспів:


Краю рідний, сівер-краю,

Квітни ти, мій зелен-гаю,

Я тебе, я тебе, я тебе, я тебе

Дуже люблю, пам’ятай.


Чарівні, гарні небосхили

І ясний блиск твоїх церков

Баяну пам’ятник красивий

Домівку тут собі знайшов.



Приспів


Список використаної літератури:

  1. К.Д.Ушинский/Избранные педагогические сочинения в двух томах/Под редакцией А.И.Пискунова, Г.С.Костюка, Д.О.Лордкипанидзе, М.Ф.Шабаевой. – М. «Педагогика», 1974

  2. К.Д.Ушинский. Собр. сочинен., в 10 т. М.-Л., 1952, с.182

  3. Позакласний час № 17-18’2006 р. А.В. Горло «Душа природи – душа добра».

  4. Розкажіть онуку № 6’2003 р. Т.Г. Литвиненко «Вчись поводитись у природі».

  5. Розкажіть онуку № 6’2003 р. Н.Є. Гаркавченко «Віконечко у природу».

  6. Соловейку маленький (пісні для дітей) під редакцією А.С.Житкевича Тернопіль «Підручники і посібники» 2000 р.

  7. Співає сонечко пісень (збірка пісень) під редакцією І. Островерхого, М. Пономаренко Тернопіль «Підручники і посібники» 2001 р.

  8. Горнусь до тебе, Україно (сценарії виховних заходів) під редакцією Т.М Прищепи Тернопіль Медобори 2004 р.

  9. Початкова школа № 7’2005 р. В.Коваль «Бережи природу»


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка