Мета заходу



Скачати 135.64 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір135.64 Kb.
Різдвяні обряди

Підготувала: вчитель початкових класів

Звенигородської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2

Черненко Тетяна Валеріївна



Мета заходу: залучати учнів до народних традицій, виховувати любов до України, 

її історії, мови, звичаїв.



Обладнання: мультимедійна дошка, ілюстрації, рушники, сорочки, вінки.

Коментар вчителя:
РІЗДВо

(2 слайд) Це православне свято, звичайно, найурочистіше. Йому передують шість тижнів Пилипівського посту. У цей період люди пряли, ткали та готувались до Різдва.

Шостого січня на Святий вечір варили кутю, готували різні пісні страви на вечерю, а скоромні – на свята, тобто на три дні Різдва, адже готувати їжу у святкові дні не можна.



( 3 слайд) І от надвечір господар заносив у хату оберемок пшеничної соломи і встеляв нею підлогу. Потім під божницею на покуті ( куток, де висять образи і горить лампадка) ставили великий сніп жита – «дідух». ( 4 слайд) У чотирьох кутках стола клали по зубцю часнику – щоб «оберіг від усього зла». На стіл господиня ставила 12 пісних страв. ( 5 слайд) Вечеряти сідали усією сім’єю, коли зійде перша зірка. За повір’ям, вона сповіщає про народження Ісуса. Першою їли кутю. Повечерявши, господиня відправляла дітей до бабок – повитух та хресних батьків.

( 6 слайд) Ранком першого дня Різдва дідух спалювали, а частину його залишали, щоб підв’язати нею плодові дерева – на добрий врожай.

Увечері 7 січня збиралися колядники і йшли колядувати. Колядники брали з собою зірку, дзвоник і торбу на гостинці, скриньку на гроші.

ЩЕДРИК-ВЕДРИК

( 7 слайд) Традиції свята, що відзначаємо у Старий Новий рік, цікаві та веселі

Вважається, що святкування Щедрого вечора почалося завдяки стародавньому дохристиянському звичаю. А за християнським календарем 13 січня — це день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Меланка-Вода разом з Василем-Місяцем приходить в свят-вечір до людей, щоб сповістити господарів про наступні торжества.

З самого ранку цього святкового дня господині починали готувати спеціальну щедру кутю, пекли млинці, готували вареники с сиром та пироги. Це все призначалося щедрувальникам та посівальникам.

За звичаєм 13 січня щедрувальники — після заходу сонця і до півночі — обходять оселі сусідів, родичів та знайомих. У цей час, кажуть, вилазить усяка нечисть. Відганяючи її, щедрувальники співають пісень, висловлюють добрі побажання, танцюють та розігрують жартівливі сценки.

Після закінчення ритуального обходу молодь йшла на роздоріжжя для того, щоб спалити «діда». У кожній хаті мав бути свій «дід» — сніп соломи, який зберігався на покуті (куток по діагоналі від печі, найсвятіше місце у хаті). З тієї соломи розпалювали багаття — треба було перестрибнути через нього, щоб очиститися від усього нечистого.

А на світанку 14 січня хлопці йшли посівати зерном. Жінкам цього ранку не можна першими заходити до рідних та знайомих у гості. Вважалося, що перший посівальник принесе щастя на цілий рік. За традицією, спочатку посівати заходили до хрещених батьків, а вже потім до всіх інших родичів та близьких.


Щедрування


( 8 слайд) Щедрування — давній звичай новорічних обходів, під час яких групи щедрувальників (переважно молодь) піснями славили господарів, бажали їм здоров’я й достатку, за що отримували винагороду.

Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Обрядових новорічних пісень — щедрівок (різновид колядок) співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині, були щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні.

На відміну від колядування Щедрування незначною мірою відчуло на собі вплив християнської церкви. На кінець XIX ст. обряд переважно став явищем народної художньої творчості. Таким він зберігся й до-сьогодні.

Щедрівка увібрала в себе національний колорит та менталітет нашого народу.



(9 слайд) В Україні на Щедрий Вечір Батько ховається від дітей за Пирогами — символом щедрости, багатства!

"Ввечері, як Зоря засяє, Мати, було, запалять свічку перед образами, обкурять ладаном Хату і поставлять череп’яну миску з пирогами на стіл. Тато сядуть на Покутті і голову прихилять — ховаються за пирогами. А ми, діти, вдаємо, що не бачимо їх:

— Мамо, а де наші Тато?

— А хіба ж ви мене не бачите, Діти?

— Не бачимо, Тату!

— Дай, Боже, щоб і на той Рік ви так мене не бачили!

Оце так, було, Батько скажуть, перехрестяться і запрошують всю Сім’ю до Столу, до "Щедрої Куті" — "щоб у достатках і спокої Других Свят дочекати!"

Тільки посідали за Стіл, а під вікном уже й щедрують:

Щедрий Вечір Пане Господарю

Стережи Боже, Твого Товару

Твого Товару всякого статку

Молім Бога за Отця за Матку

Добрий Вечір!

( 10 слайд) Меланка

За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була така мила й чарівна.

Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому після Щедрого Вечора святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а з свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків.

Окрім ворожіння, в ніч на Старий Новий рік люди намагалися завбачувати прикмети. Ось де-які з них:

якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;

якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;

якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;

якщо падає м'який сніг, — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;

який перший день у Новому році, то й рік буде такий;

якщо на Меланії відлига, то чекали теплого літа



(11 слайд)РІЗДВЯНІ ОБРЯДИ «ВОДІННЯ КОЗИ» І «МЕЛАНКИ»

Коментар учителя. У скотарських та аграрних культах коза міфологічно 

уособлювала родючість, життєдайну силу. Проте первісно образ цієїтварини, очевидно, був пов’язаний з культом померлих предків. Водячи Козу на Різдво

 ( в деяких місцевостях під час щедрування) від господи до господи, наші предки намагалися не тільки заворожити врожай на майбутній рік, а й, прикликавши силу померлих родичів, відродити (разом знародженням нового року) добру енергію для цілого роду.

Життя природи ототожнювалося з життям людини і навпаки, тому до часу, коли вмирало старе й народжувалося нове, коли люди поєднувалися зі своїми предками та символічно з ними вмирали, щоб оборонити себе від можливої смерті, приурочувалася смерть і відродження Кози. Власне, так з’явився «офірний козел». Дослідникам добре відомий зв’язок обряду рядження з потойбіччям, а отже, і з померлими родичами.

 

Найхарактерніші ознаки рядження:

     Маска (або ж намазування обличчя сажею чи борошном) була еквівалентом 

сліпоти. Вона також уособлювала представника тільки «нижнього»світу, свідчила про 

особливу магічну силу, якою той володів. У дохристиянських ритуалах закрите обличчя свідчило про прихід людини «здалеку», і було знаком «того світу».

       Вивернутий кожух. Одяг навиворіт використовували і в поховальному обряді як знак належності до потойбіччя, де все не так, як у живих.

На зв’язок з «тим світом» вказує й солома у вбранні Кози та Діда, який її водив. ( (12слайд)Первісниймагічний характер ці ігри вже втратили, набувши розважального змісту, проте, можливо, йшлося саме про ритуальний сміх, що мав повернути мертвих до життя.

Розігрувалася «Коза» при невеликій кількості глядачів, мала календарний характер і виконувалася в хаті. Відбувалося це приблизно так. (Кілька заздалегідь підготовлених дітей розігрують обряд).

 

Парубок (з’являється на порозі хати-класу): Добрий Вечір! Щедрий Вечір! Дозвольте заколядувати.



Господар: Добрий Вечір! Заходьте. Колядуйте.

Заходить гурт колядників.

 

1-ий колядник.

Колядин, колядин, я у батька один.

Мені не дивуйте, ковбасу лаштуйте.

Колядин, колядин, я у батька один.

Винесіть пиріжечок та покладіть у мішечок,

З руками, з ногами, щоб бігав за нами.

2-ий колядник.

Ой ясна, ясна на небі зоря,

Ой красна, красна у дядька жона.

І красовита, і грошовита,

По двору ходить, як сонце сходить.

Добрий Вечір!



Гурт (співає).

Нова радість стала, яка не бувала.

Над вертепом звізда ясна на весь світ возсіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами убого повився.

Ой Ти Царю, Царю, Небесний Владарю,

Даруй літа щасливії цього дома господарю.

Не так господарю, як тій господині.

Даруй літа щасливії усій Україні.

Щедрувальниці.

Щедрик, ведрик, винесіть вареник,

Грудочку кашки, кілечко ковбаски.

Винесіть книш, бо впущу в хату миш.

Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу.

Коли це із-за дверей чується:

– Ме-е-е!



Парубок. О! Коза вже голос подає – Багату Кутю віщує.

Дід з бабою заходять до хати (класу). Дід на мотузці веде Козу. Починається ритуальне дійство.

Довідка. «Коза» – театралізований обряд-гра з масками, що мав свій усталений сценарій, пісенний і музичний 

репертуар. Центральним моментом ритуального дійства був танець Кози, її «вмирання»і «воскресіння», що 

символізували прихід нового року.

Крім головної зооморфної маски (Кози), в ній діяло багато побутових персонажів: Дід, Баба, Лікар, Кіт, Чорт, Циган, Турок, Юрист та ін. З плином часу обряд утратив свою первісну магічну функцію і трансформувався в народну пародійно-гумористичну виставу.



Дід. Добрий Вечір! Щедрий Вечір!
Між Дідом і Бабою проскакує Кіт (втілення духу домашнього затишку; він 

пасе тіні темних сил в образі мишей).

Кіт. Няв! Дайте сала!

Баба відштовхує Кота.

Баба. Ваше сало поскакало! Не звикайте до сала!

Кіт ображається і втікає до Діда, який жаліє його. Коза весь час підтанцьовує. Дід починає пісню.

Дід. Гоп-гоп, Козуню,

Гоп-гоп, сіренька,

Гоп-гоп, біленька.

Ой розходився, розвеселився,

По цьому дому, по веселому.

Баба. Ой поклонися цьому господарю,

І жінці його, і дітям його!

Гоп-гоп, Козуню,

Гоп-гоп, сіренька,

Гоп-гоп, біленька.

Виходить Циган.

Циган (до Діда). Діду, продай Козу!

Дід. Купуй, коли гроші є.

Циган. А чи ж вона молода?

Дід. Майже молода Коза! А найголовніше – дає відро молока в день!

Циган. Відро?! А дай я її роздивлюся.

Дід. Дивись!

Дід з Циганом беруться за Козу, штовхають її, мацають. Та верещить, дригає ногами. Дід з Циганом падають. Коза продовжує танцювати.

Один з ряджених (співає).

Де Коза стопою, там жито копою,

Де Коза рогом, там жито стогом.

Де Коза ходить, там жито родить.

Гоп-гоп, Козуню,

Гоп-гоп, сіренька,

Гоп-гоп, біленька.

Стрільці (заходять співаючи).

А в тому сільці,

Де взялись стрільці,

Встрелили Козюшку

У правеє вушко!

Пртуць, Коза впала

І хвіст задрала.

Коза падає, одкидає голову, як нежива.

Кіт (нявчить). Треба Козиці три куски сала,

Щоб Коза встала!



Парубок. Сало високо висить!

Кіт ображається і ховається в юрбі.

Дід (плаче). Рятуйте! Майже молоду Козу вбили!

Циганка (лає Діда). От, йолопе! Через тебе такий заробіток втратили! Що тепер будемо робить?! (Штовхає Козу ногою). Тепер це ніщо хіба що на шкуру обдерти!

Дід. Рятуйте! Рятуйте! З майже живої, майже молодої Кози шкуру здерти 

хочуть! (Штовхає Циганку). Ану геть! Я їй дохторя погукаю. Дохторя!Дохторя!



Лікар (виходить). Я лікар ще старої науки. Усі болячки лікую. (Підходить до Кози й на нозі міряє пульс). Ну, це невідома хвороба! Хоча, був оце в мене нещодавно один хворий… Каже мені: «Ходить не можу, ходить не можу…» А ось після такого укола (дістає з-під поли величезний шприц) встав і побіг, як заєць!

Лікар намагається й Козі зробити укол, та підстрибує й тікає.

Лікар (співає).

Ой устань, Козо, та й отрусися

По всьому дому, по господарству ізвеселися.

Де Коза стопою, там жито копою,

Де Коза рогом, там жито стогом.

Де Коза ходить, там жито родить.

Гоп-гоп, Козуню,

Гоп-гоп, сіренька,

Гоп-гоп, біленька.

Коза, ображена на таке лікування, плює в бік Лікаря, свариться на Діда і тікає.

На сцені з’являється Чорт.

Чорт. О! Коза! Та й стара ж… Аж порох із неї сиплеться! Що з неї візьмеш?! Стій! А душа? (Звертається до Кози). Привіт, Коза! А йди-но сюди!

Коза. Привіт! А що тобі треба?

Чорт. У тебе є щось таке, що я купив би?

Коза. У мене багато чого є. Що саме тебе цікавить?

Чорт. Душа.

Коза. О, це товар дорогий!

Чорт. А в мене диви що є!

Чорт витягає з мішка пачку грошей. Коза хоче схопити їх. Чорт ховає гроші за спиною.

Чорт. Ич, яка хитра! Спочатку товар покажи!

Коза показує душу. Чорт віддає їй гроші, підставляє мішок для душі,повертається до глядачів.

Чорт (тихо, хитрувато всміхаючись). Нічого, мені їх не жаль, вони фальшиві. Я собі нові намалюю.

Коза, скориставшись тим, що Чорт одвертається, ховає душу, а в мішок кидає Кота. Після цього прожогом біжить до Діда з Бабою і ховаєтьсяза ними. Чорт тим часом заглядає в мішок і бачить Кота замість душі.

Чорт. Ах ти ж, капосна! Знову мене обдурила! Ну, нічого, наступного року душа твоя точно буде моєю.

Чорт свариться на Козу пальцем. У цей час чується чоловічий голос.

Козак. Ану розступіться! Дайте нашій Меланочці пройти (заходять).

Козак співає пісню, а Меланочка соромиться, копирсає носком підлогу.

Козак.

Наша Меланка – господиня,

На ополонці ложки мила,

Приспів:


Щедрий Вечір! Добрий Вечір!

Добрим людям на здоров’я!

 

На ополонці ложки мила,



Ложку, тарілку упустила.

Приспів:


Ложку, тарілку доставала,

Шовковий фартух замочала.

Приспів.

Пісню продовжує Меланка, при цьому тріпоче фартушком, ніби справді сушить його, а тим часом цупить потихеньку (з парт) все, що може.

Меланка.

Ой повій, вітре, сюди-туди,

Висуши фартух та й із води.

Повій, вітроньку, крізь ворота,

Висуши фартух краще злота.

Ой повій, вітре буйнесенький,

Висуши фартух білесенький.

Парубок. А тепер хочу всім нагадати, що в цей день Меланка може взяти собі все, що заманеться. І ніхто не може в неї нічого забрати.

Учні, в яких поцупили ручки, олівці, щоденникм, спантеличено дивляться одне на одного.

Парубок. Але я можу попросити Меланку повернути все. Обіцяю тобі, Меланочко, відшкодува-

ти втрачене.



Меланка з великою нехіттю віддає речі. Усі ряджені і присутні починають співати.

Ой сивая та і зозуленька.

Приспів:

Щедрий Вечір! Добрий Вечір!

Добрим людям на здоров’я!

 

Усі сади та й облітала.



Приспів.

А в одному та і не бувала.

Приспів.

А в тім саду три тереми.

Приспів.

У першому – красне сонце.

Приспів.

У другому – ясен місяць.

Приспів.

А в третьому – дрібні зірки.

Приспів.

Ясен місяць – пан господар,

Приспів.

Красне сонце – жона його,

Приспів.

Дрібні зірки – його дітки.

Приспів.
Де Коза ходить там Жито родить!

Де не буває там вилягає...

Де Коза ногою там Жито Копою!

Де Коза Рогом там Жито Стогом!

А в нас у Звенигородці усі Хлопці-Стрільці

Встрілили Козу у правое вушко

В правое вушко в саме сердечко!

Тут Коза впала нежива стала

А Міхоноша бере Дудочку

Надима Козі тай у Жилочку

Надулась Жила Коза ожила

Тай пішла Коза тай стрибаючи

Та стрибаючи тай гасаючи

Своїх Діток та шукаючи!...



Трррт Коза!



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка