Метод навчання як дидактична і методична категорія



Скачати 73.94 Kb.
Дата конвертації16.03.2016
Розмір73.94 Kb.
Реферат на тему:

Метод навчання як дидактична і методична категорія

ПЛАН


1. Поняття методу навчання

2. Основні методи організації і управління пізнавальною діяльністю

3. Методи комплексного самоконтролю, саморегуляції, контролю навчальної діяльності та її результатів

4. Методи активізації пізнавальної діяльності учнів



1. Поняття методу викладання

Метод навчання – один із основних компонентів навчального процесу. Він відповідає цілям, завданням і змісту навчання та виховання, досвіду діяльності на уроці історії вчителя, допомагає прогнозувати і керувати діями та поведінкою учнів, формувати мотиви та якості особистості в локальних умовах.

На сучасному етапі метод навчання – це узагальнений спосіб взаємоузгодженої упорядкованої діяльності вчителя і учнів, спрямований на досягнення цілей і завдань освіти і виховання.

Взаємопов`язана і упорядкована діяльність вчителя і учнів включає:

- хід учіння і викладання;

- пізнавальну, інтелектуальну, трудову, ігрову діяльність учнів з метою соціалізації і соціального виховання;

- чуттєво-емоційне і раціональне, емпіричне і теоретичне в єдності;

- творчу методичну діяльність вчителя історії.

Головним у діяльності вчителя історії є організація пізнавальної діяльності учнів, керівництво нею. Метод навчання як спосіб пізнавальної діяльності учнів, регульованої вчителем, служить інструментом інтелектуального розвитку учнів, засобом засвоєння знань.

За джерелами передачі і характером сприймання матеріалу, що вивчається, Є.І.Петровський, Є.Я.Голант виділили словесні, наочні, практичні методи; М.О.Данилов і Б.П.Єсипов, виходячи з означення методу, загальних дидактичних цілей, визначили методи засвоєння нових знань, методи формування умінь і навичок та застосування знань на практиці, методи перевірки та оцінки знань і умінь. М.М.Скаткін та І.Я.Лернер залежно від характеру пізнавальної діяльності учнів виділили. М.М.Скаткін: інформаційно-рецептивний, репродуктивний, проблемного викладу, еврістичний, дослідницький. І.Я.Лернер: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький.

Ю.К.Бабанський виділив три групи методів: методи організації і здіснення пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння знань і умінь учнями; методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; методи контролю і самоконтролю.

У методиці викладання історії найбільше поширення отримали методи продуктивного навчання, які поділяються на групи за чотирма ознаками – загальними дидактичними цілями, змістом, характером пізнавальної діяльності учнів, характером міжособистісних відносин між вчителем і учнями. Відповідно розрізняють чотири групи методів: 1) методи, що забезпечують творче засвоєння знань і умінь, оволодіння досвідом продуктивної праці в навчанні; 2) методи, що забезпечують репродуктивне засвоєння соціальних знань і умінь; 3) методи активізації пізнавальної та інтелектуальної діяльності учнів; методи комплексного самоконтролю і контролю навчальної діяльності та її результатів.

Виділимо окремо методи, що забезпечують репродуктивне і продуктивне засвоєння знань і умінь. Серед словесних і наочних методів провідними є перші, а серед практичних – перші і другі.

У методиці викладання історії прийнято групувати методи продуктивного навчання за способами організації і стимуляції пізнавальної діяльності учнів. Отже, до них відносяться: 1) основні методи організації і управління пізнавальною діяльністю; 2) методи комплексного самоконтролю, саморегуляції, контролю навчальної діяльності та її результатів; 3) методи активізації пізнавальної діяльності учнів.


2. Основні методи організації і управління пізнавальною діяльністю

Розглянемо найпоширеніші методи навчання, що забезпечують продуктивне засвоєння знань і умінь. Серед них виділяємо: метод проблемного викладу матеріалу, алгоритмізованого, пошукового, дослідницького, прогностичного навчання. Всі ці методи включають формування цілей і мотивів, способів творчої пізнавальної діяльності; творчої активності, свободу дій; саморегуляцію і самоконтроль; творчий емоційний настрій.

Метод проблемного викладу матеріалу становить органічну частину проблемного навчання. Основою методу є створення ситуації, яка містить пізнавальну суперечність для учня, формування проблеми, поєднання з цілями і мотивами учнів, пошук шляхів розв`язання проблеми, і нарешті її розв`язання.

Методом проблемного навчання слід вважати упорядковану спільну діяльність вчителя і учнів, спрямовану на групове створення проблемної ситуації, формування і розв`язання проблеми в умовах викладу теми.

Зазначений метод поділяється на два класи проблем: проблеми розв`язання яких здійснюється протягом кількох занять і проблеми, розв`язання яких здійснюється протягом одного уроку.

Метод алгоритмізованого навчання спрямований на розробку алгоритма, або програми дій, відповідно до загальної схеми творчого процесу з урахуванням реальних умов. Використовується як правило, у поєднанні з технічними засобами навчання.

Алгоритмізація навчання історії, тобто організація її до діяльності за певними алгоритмами спрямована на репродуктивне засвоєння знань, на систему дій за певним шаблоном. Алгоритмізація навчання є технократичним і повністю відповідає можливостям його комп’ютеризації.

Еврістичний метод спрямований на пошук підходу і формування проблеми, на відкриття учнем закономірностей історичного процесу. Термін “еврістичний” означає “необхідний для відкриттів”.

Евристичні роздуми при виконанні того чи іншого завдання вважаються не закінченими, а лише попередніми кроками і становлять частину його здійснення відповідно до деяких евристик (схем пошуку). Евристичний підхід до розв`язування сформульованої проблеми чи завдання виділяє, як головні, інтуїцію, досвід суб`єкта, сформульований стиль мислення, дії за відомими схемами і вказівками.

Початком застосування евристичного методу може служити проблема, пізнавальна ситуація. У процесі формування евристик припускається, що вони можуть бути використані для певного типу завдань або в певних нестандартних ситуаціях. У багатьох випадках за евристики правлять загальні способи пізнавальної діяльності та їх системи.

Метод дослідницького навчання (у шкільному варіанті) передбачає правила перевірки вірогідних висловлювань і тверджень, ідей і гіпотез, через встановлення істинності їх, порівняння з передбачуваними результатами; формулювання учнями закономірностей або опису історичного явища. За допомогою методу дослідницького навчання встановлюють наявність або відсутність тієї чи іншої ознаки закономірності, уточнюють її формулювання і галузь застосування. Це метод, по суті, становить основу для поглиблення знань та удосконалення умінь.

Прогностичний метод передбачає, що особливістю мислення учня і пізнання ним історичних явищ є наявність певного досвіду прогнозування і регулювання своїх дій.

Формування високого рівня пізнавальної культури учнів пов`язане з використанням прогностичних методів навчання. Загальна схема прогностичного навчання включає: спостереження, аналіз і дослідження явища; мислене моделювання і опис структури явища; виділення незрозумілого, суперечностей; вироблення свого ставлення до того чи іншого історичного явища; пояснення суперечностей на основі відомих закономірностей.

Ю.К.Бабанський у цій групі методів виділяє такі: а) методи навчання за джерелами знань; б) логічні методи; в) методи продуктивного засвоєння знань; г) методи управління навчальною працею учнів.


3. Методи комплексного самоконтролю, саморегуляції, контролю навчальної діяльності та її результатів

Розрізняють три основні групи зазначених методів: методи процесуально-діяльнісного контролю, методи змістовно-цільового контролю, метод самоконтролю. До першої групи належать: спостереження і аналіз навчально-пізнавальних ситуацій, методи корекції і допомоги в самостійній роботі, методи взаємного редагування і рецензування виконаних робіт, метод рівневого аналізу засвоєння знань і формування умінь.

До методів змістовно-цільового контролю відносять: метод усної, метод письмової, метод лабораторно-практичної перевірки знань і умінь, метод спостережень за діяльністю учня, метод програмового контролю.
4. Методи активізації пізнавальної діяльності учнів

До методів активізації пізнавальної діяльності учнів належать ті, які в єдності з методами засвоєння знань і умінь, досвіду творчої діяльності та методами самоконтролю і контролю забезпечують оптимальну активність всіх учнів класу. Методи активізації пізнавальної діяльності належать до методів виховання застосовуваних у процесі організації інтенсивної навчальної діяльності.

Класифікацію методів активізації здійснюють за різними ознаками. За рівнем творчої самостійності виділяють такі основні підгрупи: методи, які забезпечують репродуктивну, частково творчу активність.

За характером впливу на розум, почуття і волю учнів з метою підвищення рівня активності використовуються: 1) загальні методи виховання; 2) методи цілепокладання і мотивації; 3) методи стимулювання в зоні близького розвитку особистості; 4) методи формування позитивних емоцій; 5)методи удосконалення міжособистісних відносин між учнями.

Застосування методів виховання з метою активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії підпорядковується насамперед загальним вимогам, що ставляться до педагогічного процесу. Серед них важливе значення мають мета, принципи і закономірності, рівень сформованості колективу і особистості, педагогічні умови для виховуваних в даний момент.

Методи цілепокладання і мотивації, спрямовані на формування соціально значущих цілей, мотивів, пізнавальних інтересів, ціннісних орієнтацій.

Серед зазначених методів слід виділити висхідний метод, який визначає, що процес формування цілі є внутрішнім для учня, індивідуалізованим. Тут учень на основі сформованих раніше ідей, наявного досвіду діяльності і поведінки, «випробуваних» радісних моментів і ситуацій легко приєднується до розв`язання сформульованих і переконливо обґрунтованих цілей. Метод використовується, коли логіка організації навчально-виховного процесу збігається з логікою розвитку особистості учня та між вчителем і учнем встановлюється відносини співдружності.

Методи формування позитивних емоцій, вольових якостей, досвіду емоційно-раціонального ставлення до навколишнього базується на тому, що кожна людина до певної міри “настроюється” на почуття інших, з якими спілкується, причому найчастіше підсвідомо. Методи емоційного впливу на учнів використовуються з метою активізації діяльності учнів в зоні близької ділової дії. Позитивні емоції сприяють підвищенню пізнавальної і трудової активності.



Література:

  1. Галузинський В.М., Эвтух М.Б. Педагогыка. – К., 1996.

  2. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. – М., 1981.

  3. Педагогика / Под общ. ред. Ю.К.Бабанского. – М., 1988.

  4. Педагогика / Под ред. С.П.Баранова. – М., 1976.

  5. Педагогика школы / Под ред. Г.И.Щукиной. – 1977.

  6. Савин Н.В. Педагогика. – М., 1978.

  7. Харламов И.Ф. Педагогика. – М. 1997.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка