«методичні поради щодо роботи з батьками» для курсантів – слухачів вчителів початкових класів, класних керівників Рівне 2012



Сторінка2/4
Дата конвертації08.03.2016
Розмір0.51 Mb.
1   2   3   4

Вправа «Асоціативний ланцюжок» (25хв)

Необхідне забезпечення: аркуш ватману, поділений на три колонки з назвами «Дитина», «Батьки», «Сім’я», конверт з картками трьох видів: «Дитина», Батьки», «Сім’я» (загальна кількість карток відповідає кількості учасників), плакати з визначенням понять.

1-й етап (10хв)

Учасникам пропонують знайти по одному слову-асоціації, пов’язаному з поняттям «дитина», «батьки», сім’я» , і записати у своєму робочому зошиті. Далі вони по черзі озвучують свої асоціації до цих понять, а ведучий записує їх у відповідну колонку на ватмані (можна використовувати інтерактивну дошку), створюючи своєрідні асоціативні ланцюжки.



2-й етап (15хв)

Ведучий пропонує учасникам узяти наосліп з конверта по одній картці та об’єднатися в групи згідно з написаними на них.

Кожна група протягом 7 хвилин працює над визначенням поняття, зазначеного на картці, спираючись на відповідні асоціативні ланцюжки. Потім групи презентують свої визначення у великому колі.

Питання для обговорення


  • Для чого було необхідно визначити зміст понять «дитина», «батьки», сім’я»?

  • Чи допомогли у визначенні понять асоціативні ланцюжки?

Наприкінці вправи ведучий за допомогою електронних слайдів (чи заздалегідь заготовлених плакатів) наводить приклад визначення цих понять із словників, енциклопедій та інших видань.


Дитина

Особа віком до 18 років (повнолітня), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше

Батьки

Особи (рідні чи прийомні стосовно дитини), які забезпечують її розвиток, навчання та виховання

Сім’я

Динамічна мала група людей, котрі проживають разом і зв’язані родинними стосунками (шлюб, кровна спорідненість, усиновлення, опіка), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю


5. Вправа «Будиночок» (35(хв.)

Необхідне забезпечення: аркуш ватману, на якому намальований великий будинок із багатьма вікнами, але без даху; вирізаний з паперу дах будинку з написом «Батьківство»; аркуші паперу формату А4 (за кількістю учасників), на яких намальований будиночок із п’ятьма віконцями, плакат із визначенням поняття «батьківство».


Етап 1

Ведучий знову звертає увагу учасників на асоціативні ланцюжки, створені до понять «дитина», «батьки», «сім’я» у попередній вправі. Він пропонує учасникам знайти в цих ланцюжках спільні (або близькі за значенням) асоціації та вписує їх у вікна великого будинку.

Далі ведучий пропонує підібрати ланцюжок ще до одного базового поняття «батьківство». Він прикріпляє на будинок дах із написом «Батьківство» і пропонує учасникам доповнити ланцюжок новими асоціаціями, які у них виникають стосовно цього поняття. Ці доповнення він також вписує у пусті вікна будинку (див.мал.1).

Мал.1.


Етап 2

Учасники отримують аркуші паперу де намальований будиночок із п’ятьма віконцями. Кожному із учасників пропонується вибрати зі всіх вікон великого будинку написи з п’ятьма асоціаціями, які, на його думку, найбільш повно відповідають поняттю «батьківство», та вписати їх у віконця свого будиночку.




Етап 3

Батькам пропонується поставити номери від 1 до 5 біля віконець, тобто проранжувати за ступенем адекватності змісту запропоновані визначення терміна «батьківство», а потім пояснити думку у великому колі.



Етап 4

Обговорення вправи

  • Які асоціації були названі всіма або більшістю учасників?

  • Які пріоритетні асоціації найчастіше називалися?

  • Чи є в групі абсолютно однакові будиночки? Чи є будиночки, в яких написи у віконцях збіглися з іншими?

  • Що станеться з будиночком , якщо одне з віконець «погасне»?

  • Які труднощі виникли на різних етапах виконання вправи? Які варіанти можна запропонувати для їх подолання?

Наприкінці ведучий презентує визначення поняття «батьківство» за допомогою мультимелодійного проектора (плакату):


Батьківство


Процес забезпечення батьками (рідними чи прийомними) необхідних умов для повноцінного розвитку, виховання та навчання дітей


6. Вправа «Образ щасливої дитини» (20хв)

Ведучий об’єднує учасників у чотири групи прийомом «Казкові герої» (імена героям дають учасники) та пропонує їм, використовуючи аркуш ватману, газети, журналу, тканину, нитки, ножиці кольоровий папір, клей, фломастери, створити колаж «Образ щасливої дитини» і підготувати коментар результату роботи для презентації. Після групових презентацій психолог звертає увагу на те, що однією зі складових щастя дитини в сім’ї є наявність батьків. Він підводить до думки, що батьки щасливі тоді, коли щаслива дитина.



7.Перерва (10хв)
8.Вправа «Які умови забезпечать щасливе батьківство?» (25хв)

Кожний учасник отримує аркуш паперу формат А4 зі схемою




Фізичні

Психологічні

Економічні

Соціальні

На цьому етапі протягом 5хвилин визначити фізичні, соціальні, психологічні та економічні умови, що сприятимуть щасливому батьківству.

Після завершення індивідуальної роботи ведучий об’єднує батьків у чотири групи прийомом «Герої мультфільмів» (імена героїв обирають учасники) та пропонує шляхом обговорення в групах індивідуальних напрацювань кожного скласти узагальнений список фізичних, соціальних, психологічних та економічних умов, що сприятимуть щасливому батьківству.

Важливо звернути увагу учасників на те, що дитина має бути бажаною, що відповідальність за народження й подальший розвиток здорової дитини несуть в однаковій мірі і тато, і мама.


9. Керована дискусія (15хв)

Ведучий пропонує учасникам підвестися і зібратися у центрі кімнати. Далі він зачитує твердження, стосовно якого учасникам необхідно висловити власну точку зору. Якщо вони погоджуються із запропонованим твердженням, то мають піти у куток кімнати, де прикріплено табличку «погоджуюсь». Якщо учасники не поділяють думки, висунутої на обговорення, то переходять у куток з табличкою «не погоджуюсь». Після розподілу учасників по кімнаті стосовно кожного твердження ведучий звертається до деяких із них із проханням аргументувати свою позицію.




№ п/п

Твердження

1

Діти належать батькам

2

Жінки краще виконують батьківські функції, ніж чоловіки

3

Застосування фізичного покарання формує характер дитини

4

Батьки, які люблять своїх дітей, не можуть завдати їм болю

Під час дискусії має право на існування думки кожного учасника, що обумовлена певним досвідом і моральними цінностями. Завдання ведучого і полягає в тому, щоб наприкінці дискусії підвести до висновку про те, що не можна однозначно трактувати жодне з наведених висловлювань.


10.Робота в групах «Стилі батьківської поведінки стосовно дітей (20хв)

Учасники об’єднують у чотири групи. Кожна група отримує картку з характеристикою одного стилю поведінки.



Картка 1. Авторитарний стиль батьківської поведінки

Батьки, схильні до авторитарного стилю:



  • надто суворі;

  • застосовують фізичні покарання;

  • надмірно контролюють всі вчинки дитини;

  • вимагають від неї постійної покірності;

  • обмежують право вибору дитини;

  • не бажають іти на компроміс із дитиною;

  • нетерпимість для дитячих недоліків і проявів «дитячості»



Картка 2. Ліберальний стиль батьківської поведінки

Батьки, схильні до ліберального стилю:



  • здійснюють незначний контроль за поведінкою дитини або контроль узагалі відсутній унаслідок байдужого ставлення до виконання батьківських обов’язків;

  • практикують вседозволеність;

  • виконують усі забаганки дитини;

  • невиправдано ідеалізують свою дитину;



Картка 3.Опікунський стиль батьківської поведінки:

Батьки, схильні до опікунського стилю:



  • прагнуть постійно бути поруч із дитиною;

  • вирішують за дитину всі проблеми;

  • роблять за дитину те, що може робити вона сама;

  • оточують дитину надмірною увагою;

  • обмежують самоствердження дитини;

  • контролюють кожен крок дитини.




Картка 4. Демократичний стиль батьківської поведінки

Батьки, схильні до демократичного стилю:



  • поважають особистість дитини;

  • приймають дитину такою, якою вона є;

  • дають зрозуміти дитині, що її справи є важливими для них;

  • довіряють своїй дитині;

  • дозволяють своїй дитині робити власний вибір;

  • заохочують самостійність дитини;

  • засуджують не саму дитину, а її вчинок;

  • прислухаються до думок дитини;

  • проводять разом із дитиною вільний час;

  • допомагають дитині розвивати її здібності.

Протягом 5 хвилин батькам пропонується ознайомитись із текстом картки, а після того – поміркувати над наступними запитаннями:



  • як почуває себе дитина , до якої батьки ставляться таким чином?

  • як може вплинути таке ставлення батьків до дитини на їх особистісний розвиток?

Після закінчення кожна група зачитує картку з характеристикою стилю поведінки та пропонує на загальний розгляд результати своїх міркувань.

Після цього ведучий дає батькам завдання визначити, який стиль батьківської поведінки є найбільш сприятливим для формування особистості дитини.

Оптимальним для сімейного виховання вважається демократичний стиль, якому притаманний високий рівень вербального спілкування між дітьми і батьками; готовність батьків прийти на допомогу дітям; Іра батьків у самостійну діяльність дитини; адекватний батьківський контроль. Але в нестандартних, екстремальних ситуаціях доцільним буде вдатися до авторитарного стилю (взяти керівництво у свої руки за браком у дитини життєвого досвіду і самосвідомості дорослої людини).

Ліберальний же стиль стане у пригоді в ситуації перевірки набутого дитиною досвіду, розвитку пізнавальної сфери, здібностей дитини тощо.

У складних для сучасної сім’ї умовах найбільш потерпають діти. Тому слід шукати підходи до виховання дитини як індивідуальності, створюючи таке середовище, в якому вона активно розвиватиметься.

Після закінчення обговорення ведучий звертає увагу учасників на те, що характерною ознакою демократичного стилю є виявлення любові до дитини


Інформація для ведучого

Довіра і страх, упевненість і боязкість, спокій і тривога, щирість і теплота у стосунках – усіх цих рис особистість набуває в сім’ї. Батьки використовують методи і засоби виховання, які допомагають привнести у свідомість дитини систему норм і правил, долучають її до моральних цінностей. Щоб дитина досягла цієї мети, вони заохочують або карають її, прагнуть бути зразком для наслідування або несвідомо ним стають. У тривожних матерів, наприклад, часто виростають тривожні діти.

Негативні наслідки авторитарного стилю батьківської поведінки. Надто високі вимоги , які ставлять до дитини, потребують максимальної мобілізації всіх розумових і фізичних здібностей. Від дитини вимагають досягнення успіху в різних сферах. Це стає самоціллю, але при цьому страждає духовна сфера.

Авторитарний стиль виховання може призвести до відхилення у поведінці. Особливо тоді, коли батьки прагнуть бачити свою дитину лідером. Дитина має отримати найкращі бали з усіх предметів у школі, займати призові місця на олімпіадах, вигравати спортивні змагання. Така психологічна установка сприяє появі страху невдачі, поразки.

Постійне напруження спричиняє прагнення звільнитися від неприємних станів за допомогою наркотичних речовин і алкоголю. Дитина втрачає стимул до корисної діяльності, в неї виникає недовіра до людей, вона прагне уникнути контактів з ними. Дитина прагне змінити спілкування з батьками, вчителями на спілкування з однолітками людина рабські підкоряється владним людям, а щодо слабших за себе виявляє жорстокість, агресію, ігнорує людську гідність.

Опікунський стиль виховання (гіперопіка) загрожує тим, що зазнавши труднощі повсякденного життя, не маючи необхідних навичок їх подолати, людина часто зазнає поразки. А це в свою чергу спричиняє почуття неврівноваженості, підвищує рівень тривожності, розвиває почуття безпорадності, комплекс неповноцінності. Можуть з’являтися відхилення у поведінці – прагнення штучно змінити психічний стан. Людина може почати вживати наркотичні речовини та алкоголь, щоб утекти від реальності, позбутися комплексу неповноцінності.

Поблажливий стиль виховання (ліберальний) може призвести до входження дитини до асоціальних груп, оскільки у неї не сформувалися психологічні механізми, необхідні для самостійної, відповідальної поведінки у суспільстві. Підліткам притаманне раннє вживання алкоголю чи інших психотропних речовин, які згубно діють на психічний стан.

Згодом такі діти конфліктують з тими, хто їм не підкоряється. Вони не здатні виховувати інтереси інших людей, встановлювати стійкі емоційні зв’язки, не готові до обмежень і відповідальності. З іншого боку, сприймаючи брак правильного виховання з боку батьків як виявлення байдужості й емоційного неприйняття, дитина відчуває страх і невпевненість, внутрішню порожнечу, яка викликає порушення в емоційній сфері дитини.

Демократичний стиль виховання (авторитетний, орієнтований на співпраці) заохочує особистісну відповідальність дитини відповідно до її вікових можливостей. Дитина присутня пд. час обговорення сімейних проблем, бере участь у прийнятті рішень, вислуховує та обговорює думки та поради батьків.
11.Вправа «Випробування машинки» (5хв)

Ведучий: «Машинкою» керує її «господар». Його завдання – говорити їй, що робити, дбайливо ставитися до неї. У свою чергу «машинка» уважно має слухати свого «господаря» та чітко виконувати всі його вказівки.

Обираються пари, проводиться розподіл ролей – «машинка» і «господар» (пізніше буде обмін ними). Кожне зіткнення з предметами – помилка. Виграє той, чия «машинка» без аварій пройде весь шлях перешкод.

У приміщенні хаотично ставляться стільці. Кожна пара по черзі стає одна напроти іншої. «Машині» зав’язують очі.

Питання для обговорення


  • Як ви вважаєте, хто виявився найкращим «господарем» для «машинки»? Чому? ( У ході обговорення учасники називають того, хто, на думку багатьох краще за усіх провів свою «машинку» по дорозі).

  • Яка риса допомогла виконати це завдання? (Вміння слухати, орієнтуватися у просторі, взаєморозуміння).

Ви правильно назвали важливу рису – взаєморозуміння, і тому отримує

те оплески.


12. Інформаційне повідомлення «П’ять шляхів до серця дитини» (10 хв)

Під час інформаційного повідомлення ведучий поступово кріпить на малюнку із зображенням дитини смужки – «шляхи до серця дитини» і робить на них відповідні написи: час, дотик, допомога, подарунок, слова заохочення.



П’ять шляхи до серця дитини

(фрагмент із книжки Гері Чеплена та Роса Компбела)

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозуміти сленг. Але і нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити дитині свої почуття і любов зрозумілою мовою.

Чи вмієте ви говорити мовою любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. І якщо батьки знають цю «мову», дитина краще розуміє їх.

Любов потрібна кожній дитині , інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною.

Любов – це найголовніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це зрозуміють дорослі, дитина виросте доброю і щедрою людиною.

Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.



Упевненість у любові оточення. Коли дитина впевнена в любові оточення, вона стає більш слухняною, допитливою. З цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими він стикається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюються цією впевненістю її серце.

Як цього досягти? Звичайно, любов’ю. Виявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов має бути безумовною, бо справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові. Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона себе поводить.

Ми всі це розуміємо, але іноді не усвідомлюємо того, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати.

Батьки люблять свою дитину, але з поправкою на те, що вона мусить добре навчатися і гарно себе поводити. І лише в цьому випадку вона отримує подарунок, привілеї та схвалення.

Звичайно, ми повинні навчати і виховувати свою дитину. Але спочатку необхідно наповнити її серце впевненістю у нашій безумовній любові! І робити це потрібно регулярно, щоб ця впевненість не випаровувалась. Тоді в дитини не вникне страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна.



Спілкуючись з дитиною, необхідно частіше нагадувати собі!

  • Перед нами діти.

  • Вони поводять себе як діти.

  • Буває, що їхня поведінка нас нервує.

  • Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки і любимо дітей незважаючи на їхні витівки вони, подорослішавши, виправляються

  • Якщо вони мають догоджати мені або заслужити любов, якщо моя умовна, діти її не відчувають. Тоді вони втрачають упевненість у собі й не здатні правильно оцінити власні вчинки, а значить не можуть контролювати їх, поводитись більш зріло.

  • Якщо перш ніж заслужити любов вони повинні стати такими, якими ми хочемо їх бачити, вони стануть невпевненими в собі: «Скільки не намагайся – вимоги надто високі». Але в результат – невпевненість, тривожність, зниження самооцінки та озлобленість.

  • Якщо ми любимо їх незважаючи ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не відчувати тривоги.

Якщо дитина відчуває нашу безумовну любов, ми глибше розуміємо її душу, її вчинки, хороші та погані. Якщо діти відчувають, що їх по-справжньому люблять, вони швидше прислухаються до наших настанов.

Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона не красива і зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших сподівань. І найважче: ми любимо її, щоб вона не скоїла. Це не означає, що будь-який учинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину і показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не є найкращою.

Чи не призводить це до вседозволеності? Ні, просто треба все робити послідовно: спочатку ми наповнюємо серце дитини впевненістю в тому, що вона потрібна, що ми її любимо, а лише потім будемо займатися її вихованням і навчанням.

Найголовніше – ЛЮБИТИ!!!

Перші кроки. Для немовляти молоко в ніжність – синоніми. Воно не розрізняє таких речей, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе і без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається у перші півтора роки. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір’ю. Пожива, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров’я – це:


  • дотик;

  • ласкаві слова;

  • ніжна опіка;

Та дитина росте. Навчаючись ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших: є вона, є інші. Вона, які і раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона і мама – це не одне й те саме.

Дитина стає старшою, і тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти!

Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зростатиме.

І якщо дитина, як і раніше, відчуває любов старших, все частіше буде ділитися своєю.



Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без упевненості у любові оточення, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем.

Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» - в обмін на щось.

Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила і привітна, любить батьків, але тільки щось їй не до вподоби, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся, це порочне коло, в результаті якого підліток стає озлобленим і розчарованим.

Щоб дитина відчувала вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця і навчитися виявляти свою любов, виходячи з цього.



Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує пять (основних) способів, якими батьки виражають свою любов до дитини:

  • дотик;

  • слова заохочення;

  • час;

  • подарунок;

  • допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд чи мова любові до них однакова. У дітей різні характери, і любов вони сприймають по-різному. З кожною дитиною необхідно говорити її рідною мовою любові. Але для того, щоб успішно впровадити цей підхід, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини.

Дотик – один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голові, цілували, садили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково потрібна як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка