«методичні поради щодо роботи з батьками» для курсантів – слухачів вчителів початкових класів, класних керівників Рівне 2012



Сторінка1/4
Дата конвертації08.03.2016
Розмір0.51 Mb.
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ


Навчально-методичний інструментарій
«МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО РОБОТИ З БАТЬКАМИ»
для курсантів – слухачів

вчителів початкових класів,

класних керівників

Рівне - 2012

Автор:

Р.Г.Найда, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки і психології Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Рецензенти:

С.С. Пальчевський, доктор педагогічних наук, професор Рівненського державного гуманітарного університету.

Т.Л. Ковбасюк, кандидат педагогічних наук, доцент Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Методичні поради щодо роботи з батьками: Навч.-метод. інструментарій /

Р.Г. Найда — Рівне: РОІППО, 2012. — 20 с.

Посібник орієнтований на оптимізацію практичної та теоретичної підготовки слухачів курсів. Навчально-методичний інструментарій опирається на класичні та, а також на сучасні дослідження в області розвитку та становленні особистості й містить багато корисних й різноманітних вправ, що допомагають сформувати психолого-педагогічну компетентність курсантів. Запропоновані практичні поради та завдання сприяють успішному налагодженню контактів з батьками. Підібрані психодіагностичні методики, що дозволяють пізнати індивідуально-типологічні особливості дитини..

Посібник стане в нагоді вихователям дошкільних закладів, вчителям початкових класів, класним керівникам.

© Р.Г. Найда, 2012

 РОІППО, 2012


РОБОТА З БАТЬКАМИ
Усе з чим дитина зіштовхується, впливає на формування її внутрішнього світу, навичок і схильностей. Процес спілкування для дитини має виховне значення. «Образ» оточення, особливо батьків, настільки міцний, що пізніше неможливо встановити, які зі своїх якостей вона успадкувала від батька і матері, а які риси в характері й внутрішньому світі склалися вже після народження під впливом близького оточення.

На розвиток особистості дитини впливають багато факторів. Один з основних – клімат у родині, атмосфера сімейних стосунків. У взаєминах з батьками вона здобуває досвід спілкування з людьми. Дитина сприймає сімейні цінності, намагається відповідати певним умовностям, вдачам і традиціям, що утвердилися в родині батьків. Діти більш чутливі й швидко вловлюють навіть найменші нюанси у відносинах батьків між собою. Взаємини матері й батька для дитини поступово стають зразком для наслідування. Якщо батьки між собою доброзичливі, дружні, допомагають один одному, то подібні відносини між ними формуються й у дітей, які у свою чергу так само будуть ставитися до всіх людей, що оточують їх. Якщо батьки мають труднощі у відносинах, постійно сваряться за лідерство в родині, то й діти, як правило поводяться так само. Коли батько владний і суворий, а мати лагідна й добра, то зразком для наслідування може стати «чоловічий ідеал». Особливо це стосується хлопчиків.

Взаємини між батьками – це та підстава, на якій базується у індивіда вибір власного життєвого стилю. Найбільш загальні характерні риси дітей однієї родини є відбиттям тієї атмосфери, що панувала в їхньому родинному домі. І проте діти однієї й тієї ж родини зовсім не подібні один одному.

Родина починається з матері, батька й дитини. Роль матері відрізняється від ролі дружини. Роль батька відрізняється від ролі чоловіка. Поява маляти приносить нові особливості у взаємини між подружжям. Немовля – єдина дитина, навколо якої зосереджується вся батьківська увага. Між цими трьома членами родини створюються певні відносини. Найчастіше в центрі всього сімейного життя виявляється дитина. Безумовно, обов’язків у матері стосовно дитини, особливо в перші роки її життя, значно більше, ніж у батька. Поряд з цим роль батька важко переоцінити, тому що саме він дарує дитині такі якості, як сміливість, рішучість, схильність до ризику, наполегливість, цілеспрямованість тощо.

При народженні іншого маляти знову змінюється положення кожного члена родини. Перша дитина зненацька виявляється вже не в центрі ваги. Відтепер вона повинна займати місце відповідно до положення, що змінилося, і чомусь мама і тато змогли це допустити. Це трапилося тому, що нова людина – немовля – зайняло місце першої дитини, яка шукає можливість першої дитини, яка шукає можливість відновити своє колишнє положення, причому на правах старшого. Тим часом маля, що з’явилося, звикає до свого місця в родині в якості «немовляти». Але таке його положення ля старшої дитини має зовсім інший світ.

При появі третьої дитини знову відбувається зміна положень всіх членів родини. Відтепер у ній троє дітей. Старший вже давно не в центрі уваги, а зараз настала черга другої дитини. Тепер вона перебуває в середині – між старшим і молодшим. З кожною наступною народженою дитиною сімейне співтовариство приймає новий обрис, з новими впливами один на одного й новими взаємозв’язками, тому діти в одній і тій же родині так не схожі один на одного, незважаючи на те, що змолоду виховуються разом. Можна скоріше знайти подібність між старшими дітьми одного віку двох різних сімейств, ніж між першою й другою дитиною однієї родини.

Є певна специфіка сімейного виховання на відміну від виховання суспільного. По природі сімейне виховання застосоване на почуттях. Споконвічно родина, як правило, ґрунтується на почутті любові, що визначає моральну атмосферу цієї соціальної групи, стиль і тон взаємин її членів: прояв ніжності, турботи, терпимості, великодушності, уміння прощати, почуття справедливості. Почуття любові з усією гармонією різних нюансів прояву супроводжує дитину, починаючи з внутрішньоутробного існування до дорослості. Ця гама почуттів сприятливо впливає на розвиток і виховання дитини: дає їй неминуще відчуття щастя, надійності існування, почуття захищеності від зовнішніх негараздів, а в особі батьків – авторитетних порадників, помічників, захисників, друзів. Парадокс в тому , що споконвічно позитивна для розвитку дитини гама почуттів може стати як позитивним, так і негативним фактором виховання. У даному контексті важливою є міра прояву почуття.

Ще однією особливістю сімейного виховання є те, що воно органічно зливається з усією життєдіяльністю зростаючої людини: у родині дитина включається в усі життєво-важливі види діяльності – інтелектуально-пізнавальну, трудову, суспільну, ціннісно-орієнтовну, художньо-творчу, ігрову вільне спілкування. Причому проходити всі етапи: від елементарних спроб до найскладніших соціально й особистісно значимих форм поведінки.


Узагальнимо особливості сімейної взаємодії.

1. Родина – це основа відчуття безпеки. Так, родина забезпечує базисне відчуття безпеки, гарантуючи захист дитинства при взаємодії її з зовнішнім світом, освоєнні нових способів дослідження й реагування. Поряд з цим близькі для дитини люди є джерелом розради у хвилини розпачу й хвилювання.

2. Родина – це засвоєні моделі батьківської поведінки. Діти вчаться у батьків певним способам поведінки, не тільки засвоюючи безпосередньо повідомлені правила (готові рецепти), але й завдяки спостереженню існуючих у взаєминах батьків моделей (приклади). Найбільш імовірно, що в тих випадках, коли рецепт і приклад збігаються, дитина буде поводитися так само, як і батьки.

3. Родина як набуття життєвого досвіду. Вплив батьків особливо великий тому, що вони є для дитини джерелом необхідного життєвого досвіду. Запас дитячих знань багато в чому залежить від того, наскільки батьки забезпечують дитині можливість займатися в бібліотеках, відвідувати музеї, відпочивати на природі. Діти, життєвий досвід яких включає широкий набір різних ситуацій і які вміють справлятися з проблемами спілкування, радіти різнобічним соціальним взаємодіям, будуть краще від інших дітей адаптуватися в новій обстановці й позитивно реагувати на зміни, що відбуваються навколо.

4. Родина – це дисципліна й формування поведінки. Батьки впливають на поведінку дитини, заохочують або засуджують певні типи поведінки, а також застосовують покарання або допускаючи прийнятну для себе сутність волі в поведінці дитини. У дитинстві саме в батьків дитина вчиться тому, що їй варто робити, як поводитися.

5. Родина – це можливість засвоєння навичок спілкування. Спілкування в родині дозволяє дитині виробляти власні погляди, норми, установки й ідеї.

Розвиток дитини буде залежати від того, наскільки гарні умови для спілкування надані йому в родині; від чіткості і якості правил в родині.
Завдання сімейного виховання дітей в сучасних умовах:

- забезпечення умов для збереження фізичного та психічного здоров’я;

- виховання на основі природо відповідності та з урахуванням психофізіологічних і вікових особливостей;

- насичення життя емоційно-позитивними переживаннями;

- емоційний розвиток;

- виховання адекватних реакцій на життєвій позиції і адекватної самооцінки;

- забезпечення розумового розвитку дітей, зокрема пам’яті, уваги, мислення, уяви, допитливості;

- озброєння елементарними знаннями про дозвілля;

- ознайомлення із родоводом, сімейними традиціями, реліквіями;

- навчання мові (обов’язкове вивчення рідної мови) розвиток мовленнєвої культури і прищеплення культури спілкування: вчасний вияв здібностей і обдарованість дитини, створення умов для їх розвитку і реалізації;

- формування духовності, забезпечення розвитку, забезпечення розвитку на засадах національної культури свого народу;

- навчання нормам і правилам поведінки; виховання шанобливого ставлення до батьків, інших людей, до свого роду, культурних надбань, звичаїв, традицій і культури інших народів;

-інтелектуальна, психологічна та фізіологічна підготовка дітей до навчання в школі;

- привчання до самообслуговування, започаткування основ трудового виховання на фоні загальної сприятливої трудової атмосфери в сім’ї та відповідальності за трудові доручення, виховання, потреби допомагати іншим;

- формування моральних цінностей дитини з позиції добра, милосердя, чуйності, благодійності, гідності, справедливості , емоційної співпричетності, розуміння інших.

ВИХОВНІ ЗАВДАННЯ НА КОЖНОМУ ВІКОВОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

На кожному віковому періоді розвитку дитини перед батьками стоять певні завдання, пов’язані з вихованням, які необхідно вирішити, щоб уникнути в майбутньому труднощів. Розглянемо їх детальніше.



Старший дошкільний вік

- визначеність домашніх обов’язків дитини;

- вияв поваги до думки дошкільника (мають власні відповіді на будь-яке запитання);

- створення умов для самостійної діяльності (власний куточок, кімната),визначення уподобань, захоплень;

- обговорення з дитиною різноманітних життєвих ситуацій, труднощів, шляхів вирішення;

- забезпечення активного розвитку навичок спілкування (відвідування дошкільного навчального закладу, гуртка);

- акцентування уваги на процесі підготовки до навчання у школі(критерії готовності: інтелектуальна, психологічна, мотиваційна, фізична);

- збільшення з боку дорослих кількості «Я-повідомлень» (почуття, думки, стани) та стимулювання дитини.


Молодший шкільний вік

- вибір вчителя здійснювати разом з дитиною (педагог має подобатися не лише батькам);

- створення оптимістичної атмосфери навколо шкільних справ (все одно прийдеться їх пройти);

- дотримання режиму дня;

- контроль зміни діяльності протягом дня;

- вияв цікавості до соціального статусу в класі, стосунків з вчителем;

- створення умов для відвідування гостей (однокласників) та можливостей ходити в гості;

- визначеність обов’язків;

- формування здорового ставлення до помилок та низьких оцінок (прагнути оцінювати дії, не особистість);

- облаштування для дитини власного куточка чи кімнати (з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог);

- вирішення процедури виконання домашніх завдань (самостійно, з перевіркою, разом з дорослим);

- ознайомлення з особливостями статевого розвитку дівчинки, хлопчика, специфіку статевих стосунків (якщо батькам важко говорити про це, то можна забезпечити книгу з картинками для читання).


Підлітковий вік

- визначеність обов’язків;

- забезпечення підкресленої поваги до території підлітка;

- розширення границь (збільшення емоційної дистанції, сфери самостійності);

- видозміна засобів контролю (ставка на суб’єктивне почуття дорослості);

- забезпечення поблажливого ставлення до підлітка (він експериментує, можливо небезпечно);

- розширення інформації про видатних людей, на яких варто бути схожими (відбувається моральне становлення);

- заохочення захоплень (особливо соціально прийнятих), оскільки актуальна потреба у самоствердженні;

- уникнення засудження, навіть в екстремальних умовах, тому що існує ризик втрати контакту;

- прагнути розмовляти, слухати і чути, робити відкриття;

- готовність до того, що підліток має серйозні стосунки з представником протилежної статі (обережність в оцінці).
Рання юність

- вияв поваги до думок, почуттів дівчини, юнака;

- зміна засобу контролю (звуження сфери);

- розширення уявлень про сенс життя;

- уважність до потреб та нахилів юнака чи дівчини у виборі професії;

- сприяння вибору життєвих цілей;

- визначеність обов’язків;

- обережність в оцінці об’єкту любові, сексуального партнера.


Пізня юність

- вивчення міри самостійності;

- розуміння ситуації експериментування з вибором професії;

- підтримка у випадку зміни професійного спрямування (хоча не щорічне);

- сприяння процесу планування майбутнього (без особливого втручання);

- забезпечення підтримки і турботи при великій емоційній дистанції (за потребою);

- сприяння у визначенні життєвих пріоритетів 9 секс, навчання).
СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ТА МОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВІК

Рекомендації для педагогів та батьків з питань розвитку творчих здібностей та збереження психологічного здоров’я дитини.



Шановні матусі, татусі, бабусі і дідусі!

Батьки завжди бажають кращого ля своїх дітей. Приємно бачити порядочку чи сина здоровими, щасливими, талановитими, успішними та вдячними.

Однак без вашої допомоги системі суспільного навчання і виховання нелегко сформувати особистість розвинену, творчу і життєрадісну. Тому зверніть увагу чи усі можливості у розвитку вашої дитини вами використані.

Психологічне здоров’я – це не лише відсутність хвороб, але й наявність резерву психічних сил для подолання стресових ситуацій та гармонійні відносини з природою і суспільством. Тобто захищеність і усвідомлення власної самооцінки, можливість її конструктивної і творчої реалізації в соціальній групі.

Важливо сформувати у дитини відчуття психологічної захищеності, яка являє собою відносно стійке позитивне емоційне переживання і усвідомлення можливості задоволення основних потреб, як то фізіологічні, потреба в безпеці, любові, повазі, та забезпечення власних прав у любій, навіть несприятливі ситуації.

Пропонуємо вам перелік зауважень фахівців. виконання яких може суттєво вплинути на становлення особистості дитини, збереження її психологічного здоров’я та розвиток творчих здібностей.

1. Створюйте для дитини такі умови, які б стимулювали її розвиток, були б достатньо насичені подіями, однак не пред’являти в кожний конкретний момент життя надмірних вимог до розумових здібностей.

2. Вдома необхідна достатня кількість робочих матеріалів: певний запас паперу, фарби, всіляких коробок та предметів для власних конструктивних потреб дитини. Навчіть дітей працювати акуратно і прибирати за собою після закінчення роботи. Обов’язково виділяти таке місце, де постійний безлад не дратував би вас.

3. Ні в якому разі не втручайтеся в дитячу творчість надто часто і не очікуйте миттєвих результатів. Малювати по картині на день - не завжди кращий шлях навіть для художника.

4. Залишайте дитину на самоті, дозволяйте займатися своїми справами , накопичувати нові знання самостійно і осмислювати їх в психологічно вільних та сприятливих умовах. Дитині необхідно навчитися обходитися без вас.

5. Надавайте дитині всіляку підтримку, хваліть її. Проявляйте співчуття до невдач, уникайте незадовільної оцінки дій та поведінки вашої дитини. Обговорюйте з нею можливості варіанти поведінки в конкретній ситуації.

6.Повністю зрозумійте і прийміть дитячу потребу в наявності таємниці й присутності вигадки. Уникайте сарказму в голосі.

7. Намагайтесь самим стилем свого життя показати дитині, що емоційні та інтелектуальні відкриття завжди приємні і корисні. Підтримуйте свої власні захоплення, спробуйте зацікавити ними дитину.

8. Намагайтесь бути якомога більш позитивними: «можна» працює зажди краще, ніж «не можна».

9. Заохочуйте спроби дітей використовувати звичні іграшки для нових розваг.

10.Спробуйте реалістично оцінювати здібності вашої дитини. Чи завжди дитина здатна досягти поставленої вами мети, можливо ви надто вимогливі або реалізуєте свої мрії?! Почуття власної гідності дитини може постраждати через цю невдачу.

11. Психологічний бар’єр для розвитку самостійності та творчості прихованих у тотальній регламентації мислення дитини. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість дитини.

12. Створюйте ситуації вибору для дитини, давайте можливість робити самостійний крок, навіть якщо вам вибір не до вподоби.

13. Заохочуйте вихід дитячої енергії, рухливості, емоційності через ігри, забави, читання та інсценування казок.

14. Заохочуйте досягнення у сферах діяльності, де дитина не виявляє успіхів, тим самим стимулюючи особистісний розвиток.

15. Виявляйте любов до дитини; цінуйте її незалежно від наявності чи відсутності успіхів, здібностей, просто тому, що вона є.

16. Підкреслюйте, заохочуйте в дитині терпіння, доброту, щедрість, надійність, відповідальність, послідовність, почуття гумору, бережне ставлення до себе та інших.

17.Навчайте дитину розставляти пріоритети, по можливості усвідомлювати і підпорядковувати мотиви, визначати мету. При необхідності звужувати завдання до робочого, реального виконуваного об’єму.

18. Поводячись із дитиною як з унікальною особистістю, ви прищепите їй впевненість в собі. Увага! Небезпека виховання безсоромного егоїста – ціна за об’єднання в дитині негнучкої волі і оптимізму.

19. Створіть підґрунтя своєї незалежності. Ділова або підприємницька діяльність батьків, прищеплює дитині ті ж поведінкові моделі. Незалежність внаслідок досвіду.

20. Мандри та часті переїзди загартовують. З одного боку, це травми через труднощі звикання до нової обстановки та ризик втрати відчуття «дому». З іншого – нові враження, знайомства, які позитивно впливають на розвиток відваги, здатності імітувати, поводитися у незвичних ситуаціях.

21. Прагніть з моменту народження надавати дитині певну свободу вчинків та рухів за умови безпечності для життя і здоров’я. Дозволяйте дітям відчувати ризик, не втрачаючи розумного контролю. Дитині необхідна свобода для дослідження світу, набуття нового досвіду.

22. «Ні» - це слово не з вашого лексикону. Заохочуйте всі дії, котрі не загрожують здоров’ю. Розвивайте сильні сторони, не зважаючи на слабкість. Оптимізм – ось що повинно бути головним в закріпленні поведінкових реакцій. Ніколи не дозволяйте раціоналізму та негативізму спрямовувати ваші дії.

23. Запевніть дитину, що відрізнятися від інших – це добре.

24. Навчання має відбуватися в грі. Конструктори, мозаїки - головоломки, пазли, відеоігри, радіо конструктори розвивають мислення, просторову уяву, моторику рук. Рішення евристичних проблем розвиває холі стичні та інтуїтивні здібності.

25. В житті дитини необхідні герої. Спостерігайте, читайте, дивіться фільми. Уявні та міфічні герої відкривають необмежені перспективи і звільнять енергію дитини.

26. Знання породжують ентузіазм. Збагачуйте і застосовуйте.

27. Створюйте, моделюйте для дитини ситуації, які стимулюють, кидайте виклик.

28. Зверніть увагу: гіперактивність – корисна якість . Висока енергійність та якість завжди виграють. Спостерігайте, спробуйте керувати, однак не заспокоюйте лікарським засобами і не поспішайте карати.

29. Не обмежуйте уяви дитини. Усі творчі починання дорослих родом з дитячих фантазій, котрі є побічним результатом розвинутої правої півкулі. Інтуїція золота риса. Дитина щаслива. коли реалізує свої здібності.

30. Прагніть розкриття потенційних можливостей власних та вашої дитини.

31. Уникайте однобокості у навчанні та вихованні. Досягайте висот самовираження.
Усвідомлення і відповідальне батьківство

Тренінг для батьків
Мета: сприяти усвідомленню учасниками важливості відповідального ставлення до батьківства; ознайомити батьків із сучасними методами роботи на батьківських зборах.

Завдання


  • розглянути роль батьківства в житті людини;

  • обґрунтувати важливість відповідального ставлення до народження дитини;

  • проаналізувати стилі батьківської поведінки стосовно дітей та їх вплив на процес формування особистості дитини;

  • визначити основні засади усвідомленого батьківства.

ХІД ЗАНЯТТЯ

  1. Емоційне настроювання. Вправа «Лагідне ім’я» (10хв).

Пригадайте, як до вас звертаються вдома, як до вас зверталися в дитинстві? Ми будемо кидати м’яч. Той, хто його отримає, назве своє лагідне ім’я; головне – запам’ятати, хто кому кидає м’яч. Коли всі назвуть свої імена, м’ячик піде зворотним шляхом. Треба намагатися не переплутати й кинути м’яч тому. хто першого разу кинув вам, а також назвати його лагідне ім’я .
Питання для обговорення

  • Що виявилося складним?

  • Що нового ви дізналися один про одного?

  1. Визначення очікувань учасників тренінгу. Вправа «Лелека» (10хв).

Перед початком заняття ведучий прикріпляє на стіні великий малюнок із зображенням лелеки, який несе у дзьобі немовля. Кожний учасник отримує паперову пір’їну, на якій протягом 5хв пропонується написати очікування від тренінгу.

Після того як усі учасники записали свої очкування, вони по черзі підходять до лелеки, зачитують свої сподівання й скетчем прикріплюють пір’їни на його крильця (наприкінці заняття малюнок лелеки можна використовувати для визначення досягнень щодо очікувань учасників).

Далі в групі проводяться анкетування батьків з метою визначення відповідальності за виховання дітей, пріоритетів у вихованні, типу труднощів, що виникають у батьків з дітьми.


  1. Анкета для батьків (10хв).

Шановні батьки! Анкета допоможе визначити вашу позицію й тип взаємодії з вашою дитиною.

1. Як ви вважаєте хто найбільше відповідальний за виховання дитини?

* Сім’я;

* шкільний заклад;

* спільні зусилля шкільного закладу і сім’ї;

* додаткові установи (гуртки, секції);

2. З якими труднощами ви стикаєтеся під час виховання дитини (відзначте дві найважливіші для вас)?

* Взаєморозуміння з дитиною;

* нестача знань;

* спосіб розв’язання конфлікту;

* небажання дитини ходити до школи;

* брак часу на спілкування з дитиною;

* індивідуальні особливості дитини (агресивність, замкнутість, тривожність, емоційні особливості – потрібне підкреслити);

* конфліктні відносини дитини з однолітками;

* розбіжності у вимогах членів сім’ї;

* інше______________________________________________________________________

3. На ваш погляд, найефективніші засоби впливу на поведінку дитини в конфліктній ситуації – це:


  • загроза, попередження («Якщо ти не припиниш, то…..»);

  • фізичне покарання;

  • домовленість;

  • компроміс;

  • пояснення;

  • ігнорування;

  • інше______________________________________________________________________

4. Чи часто вживається такі за значенням вислови (відзначте кружечком, які вживається)?

  • Який ти в мене молодець!

  • Ти можеш, тобі все вдається!

  • У всіх діти, як діти, а в мене…..

  • Скільки разів можна тобі повторювати!

  • Як ти вважаєш?

  • Я тобі обов’язково допоможу, не хвилюйся!

  • Мене не цікавить, чого ти хочеш!

5. Що з переліченого ви вважаєте найважливішим для своєї дитини?

  • Високий рівень інтелектуального розвитку;

  • фізичне здоров’я;

  • доброту, чуйність,

  • цілеспрямованість;

  • інше____________________________________________________________________

6. Як ви одержуєте інформацію про виховання дитини ( відзначте три найважливіші джерела)?

  • із телепередач;

  • на батьківських зборах;

  • із журналів, газет;

  • від вихователів, психолога;

  • із власних знань і досвіду;

  • інше_____________________________________________________________________

Прізвище, ім’я, по батькові анкетованого________________________________________
Дякуємо!

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка